ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ ДЖЕЙМСА МЕЙСА
02/08/2003 | Майдан
У вівторок 11 лютого на сайті “Майдан” відбудеться інтернет-конференція всесвітньо- відомого американського вченого Джеймса Мейса– дослідника голодоморів , які відбулися протягом першої половини XX століття. в Україні . Інтернет конференція розпочнеться о 12.00 за київським часом.
Всі , хто хоче прийняти участь в цій конференції можуть вже зараз поставити запитання у відповідну тему, яка відкрита на вільному форумі сайту Майдан http://maidan.org.ua/go/free
Джеймс Мейс є автором фундаментальних праць з проблеми голодоморів в Україні, у свій час працював у спеціальній комісії Конгресу США, яка вивчала це питання
Всі , хто хоче прийняти участь в цій конференції можуть вже зараз поставити запитання у відповідну тему, яка відкрита на вільному форумі сайту Майдан http://maidan.org.ua/go/free
Джеймс Мейс є автором фундаментальних праць з проблеми голодоморів в Україні, у свій час працював у спеціальній комісії Конгресу США, яка вивчала це питання
Відповіді
2003.02.08 | Ihor
В якому році була створенна вищезгаданна комісія?
2003.02.08 | Ihor
Хто був ініціатором створення комісії?(-)
2003.02.08 | Ihor
Що є результатом роботи комісії?
2003.02.08 | Ihor
Чому вас зацікавила тема голодоморів?(-)
2003.02.08 | Ihor
Чи ви розумієте українську мову?(-)
2003.02.08 | Ihor
Як український уряд сприяє вашій роботі?(-)
2003.02.08 | Ihor
Чи ваші роботи перекладенні на українську мову?(-)
2003.02.08 | Ihor
Які українські університети вас запрошували читати лекції?(-)
2003.02.08 | Ihor
Як дослідження голодоморів змінило ваш світогляд?(-)
2003.02.08 | KVN
Как Вы думаете, не повторяться ли эти событи снова?
Как Вы думаете, в свете новых имперских замашек России и национал-предательской политики власти, не повторяться ли эти событи снова?2003.02.08 | vujko
Чи вважаeтe Ви, що голодомор налeжить лишe iсторii?(-)
2003.02.08 | vujko
Який слiд, на Вашу думку, лишив голодомор в украiнськiй
суспiльнiй свiдомостi?2003.02.08 | vujko
Що e причиною фeномeну запeрeчeння голодомору?(-)
2003.02.09 | Гайди До Байди
Re: Чи США якось посприяли голодомору в 1932-33 рр.?
Чому США небавом по Великому Виморенню в 1932-33 рр. визнали СССР?Хіба це не була така сама непослідовність, що властиво довела до Другої Світової Війни? Бо як відомо, без Сталінської підтримки, Гітлер не зміг би таким чином озброювати Третій Райх, котрий, таким чином, ставши світовою загрозою?
Чому нині ще такі розбіжності у різних джерелах про число виморених українців, десь від чотирьох до тринайдцятьох мільйонів?
Чи це у нашій сучасності ще прийнятно, що державні мужі Російської Федерації знижають число виморених українців у штучних голодах та привселюдно твердять ніби виморені українці по теперішніх землях Російської Федерації, як ось по Поволжі, були властиво росіяни, щоб за таким твердженням закривати справжні причини штучних голодів, а саме утвердження Московського Самодержавства?
Хто і котрі приводи винні в тому, що штучні виморення дотепер не гаразд досліджені та ніхто не притягнутий до відповідальности? Чи це були лише природні стихії? Чи радше тому, що перші голоди виникали в урожайній Україні щойно в російських губерніях, як наслідок російської займанщини?
Відомо, що вперше Ленін пізнав дієвість голоду, щоб тримати йому ворожі верстви населення в послусі.Тому в 1921 р. при неврожаї він крізь його комісарів стягав понадмірні харчподатки. У виморенні в 1932-33 рр. ніякий неврожай не був та Москва продала за безцін багато збіжжя США і Канаді. Навіть, змогли б застановлятись, що США допомогла сталінізації України, коли і згадувати американську допомогу не тільки в побудові Дніпрельстану. Отже, чи за таким спогляданням, це було б справедливо мовити про якесь посприяння США в упослідженні українства?
Бернд Сенчук
2003.02.10 | Andrij
На вашу думку, які причини того, що Верховна Рада на 12 році
незалежності досі не провела розслідування фактів геноциду українців 1933 року? Чи є в цьому провина президентів Кучми та Кравчука?2003.02.10 | Andrij
Чи перекладені українською документи комісії Конгресу США
з питань Голодомору? Чи доступні це документи для пересічних громадян в Україні?2003.02.10 | Roller
Сколько русских погибло от голодоморов? (-)
2003.02.10 | НеДохтор
>> Info: Про Джеймса Мейса (+ фото)
Думаю, що до початку прес-конференції не завадить загальна інформація про Джеймса Мейса.Фото і стаття тут:
http://cn.com.ua/N202/culture/anniversary/anniversary.html
нижче передрук (+) ще одна стаття.
"Столичные Новости"
электронная версия
№06 (202) 19-25 февраля 2002
----------------------
DANCING WITH WOLVES
© Микола Рябчук
Видному украинскому (и немного американскому) историку Джеймсу Мейсу исполнилось 50.
«Танцующий с волками» — так назывался весьма популярный американский фильм, прошедший лет десять назад по всем кинотеатрам мира. Вопреки расхожим, в том числе голливудским, стереотипам, но в полном согласии с модной тогда (до 11 сентября 2001 года) политической корректностью, «хороший белый» в том фильме решительно становился на сторону индейцев в их отчаянном (и безнадежном) сопротивлении «плохим белым», огнем и мечом утверждающим на очередном континенте все преимущества своего «прекрасного нового мира».
Американцы шутя называют таких «more native than the natives» — «более местный, чем местные» (native также означает «коренной», «здесь рожденный»). Канадский профессор Мирослав Шкандрий, регулярно привозивший в Украину своих студентов-славистов на летнюю языковую практику, рассказывал как-то, что в каждой группе всегда находилось несколько индивидов, не желающих возвращаться. Сии индивиды за несколько недель успевали столь плотно врасти в местную среду, что никакие преимущества развитой демократии и массового потребления их уже не прельщали. Профессору обычно стоило большого труда убедить «отщепенцев», что они все-таки обязаны в полном составе вернуться домой. А уж там, побеседовав с мамами-папами и прочими родственниками, каждый волен вернуться обратно, в полюбившуюся им страну, к туземным друзьям и подружкам.
Джеймс Мейс, однако, сделал свой выбор уже в совершенно зрелом возрасте, имея за спиной диплом магистра в Мичиганском университете у авторитетнейшего профессора Романа Шпорлюка, докторат в Гарварде, солидную монографию «Коммунизм и дилеммы национального освобождения: национал-коммунизм в Советской Украине, 1918—1933» (Кембридж, 1983), опыт преподавания, семейный опыт (не совсем, впрочем удачный), а также еще один, весьма специфический опыт, который, быть может, как раз и сыграл впоследствии решающую роль в его экстравагантном украинофильском выборе.
На протяжении нескольких лет Джеймс Мейс работал в специальной комиссии, созданной американским конгрессом для расследования обстоятельств организованного большевиками в 1932—1933 годах искусственного голода в Украине. Работа предполагала не только изучение архивных материалов, то есть всевозможных (впрочем, весьма ограниченных в то время) исторических источников, но и опрос живых свидетелей, волею судеб оказавшихся в Америке и Канаде. Можно себе представить весь ужас, который пришлось пережить этим людям и который пришлось сопереживать вместе с рассказчиками американскому исследователю, имевшему до того сугубо теоретические представления о специфике советского коммунизма и большевистской политики по отношению к Украине. Даже если это и совпадение, оно по-своему символично: два украинских исследователя, попытавшихся в разгар перестройки сделать то же самое в Украине (впрочем, без какой-либо поддержки со стороны местного верховного «конгресса»), вскоре умерли друг за другом от разрыва сердца.
Сотни свидетельств, собранных Джеймсом Мейсом и его сотрудниками, составили многотомную Белую книгу о крупнейшем сталинском преступлении в Украине. Выводы комиссии позволили убедительно опровергнуть утверждения советской пропаганды и близких к ней американских ученых-советофилов, на протяжении десятилетий отрицавших сам факт геноцида, его масштабы и ответственность за него советского руководства. Быть может, именно тогда, во время этой нечеловечески жуткой эксгумационной работы, доктор Мейс перешел невидимую, но жестко установленную черту, отделяющую его, «белого» человека, от далеких и мало кому интересных «индейцев».
Вот уже почти десять лет он живет в Киеве, где обзавелся семьей, друзьями и множеством профессиональных и общественных «нагрузок», которые пытается усердно исполнять с американской педантичностью в нашем отнюдь не педантичном обществе. Он редактирует англоязычные версии газеты «День» и журнала «Полiтична думка», преподает (по-украински и по-английски) в Киево-Могилянской академии, пишет научные статьи и блестящие газетные колонки. Он приучился жить скромно, по-нашенски, на одну, как говорится, зарплату (хотя, впрочем, и три-четыре украинские зарплаты — это все равно меньше, чем одна «нормальная», западная); приучился носить в морозы кроликовую шапку-ушанку и хлестать водку straight-up, то есть не разводя никакой американской гадостью вроде тоника или кока-колы.
Но главное: он научился понимать Украину, как мало кто из его соотечественников, да впрочем, и самих украинцев. Он не испытывает никаких иллюзий по отношению к украинской власти и созданной ею системе, он весьма критичен в своих статьях, но в то же время — очень деликатен в формулировках и осторожен в прогнозах. Он знает, что и сколько пришлось пережить этому обществу, и понимает, что для излечения глубочайших психических травм и социальных неврозов нужно время, терпение и все еще отсутствующее в Украине компетентное врачевание. Сталинизм осуществил в стране своеобразный антиотбор, негативную селекцию: выжили отнюдь не самые лучшие, честные, трудолюбивые, смелые, инициативные. Скорее наоборот: все мы — наследники далеко не самого лучшего генетического материала. Не осознав этого, мы вряд ли исцелимся.
...Как-то в конце 1992 года мы мчались с Джимом поздней ночью по пустынной автостраде из Чикаго в Урбану-Шампейн, где он в то время работал в Иллинойском университете. Болтали о разном, соскальзывая с англо-украинского суржика на украинско-английский и обратно. И вдруг я узнал, что среди предков Джима не было никаких украинцев, никаких славян. Но зато — зато! — была прабабушка-индианка!
«Dancing with wolves!» — сказал я, имея в виду его странные украиноведческие наклонности.
Мы засмеялись. Мы еще не подозревали тогда, что его забавное хобби может вдруг стать смыслом большой и по-своему замечательной жизни.
----------------------
(+)
http://kreschatic.kiev.ua/?id=2109&page=2
Свідчення очевидців голодомору і досі під арештом
Наталя ЗІНЧЕНКО
“Хрещатик”
№98 (2109), вівторок, 9 червня 2002 року
----------------------------
...
Вже є Указ Президента “Про відзначення 70-ї річниці голодомору в Україні” в листопаді 2003 року. Члени асоціації сподіваються, що до цієї дати збудують Пантеон. А ще вони мають надію зняти арешт і передати до архіву 15 томів і 120 аудіо-касет із записами свідчень очевидців, наданих сенатською комісією США урядовій делегації України ще десять років тому. Збираються також опублікувати тритомник Джеймса Мейса, який розшифрував ці касети.
На жаль, подружжя Маняків не дожило до цього дня. Трагічно загинув Володимир, а невдовзі раптово померла Лідія. Очолив організацію в 1994 році юрист, народний депутат України, голова Української республіканської партії Левко Лук’яненко. Багато років поряд із ним працюють Олександра Веселова, Василь Марочко, Павло Оробченко, Дмитро Каленик, Наталя Суходольська, Юрій Писаренко, Любов Стасів. До ювілею Кабінет Міністрів вручив їм Подяки. Закінчилися урочистості процесією до пам’ятного знаку жертвам голодомору на Михайлівській площі і молебнем у пам’ять загиблих.
...
