ДО ПРИРОДИ ДЕЯКИХ НЕГАТИВНИХ РИС УКРАЇНСЬКОГО СВІТОБАЧЕННЯ
02/21/2003 | Дмитро КЛЕЦЬ
ДО ПРИРОДИ ДЕЯКИХ НЕГАТИВНИХ РИС УКРАЇНСЬКОГО СВІТОБАЧЕННЯ
Вступ
Триваюча криза українства. зумовлена, власне, внутрішніми причинами. І насамперед - специфікою розуміння українцями світу та власного життя в ньому. Однак за багато років я так і не знайшов ні доказового опису структури українського світогляду, ні аргументованого пояснення суті негативних рис українців. Гірше того, я навіть не знайшов достатньо коректного формулювання цих питань як наукової проблеми.
Разом з тим на феноменологічному рівні є багато описів негативних рис українців. Це і сумнозвісна їхня меншовартість, і негативне ставлення до ближнього і страх бути першим, і продажність, і т.п. Зрештою, нема потреби всі їх перераховувати. Достатньо якось позбутися тільки згаданих рис, то і це вже гарантувало б незворотній соціальний прогрес.
Але, з іншого боку, якщо ці негативні риси панують серед десятків мільйонів українців століттями (!), то це означає, що вони зумовлені якимись надіндивідуальними причинами. Отже, їх не можна відмінити за власним бажанням, в т.ч. і указами Президента чи постановами ВР. Насамперед потрібне вияснення їхньої суті.
Постановка питання
За роки незалежності в Україні пройшли сотні, якщо не тисячі, конференцій, семінарів, з’їздів, дискусій, круглих столів тощо, так чи інакше пов’язаних із суспільною проблематикою. На них перебували всі бажаючі. І, за звітами, більшість із цих зібрань пройшла успішно, у всякому разі "мети досягнуто". Однак насправді як не було наукового пояснення нашого суспільства, так його і немає.
Навіть гірше, таке питання із певних причин навіть не ставиться. На жаль, після розпаду СРСР так і не було серйозних спроб провести науковий аналіз його теоретичних засад - адже не вся теорія тоді була хибною. Однак зробили висновок, що хибна вся. Бо, мовляв, суспільство настільки складне, що його неможливо науково пояснити як ціле. Та й не існує воно як ціле, а так, шматочками. Отож віднині керуймося плюралолібералізмом (ПЛ), тобто, множинністю істини та абсолютною рівноправністю будь-яких тверджень на суспільну тематику, в т. ч. і найдикіших.
І ще одна сталася прикра річ. Здавалося б, якщо вже неможлива наука про суспільство, то не може бути і спеціалістів з неї. Але тут якраз навпаки (бо дуже ефективно спрацював колективний егоїзм радянських суспільників - професійних брехунів та плагіаторів) - хоч суспільствознавство і неможливе, та самі суспільники є. Числом многі і конче потрібні. Причому, ті ж самі, котрі вказували нам шлях до комунізму та формування радянського народу як спільноти без етнічних рис за часів СРСР (звичайно, з урахуванням вікових змін).
Зрозуміло, що їхні писання і наука - несумісні. Але поки їм платять за брехню та махінації, доти вони із задоволенням множитимуть свій "плідний доробок" та задурюватимуть ним суспільство.
Через те і всі зібрання із суспільної проблематики проходять у нас традиційно по-радянськи. Спочатку йдуть розлогі просторікування носіїв офіційних істин чи, як кажуть, осіб із високим суспільним статусом. Хоч багато років перевірки практикою офіційного розуміння наших проблем однозначно довели принципову неспроможність цього розуміння. Та й, до речі, воно навіть ніде не описане в цілісному тексті. Однак саме ці особи, за мовчазної згоди присутніх, балакають про що хочуть та скільки хочуть. Після них скоромовками (бо мало часу) йде бурмотіння "сірої маси". Та й то тільки щасливчиків, а решта марно намагається сказати хоч щось "з місця".
Однак всі учасники такого дійства звертають увагу не на те, що сказане чи написане, а на те, хто сказав чи написав. І більшістю голосів ухвалюють заздалегідь написані підсумкові документи даного зібрання. Звісно ж, написані з офіційних позицій, що вкотре підтверджує правоту наших "достойників".
Вже один цей порядок обговорення гарантує наукову безплідність всіх подібних зібрань. Бо таким чином тільки консервується наявне хибне розуміння наших суспільних проблем. А жодна варта уваги думка, висловлена "якимось там" чи й взагалі "невідомо ким", при цьому і наблизитися не може до порогу усвідомлення науковою громадськістю. І так триває принаймні 10 років (!).
Чому ж ніхто навіть не поставить питання про необхідність якихось інших критеріїв оцінки та відбору матеріалів цих зібрань?
Ось тут якраз всі наші біди і коріняться! Бо всі радянські люди (а українці – о тим більше) безпідставно та безсумнівно впевнені, що так і треба. Тобто, українці навіть гадки не допускають, що може бути якесь інше пояснення їхнього життя та їх самих. Тож наші проблеми починаються ще від неможливості розпочати коректне їхнє обговорення навіть з тими людьми, хто цілком щиро намагається їх обдумувати.
Та ще й на лихо, але цілком закономірно, керівники радянської педагогіки свого часу швиденько вилучали формальну логіку із освіти взагалі. Тому зараз майже ніхто і не розуміє, що ж це таке - результативне мислення.
Поширена думка, що комусь це вигідне, Мовляв, населенню, яке не вміє мислити самотужки, легше нав’язувати всілякі дурниці та необґрунтовані ідеології. На перший погляд, ніби й так. Але з іншого боку - керувати безтолковим населенням теж не велика втіха.
Проте головна причина бездумності (на сьогодні вже добровільної) радянських людей полягає у властивостях нашого суспільного ладу - командно-адміністративної системи (КАС) та державного устрою - неправової держави (НД). Саме КАС та НД формують людину спочатку бездумним та слухняним виконавцем, а з часом - вузькоегоїстичним пристосуванцем та махінатором.
На жаль, ніде навіть не згадується, що Україна успадкувала КАС та НД, від СРСР практично без змін. При цьому ніхто і не подумав вияснити, чи можна наші проблеми вирішити в рамках КАС та НД, чи для цього треба змінювати наявний суспільний лад та державний устрій. Через те, наприклад, зараз із бадьорим виглядом здійснюють чергову заздалегідь суспільношкідливу метушню під назвою "адміністративна реформа". Але як можна намагатися зменшувати чисельність держуправлінців без вияснення суті того, чому вона зростає?!
Однак для радянських людей це навіть не питання. Бо для них суті не існує як такої. Адже за 4 покоління дії КАС та НД, населення намертво застрягло на стадії конкретно-емоційного мислення (КЕМ). Причому якраз намертво, бо і в безграмотно задуманому ще більшовиками суспільстві діє зворотній зв’язок. А саме: безглузде життя формує таке ж саме безглузде мислення. І, у свою чергу, безглузде мислення змушує населення послідовно та цілеспрямовано доводити власне життя до повного абсурду, аж по самознищення включно. Адже за своєю природою КЕМ - це досоціальний, тваринний рівень розуміння життя. Тож зрозуміло, що ним не можна ні адекватно описувати суспільні проблеми, ні, звісно, їх задовільно вирішувати,
Гірше того, носії КЕМ різко негативно ставляться до найменших проявів мислення інакшого. А коли ще врахувати те, що КАС та НД діють на тлі споконвічної української меншовартості, то цілком зрозуміло, що українці просто мусять вороже ставитися до новизни як такої і, особливо, - до новаторів-одноплемінників. Тому практично вся діяльність по створенню, зокрема, науково-технічної новизни в Україні перебуває в умовах підпілля, адже кожен новатор-українець існує фактично у ворожому (у кращому разі - байдужому) оточенні.
Однак новаторство - це у значній мірі вроджена особливість людини. Тому, хоч і з великими особистими бідами та збитками для рідних і близьких українці-новатори все-таки створюють новизну. Хоч і в десятки разів повільніше та менше, ніж це можна було б робити у соціально сприятливих умовах.
Воно й зрозуміле. Адже в умовах КАС та НД особисто прибутковою є тільки суспільношкідлива діяльність. Вона є і офіційно пріоритетною, і престижною. Недаремно ж наші т.зв. олігархи, які збагатилися нетрудовим шляхом, є найшанованішими людьми та перебувають на найвпливовіших посадах. А якщо вже у нас в пошані суспільношкідлива діяльність, то до творців суспільної користі, новаторів, ставлення і мусить бути поганим.
