Бережiть незалежнiсть!
01/22/2003 | Михайлина
Повернутаюсь думками в роки мого дитинства за румунської окупації Буковини, коли навіть забороняли співати українських пісень вечорами на вулицях, на весіллях, у церквах. І найперше хочеться зараз запитати молодих буковинців, що б вони робили, коли привітавши на вулиці румуна словами “Добрий день” у відповідь за це... дістали нагайкою, палицею чи кулаком по голові? Бо ще й нині цей страх не вийшов з людей, і в приміських селах з незнайомими переважно не вітаються. Це по селах. А що робилося у містах, державних установах, війську? Страшно згадувати.
Я народилася у селі Чорногузи, що біля Вижниці. У 1942 р. мене повели до школи, де вчителька з перших секунд навчання попередила нас, щоб усі на уроках і після них говорили тільки по-румунськи. А де ми, дітлахи, мали навчитися тої мови, коли в нашому селі, як і в сусідніх селах, не було жодного румуна?
І ось почалися уроки. За кожне сказане українське слово учні діставали прутом по руках. Як не дивно, це робила учителька з української родини.
Особливо мучив наших людей кордон по Черемошу між польськими і румунськими загарбниками українських земель, адже понад Черемошем простягалися луги, поля, пасовиська, а румуни забороняли тут появлятися нашим селянам. Але ж людські звички не так легко викорінити. Одного разу сестра моєї мами Катерина Білак, молода дівчина, забрела у Черемош і тут румуни застрелили її, а тіло поплило за водою, бо ніхто не наважився витягнути його на берег. І нині невідомо, де воно поховано.
У 1940 р., коли кордон по Черемошу був уже румунсько-радянський, з радянської сторони, з селища Кути, часто з гучномовців через Чорногузи котилася луна українських мелодій. І потягнула вона на радянський берег Черемоша трьох моїх двоюрідних братів: Миколу і Степана Миронових та Івана Білака. Їм з румун-ського боку пощастило, бо не були вбиті. Але радянські прикордонники їх заарештували і відправили у Магаданські конц-табори, де вони в 1942 р. повмирали з голоду.
Користуючись тим, що у листопаді 1918 р. з Буковини Січові стрільці виїхали на оборону Львова від польських аґресорів, румунське військо окупувало наш край, а в кінці травня 1919 р. рушило з боями і на Галичину, вдарило по українській лінії фронту. Не витримавши цього удару, Українська Галицька Армія, у складі якої був і Буковинський курінь, в липні того ж року відступила на схід України. Як згадувала моя мама Євдокія Дучук, у травні-липні 1919 р. через міст на Черемоші між Кутами і Вижницею румуни з Галичини день і ніч гнали на румунський бік худобу, везли на переповнених возах награбоване у галичан майно. То може б хоч нинішня державна влада Румунії відшкодувала заподіяні збитки українцям у ХХ ст., або хоч вибачилася за це перед українським народом!
На початку Другої світової війни 1941 р. по українських селах Буковини румуни організували з таких українців, які нині за підкупство отримують румунські паспорти з румунським громадянством, фашистсько-кузистські загони, котрі винищували євреїв. Цим кузистам навіть дозволили співати на мелодію “Гей, там на горі Січ іде” пісню:
Гей, там на горі Куза йде,
Гей, довбнею жида б’є...
У повоєнні роки радянська влада більше ненавиділа борців за волю України, ніж кузистів, а кузистські злочини приписала українським патріотам.
Мій тато Степан Дучук у 1917-1918 рр. був при австрійському війську і воював проти італійців у горах Альпах. У 1918-1920 рр. перебував у Буковинському курені УГА. З боями проти “білих” і “червоних” російських формувань дійшов до Києва. У “трикутнику смерті” під Чортковом був взятий поляками у полон. Був у польському концтаборі полонених “Бригідці”, звідки втік. Дома його арештували румуни. Від румунської “Дафтани” його врятували однодумці. У 1940 р. відбував перепідготовку в Унгенах у румунському війську, звідки теж утік додому, де вже була радянська влада. А 1944 р. під Кенігсбергом у бою з фашистами позбувся лівої руки. Через аґресивність сусідів України він пройшов на цім світі справжнісіньке пекло, але був чесним патріотом свого народу і відійшов на вічний спочинок аж на 90-му році життя. Він завжди застерігав усіх рідних і близьких від зради рідного народу. Бо його, як і інших буковинців, не вважали за повноцінну людину ні в австрійській, ні в румунській, ні в радянській арміях, ні в польському полоні. Він вважав, що найбільше щастя людське — бути у себе дома на рідній землі, між своїми людьми. Тож будьмо самі собою!