----------------------------
2003.02.10 | Navigator
Чи не слiд нам брати приклад з евреiв, якi спромоглися
сповiстити про свою трагедiю всьому свiту i цим закласти надiйний фундамент державностi i зробили заштрих проти антисемiтизму.2003.02.11 | Смогитель Вадим\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
Re:Господь дає нам вчителів ЧЕРЕЗ ВОРОГІВ, але ми НЕ ВЧИМОСЯ(-)
2003.02.10 | Пані
Питання до доступ до совіцьких архівів
Шановний пане Мейз, чи є в вас проблеми із доступом до архівів КПРС та НКВС в Москві? Чи вдалося вам отримати матеріали стосовно голодомору звідти? Чи були перешкоди і хто перешкоджав? Дякую.2003.02.10 | Майдан
Джеймс Мейс: Політичні причини голодомору в Україні (1932—1933рр
Текст цієї праці, надрукованої в Українському історичному журналі у 1995 році, Ви можете прочитати є Бібліотеці "Майдану"http://maidan.org.ua/n/lib/1044901106
2003.02.10 | Мартинюк
Як Ви можете пояснити "арешт" документів наданих Конгресом США
Як Ви можете пояснити ( прокоментувати) фактичний арешт 15 томів і 120 аудіо-касет із записами свідчень очевидців, наданих сенатською комісією США урядовій делегації України ще десять років тому. Чому українські дослідники до цього часу не можуть користуватися цими матеріалами. Чим пояснює влада таку свою поведінку ?2003.02.11 | Смогитель Вадим\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
Re: Як Ви можете пояснити "арешт" документів наданих Конгресом США
Перепрошую:ПРОСТО, ТЕРОР ПРОДОВЖУЮТЬ ВІДОМІ СИЛИ - моє пояснення ...2003.02.10 | Cikavy
Chy nadashe Maidanu rezul'taty doslidzhen' ?
Rezul'tativ roboty komisii ta inshyx dokumental'nyx pidtverdzhen'Holodomoru.
Shchob vony buly na cjomu web-sajti dostupni vsim.
2003.02.11 | Смогитель Вадим\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
Re: ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ ДЖЕЙМСА МЕЙСА
Пане Джеймсе! Чи Ви вірите, що сьогодні Україна незалежна держава в якій не продовжується антиукраїнський масивний і масовий терор, розпочатий в 33-тьому році?Буду вельми вдячний за відверту (як завше!) з Ваших непорочних уст відповідь.
З пошаною, Вадим Смогитель
2003.02.11 | petro voitsekhovsky
your view on Ukraine's advances to liberal democracy
Dear Prof. Mace,Ukraine seems to be the only country whose post-communist history allows most contraversial interpretations. Many (e.g. the US Government) have consistently listed it among "new democracies", while others have called it names like a "rent-seeking state" or an "executive-branch syndicate wrapped in the legitimacy of a nation". There is no question that Ukraine has less political freedom today than it had, say, ten years ago. On the other hand, the agenda of today's big political debate is moving towards classical liberalism agenda ("honest" capitalism, rule of law, political freedoms).
How would you assess Ukraine's advances towards liberal democracy over the last 10 years? Would you agree to interpret the stand-off between pro-Kuchma politicians and Our Ukraine as a stand-off between the rent-seeking state and the emerging forces of liberalism?
Respectfully,
Petro Voitsekhovsky
Graduate Fellow
Department of Government and Politics
University of Maryland
e-mail: pvoitsekhovsky@gvpt.umd.edu
2003.02.11 | Stan
Чому взагалі потрібно досліджувати геноцид?
Певно, це запобігає повторенню страшних сторінок історії...2003.02.11 | David Marples
Re: ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ ДЖЕЙМСА МЕЙСА
Greetings Jim,Please assess the comments of Mark Tauger regarding the relatively poor Soviet harvest of 1932 and the reported efforts of the Soviet state to alleviate shortages. Is this a valid argument?
David
2003.02.11 | Clevinger
Re: 30-е годы - не 40-е и не 50-60-е
Принимаете ли Вы в своих построениях во внимание, что идеологией 30-х годов было не "Россия - родина слонов", а "выше знамя пролетарскогоинтернационализма"?
2003.02.11 | Моругін
Що таке геноцид?
Геноцид - це знищення представників однієї нації представниками іншої, чи будь-яке нищення за расовою, чи національною ознакою?2003.02.11 | Моругін
Яка все ж таки мета голодомору?
Як по-вашому, у чому полягала мета Кремля, коли він влаштовував штучний голод в Україні. Чи була мета знищити людей? Чи не став голодомор наслідком простої байдужості керівництва компартії до власного народу? Чи не став голодомор наслідком бюрократичних перекручень сталінської політики?2003.02.11 | Serhiy Hrysch
Як з Вами зв"язатися після конференції? Імейл? (х)
2003.02.11 | Serhiy Hrysch
Центр Дослідження Голодомору
Які є основні центри дослідження Голодомору?Уряд України наступного року буде вшановувти пам"ять Голодомору спорудженням монументу жертвам Голодомору. Існують пропозиції по відкриттю постійного Дослідницького Центру Голодомору, які є у євреїв, поляків і інших. Як ви до цього ставитесь? Чи це "реальна справа"? З чого треба починати, на Вашу думку?
Метою подібного центру могли б стати збирання свідчень, збирання інформації щодо тих, хто був його організаторами і виконавцями, підготування судової справи щодо винуватців Голодомору.
Один член моєї родини загинув внаслідок Голодомору. Інші спаслися тим, що жили у містах.
2003.02.11 | Мейс
Re: Центр Дослідження Голодомору
Єдиного центру дослідження голодомору в Україні немає. Були спроби створення Унраїнського народного інституту дослідження геноциду у 1993 році. Був опублікований проект, програма, статут, схему такого центру. Навіть ця оргснізація пройшла реєстрацію в Печерському райвиконкомі, та, на жаль, ця ідея не отримала жодної фінансової і ідеологічної підтримки ні з боку держави, ні з боку громадських іституцій. Так, що я залишився директором інституту без інституту. Проте слід зазначити, що в цій галузі працює ціла армія українських науковців як в столиці так і в регіонах. Думаю, що це питання постане завтра на слуханнях у Верховній Раді, як і питання меморіалу. Моє ставлення до створення пам"ятника чи меморіалу загалом позитивне. Проте спершу треба, щоб ця ідея стала не лише справою групи патріотів, а справою всенародною.2003.02.11 | Адвокат ...
Скільки шансів є. що
Мейс пише:> Єдиного центру дослідження голодомору в Україні немає. Були спроби створення Унраїнського народного інституту дослідження геноциду у 1993 році. Був опублікований проект, програма, статут, схему такого центру. Навіть ця оргснізація пройшла реєстрацію в Печерському райвиконкомі, та, на жаль, ця ідея не отримала жодної фінансової і ідеологічної підтримки ні з боку держави, ні з боку громадських іституцій. Так, що я залишився директором інституту без інституту. Проте слід зазначити, що в цій галузі працює ціла армія українських науковців як в столиці так і в регіонах. Думаю, що це питання постане завтра на слуханнях у Верховній Раді, як і питання меморіалу. Моє ставлення до створення пам"ятника чи меморіалу загалом позитивне. Проте спершу треба, щоб ця ідея стала не лише справою групи патріотів, а справою всенародною.
... ця ідея стане всенародньою справою? І скіко часу на те піде? Може я ся помиляю, однак, ґрунтуючи сь на поточній практиці української влади, все те буде зведене до чергового "хвармального міроприємства".
2003.02.11 | юрко
Re: Центр Дослідження Голодомору
в Торонто є дослідницько-документаційний центр української діаспори серед проектів якого є збір матеріалів голодомору. Існує вже давно, здається років з двадцять. Завдяки його роботі було фінансовано документальний фільм "Жнива розпачу", вони співпрацювали з Конквестом. Мають матеріали і свідчення людей, що пережили голодомор.2003.02.11 | Serhiy Hrysch
Завтра слухання у Верховні Раді щодо Голодомору
Які ефективні кроки може зробити наш Парламент для вшанування для вшанування жертв Голодомору і непущення його повторення?Які б кроки зробили б Ви (Ваш Конгрес США), якщо таке трапилося б у США?
2003.02.11 | Мейс
Re: Завтра слухання у Верховні Раді щодо Голодомору
Я запрошений на слухання. Ваша тема настільки цікава, наскільки і всеосяжна. Не все залежить від парламенту, не все залежить від Президента. Втім, єдине, що можна і треба зробити уже зараз - це визнати факт штучного голодомору на законодавчому рівні. Є ще у мене одна заповітна ідея, у день памёяті жертв голодомору виставити у вікнах тим, що знають і пам"ятають, свічку у вікні. Ця акція не буде помпезною, ні плакатною. Це буде народний день пам"яті.2003.02.11 | James Mace
Re: ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ ДЖЕЙМСА МЕЙСА
ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ ДЖЕЙМСА МЕЙСА (192) Майдан ®. 08-02-2003 18:33 В якому році була створенна вищезгаданна комісія? (16) Ihor . 08-02-2003 19:52
законодавство, яке створило комісію було прийняте у 1984 році. Починав практику в 1986 році.
Хто був ініціатором створення комісії?(-) (5) Ihor . 08-02-2003 19:54
Громадська група «Американці в обороні людських прав в Україні» почала збирати підписи американців українського походження на петиції в 1983 році, коли були різні акції присвячені 50-річчю голодомору, отримали широку підтримку організацій української громади США, американського єврейського комітету та пізніше в Конгресі. Позаяк тодішній президент Рейган був проти комісії такого типу на грунті американської Конституції, Комісія була створена не окремим законом, а як додаток до загального бюджету уряду та була у попередніх рішеннях Верховного суду США для так званих гібридських комісій і отже була у повній відповідності з американською Конституцією. Треба підкреслити, що література, яка бачить створення цієї комісії, як частини загальної рейганівської кампанії проти СРСР, як імперії зла, не відповідає фактам.
Що є результатом роботи комісії? (6) Ihor . 08-02-2003 19:56
Хоч, на превеликий жаль, ніякого публічного чи наукового резонансу до її роботи майже не було, крім як в українській американській громаді, Комісія опублікувала два томи публічних слухань, де члени комісії слухали осіб, які пережили голодомори (1987-88), Рапорту Конгресові (1988) як її підсумкової роботи та три томи усних свідчень оригінальною мовою (1990). Хоч мало хто читає офіційні рапорти, екемпляри мають бути в кожному сховищі урядових документів у кожному американському штаті. Ми не сподівались, що розпад СРСР відбудеться так скоро, але ми знали, що рано чи пізно якась Українська держава буде існувати і ми хотіли залишити для майбутніх українських істориків підхід до розуміння голодомору, як центрального моменту історії підрадянської України. Рапорт аналізував і радянську і нерадянську історіографію з того питання, радянську пресу того часу (переважно декрети, накази, і т.ін.) та радянську історичну художню літературу (Радянский Союз був державою, де те, що написано як фікція могло бути набагато ближче до правди, ніж те, що було написано як історія). Додаткові частини аналізували голод поза Україною, реакцію США до голомору та дали в англійському перекладі унікальні повідомлення від італійського консула в Україні Серджіо Граденего. Тритомник усних свідчень був спробою зберегти джерело, що швидко зникає. Слава Богу, що Україна отримала незалежність коли ще була можливість зібрати подібні джерела тут.
Чому вас зацікавила тема голодоморів?(-) (6) Ihor . 08-02-2003 19:58
Ще в 1981 році, я захистив докторську дисертацію на тему національного комунізму в УРСР від 1918 до 1933 рр. Тоді професор (тепер академік) Омелян Пріцак запросив мене працювати над проектом дослідження голодомору в Українському науково-дослідному інституті при Гарвардському університеті – проектом, за яким була створена книжка Роберта Конквеста, «Жнива скорботи». Це було фактичним продовженням моєї попередньої праці в тому пункті, що все, що було зроблено за період розстріляного відродження в Україні закінчилось у 1933 році одночасно з голодомором і терором Постишева.
