Відповіді

• 2003.02.08 | Shooter

  Там же ж

  http://www.zn.kiev.ua/ie/show/430/37595/
  
  — Вікторе Андрійовичу, що було основною темою ваших переговорів передусім із віце-президентом Чейні, а також із рядом сенаторів та конгресменів США? Чи зверталися ви до американської сторони по конкретну підтримку «Нашої України» й чи намагалися загладити конфлікт між керівництвом Америки та Президентом України?
  
  — В усіх розмовах, які я провів на цей час (інтерв’ю записано до зустрічі з заступником Коліна Пауела Армітаджем та політологом Збігнєвом Бжезинським. — Ред.), були наявні дві основні передумови. Перша — досить прикра, полягала в тому, що представники американської еліти в більш чи менш чітких тонах говорили про Україну як країну втрачених можливостей. На їхню думку, і, власне, ми й самі це добре знаємо, наша країна за роки незалежності могла зробити набагато більше для просування до цивілізованих демократичних ринкових і соціальних стандартів.
  
  Водночас друга теза полягає в тому, що в Америці є чітке розуміння: карта Європи ніколи не являтиме стабільну стійку картину, якщо в ній гідного місця не посяде демократична Україна. Я неодноразово підкреслював під час зустрічей, і це знаходило повне розуміння, що найбільша політична криза, яку зараз переживає Україна, має бути розв’язана зусиллями самих українців. Ми налаштовані на самостійний пошук виходу з неї. Але, поруч із цим, у Вашингтоні переконані: для допомоги в подоланні цієї кризи має бути сформована спільна позиція Америки, Росії та Європейського Союзу — тих світових сил, які можуть сприяти виходу України на ефективніший і демократичніший шлях розвитку.
  
  Відносини на вищому рівні між Україною та США зараз складні. Проте в Америці є розуміння того, що два народи з багатою історією, активними економічними зв’язками та прагненням до обстоювання багато в чому однакових цінностей повинні розвивати свої відносини, незважаючи на будь-які обставини. Підтримувати інтенсивні відносини на різних рівнях — це необхідне й важливе завдання з погляду перспективи. В Америці є повне розуміння цього моменту. Сам факт, що зустрічі з впливовими американськими політиками відбулися в надзвичайно складний для політичної еліти США період, свідчать про те, що інтерес до України не втрачено.
  
  — Чи порушувалося під час зустрічей питання про необхідність консолідації демократичних сил в Україні, чи це обговорювалося лише з Мадлен Олбрайт?
  
  — Це питання порушувалося, і в ньому ми знаходили глибинне взаєморозуміння. Зусилля, які дали свої плоди в парламенті, ми вважали однією з найважливіших перемог демократії. Політична консолідація демократичних сил —одна з основних умов виходу з кризи.
  
  — Але консолідація з ким? Тимошенко говорить про необхідність спільних дій чотирьох фракцій — «Нашої України», соціалістів, комуністів і БЮТ. Ви не виключаєте створення нової більшості з участю, приміром, «Регіонів», «Європейського вибору» і «Трудової України». Кого американці в цій ситуації називають демократичними силами й чи підпадає під їхнє визначення фракція комуністів?
  
  — У цій ситуації в термінах спостерігається цілковита тотожність. Йдеться про об’єднання демократичних та опозиційних сил. Сьогодні різна ідеологія не є причиною роз’єднання. Це справді необхідно було пояснювати нашим американським співрозмовникам. На одному фронті й на одній площі можуть збиратися різні прапори: і синьо-жовті, і червоні. Для цих сил актуальним пріоритетом є боротьба не за владу, а за країну. Економічні, політичні, конституційні права в Україні найчастіше нехтуються, незалежно від переконань громадян — ліві вони, праві чи центристські. Вади системи влади — як вірус, що уражає всіх, не вибираючи. Гадаю, мені вдалося пояснити цю позицію.
  
  — Чи відчували ви, перебуваючи у США, протидію політичних піар-агентств, найнятих Віктором Медведчуком у США?
  
  — Відбувається серйозна дезінформація американських громадян і політикуму з допомогою використання відповідних комерційних служб. Хоч би де ми перебували, нам розповідали про масовані спроби дезінформувати громадськість США про події в Україні. Це було і в Демократичному інституті, і в Республіканському, і в Сенаті. Українська демократична громадськість просто зобов’язана мати у США свій голос, здатний донести об’єктивну інформацію про те, що відбувається в країні. Якщо ж «специфічне» інформування через комерційні піар-служби збережеться й надалі і не отримає альтернативи, то я не виключаю, що в Америці може виникнути перекручене уявлення про події в Україні.
  
  — Яка користь від вашого візиту може бути для України?
  
  — Мета нашого візиту — довести, що Україна, втративши багато шансів, зберігає можливість розвиватися інакше. Сковорода казав: «Найбільша втрата — це втрата часу». Не посперечаєшся. Ми не можемо чекати певного часу «х» і вірити, що лише з цього дня можна щось змінити в Україні. Ми переконані, ефективно діяти можна вже сьогодні. Один із прикладів таких дій — проведення і підтримка надзвичайно важливого діалогу між Конгресом США та парламентом України.
  
  — Під час своєї попередньої поїздки ви передавали лист від Президента. Чи не привезли ви цього разу листів від Литвина?
  
  — Знущаєтеся?
  
  — Просто уточнюємо. Чи порушувалася під час розмови з Чейні тема «Кольчуг»?
  
  — Це тема двосторонніх офіційних відносин. Нині вони перебувають у вочевидь занедбаному стані. В Америці відчувається розчарування, у тому числі й викликане антиамериканською істерією, яка нагнітається в Україні засобами масової інформації, близькими до влади. Така лінія поведінки некорисна для розвитку подальших відносин. Діалог на різних рівнях і нові знання про Україну — це те, що може пом’якшити ситуацію і перевести її в конструктивне русло.
  
  — Після тривалої перерви напередодні візиту ви зустрілися з Президентом Кучмою. Чи звертався він до вас із проханням вплинути на Білий дім, щоб той пом’якшив ставлення до нього?
  
  — Я справді зустрівся з Президентом уперше за п’ять місяців. Ми обговорили низку питань, але з таким проханням Президент до мене не звертався.