02/10/2003 | Lubomyr Shary

Ющенко не піарив Кучму в США

Любомир Шарий, Вашингтон, УП


Виявляється, наполегливе небажання Ющенка критикувати поіменно головного і верховного винуватця негаразд і проблем України останніх років є мудрою стратегією та, вочевидь, дійсним початком президентської кампанії Ющенка.

Ющенко не хоче робити йому піару!

Такою була репліка Ющенка вранці 7-го лютого під час виступу у Центрі Карнегі у Вашингтоні, коли до нього звернувся із запитанням Олександр Єльяшкевич: „...колишній народний депутат України, який змушений тимчасово знаходитися у США, рятуючи своє життя від людини, прізвище якої я від вас під час вашої доповіді не почув. Це- Кучма!”

Однак, найважливішим результатом чотириденного візиту Ющенка до США виявилося навіть не те що кому сказав чи не сказав Ющенко, чи що було чи не було сказано йому, скільки просто перелік його зустрічей у Вашингтоні. Саме рівень цих зустрічей і виявився найбільшим здобутком Ющенка та ясним сигналом, який офіційний Вашингтон надіслав Кучмі. Ющенко – бажаний гість з України у Вашингтоні. А Кучму офіційна Америка наполегливо не бажала бачити навіть у далекій Празі на самміті НАТО.

Доречі, про те що і ким було сказано протягом численних зустрічей Ющенка у Вашингтоні надзвичайно оперативно висвітлювала пресова служба „Нашої України”, не говорячи вже про західні змі, що безперечно стало важливою складовою успіху Ющенка.

Віце-президент Чейні – друга людина в Адміністрації президента Буша, Армітедж – друга людина у зовнішньополітичному відомстві Коліна Пауела, отже на зустріч з ними у Вашингтоні могла б розраховувати тільки перша людина з другої країни. Першою людиною в Україні насьогодні Вашингтоном неофіційно, але де-факто визнано Ющенка, а Кучма для Вашингтону є першим тільки тимчасово та номінально, як англійська королева.

І хоча в перший день візиту Ющенка були підстави сумніватися, чи візит йому було достатньо добре організовано Міжнародним республіканським інститутом (МРІ) http://www.iri.org, зокрема стосовно доступу Ющенка до преси й діаспори, ці сумніви швидко розвіялися у наступні дні.

Прийняття у МРІ 6-го лютого було спів-спонсоровано також і Національним демократичним інститутом http://www.ndi.org та Національним фондом демократії http://www.ned.org/ Від імені МРІ присутніх привітав його президент Джордж Фольсом http://www.iri.org/staffbio.asp?id=3154295515, від НДІ виступив його президент Кен Воллак http://www.ndi.org/about/staff/bios/execoffice/wollack.asp, а від Національного фонду демократії – Надія Дюк, директор з питань Центральної Європи та Євразії. Принагідно зазначити, що саме Надя Дюк займалася попереднім візитом Ющенка до Вашингтону напередодні парламентських виборів Той візит пройшов дуже вдало для колишнього прем'єра, який тепер вже приїздить у Вашингтон у якості народного депутата й лідера опозиції.

Цікавого висновку дійшов один з вашингтонських спостерігачів, порівнюючи стиль і форму виступів Ющенка з нещодавнім візитом Хорошковського. Хорошковський із невимушеною легкістю говорив брехню, а Ющенко з натужною напругою говорив правду. Вирішуйте самі, що краще для України. В Америці політичну перевагу й симпатію віддають тим, хто говорить правду. Наразі, переважив Ющенко.

Однак, попри суттєвий зміст політики Ющенка, йому неодмінно треба ще працювати над формою і стилем спілкування із закордонною аудиторією. Як зауважили деякі з цієї аудиторії, жодного разу під час своїх виступів перед американцями Ющенко не згадав про загибель екіпажу шатлу „Коламбія”, хоча це продовжувало залишатися подією помер один для американців.

Не торкався він і другої чи найгарячішої для Вашингтону теми – болючого питання навколо можливої війни в Іраку. Ющенко продемонстрував свою абсолютну зосередженість на справах і долі своєї України, але й американців найбільше за все турбують справи й долі своєї Америки, хоча вони й раді добрим новинам з України.

