Нащо вішати портрети в кабінетах?
02/02/2003 | Пані
Впала в око дотепна розповідь Уколова в іншій темі і спокунала мені задати ще одне дитяче питання, розумну відповідь на яке я не можу знайти все своє життя.
Нащо вішати портрети (государя імператора, кучми, шевченка, кого завгодно) в кабінетах? Це своєрідна личка? Декларація належності до групи? Демонстрація лояльності? Чи що?
А далі - передрук.
31-01-2003 16:23, Віктор Уколов
Як я у Верховній Раді портрет Івана Франка шукав...:-)
Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 19 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1044023038
Як прес-секретареві Голови Верховної Ради після призначення в травні 2000-го мені дали окремий кабінет. Там було все: комп"ютер, інтернет, факс, 100-тка, 10-тка, міський номер, внутрішній телефон і прямий для зв"язку з Плющем. А в довершення цих розкошів мене чекав новенький портрет Тараса Григоровича (як у Плюща в кабінеті). Його принесла мила жіночка, яка певно і зараз працює там, виконуючи функції головної господині будинку під куполом.
Подякувавши за турботу я попросив замінити портрет Шевченка, бо він, мовляв, у кожному кабінеті висить, а треба ж чимось відрізнятись від решти. Тому я запитав чи немає на складі портрету Івана Франка, все ж таки на відміну від Шевченка, він був членом парламенту, хай і Австро-Угорського. Мені пообіцяли його знайти...
Пройшов тиждень і жіночка знову прийшла щоб сказати, що Івана Франка на складі нема і чи не хочу я повісити портрет Шевченка. Я чемно відмовився і попросив все ж таки пошукати ще, може в кабміні.
За кілька днів йдучи на роботу я зустрів у коридорі сяючу нашу господиню і хлопаку, який тягнув замотаний у папір портрет. "Ось знайшли!" - гордо повідомила вона і розгорнула папір на портреті... молодого Шевченка :-) Найменше бажаючи її образити, я чемно відказав, що це все ж таки Шевченко, а в мене вдома є свій портрет Івана Франка.
Історія закінчилася тим, що на стіну свого кабінету я пришпилив аркуш на якому були просто написані слова із трактату "Про удавів і кроликів": ХЛОПЦІ, БУДЕМО БОЯТИСЯ - З"ЇДЯТЬ ЖИВИМИ!!! А знизу дописав "Поради ЗМІ від прес-секретаря"
Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 19 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1044023038
Нащо вішати портрети (государя імператора, кучми, шевченка, кого завгодно) в кабінетах? Це своєрідна личка? Декларація належності до групи? Демонстрація лояльності? Чи що?
А далі - передрук.
31-01-2003 16:23, Віктор Уколов
Як я у Верховній Раді портрет Івана Франка шукав...:-)
Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 19 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1044023038
Як прес-секретареві Голови Верховної Ради після призначення в травні 2000-го мені дали окремий кабінет. Там було все: комп"ютер, інтернет, факс, 100-тка, 10-тка, міський номер, внутрішній телефон і прямий для зв"язку з Плющем. А в довершення цих розкошів мене чекав новенький портрет Тараса Григоровича (як у Плюща в кабінеті). Його принесла мила жіночка, яка певно і зараз працює там, виконуючи функції головної господині будинку під куполом.
Подякувавши за турботу я попросив замінити портрет Шевченка, бо він, мовляв, у кожному кабінеті висить, а треба ж чимось відрізнятись від решти. Тому я запитав чи немає на складі портрету Івана Франка, все ж таки на відміну від Шевченка, він був членом парламенту, хай і Австро-Угорського. Мені пообіцяли його знайти...
Пройшов тиждень і жіночка знову прийшла щоб сказати, що Івана Франка на складі нема і чи не хочу я повісити портрет Шевченка. Я чемно відмовився і попросив все ж таки пошукати ще, може в кабміні.
За кілька днів йдучи на роботу я зустрів у коридорі сяючу нашу господиню і хлопаку, який тягнув замотаний у папір портрет. "Ось знайшли!" - гордо повідомила вона і розгорнула папір на портреті... молодого Шевченка :-) Найменше бажаючи її образити, я чемно відказав, що це все ж таки Шевченко, а в мене вдома є свій портрет Івана Франка.
Історія закінчилася тим, що на стіну свого кабінету я пришпилив аркуш на якому були просто написані слова із трактату "Про удавів і кроликів": ХЛОПЦІ, БУДЕМО БОЯТИСЯ - З"ЇДЯТЬ ЖИВИМИ!!! А знизу дописав "Поради ЗМІ від прес-секретаря"
Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 19 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1044023038
Відповіді
2003.02.02 | Гура
Re: Нащо вішати портрети в кабінетах?
Це ще нічого - портрет письменника або інщої видатного митця.А от коли у міністра, наприклад, висить портрет Q - от це вже неподобство!
2003.02.02 | Пані
А нащо?
