Відповіді

• 2003.01.20 | експертизи з-за кордону? Смогитель Вадим\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

  ReЧому друзі, рідні , дружина не вимагають

  НЕ МОЖЕ ЦЕ БУТИ ПРИРОДНЬОЮ СМЕРТТЮ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
  ЧИ МИ СПРАВДІ ВИРОДИЛИСЬ В НАЦІЮ
  Де
  Ге
  Не
  Р
  А
  Т
  І
  В??????????????????????7
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.01.20 | CACTUS

    Re: Що таке тромбофлімбіт? Висновки без аутопсії!

    
    TРОМБОФЛЕМБІТ:
    
    Захворювання вен нижніх кінцівок
    
    Анатомія системи нижньої порожнистої вени.
    Вени гомілки.
    Венозна система гомілки представлена трьома парами глибоких вен (передньою великогомілковою, задньою великогомілковою, малогомілковою) і двома поверхневими (великою підшкірною веною, малою підшкірною веною).
    Роль поверхневих вен у здійсненні відтоку крові не велика. Непрохідність однієї або навіть двох поверхневих вен, як правило, не проявляється порушеннями гемодинаміки.
    Основне навантаження в здійсненні відтоку крові з периферії несуть задні великогомілкові вени, в які дренуються малогомілкові.
    Тромбоз глибокої венозної системи гомілки клінічно проявляється набряком ступні й дистальних відділів гомілки.
    Мала підшкірна вена (v. saphena parva) є продовженням зовнішньої крайової вени ступні (v. marginalis lateralis). Проходячи позаду зовнішньої кісточки і направляючись доверху, мала підшкірна вена спочатку розташовується по зовнішньому краю ахіллового сухожилка, а потім лягає на його задню поверхню, наближаючись до середньої лінії задньої поверхні гомілки. Найчастіше вона представлена одним стовбуром, рідко двома.
    На межі між середньою і верхньою третинами гомілки мала підшкірна вена проникає в товщу глибокої фасції і розташовується між її листками. На рівні підколінної ямки вона прориває глибокий листок фасції і впадає в підколінну вену. Це класичний варіант.
    Інші варіанти:
    1. Мала підшкірна вена проходить вище підколінної ямки і впадає в стегнову вену.
    2. Впадає в притоки глибокої вени стегна.
    3. Закінчується в якій небудь притоці великої підшкірної вени.
    Перфорантні вени
    Поверхневі вени з'єднуються з глибокими через перфорантні вени (v. v. perforantes).
    Перфорантні вени – тонкостінні венозні судини різного діаметра. Більшість із них мають від 2 до 5 клапанів. Останні орієнтовані таким чином, що скеровують рух крові з поверхневих вен у глибокі.
    Перфорантні вени бувають прямими і непрямими.
    Прямі безпосередньо з’єднують глибоку і поверхневу вени. Їх небагато, вони великі, й розміщені в основному в дистальних відділах кінцівки.
    Непрямі з’єднують підшкірну вену з м’язовими венами. Їх багато, вони дуже дрібні й розташовані в основному в ділянці м’язових масивів.
    Підколінна вена
    Підколінна вена – короткий стовбур, утворений шляхом злиття глибоких вен гомілки. Окрім малої підшкірної вени, вона приймає парні вени колінного суглоба. Піколінну вену, яка проникає в стегново-підколінний канал через його нижній отвір, називаєть стегновою.
    Роль підколінної вени у відтоці крові з периферії, порівняно з будь-якою іншою венозною магістраллю кінцівки, значна, оскільки вона є єдиною великоюою судиною на даній ділянці.
    Оклюзія підколінної вени завжди супроводжується порушенням відтоку крові з розвитком набряку гомілки і ступні.
    Вени стегна
    Стегнова вена. Розрізняють поверхневу стегнову вену (v. femoralis superficialis), розміщену дистальніше, і загальну (v. femoralis communis), розташовану проксимальніше впадання глибокої вени.
    Глибока вена стегна
    Глибока вена стегна (v. profunda femoris), - найбільша притока стегнової вени. Впадає в стегнову вену в середньому на 6-8 см нижче пахової зв”язки.
    Велика підшкірна вена
    Велика підшкірна вена може бути представлена 1-3 стовбурами. Її устя (сафено-феморальний анастомоз) знаходиться в ділянці овальної ямки, де її термінальний відділ перегинається через край серпоподібного відростка широкої фасції стегна, перфорує lamina cribrosa і впадає в стегнову вену.