Про науковий підхід до суспільства
За багато років послідовної праці, на основі великого масиву наукових робіт (котрі суспільники із зрозумілих причин обминають десятою дорогою), мені вдалося в загальних рисах розв’язати проблему верифікації (істинності). Адже істина таки одна, хоч і відносна. Звичайно, перед цим мені прийшлося над власним, типовим для всіх радянських людей КЕМ, надбудувувати абстрактно-логічне мислення (АЛМ). Бо якраз АЛМ людство і змушене було створити для гностичних процедур із абстракціями, котрі виражають суть всього сущого. На жаль, з цілого ряду причин навіть випускники вузів у нас в кращому разі про АЛМ тільки "щось чули".
Звісно, насамперед постало питання про методологію дослідження. Такою доказово обрав діалектичний матеріалізм. На його основі вдалося створити і метод дослідження для адекватного опису активних систем (живе, соціум, штучний інтелект) як цілого. А вже одержаним методом зміг пояснити суспільний лад та людину як біосоціальну істоту. Доказав принципову тупиковість КАС та НД. Описав неринкові і ринкові мислення та методи діяльності, в т.ч. і підсистему виховання та освіти. Розробив стратегію і тактику усвідомленого та узаконеного переходу від КАС та НД до інформаційної стадії ринкового суспільства та держави правової Для гарантованої безконфліктності суспільних змін запропонував механізм реалізації реформ. Розробив також критерії вибору керівників на посади всіх рівнів.
Вдалося також проаналізувати панівний на сьогодні управлінський алгоритм, стосовно КАС - це централізована регламентація. Показав її принципові вади та запропонував якісно новий управлінський алгоритм, адекватний управлінським властивостям активних систем.
На основі наукового пояснення суспільних проблем вказав ефективні шляхи та методи переучування населення, починаючи із впливових груп, з неринкового (радянського) на ринкове мислення. Описав закономірності переходу від ідеї до технології та дав ескізи близько 10 суспільних технологій, насамперед, для України. Одержав ще чимало новизни, придатної для негайного впровадження у громадську думку. Однак закономірності КАС та НД і меншовартість українців є дуже великою перешкодою для оприлюднення наукової новизни, в т. ч. і моєї.
Про етнічне
Звичайно, своя сорочка до тіла ближча. Тому для мене найактуальніші проблеми саме українства. Тим більше, коли українці цілеспрямовано (але аж ніяк не усвідомлено!) знищують себе як етнос.
Але перед дослідженням конкретних етносів треба мати доказове та загальновизнане пояснення суті етнічних особливостей взагалі. На жаль, переконливого опису останніх я не знайшов. Правда, я в цих пошуках користувався переважно методом експертних оцінок, а не рився в горах літератури. Зрештою, сам факт реального занепаду українства свідчить про відсутність його наукового пояснення.
З моїх досліджень виходить, що етнічне - це модель способу життя у вигляді інформаційної системи для прогностичної адаптації даної сукупності людей в конкретному природному та соціальному оточенні. Причому на ранніх стадіях етнічного розвитку, наприклад, племені, ця інформація на рівні індивідуального світогляду в основному неусвідомлена і має характер імперативних (безальтернативних) регуляторів поведінки - табу, звичаї, забобони тощо.
Однак у процесі соціального та економічного розвитку певним чином зростає і освіченість даного етносу на рівні як громадської думки, так і індивідів. Причому освіченість як світоглядна грамотність і етнічний розвиток взаємозумовлені. До того ж, дана взаємозумовленість наростає на всьому протязі етноеволюції: плем’я → союз племен → народність → народ → нація. І хоч при цьому регулятори поведінки ускладнюються кількісно та якісно, але вони все більше стають усвідомленим знанням на індивідуальному рівні. Тож на стадії нації даний етнос вже в масі своїй свідомо застосовує знання про ці регулятори для управління суспільними процесами. Тому й виходить, що етнічне є одночасно і метою, і засобом її досягнення. Бо якраз етнічне оптимізує життя.
Разом з тим та чи інша міра розуміння етнічного дає можливість даному етносові в тій чи іншій мірі свідомо змінювати свій етнічний спосіб життя відповідно до вимог соціального та економічного прогресу. Наприклад, економічна значущість проблем екології в передових країнах (націях!) шляхом свідомого виховання та освіти приводить до появи у них такої національної риси як екологічність.
Хоч можна сказати, що екологічність в неусвідомленому на індивідуальному рівні вигляді була етнічною рисою ще тих далеких наших предків, які користувалися виключно дарами дикої природи. Тільки у них ця екологічність мала вигляд комплексу звичаїв, яких треба було дотримуватися без обдумування. Звичайно, потім, у зв’язку з поділами праці аж до спеціалізації та кооперації, та безумовним пріоритетом економічного та адміністративного регуляторів первісна екологічність була відкинута як бездоказовий забобон. Однак після промислової революції з’явилися дуже відчутні докази важливості екологічних проблем. А вже їхнє науково обґрунтоване розуміння і стало основою для діалектичного відродження такої етнічної риси як екологічність на вищому, національному рівні.
У зв’язку з цим можна очікувати, що свідомі етнічні зміни (розвиток!) ставатимуть все більше випереджальними стосовно змін соціальних та економічних.
Деякі результати щодо українців
В першому наближенні можна говорити, що етнічний розвиток українців спотворений причинами кількох рівнів (сторін) їхнього буття.
Зокрема, сприятливі природні умови дозволяли нашим далеким предкам при осілому типі життя розмножуватися та поширюватися навіть на базі низькопродуктивного натурального виробництва, А для такого способу виробництва цілком достатньо і КЕМ. Тобто, для розвитку АЛМ у наших предків не було гострої потреби.
До того ж, географічна доступність (без природних бар’єрів) території наших предків дозволяла агресивним сусідам, переважно кочівникам. а значить - і кращим воїнам, мати військову перевагу. Власне, вони тому і проявляли агресію, що не відчували належної відсічі від наших предків-землеробів. Разом з тим низька продуктивність натурального виробництва не дозволяла нашим предкам належним чином розвивати також і військову справу. Тому вони зрушені були вибирати менше з двох зол - і відкуплялися від нападників частиною результатів власної праці. Така ситуація впродовж тисячоліть і сформувала етнічну меншовартість корінного населення території України, Цей шлях давав змогу землеробам більш-менш мирно співіснувати з кочівниками.
На жаль, оце саме "більш-менш" якраз і гальмувало розвиток серед наших предків виробництва товарного, а з ним - і започаткування АЛМ (адже перед тим, як виробляти щось для когось іншого, то треба спочатку обдумати цього іншого як споживача - а це вже неабияка абстракція).
Тому панування нетоварного виробництва та КЕМ навіть за часів Київської Русі залишало наших предків не більше, ніж на стадії союзу племен. До того ж, внаслідок власної меншовартості можновладці наших предків добровільно прийняли чужу монотеїстичну релігію. Це при тому, що. вже мали власну релігію (багатобожжя) з очевидною тенденцією розвитку до бога одного (Перун), У свою чергу, християнство, як релігія чужа, цю меншовартість тільки зміцнило, замінивши у світобаченні звичні реалії палестинськими картинками та сюжетами (чужим життєписом як ідеалом). Тож у наших предків і не було (не усвідомлювали!) потреби в консолідації, в подальшому етнічному розвитку. До того ж, нагадаю, кожна наступна стадія етнічної еволюції проявляється щораз повнішим усвідомленням населенням регуляторів своєї поведінки (економічного, адміністративного, морального, звичаєвого, релігійного тощо).
А тому настав час, коли населення Київської Русі з архаїчним розумінням регуляторів власної діяльності опинилося в оточенні держав (Польща, Литва, Туреччина), серед населення яких статус адміністративного регулятора був значно вищим. Ця обставина помітно впорядкувала тодішню громадську думку згаданих країн, а на індивідуальному рівні заклала основи особистості. Це означає, що сусіди наших предків і, насамперед - їхній панівний прошарок, стали світоглядно розвиненішими. А тому населення Київської Русі підкорялося своїм сусідам майже добровільно у всьому Це, знову ж таки, тільки збагачувало (якщо можна так сказати) меншовартість наших предків.
Ситуацію ще погіршило монгольське нашестя. Проте від монгольського шоку змогли швидше відродитися якраз наші сусіди, у котрих був традиційно виший рівень усвідомлення адміністративного регулятора. Тож наші предки знову покорилися їм без особливого внутрішнього спротиву. А так як основною світоглядною цінністю на той час були релігійні догмати, то українці легше та швидше схилялися перед "братами у вірі", тобто, московитами.
Потім були століття у статусі "малоросів" в умовах виразного примату адміністративного регулятора Російської імперії, що також блокувало етнічний розвиток українців. Хоча відоме й таке. В XIX ст., однією з передових галузей господарства було цукроваріння. І якраз лідером у цій галузі була українська родина Симиренків. Тому не випадково ця родина робила чи не найбільший матеріальний внесок в етнічний розвиток українців. Хоч значення етнічного фактора як джерела додаткового прибутку (на рівні всього суспільства) члени цієї родини відчували хіба що інтуїтивно, на рівні ще словесно не сформульованих здогадів.
