"Чий" Козаченко?
03/26/2003 | Пані
І чому раптом саме він потрапив на гачок ГПУ?
Нагадую, що випадків порушення справ проти колишніх урядовців високого ранга в Україні було надзвичайно мало і всі мали політичне або дерібанне підгрунтя.
Що цього разу - політика чи дерібан?
ПС. Він може бути винуватий в тому, у чому його звинувачують. Я і багато колишніх та нинішніх урядовців, на яких ВРада накатала стоси запитів по криміналу. Тож я не питаю про реальність звинувачень, я питаю про пріорітети - чому він?
Нагадую, що випадків порушення справ проти колишніх урядовців високого ранга в Україні було надзвичайно мало і всі мали політичне або дерібанне підгрунтя.
Що цього разу - політика чи дерібан?
ПС. Він може бути винуватий в тому, у чому його звинувачують. Я і багато колишніх та нинішніх урядовців, на яких ВРада накатала стоси запитів по криміналу. Тож я не питаю про реальність звинувачень, я питаю про пріорітети - чому він?
Відповіді
2003.03.26 | Shooter
Думаю, до тиждня-двох - вийде наяво.
Доречі, "нічийний" - теж може бути доброю причиною.Особливо сьогодні, коли "рвати чиєгось" - клопотів не оберешся.
2003.03.26 | Zaporozhets
А чий Гладій?
Shooter пише:> Доречі, "нічийний" - теж може бути доброю причиною.
Ну-ну. НІчийних в уряді не може бути. Не та система.
Дивлячись вчора, як за нього заступались "аграрії", думаю, що він з одної шаражки з Гладієм. Тому й виникає питання "А чий Гладій?".
> Особливо сьогодні, коли "рвати чиєгось" - клопотів не оберешся.
Це так. Хоча він може належати до такого собі маргінального аграрного угрупування, яке було невеликим і особливо не засвіченим. А тепер хтось з більших акул вирішив їх роздерибанити з прицілом на вибори. Ну і треба ж на когось повісити вину за ситуацію на селі.
(нічого не стверджую, це так, думки вголос)
2003.03.26 | Shooter
Також нічийний
Zaporozhets пише:> Shooter пише:
> > Доречі, "нічийний" - теж може бути доброю причиною.
>
> Ну-ну. НІчийних в уряді не може бути. Не та система.
Кучмовой він - оскільки всі бандюки-навколокоритники під Кучмою ходять.
> Дивлячись вчора, як за нього заступались "аграрії", думаю, що він з одної шаражки з Гладієм. Тому й виникає питання "А чий Гладій?".
Само(нєдос)статочний. Як і вся АПУ. До Юща засцяли йти (папік запрєтіл), абрєзаних-данєцких-дніпровських бояться - схавають і не гикнуть. От і бовтаються кавалком плавучої субстанції в ополонці з кумедною назвою "ЦєнтрізьмЪ"
> > Особливо сьогодні, коли "рвати чиєгось" - клопотів не оберешся.
>
> Це так. Хоча він може належати до такого собі маргінального аграрного угрупування, яке було невеликим і особливо не засвіченим. А тепер хтось з більших акул вирішив їх роздерибанити з прицілом на вибори. Ну і треба ж на когось повісити вину за ситуацію на селі.
>
> (нічого не стверджую, це так, думки вголос)
Так і я ж про це. Тільки, можливо, іншими словами.
2003.03.26 | Роман ShaRP
"Аграрії"/Янукович (?! ) (кілька передруків)
http://news.bigmir.net/index/20/287530/В то же время, как передают Українські новини, премьер-министр Виктор Янукович предостерег Генеральную прокуратуру и участников рынка зерна от поспешных обвинений в адрес Леонида Козаченко.
"До тех пор, пока будет идти следствие, никто не имеет права ни в чем никого обвинять", - сказал Янукович.
Янукович і дев`ять його радників
Прем`єр Янукович продовжує формувати у Києві команду. Не в значенні мозкового штабу, а в значенні кола людей, які з різних причин носитимуть у кармані посвідчення “радник прем`єр-міністра України“. 10 січня він підписав дев`яту постанову уряду на цю тему. Черговим радником прем`єра став Леонід Нетудихата, колишній керівник “Укртелекому“.
З числа усіх нинішніх радників Януковича можна виділити кількох осіб, перебування яких у колі найближчого оточення прем`єра складно чимось пояснити. Тобто, які якщо і мають зв`язок з “донецькими“, то заритий він дуже і дуже глибоко.