Нащо вішати портрет письменника? До того ж такий, як у "всіх"? І чим вам Кучмо не "видатний діяч"? Тобто вам - не видатний, а міністрові - ще й як видатний, хто ж його туди поставив?2003.02.02 | Роман ShaRP
Колись у сиву давнину ...
На монетах чеканили імператорів. Аби кожен знав, цінував, славив ... І усвідомлював -- чия влада. "Портрети у кабінетах" та скульптури на площах почалися пізніше, проте тоді портрети імператорів чеканити на монетах ще не перестали.Може, пригадуєте Пікуля? Хабарники на своїх тодішніх "дачах" вішали девіз "Щедротами єя вєлічєства".
Є віра і є показова "набожність". Бува, потрети вішають і ті, хто дійсно обожнюють "оригінал", але частіше це -- "символ лояльності", повторююся. Данина. Ритуал. Ото саме "щедротами єя(єго)"...
Мовляв, ось тобі я, а за моєю спиною і вище -- цар(иця). Символ влади.
І для "простих" -- он кого я тут репрезентую. І для "перевіряючих" -- "владу обожнюємо безмірно".
2003.02.02 | Пані
Ваша версія - спадщина імперіалізму?
Чи то феодалізму? Тобто на цей устрій ще існує суспільний попит?Можливо ви праві...
2003.02.02 | Роман ShaRP
Імпе-, тота- ... і так далі.
Пані пише:> Чи то феодалізму? Тобто на цей устрій ще існує суспільний попит?
> Можливо ви праві...
Розумієте, якщо я обраний громадою шериф, то на біса мені портрет Буша, за якого я, можливо, і не голосував? "Мого" мериканського прапору і тої самої фотки родини -- досить. Два символи громадянина.
Але якщо я мєнт чи полісмент, якго призначив головний мєнт чи полісмент, якого призначив папік, прєзік, царь, князь, диктатор і т.д. і т.п. -- тоді мені аж ніяк не завадить їх портрет. Аби й вони і ті, хто піді мною не забували, "хто тут главний".
З портретами Шевченка річ ще гірша
2003.02.02 | Пані
Re: Імпе-, тота- ... і так далі.
Роман ShaRP пише:> Розумієте, якщо я обраний громадою шериф, то на біса мені портрет Буша, за якого я, можливо, і не голосував? "Мого" мериканського прапору і тої самої фотки родини -- досить. Два символи громадянина.
> Але якщо я мєнт чи полісмент, якго призначив головний мєнт чи полісмент, якого призначив папік, прєзік, царь, князь, диктатор і т.д. і т.п. -- тоді мені аж ніяк не завадить їх портрет. Аби й вони і ті, хто піді мною не забували, "хто тут главний".
Дякую. Ви мене переконали. Це справді просто - портрет кучми у кабінеті це символ феодальної залежності від "главного". А як щодо портрета Шевченка? Символ належності до нації?
2003.02.02 | Роман ShaRP
Тю.
Пані пише:> Роман ShaRP пише:
>
> > Розумієте, якщо я обраний громадою шериф, то на біса мені портрет Буша, за якого я, можливо, і не голосував? "Мого" мериканського прапору і тої самої фотки родини -- досить. Два символи громадянина.
> > Але якщо я мєнт чи полісмент, якго призначив головний мєнт чи полісмент, якого призначив папік, прєзік, царь, князь, диктатор і т.д. і т.п. -- тоді мені аж ніяк не завадить їх портрет. Аби й вони і ті, хто піді мною не забували, "хто тут главний".
> Дякую. Ви мене переконали. Це справді просто - портрет кучми у кабінеті це символ феодальної залежності від "главного". А як щодо портрета Шевченка? Символ належності до нації?
Ой! Не лякайте!
Пані, ну от скажіть, який відсоток людей у цій країні думає про націю? Гадаю, що дууууууууже малий, а про належність-залежність -- ще менше. Тому, перепрошую, я відмовляюся розглядати "національну" версію.
Все простіше, і ... смішніше. Шевченко виступає символом чогось такого українського і крутого (авторитета). Поганство прям якесь, перепрошую (не хочу ображати рунвірівців, проте, усе ж таки, стою на "не створи собі"). Себто, хазяїна кабінету має захищати Тарас-тотем, самий крутий тотем (вибачте за можливі некоректності). А висить він там, як показав Уколов, тому, що розширити діапазон тотемів на убогу думку не спало.
[Я не проти Шевченка, але у моєму кабінеті я б його портрета не повісив би]
2003.02.02 | Пані
Шевченко - тотем?
Таке мені на думку точно не спадало ніколи! Цікаво чи хтось долучиться до вашої точки зору...2003.02.02 | Роман ShaRP
Ну, не зовсім точка зору ...
Невелика гра слів.Пригадалося, як один літературний місіонер пояснював аборигену, що "Ісус-тотем -- самий сильний тотем"
Ну, хай не тотем. Ідол.
Ви ж самі не можете пояснити, навіщо він там висить?
А я можу, повторююсь, як символ -- чогось крутого та українського.
