Полохало про кучмову "рехворму"
03/05/2003 | Shooter
На думку шеф-редактора журналу "Політична думка" Володимира Полохала, головним невідомим моментом запропонованої реформи - "хто призначає прем'єр-міністра, хто робить подання на його призначення і хто звільняє".
"Сьогодні президент подає кандидатуру прем'єра, а Верховна Рада її затверджує. Якщо парламент не затверджує кандидатуру від президента, той може призначити його виконуючим обов'язки. Зараз президент може звільнити прем'єра з будь-яким формулюванням: навіть до такого комічного "за формування власного іміджу". Наприклад, приводом для звільнення Кінаха стала його "неувага до проблем культури", нагадав Полохало.
"Наразі ця ініціатива має кілька вимірів", - зазначив політолог. "Перший вимір – перехопити політичну ініціативу чи втримати її у руках. Формувати свої власні правила гри протягом тих року-півтора, які залишилися до президентських виборів, а також включити у дискусію всіх інших гравців, які будуть вимушені реагувати на його пропозиції", прокоментував Полохало і додав, що "вже у четвер зранку Кучма буде з цікавістю слухати, хто і як реагує на його заяву".
"Центром суспільної уваги й епіцентром масмедійного інтересу стає діючий президент", - вважає політолог. – "Він – гравець, він намагається переключити увагу суспільства і мас-медіа на ті правила гри, які він пропонує, і які не можна обійти увагою, оскільки він є суб'єктом законодавчої ініціативи".
"Таким чином Кучма перетворився на політтехнолога – сам чи з допомогою голови його адміністрації, чи радників, чи свого колеги Путіна. Багато хто з українських політиків є одночасно і політиками і політтехнологами. Кучма виступає політтехноголом і піарщиком. Це такий самопіар", прокоментував ініціативу Кучми Полохало.
"Другий вимір, - який визначив політолог, "це – применшити вплив від подій опозиції 9 березня. Президент може коментувати все те таким чином, що він пропонує реформи, а опозиція дбає тільки про власні амбіцій і про те, хто буде президентом. До речі, не всі помітили, що на з'їзді опозиції говорилося про політичну реформу. Опозиція зрозуміла, що має пропонувати конкретні пропозиції реформування за власними правилами".
Третій вимір президентської ініціативи – президентськї фобії. "У президента сформувалася усталена фобія перед власним політичним, і просто майбутнім після 2004 року. І це - фобія невизначеності, негарантованості", вважає Полохало. "Президент знає, що породжені ним актори із середовища фінансово-політичних угруповань – це люди, які можуть піти на все, і швидко забути про колишню прихильність з боку президента. Він не впевнений у своєму оточенні, не впевнений у майбутньому не тільки з точки зору опозиції, яка звичайно намагатиметься з'ясувати всі обставини його діяльності", висловив думку у коментарі УП політолог.
На його думку, "слабкість президента" полягає у тому, що "він вже вдруге після 24 серпня наступає на горло власній пісні, вимушений зраджувати власному розумінню ролі президентства, ролі особистості на пострадянському просторі. І ця фобія президента - важливий елемент його ініціатив. І якщо це не тільки гра, це фобія не тільки перед тим, що може перемогти Тимошенко чи Ющенко, а й невпевненість, що представник від влади буде тим гарантом, яким був Путін для Єльцина. Фобія і проти опозиція, і проти своїх", констатував Полохало.
На його думку, якщо кучмівський проект отримає 300 голосів, то це не означає зміни політичної системи, а є "таким своєрідним способом збереження статус-кво на політичному й економічному полі. Основні угруповування зберігають свої позиції, контроль над парламентом, над урядом. Така реформа не зачіпає сутності політичного режиму й основних інтересів (бандюківських) груп – ані київської, ані донецької, вони зберігають свої ресурси. І у третьому варіанті президент виграє", зазначив Полохало.
"Сьогодні президент подає кандидатуру прем'єра, а Верховна Рада її затверджує. Якщо парламент не затверджує кандидатуру від президента, той може призначити його виконуючим обов'язки. Зараз президент може звільнити прем'єра з будь-яким формулюванням: навіть до такого комічного "за формування власного іміджу". Наприклад, приводом для звільнення Кінаха стала його "неувага до проблем культури", нагадав Полохало.
"Наразі ця ініціатива має кілька вимірів", - зазначив політолог. "Перший вимір – перехопити політичну ініціативу чи втримати її у руках. Формувати свої власні правила гри протягом тих року-півтора, які залишилися до президентських виборів, а також включити у дискусію всіх інших гравців, які будуть вимушені реагувати на його пропозиції", прокоментував Полохало і додав, що "вже у четвер зранку Кучма буде з цікавістю слухати, хто і як реагує на його заяву".
"Центром суспільної уваги й епіцентром масмедійного інтересу стає діючий президент", - вважає політолог. – "Він – гравець, він намагається переключити увагу суспільства і мас-медіа на ті правила гри, які він пропонує, і які не можна обійти увагою, оскільки він є суб'єктом законодавчої ініціативи".
"Таким чином Кучма перетворився на політтехнолога – сам чи з допомогою голови його адміністрації, чи радників, чи свого колеги Путіна. Багато хто з українських політиків є одночасно і політиками і політтехнологами. Кучма виступає політтехноголом і піарщиком. Це такий самопіар", прокоментував ініціативу Кучми Полохало.
"Другий вимір, - який визначив політолог, "це – применшити вплив від подій опозиції 9 березня. Президент може коментувати все те таким чином, що він пропонує реформи, а опозиція дбає тільки про власні амбіцій і про те, хто буде президентом. До речі, не всі помітили, що на з'їзді опозиції говорилося про політичну реформу. Опозиція зрозуміла, що має пропонувати конкретні пропозиції реформування за власними правилами".
Третій вимір президентської ініціативи – президентськї фобії. "У президента сформувалася усталена фобія перед власним політичним, і просто майбутнім після 2004 року. І це - фобія невизначеності, негарантованості", вважає Полохало. "Президент знає, що породжені ним актори із середовища фінансово-політичних угруповань – це люди, які можуть піти на все, і швидко забути про колишню прихильність з боку президента. Він не впевнений у своєму оточенні, не впевнений у майбутньому не тільки з точки зору опозиції, яка звичайно намагатиметься з'ясувати всі обставини його діяльності", висловив думку у коментарі УП політолог.
На його думку, "слабкість президента" полягає у тому, що "він вже вдруге після 24 серпня наступає на горло власній пісні, вимушений зраджувати власному розумінню ролі президентства, ролі особистості на пострадянському просторі. І ця фобія президента - важливий елемент його ініціатив. І якщо це не тільки гра, це фобія не тільки перед тим, що може перемогти Тимошенко чи Ющенко, а й невпевненість, що представник від влади буде тим гарантом, яким був Путін для Єльцина. Фобія і проти опозиція, і проти своїх", констатував Полохало.
На його думку, якщо кучмівський проект отримає 300 голосів, то це не означає зміни політичної системи, а є "таким своєрідним способом збереження статус-кво на політичному й економічному полі. Основні угруповування зберігають свої позиції, контроль над парламентом, над урядом. Така реформа не зачіпає сутності політичного режиму й основних інтересів (бандюківських) груп – ані київської, ані донецької, вони зберігають свої ресурси. І у третьому варіанті президент виграє", зазначив Полохало.