Чи ви розумієте українську мову?(-) (5) Ihor . 08-02-2003 20:01
Можу сказати, як лауреат журналу “Сучасність” за 1995 рік та як чоловік дружини, української письменниці, яка не володіє англійською мовою – досить вільно.
Як український уряд сприяє вашій роботі?(-) (3) Ihor . 08-02-2003 20:02
Навіть у 1990 році на останніх зборах членів Комісії був присутнім тодішній посол УРСР в ООН Геннадій Удовенко і ми тиснули один одному руку. В незалежній Україні офіційне ставлення до досліджень обставин голодомору завжди було позитивним, але постійна економічна криза цього періоду зробила науку взагалі тяжкою для всіх наукових дослідників. І, як багато колег, я був змушений обставинами шукати ненаукові заробітки.
Чи ваші роботи перекладенні на українську мову?(-) (3) Ihor . 08-02-2003 20:04
Мої праці на цю тему були опубліковані німецькою, голландською, іспанською, іврит, російською, відповідно аннглійською і українською мовами. Але фундаментальні роботи, такі як “Комунізм та дилеми національного визволення. Національний комунізм в радянській Україні 1918- 33 років” (Гарвард, 1983), і роботи Комісії, а це в загальному підсумку понад 300 видавничих аркушів, в Україні ніколи не були опубліковані, вони взагалі залишаються раритетом, недоступним великому колу істориків, не кажучи уже про широку громадськість. Я друкував тут немало робіт, в тому числі про голодомори, особливо статтю “Політичні причини голодомору” в Українському історичному журналі і т. д. Але треба сказати , що над чим питанням сьогодні в Україні працює чимало подвижників=дослідників, і ми тепер багато знаємо того, про що ми під час роботи Комісії могли тільки здогадуватися. Зацікавлених відсилаю до унікальної книги, виданої в Одесі=Львові 2001 року “Голодомор в Україні 1932-1933 рр. Біографічний покажчик. Це 654 сторінки, де задокументовані основні праці з цього питання. Основна проблема _ не відсутність літератури, чи грунтовних досліджень, а їх малотиражність. З чим це пов”язано, самі добре знаєте.
Які українські університети вас запрошували читати лекції?(-) (3) Ihor . 08-02-2003 20:06
Понад шість років я викладаю політологію в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” та виступаю на різних конференціях. Проте мої поодинокі виступи у Києві, Чернігові, Харкові, Львові, чи в Хорватії та Канаді, як, до речі, і виступи моїх українських колег не мали і не могли мати публічного резонансу, позаяк подібні конференції відбуваються, як правило, у вузькому колі науковців, тобто тих, яких ні в чому переконувати не потрібно. Скажу більше, надзавданням тих, які мали пречетність до роботи американської Комісії, було, що самі українці в материковій Україні пізнали правду про своїх батьуів, про те, що довелося пережити українському народові, позаяк ця тема була повністю закрита у радянській пресі і літературі. Як не прикро це визнавати, це надзавдання ми не виконали. Чому це так важливо? Тому що питання на вікопомне запитання Михайла Грушевського “Хто такі українці і чого вони хочуть?” потрібно шукати у минулому, у самоусвідомленні того, що народові довелося пережити. Історія _ частина самоусводомлення нації.
Як дослідження голодоморів змінило ваш світогляд?(-) (4) Ihor . 08-02-2003 20:08
Я, як і багато представників свого покоління мав ліві політичні переконання, але згодом побачив як гасла соціальної справедливості призводятьдо жахів, так само як і ідеологія фашизму, що в своїй основі містить грунт любові до своєї держави, свого народу. Я став дуже чутливим до всіх питань геноциду і дійшов до погляду, що людство – це сукупність різноманітностей усіх культур, і, може, саме через те геноцид – це злочин не проти жертв, а проти людства, як такого, тому знищення чи калічення будь-якого члена людської сім’ї – це акт збіднення всього людства, збіднення сукупності культурного багатства людської раси.
Как Вы думаете, не повторяться ли эти событи снова? (7) KVN . 08-02-2003 20:31
Любая историческая трагедия – явление уникальное, но этот ужас все время продолжается. Просто вспомним, что случилось в Балканських государствах, или что творится сейчас в Чечне.
Чи вважаeтe Ви, що голодомор налeжить лишe iсторii?(-) (4) vujko . 08-02-2003 20:37
Який слiд, на Вашу думку, лишив голодомор в украiнськiй (7) vujko . 08-02-2003 20:40
На ці два питання треба відповісти разом. Сама фраза «Лише історія» призводить до помилки. Кожна особа, кожна громада, кожна нація і саме людство, як сукупність є в кожну хвилину продуктом своєї особливої історії. Але те, що трапилося в Україні в 1933 році і взагалі в тридцятих роках ХХ ст. створило фундаментальний розрив у нормальному розвитку європейської нації. В тьому сенсі можна говорити про сучасну Україну, як постгеноцидне суспільство, в якому немає консенсусу щодо основних національних цінностей, консенсусу, який є більшості європейських країн.
Що e причиною фeномeну запeрeчeння голодомору?(-) (7) vujko . 08-02-2003 20:45
По-перше, ще дуже живучий міф про велику дружбу радянських народів. Що українці, вірмени, прибалти не мали окремих історій, була тільки єдина радянська історія. Є позиція, що все надбання радянського періоду є власність великоруского народу, але він ні в чому не винен, тому що росіяни «страждали так само, як усі». Безперечно, росіяни страждали, але не так само. Коли ми не постараємося зрозуміти ці різні історії, ми ніколи не зрозуміємо, чому росіяни відрізняються наприклад від узбеків. В світі більшість науковців просто звикли бачити Радянський Союз через призму Росії і це призводить до нової версії міфу 19 століття про народи без історії. Симптоматично, що сьогодні заперечення факту штучного голодомору в Україні накладається на позицію демонстрацію лояльності до Росії, по пропоганди приєднання України до Росії. З наукового, це питання набуває суто політичного забарвлення.
Re: Чи США якось посприяли голодомору в 1932-33 рр.? (17) Гайди До Байди . 09-02-2003 17:26
Рапорт Комісії чітко документує, що і коли знав американський уряд. У висновках Комісії, що американський уряд так само як і інші уряди знав про трагедію в Україні, але навпаки надав дипломатичне визнання СРСР в листопаді саме 1933 року. У прдовження попередніх запитань я хочу привести слова українського священника Биковця, який описував трагедію український священників у 1932-33рр., який пише, що всі знали, що вони загинуть, але єдиною мрією і думкою у всіх було таке: «чи світ буде знати про це і чи свт щось скаже. І чи буде кому помолитися за тих, що загинуть». Провина Сша і інших держав в тому, що знали і промовчали. Причина більшості трагедій народів в мому, що знали, але промовчали. І тут уже не мають значення ні політичні, іднологічні чи світоглядні причини. Геноцид – найбільший злочин проти світової цивілізації і повною мірою за це відповідають ті, хто це робив і ті хто мовчки спостерігав.
На вашу думку, які причини того, що Верховна Рада на 12 році (10) Andrij . 10-02-2003 00:57
Тут неабияку роль зіграла громадянська відвага і подвижницька праця як еміграційних так і українських науковців, політиків, самосвідомих громадян. Це велика перемога тих, які протягом останнії 12 років самовіддано працювали і усе ж добилися, щоб питання начебто суто історії стало предметом обговорення на найвищому законодавчому рівні.
Чи перекладені українською документи комісії Конгресу США (9) Andrij . 10-02-2003 01:02
Ні.
Сколько русских погибло от голодоморов? (-) (3) Roller . 10-02-2003 07:49
Точної цифри ніхто не знає і навряд чи буде колись з»ясована. Під смертальну косу потрапили українці, росіяни, поляки, шведи, прибалти, євреї. В цьому сенсі як ніколи набуває актуального значення позиція «Всі ми діти твої, Україно». Треба усвідомлювати, що УРСР напередодні голоду була найбільшою після РСРФР республікою в СРСР і компарія України – найбільшим підрозділом ВКП(б). Період національного відродження, коренізації, українізації приніс несподівані результати. Хоч і в рамках імперських обіймів, але Україна поступові починала відвойовути певні незалежні культурні, полічичні, наукові сфери. Щоб перейти до надзавдання - створення людини нового типу- радянської людини, до держави без націй - радянської держави на основі єдиної мови і культури, треба було зламати Україну, як таку, що Сталін і його сатрапи здійснили за допомогою штучного голодомору. Якщо відверто, то незважаючи на усі політичні, економічні, культурні негаразди в незалежній Україні, попри всю критику Заходу, і навіть мої власні упередження, я все ж захоплююсь мужністю і силою народу, який перейшовши через столітнє пекло, усе спромігся на створення власної держави. На творення свого власного, ні в кого не позиченого майбутнього.
Чи не слiд нам брати приклад з евреiв, якi спромоглися (18) Navigator . 10-02-2003 16:34 нове На початку дослідження голокосту єврейські дослідники також мали проблемми з загальним науковим світом. Гелен Файн, яка написала монографію «розрахунки з геноцидом. Національні відповіді до голокосту», яка отримала премію соціологічної науки ям. Петеріма Сороки, не могла отримати роботу в університетах США протягом 15 років. Але сміливі єврейські дослідники працювали з підтримкою єврейської громади у всьому світі. Власне, я сам живий приклад ставлення до цієї теми науковців в США та на Заході. Я не зміг отримати роботу після Комісії у США і причиною відмови був аргумент, що я вибрав не ту тему, не ту націю, не той народ.
Re:Господь дає нам вчителів ЧЕРЕЗ ВОРОГІВ, але ми НЕ ВЧИМОСЯ(-) (7) Смогитель Вадим\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\ . 11-02-2003 03:13 нове
Який з мене, Вадиме, вам ворог. Вадиме, я тільки що пережив чотири операції і на мене чекає п»ята. Май совість.
Питання до доступ до совіцьких архівів (16) Пані ®. 10-02-2003 18:46 нове
Питання про доступ до будь-яких архівів у всьому світі дуже складне. Але головне управління архівів в Україні на чолі Руслана Пирога завжди робило все, щоб сприяти роботі серйозних дослідників голодомору. Більшість докеументів, які збереглися в Україні так чи інакше відпрацьовані. Головна проблема тепер – доступ до московських архівів, де знаходяться основні накази центру до Харкова. До речі, навіть у США, державні архіви, які стосуються України після 1948 року залишаються закритими в силу діючого законодавства. Так що роботи вистачить усім і не на один рік.
Джеймс Мейс: Політичні причини голодомору в Україні (1932—1933рр (21) Майдан ®. 10-02-2003 20:42
Питання складне, тому я відсилаю Вас до «Українського історичного журналу» за 1995 рік, №1. Джеймс Мейс «Політичні причини голодомору 1932-33р.р.».
нове Як Ви можете пояснити "арешт" документів наданих Конгресом США (19) Мартинюк ®. 10-02-2003 20:51 нове
Що трапилося з документами я не можу збагнути. До мене не раз зверталися науковці зі скаргами, що вони не можуть отримати до них доступ. Втім особливо підкреслюю , особливо людям, причетним до роботи Комісії. Ми передали в бібліотеку Верховної Ради не оригінали, а усі копії документів і переслуховувань зроблених до речі за мій рахунок. Оригінали знаходяться в Національному архіві США. Я я не дуже вірю у чийсь злий умисел, позаяк усі документи опубліковані. Виною «арешту» швидше за все є чиясь беззалаберність і безгосподарність.
Re: Як Ви можете пояснити "арешт" документів наданих Конгресом США (12) Смогитель Вадим\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\ . 11-02-2003 00:07 нове Chy nadashe Maidanu rezul'taty doslidzhen' ? (10) Cikavy . 10-02-2003 21:07 нове
Не розумію питання.
Re: ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ ДЖЕЙМСА МЕЙСА (14) Смогитель Вадим\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\ . 11-02-2003 00:04 нове your view on Ukraine's advances to liberal democracy (10) petro voitsekhovsky . 11-02-2003 02:42
Ukraine’s main problem here is the structures of influence and authority inherited from the Soviet period by a civil society still too weak to effectively control state policy. See my articles on the dysfunctionality of Ukraine’s elite and society in Suchasnist’, 1997, Nos. 3, 7-8.