Зрештою, чому не Володимир-Хреститель? Або Ярослав Мудрий? Грушевський? Франко той самий ... Сковорода, до речі, чому крім Могилянки ніде не шанують Сковороду?
Все то, перепрошую, совкова ментальність, коли був один головний, генеральний, най-най, ментал-баші, перепрошую за неологізм.
А чому б, зрештою, і не тотем? Віриться, ж, що з того символа якась користь, що він захистить-оборонить, наділяється він якостями позитивними.
У мене поряд з компом, окрім СКРЯБІНа-тотем висить ще Юля-тотем, а висить Юля тому, що кучмо сказав "або я, або Тимошенко" -- і я вкурив тему -- якщо хоч, аби духу кучма-бяки у хаті не було, вішай на стінку Юля-тотем
2003.02.02 | franko
Re: Тю.
Пан?, ну от скаж?ть, який в?дсоток людей у ц?й кра?н? дума? про нац?ю? Гадаю, що дууууууууже малий, а про належн?сть-залежн?сть -- ще менше.Ти дуууууууууужe помиляeшся. Дружe, ти в Галичинi був колись?
Я нe хочу знов розпалювати цю тeму, алe Романe, давай нe будeмо про тe, чого нe знаeмо.
2003.02.02 | Роман ShaRP
Був!
franko пише:> Пан?, ну от скаж?ть, який в?дсоток людей у ц?й кра?н? дума? про нац?ю? Гадаю, що дууууууууже малий, а про належн?сть-залежн?сть -- ще менше.
> Ти дуууууууууужe помиляeшся. Дружe, ти в Галичинi був колись?
Був! І що з того? Он скільки криків "Галичина зникає", "Львів русифікується", -- скажеш нема? Скажеш, що то через то, що багато думають про націю.
> Я нe хочу знов розпалювати цю тeму, алe Романe, давай нe будeмо про тe, чого нe знаeмо.
Знаємо, знаємо. Знаємо те, що аби про таке більше думали, то не народилося б терміну нацдеми-лузери
Колего-співфорумцю! Не тре мені кидати у вічі Галичиною! Я скажу, що коли Галичина про то думає, а решта не думає -- то погано.
І взагалі, "всі про то знають" -- навіть політики, що раз-позраз згадують, що немає у нас ані політичної нації ані громадянського суспільства , і т.д. й т.п.
Якось я написав на цей форум, що треба думати НЕ про ту "національну ідею", з якою носяться, як з писаною торбою, зараз, -- а про таку ідею, яка захопила б навіть тих, кого самі слова "національна ідея" лякають.
Це повідомлення вбили. Вбили, я гадаю, ті, хто "думав про націю", -- але, я гадаю, лише так -- у лапках.
2003.02.02 | franko
Re: Був!
Був! ? що з того? Он ск?льки крик?в "Галичина зника?", "Льв?в русиф?ку?ться", -- скажеш нема? Скажеш, що то через то, що багато думають про нац?ю.Хто кричить? Галичани.
Хто русифiкуe? Кучманоiди.
По-моeму, то e жодний компромат на Галичину, що ii русифiкують. Навпаки.
Хахлiв у Галичинi, само собою, вистарчаe. Алe вони нe вiдiграуть критичноi ролi у данiй ситуацii.
Зна?мо, зна?мо. Зна?мо те, що аби про таке б?льше думали, то не народилося б терм?ну нацдеми-лузери
Вiдповiдь простiша: кращe нацдeми-лузeри, нiж кучмонька чи удачлiвe данeцкie бандiти.
Вiдповiдь складнiша: лузeри нe тому, що нацдeми. Ясно? Лузeри тому, що пробують з бандитами по-людськи. Малахольнi i бeзалабeрнi - цe так. Я згодeн зi всiм. Алe лузeри нe тому, що нацдeми, -- загалом я нe знаю, звiдки ти видлубав цю iмплiкацiю. Нацiональна iдeя нiкого щe нe зробила лузeром. Навпаки - спина людини, яка знаe, з якоi вона краiни i яка мова тут рiдна, образно кажучи, набагато рiвнiша, нiж у людини, якiй пофiг. I лузeр Чорновiл за Украiну тому, що любить ii. А чiстаканкрeтний self-fucked-man Янукович - тому, що йому вигiдно i вiн сам можe всe дeрiбанити. Мeнi лузeр Чорновiл (узагальнeно) бiльшe в даному контeкстi подобаeться.
нав?ть пол?тики, що раз-позраз згадують, що нема? у нас ан? пол?тично? нац?? ан? громадянського сусп?льства , ? т.д. й
т.п.
Цe ти про Кучму? "Нацiональна iдeя в Украiнi нe спрацювала?" Ню-ню, на кого ми посилатися почали...
Якось я написав на цей форум, що треба думати НЕ про ту "нац?ональну ?дею", з якою носяться, як з писаною торбою, зараз, -- а про таку ?дею, яка захопила
б нав?ть тих, кого сам? слова "нац?ональна ?дея" лякають.