Потім естафету позаекономічного примусу українців підхопив СРСР. При цьому нехтування основним, матеріальним регулятором сягнуло вершин при безпідставному (внаслідок безграмотності) завищенні ролі адміністративного і, особливо, ідеологічного (на рівні догм - замість релігії) регуляторів. Зрозуміло, що і в цих умовах в українців не було ні спільного матеріального інтересу (бо не було товарно-грошових відносин між ними), ні спільної (власної) території, ні спільної (бо ж русифікація!) мови.
Все це в незмінному вигляді Україна успадкувала від СРСР. Тому й зараз українці є носіями КЕМ. А на основі КЕМ неможливо в принципі формувати власні світоглядні цінності та стати народом-суб’єктом історії. Світоглядною основою українців залишається тотальна меншовартість. А на індивідуальному рівні КЕМ не дозволяє сформувати особистість, спроможну створювати власну мету та власні ж стратегію і тактику досягнення цієї мети.
Отже, склалося замкнене коло: нерозвиненість ринкових (товарно-грошових) відносин блокує формування в українців АЛМ та становлення їх народом, а потім і нацією зі спільним реалістичним світобаченням. А вже без АЛМ просто неможливо зрозуміти самих себе та свідомо вирішувати власні суспільні проблеми.
Тому потрібне просвітництво на основі сучасних просвітницьких те-хнологій. Такі є. І є необхідні знання. А починати, мабуть, доцільно із тих в Україні, хто хоча б сумнівається у правоті та вичерпності наявного (хоч навіть не описаного у цілісному тексті!) світобачення.
Висновки:
1. На сьогодні немає опублікованого наукового пояснення суспільства як цілого та людини як біосоціальної істоти, а без цього не можна зрозуміти суть етнічного.
2. Внаслідок закономірностей КАС та НД і нетоварного виробництва мислення українців зупинилося на етапі КЕМ, а етнічний розвиток не сягає і стадії народу.
3. Закономірності КАС та НД формують у носіїв КЕМ пріоритети власної правоти та суспільношкідливої діяльності (замість пріоритетів власної вигоди та суспільнокорисної діяльності у суспільстві ринковому).
4. Меншовартість, як світоглядна основа українців, формує у них психологічне неприйняття наукової новизни одноплемінників.
5. Характер оплати праці держслужбовців та офіційних теоретиків не орієнтує їх на суспільнокорисну діяльність.
6. КЕМ українців не дозволяє їм раціонально обирати власних керівників та створювати суспільнокорисні схеми доходів керівництва.
Пропозиції:
1. Пояснити інтелектуально найактивнішій частині українців наявний прогрес у науковому розумінні суспільства, в т.ч. і етноеволюції.
2. Опублікувати та пропагувати раціональний підхід до процесу виборів українцями власного керівництва.
3. Оприлюднити та обговорити концепцію Закону "Про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях".
4. Реалізувати розроблені проекти поширення наукового пояснення суспільства.
Вступ
Триваюча криза українства. зумовлена, власне, внутрішніми причинами. І насамперед - специфікою розуміння українцями світу та власного життя в ньому. Однак за багато років я так і не знайшов ні доказового опису структури українського світогляду, ні аргументованого пояснення суті негативних рис українців. Гірше того, я навіть не знайшов достатньо коректного формулювання цих питань як наукової проблеми.
Разом з тим на феноменологічному рівні є багато описів негативних рис українців. Це і сумнозвісна їхня меншовартість, і негативне ставлення до ближнього і страх бути першим, і продажність, і т.п. Зрештою, нема потреби всі їх перераховувати. Достатньо якось позбутися тільки згаданих рис, то і це вже гарантувало б незворотній соціальний прогрес.
Але, з іншого боку, якщо ці негативні риси панують серед десятків мільйонів українців століттями (!), то це означає, що вони зумовлені якимись надіндивідуальними причинами. Отже, їх не можна відмінити за власним бажанням, в т.ч. і указами Президента чи постановами ВР. Насамперед потрібне вияснення їхньої суті.
Постановка питання
За роки незалежності в Україні пройшли сотні, якщо не тисячі, конференцій, семінарів, з’їздів, дискусій, круглих столів тощо, так чи інакше пов’язаних із суспільною проблематикою. На них перебували всі бажаючі. І, за звітами, більшість із цих зібрань пройшла успішно, у всякому разі "мети досягнуто". Однак насправді як не було наукового пояснення нашого суспільства, так його і немає.
Навіть гірше, таке питання із певних причин навіть не ставиться. На жаль, після розпаду СРСР так і не було серйозних спроб провести науковий аналіз його теоретичних засад - адже не вся теорія тоді була хибною. Однак зробили висновок, що хибна вся. Бо, мовляв, суспільство настільки складне, що його неможливо науково пояснити як ціле. Та й не існує воно як ціле, а так, шматочками. Отож віднині керуймося плюралолібералізмом (ПЛ), тобто, множинністю істини та абсолютною рівноправністю будь-яких тверджень на суспільну тематику, в т. ч. і найдикіших.
І ще одна сталася прикра річ. Здавалося б, якщо вже неможлива наука про суспільство, то не може бути і спеціалістів з неї. Але тут якраз навпаки (бо дуже ефективно спрацював колективний егоїзм радянських суспільників - професійних брехунів та плагіаторів) - хоч суспільствознавство і неможливе, та самі суспільники є. Числом многі і конче потрібні. Причому, ті ж самі, котрі вказували нам шлях до комунізму та формування радянського народу як спільноти без етнічних рис за часів СРСР (звичайно, з урахуванням вікових змін).
Зрозуміло, що їхні писання і наука - несумісні. Але поки їм платять за брехню та махінації, доти вони із задоволенням множитимуть свій "плідний доробок" та задурюватимуть ним суспільство.
Через те і всі зібрання із суспільної проблематики проходять у нас традиційно по-радянськи. Спочатку йдуть розлогі просторікування носіїв офіційних істин чи, як кажуть, осіб із високим суспільним статусом. Хоч багато років перевірки практикою офіційного розуміння наших проблем однозначно довели принципову неспроможність цього розуміння. Та й, до речі, воно навіть ніде не описане в цілісному тексті. Однак саме ці особи, за мовчазної згоди присутніх, балакають про що хочуть та скільки хочуть. Після них скоромовками (бо мало часу) йде бурмотіння "сірої маси". Та й то тільки щасливчиків, а решта марно намагається сказати хоч щось "з місця".
Однак всі учасники такого дійства звертають увагу не на те, що сказане чи написане, а на те, хто сказав чи написав. І більшістю голосів ухвалюють заздалегідь написані підсумкові документи даного зібрання. Звісно ж, написані з офіційних позицій, що вкотре підтверджує правоту наших "достойників".
Вже один цей порядок обговорення гарантує наукову безплідність всіх подібних зібрань. Бо таким чином тільки консервується наявне хибне розуміння наших суспільних проблем. А жодна варта уваги думка, висловлена "якимось там" чи й взагалі "невідомо ким", при цьому і наблизитися не може до порогу усвідомлення науковою громадськістю. І так триває принаймні 10 років (!).
Чому ж ніхто навіть не поставить питання про необхідність якихось інших критеріїв оцінки та відбору матеріалів цих зібрань?
Ось тут якраз всі наші біди і коріняться! Бо всі радянські люди (а українці – о тим більше) безпідставно та безсумнівно впевнені, що так і треба. Тобто, українці навіть гадки не допускають, що може бути якесь інше пояснення їхнього життя та їх самих. Тож наші проблеми починаються ще від неможливості розпочати коректне їхнє обговорення навіть з тими людьми, хто цілком щиро намагається їх обдумувати.
Та ще й на лихо, але цілком закономірно, керівники радянської педагогіки свого часу швиденько вилучали формальну логіку із освіти взагалі. Тому зараз майже ніхто і не розуміє, що ж це таке - результативне мислення.
Поширена думка, що комусь це вигідне, Мовляв, населенню, яке не вміє мислити самотужки, легше нав’язувати всілякі дурниці та необґрунтовані ідеології. На перший погляд, ніби й так. Але з іншого боку - керувати безтолковим населенням теж не велика втіха.
Проте головна причина бездумності (на сьогодні вже добровільної) радянських людей полягає у властивостях нашого суспільного ладу - командно-адміністративної системи (КАС) та державного устрою - неправової держави (НД). Саме КАС та НД формують людину спочатку бездумним та слухняним виконавцем, а з часом - вузькоегоїстичним пристосуванцем та махінатором.
