МIСЦЕВОЕ самодержавство.
02/04/2003 | Foma
МIСЦЕВОЕ самодержавство.
Самий переддень різдва Україну потрясла відразу пара голосних террактов, і усі в одному місті, причому як не дивно, це далеко не перші подібні події відтіля, про якиї в інших місцях України знають як правило із розмов.
І не дивлячись на регулярну повторюваність подібного, складається уявлення, що це нікого особливо навіть і не дивує, начебто б усе так і повинне бути, як воно є. Таке враження, що Одеса - це щось начебто українське Палермо, де подібні події просто зобов'язані відбуватися!
Геть смерть одного Гонгадзе, чи інших, скільки часу потрясає Україну. А нахабне убивство дуже щасливого директора дуже проквитавшей "Антарктики", після скороминущої сенсації, майже миттєво втратилося із суспільної уваги.
І коли звичайно ласа на сенсації преса, хоч як то цікавиться ходом слідства голосних справ, то отут усе начисто покрито мороком повного забуття.
Начебто хтось навмисно хоче витравити всяку пам'ять про це із суспільства. А власне чому начебто? Геть коли після виборів раптом зник головний редактор однієї з ведучих опозиційних газет "Слово", тоді теж це супроводжувалося дуже примітним мовчанням.
І ще б не так, після тривалої і запеклої до межі перевиборної компанії всі і так розуміли чиїх рук ця справа, але тримали язик за зубами, тому що дуже боялися, і донині бояться.
Власне і самі вибори супроводжувалися масою скандальних випадків і навіть замахів і убивств, причому не в перший раз, так що ні в кого з місцевих ніяких ілюзій на цей рахунок не залишалося, за винятком тільки випадку перемоги опозиційного лідера Гурвица, коли б зберігалася б хоча б надія на видимість правосуддя!
Для ілюстрації приведемо волаючий випадок, рік чи два назад одна дуже смілива журналістка надрукувала в інтернету матеріал про слідство над двома групами міліціонерів, з яких одна виявилася в ролі найманих киллеров, а друга з якихось причин полювала на першу"
І при цьому відзначалося, що група киллеров причетна ко многим голосним убивствам у регіоні, а їхні замовники як правило були саме з місцевої знаті і керівництва! Проте, ніяких видимих наслідків це ні скільки не мало!
І в регіоні про це не чули навіть і журналісти, а сама стаття в інтернету досить швидко зникла, начебто її і не було, і без найменшого суспільного резонансу!
Таке враження, що над усім цим витає лиховісна тінь незабутнього Лазаренка, а його новоявлені послідовники у своїх справах переплюнули навіть самого папочку!
Утім про хрещеного батька Одеси можна говорити дуже довго...
Самий переддень різдва Україну потрясла відразу пара голосних террактов, і усі в одному місті, причому як не дивно, це далеко не перші подібні події відтіля, про якиї в інших місцях України знають як правило із розмов.
І не дивлячись на регулярну повторюваність подібного, складається уявлення, що це нікого особливо навіть і не дивує, начебто б усе так і повинне бути, як воно є. Таке враження, що Одеса - це щось начебто українське Палермо, де подібні події просто зобов'язані відбуватися!
Геть смерть одного Гонгадзе, чи інших, скільки часу потрясає Україну. А нахабне убивство дуже щасливого директора дуже проквитавшей "Антарктики", після скороминущої сенсації, майже миттєво втратилося із суспільної уваги.
І коли звичайно ласа на сенсації преса, хоч як то цікавиться ходом слідства голосних справ, то отут усе начисто покрито мороком повного забуття.
Начебто хтось навмисно хоче витравити всяку пам'ять про це із суспільства. А власне чому начебто? Геть коли після виборів раптом зник головний редактор однієї з ведучих опозиційних газет "Слово", тоді теж це супроводжувалося дуже примітним мовчанням.
І ще б не так, після тривалої і запеклої до межі перевиборної компанії всі і так розуміли чиїх рук ця справа, але тримали язик за зубами, тому що дуже боялися, і донині бояться.
Власне і самі вибори супроводжувалися масою скандальних випадків і навіть замахів і убивств, причому не в перший раз, так що ні в кого з місцевих ніяких ілюзій на цей рахунок не залишалося, за винятком тільки випадку перемоги опозиційного лідера Гурвица, коли б зберігалася б хоча б надія на видимість правосуддя!
Для ілюстрації приведемо волаючий випадок, рік чи два назад одна дуже смілива журналістка надрукувала в інтернету матеріал про слідство над двома групами міліціонерів, з яких одна виявилася в ролі найманих киллеров, а друга з якихось причин полювала на першу"
І при цьому відзначалося, що група киллеров причетна ко многим голосним убивствам у регіоні, а їхні замовники як правило були саме з місцевої знаті і керівництва! Проте, ніяких видимих наслідків це ні скільки не мало!
І в регіоні про це не чули навіть і журналісти, а сама стаття в інтернету досить швидко зникла, начебто її і не було, і без найменшого суспільного резонансу!
Таке враження, що над усім цим витає лиховісна тінь незабутнього Лазаренка, а його новоявлені послідовники у своїх справах переплюнули навіть самого папочку!
Утім про хрещеного батька Одеси можна говорити дуже довго...