Чому взагалі потрібно досліджувати геноцид? (8) Stan . 11-02-2003 04:03 нове
Дослідження геноциду дає нам почуття вартості кожного національного члена людської родини. Дослідження жахів має сенс перш за все у підтвердженні загальнолюдських цінностей.
Re: ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ ДЖЕЙМСА МЕЙСА (12) David Marples . 11-02-2003 04:48 нове Що таке геноцид? (5) Моругін . 11-02-2003 09:44
Додаю свою статтю, що буде опублікована в Енциклопедії модерної України:
-----------------
ГЕНОЦИД (ст. гр. генос, рід, + лат. caedo, вбити народовбивство) дефініюється в міжнародному праві, як кампанія повного чи часткового знищення національної, расової, етнічної, релігійної групи як такої. Термін “геноцид” увійшов у широкий вжиток після другої світової війни для засудження переслідувань євреїв і циган нацистами. В резолюції, одноголосно схваленій 11 грудня 1946 р., Ґенеральна Асамблея ООН визначила, що “у відповідності з нормами міжнародного права геноцид є злочином, який засуджує цивілізований світ і за здійснення якого основні винуватці і учасники піддаються покаранню”. Міжнародна “Конвенція про запобігання та покарання злочину геноциду” від 9.ХІІ. 1948 р., яка вступила в дію 12 січня 1951 р. визначає 5 акцій, які можуть трактуватися як геноцид:
1. убивство членів групи;
2. завдання серйозної тілесної або психічної шкоди членам групи;
3. навмисне створення групі життєвих умов, розгахованих на її фізисне знищення в цілому або частково;
4. застосування, спрямованих на попередження народжуваності в групі;
5. примусове переміщення дітей однієї групи в іншу.
Для визнання факту геноциду, необхідно довести факт хоч би одного з цих п’ятьох актів, навмисно спрямованих проти однієї з вищезгаданих груп.
За міжнародною угодою злочин геноциду може бути суб’єктом судового процесу й покаранню в будь-якій державі, де злочинець затримується.
Розвиток ідеї геноциду
Юридичне і правове визначення геноциду, як принципу міжнародного права було здійснене великою мірою завдяки зусиллям видатного історика і юриста Рафаеля Лемкіна.
Він вперше запропонував ідею, яка згодом набула назви “геноцид” у 1933 р. на П’ятій Міжнародній конференції з питань уніфікації кримінального законодавства. Єврейський юрист з Польщі подав на розгляд цієї конференції проект, в якому знищення расових, релігійних чи суспільних колективів оголошувалися злочинами не лише проти законів даного народу, а й проти законів нації, законів людства і людяності. Рафаель Лемкін запропонував тоді два терміни для визначення двох злочинів: варварство і вандалізм. Неприйнятий проект Лемкіна читається так:
“Той, хто з ненависті до расового, релігійного чи суспільного колективу чи з метою викорінення такого починає каральну акцію проти життя, тилової цільності, свободи, гідності чи економічного існування члена такого колективу, є винен за злочини варварства...
Той, хто з ненависті до расового, релігійного, чи суспільного колективу, чи з метою викорінення такого знищує його культурні та художні цінності, є винен за злочини вандалізму...
Вищезгадані злочини повинні бути засуджені й покарані незалежно від місця, де злочин було скоєно, й громадянства злочинця за законами країни, де злочинець був заарештований...”
Політика німецької окупації а період Другої Світової війни поглибили переконання Лемкіна в тому, що акти, які він прагнув відзначити як злочини проти проти законів націй, мали ґлобальний характер і метою їх було насильницька зміна цілої етнічної карти Європи. Це була скоординована програма штучного ослаблення поневолених народів Європи з тим, щоб німці залишилися домінантною групою навіть у випадку програшу Гітлером війни. Р.Л. вперше дефініював геноцид, як знищення національних зразків поневоленої групи та насадження національних зразків поневолювачів на корінне населення, чи на території після усуненення поневоленого населення. Він детально проаналізував використання нацистами соціальних, економічних, біологічних, фізичних, релігійних моральних технологій для підриву структурних фундацій національного життя поневолених народів й підготовки ґрунту їхньої германізації.
Процес над військовими злочинцями в Нюрнберзі посилив поняття “злочинів без імені”, які залишаються злочинами. Хартія Міжнародного військового трибуналу визначила три типи таких злочинів: злочини проти миру, злочини проти людства, воєнні злочини. В обвинуваченні 8 жовтня 1945 р. головних німецьких злочинців містилася формула: за “навмисний і систематичний геноцид”. Використання терміну “геноцид” до юридично точного його оформлення підтверджує, що міжнародна спільнота тлумачила геноцид, як порушення незмінного права, а не порушення закону.
Р.Л. ввів слово “геноцид” у науковий обіг у 1944 р. в книзі “Влада Осі в окупованій Європі”, написав проекти основних юридичних документів про геноцид резолюцію 96(І) від 11.ХІІ. 1946 р. Генеральної Асамблеї ООН і Міжнародну угоду, лобіював в урядах країн членів ООН і добився міжнародного відзначення геноциду, як злочину, що завжди існував, навіть без імені. Його зусиллями було прийнято назву цього страхітливого явища в історії людської цивілізації. Основна різниця остаточної дефініції геноциду в Міжнародній конвенції від запропонованої Лемкіним полягала у скасуванні захисту соціальних груп як таких. Це було зроблено під тиском польської делеґації, яка тоді перебувала під повним контролем СРСР і комуністичної ідеології, які ставили за мету ліквідацію “експлуаторських” соціальних груп як класових ворогів. До сьогодні це становить основну проблему як в суспільствозвавстві, так і в міжнародному праві.
Пізніші дослідники геноциду мали проблеми з ориґінальним формулюванням поняття геноциду і запропонували свої власні інтелектуальні дефініції, наприклад одні запропонували використання терміну геноцид тільки для спроб повного знищення даної групи і етноцид для часткового знищення. Ще інші запропонували використання слова геноцид для будь-якого одностороннього масового убивства. Хоч науковці мають право дефініювати свої концепції якомога вигідніше в контексті власних досліджень, такі зусилля усе ж не мають значення для універсального правового розуміння геноциду.
Геноцид в історії світу
В резолюції 96(І) про геноцид сказано: “Чимало випадків злочинів геноциду мали місце під час повного чи часткового знищення расових, релігійних, політичних та інших груп”. Ще до початку писаної історії різні групи так чи інакше знищували інші групи. Біблія згадує про знищення амалехитів ізраїльцями, Фукідід розповідає як Афіни після падіння Мелоса убили всіх чоловіків військового віку, продали всіх жінок в рабство і пізніше колонізували саме місто своїми громадянами. Загальновідома історія знищення Картагену і картагенців римлянами. Відома історія кривавої різні у Франції ХІІ ст., коли було зведено альбігойців. Майже одночасно хрестні походи в Прусії повністю знищили нехристиянських слов’янських мешканців. У XVII ст. християни майже повністю були ліквідовані в Японії. В результаті геноциду було вигублені різні індіанські племена і їхня культура в Північній Америці.
ХХ століття справедливо називають століттям геноциду. Від знищення народу гереро німцями в Намібії на початку ХХ століття до геноциду 1915 р. Османської імперії проти вірмен, до ліквідації різних народів в СРСР часів Сталіна. Знищення єврейства і циганів нацистами під час Другої Світової війни ---- найяскравіший в модерному світі проявів політики геноциду, до того ж інтелектуально підкріплений і виправданий т.з. расовою теорією. Євреїв нищили не на одній окремій території, а повсюдно, куди приходили німецькі фашисти. Список може бути продовжений майже без кінця. Єдина офіційна спроба ідентифікувати геноциди 20 ст. була здійснена у Рапорті Підкомітету ООН про запобігання дискримінації і захист меншин Комісії людських прав Юнеско Беном Уїтикером. Цей рапорт специфічно згадав герерро, вірменське народовбивство, голокост, “українські погроми 1919 р. євреїв”, убивство етнічної групи гуту тутсями в Бурундії в 1965 р. і 1972 р., індіанців племені ахе у Парагваї та релігійної групи бахаї в Ірані. Зауважує на увагу той факт, що хоч два геноциди з цього списку мали місце в Україні, нічого не було сказано про покарані народи, як про жертви, і не було відзначено штучні голодомори в Україні, та й важко було навіть уявити подібні згадки в офіційному органі ООН того часу.
Геноцид в історії України
Перші писемні згадки про масові винищення людей на території України датуються часами Київської Русі, коли княгиня Ольга вигубила плем’я деревлян, спустошливою для краю виявилася монголотатарська навала. У традиційній єврейській історичній думці називають цифру понад 100 тис. євреїв, убитих під час Хмельниччини
-----------------
2003.02.11 | Майдан
Зараз пан Джеймс Мейс відповів на запитання які були до 12.00 на
Якщо ви не бачите правильного кодування, ми зараз змінимо його.2003.02.11 | line305b
Майдану: там кодировка и вправду нечитабельная в конце; не могли
бы изменить? Дякую.2003.02.11 | Technar
Ми над цим працюємо
Вийшли деякі технічні проблеми.2003.02.11 | НеДохтор
Перекодований текст
перекодовано програмою "Штирлиц"http://www.lyceum.usu.ru/download/shtirl3!.exe
-----------------
ГЕНОЦИД (ст. гр. генос, рід, + лат. caedo, вбити народовбивство) дефініюється в міжнародному праві, як кампанія повного чи часткового знищення національної, расової, етнічної, релігійної групи як такої. Термін “геноцид” увійшов у широкий вжиток після другої світової війни для засудження переслідувань євреїв і циган нацистами. В резолюції, одноголосно схваленій 11 грудня 1946 р., Ґенеральна Асамблея ООН визначила, що “у відповідності з нормами міжнародного права геноцид є злочином, який засуджує цивілізований світ і за здійснення якого основні винуватці і учасники піддаються покаранню”. Міжнародна “Конвенція про запобігання та покарання злочину геноциду” від 9.ХІІ. 1948 р., яка вступила в дію 12 січня 1951 р. визначає 5 акцій, які можуть трактуватися як геноцид:
1. убивство членів групи;
2. завдання серйозної тілесної або психічної шкоди членам групи;
3. навмисне створення групі життєвих умов, розгахованих на її фізисне знищення в цілому або частково;
4. застосування, спрямованих на попередження народжуваності в групі;
5. примусове переміщення дітей однієї групи в іншу.
Для визнання факту геноциду, необхідно довести факт хоч би одного з цих п’ятьох актів, навмисно спрямованих проти однієї з вищезгаданих груп.
За міжнародною угодою злочин геноциду може бути суб’єктом судового процесу й покаранню в будь-якій державі, де злочинець затримується.
Розвиток ідеї геноциду
Юридичне і правове визначення геноциду, як принципу міжнародного права було здійснене великою мірою завдяки зусиллям видатного історика і юриста Рафаеля Лемкіна.
Він вперше запропонував ідею, яка згодом набула назви “геноцид” у 1933 р. на П’ятій Міжнародній конференції з питань уніфікації кримінального законодавства. Єврейський юрист з Польщі подав на розгляд цієї конференції проект, в якому знищення расових, релігійних чи суспільних колективів оголошувалися злочинами не лише проти законів даного народу, а й проти законів нації, законів людства і людяності. Рафаель Лемкін запропонував тоді два терміни для визначення двох злочинів: варварство і вандалізм. Неприйнятий проект Лемкіна читається так:
“Той, хто з ненависті до расового, релігійного чи суспільного колективу чи з метою викорінення такого починає каральну акцію проти життя, тилової цільності, свободи, гідності чи економічного існування члена такого колективу, є винен за злочини варварства...
Той, хто з ненависті до расового, релігійного, чи суспільного колективу, чи з метою викорінення такого знищує його культурні та художні цінності, є винен за злочини вандалізму...
Вищезгадані злочини повинні бути засуджені й покарані незалежно від місця, де злочин було скоєно, й громадянства злочинця за законами країни, де злочинець був заарештований...”