Однак це не стосується Леоніда Нетудихати. Він – людина “донецьких“. До приходу на головну посаду в “Укртелекомі“ очолював відділення нацоператора у шахтарському краї. До останнього часу Нетудихата працював віце-президентом компанії DCC, якою володіє Ахметов.
Як розповідають джерела “Української правди“, зараз, за деякими планами, Нетудихату готуватимуть для роботи на чолі Держкомзв`язку. І вже начебто є людина, яка в тандемі з ним піде на “Укртелеком“. Це - екс-депутат з Дніпропетровщини Олександр Рябченко, який має врівноважувати присутність донецьких у галузі зв`язку.
Серед інших радників Януковича вирізняється Ігор Гуменюк, керівник провідної у Донбасі фірми “Арс“. Цікаво, що це місце донецькій мільйонер отримав разом із статусом держслужбовця четвертого рангу.
Гуменюк разом з Ахметовим входить до найближчого кола оточення Януковича.
За даними “Інвестгазети“, у 1998 Ігор Гуменюк виступив на одній з нарад за участю Леоніда Кучми. Після виступу президент запропонував йому і його партнерам по бізнесу активно вкладати інвестиції у вугільну промисловість, залучаючи вітчизняний приватний капітал для економічного підйому не тільки шахт, але й заводів вуглемашбуду. У 2000 Кучма нагородив Гуменюка орденом “За заслуги“ III ступеня.
Зараз “Арс“ разом з “Індустріальним союзом Донбасу“ контролюють 75% ринку коксованого вугілля України. “Арс“ з “ІСД“ повністю забезпечують коксом “Азовсталь“, Алчевський метзавод, Єнакіївський і Дніпродзержинський заводи, Макіївський і Краматорський заводи, а також постачають значні обсяги вугілля на ММК ім. Ілліча.
Валовий прибуток “Арсу“ у 2001 році становив 2 846 млн. грн., що є 18 показником серед всіх компаній України. Однак той рік компанія завершила із збитком в розмірі 13 млн. грн.
Ще один донецький радник прем`єра – Едуард Прутнік. До цього був заступником губернатора-куратором вільних економічних зон, на посаду прийшов, коли йому ще не було і 30 років.
Під час виборів Прутнік очолював Донецьку обласну організацію Союзу молоді регіонів (є таке молодіжне крило Партії регіонів). І не треба сміятися над малосолідною назвою. Оскільки керівником “донецькокланових“ комсомольців був тодішній міністр фінансів Ігор Юшко.
Ще в радниках у Януковича Сергій Бубка – легенда України, родом з Донецька. В постанові уряду зазначається, що функції радника він виконуватиме “на громадських засадах“ та “за згодою“.
Є у Януковича і радник-депутат. Це Валерій Сушкевич, який очолює Національну асамблею інвалідів та Параолімпійський комітет України (сам Сушкевич пересувається в інвалідному візку). Сушкевич входить до фракції “ПППУ-Трудова Україна“. Він, як і Бубка, є радником глави уряду “на громадських засадах“ та “за згодою“. І мандат прем`єрської довіри можна пояснити тим, що Янукович є президентом Національного олімпійського комітету.
Найпершим же радником Януковича став щойно звільнений від обов`язків віце-прем`єра з АПК Леонід Козаченко. “Особливих“ відносин у нього з “донецькими“ не було, тому, можливо, ця посада – намагання працевлаштувати не останню людину в попередньому уряді (перший віце Дубина, коли втратив посаду, теж став радником – але відразу Кучми).
На цьому список зрозумілих призначень на місце радників закінчується. Ними також ставали люди, або невідомі, або чужі для “донецьких“.
Так, 12 грудня радником прем`єра на громадських засадах став Олексій Азаров, 31-річний син першого віце-прем`єра Миколи Азарова (відповідне розпорядження вміщено на сайті Верховної Ради). Чим ця людина заслужила такий статус? При цьому радник він теж “на громадських засадах“, тобто без відриву від основної роботи. Яка, до речі, невідома. (УП намагалася з`ясувати в прес-службі уряду рід заняття Олексія Азарова та інших нових радників. Поки, як повідомили, наш запит перебуває “у роботі“.)
Єдина згадка про нього у пресі – це в статті “Вбивство Ромашка – син Азарова: що спільного?“, яка вийшла на сайті “Обкому“. Після цього у інтернет-видання почалися “несподівані“ проблеми. У тому матеріалі було засвідчено посаду сина Азарова - деякий час він очолював представництво Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку у Донецькій області.
