МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Навіщо президентові Нацбанк?

01/20/2003 | Спостерігач
Навіщо президентові Нацбанк?

Борис Бахтєєв



Завершити 2002 рік влада намагалася переможною нотою. Пам'ятні події 17 грудня, коли, зухвало порушивши регламент і фальсифікувавши голосування, парламентська більшість "затвердила" відставку Володимира Стельмаха з посади голови Нацбанку, призначення на цю посаду Сергія Тигіпка, перерозподіл на свою користь керівництва парламентськими комітетами та скасування результатів голосування за бюджет ледь не змусили цю більшість повірити у свою повну й нічим не обмежену вседозволеність. Що означала б реалізація такого рішення на практиці? Позбувшись керування комітетами, опозиція втратила б останній реальний засіб упливати на ухвалення законів та на розвиток політичної ситуації. Влада президента та його оточення стала б абсолютною, й запропоновані опозицією законопроекти вони надалі могли б навіть не ставити на порядок денний. Новий бюджет, скоріше за все, не встигли б ухвалити до кінця року (або ухвалили б поспіхом, абияк, аби вважалося). У 2003 рік Україна вступила би без бюджету, що дозволило б олігархам безконтрольно розбазарювати державні кошти.

Але чому саме Нацбанк? Чому президентові раптом закортіло отримати над ним повний контроль? Це ж не політичний орган! У Латвії, наприклад, не було жодної партії та жодного уряду, які б не лаяли тамтешній нацбанк останніми словами. Однак відправити у відставку його керівництво ніхто не смів. Результат? Латвія є єдиною з пострадянських країн, що не зазнала значної інфляції, а за лат і сьогодні дають близько півтора долара — як і 10 років тому. Що ж сталося в Україні? Відповідь напрошується єдина: це робилося з прицілом на президентські вибори. На Нацбанк було покладено функцію фінансування адмінресурсу. Не дарма ж оглядачі звуть Тигіпка "хранителем президентського гаманця"! Але чи не зарано ще для підготовки до виборів? Чи, може, висунуте журналістами припущення про можливість дострокових виборів "під патронатом Кучми" не є надто фантастичним? Чи не готували для України такий самий новорічний сюрприз, який Борис Єльцин підніс Росії під завісу 1999 року? І чому планували оголосити вихідними днями (коли газети не виходять) всі дні з 30 грудня по 8 січня — та так і не оголосили? Може, в останню мить від згаданого варіанту вирішили утриматися? Що ж до Нацбанку — то, може, наша "еліта" зрозуміла, що її часи можуть минути, й готувала для себе можливість утекти, прихопивши з собою все національне багатство до останньої копійки?

Отут і сказала своє слово опозиція. Більшість уперше змушена була піти на переговори, й половину рішень від 17 грудня було скасовано. Перемоги влади не вийшло, а опозиція домоглася найбільшої на сьогодні перемоги. Під знаком її й завершився 2002 рік. Лишається тільки шкодувати про те, що "Наша Україна" не посіла такої ж твердої та неухильної позиції набагато раніше: можливо, тоді влада не змогла б підім'яти під себе цілу країну. Хочеться сподіватися, що ці події навчили таки "НУ" виявляти твердість. А ще — вірити, що перемога опозиції у переддень Нового року не лише надасть їй снаги на цілий рік, а й започаткує тенденцію до переламу. Хочеться сподіватися, що зміни близькі.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua