Россіська - язык чи діалект?
01/29/2003 | Слово
Чи є россійська мова самодостатнім інструментом спілкування, або вона є лишє хоч і поширеною (до того ж штучно) Польською говіркою.
З літописівв відомо що з трьох слов'янських племен що населяли терени сучасної Россії два були Ляшськи. Тобто спілкувались мовою Прадавніх поляків. Теж саме було в Білорусі. Саме тому ці дві говірки схожі між собою, бо є всього лиш місцевими діалектами Польської мови, хоч і відокремлені від неї були в сиву давнину.
Ось щописав Л. Похилевич 1864 р. "сказания о населенных местностях Киевской губернии" печать позволяется. Цензор, священник А. Колосов.
"Я убежден, что читатель никогда не слыхавший польской речи и считавший ее иностранною, удивится, когда найдет ее совершенно для себя понятною, после того как она написана по способу мною употребленному, русскими буквами". Це сказано в передмові до книжки.
Сучасна россійська мова, так званий язык, почав формуватись досить давно, ще відомі берестяні грамоти Новгородськи. В ту давнину мови лиш формувались, але як вказують Московськи дослідники ще в ту давнину мова письмових документів Новгорода відрізнялась від Київської.
Всі відомі лінгвисти вказують що та мова друкованих документів є ЦЕРКОВНО СЛО'ЯНСЬКА, бо це було своєрідне есперанто того часу, створене для потреби церкви. Ця мова була як всім зрозуміла так і всім чужа. Це підтверджується наприклад відомим друкарем Іваном Федоровим, котрий 1565 року змушений був втекти з Московії після знищення його друкарні (першої в московії), він та Петро Мстиславець, рятуючи своє життя знайшли притулок спершу у гетьмана Хоткевича, в Здолбунові. Перебравшись пізніще в Острозьк він видрукував знамениту "Біблію Острожську".
В предмові до цієї євангелії видавець каже що спершу хотів він видати її в перекладі на просту молву (тобто мову якою розмовляв народ), та порадившись із знавцями, мусив відмовитись щоб не наробити помилок.
Та повертаючись до стану сучасної говірки під назвою россійська мова чи пак язик, можно зробити висновок:
Сучасна россійська мова складається на двадцятьп'ять відсотків з того старого есперанто, на двадцять п'ять відсотків з мови що розвинулась з мов отх Ляшських плмен. На двадцять п'ять відсотків її складають іншомовні слова угрофінськи, татарськи, та на двадцять п'ять відсотків з інших іншомовних слів англійських, французьких, німецьких, латинських, греческих, італьанських.
Те що для Угрофінського етносу ця мова є в своїй суті чужою знаходить свій відбиток в постійних нісенітницях що виникають коли московіти починають викоритстовувати цю свою говірку. Прикладами тут можуть слугувати такі відомі всім нісенітниці як "Киев мать гародов русских", адже Київ згідно зі слов'янськими нормами мовлення є чоловічого роду і неможе бути матерью, уявіть лиш якою грудью він годував ці города русские, вам одразу стане зрозумілим від чого вони такі дивні оці гарада.
Або більш сучасні перли "партия и ленин близницы братья", але партія це вона а ленін це він, це видно з багатьох інших нісенітниць як переіменування міст в більш приємне для слуху угрофіна Бургі (С П-Бург), або зміни назви місяців зі слов'янських на язицьки рімськи. Бо половина цих місяців є іменами язицьких божків, а деякі іменами імператорів язичників, що самі проголошували себе богами. Дивний вчинок для християнської країни.
Або такий приклад як назва міст гарадами, бо в Київський русі Город це УКРІПЛЕНЕ ПОСЕЛЕННЯ, місто це неукріплене поселення, тому зараз в Україні можна побачити такі назви як місто Городище, що значить що це містечко колись було укріпленою фортецею. Що означає Город в московітів невідомо, що там огорожено. Саме тому московіти постійно кажуть на Україну замість в Україну, для них різниця в словах Україна і окраїна неіснує, вони її просто невідчувають, як мабуть і різницю між словами ГОРОД І ОГОРОД, бо за цією логікою це теж саме.
Цікаве між тим ситуація коли назу початку міста вони називають ПРЕДМЕСТЬЕМ, тобто початок города предместье, адже тоді за логікою повинно бути ПРЕДГРАДИЕ.
Видно з багатьох ознак що користуючись польською говіркою московіти роблять спробу долучитись до слов'янських народів та їхні угрофінськи корені даються в знаки. Багато й інших ознак також вказують на Польське походження россійської говірки.