На жаль, ніде навіть не згадується, що Україна успадкувала КАС та НД, від СРСР практично без змін. При цьому ніхто і не подумав вияснити, чи можна наші проблеми вирішити в рамках КАС та НД, чи для цього треба змінювати наявний суспільний лад та державний устрій. Через те, наприклад, зараз із бадьорим виглядом здійснюють чергову заздалегідь суспільношкідливу метушню під назвою "адміністративна реформа". Але як можна намагатися зменшувати чисельність держуправлінців без вияснення суті того, чому вона зростає?!
Однак для радянських людей це навіть не питання. Бо для них суті не існує як такої. Адже за 4 покоління дії КАС та НД, населення намертво застрягло на стадії конкретно-емоційного мислення (КЕМ). Причому якраз намертво, бо і в безграмотно задуманому ще більшовиками суспільстві діє зворотній зв’язок. А саме: безглузде життя формує таке ж саме безглузде мислення. І, у свою чергу, безглузде мислення змушує населення послідовно та цілеспрямовано доводити власне життя до повного абсурду, аж по самознищення включно. Адже за своєю природою КЕМ - це досоціальний, тваринний рівень розуміння життя. Тож зрозуміло, що ним не можна ні адекватно описувати суспільні проблеми, ні, звісно, їх задовільно вирішувати,
Гірше того, носії КЕМ різко негативно ставляться до найменших проявів мислення інакшого. А коли ще врахувати те, що КАС та НД діють на тлі споконвічної української меншовартості, то цілком зрозуміло, що українці просто мусять вороже ставитися до новизни як такої і, особливо, - до новаторів-одноплемінників. Тому практично вся діяльність по створенню, зокрема, науково-технічної новизни в Україні перебуває в умовах підпілля, адже кожен новатор-українець існує фактично у ворожому (у кращому разі - байдужому) оточенні.
Однак новаторство - це у значній мірі вроджена особливість людини. Тому, хоч і з великими особистими бідами та збитками для рідних і близьких українці-новатори все-таки створюють новизну. Хоч і в десятки разів повільніше та менше, ніж це можна було б робити у соціально сприятливих умовах.
Воно й зрозуміле. Адже в умовах КАС та НД особисто прибутковою є тільки суспільношкідлива діяльність. Вона є і офіційно пріоритетною, і престижною. Недаремно ж наші т.зв. олігархи, які збагатилися нетрудовим шляхом, є найшанованішими людьми та перебувають на найвпливовіших посадах. А якщо вже у нас в пошані суспільношкідлива діяльність, то до творців суспільної користі, новаторів, ставлення і мусить бути поганим.
Про науковий підхід до суспільства
За багато років послідовної праці, на основі великого масиву наукових робіт (котрі суспільники із зрозумілих причин обминають десятою дорогою), мені вдалося в загальних рисах розв’язати проблему верифікації (істинності). Адже істина таки одна, хоч і відносна. Звичайно, перед цим мені прийшлося над власним, типовим для всіх радянських людей КЕМ, надбудувувати абстрактно-логічне мислення (АЛМ). Бо якраз АЛМ людство і змушене було створити для гностичних процедур із абстракціями, котрі виражають суть всього сущого. На жаль, з цілого ряду причин навіть випускники вузів у нас в кращому разі про АЛМ тільки "щось чули".
Звісно, насамперед постало питання про методологію дослідження. Такою доказово обрав діалектичний матеріалізм. На його основі вдалося створити і метод дослідження для адекватного опису активних систем (живе, соціум, штучний інтелект) як цілого. А вже одержаним методом зміг пояснити суспільний лад та людину як біосоціальну істоту. Доказав принципову тупиковість КАС та НД. Описав неринкові і ринкові мислення та методи діяльності, в т.ч. і підсистему виховання та освіти. Розробив стратегію і тактику усвідомленого та узаконеного переходу від КАС та НД до інформаційної стадії ринкового суспільства та держави правової Для гарантованої безконфліктності суспільних змін запропонував механізм реалізації реформ. Розробив також критерії вибору керівників на посади всіх рівнів.
Вдалося також проаналізувати панівний на сьогодні управлінський алгоритм, стосовно КАС - це централізована регламентація. Показав її принципові вади та запропонував якісно новий управлінський алгоритм, адекватний управлінським властивостям активних систем.
На основі наукового пояснення суспільних проблем вказав ефективні шляхи та методи переучування населення, починаючи із впливових груп, з неринкового (радянського) на ринкове мислення. Описав закономірності переходу від ідеї до технології та дав ескізи близько 10 суспільних технологій, насамперед, для України. Одержав ще чимало новизни, придатної для негайного впровадження у громадську думку. Однак закономірності КАС та НД і меншовартість українців є дуже великою перешкодою для оприлюднення наукової новизни, в т. ч. і моєї.
Про етнічне
Звичайно, своя сорочка до тіла ближча. Тому для мене найактуальніші проблеми саме українства. Тим більше, коли українці цілеспрямовано (але аж ніяк не усвідомлено!) знищують себе як етнос.
Але перед дослідженням конкретних етносів треба мати доказове та загальновизнане пояснення суті етнічних особливостей взагалі. На жаль, переконливого опису останніх я не знайшов. Правда, я в цих пошуках користувався переважно методом експертних оцінок, а не рився в горах літератури. Зрештою, сам факт реального занепаду українства свідчить про відсутність його наукового пояснення.
З моїх досліджень виходить, що етнічне - це модель способу життя у вигляді інформаційної системи для прогностичної адаптації даної сукупності людей в конкретному природному та соціальному оточенні. Причому на ранніх стадіях етнічного розвитку, наприклад, племені, ця інформація на рівні індивідуального світогляду в основному неусвідомлена і має характер імперативних (безальтернативних) регуляторів поведінки - табу, звичаї, забобони тощо.
Однак у процесі соціального та економічного розвитку певним чином зростає і освіченість даного етносу на рівні як громадської думки, так і індивідів. Причому освіченість як світоглядна грамотність і етнічний розвиток взаємозумовлені. До того ж, дана взаємозумовленість наростає на всьому протязі етноеволюції: плем’я → союз племен → народність → народ → нація. І хоч при цьому регулятори поведінки ускладнюються кількісно та якісно, але вони все більше стають усвідомленим знанням на індивідуальному рівні. Тож на стадії нації даний етнос вже в масі своїй свідомо застосовує знання про ці регулятори для управління суспільними процесами. Тому й виходить, що етнічне є одночасно і метою, і засобом її досягнення. Бо якраз етнічне оптимізує життя.
Разом з тим та чи інша міра розуміння етнічного дає можливість даному етносові в тій чи іншій мірі свідомо змінювати свій етнічний спосіб життя відповідно до вимог соціального та економічного прогресу. Наприклад, економічна значущість проблем екології в передових країнах (націях!) шляхом свідомого виховання та освіти приводить до появи у них такої національної риси як екологічність.
Хоч можна сказати, що екологічність в неусвідомленому на індивідуальному рівні вигляді була етнічною рисою ще тих далеких наших предків, які користувалися виключно дарами дикої природи. Тільки у них ця екологічність мала вигляд комплексу звичаїв, яких треба було дотримуватися без обдумування. Звичайно, потім, у зв’язку з поділами праці аж до спеціалізації та кооперації, та безумовним пріоритетом економічного та адміністративного регуляторів первісна екологічність була відкинута як бездоказовий забобон. Однак після промислової революції з’явилися дуже відчутні докази важливості екологічних проблем. А вже їхнє науково обґрунтоване розуміння і стало основою для діалектичного відродження такої етнічної риси як екологічність на вищому, національному рівні.
У зв’язку з цим можна очікувати, що свідомі етнічні зміни (розвиток!) ставатимуть все більше випереджальними стосовно змін соціальних та економічних.
Деякі результати щодо українців
В першому наближенні можна говорити, що етнічний розвиток українців спотворений причинами кількох рівнів (сторін) їхнього буття.
Зокрема, сприятливі природні умови дозволяли нашим далеким предкам при осілому типі життя розмножуватися та поширюватися навіть на базі низькопродуктивного натурального виробництва, А для такого способу виробництва цілком достатньо і КЕМ. Тобто, для розвитку АЛМ у наших предків не було гострої потреби.
До того ж, географічна доступність (без природних бар’єрів) території наших предків дозволяла агресивним сусідам, переважно кочівникам. а значить - і кращим воїнам, мати військову перевагу. Власне, вони тому і проявляли агресію, що не відчували належної відсічі від наших предків-землеробів. Разом з тим низька продуктивність натурального виробництва не дозволяла нашим предкам належним чином розвивати також і військову справу. Тому вони зрушені були вибирати менше з двох зол - і відкуплялися від нападників частиною результатів власної праці. Така ситуація впродовж тисячоліть і сформувала етнічну меншовартість корінного населення території України, Цей шлях давав змогу землеробам більш-менш мирно співіснувати з кочівниками.