Ще одна людина, про яку ніколи не писали в пресі – радник прем`єра Микола Олексійович Супрун. Парламентські джерела кажуть, що він довгий час керував одним з управлінь у Верховній Раді, а потім став представником Державної податкової адміністрації по зв`язках з парламентом. Ще кажуть, що Микола Супрун – чоловік народного депутата Людмили Супрун (фракція НДП). У зв`язках з донецькими помічений не був.
Не менш складно було знайти сліди Олександра Яковенка, керівника групи радників прем`єра. Єдине, що про нього згадують – це те, що він очолював управління в адміністрації президента, яке займалося організаційною роботою і кадровою політикою. І у зв`язках з донецькими помічений також не був.
Ще одна людина з Банкової в оточенні Януковича – його помічник Юрій Каракай. Він був заввідділом зовнішньоекономічних і галузевих питань управління з економічної політики адміністрації президента.
Однак і це – не всі “незрозумілості“. 10 грудня Янукович призначив своїм радником Болдирєва Андрія Євгеновича. Кореспондент опитав всіх лідерів донецької фракції “Регіони України“. Однак і Богатирьова, і Клюєв, і Звягільський, і Рибак стверджують, що ніколи раніше не чули це прізвище.
Що це – прихований кадровий резерв донецького клану, “дрібні“ послуги від імені прем`єра чи насаджені ззовні кандидатури – поки не зрозуміло.
Віктор Чивокуня, „Українська правда“
93 голоса більшості Януковичу вже забезпечені
www.ПРАВДА.com.ua, 18.11.2002, оновлюється
Фракція "Аграрники України", депутатські групи "Народний вибір" та "Європейський вибір" голосуватимуть за кандидатуру Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра України. Про це повідомили лідери цих фракцій.
Зокрема, лідер групи "Народний вибір" (у групі 15 депутатів) Микола Гапочка повідомив, що група розраховує на портфелі як віце-прем'єра, так і міністрів коаліційного уряду. Водночас Гапочка відмовився конкретизувати умови депгрупи, зауваживши, що все це ще буде предметом домовленостей.
Лідер групи "Європейський вибір" (нараховує 20 депутатів) Володимир Пєхота зазначив, що вся парламентська більшість прийняла рішення підтримувати Януковича "і ми в тому числі". Разом з тим Пєхота зазначив, що група ще не визначилась щодо своїх претензій на посади в коаліційному уряді. "Ми на багато розраховуємо, але життя покаже", - сказав він.
Фракція Аграрної партії України у Верховній Раді має намір вже у понеділок визначити позицію з питання свого представництва у новому коаліційному уряді України.
Про це повідомив голова партії, член парламентської фракції Михайло Гладій. За його словами, члени фракції будуть вирішувати, наполягати на збереженні керівництва аграрного сектора в уряді Анатолія Кінаха або ж на його ротації.
У даний час фракція АПУ у парламенті нараховує 16 депутатів, у тому числі до її складу входить екс-віце-прем'єр Михайло Гладій й екс-міністр аграрної політики Іван Кириленко.
Членами партії є діючий віце-прем'єр-міністр Леонід Козаченко і міністр аграрної політики Сергій Рижук.
Також одноголосно підтримає кандидатуру Януковича фракція партій Промисловців і підприємців України і "Трудова Україна".
"Я думаю, що буде одноголосна підтримка", - заявив лідер фракції Сергій Тігіпко у понеділок в інтерв'ю журналістам.
Разом з тим, з його слів, затвердження Януковича на посаді прем'єра "сильно залежить від зустрічей із фракціями", які пройдуть у понеділок-вівторок. Зокрема фракція "ПППУ-Трудова Україна" зустрінеться з Януковичем у вівторок вранці, нагадав депутат.
"Уряд буде коаліційним. Є бажання президента, і є бажання кандидата у прем'єри", - підкреслив Тігіпко.
При цьому він підкреслив, що посади у новому уряді будуть розподілятися у залежності від чисельності фракції, що входить у більшість Верховної Ради.
Тігіпко зазначив, що фракція ПППУ і "ТУ" є найбільшою фракцією більшості (у неї входять 42 депутати). Разом з тим, з його слів, позиція фракції "буде досить гнучкою", щоб не гальмувати процес формування коаліційного уряду.