Я народилася у селі Чорногузи, що біля Вижниці. У 1942 р. мене повели до школи, де вчителька з перших секунд навчання попередила нас, щоб усі на уроках і після них говорили тільки по-румунськи. А де ми, дітлахи, мали навчитися тої мови, коли в нашому селі, як і в сусідніх селах, не було жодного румуна?
І ось почалися уроки. За кожне сказане українське слово учні діставали прутом по руках. Як не дивно, це робила учителька з української родини.
Особливо мучив наших людей кордон по Черемошу між польськими і румунськими загарбниками українських земель, адже понад Черемошем простягалися луги, поля, пасовиська, а румуни забороняли тут появлятися нашим селянам. Але ж людські звички не так легко викорінити. Одного разу сестра моєї мами Катерина Білак, молода дівчина, забрела у Черемош і тут румуни застрелили її, а тіло поплило за водою, бо ніхто не наважився витягнути його на берег. І нині невідомо, де воно поховано.
У 1940 р., коли кордон по Черемошу був уже румунсько-радянський, з радянської сторони, з селища Кути, часто з гучномовців через Чорногузи котилася луна українських мелодій. І потягнула вона на радянський берег Черемоша трьох моїх двоюрідних братів: Миколу і Степана Миронових та Івана Білака. Їм з румун-ського боку пощастило, бо не були вбиті. Але радянські прикордонники їх заарештували і відправили у Магаданські конц-табори, де вони в 1942 р. повмирали з голоду.
Користуючись тим, що у листопаді 1918 р. з Буковини Січові стрільці виїхали на оборону Львова від польських аґресорів, румунське військо окупувало наш край, а в кінці травня 1919 р. рушило з боями і на Галичину, вдарило по українській лінії фронту. Не витримавши цього удару, Українська Галицька Армія, у складі якої був і Буковинський курінь, в липні того ж року відступила на схід України. Як згадувала моя мама Євдокія Дучук, у травні-липні 1919 р. через міст на Черемоші між Кутами і Вижницею румуни з Галичини день і ніч гнали на румунський бік худобу, везли на переповнених возах награбоване у галичан майно. То може б хоч нинішня державна влада Румунії відшкодувала заподіяні збитки українцям у ХХ ст., або хоч вибачилася за це перед українським народом!
На початку Другої світової війни 1941 р. по українських селах Буковини румуни організували з таких українців, які нині за підкупство отримують румунські паспорти з румунським громадянством, фашистсько-кузистські загони, котрі винищували євреїв. Цим кузистам навіть дозволили співати на мелодію “Гей, там на горі Січ іде” пісню:
Гей, там на горі Куза йде,
Гей, довбнею жида б’є...
У повоєнні роки радянська влада більше ненавиділа борців за волю України, ніж кузистів, а кузистські злочини приписала українським патріотам.
Мій тато Степан Дучук у 1917-1918 рр. був при австрійському війську і воював проти італійців у горах Альпах. У 1918-1920 рр. перебував у Буковинському курені УГА. З боями проти “білих” і “червоних” російських формувань дійшов до Києва. У “трикутнику смерті” під Чортковом був взятий поляками у полон. Був у польському концтаборі полонених “Бригідці”, звідки втік. Дома його арештували румуни. Від румунської “Дафтани” його врятували однодумці. У 1940 р. відбував перепідготовку в Унгенах у румунському війську, звідки теж утік додому, де вже була радянська влада. А 1944 р. під Кенігсбергом у бою з фашистами позбувся лівої руки. Через аґресивність сусідів України він пройшов на цім світі справжнісіньке пекло, але був чесним патріотом свого народу і відійшов на вічний спочинок аж на 90-му році життя. Він завжди застерігав усіх рідних і близьких від зради рідного народу. Бо його, як і інших буковинців, не вважали за повноцінну людину ні в австрійській, ні в румунській, ні в радянській арміях, ні в польському полоні. Він вважав, що найбільше щастя людське — бути у себе дома на рідній землі, між своїми людьми. Тож будьмо самі собою!