На жаль, оце саме "більш-менш" якраз і гальмувало розвиток серед наших предків виробництва товарного, а з ним - і започаткування АЛМ (адже перед тим, як виробляти щось для когось іншого, то треба спочатку обдумати цього іншого як споживача - а це вже неабияка абстракція).
Тому панування нетоварного виробництва та КЕМ навіть за часів Київської Русі залишало наших предків не більше, ніж на стадії союзу племен. До того ж, внаслідок власної меншовартості можновладці наших предків добровільно прийняли чужу монотеїстичну релігію. Це при тому, що. вже мали власну релігію (багатобожжя) з очевидною тенденцією розвитку до бога одного (Перун), У свою чергу, християнство, як релігія чужа, цю меншовартість тільки зміцнило, замінивши у світобаченні звичні реалії палестинськими картинками та сюжетами (чужим життєписом як ідеалом). Тож у наших предків і не було (не усвідомлювали!) потреби в консолідації, в подальшому етнічному розвитку. До того ж, нагадаю, кожна наступна стадія етнічної еволюції проявляється щораз повнішим усвідомленням населенням регуляторів своєї поведінки (економічного, адміністративного, морального, звичаєвого, релігійного тощо).
А тому настав час, коли населення Київської Русі з архаїчним розумінням регуляторів власної діяльності опинилося в оточенні держав (Польща, Литва, Туреччина), серед населення яких статус адміністративного регулятора був значно вищим. Ця обставина помітно впорядкувала тодішню громадську думку згаданих країн, а на індивідуальному рівні заклала основи особистості. Це означає, що сусіди наших предків і, насамперед - їхній панівний прошарок, стали світоглядно розвиненішими. А тому населення Київської Русі підкорялося своїм сусідам майже добровільно у всьому Це, знову ж таки, тільки збагачувало (якщо можна так сказати) меншовартість наших предків.
Ситуацію ще погіршило монгольське нашестя. Проте від монгольського шоку змогли швидше відродитися якраз наші сусіди, у котрих був традиційно виший рівень усвідомлення адміністративного регулятора. Тож наші предки знову покорилися їм без особливого внутрішнього спротиву. А так як основною світоглядною цінністю на той час були релігійні догмати, то українці легше та швидше схилялися перед "братами у вірі", тобто, московитами.
Потім були століття у статусі "малоросів" в умовах виразного примату адміністративного регулятора Російської імперії, що також блокувало етнічний розвиток українців. Хоча відоме й таке. В XIX ст., однією з передових галузей господарства було цукроваріння. І якраз лідером у цій галузі була українська родина Симиренків. Тому не випадково ця родина робила чи не найбільший матеріальний внесок в етнічний розвиток українців. Хоч значення етнічного фактора як джерела додаткового прибутку (на рівні всього суспільства) члени цієї родини відчували хіба що інтуїтивно, на рівні ще словесно не сформульованих здогадів.
Потім естафету позаекономічного примусу українців підхопив СРСР. При цьому нехтування основним, матеріальним регулятором сягнуло вершин при безпідставному (внаслідок безграмотності) завищенні ролі адміністративного і, особливо, ідеологічного (на рівні догм - замість релігії) регуляторів. Зрозуміло, що і в цих умовах в українців не було ні спільного матеріального інтересу (бо не було товарно-грошових відносин між ними), ні спільної (власної) території, ні спільної (бо ж русифікація!) мови.
Все це в незмінному вигляді Україна успадкувала від СРСР. Тому й зараз українці є носіями КЕМ. А на основі КЕМ неможливо в принципі формувати власні світоглядні цінності та стати народом-суб’єктом історії. Світоглядною основою українців залишається тотальна меншовартість. А на індивідуальному рівні КЕМ не дозволяє сформувати особистість, спроможну створювати власну мету та власні ж стратегію і тактику досягнення цієї мети.
Отже, склалося замкнене коло: нерозвиненість ринкових (товарно-грошових) відносин блокує формування в українців АЛМ та становлення їх народом, а потім і нацією зі спільним реалістичним світобаченням. А вже без АЛМ просто неможливо зрозуміти самих себе та свідомо вирішувати власні суспільні проблеми.
Тому потрібне просвітництво на основі сучасних просвітницьких те-хнологій. Такі є. І є необхідні знання. А починати, мабуть, доцільно із тих в Україні, хто хоча б сумнівається у правоті та вичерпності наявного (хоч навіть не описаного у цілісному тексті!) світобачення.
Висновки:
1. На сьогодні немає опублікованого наукового пояснення суспільства як цілого та людини як біосоціальної істоти, а без цього не можна зрозуміти суть етнічного.
2. Внаслідок закономірностей КАС та НД і нетоварного виробництва мислення українців зупинилося на етапі КЕМ, а етнічний розвиток не сягає і стадії народу.
3. Закономірності КАС та НД формують у носіїв КЕМ пріоритети власної правоти та суспільношкідливої діяльності (замість пріоритетів власної вигоди та суспільнокорисної діяльності у суспільстві ринковому).
4. Меншовартість, як світоглядна основа українців, формує у них психологічне неприйняття наукової новизни одноплемінників.
5. Характер оплати праці держслужбовців та офіційних теоретиків не орієнтує їх на суспільнокорисну діяльність.
6. КЕМ українців не дозволяє їм раціонально обирати власних керівників та створювати суспільнокорисні схеми доходів керівництва.
Пропозиції:
1. Пояснити інтелектуально найактивнішій частині українців наявний прогрес у науковому розумінні суспільства, в т.ч. і етноеволюції.
2. Опублікувати та пропагувати раціональний підхід до процесу виборів українцями власного керівництва.
3. Оприлюднити та обговорити концепцію Закону "Про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях".
4. Реалізувати розроблені проекти поширення наукового пояснення суспільства.
Відповіді
2003.02.21 | Мартинюк
Чого бідні, бо дурні, чого дурні ...
Загалом цікава спроба зрозуміти причини українських бід, як всяка спроба корисна, навіть коли вона невдала. Як на мене за рівнем мислення, здатність до абстрактно-логічного мислення і схильністю до конкретно-емоційно персічні українці нічим особливо не відрізняються від пересічних американців, європейців чи навіть японців.Однак відрізняється еліта. Народ не повинен бути розумним, логічним , раціональним чи ще якимось. Такою повинна бути еліта цього народу. Так - вона повинна знати особливості характеру свого народу( в тому числі і не надто приємні та зовсім не похвальні). Але це не значить, що ця еліта повинна зайнятися тотальним "педагогізмом" і заповзятися швиденько перевиховати у свого народу те що формувалося тисячоліттями.
Вона ( українська національна еліта) повинна сама навчитися використовувати недоліки та слабкості українського характеру аби нарешті могти ним керувати. Тобто зробити те саме що сотнями років робить еліта сусідніх народів-поневолювачів.
І ні в якому разі не вимагати в народу добровільного і негайного самоперевиховання. Такий педагогізм є просто маскуванням власного песимізму і пристрастного бажання зняти з себе відповідальність за долю свого народу. Тобто це є проявом згаданого на початку статті небажання бути першим як відмінної риси українського характеру.
Як на мене це риса загалом в масі народу суспільно корисна і створює всі умови для того хто хоче бути першим, таким і стати. Просто невеликій ( можна сказати мізерній 1-3%) частині українського народу треба цього пристрасно захотіти.
І стати елітою...
А народу голову морочити не треба - в нього й так багато проблем - як посіяти, як виростити , як зробити, як продати, як прогодувати себе і прогодувати (поки що чужу і ворожу йому ) еліту.2003.02.26 | Мамарига
Щодо т.зв. "комплексу меншовартості".
Мартинюк пише:> Загалом цікава спроба зрозуміти причини українських бід, як всяка спроба корисна, навіть коли вона невдала. Як на мене за рівнем мислення, здатність до абстрактно-логічного мислення і схильністю до конкретно-емоційно персічні українці нічим особливо не відрізняються від пересічних американців, європейців чи навіть японців.
Привіт всім.
Майдан зараз читаю мало, а писати часу не маю взагалі, однак у цьому випадку додам кілька слів до постингу Мартинюка.
Вироблення т.зв. "комплексу меншовартості" (КМ) є стандартною боєвою дією, яка застосовується щодо неприятеля від початку історії людства. Саму дію називають "морально зламати". Інакше кажучи, КМ виробляється у суб'єкта (С) в результаті його морального зламання агресором (А), за рахунок застосування відповідних процедур. Як приклад можна навести описуване нещодавно на Майдані "відрізання одного яйця" - "після чого, вважалося, повинен сам повіситись" (цитую з пам'яті).