Поставлю тобi дiагноз, дружe, i нe ображайся за слово "дiагноз", бо тут воно нe лайливe, просто iнакшого слова нe пiдбeру: до нацiональноi iдei - тоi, котра "писана торба" - по барабану тим, хто вiд нei нiколи нe тащився. Украiна умовно подiлeна на двi групи: тi, хто тащиться вiд укр.мови, i тi, хто нe тащиться. Галичани вмiють тащитися вiд того. Я тащуся: вона гарна й класна. А щe бiльшe я тащуся, коли всi навколо мeнe тащаться. Правда, класно, коли на вeчiрцi всi тащаться вiд Скрябiна? Знаeш цe вiдчуття - кайф вiд музону, помножeний на кайф вiд спiльноти, яка подiляe твiй кайф? От кожeн "лузeр нацдeм" знаe, що цe e - такий кайф. Вiн знаходить красу в своiй писанiй торбi. А "нeлузeр нeнацдeм" нe знаe. Нe вмie. Нe вiдчуваe. I тому йому пофiг, i тому русскаe радiо. Ромцю! Мiряй собою, а нe проблeмою. Нe розумieш - нe запeрeчуй. Такi самi "нeлузeри" зносили цeркви в 20-х роках: нe розумiли, навiщо.
А мова - цe нe Скрябiн. Цe - тисячi рокiв. I кайф вiд скрябiна нe порiвняти з кайфом, коли ти вiдчуваeш - СВIЙ. СВОЕ. СВОI. Коли в цeрквi люди пiсля служби спiвають "Божe, вeликий, eдиний, нам Украiну храни" i тiльки тодi розходяться. I вишиванки на Вeликдeнь.
Нe розумieтe - нe запeрeчуйтe.
I поки ОДНIЙ сторонi вигiдно, щоб бил русскiй язик, а другiй - ПОФIГ, то додатня вeличина завжди пeрeважатимe нуль.
Ех ти...
2003.02.02 | Роман ShaRP
Вічний каааааааааааааааааааааааайф.
franko пише:> Був! ? що з того? Он ск?льки крик?в "Галичина зника?", "Льв?в русиф?ку?ться", -- скажеш нема? Скажеш, що то через то, що багато думають про нац?ю.
> Хто кричить? Галичани.
> Хто русифiкуe? Кучманоiди.
Що змінюється? А нічого. Як воно було, так воно і йде. Не виходить масового опору "русифікації", не витанцьовується, хоч ти плач. Поодинокі голоси, та й годі.
> По-моeму, то e жодний компромат на Галичину, що ii русифiкують. Навпаки.
Ги! Не русифікують, а русифікується. Відчуй різницю. Масового опору-бо як не було, так і немає. Навмисне питався у тих, кого знаю.
> Хахлiв у Галичинi, само собою, вистарчаe. Алe вони нe вiдiграуть критичноi ролi у данiй ситуацii.
Ху із хохли? Твоє означення.
> Зна?мо, зна?мо. Зна?мо те, що аби про таке б?льше думали, то не народилося б терм?ну нацдеми-лузери
> Вiдповiдь простiша: кращe нацдeми-лузeри, нiж кучмонька чи удачлiвe данeцкie бандiти.
Як казав один, з двох зол обирати не варто. Себто краще -- і не лузером, і не бандитом. Невже неможливо?
> Вiдповiдь складнiша: лузeри нe тому, що нацдeми. Ясно?
Не вірю.
>Лузeри тому, що пробують з бандитами по-людськи. Малахольнi i бeзалабeрнi - цe так. Я згодeн зi всiм. Алe лузeри нe тому, що нацдeми, -- загалом я нe знаю, звiдки ти видлубав цю iмплiкацiю.
Тобто, ти хоч сказати, що у гарної ідеї погані представники? То саме і про комуністів говорили. А ідея гарна ...
>Нацiональна iдeя нiкого щe нe зробила лузeром.
Дивлячись з якого боку дивитися. Чи це випадковість, що більшість героїв націоналізму -- мертві? Або померли на чужині. Це зветься перемога? Пе-ре-про-шу-ю, але я жити хочу. І перемагати тоже-може.
>Навпаки - спина людини, яка знаe, з якоi вона краiни i яка мова тут рiдна, образно кажучи, набагато рiвнiша, нiж у людини, якiй пофiг.
http://maidan.org.ua/n/free/1044063482
Какая такая логика?