Відповідаючи на питання журналістів про те, чи може кандидатура в.о. прем'єра Анатолія Кінаха бути висунена від фракції ПППУ І "ТУ" на одну з посад у коаліційному уряді, Тігіпко сказав, що фракція зробить це, якщо "буде добра воля" на те самого Кінаха. "Втрачати людину, яка має такий досвід роботи, було б недоцільним", - цитує Тігіпка "Інтерфакс-Україна".
Лідер фракції зазначив, що сам особисто не планує повернутися до Кабінету Міністрів (у 1997-1999 роках Тігіпко займав посаду віце-прем'єра України з питань економіки, в 1999-2000 роках був міністром економіки).
***
Крім того, лідер фракції СПУ Олександр Мороз сказав, що фракція соціалістів ще не визначилася, підтримувати чи не підтримувати кандидатуру Януковича. Він зазначив, що СПУ "схильна до того, щоб брати участь у голосуванні", але підтримувати чи не підтримувати Януковича - інше питання, повідомляє UNIAN.
Нагадаємо, що 16 листопада Кучма відправив у відставку прем'єр-міністра, а разом з ним і весь уряд. На посаду прем'єра Кучма запропонував донецького губернатора Віктора Януковича.
Сам про себе:
http://www.zn.kiev.ua/nn/show/356/32016/
Гроші
Сільське господарство
Стаття з архіву. 32 (356)
принт версiя
лист автору
надіслати другу
обговорити
ЛЕОНІД КОЗАЧЕНКО: «ЛЮДИНУ РЕАЛІЗУЄ
Володимир ЧОПЕНКО
Він прийшов у Міністерство сільського господарства 1991 року з двома вищими освітами за плечима — Українська сільськогосподарська академія та Всесоюзна академія зовнішньої торгівлі у Москві, із досвідом роботи на керівних посадах у госпродарствах Київської області. Другий здобутий фах економіста зовнішньої торгівлі дав змогу Леоніду Козаченку налагодити роботу в очолюваному ним управлінні сільськогосподарського маркетингу та ліцензій. Проте ідеї, які продукував перспективний керівник, дещо не вписувались у трафарети як державної установи, так і тогочасних економічних засад. І Леонід Петрович, не зраджуючи сільському господарству, заснував власну структуру — АТ «Украгробізнес». А згодом і впливові громадські організації — Українську лігу підприємців агропромислового комплексу (УЛПАК), Українську аграрну конфедерацію…
Козаченкова дещиця є і в створенні Української зернової асоціації, Української асоціації захисту рослин, Асоціації страховиків в аграрному секторі… Його прізвище двічі «світилося» серед претендентів на крісло аграрного міністра — у 1995 і 1998 роках. Козаченко був «прохідною» фігурою і лише власна відмова не дала змоги Україні надбати молодого, розважливого, ринкового аграрного міністра. Тому входини Леоніда Козаченка в уряд у ранзі віце-прем’єр-міністра з питань АПК для мене не дивина. Дехто схильний вважати, що Козаченкові бракує досвіду політика. От і наша газета у призначенні Леоніда Петровича побачила «поміч» всюдисущого Олександра Волкова, назвавши Козаченка протеже останнього.
— Леоніде Петровичу! Це друковане одкровення вас шокувало, знітило, розвеселило?
— Принаймні не стало несподіванкою, оскільки з Олександром Волковим знайомий майже десять років, час від часу зустрічаємося, обговорюємо наріжні проблеми, останнім часом ті, які стосуються роботи ВР у площині законодавчого поля АПК. Про те, що Волков підтримав мою кандидатуру на пост віце- прем’єра, знав. Одначе серед тих, хто виявив мені довіру, були й інші політики, значна частина депутатів центристського блоку, керівники громадських організацій. Але першим, хто запропонував мені обійняти цю посаду і вийшов із цією пропозицією на Президента, був Анатолій Кирилович Кінах, прем’єр-міністр. Тому, за журналістською логікою, зваживши, що я ще й член президії Української спілки промисловців і підприємців (УСПП), можна зробити висновок, що Козаченко — «людина Кінаха». Як на мене, вважаю себе висуванцем усіх пойменованих.
— Нагода «зробити» політично-адміністративну кар’єру вам випадала й раніше. Згадаймо 1995 рік. Ви — потенційний міністр АПК і… відмова. Ваша. Це повторилося і 1998 року. Що вас не влаштовувало тоді?
