МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

АНДРУХОВИЧ: СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ПРОДІ

02/03/2003 | Спостерігач
СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ПРОДІ


Юрій АНДРУХОВИЧ






Наприкінці минулого року Колегіум Східної Європи, що знаходиться у польському місті Вроцлаві, видав книгу під інтриґуючою назвою «Nie jestesmy ukrainofilami» («Ми не є українофілами»). Книга являє собою антологію польської політичної думки переважно ХХ століття щодо України й українців та охоплює виступи видатних діячів, представників різних політичних течій і таборів, але — що прикметно — виступи проукраїнські, позитивні щодо української ідеї в цілому та в конкретних історичних деталях. Текстів, написаних у часовому проміжку з 1891 по 1985 рік набралося чимало — обсяг виданої у Вроцлаві антології перевищує 400 сторінок. Іншими словами, вони, поляки, завжди в наш бік дивилися і про нас думали. І, як виявляється, думали не тільки погано.

Головна ідея книги — показати, що представники проукраїнських лобі у Польщі ніколи не були звихнутими ірраціоналами, захопленими українською піснею чи степовою романтикою ідеалістами. Навпаки — відстоювання інтересів України було справою цілком прагматичною.

«Зараз ми перекладаємо цю книгу англійською, — розповів мені один з її видавців. — Ми будемо поширювати її в Брюсселі серед найвищих європейських достойників. Ми хочемо, щоб такі люди, як Романо Проді, почали хоч трохи розумітися на істинному стані речей».

До чого тут Романо Проді?

Передусім до того, що він є президентом Європейської комісії. Не так давно він сформулював українську перспективу гранично відверто: Україні навіть у віддаленому майбутньому немає місця в розширеному Європейському Союзі. Говорити про можливий вступ України до ЄС так само абсурдно, як про вступ якого- небудь Марокко. Туреччина — так, оскільки вона є офіційним кандидатом. Балканські країни — так, оскільки вони є «невід’ємною часткою європейського простору». Але Україна — ні.

Щиро кажучи, такого безальтернативного присуду на тему «І не сподівайтеся!» — хай навіть у приватному висловлюванні для газетного інтерв’ю — не чекав ніхто. Звиклося якось до невизначеності і непевності, до тупцювання на місці і періодичних млявих заохочувань із західного боку. Звиклося до повчань і напучувань, як звиклося вже до цілком безвідповідального слоґану про «велику 50-мільйонну державу у центрі Європи». І справа, вочевидь, не в тому, що пан Проді того дня просто встав з лівої ноги, за що «велика 50-мільйонна держава» і поплатилася. Справа, на мій погляд, у задавненому, глибинному стереотипі, який українська влада за всі 11 років державної незалежності так і не спромоглася подолати. Бо й долати нічого їй не хотілося.

Я не зовсім добре знаюся на цих речах, але здогадуюся, що для країн—кандидатів до об’єднаної Європи мусять існувати якісь економічні, юридичні, соціальні, політичні та інші параметри, внаслідок чого ці країни умовно можна поділити на «більш готові» й «менш готові» до вступу, чи то пак розширення. Мені як українцеві залишається орієнтуватися на отих других, тобто «менш готових», адже перші здаються вже загалом недосяжними. Отже, у зоровій пам’яті постають якісь румунські, албанські, сербські чи, скажімо, македонські ландшафти. (Під ландшафтом я, звісно, розумію не стільки географічно-природний краєвид, скільки соціальний та антропологічний образ). Або навіть Латвія, латвійська провінція — ні, не блискуче відмита Стара Рига, а саме малі латвійські містечка. Особисто я дуже люблю ці ландшафти саме за їхню запущеність, «незализаність», людяність. І тому, що в нас вони вельми схожі.

Отже, я ставлю собі запитання: чому за такої схожості цих ландшафтів усім їм — так, а нам — зась?

Не можу позбутися враження, що Межа, котра до кінця 1991 року являла собою західний державний кордон Союзу РСР, виявилася чимось значно суттєвішим, ніж сам цей державний кордон. Ще трохи — і я почну приписувати цій Межі суто метафізичні властивості. За винятком «леґітимної» Балтії, що її в Європі, як з’ясувалося, чекали замалим не з обіймами, весь інший пострадянський простір уявляється Заходові передусім територією, чи краще сказати, зоною «неуспішного» реформування старої системи. Не беруся судити, наскільки це саме реформування є «успішним» у тій же, наприклад, Румунії чи Болгарії. Але припускаю, що менеджерам ЄС простіше і зручніше зафіксувати імперію зла в її радянських межах.