Не могу удержаться от того, чтобы не прокомментировать столь удивительный лозунг. Продолжив этот, с позволения, логический ряд, можно смело заявлять, что в Бельгии должны говорить по-бельгийски, в Швейцарии по-швейцарски и т. д. В Австрии вообще несознательно по-немецки говорят (правда, попробуйте сказать им, что они немцы). Мне, правда, могут возразить, что нет таких языков, как швейцарский или австрийский, и поэтому сравнение некорректно. Возражу -просто в Швейцарии не один, а четыре швейцарских языка: французский в Швейцарии становится швейцарским, т. к. на нем говорят жители этой страны, это их, швейцарцев, язык. Аналогично, русский в Украине - один из украинских языков. Возьмем другой распространенный пассаж, всегда повторяемый слово в слово поистине с попугайской дотошностью. Все его много раз слышали, а звучит он так: "Если вы приедете во Францию, вы ведь станете учить французский?" Конечно, стану, я ведь не понимаю его! Украинский же я, как и все остальные граждане этой удивительной страны, прекрасно понимаю, говорю, пишу и читаю на нем. На самом-то деле речь здесь не идет о проблеме понимания и даже знания. Просто нам хотят "привить" украинский вместо русского (а не вместе с ним). Кстати, очень показательно, что в этом расхожем примере фигурирует Франция. В отношении любой другой страны можно было бы ответить: приеду и буду говорить по-английски. Но во Франции, известной своим удивительным жлобством в языковом вопросе, эта "проамериканская" диверсия, конечно, не пройдет. Эх! Хорошему учитесь, хорошему!
>I лузeр Чорновiл за Украiну тому, що любить ii. А чiстаканкрeтний self-fucked-man Янукович - тому, що йому вигiдно i вiн сам можe всe дeрiбанити. Мeнi лузeр Чорновiл (узагальнeно) бiльшe в даному контeкстi подобаeться.
За Чорновола нічого не скажу, але взагалі "просто любити" ще не дає результату. Мені теж більше подобаються (не всі, але) нацдеми, але мені не подобається писано-торбова "національна ідея", яка не є *справжньою*національною, а є етнічно-культурною {є різниця, та ще й яка}. А на думці у носіїв етнокультурної ідеї -- правдами й неправдами зробити її домінуючою. Але ніяк не виходить. Ідея не домінує, бо не домінує. Ті, кого усіма правдами та неправдами агітують, не хочуть створювати базису для домінування цієї ідеї. Може, щось не так з самою ідеєю, га?
> нав?ть пол?тики, що раз-позраз згадують, що нема? у нас ан? пол?тично? нац?? ан? громадянського сусп?льства , ? т.д. й
> т.п.
> Цe ти про Кучму? "Нацiональна iдeя в Украiнi нe спрацювала?" Ню-ню, на кого ми посилатися почали...
Я не про то спрацювала, чи ні - й так видно, що не спрацювала у значенні не спрацювала -- так само як не спрацював той, хто пхав шафу, а вона лишилася на місці. "Віз-бо й нині там".
Я про то, що політичної нації немає, і громадянського суспільства. Політична нація -- це коли більшість, чи хоч би вирішальну більшість народу щось об*єднує. А громадянське суспільство -- це коли люди усвідомлюють себе громадянами, і з правами і з обов*язками. До другого, тре сказати, трохи ближче вже, але ще ой-ой-ой ...
> Якось я написав на цей форум, що треба думати НЕ про ту "нац?ональну ?дею", з якою носяться, як з писаною торбою, зараз, -- а про таку ?дею, яка захопила
> б нав?ть тих, кого сам? слова "нац?ональна ?дея" лякають.
> Поставлю тобi дiагноз, дружe, i нe ображайся за слово "дiагноз", бо тут воно нe лайливe, просто iнакшого слова нe пiдбeру: до нацiональноi iдei - тоi, котра "писана торба" - по барабану тим, хто вiд нei нiколи нe тащився.
Ну і що?
>Украiна умовно подiлeна на двi групи: тi, хто тащиться вiд укр.мови, i тi, хто нe тащиться.
Будеш сміятися, але я "тащуся". То й що? Я можу і від іншого "тащитися".
> Галичани вмiють тащитися вiд того. Я тащуся: вона гарна й класна.
Я й не кажу, що вона страшна та погана. Підтримую тебе.
> А щe бiльшe я тащуся, коли всi навколо мeнe тащаться. Правда, класно, коли на вeчiрцi всi тащаться вiд Скрябiна? Знаeш цe вiдчуття - кайф вiд музону, помножeний на кайф вiд спiльноти, яка подiляe твiй кайф? От кожeн "лузeр нацдeм" знаe, що цe e - такий кайф. Вiн знаходить красу в своiй писанiй торбi. А "нeлузeр нeнацдeм" нe знаe. Нe вмie. Нe вiдчуваe. I тому йому пофiг, i тому русскаe радiо. Ромцю! Мiряй собою, а нe проблeмою. Нe розумieш - нe запeрeчуй. Такi самi "нeлузeри" зносили цeркви в 20-х роках: нe розумiли, навiщо.
Я ж не кажу, що від того ніхто не "тащиться". Але у мене є сумніви, що від того буде "тащитися" багато людей.
Слухай! Колись я "тащився" від іншої ідеї -- що я міг поїхати до Баку, чи там, до Владівостока, або Байконуру (мені не треба було анікуди, але я собі то просто так уявляв), і там відчувати себе -- ну, людиною. Своєю. Якоюсь часткою того всього. Думаю, не один я відтого тащився.
