МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

"По ночам они забирают наших детей!"

03/06/2003 | Гура
http://www.rambler.ru/db/news/msg.html?mid=3253332

Стоя на холоде в платках, завязанных на затылке, женщины поджидают покупателей. На их лотках, расположившихся невдалеке от казармы 46-й бригады войск МВД, лежат привычные куры-гриль, пряности и плитки шоколада. Но здесь можно встретить и различные детали униформы - куртки и майки камуфляжной расцветки и даже черные маски с прорезями для глаз и рта. "В таких масках они приходят к нам по ночам, чтобы забирать наших детей", - возмущаются две торговки, не понимая даже, что продавать это может быть неуместно. "Мы точно знаем, что это ОНИ".

После трех лет войны, живя в том, что когда-то было городом, чеченцы уже не находят слов, чтобы выразить весь кошмар своего существования. "Я боюсь разговаривать с вами, я боюсь выходить на улицу... И мне так страшно ходить на рынок, что каждый раз беру с собой кого-то из детей, чтобы подать сигнал, если со мной что-нибудь случится", - рассказывает молодая медсестра. "В прошлый месяц пропал мой двоюродный брат. Потом на улице нашли его обезглавленное тело. Я так испугалась, что не осмелилась даже прийти на его похороны. Чтобы не навлекать несчастье на мою семью", - добавляет одна из ее подруг. Молодому человеку было 19 лет. Он жил в центре Грозного с двумя другими студентами, которые также пропали. Его знакомые говорят, что виноват он был только в том, что приходился родственником одному из сепаратистских лидеров. Заявления родные не подавали, чтобы не привлекать к себе внимания.

Ночные проверки

В этом океане террора все же есть безопасные гавани. Одна из них - пункт временного размещения (ПВР) на улице Богдана Хмельницкого в Грозном, отремонтированное здание, в котором нашли приют несколько сотен беженцев, вернувшихся из лагерей на севере Чечни или в Ингушетии. "Здесь не бывает зачисток, - рассказывает Нина, 37-летний психолог, приехавшая с двумя детьми из села Знаменское. - Начальница пункта не позволяет их проводить. Она сказала властям: "У вас есть списки проживающих, у нас есть компьютеры, можете проверять. Не надо тревожить людей, тем более ночью". С мая прошлого года, с тех пор, как она приехала, сюда не врывались по ночам милиционеры или военные, как это часто бывало раньше. "Они приходили как минимум два раза в месяц, военные или фээсбэшники. В четыре часа утра. И говорили: "Документы и оружие - на стол". "Какое оружие? Они уводили людей и даже избили девушку, которая заступилась за своего брата", - вспоминает молодая женщина.

Впрочем, ПВР - далеко не райские уголки. Семьи - у чеченцев часто большие - вынуждены ютиться в одной комнате, большую часть дня - без воды. Обещанная помощь в восстановлении индивидуального жилья так и не поступила. Но приходится выходить на улицу - купить еду, посмотреть на разрушенное жилище. "Для меня самое ужасное - это блокпосты, - говорит бывшая беженка. - Солдаты, проверяющие документы, говорят мне: у тебя русское имя, ты взрослая, значит, ты снайперша. Они хотят денег. Они берут их со всех, даже с водителей автобусов".

Люди в масках

С годами страх не проходит. Наоборот, он только усиливается. "Когда началась война, мой сын был еще маленький. Сейчас ему 12 лет, и я уже боюсь за него, потому что они забирают даже 14-летних. Федералы говорят, что мы бандиты. А мы считаем, что преступники - это они", - говорит молодая женщина. Ее сестра погибла от взрыва гранаты, брошенной во двор дома, а трое братьев были арестованы и избиты. Когда обитатели ПВР навещают своих родственников и бывших соседей, здание гудит от последних городских новостей. Соседка Нины только что приехала из деревни Первомайская в 20 км от Грозного. "Вчера вечером ОНИ схватили двух братьев. Один из них убежал и был ранен. Их привязали к мешку со взрывчаткой. Одному удалось освободиться, а другой погиб. Об этом мне рассказала двоюродная сестра", - говорит она.

Исчезновения людей, ставшие кошмаром для мирных жителей Грозного, происходят почти всегда одинаково. Приезжая на машинах без номеров, люди в масках и в камуфляжной форме без погон и знаков различия внезапно врываются ночью в дома своих жертв и увозят их. Спустя несколько дней, недель и даже месяцев их тела или части тел находят на улицах или в ямах. Семьи, разыскивающие своих родственников по казармам и тюрьмам, слышат в ответ только отговорки. Некоторые обращаются в суд. Официально, по словам полковника ФСБ Ильи Шабалкина, возглавляющего военный пресс-центр в Грозном, в Чечне числятся пропавшими без вести 1640 человек. В это число включаются также солдаты, о судьбе которых ничего не известно с первой чеченской войны (1994-1996), а также жертвы бандитских похищений. Федеральные войска защищаются от обвинений в похищении мирных жителей. "Многие семьи рассказывают, что их сыновья исчезли. После следствия же выясняется, что они вступили в банду", - говорит полковник. Более того, он рассказывает, что российские войска задерживали вооруженные группы чеченцев, которые, переодевшись в российскую форму, убивали своих сограждан. Отвечая на шквал вопросов, возникающих в связи с этой информацией, российские офицеры уверяют, что "достать униформу на рынке может кто угодно".