Політика німецької окупації а період Другої Світової війни поглибили переконання Лемкіна в тому, що акти, які він прагнув відзначити як злочини проти проти законів націй, мали ґлобальний характер і метою їх було насильницька зміна цілої етнічної карти Європи. Це була скоординована програма штучного ослаблення поневолених народів Європи з тим, щоб німці залишилися домінантною групою навіть у випадку програшу Гітлером війни. Р.Л. вперше дефініював геноцид, як знищення національних зразків поневоленої групи та насадження національних зразків поневолювачів на корінне населення, чи на території після усуненення поневоленого населення. Він детально проаналізував використання нацистами соціальних, економічних, біологічних, фізичних, релігійних моральних технологій для підриву структурних фундацій національного життя поневолених народів й підготовки ґрунту їхньої германізації.
Процес над військовими злочинцями в Нюрнберзі посилив поняття “злочинів без імені”, які залишаються злочинами. Хартія Міжнародного військового трибуналу визначила три типи таких злочинів: злочини проти миру, злочини проти людства, воєнні злочини. В обвинуваченні 8 жовтня 1945 р. головних німецьких злочинців містилася формула: за “навмисний і систематичний геноцид”. Використання терміну “геноцид” до юридично точного його оформлення підтверджує, що міжнародна спільнота тлумачила геноцид, як порушення незмінного права, а не порушення закону.
Р.Л. ввів слово “геноцид” у науковий обіг у 1944 р. в книзі “Влада Осі в окупованій Європі”, написав проекти основних юридичних документів про геноцид резолюцію 96(І) від 11.ХІІ. 1946 р. Генеральної Асамблеї ООН і Міжнародну угоду, лобіював в урядах країн членів ООН і добився міжнародного відзначення геноциду, як злочину, що завжди існував, навіть без імені. Його зусиллями було прийнято назву цього страхітливого явища в історії людської цивілізації. Основна різниця остаточної дефініції геноциду в Міжнародній конвенції від запропонованої Лемкіним полягала у скасуванні захисту соціальних груп як таких. Це було зроблено під тиском польської делеґації, яка тоді перебувала під повним контролем СРСР і комуністичної ідеології, які ставили за мету ліквідацію “експлуаторських” соціальних груп як класових ворогів. До сьогодні це становить основну проблему як в суспільствозвавстві, так і в міжнародному праві.
Пізніші дослідники геноциду мали проблеми з ориґінальним формулюванням поняття геноциду і запропонували свої власні інтелектуальні дефініції, наприклад одні запропонували використання терміну геноцид тільки для спроб повного знищення даної групи і етноцид для часткового знищення. Ще інші запропонували використання слова геноцид для будь-якого одностороннього масового убивства. Хоч науковці мають право дефініювати свої концепції якомога вигідніше в контексті власних досліджень, такі зусилля усе ж не мають значення для універсального правового розуміння геноциду.
Геноцид в історії світу
В резолюції 96(І) про геноцид сказано: “Чимало випадків злочинів геноциду мали місце під час повного чи часткового знищення расових, релігійних, політичних та інших груп”. Ще до початку писаної історії різні групи так чи інакше знищували інші групи. Біблія згадує про знищення амалехитів ізраїльцями, Фукідід розповідає як Афіни після падіння Мелоса убили всіх чоловіків військового віку, продали всіх жінок в рабство і пізніше колонізували саме місто своїми громадянами. Загальновідома історія знищення Картагену і картагенців римлянами. Відома історія кривавої різні у Франції ХІІ ст., коли було зведено альбігойців. Майже одночасно хрестні походи в Прусії повністю знищили нехристиянських слов’янських мешканців. У XVII ст. християни майже повністю були ліквідовані в Японії. В результаті геноциду було вигублені різні індіанські племена і їхня культура в Північній Америці.
ХХ століття справедливо називають століттям геноциду. Від знищення народу гереро німцями в Намібії на початку ХХ століття до геноциду 1915 р. Османської імперії проти вірмен, до ліквідації різних народів в СРСР часів Сталіна. Знищення єврейства і циганів нацистами під час Другої Світової війни ---- найяскравіший в модерному світі проявів політики геноциду, до того ж інтелектуально підкріплений і виправданий т.з. расовою теорією. Євреїв нищили не на одній окремій території, а повсюдно, куди приходили німецькі фашисти. Список може бути продовжений майже без кінця. Єдина офіційна спроба ідентифікувати геноциди 20 ст. була здійснена у Рапорті Підкомітету ООН про запобігання дискримінації і захист меншин Комісії людських прав Юнеско Беном Уїтикером. Цей рапорт специфічно згадав герерро, вірменське народовбивство, голокост, “українські погроми 1919 р. євреїв”, убивство етнічної групи гуту тутсями в Бурундії в 1965 р. і 1972 р., індіанців племені ахе у Парагваї та релігійної групи бахаї в Ірані. Зауважує на увагу той факт, що хоч два геноциди з цього списку мали місце в Україні, нічого не було сказано про покарані народи, як про жертви, і не було відзначено штучні голодомори в Україні, та й важко було навіть уявити подібні згадки в офіційному органі ООН того часу.
Геноцид в історії України
Перші писемні згадки про масові винищення людей на території України датуються часами Київської Русі, коли княгиня Ольга вигубила плем’я деревлян, спустошливою для краю виявилася монголотатарська навала. У традиційній єврейській історичній думці називають цифру понад 100 тис. євреїв, убитих під час Хмельниччини
-----------------
2003.02.11 | Technar
Дякуємо!
Я виправив в тексті.Будь ласка, подивіться свою пошту, я вам щойно відписав.
2003.02.12 | Цікавий
Пане Мейс, чи надасте матеріали для публікації на МАЙДАНІ ?
Всіх комісій, а також всі Ваші публікації.Ви кажете, про недостатню обізнаність людей з матеріалами і документальними підтвердженнями, тому найкраще надати все для
публікації на Майдані.
Коли Майдан це зможе реалізувати і що для цього треба ?
2003.02.11 | line305b
Этот коллективный ответ по-моему надо подредактировать в более
читабельный вид (ну там вопросы дополнить из той части что не видно) и распространять всеми доступными методами. Очень сильные ответы.2003.02.11 | Clevinger
Re: Украинизация на Кубани и в Курской области
Не приходила ли ВАм в голову мысль, что украинизация на Кубани была прекращена именно потому, что вызывала дополнительное и совершенно не нужное властям сопротивление населения?Почему Вы полагаете, что в Курской области все население было украинским к 30-м годам: 1 миллион 200 тысяч?
2003.02.11 | Мейс
Re: Украинизация на Кубани и в Курской области
На тему голодомору на Кубані існує жимала література. У тритомнику уснеих свідчень, опублікованих Комісією є спогади Василя Барки, тодішнього інспектора шкіл на Кубані. Голодомор не був спричинений українізацією, але він був використаний для того, щоб її припинити. Після приїзду у Лазаря Кагановича на Кубань для контролю над хлібозаготівлями, він стверджував, що основні проблеми хлібозаготівель саме в місцях, де проживають українці і де активно працювали посланці наркомосвіти УРСР Миколи Скрипника.Щодо Курської області, то південна її область була переважно українською. І саме тут було знайдено найбільш масово "куркулів", "петлюрівців", "шкідників", "ворогів народу". Хоча ксе ж на Курщині було легше отримати їжу, чимало селян з Україні тікали на Курщину, але вони були вислані назад в Україну у 1933 році. Щодо точних цифр жертв голодомору, то я хочу визначитися з відповіддю. Це питання лежить в площині дуже складних демографічних досліджень і обчислень. Результати перепису населення 1937 року були надовго засекречені аж до 1990 року. Але навіть згідно цих даних населення України зменшилося більш як на три мільйони. Звісно ніякого приросту. Це питання не політичних спекуляцій, а точних досліджень, які під силу тільки серйозній науковій структурі.
2003.02.11 | Clevinger
Re: Как Вы относитесь к рассчету людским потерь в голод
ные 1932— 1933 годы, приведенным в работе Население России в 20 в т 1Автор: Поляков Ю.А. , "Российская политическая энциклопедия" - 2000?
2003.02.11 | Мейс
Re: Как Вы относитесь к рассчету людским потерь в голод
Цієї робити Ю.Полякова я на жаль не читав. Але я знайомий з роботою іншого Олександра Полякова "Диверсия под флагом помощи", М., 1985., в якій усі спроби Сша та інших країн допомогти голодуючим селянам оцінювався, як імперіалістичне шкідництво.2003.02.11 | Clevinger
Re: Уровень смертности в различных областях Украины колебался от
10 до 100 % - стандартная посылка в украинской прессе.Как Вы себе представляете распределение людских потерь по регионам?
2003.02.11 | Мейс
Re: Уровень смертности в различных областях Украины колебался от
Чимало дослідників займалися цим питанням. Видано чимало регіональних книг пам"яті. Можна впевнено стверджувати, що основний удар прийшовся на найбільш хліборобські області України. Харківщину, Дніпропетровщину, Сумщину, Київську область. Спостерігаються точкові місця, де голод лютував найсильніше. Вимирали цілі села. Втім цілісного знання, цілісної картини ми поки що немаємо. Досліджено причинеи, механізм, політику голоду. Деталізація ще попереду.2003.02.12 | Гура
Пояснення ДЖЕЙМСУ МЕЙСУ непорозуміння
Ви невірно трактували слова Смогителя Вадима про ворогів. Він мав на увазі (як я його зрозумів) більшовиків-сталінців. А його фраза - то заклик вчитися на власної історії, бо й досі ми нічому не навчилися.2003.02.11 | Адвокат ...
Пане Джеймсе, Ви фахово досліджували український комунізм,
то не могли б Ви навести, так би мовити, основні його риси? А також викласти Вашу думку щодо ролі, яку він відіграв у голодоморі 30-х років минулого століття?Дякую.
2003.02.11 | Мейс
Re: Пане Джеймсе, Ви фахово досліджували український комунізм,
Основна риса національго комунізму - перемирення ідеалів міжнародного інтернаціоналістичного комунізму з прагненням справедливості для даної нації. Український національний комунізм має свої початки під час революції, коли більшовики та їх прихильники вимагали створення Радянської України, яка мала бути українською своїм національним характиером. Політика українізації, сприйнята у 1923 році до певної міри легітимізувала такі прагнення. Більше того, як найбільший підрозділ ВКП(б) підтримка КП(б)У мала вирішальне значення доя перемоги Сталіна над своїми опонентами. Невиконання нереальних завдань хлібозаготівель дало можливість Москві звинуватити комуністів в Україні в тому, що вони були прихованими націоналістами (декрет ВКП(б) 14 грудня 1932 року. Цей декрет раптово припинив українізацію у північному Кавказі. Подібний декрет наступного дня припинив українізацію в інших районах СРСР, комуністи України були звинувачені у т.з. механістичному проведенні українізації і ця політика стала мертвою буквою. Тема широка. Я би радив читати дослідження доктора Юрія Шаповала та Володимира Пристайко, а також книги Станіслава Кульчицького. Моя монографія на цю тему вийшла англійською мовою, на жаль не перекладена.2003.02.11 | Адвокат ...
Добре, дякую за посоку!
Однак Ви згадали про українізацію, так би мовити, не питомих українських земель. Яка Ваша думка: хто був автуром тієї "експасії"? І ще. Чому, на Вашу думку, українські національ- комуністи підтримали,-- саме Сталіна,-- а не його супротивників у боротьбі за ґеґемонію у ВКП(б)?2003.02.11 | Мейс
Re: Добре, дякую за посоку!
Дякую за питання і за тему. Питання непросте. Причина в тому, що українські націонал-комуністи підтримали Сталіна тому, що він активно підтримав політику коренізації, в Україні - українізації, озвучену Миколою Скрипником. Троцький і його оточення були категорично проти, втім погляди Троцького на українське питання загальновідомі.2003.02.11 | Адвокат ...
Я те ж ся тримав тієї думки:
Сталін їх,-- вельми прохвесійно,-- використав. А потому,-- повбивав.Інша річ,-- чи були українські національ- комуністи єдні, аби відігравати у тих подіях самостійну ролю? Чи спадало їм таке на думку?
Озвучив то,-- Скрипник. Я про автура питав сь! На мій погляд, то була ідея Сталіна.