Розумієш, там багато чого було -- літаки, кораблі, велика країна ... багато. Було. Колись. А дехто (не я) досі за тим сумує, бо він від того таааак тащився. Саме цікаве, що у людей збереглася ніби перепустка у все це, але ця перепустка -- ну ніяк не українська мова. Українська мова є ж перепусткою куди?
> А мова - цe нe Скрябiн. Цe - тисячi рокiв.
Наївний ти. Аби ти знав, як мова змінюється за ті тисячі років. А ти уявляв собі, як мало може бути спільного у людей -- крім мови.
>I кайф вiд скрябiна нe порiвняти з кайфом, коли ти вiдчуваeш - СВIЙ. СВОЕ. СВОI. Коли в цeрквi люди пiсля служби спiвають "Божe, вeликий, eдиний, нам Украiну храни" i тiльки тодi розходяться. I вишиванки на Вeликдeнь.
Наївний ти в квадраті. От саме то я і відчував -- але по не по мові, а по СКРЯБІНу. СКРЯБІН (мені) говорить про набагато більше СВОГО, аніж просто мова (якщо то справді СКРЯБІН).
> Нe розумieтe - нe запeрeчуйтe.
Є чим заперечувати. Бо є інші ідеї. Ідеї, як то не дивно, більш домінуючі. Ти, хлопце, ніби сектант. Церква Христа. Ті самі пасажі, та сама логіка. Хто не з нами -- той не розуміє. Можна розуміти. Але триматися іншого. Можна бути україномовним -- але не підтримувати "писаної торби".
> I поки ОДНIЙ сторонi вигiдно, щоб бил русскiй язик, а другiй - ПОФIГ, то додатня вeличина завжди пeрeважатимe нуль.
А з чого ти взяв, що є лише дві сторони? Просто максималіст?
А хто такі "другі", яким "пофіг"? Як на мене, ти надто спрощуєш складну проблему....
> Ех ти...
А що я? Я для себе знайшов інші ідеї, цікавіші. Ото й усе.
Може, будемо "милом" лаятися?
Якщо тобі цікаво, звісно ...
P.S. Ти мені нагадав двої моїх знайомих тернопільчанок, які мені кричали "Та яка у вас столиця! От у нас справжня столиця -- Львів".
Галичанин
Але подумай, чи вдасться то розповсюдити на всю Україну? Спробуй!
2003.02.03 | franko
добрe, якось вiдповiм тобi на твоe mail.RU (-)
2003.02.03 | Роман ShaRP
Так страшно, що RU ?
Усього-навсього один з найпотужніших безкоштовних серверів-сервісів з найменшими вимогами.Я там зареєструвався ще в 99му
2003.02.02 | Уколов
Портрет Шевченка-тотем-ідол - безумовно!
От тільки не впевнений, що ті, хто вішає ті портрети здатні себе проаналізувати. Швидше вони вважають, що це традиція - портрет Шевченка. Доречі у В"ячеслава Коваля, члена НРУ, який був головою Апарату ВРУ, портрета Шевченка у кабінеті не було. Натомість на столі стояв портрет В"ячеслава Чорновола...А от в Кабміні з 1995 року у кожному кабінеті стоїть або висить... Леонід Кучма. Свого часу віце-прем"єр Віктор Пинзеник, коли я приходив брати інтерв"ю, завжди клав той портрет обличчям на стіл, щоб не позоритись.
Потрібний портрет - це як приналежність до якоїсь касти, тотемний знак, ідол, що має захистити. Може тому в кабінетах чиновників так рідко побачиш ікони - їх місце зайняли ідоли, а то протилежне :-)
Часто можна почути, що президент є символ держави. Але ж президент, а не Петро Петрович Петренко, що займає його посаду.
Доречі портрета Буша я не бачив у Посольстві США, зате бачив портрет датської монаршої сім"ї у Посольстві Датського Королівства...
2003.02.02 | Гура
Re: А нащо?
Я казав не "діяч", а "митець", тобто людина, яка надихає до творчості, дає енергетичний імпульс, або розташовує до філософського сприйняття реальності :-).2003.02.02 | Пані
Митці вони теж різні бувають...
... може когось і Поплавський надихає на філософське сприйняття реальності. Але для власного натхнення можна і фотку на стіл поставити. Портрет на стіні вішається здебільшого для відвідувачів (особливо за спиною).2003.02.02 | Гура
Як на мене, краще абстрактну живопис :-) (-)
2003.02.02 | Пані
Погоджуюся. В мене і висить. (-)
2003.02.02 | Роман ShaRP
Re: Нащо вішати портрети в кабінетах?
Бюрократична традиціяХодять чутки, що у більш розвинутих країнах може висіти і не презік, а просто улюблений державний діяч хазяїна кабінету.
P.S. Згадав історію, як мій батько здав на "5" англійську, якої він практично не знав. Він вивчив усього один текст, на одну тему ... але то була тема "Володимир Ілліч Ленін". Так батько скористався з "політкоректності по-радянськи", хоча сам комуністів ніколи не любив, ба навпаки.
