02/24/2003 | Спостерігач

Тихий "дон". Перші підсумки київського періоду Віктора Януковича

Дмитро Лиховій, "Україна молода" , 24.02.2003, 18:50



Кажуть, ще задовго до призначення главою уряду Віктор Янукович найняв репетитора з української – хотілося, аби у майбутнього прем'єр-міністра усе було прекрасне, і язик теж. Ну принаймні переконливе. Також подейкують, що навчав колишнього донецького "губернатора" державній мові той самий викладач-філолог, який вклав українське слово у вуста ще одному діячеві з амбіціями – Сергієві Тігіпку.

Однак стверджувати це однозначно ми не будемо. Та мова піде й не про мову. І не про те, що за два з гаком місяці перебування на вищій урядовій посаді Янукович так і не довів спроможності висловлювати свіжі думки, об'ємні оцінки й чіткі стратегії без рятівного папірця (навряд чи найкращий репетитор здатний завантажити замість "понятій" філософське світобачення). Просто керівник Кабміну нарешті відійшов від шаблону й сказав дещо суттєве. І саме низка останніх заяв прем'єра – про його можливу участь у президентських виборах а також перспективи лідерства в Партії регіонів тощо – дає підстави проаналізувати його поточне політичне становище, не чекаючи умовних дат на кшталт ста днів уряду.

Перегони з "порожняком"

Загальний висновок не буде до вподоби "донам" (як влучно нарекли колеги-журналісти амбіційних, грошовитих і "чисто конкретних" донеччан), котрі слідом за Януковичем приїхали "брати" Київ. Так, ці хлопці пожвавили своєю присутністю столичну штовханину, завдяки їхньому попиту на Печерських пагорбах та навколо них подорожчала до неможливості нерухомість. Але Київ – не Луганськ, який можна взяти отак нахрапом. Тут є й свої козирні, вони ще віддавна поділили все, що ділилося, рухалося й не рухалося, а зайд тут не люблять. Тим паче, із регіону, котрий після 1991 року відкрито позиціонував себе як неприхованого конкурента столиці, як таку собі "Нью-Москву".

Раніше казали, "у Києві роблять політику, а в Донецьку роблять гроші". Тепер, із переміщенням Януковича на плацдарм по вул. Грушевського, 12/2, дехто з аналітиків робить висновок, ніби "дони" перевезли свій "грошодрукарський верстат" до столиці й роблять політику не лише між своїх териконів, а й на Печерську. Звісно, їм так хотілося б – диктувати власні умови гри. Однак наразі є купа підстав вважати, що не так стається, як бажається.

Якщо придивитися уважніше й підняти завісу "донецьких" міфів, які почали поширюватися перед призначенням Віктора Федоровича "на Київ", замислишся: а чи був "хлопчик" таким крутим, як здавалося? Чи не "пригнав" Донбас насправді "порожняк"? Адже стільки не кажи "халва", солодше в роті не стане. Аналіз же конкретних досягнень Януковича і Ко на столичному полі засвідчує: по ходу першого тайму "Шахтар" не володіє ігровою перевагою, хіба, що – територіальною. І при цьому – програє.

Не звільнений за власним бажанням

Поки донецька команда шукає можливості відігратися (час у неї на це є), перекажемо, як забивали "голи" у її ворота. Приміром, акурат посередині січня – саме тоді, коли кабмінівський богатир не вийшов на роботу, пославшись на "хворобу, яка має простудний характер". "УМ" тоді зауважувала, що подібних випадків із попередніми прем'єрами так просто й не пригадаєш, хіба що Лазаренків "варикоз". Чи безпідставними були підозри?

Далебі. За нашими даними, недуга Віктора Федоровича мала дійсно "дипломатичний характер" і, як і у випадку з Павлом Івановичем, була пов'язана з височайшим гнівом та натяками на відставку. Знаючі люди вважають, що їх спровокував головний "канцелярист" Банкової. Покрутивши, як циган сонцем, Кінахом, пан Медведчук спробував покерувати і Януковичем.

Але все ж Віктор Федорович твердіший. І спробував продемонструвати норов, виклавши гарантові м'який ультиматум: мовляв, можу заяву "за власним бажанням" написати, якщо й далі прем'єра намагатимуться "загнуздати" з АП. "Пиши", — була відповідь Леоніда Кучми.

У ті дні, до всього, якраз ішлося про підвищення залізничних тарифів на перевезення вантажів, із чим не погоджувався Янукович. Засідання уряду, де серед іншого мали розглядати це питання, проводив перший віце-прем'єр. Прем'єр-міністр одужав фактично наступного дня і нічого писати не став. Змирився. 0:1.