2003.02.11 | Clevinger
Re: Грушевский и голод
Господин Джеймс, сохранились ли какие-то сведения об отношении Грушевского к голоду 30-х годов?2003.02.11 | Мейс
Re: Грушевский и голод
Грушевського було заарештовано у 1931 році. Про цей період відсилаю вас до книжки Володимира Пристайка та Юрія Шаповала "Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934". Арешт, катування, обставини смерті, дискредитація його імені і його роботи - частина генерального плану знищення України, частиною геноциду.2003.02.12 | Shooter
Знову Фімині дані? (-)
2003.02.11 | Clevinger
Re: Восточная Украина - была ли она сильнее всего затронута
голодом?Верны ли представления, что сильнее всего пострадали Полтавская и соседние области?
Происходили ли параллельно массовые высылки "кулаков" в Россию?
2003.02.11 | Мейс
Re: Восточная Украина - была ли она сильнее всего затронута
Безперечно. Найбільше фактично постраждала Харківщина, цьому є свої причини, адже це була столиця, культурно-політичний центр України. Сама Полтавська область була створена лише після голодомору, на той час існувало тільки шість областей і АМРСР (в якій, до речі, існувала двомовність: молдавська і українська мови)в складі України. Тому виокремити кількість жертв в сьогоднішніх адміністативних поділах досить складно. Але існують вражаючі спогади про те, як лютував голод на Полтавщині.2003.02.12 | Габелок
Голодомор у Таврії
Моя бабуся згадувала, що у них забрали не тільки все їстівне, що було але вигнали з власної хати. Пояснили це тим, що вони не сплатили податків. Вона розповідала, що їм повезло, у них не забрали курника, тому вони мали щось над головою. Але було значна кількість людей у яких забрали все. Люди не мали навіть даху над головою, блукали дорогами з дітьми, по дорогах й помирали десятками. Дехто тікав у міста й намагався у холодну погоду ховатися з дітьми у під*їздах будинків але НКВД їх з відти виганяли на мороз.Бабуся говорила, що їм "повезло" ніхто у сім*ї не помер. Їли акаційну "кашку", "калачики", котів, собак, все, що рухалося. Неподалік було (й ще є) село Агаймани (не знаю совіцької назви) там, бабуся розповідала, нікому хоронити мертвих було. Потім село заселили переселенцями з Росії. Тепер це російськомовне село. В Курській області села стоять пусті. До 60-70% відсотків "ізб" пустують, думаєте де поділися люди?
Одна літня жінка, яка сама є з Полатавщини розповідала мені, що у них напроти, через вулицю була багатодітна сім*я, мабудь десять дітей, чи щось так. У ввечері вона з їхніми дітьми бавилася, але наступного ранку пішла до сусідів, але всі вже були мертві. Діти, батьки, дід з бабою. Всі за ніч разом померли. Вона розповідала, що було багато приблудних людей. У них були кролі й деякі здохли, то вони викинули їх на "круг", наступного дня приблукла жінка з маленькою донькою прийшла й підібрала дохлих кролів.
Спасібо партіі родной і єйо защітнікам!
2003.02.12 | Габелок
Просто цікаво...
Просто цікаво, чи КПУ з її "головою" Симоненком офіційно вибачилися за голодомор? Чи "перегиби" не враховуються? Чи "лєс рубят щєпкі лєтят", тому й вибачатися не слідує? Чи мушу я вибачатися, що я не можу стриматися й називаю таких людей й тих, що їх тут підтримують, виродками? Чи виправдано, що виродки мене у відповідь називають нацюком, нацдємєнтом, заперечуючи Голодомор, як витівку нацюків?2003.02.12 | Гура
Підтверджую це
Моя бабуся розповідала мені схожі речі: як люди пухли від голоду, як поїли всіх собак, котів, як деякі їли людей, як люди вимирали селами, як вона бачила спухлу маленьку дитину, яка вже майже не рухалась, але ще була жива і в її тілі (не знаю - може в ранах) вже копошились черви і вона патичком їх "виковиряла" їх...А села з Курської області переселяли на південь України ще з часів Екатерини. Сталін цю практику лише "вдосконалив". Особисто мої предки по батьківській лінії звідтіля родом.
2003.02.12 | Уколов
Для контрасту - як було у Кагановичах-1.
Моя прабабуся (1890-1986рр, яка увесь час жила у смт Поліське, згадувала, що в 33 році голодомору серед поліщуків практично не було. Справа в тому, що Поліське (з 13 сторіччя по 1933 рік - Хабне) у 30-ті роки отримало нову офіційну назву "Кагановичі-1", а село, де той виродок народився, у 30-ті переназвали з "Кабанів" на "Кагановичі-2".Об"єктивно рятували багатющі ліси та річка. Але ж і корову у нашої сім"ї у 33 році не забрали. Бабця пригадувала як люди з великої України сотнями ходили поміж хатами і просили їсти. З ними ділилися потай. Відкрито люди віддавали тільки лушпиння від картоплі, навмисно зрізаючи більше. Десятки помирали просто неба.
Тоді мого діда забрали у міліцію за те, що він на базарі сварячисьз продавцем кинув йому "жид пархатий". Діда могли б запросто вивезти в Сибір, але всі його знайомі євреї вступились і його таки випустили.
Але в лісовій зоні все ж таки жилося легше. Прабабця згадувала, що прадід йшов на річку і приносив коробку (кіш) раків. Вони їх їли з білими грибами і тим рятувалися.
Тим часом Лазаря Кагановича у Кагановичах-1 проклинали не лише українці, а й усі євреї.
2003.02.11 | DevRand
скажіть будь ласка,на вашу думку
чи ще потрібне своєрідне "лікування" від тих травм, що отримали люди під час голодоморів, або можливо час - найкращий лікар?І якщо лікування потрібне, то який один окремо взятий метод ви вважаєте головним?
2003.02.11 | Мейс
Re: скажіть будь ласка,на вашу думку
Беперечно. Найкращий лікар - час і пам"ять. Пам"ять іноді болить, але тільки згадавши можна врятуватися від страхів минулого. Взагалі, історія - наука песимістична щодо майбутнього. Це як у Еклезіаста "Я бачив жах. І називався він повним знанням". Чи можливе повторення пекла, який пережив український народ? Я би хотів відповісти: ні! Неможливе. Але ми також сьогодні вже живемо в історії. І можемо жахаючись побачено в новинах, сказати: історія нічого не учить. Втім повну відповідь на це запитання можедати тільки час.2003.02.11 | Майдан
ДЯКУЄМО ВСІМ УЧАСНИКАМ КОНФЕРЕНЦІЇ.
Зараз ми (тимчасово) завершуємо наше спілкування. Однак на питання які ми не встигли відповісти, а також питання які ще можуть появитися пан Мейс обіцяє відповісти найближчим часом по мірі можливості.Ваші запитання , враження та пропозиції будуть з вдячністю розглянуті.
2003.02.11 | Костя
Майдане,а як учасникам можна з Мейсом зв"язатися по ел.пошті?(-)
2003.02.11 | Andrij
Re: Дуже прошу, читайте запитання перед тим, як відповідати
На приклад, відповідь на це запитання - http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1044831441&first=1044980651&last=1044958923 - не задовільна, бо прочитали тільки половину речення, що помістилася до заголовку.A: На вашу думку, які причини того, що Верховна Рада на 12 році незалежності досі не провела розслідування фактів геноциду українців 1933 року? Чи є в цьому провина президентів Кучми та Кравчука?
M: "Тут неабияку роль зіграла громадянська відвага і подвижницька праця як еміграційних так і українських науковців, політиків, самосвідомих громадян. Це велика перемога тих, які протягом останнії 12 років самовіддано працювали і усе ж добилися, щоб питання начебто суто історії стало предметом обговорення на найвищому законодавчому рівні."
Про які "відвагу" та "обговорення" йде мова?
Також, чому нема відповіді на дуже цікаве запитання Пані:
Шановний пане Мейз, чи є в вас проблеми із доступом до архівів КПРС та НКВС в Москві? Чи вдалося вам отримати матеріали стосовно голодомору звідти? Чи були перешкоди і хто перешкоджав? Дякую.
Чому не можна було підійти більш серйозно до відповідей на прості запитання?
2003.02.12 | Пані
В мене претензій нема
Andrij пише:> Також, чому нема відповіді на дуже цікаве запитання Пані:
>
> Шановний пане Мейз, чи є в вас проблеми із доступом до архівів КПРС та НКВС в Москві? Чи вдалося вам отримати матеріали стосовно голодомору звідти? Чи були перешкоди і хто перешкоджав? Дякую.
Я його відповідь зрозуміла як дипломатичну форму такого - "є проблеми, не вдалося, сказати прізвища не можу, бо тоді ніколи і ніхто вже не дасть".
2003.02.12 | Andrij
Не можна говорити прізвищ, бо інакше ніхто не дасть доступ?
Це цікава думка, шановна Пані. Мабуть українці справді якісь неповноцінні, якщо навіть згадувати прізвищ русонацистів та гебні в Москві "не можна". Сподіватись, що через повну мовчанку та забуття у когось в Москві раптом просвітлішає в голові, це трохи наївно, як на мою думку. Можливо, я би з вами погодився, якби не мав жодного стосунку до України. А так це стає особистою справою не тільки тих, кому байдуже.Чесно кажучи, я пояснив відповіді пана Мейза тим, що він не читав повні повідомлення, а лише заголовки. Казати про "відвагу" згадування Голодомору в роки незалежності є трохи іронично.
2003.02.13 | Пані
Спокійніше
Andrij пише:> Це цікава думка, шановна Пані. Мабуть українці справді якісь неповноцінні, якщо навіть згадувати прізвищ русонацистів та гебні в Москві "не можна".
До чого тут українці? Пан Мейз, попри мою повагу до нього та непересічний внесок в українську справу, все ж таки не українець.
Я читала таку аргументацію стосовно архівів КГБ в інших американських вчених, без стосунку до України взагалі. Йшлося про долю військовополонених під час Другої Світової.
2003.02.11 | Technar
Джеймс МЕЙС - "Ваші мертві вибрали мене"
Джеймс МЕЙССпадщина голодомору: Україна як постгеноцидне суспільство
На той час коли у 1981 році я розпочинав свої дослідження Великого голоду в України, було безліч ще не опублікованих партійних документів. Але після вивчення національного комунізму з контексту української історії цього періоду і з такими документами, промовами, передовими статтями, котрі друкувалися буквально щоденно в офіційній пресі радянської України, мені стали раптом абсолютно ясні основні риси офіційної політики радянського режиму щодо України.
Тут мені треба відступитися і пояснити, чому саме я, корінний американець і навіщо це мені було треба? Мене не раз про це питають, й не раз мені хотілося запитати у відповідь: а що потрібно було мільйонам росіян, євреїв, вірменів, зрештою українців у цій далекий, Богом забутій країні — моїй Америці? Тому що американські громадяни українського походження вимагали досліджень і мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. І так само, як не можна займатися історією голокосту і не стати хоч би напівєвреєм, так само не можна займатися історією дослідження голодомору і не стати хоча б напівукраїнцем. Я втратив над цією роботою забагато років, щоб Україна не стала більшою частиною мого життя. Зрештою, словами Мартина Лютера, тут я стою, бо інакше не можу.
Мотивація була проста: і всі новодоступні документи і новітні дослідження не змінили основного портрету подій, яки я дав у 82-му році на Міжнародний Конференції про голок ости геноцид. Я переконаний, щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було знищити другу радянську республіку, а отже вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну, як таку. Калькуляція була дуже простою і вкрай примітивною: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті нема проблем.
Така політика в класичному розумінні цього слова означає ГЕНОЦИД.