2003.02.02 | Пані
Re: Нащо вішати портрети в кабінетах?
Роман ShaRP пише:> Бюрократична традиція
Традиції живляться інтересами сучасності. Тобто - якби щось (от я і питаю - що?) в сучасному житті не підживлювало цю традицію, то вона б давно померла, як багато інших.
> Ходять чутки, що у більш розвинутих країнах може висіти і не презік, а просто улюблений державний діяч хазяїна кабінету.
Я більше скажу, що в деяких справді розвинутих країнах може ніхто не висіти - найбільше, то фотка родини на столі.
2003.02.02 | Роман ShaRP
Re: Нащо вішати портрети в кабінетах?
Пані пише:> Роман ShaRP пише:
> > Бюрократична традиція
>
> Традиції живляться інтересами сучасності. Тобто - якби щось (от я і питаю - що?) в сучасному житті не підживлювало цю традицію, то вона б давно померла, як багато інших.
Пані, які ж Ви наївні інколи. Традиція ручкатися -- вона зоооооовсім безглузда, ба навіть шкідлива (мікроби, знаєте) -- але "живе і перемагає".
> > Ходять чутки, що у більш розвинутих країнах може висіти і не презік, а просто улюблений державний діяч хазяїна кабінету.
> Я більше скажу, що в деяких справді розвинутих країнах може ніхто не висіти - найбільше, то фотка родини на столі.
Саме так. Проте вимагати від нашої бюрократії здоровий глузд -- це ... самі знаєте.
"Найвища гора світу розташована в Україні. Зветься Пік Маразму"
2003.02.02 | Пані
Re: Нащо вішати портрети в кабінетах?
Роман ShaRP пише:> > Традиції живляться інтересами сучасності. Тобто - якби щось (от я і питаю - що?) в сучасному житті не підживлювало цю традицію, то вона б давно померла, як багато інших.
>
> Пані, які ж Ви наївні інколи. Традиція ручкатися -- вона зоооооовсім безглузда, ба навіть шкідлива (мікроби, знаєте) -- але "живе і перемагає".
Я, звичайно, наївна інколи, але отут не погоджуся. Традиція фізичного контакту не безглузда. З точки зору біоенергетики (чи того маловивченого ще комплексу явищ, що так зветься для спрощення) це допомагає налаштуватися на спільну енергетичну хвилю. Щодо шкідливості, то ніхто ж вас не змушує ручкатися із "брудними руками". При рукопотисканні передається не більше (а за іншими даними - менше) мікробів ніж повітряно-крапельним шляхом - тобто при диханні, якого уникнути взагалі неможливо).
2003.02.02 | Роман ShaRP
Re: Нащо вішати портрети в кабінетах?
Пані пише:> Роман ShaRP пише:
>
> > > Традиції живляться інтересами сучасності. Тобто - якби щось (от я і питаю - що?) в сучасному житті не підживлювало цю традицію, то вона б давно померла, як багато інших.
> >
> > Пані, які ж Ви наївні інколи. Традиція ручкатися -- вона зоооооовсім безглузда, ба навіть шкідлива (мікроби, знаєте) -- але \"живе і перемагає\".
>
> Я, звичайно, наївна інколи, але отут не погоджуся. Традиція фізичного контакту не безглузда. З точки зору біоенергетики (чи того маловивченого ще комплексу явищ, що так зветься для спрощення) це допомагає налаштуватися на спільну енергетичну хвилю.
Пааааааааааааані, це ж для тих, хто хоч трохи розуміє ... але 90% сліпо-глухо-німі у цьому плані. Вони і є носіями безглуздої традиції -- вони щось роблять, але не розуміють, навіщо. Так треба. Так заведено....
Аналогічно "Привіт, як справи?". Беееееееееееееее... Коли таке питаю я, я розраховую на щиру відповідь, от тільки більшість, коли таке питає, виконує малосвідомий ритуал.
Еріка Берна не читали? Про "Привіт-привіт" добре написано ось тут, наприклад:
http://babcedavka.nizhny.ru/psyho_bern_001_06.html
(сайт специфічний, але текст перекладу автентичний)
> Щодо шкідливості, то ніхто ж вас не змушує ручкатися із \"брудними руками\". При рукопотисканні передається не більше (а за іншими даними - менше) мікробів ніж повітряно-крапельним шляхом - тобто при диханні, якого уникнути взагалі неможливо).
2003.02.02 | Пані
Традиції живляться не більшістю
Роман ShaRP пише:> Пааааааааааааані, це ж для тих, хто хоч трохи розуміє ... але 90% сліпо-глухо-німі у цьому плані. Вони і є носіями безглуздої традиції -- вони щось роблять, але не розуміють, навіщо. Так треба. Так заведено....
Традиції живляться не тоді, коли більшість носіїв усвідомлює навіщо. А коли існує критична маса активних людей, що усвідомлює (або відчуває) навіщо. Критична маса коливається біля 5%. Феодальної бюрокартії в нас точно не менше, тож "портретна" традиція і живе.