Властивості людської психіки є такими, що C, із виробленим КМ, значно менше здатен протистояти чужій волі, особливо - волі А. Окрім того, C відчуває постійний голод за схваленням зі сторони А, оскільки таке схвалення ("вибачення меншовартості", ВМ) дозволяє йому, на деякий час, позбутися симптомів КМ (і з часом, при вмілому маніпулюванні, А може сформувати у С майже наркотичну залежність від його ВМ). Встановлення такого стану речей і є метою А, оскільки надає значні переваги.
Найефективнішим методом лікування КМ є перемога С над А (під перемогою тут розуміємо все, що суб'єктивно відчувається С як перемога), із наступним виробленням КМ вже у А (тобто в результаті чого ролі С і А міняються). "Побитому" А такий зигзаг долі завдає пекучих страждань (що, до речі, спостерігалося у росіян після призабутої вже перемоги української футбольної збірної - згадаймо тодішній їхній анекдот про новий товар в магазині для мазохістів).
Досить ефективним методом є також перемога деякого третього гравця над А, особливо - із виробленням цим третім КМ в А, на очах у С. Наприклад, це використовувалось радянською елітою для запобігання формування у своїх дітей КМ щодо лідерів підліткових напівкримінальних ієрархій. Хлопця приводили у відділ міліції і давали подивитися через півпрозоре скло, як "великий і страшний король района" розмазує соплі при розмові з ментами.
При переході від особистих ідентифікаторів ("я - Михайло", "ти - Петро") до національних ("я - українець", "ти - росіянин") картина майже не міняється, хоч сильно ослаблюється та затуманюється особистісними ієрархіями. Тому, статистично, психологічне підгрунтя ієрархічних відносин між народами в цілому повторює підгрунтя аналогічних відносин між людьми.
Конкретно для українців, ефективним та цілком достатнім лікуванням від цілеспрямовано виробленого КМ щодо росіян є правдива історія УПА. "Бандерівці" програли лише тому, що умови були занадто нерівні; однак, щодо такої суб'єктивної характеристики, як "особиста крутизна" - вони виграли нокаутом (приблизно те саме зробили зараз чеченці). Саме тому "бандєровцев" так поливала радянська пропаганда: фактично, вони воювали не за те, щоб перемогти СРСР (це було вочевидь неможливо), а якраз за моральне визволення українців від комплексу меншовартости, і далі - за осягнення ними комплексу вищо-вартості (в особистому розряді, те саме зробила Олена Теліга). Цю бойову задачу УПА вирішила успішно, що б нам тут не розказували погодинно найняті роллєри. Як вони змогли? - друге питання, треба читати донцовський "Вісник" та іншу літературу того середовища. Але факт, що хлопчики з хороших родин, начитавшись тих слів, проявили особисту крутизну, сильнішу за чеченську (взявши гордих вайнахів за одиницю виміру; штангенциркулем був ГУЛаг), про порівняно слабкодухих росіян уже і говорити нічого. Так що, усе в нас є, залишилася дрібниця: аби тих самих слів начиталися хлопчики з сьогоднішніх родин (новітні технології сильно спрощують задачу). Ну і, звісно, роллєри скавчатимуть несамовито, майже як іраксько-нафтопродажні миролюбці, бо ж "ігла жизні" їхня (та що в яйці, котре в ларці, і т.д), під цілком реальною загрозою.
Ось такі міркування.
2003.02.26 | Andrij
УПА порятувала життя мільйонам людей - це була перемога
Подумайте, хто зав"язав руки десяткам тисяч військ НКВД на протязі майже десяти років. Подумайте, шо саме робили би ті війська з урахуванням "успішного досвіду" 1933 року.УПА настільки налякала совків з Москви, що навіть боялись подумати про знищення української культури та мови в західній Україні на зразок України 1933 року. На відміну від зламаних селян з центральної та східної України, УПА воювала та вселяла страх в московську гебню. Це був порятунок життів невинних людей по всій Україні. Можна сперечатись про причини успішної боротьби УПА, але не побачити результатів тієї боротьби важко.
2003.02.22 | Роман ShaRP
Мура.
Не тягне на більше, аніж реферат трієчника, як на мене.2003.02.22 | Roller
Не суть важно о чем говорить, но ехать треба.
Зокрема, сприятливі природні умови дозволяли нашим далеким предкам при осілому типі життя розмножуватися та поширюватися навіть на базі низькопродуктивного натурального виробництва, А для такого способу виробництва цілком достатньо і КЕМ.Я взял одну фразу из научного постинга автора из которого достаточно ясно видно бесперспективность подхода автора к решению поставленных им проблем.
К сожалению, глубокому сожалению, не можно обойтись без личностной характеристики автора, хотя бы в подходе к его научному изложению.
Перед нами предстает автор, который и объемом и стилем и чем еще пытается показать свой научный статус. Но что кроется за этой научной замысловатостью. Не та ли самая меньшевартость, которая не дает раздвинуть рамки ограниченности.
Известно, что народ или человек не имеющий уважения к своему прошлому, лишен и надежд на будущее. Из оценки автора к своему ( в тексте нашему) прошлому неких далеких предков как способе размножения на базе низко продуктивного само производства следует, что он оценивает своих предков по чисто биологическим параметрам. Ну, как скажем крупно и мелко рогатый скот. Отличие которого состояло только в том, что скот этот не только пасса, и занимался размножением, но владел и навыками землеробства. Но это о далеких предках. В статье не указано сколь далеких.
Но общеизвестно и научно доказано о том, что предок, далекий был один, мало того общий предок. Уже сам этот факт заставляет задуматься над тем, что что-то не то, или не так представляется автором.
Сегодня известны и другие факты. Ходят мнения о том, что сегодня 20 млн. украинцев сменили условия проживания. А это почти половина населения страны сменила условия проживания, и проживает за пределами Украины. И что же?
А то же, что от комплексов и парадигм их не осталось и следа. Эти люди живут как и все нормальные люди и добиваются высоких карьерных успехов. Им не мешает их происхождение. У них хватает мозгов и энергии добиваться самых высоких личных результатов, в любых областях культуры.
Наверное, нет смысла здесь перечислять известные имена фамилии. Но при необходимости можно сделать и это.
К каким же выводам можно прийти. К довольно простым.
Не суть важно о чем говорить, но ехать треба. Пока еще выпускают.
И это относится в первую очередь к молодым и умным. Причина ваших комплексов не в Вас, а в них.
Что до религиозных оценок, то это переписано у Загребельного,
и не имеет под собой научного обоснования.
2003.02.23 | Рюген
Вот и автора уже пытаются куда-то пристроить,
в Киев, наверное2003.02.23 | Микола Рудь
Прошу дозволу на розміщення Вашої статті
Шановному автору хочу подякувати за чудову статтю.Грамотно і виважено, вдумливо і аргументовано.
Прошу дозволу розмістити статтю на сайті журнала "Натуроаліст"
в розділі "Провіщення оракула" - там у нас всі академіки висловлюють свої думки.
З найкращими побажаннями
http://proeco.visti.net/naturalist/
2003.02.23 | КП8416
Авжеж.
Як друг і однокурсник автора, навпаки, маю його прохання десь прилаштувати. Авжеж розміщуйте. Стаття досі ніде не публікувалася, хоч і написана давно. Автор мешкає у Рівненській області.2003.02.23 | tmp
не згоден..
Знаєте чому мені було легко аналізувати Ваш текст? Тому що я Вас не знаю. Не знаю Ваших текстів, світогляду та політичних уподобань. Я спробував подивитись лише на цей текст. "Що бачу, то і співаю" :))Дмитро КЛЕЦЬ пише:
> ДО ПРИРОДИ ДЕЯКИХ НЕГАТИВНИХ РИС УКРАЇНСЬКОГО СВІТОБАЧЕННЯ
що таке є "СВІТОБАЧЕННЯ"?
> Вступ
> Триваюча криза українства. зумовлена, власне, внутрішніми причинами. І насамперед - специфікою розуміння українцями світу та власного життя в ньому. Однак за багато років я так і не знайшов ні доказового опису структури українського світогляду, ні аргументованого пояснення суті негативних рис українців. Гірше того, я навіть не знайшов достатньо коректного формулювання цих питань як наукової проблеми.
у Вас діра... в логіці діра.. до того ж величезна..
по-перше ніякої "триваючої кризи українства" не існує.. хоча залишається без відповіді що саме Ви мали на увазі під терміном "українство".. ну та й бо з ним, з терміном.
здається криза дещо в іншому.. але не буду розвивати цю думку - це ж стаття не моя :)
по-друге.. Ви не знайшли "достатньо коректного формулювання цих питань як наукової проблеми" тому що то не є наукова проблема, то проблема "перпетум мобіле".. вона все ж такі є, але останні три сторіччя займаються цією проблемою не науковці, а лікарі..
