02/02/2003 | Олесь Сахній

ВОЙОВНИЧИЙ ПАНСЛАВІЗМ
або просто звичайний антислов'янізм

- Эй, братан...
- Москаль мені не брат!
( культовий кацапський фільм)

Схоже на те, що москальські можновладці геть не дивляться своїх фільмів. Хоча навіщо це їм треба, вони діють згідно інтересів своєї імперії. А саме ми і допомагаємо їм розбудовувати їхню імперію, яка до категорії наших стратегічних інтересів – аж ні як не належить. Нас же абсолютно не обтяжує той фактор, що російська мова вже практично витіснила державну, а в той самий час – наші брати-українці колонізатори безмежних просторів Росії - і надії не мають на будь яку культурологічну допомогу з боку владних дядьків Великої України. А тут ще і рік України в Росії минув – ані яких зрушень. Хоча чому ніяких?... Газотранспортний консорціум, залишки ядерного боєкомплекту, операторів мобільного зв’язку – віддали все що вони просили, та навіть більше. Останнім приколом нашої влади над нами стало вивезення з території України... мощів святих(!). Просто повний кобзон...
Залишається тільки сподіватись, що 2003 рік, оголошений роком Росії в Україні обернеться адекватним, вже нашим, знущанням над „старшим братом”. Пам’ятаєте старий український анекдот? – „ у сусіда – хата горить! Дрібниця, але ж приємно! З точки зору позицій традиційної української політичної думки – робити все не як москалі, ми облажалися; з позицій печерного націоналізму – не мати ні яких справ з москалями, теж облажалися; з позицій панславізму – так вчені вже довели, що росіяни не слов’яни, тому пробачати їм все - ми не винні. Та й що тут говорити?, - „кохають” нас, чорнобрових, москалі в усі дірки, а як кажуть в армії: нас „кохають, а ми – „крєпчаєм”!
Ось і приїхав до нашого „гетьмана” їхній „барін” і мовою „чєлавєчеськаю” мовить: -„Данілич, да зачєм тєбє ета ната нада(?), давай ми тєбя в євразес прімєм, а патом, глядіш, і про єщо боліє глубокую інтеграцію тваєй страни в нашу падумаєм!”. На що наш пан – їхньому „гаспадіну” такою само „чєлавєчіскаю” і відповіда: - „Та ти шо? От запад нам крідіти дайот, а ти как нам помочь сможиш? Та на... мнє такіє діла?, нє іскушай! Ми тєбє кансорциум уже падарілі! Нє всьо вєть сразу, тєм боліє, шта палавіна прамішлінасті нашей – уже твая! А нащот ната, то тут – адін ..., шта ти, шта запад, вєть Україна всєм нужна, а мнє ана і на ... ні нада”.
Протестуєте, унсовці з убівцями?– та скільки завгодно. Вони не чують! Вони – там, а ви – тут! Їхня справа – жити, наша – терпіти! Бидло не бунтує, бидло мовчить!


Нащадок Гонти і Залізняка
Українське братство