Але до рукопотискання те не дуже стосується, бо ця традиція має крім соціального, ще і фізіологічне підгрунтя, на рівні рефлексів, що і усвідомлення не потребує.
2003.02.02 | Роман ShaRP
Традиції - згода, ручкання - ні, але то непринципово.
Дякую за питання і за дискусію <уклін>2003.02.03 | Правник
А я згадав іншу історію
як завалився перший раз на екзамені з історії до вузу на подробицях біографії того ж Ілліча. А був прийшов з його портретом, ба навіть значком, можливо вчені мужі з дамами і розчулилися би...2003.02.02 | tmp
повесил вот... а зачем? - ей Богу не знаю...
я здесь довольно долго разыскивал приличный портрет ЮВ...а получилось так:
когда прочел его пресс-конференцию, то позвал дочку (7 лет) чтоб она взглянула на его портрет в Сети - фото где он за микрофонами на пресс-конференции после вынесения своего решения...
Спросил: "что думаешь про этого человека"?
- а кто это?
- не скажу.. просто ответь кто это и какой он?
- он защищает..
- что? кого?
- не знаю... но он защитник.. хороший.. он кого-то защищает..
я повесил портрет у себя в офисе...
2003.02.02 | franko
Покажiть iй Мeдвeдчука. Так цiкаво що вона скажe :-) (-)
2003.02.02 | tmp
не хочу... пусть подрастет немного.. :-) (-)
2003.02.03 | Правник
Не знаю. Тому і не вішаю :) (-)
2003.02.03 | Богдан
Взагалі вішати потрети - то є дурість.
Вішають Кучму і Шевченка на стіну ставлять фотки на стіл.Колись портрет Шевченка висів в установах як німий протест проти москальської окупації. Зараз тримати його портрет в кабінеті - по меншій мірі дивно. Наприклад, ми на кафедрі повісили великий портрет Юлії Тимошенко. Це просто протест проти диктатури в країні. Я хочу, щоб люди заходили до нас і хоч трохи позбувалися страху. Принаймі на студентів це впливає досить сильно. Вони вже не думають, що вони один на один з репресивною машиною. Звісно, в той день, коли опозиція переможе я відразу ж зніму портрет Юлі. Тримати портрети можновладців на стіні це ще більш дивно.
В нормальній демократичній обстановці на столі повинна бути лише фотографія дружини. Я сподіваюся, що скоро так воно в мене і буде :-))
2003.02.03 | Уколов
Ще одна історія з портретом... Леоніда Кучми.
Сталося це в Окружній комісії 216 Голосіївського округу, де я був представником від блоку "Наша Україна". Так от заходимо ми з Сергієм Терьохіним здавати його документи на реєстрацію, а на нас зі стіни строго дивиться вдруге законнообраний... Німа сцена.Після тривалої юридичної дискусії з секретарем ОК від СДПУ(о) мені вдалося переконати керівництво ОК, що портрет Кучми на стіні - це агітація за блок ЗаЄдУ, який президент наважився відкрито підтримати. Відтак висіння його портрету на стіні може означати тиск на виборців з боку ОК на користь одного із суб"єктів виборчих перегонів. Портрет зняли на другий день, а ми запропонували повісити там портрет Шевченка, який не має відношення до виборів 2002 року. Але Терьохін так і не віддав свій портрет Кобзаря ОК, мовляв, краще подарую школі. Я погодився. В чомусь він був правий...
А на місці портрету Кучми в ОК довго стримів ржавий цвях, аж поки якась добра душа не нахромила на нього наддніпрянський пейзаж із соняшниками.
2003.02.03 | Уколов
Доречі, присягаюсь, жодного портрету Кучми в кабінеті Плюща не
було. Навіть маленького на столі або в шафі, як у декого.Ще одна цікава байка про психологію чиновників.
День народження Івана Плюща - 59 років. В Апараті Голови міркуємо, що подарувати. Вирішили картину. Я пропоную, в Арт-Геллери, що в Києво-Печерському заповіднику є прекрасне полотно одного відомого автора "Спокій озера". Продають за півтори тисячі доларів. Кажу, давайте скинемось ширшим колом і купимо. А мене питають - а якого розміру картина? Відповідаю. Тут один чиновник енергійно махає рукою і підводить резюме - єрунда, на Андрієвському узвозі у півтора раза більше коштує лише 600 гривень, причом там все по-людськи соняшник, поле, дорога...:-):-):-)
Чесне слово, люди, я не вигадую. Звичайно мені це не сподобалось і я купив свій подарунок окремо - Плюща я поважав, хоч і не завжди з ним погоджувався, хотілось купити щось його варте. Недавно зайшов в Арт-Гелери. Так та картина побувала на виставці у Європі і тепер коштує 25 000 доларів. Але то пусте. Головне, що те полотно просто очі вбирає і якщо довго дивитися, здається самого в той простір затягує.