— Найперше, міністерська команда не була сформована з людей, які поділяли мої думки. Звісно, у «чужому» стані важко працювати. А з іншого боку, морально не був готовий до державної служби. Працюючи у бізнесовій структурі, очолюючи аграрні громадські організації, вважав, що корисніший державі. Усе це сукупно й віднадило мене прийняти рішення про перехід. Власні судження передав Президенту, і Леонід Данилович з ними погодився.
— А тепер? Вважаєте, настав ваш час?!
— Проголошений у грудні 1999 року Президентом реформаторський курс істотно змінив ситуацію як у суспільстві, так і в середовищі, яке формує аграрну політику. Це — нова ідеологія, а реалізовувати її, звісно, мусить виконавча влада. Земельна реформа, інфраструктура аграрного ринку, сприятливіша законодавча база… Відчув, що можу якісно впливати на ці процеси. Тим більше, попередній уряд заклав підвалини, сформував середовище для реалізації президентських накреслень у сфері АПК. Кабмін почав діяти не як суб’єкт ринку, комерційна структура, а формувати сприятливі умови для розвитку власне ринку.
До слова, це — біда попередніх урядів, які силкувалися забезпечити сільське господарство міндобривами, пальним, надавали значні кошти, а в результаті — нічого в достатній кількості. Уряд Ющенка прийняв рішення: перекласти цю ношу на плечі приватних підприємницьких структур, які власними коштами і забезпечуватимуть поставки ресурсів. А Кабмін використає бюджетні гроші для здешевлення позикових відсотків комерційних банків—кредиторів сільгосппідприємств.
— Ви побоювалися, що новосформований Кабмін може збочити зі шляху, вимощеного його попереднім керівником? 14 травня, ще до призначення віце-прем’єром, з ваших уст, президента УЛПАК, пролунала досить-таки різка заява: «Якщо новий уряд не продовжить реформи, наша ліга не співпрацюватиме з ним». І далі, цитую: «Про необхідність проведення ринкових реформ у сільському господарстві сказано дуже багато, щоби відмовлятися від обраного шляху».
— Тоді вже були зримі результати кабмінівських новацій. Здешевлення кредитів дало змогу залучити в агросектор за півроку понад 2 млрд. грн., тоді як торік — 815 млн. А збільшення обсягів кредитування позитивно позначилося на продуктивності АПК: валове виробництво за сім місяців зросло на 26%, зміцніло і рослинництво, і тваринництво. Одне слово, проблеми з короткотерміновим кредитуванням ми розв’язали на 70%: кошти роблять один оборот, сезонний, — вклали, виростили продукцію і реалізували.
— Але ж селу потрібні і «середні» гривні, і «довгі», тобто середньо- і довготермінові позики. Яка щорічна потреба АПК у коштах? Десь у межах 15 млрд. грн.? А щоб замінити основні фонди, які практично зношені, а то й зовсім відсутні? Удесятеро більше!
— Це вже тонший інструментарій, але, розробивши відповідну систему, вдовольнимо потребу села і в цих видах кредитів. Інвестиційні потоки пригальмовує відсутність іпотеки і ринку землі. Якщо ми законодавчо розв’яжемо ці проблеми, то в Україну, на думку представників іноземного банківського капіталу, вишикується черга інвесторів і ми з вами ще й вибиратимемо, чиї пропозиції привабливіші. Але для цього потрібно прийняти Земельний кодекс.
— Голова аграрного комітету Верховної Ради Катерина Ващук днями зізналася, що навряд чи й восьма, остання, сесія нинішнього складу парламенту благословить його. Празник переноситься…
— На превеликий жаль… Отже, доведеться відкласти на потім вирішення таких насущних проблем, як податок на землю, єдиний реєстр земельних ділянок, через відсутність якого бюджет втрачає майже 4 млрд. грн. Та й доступ до довготермінових кредитів відкриється лише за умови, якщо матимемо солідний різновид застави. Скажімо, високоліквідні засоби, але у більшості селян їх катма. А що навзамін можуть запропонувати? Землю. Вона ж допоки не є предметом застави і не має реальної ціни. Та й навіть після прийняття Земельного кодексу ще рік-другий мине, доки сформуємо прозорий ринок землі і власник по-справжньому відчує її ціну.