Ясна річ, що в уряд В.Я. ішов, аби грати у свою гру. Але президент у нас уміє показувати, де чия будка і в кого ланцюг коротший. У цьому ракурсі політологи пояснюють і негативну реакцію Кучми на рішення Кабміну про передачу Мінтпаливерго корпоративних прав управління "Нафтогазом України" – це рішення уряду фактично було скасовано. Як невигідне главі АП та його хлопцям.

Ще одним "м'ячем", який прем'єр-міністр просто не міг утримати, було висловлювання глави держави з приводу вільних економічних зон. Не секрет, що могутність донецького клану базується в тому числі (якщо не в основному) на існуванні в регіоні ВЕЗ із відомими "дірками", податковими пільгами тощо.

А тут президент з доброго дива називає їх "вільними напівкримінальними" й на засіданні колегії Державної митної служби висловлюється за те, щоб "поставити крапку з цими зонами - узагалі ліквідувати їх". Адже, мовляв, через ВЕЗ ввозять неякісні товари й відмивають гроші, ці утворення не демонструють достатнього рівня економічного розвитку, здатного залучити інвесторів, тощо. І хоча Л.Д. зазначив, що його слова "стосуються не тільки донецької зони", "шапка загорілася" саме на тій людині, про яку всі подумали.

Рядки інформаційних агентств: прем'єр-міністр України Віктор Янукович вважає справедливою критику президента Леоніда Кучми щодо спеціальних економічних зон і зазначає, що ця критика стосувалася конкретного випадку завезення в Україну приблизно 75 тис. тонн курячого м'яса. (...) "Інтервенція такого об'єму курячого м'яса по дуже низьких цінах заважає нашому товаровиробнику, нашим птахофабрикам конкурувати на внутрішньому ринку", - пояснив прем'єр. Глава уряду, перебуваючи на місці "злочину", в Донецьку, визнав, що "є деякі негативні моменти роботи ВЕЗ; ми повинні це проаналізувати, зробити висновки і, природно, ці негативні питання вирішити". За словами Януковича, президент висловив "правильну точку зору", хоча "багато в чому пристрасті навколо ВЕЗ розжарила преса".

А як тут не розпалювати, якщо бачимо конкретний випадок атаки на нібито всесильних "донецьких" із боку конкурентів? І якщо навіть залишиться "регіоналам" їхня безцінна "дірка", тобто ВЕЗ і далі існуватимуть, все одно зрозуміло: це ще один тривожний дзвоник. Після "курочок", тобто квіточок, можуть бути і ягідки.

Можна й далі перераховувати вже "привезені" у ворота "Шахтаря" м'ячі. Не останнє місце серед поточних поразок "донів" посідає, приміром, і той факт, що новий прем'єр, передислоковуючи у всі можливі київські крісла клерків із вугільного регіону, так і не зміг приживити до урядового тіла донбаську праву руку: державний секретар Кабінету Міністрів Володимир Яцуба грає явно не в цій команді. І не лише він спричиняє певні тертя в Кабінеті.

У числі розчарувань Януковича та його команди врахуймо і той "напряг", у який уряд потрапив у зв'язку із запровадженням санкцій FATF і ще потрапить, коли на порядку денному постане питання про потребу віддавати зарубіжним кредиторам уже найближчим часом мільярдні борги, накопичені попередніми кабінетами. Підтримка з боку заходу такого Прем'єра бачиться неймовірною. Патронат же Москви успішно вистражданий конкурентами. 0:?.

Користувачі й використовувані

Які в Януковича здобутки? Щиро кажучи, небагато. Сам Віктор Федорович на перше місце ставить сущу абстракцію - "передусім визначеність урядової команди щодо пакета невідкладних заходів, які необхідно здійснити у державі найближчим часом", про що й заявив у інтерв'ю каналу ICTV. Саме там він пообіцяв "завжди відповідати" на "виклик долі" у вигляді пропозиції взяти участь у президентських виборах. Це, звісно, головне, задля чого Янукович прийшов у Кабмін, але право балотуватися в "наступники" ще треба... ні, навіть не заслужити – вибороти. А конкуруюча сила вперто ставить палиці в колеса.

Йдеться, ясна річ, про соціал-демократів (об'єднаних) та їхнього лідера, главу адміністрації президента Віктора Медведчука. На них падають усі підозри і в "залізничній" суперечці, і у наїзді з "напівкримінальними зонами", і не лише з цим. Ще б пак, адже у Верховній Раді СДПУ(о) фактично виперли з більшовицької коаліції, не давши главі АП керувати більшістю на власний розсуд власними методами. Нахабний перерозподіл комітетів за есдеківським сценарієм не вдався, і частина опозиції чудово скористалася своєю "золотою акцією", побувши заодно з усіма, кого дратує Медведчук, тобто ворогами свого головного ворога.