Саме тому небуденні кошти, вкладувані сьогодні в модернізацію східних кордонів розширеного ЄС (вони ж — західні кордони колишнього СРСР), швидше за все, покликані зафіксувати статус-кво назавжди. Переконаний: вдруге таких мільярдів не знайдеться. Тобто, як кажуть у таких випадках, наш потяг уже пішов. Точніше, він от-от рушить (часовідлік до 1 липня 2003 року вже можна переводити у секунди), але для нас усе одно не лишилося квитків, до того ж ніхто з кондукторів не хоче впустити нас зайцями — ані до першого класу, ані до другого. Що залишається?

Особисто я не певен, чи подобається мені Європейський Союз. Як проект технократичний і бюрократичний, з недвозначною тенденцією до згладжування «шкарубких поверхонь світу», стерильності та штучності — звичайно, не подобається. Проте я не можу бути цілком послідовним у своєму ставленні до нього вже хоча б тому, що загроза не потрапити всередину цього монстра є куди небезпечнішою від загрози потрапити в нього. Іншими словами, з двох лих вибирають те, яке менше. Опиняючись поза межами цього утворення, ми ризикуємо назавжди лишитися при власній другосортності, меншовартості, пасивній невдоволеності — поза сучасністю, поза історією, поза майбутнім та поза вічністю. Нам залишатиметься наш традиційний «вибір нелеґалів» і щорічний Рік Росії в Україні. Іншими словами — сіра зона, тінь і животіння на узбіччі.

Але я маю в запасі й більш оптимістичний варіант. Мені здається, західні суспільства ще навіть і не підозрюють, що самі вони вже суттєво дрейфують «на схід». Тобто я маю не зовсім чітке уявлення, хто кого насправді проковтне внаслідок вже найближчого «розширення», не кажучи про наступні — з Албанією, Чорногорією та Туреччиною. Не виключаю виникнення унаслідок цього всіляких нових геополітичних дивнот і катаклізмів. Україна тим часом і далі кшталтуватиметься, болісно формуватиме свою ідентичність і з притаманною їй повільністю дозріватиме до того, аби на тлі цієї справді нової європейської реальності врешті зіграти свою власну вельми цікаву гру.

Шкода лише, що на той далекий час ані Романо Проді, ані навіть автора цих рядків уже не буде серед живих.

--
Spy!

Відповіді

  • 2003.02.03 | Мертві Бджоли Загудуть

    Чи Романо ProDI навідується сюди під ніком Романо ShaRP? (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.02.03 | Роман ShaRP

      ААААААА га-га-га-га-га-га ...............ВПІЗНАЛИ

      Хоч бери й починай писати мемуари :): про себе, живу легенду.
      Звертаюся до всіх -- до біса "культ ShaRP'а".
  • 2003.02.03 | SLAVKO

    Re: АНДРУХОВИЧ: СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ПРОДІ

    Пане, Андрухович з усією повагою до Вас,хочу запевнити, що викладена вище запланована Вами акція просвітити Романо Проді,у тому що Україна повинна зайняти достойне місце в сім"ї демократичних держав Європейського Союзу потрібна і корисна і я вас підтримую в цьому. Врешті-решт, воно так і станеться Україна буде в ЄС. Але Романо Проді і сам обізнаний що є що, і хто є хто. Основною перепоною до кращого ставлення до України є прокучмівська хунта. І ще раз дозволю собі нагадати, що в першому параграфі договору між Україною і ЄС йдеться про те, що партнерство і співробітництво між Україною і Євросоюзом МОЖЛИВЕ ЛИШЕ ЗА УМОВ ДОТРИМАННЯ СТОРОНАМИ ДЕМОКРАТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ. А ОСКІЛЬКИ В УКРАЇНІ БЕЗСУМНІВНО ПАНУЄ КРИМІНАЛЬНО ДИКТАТОРСЬКИЙ РЕЖИМ + ВІДКРИТА ОРІЄНТАЦІЯ НА СНД, НЕПОСЛІДОВНІСТЬ В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ПРИНЕСЛИ СІВОЇ ОТРУЙНІ ПЛОДИ.

    Пригадайте! Починалося ж все інакше "...Україна - потенційна сила в Європі, гарант стабільності в регіоні і ще маса компліментів..."