Одна з характерних рис американців – сентиментальність. Хіба ж синтементальний український політик Юшенко може про це забувати? Такі речі дуже добре сприймаються у західному світі на усіх рівнях суспільства. Такі речі привертають увагу великих змі та, зрештою, ...голоси виборців.

Однак перш за все, Ющенкові під час наступних візитів до США неодмінно треба розв'язати надзвичайно традиційне питання для української політики, - це питання мови.

За винятком Рибачука, жоден з українських політиків у складі цієї делегації, включно з Ющенком, не міг спілкуватися з американцями їхньою мовою без перекладачів. Це дуже серйозно. Жахливий акцент і граматичні помилки тільки по-дружньому налаштовують звиклих до цього американців. Це вже в офіціній обстановці, на переговорах, у документах немає місця для помилок.

Подивіться-но як ставляться американці до балтійських президентів, які в Америці до загальної аудиторії говорять англійською й відразу таким чином встановлюють безпосередній контакт з америкнцями. Хіба варто ще й згадувати велику кількість російських політиків, які ніколи не уникають можливості поговорити англійською?

Ющенко міг би їм усім дати фору, адже він має чудову нагоду практикувати анлійську мову... вдома, заради кращої долі України! Американці чекають на це.


Надзвичайно цікавою була реакція української діаспори на візит Ющенка до США. Ще донедавна українська громада в Америці була розділена між двома протилежними таборами щодо ставлення до України й режиму Кучми з огляду ситуації навколо виступів опозиції, записів Мельниченка, вбивства Гонгадзе, продажу „Кольчуг” в Ірак, численних звинувачень України в корумпованости тощо.

Один табір - це, умовно кажучи, ліберально-прогресивна діаспора, - рішуче наполягав і далі наполягає на розслідуванні численних злочинів в Україні, в причетності до яких підозрюються владні особи режиму Кучми, аж до запровадження санкцій проти уряду Кучми з боку США.

Одним з яскравих представників ліберально-прогресивної діаспори є Орест Дейчаківський, колишній президент професійної спілки українців-американців у Вашингтоні (http://www.thewashingtongroup.org/Directors/1999/Board%20of%20Directors%201999.htm) й невтомний діяч громади. Організація, в якій він працює - Гельсінська комісія США , значну частину своєї увги приділяє саме українським питанням http://www.csce.gov/state_query.cfm?state_id=52

Доречі, Орест Дейчаківський був залучений до підготовки попереднього візиту Ющенка в США, бо тоді особа Ющенка вважалася більш контроверсійною для широкого загалу діаспори, ніж тепер.

До цієї ліберально-прогресивної групи українських американців належать переважно представники молодшого покоління, які народилися вже за межами українських земель і здебільшого в США, або ті, хто професійно пов'язаний з Україною, отже уважно слідкує за політичною ситуацією й має чітку уяву про розвиток подій в Україні. Вони, наприклад, стурбовані долею журналістів і порушенням прав людини в Україні, з розумінням ставляться до сміливого вчинка колишнього майора держохорони Мельниченка
Друга, донедавна більш численна групи в діаспорі США, це умовно кажучи, консервативно-поміркована. До цього табора належать переважно особи старшого покоління, для яких сучасна незалежна й суверенна держава Україна під жовто-блакитним прапором, з державним тризубом, є втіленням їхніх найпалкіших мрій упродовж довгих років боротьби, жертв, втрат, болю й страждань. Часто-густо вони є рішучими прихильниками сучасного режиму в Україні, бо глибоко переконані й щиро вірять у те, що їхня підтримка влади Кучми, тобто формально суверенного й незалежного уряду України, служить інтересам народу України.
Крім того, деякі з них мають ділові інтереси в України, а відтак і тісні стосунки з представниками влади високого рангу як в Україні, так і з її дипломатичними представниками. Вони намагаються уникати теми Гонгадзе та Мельниченка, дуже болюче сприймають будь-яку критику чи дії проти України, бо уряд ототожнюють з самою країною. Деякі з них навіть є лицарями, чи пак шевал'є, Ордену Святого Станіслава (http://www.ststanislas.org.ua/award.htm), заяву стосовно якого оприлюднив минулого тижня Мороз http://www.pravda.com.ua/archive/2003/february/5/1.shtml.
Можливо, найбільш яскравим речником цієї консервативно-поміркованої групи діаспори є Аскольд Лозинський (http://www.ststanislas.org.ua/view.php?image=st21_1.jpg&size=S) з Нью-Йорку, президент Світового Конгресу Українців (http://ukrainianworldcongress.org/ua/news/pr/08-18-01.htm).
У Вашингтоні ж зустріч Ющенка з українською діаспорою організував і провів федеральний суддя Богдан Футей (http://www.uscfc.uscourts.gov/Bios/futey.pdf). Знаний друг України та її керівництва (http://www.ststanislas.org.ua/view.php?image=st21_2.jpg&size=S), він прихильник консервативних поглядів щодо режиму Кучми. Недарма у 1995 та 1999 роках він отримав особисті нагороди від президента України Леоніда Кучми.

