02/24/2003 | Олекса

Суб’єктивна класифікація дописувачів форуму сайту з огляду на їх політичні уподобання на основі особистих спостережень (розташовані у порядку корисності їх постингів з точки зору підвищення ефективності діяльності опозиції - ):

1) Свідомий (нормальний) прибічник опозиції – аргументовані висновки, поради лідерам опозиції в основному спрямовані на розвиток країни, думки та пропозиції актуальні та стосуються нагальних потреб переважної більшості народу України. Зазвичай, залишається незмінним у своїх уподобаннях – рідко, може перейти до категорії № 2.

2) Нормальний опонент опозиції – у спорі з яким можуть народжуватись рішення більш ефективного розвитку країни. Аргументовані висновки, докори лідерам опозиції в яких висловлюється жаль з приводу прогавлених можливостей – в основному спрямовані на розвиток країни, думки та пропозиції актуальні та стосуються нагальних потреб переважної більшості народу України. Аргументовано пропонують більш ефективних (з їх точки зору) лідерів та шляхи розвитку країни. З часом можуть переходити до категорії № 1.

3) Захоплений шанувальник – приємні постинги, але з малою інформативністю та аналітичністю (зазвичай без поглиблення у політекономічні категорії). Захоплені, в основному, особистістю лідерів опозиції або шукають “революційної романтики” у опозиційному русі. Іноді можуть підвищуватись до категорії № 1.

4) “Якнайсправжній патріот” (синоніми: “професійний” (патріот, борець з режимом), “патріот - діаспорний діяч”, “справжній козак”, “відданий член, можливі варіанти - вашої партії, ділу опозиції, Вам особисто” і. т. і...) – у висловах прозирає образа (на будь-кого – варіантів багато...), окрім лозунгів та загальнопоширених штампів та кліше не можуть генерувати ніякого конструктива...
Формулювання думок плутані, відрізняються радикалізмом, часто допускають “багатовекторність” у толкуванні.
До окремої суб-категорії можна віднести “професійних патріотів-грантоїдів”.
Всі ці різновиди є дуже нестабільна публіка – можуть легко мігрувати до категорії №5 (як у народі кажуть, - “від любові до ненависті один крок”), якщо вітер зміниться...

5) Провокатор – зазвичай, професійний, на ставці у Гаранта або інших дрібніших олігархів. Якщо вдасться втертися у довіру до кого-небудь впливового з оточення лідерів опозиції, може маскуватися (“закосити”) за допомогою гучних викриків та активного окозамилювання під один з різновидів “якнайсправжнього патріота” – з типу №4.

6) Запропонуйте Ваш варіант - ...

Примітки:
· Зрозуміло, всі дописувачі сайту відрізняються по своїм розумовим здібностям – зазвичай знижені у деяких суб-категорій типу № 4; підвищені у типів № 1, 2, 5 (інтелектуальний рівень є особливо важливим елементом при класифікації типів № 4 – нестача його (інтелекту) не дозволяє віднести до повноцінних сторонників та помічників опозиції людей, постингі яких, на перший погляд ніби-то корисні та прихильні для демократичної опозиції).
· Особливо небезпечні та підступні представники деяких суб-категорій типу № 4 – особисто я знаю кількох людей, які намагаються бути одночасно “слугою двох господ”. Наприклад, отримують гроші (чи отримували у недалекому минулому – рік-два тому) від діаспорних фондів та закордонних про-демократичних проектів в Україні і водночас, працюють у медіа, які фінансуються відверто українофобними спільними україно-російськими олігархічними структурами. Також, дуже багато журналістів можна віднести до цієї категорії і т.і...
· Я розумію, що кожна людина, а особливо політики дуже люблять, коли їм кажуть приємні слова (про рост рейтингу і т.і....) , намагаючись потрафити, - але ж мудрість політиків у тому і полягає, щоб займатися суттю політичного процесу, не звертаючи уваги на вкрадливий шепіт політтехнологів, пропонуючих яскраву, але пусту обгортку політичних поп-проектів та на улесливі конфетті гучних викриків екзальтованих прихильників різноманітних суб-категорій четвертого типу (згідно нашої коротенької узагальненої класифікації).
· Діячі категорії № 4 становлять десь до 10-20% дописувачів форуму (як і загалом у суспільстві персонажі подібного типу), генеруючи конструктиву відсотків на 5-10%, але галасу вони здіймають, як інші 80-90% відсотків.

Звичайно, класифікація не повна – пропонуйте додаткові варіанти. Також, можна спробувати класифікувати автора цієї репліки :), або деяких більш яскравих персонажів цього форуму...


А деякі вислови прибічників опозиції на цьому форумі, які зроблені з найкращих міркувань (також, до цього відноситься ініціатива Тараса Чорновіла про карну відповідальність псевдо-“масонам”) нагадують мені поведінку бабусі з відомої притчі про то, як у середньовіччі спалювали на кострі чеського мислителя, філософа, громадського діяча Яна Гуса – тоді, вона підкинула хворосту у полум’я, (звичайно, з найкращих міркувань викоренити зло, яке в її уяві уособлював Ян Гус) на що той вимовив “свята простота”. Також я згоден з тим, що “простота гірша від злодійства”, ну а куди вимощена дорога “благими намірами” також всім відомо.
Думаю буде актуальним заклик – не робіть ведмежих послуг опозиції, будьте виваженими, розумними, толерантними – коротше, мудрими!