    У термінальний відділ великої підшкірної вени впадають 5 доволі постійних венозних стовбурів:
    1. Зовнішня статева вена (v. pudenda externa).
    2. Поверхнева надчеревна вена (v. epigastrica superficialis).
    3. Поверхнева вена, яка оточує здухвинну кістку (v. circuniflexa ilei superficialis).
    4. Задня медіальна вена, або додаткова медіальна підшкірна вена (v. saphena accesoria medialis).
    5. Передня латеральна вена, або додаткова латеральна підшкірна вена (v. saphenа accesoria lateralis).
    Велика підшкірна вена починається з крайової маргінальної вени ступні (v. marginalis medialis). Піднімаючись доверху, вона проходить по передньому краю внутрішньої кісточки на гомілку, іде в підшкірній клітковині по медіальному краю великогомілкової кістки, на рівні колінного суглоба огинає медіальну щиколотку ззаду і переходить на передню медіальну поверхню стегна. Велика підшкірна вена має декілька клапанів (рис.1).
    Вени таза.
    Безпосереднім продовженням стегнової вени вище пупартової зв’язки є зовнішня здухвинна (клубова) вена, в якій є клапан, розміщений нижче впадання внутрішньої здухвинної вени.
    Притоки: 1. Нижня надчеревна вена.
    2. Глибока вена, яка оточує здухвинну кістку.
    Зовнішня здухвинна вена – основна магістралль, що забезпечує венозний відтік із нижньої кінцівки.
    Внутрішня здухвинна вена – основним колектором, що збирає кров із стінок таза і тазових органів.
    Її притоки поділяють на:
    1. Пристінкові:
    а) здухвинно-поперекова (v. ileolumbais);
    б) верхні сідничні (v. v. glutaue superior);
    в) нижні сідничні (v. v. glutaue inferior);
    г) затульна вена (v. obturatoria);
    д) латеральні крижові вени (v. v. sacralis lateralis).
    2. Вісцеральні:
    а) глибока соромітна вена;
    б) міхурові вени;
    в) маткові вени;
    г) середні гемороїдальні вени.
    Порушення прохідності зовнішньої здухвинної вени призводить до виражених порушень гемодинаміки. Тромбоз внутрішньої здухвинної вени може не спричиняти ознак венозного застою.
    Загальна здухвинна вена
    Загальна здухвинна вена – парна судина, утворена на рівні крижово-здухвинного зчленування відповідної сторони в результаті злиття внутрішньої і зовнішньої здухвинних вен. Правіше від середньої лінії на рівні міжхребцевого хряща ІV і V поперекових хребців права й ліва загальні здухвинні вени утворюють нижню порожнисту вену.
    Нижня порожниста вена
    Нижня порожниста вена збирає кров з піддіафрагмальної частини тіла. Система нижньої порожнистої вени - найбільш потужна венозна система людини, питома вага її становить 68% від загального венозного кровообігу.
    Нижня порожниста вена починається від місця злиття загальних здухвинних вен на рівні лінії хребцевого хряща ІV-V поперекових хребців справа від середньої лінії і закінчується в правому передсерді.
    Нижня порожниста вена має пристінкові й вісцеральні притоки.
    Пристінкові:
    1. Поперекові вени (v. v. lumbalis). по чотири з кожного боку. Вони мають горизонтальне розташування і по боках від хребта з’єднуються вертикальними анастомозами, що утворюють праву і ліву висхідні поперекові вени.
    v. lumbalis asccudeus dextra – продовжується в непарну вену.
    v. lumbalis ascendens sinistra – продовжується в напівнепарну вену.
    2. Діафрагмальні парні вени (v. v. diaphragmaticae) - впадають у нижню порожнисту вену безпосередньо перед отвором порожнистої вени в діафрагмі.
    Вісцеральні:
    1. v. spermatica interna – справа впадає в нижню порожнисту, зліва в ліву ниркову.
    2. Ниркові вени (v. v. renalis) впадають у нижню порожнисту вену на рівні хряща між І і ІІ поперековими хребцями. Ліва ниркова вена перехрещує спереду аорту.
    3. Вени надниркових залоз (v. v. suprarenalis) – ліва впадає в ниркову, права в нижню порожнисту вену.
    4. Печінкові вени (v. v. hepaticae) – здебільшого з вени вливаються в нижню порожнисту вену в ділянці sulcus venae cavae inferior на печінці.
    Анатомія системи нижньої порожнистої вени зображена на (рис.2), (рис.3), (рис.4), (рис.5), (рис.6).
    Варикозна хвороба.
    