Саме суддя Футей був дорадником у справі формування конституції України багато років тому. Цього ж разу він був головним радником від діаспори для Міжнародного республіканського інституту з питань визита Ющенка. Для Ющенка це може означати, що він вже отримав прихильність консервативного прошарку діаспори, й таким чином перейшов у розряд „мейнстріму.” Адже, якщо навіть заокеанські давні друзі Кучми, помірковані й прагматичні, переорієнтовуються на Ющенка, то це вже вказує на те, що його вважають за реальну силу в Україні, за якою - майбутнє.

Ця зустріч з діаспорою відбулася не зовсім у Вашинтоні, столиці США, а на садибі Богдана Футея в містечку Аннаполіс, столиці штату Меріленд, приблизно 50 км від Вашингтону. За словами самого Футея, це була приватна товариська зустріч для відпочинку. На ній було близько півсотні присутніх українських американців, які прибули не тільки з Вашингтону, але й з Нью-Йорку та неблизького Клівленду.

Характер зустрічі з Ющенком у помешканні Футея був неформальним. Однак, тут також були присутні офіційні представники українського посольства (http://www.ukraineinfo.us/ukrainian/index.html) на чолі з першим радником Володимиром Яценківським і генеральним консулом Валентином Наливайченком. За свідченням Богдана Футея та інформацією від українських дипломатів, сам посол Костянтин Грищенко не зміг зустрітися з Ющенком з огляду на його відрядження до Нью-Йорку. Цікаво, що після зустрічі з діаспорою, Ющенко відбув саме до Нью-Йорку.

Як було повідомлено прес-службою „Наша Україна” , Ющенко поїхав у Нью-Йорк для того, щоб відвідати там концерт Оксани Білозір, народного депутата фракції „Наша Україна”. Цим концертом розпочинається гастрольне турне співачки (http://www.razom.org.ua/news/?news_id=7500).

Цікавий факт, що у списку присутніх на зустрічі Ющенка в Центрі Карнегі 7-го лютого був зареєстрований дехто Юрій Швець, а назву установв, яку він представляє, було подано як „5-й елемент” http://www.5element.net/DesktopDefault.aspx, більше відомий читачам УП під своїм псевдо Петро Лютий. Однак ніхто з присутніх особисто його не бачив, хоча колишній офіцер КДБ СРСР проходив чудовий вишкіл по заходах маскування, й можливо був присутнім у образі чорношкірої прибиральниці, чи мексиканця- кельнера.

Однак усі присутні могли побачити Миколу Мельниченка, який навпаки, не був заявлений у списку, однак скромно сидів у залі й уважно слухав виступ Ющенка і записував його на диктофон. А от потискання рук між Мельниченком і Ющенком цього разу не вдалося засвідчити жодному з присутніх у залі.


===========================

Також надруковано в Українській Правді з певиними виправленнями:
http://www.pravda.com.ua/archive/2003/february/10/2.shtml