До кінця воєнного комунізму більшовиками культивувалася майже патологічна ненависть до т.з. буржуазного націоналізму. Саму суть ленінської формули „зближення злиття націй” можна трактувати, як прогеноцидною, адже накладання одного національного зразку замість іншого оголошувалося “історично проґресивним”. Під час першої радянської окупації Києва, більшовицькі війська практикували розстріли майже всіх, хто публічно розмовляв українською мовою в Києві. Голод 1921-1923 р., що забрав життя мільйонів мешканців України, був відверто спровокованим самою економічною політикою щодо України. Викачування продовольства проводилася у відверто дискримінаційних формах щодо України. Другий уряд УРСР на чолі Християна Раковського 1919 р. відверто ідентифікував українську мову з т.з. контрреволюцією. У 1921 р. Раднарком РРФСР просив допомоги тільки для голодуючих Поволжя та й сам НЕП був в Україні введений на шість місяців пізніше ніж на іншій території, що дозволило продовжувати продрозверстку. Тільки з початком Нової економічної політики (резолюція Х з'їзду РКП{б} “Про національне питання”) у 1921 р. була здійснена спроба співіснування радянської системи з неросійськими мовами і культурами. Під час українізації (коренізація, оголошена резолюцією ХІІ з'їзду РКП{б}) 1923—32 рр. радянська влада спробувала жорстко контролювати український національний процес шляхом безпосередньої участі в ньому. Припинення такої політики під час голодомору 1932-33 рр. носить виразні ознаки геноциду. Для введення своєї прямої влади в України Сталін пішов на страхітливі репресій і, зрештою, на організацію штучного голоду в України. З кінця жовтня 1932 р. ВКП(б) захопив прямий контроль над хлібозаготівлями через голову раднаркому СРСР В.Молотова, призначеного головою комісій по виконанню хлібозаготівель в УРСР (Л.Каганович очолював аналогічну комісію для тодішнього Південнокавказького краю, в тому числи Кубані). На 18 листопада під тиском Молотова, ЦК КП(б)У створив систему натурштрафів, це був фактично наказ про повернення держави авансів колгоспникам з урожаю та конфіскацію замість відсутнього хліба інших видів харчування, що можна трактувати тільки як цілеспрямовану політику, спрямовану на організацію голодомору.
Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) вид 14 грудня 1932 р., у який було звинувачено уряд УРСР и керівництво тодішнього Південнокавказького краю, між іншим, в українському націоналізмі, як головній причині небажання або невміння місцевих комуністів виконати хлібозаготівлі міфічного хліба, та фактична догана ВКП(б) усій партійній організації КП(б)У, має всі ознаки того, що політична мета найвищих керівників СРСР була спрямована на знищення самодіяльності КП(б)У та УРСР, як таких. Масовий терор 1933 р. проти української культури — безсумнівна ознака наміру знищення української національної ідентичності, як бази такої самодіяльності. Саме на цій основи у 1988 р. американська Комісія по вивченню голоду в України 1932-33р.р. вирішила, що голодомор був актом геноциду. У 1990 р. Міжнародна Комісія по дослідженню голоду в України 1932-1933 рр., організована Світовим Конгресом вільних українців не змогла визначитись чітко у цьому питанні. Причиною цього було необґрунтоване віднесення розглядуваного факту масового народовбивства в Україні до питання законодавства, а не до області права, як це було зроблено у працях Рафаеля Лемкина та основних міжнародних документах. Мотивацією такого рішення даної комісії служили арґументи, що штучний голод в України було організовано за 15 років до того, як були прийняті міжнародні документи, що подання про визнання факту геноциду має право зробити тільки уряд тодішньої СРСР і що немає в живих фактичних організаторів голодомору, крім ще живого на той час Лазаря Кагановича. Характер і масштаби голодомору в України залишаються й досі дискусійним питанням серед закордонних фахівців.
Цю проблему ми досліджували, як могли. Мені здається, що зібрані документи, свідчення очевидців, Рапорт Американському Конгресові зробили своє діло, але те, що ми ще не зробили — це адекватно треба розуміти — те, що ми це залишили для наших дітей, для наших нащадків. Цього болю, цього жаху ми не витримали. Сталінська політика соціологічно спаленої землі до певної міри справді знищила Україну як таку, в сенсі, що вона зробила кардинальний розрив у процесі нормального розвитку українського народу, і це призвело до унікальної ситуації — якщо розвал комунізму міг у таких країнах як Польща, Чехія, Угорщина і т.д. призвести до реставрації втраченої незалежності перед існуючих народів, то в України поза межами західних областей українська нація в сенсі людської спільноти, яка має консенсус щодо власної ідентичності, власної історії, культурних цінностей, у певному розумінні залишилася просто національною меншиною у власній країни. Іншими словами: народ и країна були такі засмикані, такі залякані, що коли Україна виборола незалежність, у народу не було чітко визначеної спільної думки щодо власного майбутнього. Тільки були передіснуючі структури Українськой РСР. У 1991 році ми всі зробили фундаментальну, хоч и несвідому помилку, коли думали, що ми створили нову незалежну державу.
Сьогодні ясно, що це було унезалежнення перед існуючої держави. Фактично такі самі люди продовжували робити так само і дальший розвиток пішов від цього.
Посткомуністична Україна вже не просто унезалежнена УРСР, але в суб'єктивному сенсі, де люди мають спільні національні цінності, спільне розуміння, що вони є, ще нема української України в сенсі, що Польща є польська і Чехія є чеська. Всі схеми історії є до певної міри штучні, та це буває самоприродній процес саморозуміння будь-якого народу, але штучна інкорпорація історії українства, українців та інших народів колишнього СРСР була штучним насінням іншої національної ідентичності, вигіднішої для тодішніх владоможців. Коли покійна Анна Панкратова зробила відкриття у 19-му виданні її “Истории СССР” у 1950 році, що козацька революція, яка починалася в 1649 році була „национально-освободительной войной под проводом Богдана Хмельницкого” - це був сигнал: українцям “освобождение” означало “воссоединение” з старшим братом, відрізняти “Великую Отечественную войну” від Другої Світової війни означало перемогу цього молодшого брата на особливій боротьбі під верховенством “старшого”. А не як рівноправного члена Об'єднаних Націй проти фашизму. В літературі можна було прочитати Булгакова, але було викреслено ціле покоління української літератури, представники якого писали не гірше за представників російського „серебрянного века”: Хвильовий, Яновський, молоді Сосюра и Тичина, переклади з античної літератури Зерова — все можливе і неможливе було зроблено, щоб „Викоренити, знищити націоналістичні коріння” не лише з української культури, але навіть з мови, основні інтелектуальні цеглини духовного розвитку будь-якої людської спільноти, и того, що залишилося — стало замало, щоб зробитися повноцінним членом світової спільноти націй.
Як я казав не раз: покійний емігрантський професор Іван Лисяк-Рудницький ще у 62-му році бачив коріння, які виростали на теперішню Україну: республіканська номенклатура і ті, яки починали шукати і сіяти сучасні національні цінності. • раніше називав ці сили територіальною и національною елітами. Трагедія незалежної України в цьому, що домінантною силою стала не національна, але територіальна еліта, представники якої зберігають всі звички традиційної номенклатури, такі як: думай одне, кажи друге і зроби третє. Фактична модель української економіки залишається трикутником, якого було видно вже у 70-х роках. Номенклатурники-цеховики-кримінальні структури. Тільки тоді натомість цеховиків стають підприємці, яки залишаються більш політиками ніж бізнесменами. І завжди можуть використовувати інші сторони трикутника, щоб задушити більш продуктивних конкурентів і через те ми бідні. Це фактично так само в Росії. І поки така ситуація залишається, ці фрази про європейський вибір України залишаються просто балаканиною, тому що Євросоюз перш за все економічна орґанізація та сама суть як працює економіка — це модель абсолютно протилежна до європейської. Так само, всі ці прекрасні фрази про злагоду фактично маскують відсутність будь-якого національного змісту більшості владоможців країни. Територіальна еліта може дати практично все, що вимагається, тому що вона не має ніяких національних цінностей, ні державницьких орієнтирів. Багато написано про другорядність и неконкурентність україномовної преси і ЗМІ, але хто захоче читати сто разів підряд скільки ми любимо і як ми любимо Україну штучно збідненою мовою, якою переважна більшість перекладів зарубіжної літератури просто цікавіше читається російською? Ніхто не може вирішити за українців як вони вирішують говорити і писати окрім самих українців. Але як вони можуть вирішувати для себе без знання таких слів, які були заборонені (див. на Більшовик України, 1933, ном 7, де знаходяться цілі списки заборонених слів вид 20-х років). І хочу, щоб хтось колись сів, як я, з вбитими і розстріляними з Інститутів живої і наукової мови, і будуть оприлюднені результати їх відважної праці, щоб з'явилась можливість використовувати у своєму інтелектуальному поступі напрацьовані варіанти отим втраченим поколінням і почати будувати найелементарніші цеглини думок свого народу.
Але перш за все, українці не можуть стати повноцінним народом, повноцінними членами європейської цивілізації без передавання сил вид держави до людей, яки вміють організувати себе так, що можуть примусити владу зробити те, що вигідно саме для них. Це суть частого нерозуміння поняття “громадянське суспільство”. Це не ідеальна система, і може не зовсім демократична, але ліпшої поки що не знайдено. Ніяка держава ніколи не зможе зробити Україну українською. Тільки самоорганізовані українці поза державними структурами зможуть це зробити. І я твердо переконаний, що це буде!
2003.02.11 | Technar
Прохання - хто може, вичитайте текста!
Я скориставсь транскодером і всередині можливі помилки. То не авторські помилки, а транскодера.Запостіть будь ласка зкоригованого текста сюди, а я виправлю.
2003.02.11 | DevRand
блискуча стаття
і такий підхід дуже близький, наприклад, особисто мені:"
Але перш за все, українци не можуть стати повноціним народом, повноціними членами європейськои цивілізації без передавання сил вид держави до людей, яки вміють організувати себе так, що можуть примусити владу зробити те, що вигідно саме для них. Це суть частого нерозуміння поняття “громадянське суспільство”. Це не идеальна система, і може не зовсім демократична, але липшої поки що не знайдено. Ніяка держава ніколи не зможе зробити Україну українською. Тільки самооганізовані українці поза державнимии структурами зможуть це зробити. І я твердо переконаний, що це буде!
"
Джеймс Мейс
2003.02.12 | Пані
Деякі речі очевидні на відстані
... і треба бути "українізованим американцем", щоб їх побачити.Там ще дуже глибоке спостереження про елітний трикутник. Я тількі не згодна, що цеховіки змінилися на інших "бізнесменів". Це навіть ті ж самі люди фізично.
2003.02.12 | Пані
Це треба в Статті
І в бібліотеку також, бо текст надзвичайний.2003.02.12 | Майдан
Поставлено(-)
2003.02.12 | Гура
Щиро дякую
Тільки ось це не дуже вдало сказано:>Але перш за все, українці не можуть стати повноцінним народом, повноцінними членами європейської цивілізації без передавання сил вид держави до людей, яки вміють організувати себе так, що можуть примусити владу зробити те, що вигідно саме для них.
2003.02.12 | Вільнодум
В Голодоморі ВИНУВАТІ українці !
Шановний Dr. James Mace,It is my pleasure to have this talk with you.
Я хочу висловити думку про причини голодомору, яка буде не загальноприйнятою, можливо. І хотів би почути від Вас коментарій. Наперед дякую. Я напишу коротко, для зручності цього форуму.
В Голодоморі винуваті самі українці! Винуваті тому, що вони опустилися до такого жалюгідного рівня своєї національної свідомості, загубили свою силу і єдність, яку колись мали, опустились на коліна і до такого жалюгідного суспільного рівня, що були неспроможними дати відсіч порівняно невеликому по силі ворогу, якщо силу цього ворогa порівняти з цінністю життя 7-ми, а то може і 15-ти міліонів людей! Така шаленна кількість людей, яким загрожує смерть, є непереможною! Має бути!
Нація, яка допустила подібне знущання над собою має відчувати ганьбу і великий комплекс неповноцінності, які ще довгий час не будуть давати можливості відчути, сприйняти, пережити і виздоровіти від цієї ганьби приниження. Тому вона і мовчить! Або замовчує...
Хто і як довів українців до такого стану? Оце є питання, на яке вивчення українських голодоморів (бо їх було багато) повинно знайти відповідь. І почати треба з тих часів, коли ми були могутніми і раптово почали занепадати. Коли це почалося? Давайте пригадаємо. Давайте вернемось думкою до тих часів. Може все почалося в 988-му році? Може в 1200-му? Хто скаже?