Цікавий, до речі, момент: здавалося б, певна спільність тактичних інтересів уряду з більшою частиною парламенту мала б допомогти у вічних спробах налагодити тіснішу співпрацю Кабміну і ВР, однак у цьому випадку – через "попутність" урядові "не тих" депутатських сил – президент (чи то, пак, Л.Д. та його адміністрація) знову проти. Те, що є у Верховній Раді зараз, важко назвати бодай ситуативною більшістю, не кажучи вже про серйозніший альянс, та чи реальна інша спілка?

Наївні були ті, хто гадав, ніби примирення есдеків із "донецькими" можливе. "Дони" вийшли за межі своєї вотчини й вторглися таким чином у чужі володіння – який тут мир? Навіть якби якийсь поганенький договір про ненапад – внаслідок "дерибану" ринків і зон впливу – й вимальовувався б, то його перекреслює той безперечний факт, що у "донів" та "медведчуківців" різні не лише бізнесові, а й політичні інтереси. Все, знову ж таки, крутиться навколо конкуренції пропрезидентських сил за право балотуватися в наступники Кучми, і тут буде розбито ще не один глек. Ющенко вже веде ПРЕЗИДЕНТСЬКУ кампанію, а вони – лише змагаються за право представляти на виборах "партію влади". "Війна" наразі "холодна", але це – поки що.

Назвати діючий уряд коаліційним все рідше дозволяють собі навіть апологети всевладної коаліції. Активісти СДПУ(о) після грудневих подій у ВР на повному серйозі говорили про виведення з Кабміну своїх "делегатів" чи як мінімум зняття з партії відповідальності за діяльність Кабінету Януковича. Доходить до смішного: за програму дій уряду, яку так-сяк склепали, з більшою ймовірністю голосуватимуть "нашоукраїнці" Ющенка (котрі свого часу усунулися від голосування за Януковича як прем'єра), аніж есдеки Медведчука. Останні перетворилися на таких собі ставлеників "батька", покликаних "бити червоних, поки не побіліють, і білих – поки не почервоніють".

Лупцюючи й опозицію, і "донецьких", самі "лицарі червоної троянди" червоніти й не думають. Справді, каже Олександр Зінченко, факт організації саме есдеками фальшивих листів нібито від імені Ющенка ще слід довести. Решту – теж. А як у нас подібні неподобства доводять, ми знаємо. Тим часом саме така роль об'єднаних соціал-демократів – як ворожих усім і вся "безпрєдєльних" "джентльменів удачі" – дозволяє їм не знічуватися навіть після відчутних поразок і топити разом із собою й конкуруючі фірми.

Можливо, було б інакше, якби лідер цієї партії був пересічним парламентарієм, але ж Віктор Медведчук – глава адміністрації президента у республіці з особливими повноваженнями президента і ще особливішими – його адміністрації. Відтак не дивно, що активна антиющенківська кампанія почалася за більш як півтора роки до президентських виборів, і водночас знаходиться час і можливості відважувати з-за рогу стусани Януковичу.

Віктор Федорович, до якого ми повертаємося, вже встиг зрозуміти, що бути Прем'єром в Україні не складно, а дуже складно. Це вам не НОК очолити. Адміністрація Президента займається звичною для неї й незвичною для нашого "героя" "агресивною опікою". Ледве від двох "молодіжних" судимостей відкараскався, а тут уже щось нове "напівкримінальне" (як ті самі ВЕЗ) "шиють". І не покличеш міліцію та суди – вони лише в Донецьку свої. Деякі депутати (приміром, Олександр Волков) узагалі говорить, що уряд Януковича впаде у травні, із вуст окремих есдеків злітає не набагато оптимістичніший прогноз стосовно відставки В.Я. – початок осені.

Авжеж, якщо президент побачить, що цей чоловік не тягне на наступника, краще буде його "спалити" і, поки не пізно, розкручувати на посаді глави Кабміну іншу особу. Глава держави, поки не реалізувалися плани щодо зміни системи влади, може підписати найсумніший для Віктора Януковича папір у будь-який момент (подейкують, що проект, як завжди в подібних випадках, уже чекає свого часу під сукном в АП).

Інша справа – недовіра з боку парламенту. Її загрозу можна відстрочити принаймні на рік, якщо буде затверджено щойно підготовлену програму уряду. А в позитивному для чинного глави уряду голосуванні ВР з цього приводу навряд чи слід сумніватися, і це нарешті стане здобутком Кабміну Януковича. Якою б програма дій КМ-2003 не була, можна не сумніватися, депутати її затвердять. Хоча б для того, аби досадити Медведчукові. А урядовці ж так старалися – наче дядя Федір, Шарик і Матроскін, котрі у дві руки й чотири лапи додавали тексту на всі смаки, аби плани – байдуже, реальні чи ні, - сподобалися всім фракціям і верствам населення.