Відповіді
2003.01.22 | Россиянин
Гарантию от новой оккупации может дать только Россия
Слабая, презираемая соседями и собственным народом украинская власть ведет страну к развалу. Развалится Украина - в Буковину опять придут румыны, опять будут бить детей по рукам за каждое украинское слово, а украинские песни услышите только по русскому радио. Союз России, Белоруссии и Украины - единственная гарантия. Как не ругали Советский Союз и "русскую окупацию", но украинские школы "при Советах" существовали и процветали.2003.01.22 | Адвокат ...
Не мильте сь! ;-)
Рятівник України та її люду, знайшов сь, бля!Рятуйте ліпше вашу Моськальщину. Так буде,-- патрійотичніше.
2003.01.22 | Россиянин
Re: Не мильте сь! ;-)
Вся проблема в том, что мы можем спастись только вместе. Россия сталкивается с совершенно аналогичной опасностью на Дальнем Востоке и в Сибири - китайской. У России там есть территории, но мало людей...2003.01.22 | Адвокат ...
Перепрошую! Мене не обходять інтереси Моськальщини!
Мене цікавлять виключно,-- та окремо,-- лише інтереси України. Рятуйте себе самі. А ми будемо рятувати си самі.Бо "разом" буде так: Далекий Схід та Сибір ви,-- неодмінно,-- втратите, і я не хочу, щоби Україна стала за тих умов "утєшітельним прізом".
2003.01.22 | Россиянин
Re: Перепрошую! Мене не обходять інтереси Моськальщини!
Типичный подход хуторянина-малороса "моя хата скраю", достаточно ограниченый. Вы предпочитаете продолжать разваливать свою страну изоляционизмом (в Европе все равно никто не ждет)и слушать потом грохот сапог доблестных румынских полков в Черновцах и Одессе, а польских во Львове и Тарнополе? Профессора Пынтю видеть снова примаром Одессы? Черновцы и Львов ладно, а вот Одессу мне жалко.2003.01.22 | Адвокат ...
Починайте жаліти Владівосток, Омск,..
Не лякате, "любєзний", більшої та страшнішої загрози для України, ніж моськальська загроза,-- не становить жодна з країн- сусідок України.Забудьте про Україну! Поверніть се до проблєм та загроз Вашій країні. Та спробуйте вирішувати ваші проблєми самотужки, без нас. А ми не будемо "наґружать" вас нашими проблємами. І буде,-- дрюжьба та добросусусідство.
2003.01.22 | Россиянин
Вы ошибаетесь.
И вот почему:а)Украина сегодня представляет собой слабое (и слабеющее) государство, отторгаемое мировым сообществом как экономически (FATF), так и политически (EU)
б) Слабое государство неизбежно будет в той или иной форме "съедено" более сильными соседями
в) Доминирование культурно и ментально более близкого соседа психологически воспринимается легче, чем более далекого
г) Сильные соседи - претенденты на то, чтобы съесть (по частям) Украину:
Турция, Польша, Румыния, Россия.
д) Турция, Польша и Румыния культурно и ментально далеки
е) Россия близка
2003.01.22 | Адвокат ...
То Вам: Моськальщина є близькою, що, між тим,-- природньо. ;-)
І Ви,-- абсолютно даремно,-- розповсюджуєте власні преференції на всю Україну.2003.01.22 | Россиянин
Ну, я же не знаю ваш background
Если Вы румын или молдованин - комфортнее Вам будет под Румынией;если крымский татарин - под Турцией; если поляк или галицийский еврей - под Польшей, если закарпатский венгр - то под Венгрией. Вместе взятые эти четыре (пять) народа составляют известный процент населения Украины. На них я мои преференции не распространяю, т.к. прекрасно их понимаю.
2003.01.22 | Адвокат ...
Нашо Вам мій бекґраунд?
Може Вам і грошенят позичити?Їй Бо,-- у Вас, як громадянина Моськальщини та її патрійота,-- є значно більш нагальні задачі, аніж теревені "аб тяжкай долє Украйни". Залиште Україну українцям. Ви, попри пиху та самовпевненість,-- все одно не здатні зробити для України ніц доброго. Вельми можливо, що Ви можете зробити що сь доброго та корисного для Моськальщини. Можете,-- робіть! Але не за рахунок України та українців. Утніть подвиґ: зробіть що сь добре для власної країни за рахунок Китаю, або США. Якщо Ви такий моцьний та звитяжний.