    Варикозна хвороба – симптомокомплекс, при якому розвивається варикозне розширення поверхневих вен внаслідок клапанної недостатності поверхневих або комунікантних вен.
    За даними вітчизняних авторів розповсюдженість варикозної хвороби серед населення становить від 9,3 до 20,0 %. Кількість хворих загальнохірургічного профілю складає 2-5 %, із захворюваннями периферійних судин – 10-15 %. Найчастіше варикозна хвороба з’являється у віці 20-50 років. Серед обстежених хворих на варикозну хворобу - 38 % інвалідів ІІІ групи, 10 % інвалідів - ІІ групи. Жінки становлять 58 %, чоловіки – 42 %. Однаково часто можна спостерігати ураження як правої, так і лівої кінцівки, проте здебільшого захворювання буває двобічним. Велика підшкірна вена уражається в 10 разів частіше, ніж мала.
    Етіологія і патогенез.
    Варикозна хвороба поверхневих вен нижніх кінцівок є поліетіологічним захворюванням. Виділяють сприятливі й призводні фактори.
    Сприятливими є ті фактори, які викликають морфологічні й функціональні зміни в стінках поверхневих вен і їх клапанах, що у свою чергу, призводить до подальшого виникнення ектазії вен.
    Призвідними є фактори, в наслідок яких підвищується тиск у поверхневій венозній системі або в якому-небудь її відділі, таким чином сприяють розширенню просвіту вен і утворенню вузлів.
    Сприятливі: слабкість м’язово-еластичних волокон стінок поверхневих вен і неповноцінність їх клапанного апарату можуть бути уродженими (конституційно-спадковими) і набутими.
    1. Варикозна хвороба як конституційне захворювання, що передається спадково.
    Причини успадкування варикозного розширення вен:
    а) уроджений дефект середньої оболонки вени, який зумовлений відносним зменшенням колагенової субстанції;
    б) недорозвиток і аплазія клапана великої підшкірної вени в ділянці її устя.
    2. Нейротрофічна теорія виникнення варикозної хвороби.
    Порушення іннервації призводить до зниження венозного тонусу, потім - до дегенеративних змін м’язово-еластичних елементів стінки судини.
    3. Варикозна хвороба може розвиватись на основі слабкості глибокої фасції гомілки, що порушує умови венозного відтоку в кінцівці (рис.7), (рис.8).
    4. Ендокринна теорія виникнення варикозної хвороби
    Перший шлях гормонального впливу – зниження загального тонусу судин, зокрема поверхневих вен нижніх кінцівок, у результаті нейтралізації гормонів передньої частки гіпофіза. (вазопресин).
    Другий шлях – безпосередній вплив циркулюючих у крові гормонів і гормоноподібних речовин на венозну стінку.
    5. Аутоімунна теорія – імунопатологічні реакції, які виникають за принципом антиген-антитіло, призводять до руйнації колагенових структур сполучної тканини і зниження стійкості венозної стінки.
    Призвідні:
    1. Уатруднення відтоку крові з венозної системи нижньої кінцівки.
    2. Скид крові з глибокої венозної системи в поверхневу.
    3. Скид крові з артеріальної системи в поверхневі вени по артеріовенозних
    комунікаціях.
    Класифікація.
    В.С. Савельєв виділяє 2 стадії варикозної хвороби поверхневих вен:
    1. Стадія компенсації (А і Б).
    2. Стадія декомпенсації:
    а) з трофічними порушеннями;
    б) без трофічних порушень.
    Ускладнення (кровотеча чи тромбофлебіт) можуть виникати в будь-якій стадії, трофічна виразка розвивається тільки в стадії декомпенсації.
    Стадія компенсації. А. Варикозне розширення вен при відсутності клінічних проявів клапанної недостатності основних підшкірних стовбурів і перфорантних вен.
    Б. При проведенні функціональних проб виникає клапанна недостатність основних підшкірних стовбурів і перфорантних вен.
    А.А. Шалімов виділяє 2 стадії верикозної хвороби:
    1. Функціональна недостатність клапанного апарату.
    2. Органічна недостатність клапанного апарату.
    Локалізація:
    1. Система підшкірних вен.
    2. Система глибоких вен.
    3. Комунікантні вени.
    Ступінь гемолімфодинамічних розладів.
    Хронічна венозна недостатність І-ІІІ ступенів.
    І – скарги на швидку втому при ходьбі, біль у литкових м’язах, пастозність або набряк нижньої третини гомілки після тривалого перебування на ногах, збільшення окружності ураженої кінцівки; характерним є зникнення набряку гомілки під час нічного сну.
    ІІ – ниючий, інтенсивний, розпираючий біль, відчуття “оніміння”, свербіння в ураженій кінцівці, вночі судоми в литкових м’язах, набряк кінцівки не зникає під час нічного відпочинку, з’являється пігментація дистальних відділів гомілки.
    ІІІ – характерними є посилення больового, прогресуванням трофічних розладів, часто виникають лімфангіти, тромбофлебіти поверхневих вен, розвиваються трофічні виразки.
    Лімфатична недостатність кінцівки при варикозній хворобі може бути функціональною і зумовленою органічним ураженням шляхів транспорту лімфи.
    Клінічна симптоматика.
    Стадія компенсації – початком захворювання є поява окремих венозних вузлів або сегментарне розширення поверхневих вен на стегні й гомілці. При об’єктивному обстеженні в стадії компенсації виявляють незначне або помірне варикозне розширення вен. Розширені вени м’які при пальпації, не болючі, легко спадаються, шкірні покриви над ними не змінені.
    А – без клапанної недостатності;
    Б – з клапанною недостатністю;
    Стадія декомпенсації – характеризується синдромом венозного застою.
    Скарги на відчуття важкості в ногах, повноти в ногах, швидку втому, тупий біль, судоми в литкових м’язах, виснажливе свербіння виснажливе, особливо ввечері, набряки або пастозність у ділянці гомілковоступневого суглоба, що збільшуються до кінця робочого дня і зникають або зменшуються після нічного відпочинку. Ступінь набряку залежить від величини статичного навантаження на кінцівку. При різко вираженому варикозному розширенні вен, коли в ураженій кінцівці депонується велика кількість крові, можуть виникати гемодинамічні розлади, що пов’язано з переміщенням великого об’єму крові внаслідок зміни положення тіла.
    Під час огляду виявляють помірне або різко виражене розширення поверхневих вен, пігментацію шкірних покривів, явища сухої та вологої екзем, трофічні виразки, лімфостаз, вогнища атрофії шкіри, гемосидерозу, дерматосклерозу. Трофічні виразки при варикозній хворобі особливо часто розвиваються на передній медіальній поверхні нижньої третини гомілки (v. Coccet) (рис.9), (