Покепкував із проекту вже й спікер Володимир Литвин, зауваживши, що програма повинна бути "значно коротшою і більш приземленою", оскільки нинішній її варіант дуже складний для сприйняття. Ще, на думку Голови ВР, у ній необхідно чіткіше виписати пріоритети у роботі й механізми виконання поставлених задач, а заодно й прибрати кальки з російської мови. Але Литвин упевнений, що "Верховна Рада обов'язково повинна підтримати програму дій Кабінету Міністрів, навіть у випадку визнання її недосконалості".

І якщо в когось власні плани щодо персони Януковича, то, скажімо, опозиція, і разом із нею Віктор Ющенко, зацікавлена в збереженні його на посаді, аби було кому конкурувати в одній ніші з тим самим Медведчуком, при цьому взаємопослаблюючись. Хтось вважає, що в недоторканному статусі головний "дон" набереться сили, вміння й ресурсів, убере в себе снагу своїх "паралельних" конкурентів? Навряд чи щоб аж так.

Принаймні перші місяці керування пана Януковича показують, що "дон" якийсь тихий. Якщо, відкинувши міфи й "понти", не сказати – слабак. А коли погодитися з оцінкою, що не може претендувати на визначну роль в історії першої декади нового тисячоліття особа, яка за натурою є швидше менеджером, аніж лідером, та й то менеджером лише в умовах специфічного регіону...

Для опозиції і Ющенка в такому випадку все не так сумно, як декому здавалося. Зважмо хоча б на те, що у злагодженій роботі пропрезидентської більшості та Кабміну не зацікавлений саме глава президентської Адміністрації: справді, навіщо Медведчукові посилювати рейтинг Януковича як вправного керівника державного господарства, якщо балотуватися в "гаранти" хочеться самому?

Тому й виходить, що це Віктор Федорович має йти до опозиції на уклін у надії випросити додаткові голоси, а не навпаки. І відтак вимагати від В.Я. теж можна багато, аж до фінансування певних політичних проектів. На думки про подібну спільність наштовхує і присутність кількох "донецьких" на позавчорашньому дні народження лідера "Нашої України". Такий ось виходить "гачок". Колишній донецький "губернатор" став у Києві банальним заручником обставин.

"Уряд Януковича не зможе набрати політичну вагу, оскільки Адміністрація Президента зацікавлена тримати Кабмін у підвішеному стані… Питання не в Януковичі. Уряд, який не має підтримки у парламенті, - приречений", - каже в інтерв'ю Рейтер Віктор Ющенко, натякаючи, що нічого суттєвого той Янукович без "Нашої України" у парламенті не вдіє. І в цьому ще один програш Віктора Федоровича: йому є що втрачати, а опозиції – нема.

І якщо номінальна провідниця фракції "Регіони України" Раїса Богатирьова й каже, що її колеги ведуть постійні переговори про співпрацю з "НУ", то лише через те, що саме "регіонали" більше потребують чужого плеча. Такі круті зовні, "дони" з їх, грішми виявилися "салагами" великої політики, де насправді не все купується.

"Якщо це буде виклик долі, я на нього..."

А все-таки круто Кисельов на ICTV розкрутив Януковича на оте гучне зізнання в президентських намірах. Ляпнув – і вийшов ляп. Фальстарт таки явний – не міг дати Леонід Данилович Вікторові Федоровичу дозволу стартувати вже зараз.

Дивна річ: Литвин від балотування на словах відмовляється, хоча явно росте й працює для цього, про відмову Медведчука заявив сам "Папа", від чого наміри й вага Віктора Володимировича не стали меншими. А в Януковича – невдача за невдачею, натомість намір – озвучено. Ну не втримався, побув якийсь момент самим собою. Тепер, дивися, ще одного прем'єра Кучма пошле подалі "у зв'язку з надмірним формуванням політичного іміджу". От і думай тепер, як поводитися далі...

Серед роздоріж Віктора Януковича – ще одне, очолювати чи ні власну партію. Було б непогано отримати конкретну підписку, базу у вигляді вагомої політичної сили. І наш "герой" думає про Партію регіонів, адже бачить, що процес прийняття рішень на рівні Києва надто "заполітизований". Однак тут знову палиця на два кінці: піти по цій до розі, обрати підпору й "піар" у вигляді ПР, - значить, остаточно зациклитися лише на Донецьку (партія ж – зовсім не "регіонів", а"регіону"), із якого й так не вдається вирватися. Саме там Януковичеві улюблені песики, голуби, футбольна команда, дружина... Там він удома, там робить "найпонятніші" заяви без папірця. А влада в Києві не дуже дається. Дивна вона якась.

...Найсмішніше ж буде, коли жоден із цих павуків у банці, котрі змагаються за право виборювати звання заступника, діючого гаранта не влаштують, і він справді посунеться на третій термін. Оце вже буде "буйний" "дон"...