З літописівв відомо що з трьох слов'янських племен що населяли терени сучасної Россії два були Ляшськи. Тобто спілкувались мовою Прадавніх поляків. Теж саме було в Білорусі. Саме тому ці дві говірки схожі між собою, бо є всього лиш місцевими діалектами Польської мови, хоч і відокремлені від неї були в сиву давнину.
Ось щописав Л. Похилевич 1864 р. "сказания о населенных местностях Киевской губернии" печать позволяется. Цензор, священник А. Колосов.
"Я убежден, что читатель никогда не слыхавший польской речи и считавший ее иностранною, удивится, когда найдет ее совершенно для себя понятною, после того как она написана по способу мною употребленному, русскими буквами". Це сказано в передмові до книжки.
Сучасна россійська мова, так званий язык, почав формуватись досить давно, ще відомі берестяні грамоти Новгородськи. В ту давнину мови лиш формувались, але як вказують Московськи дослідники ще в ту давнину мова письмових документів Новгорода відрізнялась від Київської.
Всі відомі лінгвисти вказують що та мова друкованих документів є ЦЕРКОВНО СЛО'ЯНСЬКА, бо це було своєрідне есперанто того часу, створене для потреби церкви. Ця мова була як всім зрозуміла так і всім чужа. Це підтверджується наприклад відомим друкарем Іваном Федоровим, котрий 1565 року змушений був втекти з Московії після знищення його друкарні (першої в московії), він та Петро Мстиславець, рятуючи своє життя знайшли притулок спершу у гетьмана Хоткевича, в Здолбунові. Перебравшись пізніще в Острозьк він видрукував знамениту "Біблію Острожську".
В предмові до цієї євангелії видавець каже що спершу хотів він видати її в перекладі на просту молву (тобто мову якою розмовляв народ), та порадившись із знавцями, мусив відмовитись щоб не наробити помилок.
Та повертаючись до стану сучасної говірки під назвою россійська мова чи пак язик, можно зробити висновок:
Сучасна россійська мова складається на двадцятьп'ять відсотків з того старого есперанто, на двадцять п'ять відсотків з мови що розвинулась з мов отх Ляшських плмен. На двадцять п'ять відсотків її складають іншомовні слова угрофінськи, татарськи, та на двадцять п'ять відсотків з інших іншомовних слів англійських, французьких, німецьких, латинських, греческих, італьанських.
Те що для Угрофінського етносу ця мова є в своїй суті чужою знаходить свій відбиток в постійних нісенітницях що виникають коли московіти починають викоритстовувати цю свою говірку. Прикладами тут можуть слугувати такі відомі всім нісенітниці як "Киев мать гародов русских", адже Київ згідно зі слов'янськими нормами мовлення є чоловічого роду і неможе бути матерью, уявіть лиш якою грудью він годував ці города русские, вам одразу стане зрозумілим від чого вони такі дивні оці гарада.
Або більш сучасні перли "партия и ленин близницы братья", але партія це вона а ленін це він, це видно з багатьох інших нісенітниць як переіменування міст в більш приємне для слуху угрофіна Бургі (С П-Бург), або зміни назви місяців зі слов'янських на язицьки рімськи. Бо половина цих місяців є іменами язицьких божків, а деякі іменами імператорів язичників, що самі проголошували себе богами. Дивний вчинок для християнської країни.
Або такий приклад як назва міст гарадами, бо в Київський русі Город це УКРІПЛЕНЕ ПОСЕЛЕННЯ, місто це неукріплене поселення, тому зараз в Україні можна побачити такі назви як місто Городище, що значить що це містечко колись було укріпленою фортецею. Що означає Город в московітів невідомо, що там огорожено. Саме тому московіти постійно кажуть на Україну замість в Україну, для них різниця в словах Україна і окраїна неіснує, вони її просто невідчувають, як мабуть і різницю між словами ГОРОД І ОГОРОД, бо за цією логікою це теж саме.
Цікаве між тим ситуація коли назу початку міста вони називають ПРЕДМЕСТЬЕМ, тобто початок города предместье, адже тоді за логікою повинно бути ПРЕДГРАДИЕ.
Видно з багатьох ознак що користуючись польською говіркою московіти роблять спробу долучитись до слов'янських народів та їхні угрофінськи корені даються в знаки. Багато й інших ознак також вказують на Польське походження россійської говірки.