03/11/2003 | Остап!

Чому я не Матросов, або куди податися небайдужому

Ось візьмемо пересічного мене. Я належу до середнього класу.
Що це означає? А то, що я "розібрався" в "режимі" і, більш-менш, нормально живу. Заснував, що треба, очолив, що треба, відрегулював відносини з перевіряючими, змазав найбільш скрипучі моменти. Перед цим, правда, закінчив ВУЗа, опанував іноземну мову. Вчитись продовжую, кожен день. Не п"ю, не палю, не вживаю наркотики, займаюсь спортом. Об"їздив закордоння.
Такий собі ситий "новий українець".

При цьому, я небайдужий до України і хотів би покращення ситуації в країні. Не для бізнесу, за бізнес я не переживаю, бо не залежу від пільг, квот, і т.і. Хочеться щоб Україна перестала бути тоталітарною країною. Я про це мріяв ще у 1985. (До 1985 був непоінформований....) У студентські роки займався політикою, навіть досяг того, що був делегатом І з"їзду РУХу, що проходив в КПІ....Потім Україна отримала незалежність і я заспокоївся. Правда, дивувала шалена інфляція, ситуація з трастами, "меркуріями", бандитизмом і продажністю органів. Але я думав, що то хвороби "перехідного періоду". Формально все було правильно - президент, як гарант..., ВР, багатопартійність - демократія та й годі. Прем"єри не справлялись з своїми обов"язками - їх відправляли у відставку. Знов, ніби правильно, маємо "козлов отпущєнія". І президент на білому коні. А ситуація все гірша і гірша, люди все бідніші і бідніші. В Києві це не так помітно, а "у регіонах" жахливо.

І от, рік назад, я знову почав цікавитись політикою.... Трачу на політичні читання і дискусії не менше 2 годин на добу, а інколи і по 4-6 годин. Тобто міг би бути членом якоїсь політичної партії.
А може, і вибитись у "інструктори" райкому . Але куди податись? Де прикласти свої знання для користі України? А знання є, можу створити розгалуджену інформаційну систему для любої організації масштабу України, або і міжнародного масштабу. Тобто ефективну систему для роботи партії, наприклад. Але де та партія?
Пробував пристати до однієї відомої партії, але там якісь непевні внутрішні процеси .
Так і не вступив. Інші партії є, або неприйнятними з ідеологічних міркувань, або там все за гроші.
А гроші мені не потрібні. Я сам готовий платити членські внески, але куди? Ентузіазм згасав...

Зникнення Гонгадзе було як холодний душ. Знову почав перейматись політикою. Плівки Мельниченка заставили задуматись про владоустрій в Україні. Неможливість усунення президента, ні при яких умовах, показало, що не все гаразд навіть з Конституцією. А інші негаразди - наслідки...

Наступною важливою подією стало створення УБК.(Як писав Свистович -"без політики") Палатки на Хрещатику - це просто "промінь світла в темному царстві". "Зона вільна від Кучми" - я радів, як мале дитя. Коли Свистович сказав, що буде секретна нарада в Бучі, я зібрався туди їхати. Але в останній момент товариш відговорив - чи поможеш УБК не відомо, а от агенти "запеленгують" - це точно... Не поїхав...

Далі з УБК сталися дивні метаморфози - УНА-УНСО, Український комсомол, СПУ, Собор, просто співчуваючі....депутати.... Я не поділяю політичні погляди, або не сприймаю їх вождів (Матвієнко).
Що робити? Чим допомагати? І чи допомагати..........? При всій моїй поваза до пана Луценка, як до організатора і оратора, мро які Маркси-Леніни може бути мова? Тай ще й під червоними прапорами?
Незрозуміле фінансування.....(може я тут помиляюсь, вибачте).

Далі утворилось ФНП. Крок вперед. Але знову ж, куди йти, кому, чим допомагати - Морозу стати президентом? Я проти нього. Об"єднувальна ідея ФНП - "Геть". Ну геть, а що далі? Пані Тимошенко каже - якщо людина ліва, то для неї є Мороз, якщо людина права, то для неї є Ющенко. От як все виявляється просто. Перевиберем "папу" і заживем щасливо! Чорта з два....

Тому і немає підтримки УБК, ФНП серед широкого загалу, що не зрозуміло, що, власне підтримувати?
Чи "вожді опозиції" гадають, що народ - бидло, і йому нічого пояснювати не треба.
Показали "плівку Мельниченка" (в правдивості яких, я вже почав сумніватись...) і все, всі вийшли на мітинги, прокричали - "Геть....", "Хай....". Кучма пішов, забрав з собою АП, опозиціонери "дорвались до корита". Це дуже цікаво "лідерам опозиції". Але мені не цікаво. Хоч я і був на всіх мітингах і демонстраціях, що проводила опозиція.

Нема конструктиву, нема свіжих ідей, принципів побудови суспільства, не кажучи, про те, що немає такого цивілізованого опозиційного органу, як тіньовий кабінет. Слабо, опозиції, попрацювати в синхронному режимі з урядом, пропонуючи свої рішення тих, чи інших проблем. Чи уряд у нас реформаторський? Тоді, якого біса хоче опозиція? Зміни Кучми? На "свого"? Як кажуть, "прапор в руки"... Якщо Кучма хитрий, то Ющенко залишиться прем"єром, і тоді не зрозуміло, чого хоче опозиція...

Як комерсант середньої руки, зауважу, що "бізнесплан" навіть "свічного заводика" повинен спочатку запрацювати на папері, а потім у "реалі" Це стосується і суспільного устрою. Кучмин "бізнесплан" якось з перебоями, та із зміними "директорів", працює. А де "бізнесплан" опозиції?
Для парламентсько-президентської, президентсько-парламентської, або парламентських республік?

Де та амбразура, на яку треба кидатись? І що там, за амбразурою?

От вам роздуми пересічного небайдужого.