2003.01.22 | Россиянин-2
Re: Нашо Вам мій бекґраунд?
Бачте, пане Адвокате, тутай ви знову ся помиляєте:1. Я не є громадянином Москальщини, хоч і мешкаю тераз у Москві, а в четвертій вже генерації канадієць.
2. В Москві я маю добрі бізнесові справи, а до Кийова не їду, аби не втратити гроші.
3. Без грошей я не потерпаю, тож і позичати мені не прошу.
4. За свої гроші (канадійського спочатку походження)вже чимало доброго для Москальщини зробив.
5. Тож я Вашими порадами скористався ще до того, як Ви їх висловили.
2003.01.22 | Адвокат ...
Я дуже радий за Вас!
Але на останок одне питання. Чи зробили Ви сліьки ж доброго для Канади, як для Моськальщини?Стосовно ж Київа,-- не можу із Вами не погодити се,-- столиця України, нажаль, є містом, де дуже легко втратити гроші. Але не думаю, що так буде до віку.
2003.01.22 | Россиянин-2
Re: Я дуже радий за Вас!
Я Канаді податки сплачую з грошей, котрих вдома ніколи не заробив би. Так що й моя країна не страждає. А як і в Україні можна буде добрі гроші не втратити, а заробити, то я й своє ставлення щодо долі "землі батьків" зміню.2003.01.22 | Адвокат ...
Помагай Вам Боже!
Россиянин-2 пише:> Я Канаді податки сплачую з грошей, котрих вдома ніколи не заробив би. Так що й моя країна не страждає. А як і в Україні можна буде добрі гроші не втратити, а заробити, то я й своє ставлення щодо долі "землі батьків" зміню.
В цій кошерній справі.
2003.01.22 | Богдан
Re: Не мильте сь! ;-)
Россиянин пише:> Вся проблема в том, что мы можем спастись только вместе. Россия сталкивается с совершенно аналогичной опасностью на Дальнем Востоке и в Сибири - китайской. У России там есть территории, но мало людей...
Пропонуєте Сибір знову українцями заселити, а самим сюда ломанутися? Вже не вийде :-))
2003.01.22 | Россиянин
Re: Не мильте сь! ;-)
Пока выходит и очень даже хорошо выходит. Украинцы, как вы знаете, составляют значительную долю жителей Тюменской области и Якутии (особенно Южной, там где Нерюнгри), много вахтовым методом в Сибири работает и считает это счастьем...а москали покупают дома и землю в Крыму, Одессе и прочих благодатных местах. Экономика, батенька...Jedem das Sein.2003.01.22 | Боровик
Re: Гарантию от новой оккупации может дать только Россия
Як в суді:-За що ви згвалтували свою доньку?
-Та краще я ніж якась наволоч!
2003.01.22 | Россиянин
Re: Гарантию от новой оккупации может дать только Россия
В целом верно. Международная политика - очень жестокая вещь: сильный здесь всегда насилует слабого (как Сербию или Ирак). У слабого всего две возможности улучшить свое положение:1. стать сильным либо;
2. Отдаться культурно наиболее близкому, который будет насиловать "входя в положение", совестливо.
2003.01.22 | Адвокат ...
Вас будуть ґвалтувати,-- безсовісно. ;-)
Себто,-- китайці. "Мужайтєсь!"2003.01.22 | Россиянин
Re: Вас будуть ґвалтувати,-- безсовісно. ;-)
Вы знаете, китайцев скоро будет полтора миллиарда. 140 тысячами россиян они не удовлетворятся. Можете быть уверены, что вам тоже достанется. Тем более, что они привыкли к более теплому климату, чем в Сибири.2003.01.22 | Адвокат ...
Але ваш нумер,-- перший. От і готуйте си!
А нам ваш нумер,-- не треба. Щиро дякуєм!2003.01.22 | Россиянин
Re: Але ваш нумер,-- перший. От і готуйте си!
От Владивостока до Харькова всего неделя на поезде. Или девять часов самолетом. Так что не зарекайтесь. Через пять лет Китай будет первой экономикой мира, большей чем американская, а через пятнадцать - большей, чем американская, японская и европейская вместе взятые. Они будут платежеспособными...а это уже не изнасилование, а проституция, т.е. бизнес. На такой нумер Вы согласны?2003.01.22 | Адвокат ...