    Тепер можна говорити відкрито, спочатку в тенета кримінал-олігархів і авантюрних політиків потрапив Кучма, бо до цього в нього вже була клиптоманічна схильність, потім Україну "разработав" сусід. В цьому контексті зверніить увагу, що в пості " Проді спеціально для Кучми" де йдеться про Албанію і її можливе членство в ЄС все починається зі слів "демократія!!!"
    "Моє шануваннячко" любив казати Сергій Набока!
  • 2003.02.03 | Роман ShaRP

    "Європа або не Європа"... Андрухович, ти не Гамлєт.

    Вибачайте. Знову. Мене оце несамовите скиглення виводить з себе.
    Ну ніби ж не голодний він? І дах над головою має?
    Тоді чого ж, тоді чому ж так жалісно він завиває?
    Тю, вже віршами почав. Стоп. Таааааак ...
    Що порадити у цьому клінічному випадку.
    Майдан хай почитає -- там сказали, що ще сто разів та Європа буде міняти свою думку. Підручник з історії най почитає -- скільки років, ба, навіть століть Європа та нас не визнавала (хоч би й з релігійних питань), -- і нічого, жили ж якось.
    У Трускавець хай з*їздить, водичкою полікується, чи у Карпати сходить, природою помилується ...
    Віршика напише, книжку накатає
    Разом з другом Жаданом зі сцени почитає,
    Разом з другом Чубаєм пісню заспіває

    ой, що це я знову...

    Тільки скиглити не треба. Тих, хто скиглить не любить ніхто. Ні друзі, ні вороги, ні МВФ, ані та сама Європа, сто глобалізацій їй по нирках. Хай оно у Кличків повчиться! Клички не скиглять.
    І ще одне. Андрухович-Андрухович. Повернись до Європи задом, до України передом. Тут багато людей живе. Може, з ними і тобі жити -- якщо не втечеш, звісно, у свою Європу. А якщо таки не втечеш -- то краще переймався б ліпше їх думкою, їх просвітою, аніж Романо-Мілано (чи хто він в біса там) Проді. А то в тебе навіть "Маскульт" перетворюється на ексклюзив

    P.S. І ще одне. Сьогодні на базарі купив ножа складаного. Знаєте, оцього, "по швейцарському стандарту". Не німецького за 50 гривень, не швейцарського за 90, але вже й не китайського за 5. Нашого, Київського за 12. Може, і не такий він добрий, як оті європейські, але якийсь такий свій. Дрібниця, але приємно.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.02.03 | Чучхе

      Жах

      І тепер пасажири рахівського потягу назавжди втратять можливість побачити Брюгге (і померти?).

      й душі відвернутих від ЄС ніколи не потраплять до раю.

      Просто московіада якась
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.02.03 | Роман ShaRP

        Саме так, мабуть :)))) (-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.02.03 | СACTUS

          Re: Саме так, мабуть :)))) (-)

          Пане Шарп! Та нахрена ж ви отой ніж купували , тіко гроши розтринькали. То там в Європі з виделкою й ножем при обідах цяцькаються.А Рассеї-матушці навіть українські вареники тії дикуни бородатії руками жеруть. Купіть сибі ліпше ложку ,шоб щи сьорбати!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2003.02.03 | Роман ShaRP

            Не доганяю рослинного гумору.


            ".. Чую, щось мене несе, ніби ззаду крила
            То мабуть моя душа вже до раю прагне.
            І лиш за вухами лапша знов на землю тягне"
            Тризубий Стас, альбом виданий за сприяння "Оболоні"


            А до чого це я? А до лапші:

            СACTUS пише:
            > Пане Шарп! Та нахрена ж ви отой ніж купували , тіко гроши розтринькали. То там в Європі з виделкою й ножем при обідах цяцькаються.А Рассеї-матушці навіть українські вареники тії дикуни бородатії руками жеруть. Купіть сибі ліпше ложку ,шоб щи сьорбати!

            1) сказано ж було "ніж складаний" а-ля Швейцарія. Зо столовим ножем, з яким при обіді сидять він має дуууууууууууууууууууууже далекий родинний зв*язок (до речі, чому лише при обіді з ножем сидять? ми оно нещодавно на урочистій вечері з нагоди дня народження колеги сиділи, і нічого)
            2) До чого мені "Расєя-матушка", особливо якщо я там ніколи не був, і вже давно не мрію?
            3) Навіщо мені загадкові "щі"? Мені дружина доброго борща варить, ціком задоволений.
            4) Нащо писати таке безглуздя?
            5) Хто ви після цього?

            P.S. На відміну від п. Андруховича зацитований мною на початку Тризубий Стас співає зоооовсім інших пісень. Якось приємніше. А ніби ж земляки?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua