01/21/2003 | Shooter

Як Віктор Медведчук помирився зі Святославом Піскуном

Цю новину, смакуючи, передали інформаційні агенції. Що сказати: мирова між главою президентської Адміністрації - лідером "панівної" СДПУ(о) та Генеральним прокурором країни має для політичної стабільності країни неабияке значення: есдеки вже більше не намагатимуться підвісити Генерального на парламентський гак за політично чутливе місце, тоді як ГПУ не руйнуватиме політично-адміністративної імперії київської групи, імперії, створеної такою непосильною працею.

"Та й чи був конфлікт?", - запитують нині спостерігачі. Бо хіба могла прокуратура конфліктувати з СДПУ(о) та її лідером, якщо стіни ГПУ політично пофарбовані в рожевий колір? Якщо до грудня 2002 року практично всі політики вважали Святослава Піскуна ставлеником Віктора Медведчука? Ні, це не конфлікт. Генпрокурор влаштував щодо київської групи карально-демонстративне застосування права. Спершу есдекам "відгукнулося" затримання бізнесмена Костянтина Григоришина: прокуратура затримала співробітника Головного управління боротьби з організованою злочинністю (ГУБОЗ) МВС Романа Мицака, котрий брав участь в обшуку офісу Григоришина. За деякими неофіційними даними, пана Мицака звинувачують у підкиданні наркотиків. По тому Святослав Піскун заявив про необхідність законодавчого реформування органів боротьби зі злочинністю у складі МВС та СБУ. Ці слова прозвучали мало не як пропозиція ліквідувати ГУБОЗ, вивівши борців зі злочинністю поза зону компетенції МВС.

Тільки не варто сподіватися, що панові Піскунові раптом розвиднілося перед очима і він почав дивитися на країну очима опозиції. Генпрокуратура практично ніколи не критикує своїх колег публічно. Крім того, якщо Генпрокурор кинеться розпускати усі неефективні підрозділи, що діють у складі силовиків, то у такому разі він залишиться один на один зі злочинністю, після чого саморозпуститься. Насправді такою поведінкою він завдав привселюдного удару орденові рожевої троянди.

УБОЗ, як вважають чимало експертів, до останнього часу слугував мало не підрозділом СДПУ(о).

Потім з'явилася інформація про порушення кримінальної справи проти деяких бізнес-структур, близьких до СДПУ(о) та зокрема одного з членів фракції Анатолія Льовіна.

Генпрокурор підняв руку на об'єднаних. Але чи міг він, сам до останнього часу живучи з трояндою у серці, з власної ініціативи підняти руку на провідну ідеологію країни, та ще й у часи управління Адміністрацією Президента головним носієм цієї ідеології? Та Піскун швидше б цією рукою сам себе відшмагав, аніж пішов би на таке. Вгадати, хто керував цією рукою, можна з першого разу: це могла зробити лише одна людина, котра, дізнавшись про затримання Григоришина, одразу ж підписала указ про звільнення керівника ГУБОЗу. Укази, як відомо, в нашій державі підписує лише Президент. Розповідають, що він настільки експресивно вичитував причетним до операції з затримання Григоришина, що ті змушені були випустити бізнесмена з в'язниці на порушення рішення суду.

Але не пана Костянтина в даному випадку захищав Президент, який схоже, був вражений тим зухвальством, з яким керівник його власної Адміністрації "розводить і владарює" у країні. Навряд чи Президент, бажаючи ще довго залишатися головним гравцем на політичному полі, терпітиме несанкціоновану концентрацію влади. Тому він зробив усе, аби підрозділами МВС керував генерал Смирнов, обкарнавши вплив цивільного Віктора Володимировича.

За деякими даними, глава держави стривожений і розширенням бізнесового впливу київської групи. Тому кримінальна справа прокуратури стосовно члена фракції СДПУ(о) Анатолія Льовіна (котрий до обрання депутатом очолював концерн "Титан") може стати лише верхньою частиною айсберга, який невпинно насувається на есдеків. І генеральна прокуратура у цій грі є лише інструментом, її завданням є повернути вплив цієї групи до обсягів відведеної їм пісочниці.

Характерно на активізацію ГПУ відреагувала СДПУ(о). 11 грудня з'явилася інформація про затримання працівника ГУБОЗу, 12 грудня 2002 року депутати однойменної фракції зареєстрували в парламенті проект постанови, в якій вони пропонують провести розслідування фактів порушень законодавства Святославом Піскуном. Але це виявилась найперша реакція фракції, через тиждень-півтора вожаки отямились (чи їх отямили), і вже "віднікувалися" від цієї антипіс-ку-нівської акції. Так, Григорій Суркіс в інтерв'ю журналістам заявив, що "СДПУ(о) не збирає ніяких підписів, СДПУ(о) підтримувала Піскуна, коли його висували на посаду Генпрокурора, і ми йому довіряємо". Значно цікавіше відхрещувався Леонід Кравчук. В інтерв'ю ПіКові він сказав таке: "Ми не збирали підписів (під постановою про недовіру Піскуну - ПіК), це помилка відбулася, ми збирали підписи під запитом, а воно утворилося як комісія. Ми проти утворення будь-яких комісій. Вважаємо, що поки не прийнято закон про слідчі комісії, їх утворювати безпідставно, вони не виконують своїх повноважень".

Але все це вже в минулому. Віктор Медведчук та Святослав Піскун помирилися. 13 січня спікер ВР Володимир Литвин повідомив, що народні депутати України відкликали свої підписи під проектом постанови про недовіру Генеральному прокуророві: бо ГПУ вже виконала свою місію, за яку взялася в грудні. В будь-якому разі, Леонід Кучма знову показав, хто, власне, поки що в цій Адміністрації Президент.

ПіК