Адресные операции

Эти объяснения, как и цифры, опровергаются правозащитными организациями. По данным "Мемориала", число чеченцев, исчезнувших после ареста, достигает 2800 человек. Эту цифру организация рассматривает как минимальную, поскольку многие семьи вообще не обращаются за помощью в какие-либо инстанции. За январь и февраль, утверждает представитель правозащитной организации в Москве, уже пропало без вести 42 человека и их число растет. Правозащитники не принимают доводов федералов. "Мы зафиксировали многочисленные случаи, когда люди пропадали после захвата их группами, приезжавшими на армейских машинах. У чеченских сепаратистов нет бронетранспортеров", - говорит директор московского представительства организации Human Rights Watch Анна Нейстат.

Обещанная Москвой "нормализация" оказывается иллюзией. Да, количество блокпостов сократилось. Каждый третий блокпост был снят, утверждает полковник Шабалкин. Крупномасштабные облавы, "зачистки", во время которых проверке подвергалось все село, практически прекратились, как и обещал президент Владимир Путин. После трагедии с октябрьским захватом заложников в Москве он распорядился, чтобы федеральные войска проводили адресные операции. Но в глазах гражданского населения они носят характер чистого произвола. Как отмечает "Мемориал" в своем докладе от 11 февраля, они превратились в "инструмент террора, не менее жестокий, чем сами облавы. Так как часто люди, арестованные во время этих операций, бесследно исчезают".

Пророссийские чеченские власти, сидящие между двух стульях, не отрицают фактов. Местное телевидение, вещающее только на русском языке, каждый вечер ведет передачу "Розыск", в которой семьи рассказывают об исчезновении своих родственников. Пророссийская чеченская милиция разрывается между лояльностью к Москве и близостью к собственному народу. Ей нечего ответить людям, коорые жалуются: "Если наши дети виноваты, зачем их убивают? Пусть их судят". "Чтобы покончить с исчезновениями людей, нужно работать всем вместе. Сейчас слишком много подразделений, служб. Есть федеральная милиция, чеченская милиция, ФСБ и даже ГРУ", - признает начальник отдела криминальной милиции Октябрьского района, где в 2002 году пропало без вести 18 человек. При этом он не объясняет, почему такого взаимодействия до сих пор нет. Пока власти молчат, у населения нет другого требования, кроме требования о выводе российских войск, в которых оно видит источник всех своих бед.

Элен Деспик-Попович
Инопресса

Відповіді

  • 2003.03.06 | надійяий

    Українці в цьому не винні, я маю надію (-)

  • 2003.03.06 | Спостерігач

    Чеченці самі вибрали таку долю і немає чого

    тепер скиглити. З сильним ворогом потрібно було домовлятись, а не лізти на рожон. Ще й досі пам"ятаю пихаті пики Дудаєва, Радуєва і т.п. "героїв-визволителів" в уніформах а-ля Че Гевара та войовничі хороводи озброєних бородатих "джигітів" на вщент розбомбленій центральній площі Грозного. Де вони тепер ? Невже сподівались, що Росії кінець і можна не боятись пораненого звіра ? Хіба не знали, що поранений звір ще страшніший ? Ну невже не можна було піти за сценарієм Татарстану ? І необхідну самостійність би зберегли і народ не прирекли б на страждання. А тепер мають те що мають. І зовсім не шкода тих, хто сам за власною долею заліз по горло в гів*о і тепер блює наковтавшись його. Дякувати Богу, в більшості українців вистачило глузду не сильно дражнити ведмедя. Тому живемо і не боїмося, що в квартиру увірветься п"яний російський омонівець. Отут, мусимо визнати, що при всьому маразмі нашої влади, Кучмі треба подякувати за те, що не допустив Чеченського сценарію в Україні..
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.03.06 | Богдан

      Дуже помиляєтесь. Українці якраз пішли по чеченському сценарію

      в 40-50 роках. Запекла та безкомпромісна війна зі звіром. А Білорусь пішла по сценарію Татарстану: тихо пересидіти, раптом мине.

      Результат:

      Ми - незалежні (хоча і живемо при диктатурі, але це вже наша внутрішня проблема).

      Білорусь - забита та під каблуком у звіра.

      Теж саме ви побачите і за декілька десятків років на Кавказі. Той хто платить за свободу високу ціну, той має її, а хто продає її в обмін на спокій не буде мати ні свободи ні спокою.

      Кров десятків тисяч бійців УПА пролилась не марно. Чеченська кров зараз теж не марно проливається. А всі тимчасові свободи Татарстану лопнуть як мильна булька: барін дал - барін забрал.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.03.07 | visitor

        Не перебільшуйте роль УПА.