найбільш прикро те, що ця дурнувата помилка формальної логіки в самому початку постінгу.. весь текст цапу під хвіст..
так ось - це так звана (в деяких джерелах) помилка "ННД" (не плутати з "ДНК") чи "народ надто дурний (поганий)".. автори цього твердження помилково вважають що народ, на відміну від еліти, держави, влади, самих цих авторів та іншого непотребу якийсь дурнуватий та бидлуватий, тупуюватий, дещо злочинний та взагалі нічого не розуміє... Безумовно ці елітні хлоп'ята себе народом не вважають. Не вважають тому, що вони ж розумні, добрі, шляхетні та взагалі масони, та ковальєрствені дами Пржевальського.
Ось вам аргумент майже буквально: "Якщо народ добрий, йому не знадобиться уряд. А якщо народ поганий, то чи наважиться уряд існувати при такому народі?" (с) не мій.
> Разом з тим на феноменологічному рівні є багато описів негативних рис українців. Це і сумнозвісна їхня меншовартість, і негативне ставлення до ближнього і страх бути першим, і продажність, і т.п. Зрештою, нема потреби всі їх перераховувати. Достатньо якось позбутися тільки згаданих рис, то і це вже гарантувало б незворотній соціальний прогрес.
Та Ви шО? Ну та й що ж далі?
> Але, з іншого боку, якщо ці негативні риси панують серед десятків мільйонів українців століттями (!), то це означає, що вони зумовлені якимись надіндивідуальними причинами. Отже, їх не можна відмінити за власним бажанням, в т.ч. і указами Президента чи постановами ВР. Насамперед потрібне вияснення їхньої суті.
> Постановка питання
> За роки незалежності в Україні пройшли сотні, якщо не тисячі, конференцій, семінарів, з?їздів, дискусій, круглих столів тощо, так чи інакше пов?язаних із суспільною проблематикою. На них перебували всі бажаючі. І, за звітами, більшість із цих зібрань пройшла успішно, у всякому разі "мети досягнуто". Однак насправді як не було наукового пояснення нашого суспільства, так його і немає.
Див вище.. там про науку..
> Навіть гірше, таке питання із певних причин навіть не ставиться. На жаль, після розпаду СРСР так і не було серйозних спроб провести науковий аналіз його теоретичних засад - адже не вся теорія тоді була хибною. Однак зробили висновок, що хибна вся. Бо, мовляв, суспільство настільки складне, що його неможливо науково пояснити як ціле. Та й не існує воно як ціле, а так, шматочками. Отож віднині керуймося плюралолібералізмом (ПЛ), тобто, множинністю істини та абсолютною рівноправністю будь-яких тверджень на суспільну тематику, в т. ч. і найдикіших.
Ви самі зрозуміли що Ви щойно сказали? Я ні... ГЕЙ, Майдан! Тут є хоч одна людина, яка б зрозуміла вище наведений абзац? Здається автор не розуміючи явищ оточуючій його дійсності вирішив на всяк випадок заплутати й себе, і ті нещасні явища, і мене.. :))
> І ще одна сталася прикра річ. Здавалося б, якщо вже неможлива наука про суспільство, то не може бути і спеціалістів з неї. Але тут якраз навпаки (бо дуже ефективно спрацював колективний егоїзм радянських суспільників - професійних брехунів та плагіаторів) - хоч суспільствознавство і неможливе, та самі суспільники є. Числом многі і конче потрібні. Причому, ті ж самі, котрі вказували нам шлях до комунізму та формування радянського народу як спільноти без етнічних рис за часів СРСР (звичайно, з урахуванням вікових змін).
Класний абзац. Я сміявся. Дякую. Згоден :))
> skip
бо згоден..
> Вже один цей порядок обговорення гарантує наукову безплідність всіх подібних зібрань. Бо таким чином тільки консервується наявне хибне розуміння наших суспільних проблем. А жодна варта уваги думка, висловлена "якимось там" чи й взагалі "невідомо ким", при цьому і наблизитися не може до порогу усвідомлення науковою громадськістю. І так триває принаймні 10 років (!).
Ви самі це сказали, я Вас за язика не тягнув.. :)
> Чому ж ніхто навіть не поставить питання про необхідність якихось інших критеріїв оцінки та відбору матеріалів цих зібрань?
> Ось тут якраз всі наші біди і коріняться! Бо всі радянські люди (а українці ? о тим більше) безпідставно та безсумнівно впевнені, що так і треба. Тобто, українці навіть гадки не допускають, що може бути якесь інше пояснення їхнього життя та їх самих. Тож наші проблеми починаються ще від неможливості розпочати коректне їхнє обговорення навіть з тими людьми, хто цілком щиро намагається їх обдумувати.
Якщо Ви таким чином продовжуєте "аналіз негативних рис", то "українці гадки не допускають, що може бути якесь інше пояснення їхнього життя та їх самих" тому, що їм це ні до чого. Навіщо їм дурню про "перпетум мобіле" собі в голову пхати?
> Та ще й на лихо, але цілком закономірно, керівники радянської педагогіки свого часу швиденько вилучали формальну логіку із освіти взагалі. Тому зараз майже ніхто і не розуміє, що ж це таке - результативне мислення.
Загоден... ой згоден... наслідки у першому абзаці..
> Поширена думка, що комусь це вигідне, Мовляв, населенню, яке не вміє мислити самотужки, легше нав?язувати всілякі дурниці та необґрунтовані ідеології. На перший погляд, ніби й так. Але з іншого боку - керувати безтолковим населенням теж не велика втіха.
А може я помилився відносно Вас?
Гм... Дивіться: Ви самі поступово починаєте повертатися до формальної логіки! :)
> skip
> На жаль, ніде навіть не згадується, що Україна успадкувала КАС та НД, від СРСР практично без змін. При цьому ніхто і не подумав вияснити, чи можна наші проблеми вирішити в рамках КАС та НД, чи для цього треба змінювати наявний суспільний лад та державний устрій. Через те, наприклад, зараз із бадьорим виглядом здійснюють чергову заздалегідь суспільношкідливу метушню під назвою "адміністративна реформа". Але як можна намагатися зменшувати чисельність держуправлінців без вияснення суті того, чому вона зростає?!
На жаль, Ви праві.
> Однак для радянських людей це навіть не питання. Бо для них суті не існує як такої. Адже за 4 покоління дії КАС та НД, населення намертво застрягло на стадії конкретно-емоційного мислення (КЕМ). Причому якраз намертво, бо і в безграмотно задуманому ще більшовиками суспільстві діє зворотній зв?язок. А саме: безглузде життя формує таке ж саме безглузде мислення. І, у свою чергу, безглузде мислення змушує населення послідовно та цілеспрямовано доводити власне життя до повного абсурду, аж по самознищення включно. Адже за своєю природою КЕМ - це досоціальний, тваринний рівень розуміння життя. Тож зрозуміло, що ним не можна ні адекватно описувати суспільні проблеми, ні, звісно, їх задовільно вирішувати,
Хибний висновок... Хибний тому що народи ніколи не є бездумними. Радянські люди (не плутати з "гомо совьєтікус"), як й будь-який народ не був бездумний та слухняний. Його 70 років намагалися таким зробить, але ті падлюки, що це робили, забули - то не є населення, то навіть не народ - то Народи, а вони - лише владики передостанньої Імперії.
> Гірше того, носії КЕМ різко негативно ставляться до найменших проявів мислення інакшого. А коли ще врахувати те, що КАС та НД діють на тлі споконвічної української меншовартості, то цілком зрозуміло, що українці просто мусять вороже ставитися до новизни як такої і, особливо, - до новаторів-одноплемінників. Тому практично вся діяльність по створенню, зокрема, науково-технічної новизни в Україні перебуває в умовах підпілля, адже кожен новатор-українець існує фактично у ворожому (у кращому разі - байдужому) оточенні.
Говорить прямо: "носії КЕМ то банда при владі та капіталах, яка й гадки не має про такі поняття як демократія, суспільство, Суверенітет Народу від держави, Суверенітет особистості від Влади." То, як каже Shuter, "хозяйственніки, мля"...
> Однак новаторство - це у значній мірі вроджена особливість людини. Тому, хоч і з великими особистими бідами та збитками для рідних і близьких українці-новатори все-таки створюють новизну. Хоч і в десятки разів повільніше та менше, ніж це можна було б робити у соціально сприятливих умовах.