  • 2003.01.21 | UR

    Re: Дозвольте запитання?

    Дозвольте зауважити, що офіційно німецькі лікарі визнали смерть професора Ребета, та Степана Бандери також внаслідок серцевої недостатності!
    
    І ще одне! Пане Смогитель, чи вине той Смогитель , який у вісімдесятих, перебували у в"язниці як і Набока з політичних мотивів?
    Якщо так , то мабуть Ви знаєте методи поводження з тими хто на зоні. Тому у Вас переконаність що це не є серцева недостатність ,а таки вбивство. Вчора російська служба "Голосу Америки" однозначно назвала смерть Сергія вбивством.
    
    Дозвольте щеодне запитання.
    
    Де знаходився Охримович о першій годині ночі тієї проклятої суботи? Разом в одній кімнаті? Є інфа що тіло було знайдено на підлозі коло ліжка. Охримовича не збудив шум під час падіння з ліжка Сергія? Чи Охримовича до п"ятої ранку не будло в кімнаті разом з Сергієм Набокою?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.01.21 | UR

      Re:Тепер зрозуміле обурення Смогителя

      Про Вадима Смогителя.
      
      Подані нижче дані датуються кінцем 70-тих років. Їхньої точності я не гарантую. Відтоді не перевіряв... У всякому разі, в тодішніх самвидавських документах Смогитель фігурує як композитор за фахом. Народився він 1939 року.. Його заарештували 13.12.1977 року, через день після заяви дозволити йому емігрувати до Канади. Засудили його 3.2.78 до 3-ох років таборів загального режиму за звинуваченням у злісному хуліганстві. Покарання відбував у Херсонській області.
      
      Набоку заарештували 81-го року, в десяту річницю січневих арештів (72 року) українських правозахисників. Засудили до двох років ув'язнення. Карався в таборі в Хмельницькій області..Не маю даних про те, коли саме Смогителя звільнили з таборів. Мабуть таки після закінчення строку покарання. Чи вони зустрілися в місцях позбавлення волі? Не знаю. Звісно, треба Смогителя запитати, коли він познайомився зі Сергієм... Але колишні політичні в'язні не могли не знати одне про одного ще з тих часів переслідування "інакодумаючих"... тим більше, що один і другий були киянами. Інша справа, чи ці дані відіграють якусь роль...Як казав Набока, моє вітаннячко!

    • 2003.01.21 | ReporterCorpse

      Re: Дозвольте запитання?

      Чого Ви так вцепилися за бідного Охрімовича? Тому, що він опинився в той час в тому місці?
      
      До речі, якщо Ви так добре обізнані про навколодисиденську і дисидентську тусню, то, напевне, знаєте, хто такий Охрімович.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.01.21 | UR

        Re: Дозвольте відповісти.

        От якраз точно не знаємо, може однофамілець... Тому й питаєьось. Адже Марина Остапенко також пів життя відкормилася на "РС", а тепер речник СБУ!