        УПА, як опереткова трупа щезла ще в кінці 40 років, бо не хотіла, або не вміла домовлятися. На що тільки надіялись ? А т.з. самостійність Україні формально подарували з переляку українські комуністи, коли побачили, що до влади в СНГ може прийти демократ (і таки прийшов), антикомуніст Єльцин. Україна мала б бути таким собі комуністичним брежнєвським острівком. Але не вийшло. Дуже вже комуняки налякались і з переляку поміняли портрет Леніна на Шевченка, не змінившись по суті. І лише після цього (вже всередині 90-х років) 70 - літні діди, що все своє свідоме життя віддали доблесній праці на совєцьку владу і деякі мають за це урядові нагороди та почесні грамоти того часу, почали тусуватись на площах західноукраїнських міст, дивуючи перехожих кумедною уніформою. Так що УПА тут ні до чого. Крім того, я не бачу різниці між Білорусією та Україною у питанні суверенітету. І Лукашенко і Кучма лежать під Путіним і не ворушаться. Білорусам навіть легше. Своім підмах..., пардон, мнимим прагненням до воз"єднання, вони хоч мають газ та електроенергію з Росії за набагато нижчими, ніж ми маємо, цінами. А нас москалі задаремно деруть. І в прямому і в переносному смислі. Московські проститутки, кажуть, як правило, українки. І кому фактично належать українські підприємства ? Так що за самостійність нам ще потрібно боротись і боротись, а не смішити народ байками про роль УПА у встановленні сьогоднішньої самостійності України.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.03.07 | Andrij

          Re: Її важко перебільшити

          Можливо, ви погано пам"ятаєте часи отримання Україною незалежності. ВСІ демонстрації в Києві йшли під пісні січових стрільців та з прапорами УПА. "Націоналістичний" прапор України підняли на Хрещатику саме завдяки Львову та спадщині УПА. В усіх українців був перед очима взірець боротьби за незалежність. Додам, що так саме тим взірцем була УНР, але її люди вже не пам"ятають. УПА в 1990-91 роках пам"ятали багато.

          Комуністи, до речі, нічого нікому не дарували. Просто тих комуністів вже не було би, якби вони захотіли опиратись 300-тисячному натовпу в Києві. Можете подякувати комуністам Кучмі та Кравчуку за бідність та приниження на протязі 11 років. Оце був справді "подарунок" від них.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2003.03.07 | visitor

            Ага ! Знов героям слава ? Не нудить ?

            Якщо УПА така сильна, розумна та авторитетна організація, то чому не досягла мети, за яку боролась ? Чому її нащадки зараз не при владі ? Що заважало ? Чому українці такі бідні ? Можете не відповідати. Відповідь відома. Доповню ще. Українці (маю на увазі нинішніх гетьманів) не вміють домовлятись, не хочуть йти на компроміси задля блага народу, задля майбутніх поколінь. Українські вожді вміють лише з тріском програвати і задешево продаватись. От тому й маємо три РУХи, пів-сотні впертих близнюків-партій ліберал-соціал-демократів і т.п., керманичі яких далі порога свого офісу не бачать світу і не здатні помиритись як гротескні гоголівські Іван Іванович з Іваном Никифоровичем. Єдинй герой у українців зараз - це В.Ющенко. Тільки він здатний повернути наше майбутнє в потрібному напрямі, бо веде зважену дипломатичну лінію. А про "подвиги" УПА в боротьбі з польською бідотою всім відомо. Щоправда і ті не кращі. Тільки чогось про перемоги УПА над головними ворогами не чути. І не треба верещати про славне минуле, бо результати "славного" минулого ми маємо. Це стосується і пана, який поставив свій підпис "Долбень".
        • 2003.03.07 | Мартинюк

          Не повторюйте міфи ...

          Чесно кажучи ви мене просто розмішили заявкою про оперетковість УПА . Як би вам того не хотілося, але УПА була вельми серйозною організацією, на боротьбу з якою тодішня світова наддержава СРСР витратила майже десять років. А якщо подивитися на пропаганду комуністичної Польщі, то взагалі могло видатися що бої військ комуністичної Польщі з УПА були чи головними битвами другої світової війни. Щось подібне про УПА також пропаганда комуністичної Чехословаччини, територією якої частина підрозділів УПА пробивалася на Захід.

          Західна Україна переповнена абсолютно реальними свідченнями надзвичайно жорстокої і безкомпромісної боротьби, як тими що передаються з уст в уста так і реальними фізичними руїнами, виселеними НКВС лісовими селами та хуторами, залишками бандерівських схронів, патронами та зброєю, якої на городах часо можна викопати більше ніж картоплі.

          Ви бачили дійсно трохи комічні дефіляди старих дідусів в саморобних уніформах, які однак не виглядали більш жалісно від походів ветеранів Червоної Армії , хоча останні отримують всілякі пенсії та пільги.

          Якби не приклад УПА і не роль України в розвалі СРСР, ми би зараз страждали тою самою грабіжницько-конфіскаційною перестройкою, лише в рамках "єдиного і неділимого"

          Голодна воля завжди краще аніж сите рабство. А інакше для чого те життя потрібне?
    • 2003.03.07 | Sardanapal

      Re: Чеченці самі вибрали таку долю і немає чого

      Долбень


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua