03/21/2003 | Чучхе

Я колись вже порушував цю тему на самому початку існування сайту "Майдан". Зараз як не дивно про її актуальність свідчать останні події події пов"язані з активізацією ченців певного патріархату щодо захоплення приміщень та претензії поляків щодо переоцінки деяких подій з українського життя. Якщо ситуація з ченцями всім відома, то, чомусь, майже ніхто не говорить про те, що архіви західних областей України практично захлинаються від запитів з Польщі щодо підтвердження прав власності на землю та нерухомість, які належали полякам до 1939 року. Я думаю там вже є й адвокати й лоббі, й пани, які кинуться сюди, якщо уряд України прийме відповідне рішення. А Кучма зараз настільки зашуганий, що може на це й погодитись. І Кваснєвський у нього лєпший друг. Головне, що з ченцями і офісом на Московській фактично створено прецедент передачі будівель "колишнім власникам". Взагалі це повний маразм, бо "колишнім власникам" передав те приміщення Ніколай Второй (нагадаю, що російський цар був одночасно головою і державної і церковної влади) і віддавати якомусь монастирю приміщення, передане йому колись "імпєратором і самодєржцем всєроссійскім" це означає начебто визнати дієвість в Україні законів (уложеній?) Російської Імперії. Цікаво, а якщо спадкоємці якого-небудь графа Потоцького перед"являть претензії, наприклад, на цементний завод у Рівному, чи на Сарненський залізничний вокзал? А як з об"єктами, збудованими режимом Антонеску в Одеській області? Значна частина житлового фонду Ужгорода, Мукачево зреквізована у мадярів, спадкоємці яких також пам"ятають про свої права. А спадкоємці Юза будуть претендувати на шахту імені Засядька.
Про вже висунуті претензії Росії я мовчу.

Державі потрібно однозначно висловитися щодо цього раз і назавжди, бо ситуація загрожує обернутися повним маразмом.