P.S.
Ремарка стосовно "листів Ющенка" – розроблялися вони людьми, які мають поверхове уявлення про народні очікування взагалі, та українські уподобання зокрема. Скоріше за все, так званими “російськими політтехнологами”, які починають поволі активізуватися напередодні початку президентської компанії. Ніякої шкоди ці листи (а також, ці широко розрекламовані “політтехнологи”) демократичній опозиції не можуть принести – навпаки, тільки зробили додаткову рекламу, як Ющенко, так і Тимошенко.
Тут не потрібно шукати подвійного сенсу, намагаючись читати “між строк” – розраховані вони лише деяких представників категорій № 4. Основна маса народу інтуїтивно відчуває фальш, штучність та нещирість цих провладних (незалежно від громадянства та національної приналежності) політтехнологів.
Зараз у них є великі фінанси та потужні медіа, але це не допоможе їхнім хазяїнам якось суттєво змінити політичні уподобання основної маси виборців. Можна навести приклад кампанії з виборів київського міського голови 1999 року, коли СДПУ-шна пропаганда на порядок перевищувала Омельчінківську! Результат Омельченко відомий – 70% симпатій киян! (ippon - чиста перемога, як кажуть дзюдоїсти).

Також, як не парадоксально це виглядає, можна провести паралелі з ситуацією на українському політтехнологічному передвиборчому фронті з аналогічною напередодні білоруських президентських виборах восени 2001 р. При цьому нинішню демократичну опозицію в Україні можна порівняти з президентом Лукашенко (БЮТи, НУ, СПУ і, знову ж таки, як не парадоксально, КПУ – особливо з урахуванням дослівного перекладу слова “демократія” – як відомо, типовий виборець КПУ це людина похилого віку та не дуже високого прибутку, тобто доволі пересічний представник українського народу).

Ви здивовані? – ви просто не володіли правдивою інформацією. У 2001 році українські телеканали були нібито демократичні, а насправді слугували хазяїнам з західного закордону – з відповідними новинами та ТБ-сюжетами. Зараз ці канали (їхні журналісти) мігрували з субкатегорії № 4 “патріотів-грантоїдів” до категорії № 5, субкатегорія “українофобні російсько-орієнтовані олігархічні грантоїди” та дослівно виконують накази зі східного кордону (тому, зараз взагалі немає новин з Білорусі і не лунає жодного слова критики на адресу Лукашенко).
Хочеться спитати – а хто ж буде відстоювати справжні, не залежні від політичної кон’юнктури та примх хазяїв, глибинні інтереси багатонаціонального народу України?
Прикро, що представники однією з найдревніших професій – журналісти, все частіше нагадують за своєю поведінкою представниць “самої древньої”.
А тоді, у 2001 Лукашенко дійсно найкраще відповідав очікуванням білорусів і доволі щиро, хоча і безтолково (як умів) відстоював інтереси своєї країни і набрав більш як 70%, вчистую!
Звичайно, це не подобалося закордонним хазяївам білоруських “справжніх патріотів – грантоїдів”. У яких були великі фінансові можливості і за обсягом друкованої реклами вони не поступалися Лукашенко (правда, на ТБ їх не пускали, але може це було й на краще для них – запропонувати народу їм було нічого).

Відверто кажучи, на той час і Омельченко (1999) і Лукашенко (2001) були для своїх виборців найкращим вибором, як зараз (2003 і на перспективу до 2004) для українського народу є представники демократичної опозиції – СПУ, БЮТ, НУ, КПУ! – і тому ніякі політтехнологі не зможуть збити виборців зі шляху істинного.
Я думаю, що ситуація на рекламно-пропагандистському медіа ринку для української демократичної опозиції буде нагадувати пресинг, який витримали свого часу і Омельченко і Лукашенко.
Один з непоганих методів протидії такому брудному PR-пресингу, це не звертання уваги по принципу “собака лає – караван іде”. Звичайно, при цьому приділяти основну увагу не виправдовуванням (особливо, якщо немає в чому і не перед ким) та контр-заявами на провокації, а нагальним проблемам якнайширших прошарків суспільства (готувати організаційну, законодавчу, методичну, ідеологічну базу для їх вирішення після перемоги демократичного кандидата на президентських виборах).

Тобто, треба мати витримку та не піддаватися на розводи-провокації на кшталт “листів Ющенко”, “ініціатив третього строку гаранта” і т.і. Ющенко це розуміє (або інтуїтивно відчуває) та й так і робить – мало звертаючи увагу на політ-тусовочну метушню та на поради багаточисельних різновекторних “доброзичливців”...
Ще краще не давати привиду та фактичної бази для подібних провокацій – поводити себе виваженіше, солідніше, спокійніше. Тим більше, що деякі з політтехнологів-перевертнів починають працювати у провладних олігархічних структурах і можуть скористатися у своїх консалтингових конторах наробками опозиційних штабів для їх спотвореного відтворення у брудних PR-акціх (доречи, це є найнебезпечніша для опозиції категорія громадсько-політичних суб’єктів, так і хочеться закликати – люди, будьте пильні!)

Ого! – який великий P.S. вийшов – сподіваюсь, він того вартий.