03/12/2003 | Shrek

ЛЮДИНА і годувальник ще за ґратами, а в сім’ї — біда

Довго шукала домівку, де мешкає сім’я нинішнього політв’язня Володимира Павлюка, котрого ув’язнили майже 2 роки тому за те, що не міг більше терпіти тотальної несправедливості, яка розпинала його народ і його родину. Тому й пішов на акцію протесту 9 березня 2001 року. Що було далі? Відомо. Ув’язнення,.. засуджений... ЗА УКРАЇНУ. А в сім’ї з тих пір — біда. З хати вийшла дружина пана Володимира — Марія Трифонівна, ще молода жінка, але по страдницьких рисах її обличчя можна було відразу зрозуміти, що життя зробило її мученицею. Під час нашої розмови в неї та її матері на очах бриніли сльози. Час від часу, як ножем, різали слова “бідуємо”, “мучимось”, “пропадаємо”. Та вигляд людей і “начиння” хатини доводили їхню біду більше, ніж слова. Володимир був годувальником не тільки своєї сім’ї, але й підтримував родину дружини, де п’ятеро старих хворих непрацездатних людей, хвора дитина, неповнолітній син; де завалилась піч, потріскала хатина і нема кому тепер, крім пані Марії, все доглянути. Та самій Марії Трифонівні терміново потрібно робити операцію, а грошей на неї немає. Вона стоїть на біржі праці і одержує дещицю... на хліб. До того ж, вона не може залишити маму одну (син у школі). У її мами — анемія, вона часто втрачає свідомість. Пенсії маминої навіть на ліки не вистачає. Сім’я практично живе з того, що виростили на городі і з того, що має на господарстві. Проблем більше, ніж може витримати звичайна людина. Важко доглядати за худобою, не вистачає землі, та й та, що є — далеко в полі, майже ніхто не допомагає, напозичали грошей, а віддати нема з чого. Ускладнює їхнє і так тяжке життя те, що біля городу в них зробили смітник. Журяться бідні жінки паливом на зиму. Біля воріт проходить газова труба, але жоден керівник, політик чи хтось з духовних осіб, як це роблять в інших селах малозабезпеченим, не попіклувався допомогти з проведенням газу. Сказано, живуть в достатку і біда інших людей їм не припікає... ...Та раптом пані Марія повернулась спогадами про Володимира у минуле: — Кажуть, що у нього був запальний характер, а в дійсності він дуже щирий, щедрий, добрий, всім допомагав. Коли бачив, що людям гірше, ніж йому і його сім’ї — допомагав... А часом, коли дивився телевізор, казав: “О, знов несправедливість...” Тому пані Марія терзає себе запитанням: “Як може така людина сидіти у в’язниці...” “...Був ще такий випадок у житті Володимира, — розповідає далі пані Марія, — його хотіли влаштувати працювати на залізниці (коли він працював на Львівській за-лізниці, мав похвальні листи і гарні відгуки про роботу), але там не прийняли... через політичні переконання. На “Електронмаші”, де він також працював, не видали повністю зарплату, а мене звільнили з роботи невідомо за що. Нема ніде правди... Дуже нам тяжко...” Допоможіть!!! Чуєте?! Це волає, кричить ваше сумління. Прислухайтесь до нього і Бог прислухається до вас.

P.S.На видному місці біля Христового розп’яття, на перехресті доріг Глибоцького району помітила напис: “Волю УНСО”. Місцеві жителі кажуть, що він тут давно..., але не всі його помічають.

Газета "Час" http://www.chas.cv.ua/arhiv/5-03/media.htm