Наш нумер,-- далеко за вами!
До речи: як стверджує Ку-чмо, Україна та Китай дуже стратеґічні партнери.Отже, не витрачайте дорогоцінних сил на "прасьвєщєніє України", побережіть їх для китйців. Вони ж бо,-- близько та й будуть вже скоро.
2003.01.22 | Россиянин-2
Re: Наш нумер,-- далеко за вами!
Так ведь и я же об этом говорю - если это не просто так, а за деньги, то вы на партнерство готовы. Бизнес, однако.2003.01.22 | Адвокат ...
Партнерство ( бізнесове, технольоґічне ) України та Китаю,--
то вельми добра штука. Я б додав,-- і з Індією,-- теж!А от щодо Моськальщини,-- сумнівна користь від партнерства із нею для України. Принаймні поки що бачимо, що ніц доброго від моськалів Україні не було.
2003.01.22 | Россиянин-2
Re: Партнерство ( бізнесове, технольоґічне ) України та Китаю,--
Знову ж таки, як людина бізнесова та неупереджена, не можу ся погодити. Чималі гроші заробила Украіна на космічній програмі Sea Launch з москалями разом. Як російські ферми нафтові придбали в Україні нафтопереробні заводи, петрол став дешевшим. Швидке економічне зростання минулого року значно було пов"язане з російськими інвестиціями,тощо.2003.01.23 | Адвокат ...
Петроль дешевшає, а водії, чому сь, того не помічають.
Россиянин-2 пише:> Знову ж таки, як людина бізнесова та неупереджена, не можу ся погодити. Чималі гроші заробила Украіна на космічній програмі Sea Launch з москалями разом. Як російські ферми нафтові придбали в Україні нафтопереробні заводи, петрол став дешевшим. Швидке економічне зростання минулого року значно було пов"язане з російськими інвестиціями,тощо.
Та й "швидке економічне зростання",-- відверто кажучи,-- якось не вражає, бо його яко сь не видко не озброєним оком. А от при- моськалення ( прихватизація їх моськальским капіталом ) українських підприємств,-- тутечки, так,-- стрімке зростання.
2003.01.23 | Мертві Бджоли Загудуть
Re: Гарантию ОТ новой оккупации может дать только Россия
Чи може слово "от" тут зайве?Нам так здається, хоча ми москальською мовою пагано розуміємо.
Будь ласка підскажіть хто ліпше знає москальською!
2003.01.23 | Navigator
Навпаки: Гарантию НОВОЙ оккупации может дать только Россия!!!
Якщо пiде вказаним вами шляхом "захисту". Румуни - дiти, порiвняно з вашими яструбами.2003.01.22 | Россиянин
Россиянин, постивший выше - просто провокатор. ИМХО
2003.01.22 | Россиянин
У него так и торчат уши закоренелого майдановца:-)(-)
2003.01.22 | Россиянин
Ей-богу, первый раз пришел
И поэтому не знал, что у Вас ник отбираю. Буду дальше называться Россиянин-22003.01.22 | Адвокат ...
Клонуєте сь, прости Господи! ( - )
2003.01.22 | Россиянин
"Ся клонуєте" Будет вернее. Ох и урод, прости Господи:-) ( - )
2003.01.23 | Адвокат ...
Ви як я бачу,-- видатний знавець мови. ;-)
Однак, маю Вам сказати таке: "ся кльонуєте" не є тожнім до "кльонуєте сь".Ви,-- саме,-- "кльонуєте сь", мов бур'ян, чи таргани.
2003.01.23 | Мертві Бджоли Загудуть
Re: Россиянин, постивший выше - просто провокатор. ИМХО
Пропонуємо трохи відредагувати - сокрочена версія цього заголовку найкраще б виглядала ось так:Россиянин - просто провокатор. ИМХО
Зверніть увагу, що їх є просто кількасот мільйонів! ЖАХ!!!
2003.01.23 | Navigator
Фальшивому канадскому бiзнесменовi
Are you aware that after the financial crisis in Russia August 1998 the estimated losses of the investors were 60 billions dollars, that is equal to three (!!!) RUSSIAN BUDGETS.So take your money and fly back like a bat out of the hell !!!