2003.02.12 | Габелок
Я не знаю, як це називається у психології, але
я певен, що є такий феномен. Багато батьків чиї діти були вбиті бандитами починають звинувачувати у всьому самих себе. "От якби ми обережніші були..." Ніхто не повинен у смертях невинних окрім убивців.Пам*ятаєте, деякі райони Черкащини не підпали під совєтську владу аж до 1927 року. Галичина воювала проти СССРу до 1956 року. Вина повністю лежить на убивцях-агресорах.
2003.02.12 | Вільнодум
Re: Я не знаю, як це називається у психології, але
..Ви, пане Габелюк, неуважно читаєте написане...Мова йшла про те, щоб вернутися в памяті 1000 (тисячу) років назад, а не 5-ть років перед трагедією. Тобто зовсім інша історична перспектива.
2003.02.12 | Andrij
Висновки Комісії Конгресу США з українського Голодомору
Findings of the Commission on the Ukraine FamineBased on testimony heard and staff research, the Commission on the Ukraine Famine makes the following findings:
1. There is no doubt that large numbers of inhabitants of the Ukrainian SSR and the North Caucasus Territory starved to death in a man-made famine in 1932-1933, caused by the seizure of the 1932 crop by Soviet authorities.
2. The victims of the Ukrainian Famine numbered in the millions.
3. Official Soviet allegations of "kulak sabotage," upon which all "difficulties" were blamed during the Famine, are false.
4. The Famine was not, as is often alleged, related to drought,
5. In 1931-1932, the official Soviet response to a drought-induced grain shortage outside Ukraine was to send aid to the areas affected and to make a series of concessions to the peasantry.
6. In mid-1932, following complaints by officials in the Ukrainian SSR that excessive grain procurements had led to localized outbreaks of famine, Moscow reversed course and took an increasingly hard line toward the peasantry.
7. While famine also took place during the 1932-1933 agricultural year in the Volga Basin and the North Caucasus Territory as a whole, the invasiveness of Stalin's interventions of both the Fall of 1932 and January 1933 in Ukraine are paralleled only in the ethnically Ukrainian Kuban region of the North Caucasus.
8. Attempts were made to prevent the starving from traveling to areas where food was more available.
9. Joseph Stalin and those around him committed genocide against Ukrainians in 1932-1933.
10. The American government had ample and timely information about the Famine but failed to take any steps which might have ameliorated the situation. Instead, the Administration extended diplomatic recognition to the Soviet government in November 1933, immediately after the Famine.
11. During the Famine certain members of the American press corps cooperated with the Soviet government to deny the existence of the Ukrainian Famine.
12. Recently, scholarship in both the West and, to a lesser extent, the Soviet Union has made substantial progress in dealing with the Famine. Although official Soviet historians and spokesmen have never given a fully accurate or adequate account, significant progress has been made in recent months.
Source:
U. S. Commission on the Ukraine Famine, Report to Congress. Adopted by the Commission, April 19, 1988. Submitted to Congress April 22, 1988. Washington: United States Government Printing Office, 1988. 524p
2003.02.12 | Майдан
Чи є український перклад цього документу?(-)
2003.02.12 | юрко
переклад
Опираючись на прослухані свідчення та на дослідження членів комісії, комісія щодо українського голодомору знайшла, що:1. Немає жодного сумніву, що велика кількість жителів Української ССР та Північно-кавказької території померли від голоду, спричиненого людиною, в 1932-1933 роках, викликаного конфіскацією совєцькою владою врожаю 1932 року.
2. Жертви українського голодомору вираховуються на мільйони.
3. Офіційні совєцькі заяви про "саботаж кулаків", якими пояснюються всі "труднощі" протягом голодомору, є фальшивими.
4. Голодомор не був, як це часто заявляється, пов'язаним з посухою,
5. в 1931-1932 роках офіційною дією на викликаним посухою недобором зерна поза Україною, було висилання допомоги в уражені райони та надання ряду полегшень селянам.
6. в середині 1932 року, після нарікань офіційних осіб Української ССР, що надмірні побори зерна призвели до локальних спалахів голоду, Москва змінила курс і зайняла особливо тверду лінію щодо селян.
7. В той час, коли голодомор мав місце в сільськогосподарському 1932-1933 році у волзькому басейні та на північно-кавказькій території, всеохоплюючість сталінських втручань в обидвох - восени 1932 року та в січні 1933 року в Україні є подібною лише щодо етнічно українського кубанського регіону Північного Кавказу.
8. Було зроблено зусилля, щоб запобігти подорожі голодуючих до районів, де їжа була більш доступна.
9. Йосиф Сталін та ті, навколо нього, здійснили геноцид проти українців в 1932-1933 роках.
10. Американський уряд мав достатню та вчасну інформацію про голодомор, але не зробив жодних кроків, котрі могли б покращити ситуацію. Навпаки, адміністрація розширила дипломатичне визнання совєцького уряду в листопаді 1933 року, відразу після голодомору.
11. Протягом голодомору деякі члени американської преси співпрацювали з совєцьким урядом, щоб заперечувати існування українського голодомору.
12. В наш час науковці як на Заході, так і до певної міри в Совєцькому Союзі зробили значний прогрес у вивченні голодомору. Хоча офіційні совєцькі історики та речники ніколи не надали повного чи достатнього звіту, значний прогрес було здійснено в недавніх місяцях.
Джерела:
Комісія США щодо українського голодомору, Звіт до Конгресу. Прийнято Комісією 19 квітня 1988 року. Подано до Конгресу 22 квітня 1988 року. Вашінгтон: Друкарня уряду США, 1988 р. 524 сторінки.
2003.02.12 | Гура
Так, цікаво (-)
2003.02.12 | юрко
ось ще дещо на сором української влади
Дата: 03 листопада 1990 рокуПрезидент
Національний тиждень пам'яті жертв голодомору в Україні, 1932-1933 рр.
Прокламація
президента Сполучених Штатів Америки
Протягом брутального голоду, що вдарив Українську Совєцьку Соціалістичну Республіку від 1932 до 1933 року, більш, ніж сім мільйонів чоловіків, жінок та дітей померли від голоду. Трагічно, і з жахом для тих, хто леліє благословення життя та свободи, цей смертельний голод не був спричинений посухою чи поганими жнивами. Але став результатом жорстокого та цілеспрямованого зусилля знищити дух та волю українських людей.
Між 1932 та 1933 роками уряд Союзу Совєцьких Соціалістичних Республік, під керівництвом Йосифа Сталіна спеціально дозволив та навіть заохотив масовий голод в Україні. З наміром присилувати колективізацію та ліквідувати опір московській владі терору, совєцькі власті не лише відібрали в українських селян врожай 1932 року, але також недопустили відчайдушно необхідну допомогу, щоб надійшла до голодних сіл.
Комісія Сполучених Штатів щодо українського голодомору, з мандатом від Конгресу вивчити цю жахливу трагедію та для розширення публічного знання про неї, підтримала припущення, що голодомор був справді результатом спеціальної політики совєцького уряду того часу. Після місяців слухань, свідчень свідків та уважного розгляду інших документів, Комісія прийшла до висновку: "Немає сумніву, що велика кількість населення Української СССР та Північно-кавказьких територій померла від людиною створеного голодомору в 1932-1933 роках, спричиненого конфіскацією урожаю 1932 року совєцькими властями."
Цього року центральний комітет Української комуністичної партії підтвердив, що голод був спричинений та підтриманий Сталіним та його однодумцями. Сучасний совєцький уряд, керований президентом Горбачовим, почав боротися з жахливим спадком Сталіна та його ери. Він розпочав важливі початкові кроки, щоб заповнити "білі сторінки" совєцької історії та забезпечити повагу до людських прав та людської гідности, що є необхідним для запобігання повторення таких подій знову у майбутньому. Такі кроки є важливими і вони заохочують.
Як Комісія Сполучених Штатів щодо українського голодомору ствердила - є надія, що уроки отримані через цю жахливу трагедію, включаючи "приховання кримінальної політики тими, хто проводив її", можуть дати розуміння, котре придасться для боротьби з подібними подіями. В цей тиждень, у відзначення пам'яті українського голодомору, ми підтверджуємо наше переконання дотриматися саме цього.
Конгрес, згідно спільної резолюції 329 Сенату, визначив тиждень від 3 листопада до 10 листопада 1990 року, як "Національний тиждень для відзначення жертв голодомору в Україні, 1932-1933". Конгрес також попрохав президента видати прокламацію для відзначення цього тижня.
Я, Джордж Буш, президент Сполучених Штатів Америки, оголошую тиждень від 3 листопада до 10 листопада 1990 року, як Національний тиждень відзначення пам'яті жертв голодомору в Україні, 1932-1933. Я закликаю людей Сполучених Штатів відзначити цей тиждень відповідними програмами, церемоніями та діями, що виражають нашу постійне переконання підтримувати дані Богом невідчужені права та гідність всіх людей.
В засвідчення цього, я підписуюсь третього дня листопада, Божого року тисяча девятсот девятдесятого, та року Незалежності Сполучених Штатів Америки двісті п'ятнадцятого.
Джордж Буш
DATE: 11-03-90
3 -- The President
National Week to Commemorate the Victims of the Famine in Ukraine, 1932
- 1933
By the President of the United States of America
A Proclamation
During the brutal famine that struck the Ukrainian Soviet Socialist Republic from 1932 to 1933, more than seven million men, women, and children died of starvation. Tragically -- and to the horror of all those who cherish the blessings of life and liberty -- this deadly famine was not caused by drought or by failed harvests. Rather, it resulted from a cruel and deliberate effort to destroy the spirit and the will of the Ukrainian people.
Between 1932 and 1933 the Government of the Union of Soviet Socialist Republics, under the leadership of Joseph Stalin, willfully permitted and even encouraged mass starvation in Ukraine. In an effort to enforce the collectivization of agriculture and to eliminate resistance to Moscow's rule by terror, Soviet authorities not only seized Ukrainian farmers' 1932 crop but also prevented desperately needed aid from reaching impoverished villages.
The United States Commission on the Ukraine Famine, mandated by the Congress to study this terrible tragedy and to expand public knowledge of it, has substantiated the belief that the famine was indeed the result of deliberate policies of the Soviet Government of that time. After months of hearings, eyewitness testimony, and the careful consideration of other documentation, the Commission concluded: ``There is no doubt that large numbers of inhabitants of the Ukrainian SSR and the North Caucasus Territory starved to death in a man-made famine in 1932 - 1933, caused by the seizure of the 1932 crop by Soviet authorities.''
This year the Central Committee of the Ukrainian Communist Party acknowledged that the famine was caused and sustained by Stalin and his associates. The current Soviet Government, led by President Gorbachev, has begun to confront the terrible legacy of Stalin and his era. It has begun to take important initial steps toward filling in the ``blank pages'' of Soviet history and ensuring the respect for human rights and human dignity that is essential to prevent such events from ever happening again. These steps are important, and they are encouraging.
As the United States Commission on the Ukraine Famine asserted, it is hoped that the lessons learned through this terrible tragedy, including ``the concealment of criminal policies by those who perpetrate them,'' might provide insights which can be of use in confronting the challenges of similar events. This week, in commemorating the Ukraine famine, we reaffirm our determination to do just that.
The Congress, by Senate Joint Resolution 329, has designated the week of November 3 through November 10, 1990, as ``National Week to Commemorate the Victims of the Famine in Ukraine, 1932 - 1933.'' The Congress has also requested the President to issue a proclamation in observance of this week.
NOW, THEREFORE, I, GEORGE BUSH, President of the United States of America, do hereby proclaim the week of November 3 through November 10, 1990, as National Week to Commemorate the Victims of the Famine in Ukraine, 1932 - 1933. I call upon the people of the United States to observe this week with appropriate programs, ceremonies, and activities that express our continued determination to uphold the God-given and inalienable rights and dignity of all human beings.
IN WITNESS WHEREOF, I have hereunto set my hand this third day of November, in the year of our Lord nineteen hundred and ninety, and of the Independence of the United States of America the two hundred and fifteenth.
GEORGE BUSH
2003.02.16 | ф хіба БАНДА має сором? Закони злодіїв - ТАК!(-)\\\\\\\\\\\\\\\\
Re: ось ще дещо на сором української БАНДИ!