ніфіга... верніше, звичайно то новатори, але й Ваш та мій сусід чи сусідка... то прості люди просто живуть... живуть та працюють... Саме так, як Ви кажете: "хоч і з великими особистими бідами та збитками"
> Воно й зрозуміле. Адже в умовах КАС та НД особисто прибутковою є тільки суспільношкідлива діяльність. Вона є і офіційно пріоритетною, і престижною. Недаремно ж наші т.зв. олігархи, які збагатилися нетрудовим шляхом, є найшанованішими людьми та перебувають на найвпливовіших посадах. А якщо вже у нас в пошані суспільношкідлива діяльність, то до творців суспільної користі, новаторів, ставлення і мусить бути поганим.
Звучить гарно... але зауважу: в економічному сенсі "суспільношкідлива діяльність", якщо вона має на меті одержання прибутку, майже завжди буде "особисто прибутковою"... верніше особливо.. насамперед з тієї причини, що там нема конкуренції.. навіть при демократії.. Про "пріоритетність" та "престижність" в умовах КАС та НД погоджусь.. але лише частково..
> skip
> Висновки:
> 1. На сьогодні немає опублікованого наукового пояснення суспільства як цілого та людини як біосоціальної істоти, а без цього не можна зрозуміти суть етнічного.
Немає того, що б відповідало Вашим висновкам..
> 2. Внаслідок закономірностей КАС та НД і нетоварного виробництва мислення українців зупинилося на етапі КЕМ, а етнічний розвиток не сягає і стадії народу.
Ні. ще раз "ні"...
> 3. Закономірності КАС та НД формують у носіїв КЕМ пріоритети власної правоти та суспільношкідливої діяльності (замість пріоритетів власної вигоди та суспільнокорисної діяльності у суспільстві ринковому).
Це залежить ще й від того, що собі мати на увазі термінами "суспільношкідлива діяльность" та "суспільнокорисна діяльность". Суспільний устрій, як на мене, тут ні до чого.
> 4. Меншовартість, як світоглядна основа українців, формує у них психологічне неприйняття наукової новизни одноплемінників.
ні.. це вже нацизм якийсь.. до того ж фізіологічний.. ну яким боком меншовартість до неприйняття наукової новизни? Там де текст поксіпано я цього не побачив..
> 5. Характер оплати праці держслужбовців та офіційних теоретиків не орієнтує їх на суспільнокорисну діяльність.
Ви ніде не навели ніяких доказів чи аргументів до цього висновку..
> 6. КЕМ українців не дозволяє їм раціонально обирати власних керівників та створювати суспільнокорисні схеми доходів керівництва.
Хибний висновок, як наслідок попередніх логічних та системних помилок. Не "українців"... взагалі людини... якщо у неї тій "КЕМ"..
> Пропозиції:
> 1. Пояснити інтелектуально найактивнішій частині українців наявний прогрес у науковому розумінні суспільства, в т.ч. і етноеволюції.
Нема заперечень.. але пояснювати треба не тільку "умкам"... усім та через освіту (просвіту)..
> 2. Опублікувати та пропагувати раціональний підхід до процесу виборів українцями власного керівництва.
Як на мене: "опоблікувати та пропагувати" раціональний підхід до процесу найму того непотребу, що зветься "влада" чи "держава"... пропагувати ідею суверенітету особистості/народу від влади/держави... пропагувати ідею "держава то падлюка й паразит, якого ми вимущені утримувати" шляхом включення її у пдрічники з Евклідової геометрії середньої школи як аксіому #0.. пропагувати ідею "держава знай своє місце, не лізь падло, коли тебе не візівали"..
> 3. Оприлюднити та обговорити концепцію Закону "Про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях".
Цікава думка...
> 4. Реалізувати розроблені проекти поширення наукового пояснення суспільства.
Освіта?
а взагалі - почнемо з себе...
народ то є Народ..
з повагою,
2003.02.26 | Navigator
Чому щось серйозне не обговорюеться, а всяка фiгня мусолиться? (
2003.02.26 | Мартинюк
Народ зваблюється на теми де є якісь образи
Появляється емоційне бажання негайно "ответить". З другого боку це відштовхує людей схильних до спокійного аналітичного діалогу, якому ніхто не намагається принизити і образити співрозмовника.2003.02.26 | Navigator
Народ ще й не хоче знати правду - особливо про себе (-)
2003.02.26 | Гура
Розумна та правдива стаття
Що-що, а саме надлишкова емоційність та відчуття меншовартості притаманні українцям. Автор вірно пояснив, що це було обумовлене історично. І тому поки ми не навчимося бути рациональними, а по-просту, не змудріємо, так і будемо самі себе нищити, обираючи "своїх могильщиків". Дуже правильно автор підмітив, що українці ЗАПРОГРАМОВАНІ на знищення, бо в суспільстві домінує небезпечно-помилкова модель суспільної поведінки: "кожен сам за себе", "хто хитріше, той краще живе", "кто не краде, той дурень", "якщо ти такий мудрий, то чого ти такий бідний", "рука руку миє", "після мене хоч потоп" і т.д. Лакмусовим папірцем прогресуючої хвороби суспільства є гальмування на всіх рівнях проявів думки та раціоналізацій, які спрямовані на гармонізацію життя всього суспільства, які б унеможливлювали збагачення деякіх прошарків суспільства за рахунок решти. Таким чином маємо вироджене (злочинне) фіскальне державоутворення, яке тримається на конвергенції чиновництва всіх рангів з "необізнесменами" (коррупція) які, в свою чергу, пов"язані з кримінальним світом та силовими держструктурами. Це й є колапсуюча система, яка сама себе й знищить, або буде поглинута сусідніми націями.2003.02.27 | технолог
ДО ПРИРОДИ ВЕЛИЧІ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ
З великим зацікавленням перечитав матеріал вельмишановного Дмитра Клеця, який намагався висвітлити таку специфічну проблему.Але крім намагання висвітлити її, більше нічого не побачив. Цитуючи автора, «…Гірше того, я навіть не знайшов достатньо коректного формулювання цих питань як наукової проблеми.
Разом з тим на феноменологічному рівні є багато описів негативних рис українців. Це і сумнозвісна їхня меншовартість, і негативне ставлення до ближнього і страх бути першим, і продажність, і т.п…»
І робота п.Клеця не вийшла за межі феноменологічного рівня, як не намагався автор виростити у себе абстрактне мислення, збудувати «науковий апарат», використати метод діалектичного матеріалізму.
Більша частина матеріалу заповнена загальними словами, якими навіть не поячнюється, який саме науковий аппарат створив автор, як він його використав, які отримав наукові висновки. За загальним багатослів’ям проглядає тільки одне – спроба довести те, що найголовнішим для українців є примат меншовартості, від якого походять всі біди.
Але навіть уявна “меншовартість” нічим, крім голих псевдонаукових посилів, не обгрунтовується. Відкидається більшість історичних досягнень українського народу, а ті, які згадуються, мінімізуються до абсурду. Три українські держави, щонайменше, які виникали у минулому тисячолітті, зведені до рівня племінних утворень недорозвинених тубільців, які навіть не доросли до товарних відносин, які (товарні відносини) автором вважаються найголовнішим рушієм етнічного розвитку.
При цьому мова йдеться про етнос, який вижив серед ворожих навал, які прокочувались в усих напрямках, при цьому зберіг себе і свою національну свідомість, культуру, звичаї, побут, багато в чому навчивши навіть тих самих же загарбників.
“Етнічне”, як каже автор, збереглося незмінним тисячоліттями і в архітектурі житла, і в піснях, і в червоно-чорній вишиванці, і в мові.
Чи є ще на світі нарід, який вистояв у таких жорстоких умовах, як степова ковила, через яку перекочувались загарбники, а вона знову піднімалась, як Карпатські гори, на які накочувались ті ж самі завойовники, а вони стояли???
Чи замислювався автор над такими простими мовними поняттями як “виховати дитину”???
Саме “виховати”, бо то була найголовніша проблема виживання, щоб дитина просто фізично вижила, її треба було зберегти. І чи є хто в світі найніжнішою від української матусі та мужнішим від українського батька, які собою закривали майбутнє, поки воно не зміцніє та не стане так само на захист наступного українського майбутнього.
Може саме ця непоказна мужність встояти перед найжахливішими ударами долі і є однією з визначальних рис українського характеру?
А може є визначальним ставлення до святкових днів як святих днів, коли душа не дивиться у чарчину, а піднімає очі до Всевишнього, знаходячи у цьому опору для збереження моральних засад?
А може є визначальним відношення до злочину як до дії, яка чинить зло, а не просто до дії, яка щось порушує?
Не треба вигадувати голослівні псевдонаукові посили, які, при всій турботі автора про українське, нічого не додають ні для розвитку наукової думки взагалі, ні для діалектичного матеріалізму зокрема, ні для розвитку суспільства, використовуючи “…ескізи близько 10 суспільних технологій, насамперед, для України…».
Бажаю автору успіхів у подальшій науковій діяльності.