— Повпредами уряду, котрі безпосередньо займаються реалізацією аграрної політики на місцях, виступають обласні та районні управління сільського господарства. Вони, ніде правди діти, залишаються архаїчними установами, яким звично «вичавлювати» обсяги сільгоспвиробництва, диктувати, що, де, коли і скільки сіяти. За таких «функціональних обов’язків» угорі шумітиме, а внизу лиш шелестітиме. Киватимуть же на «недолугі аграрні реформи»…
— Найбільше зло — компрометація дій і задумів аграрного блоку уряду місцевими чиновниками. Це й відвертий спротив, і тиха бездіяльність, але час, як кажуть, не лише найкращий суддя, а й прокурор. Сьогодні очевидно: обл- та райсільгоспуправління потребують докорінної зміни їхнього статусу. Перегорнутою сторінкою аграрної історії стала централізована система розподілу ресурсів. Сьогодні суб’єкти господарювання — стовідсотково приватні агроформування. Що вони чекають від держави? На перший погляд, начеб і небагато: сприятливого середовища для реалізації власного потенціалу, без адміністративного та будь-чийого втручання у цей процес. Просто?! Але за цим стоїть надзвичайно великий обсяг роботи.
Саме низові агровідділи мають сприяти становленню розгалуженої мережі банківських установ, створити умови для ритмічного функціонування посередницьких структур, які займатимуться постачанням матеріальних ресурсів, реалізацією вирощеного, умови для «прописки» представництв великих і середніх зернотрейдерів, як національних, так і зарубіжних, акредитованих в Україні, мають залучити до цього процесу споживчу кооперацію. З другого боку, обласні та районні органи сільгоспуправлінь повинні проводити моніторинг обсягів виробництва сільгосппродукції, структури сівозмін, цін — із тим, щоб ці дані узагальнювати на державному рівні і відстежувати тенденції, що мають місце в АПК. Ці управлінські ланки відповідальні також і за протиепізоотичний стан у регіоні, фітосанітарію, збереження родючості ґрунтів… Зауважте, усе перелічене — не чиясь забаганка, а безпосередні функціональні обов’язки представників влади на місцях, які фінансуються з бюджету. І третя складова роботи сільгоспуправлінь — консультативно-дорадча служба. Її фахівці повинні кваліфіковано надати допомогу суб’єкту господарювання, скажімо, у техніко- економічному обґрунтуванні на одержання кредиту чи розробці технологічної карти на вирощування зернових чи технічних культур, здійснити агрономічний супровід продукування пшениці, кукурудзи, будь-чого — від сівби до жнив...
— Ця допомога саме на часі, бо у багатьох нових агроодиницях бракує досвідчених агрономів, та й дві третини керівного складу — люди нові, є й зовсім далекі від землі…
— Тому ми й хочемо убезпечити її від подальшого занапащення. Звісно, консультативно-дорадча діяльність здійснюватиметься на платній основі і це стимулюватиме фахівців, підвищуватиме їхній авторитет, затребуваність. Власне, дорадчі служби, центром яких є навчальні заклади, функціонують у багатьох країнах і довели свою життєвість.
— З подібною — Extension — ознайомився, перебуваючи в американському штаті Айова. Вона справді є невід’ємною складовою Айовського державного університету, де освіта, дослідження й упровадження їх у виробництво — класична тріада. До слова, у цьому закладі дуже високої думки про Національний аграрний університет, його ректора Дмитра Мельничука.
— І саме він та очолюваний ним вуз стали ініціаторами розробки положення про національну дорадчу службу, методик — аж до розцінок на найширший спектр послуг. Доживемо, і до нас їздитимуть по досвід.
— Леоніде Петровичу, досі ми говорили про переорієнтацію обласних і районних сільгоспуправлінь на нові сегменти роботи, відхід від невластивих функцій. Водночас центральне аграрне відомство, по суті, під боком Кабміну послуговується давно зжитим інструментарієм — забороною на вільне переміщення зерна навіть усередині країни. Декларований вами вільний ринок з подачі Міністерства аграрної політики став підневільним. Очевидно, саме тому на одному із кабмінівських засідань ви сказали Кириленкові: «Іване Григоровичу! Вибирайте собі покарання самі…»
— Ці слова мовлені через надмірну поблажливість міністра до проявів адміністрування з боку окремих обласних керівників: вони власними розпорядженнями заборонили торгівлю збіжжям, допоки не сформують регіональних продовольчих ресурсів. Хоча, за великим рахунком, достеменно й чітко довести, що це і про які саме обсяги йдеться, ніхто не може. У кожного глави облдержадміністрації — своє визначення, своя формула. Так от, Іван Григорович вважав, що подібні прояви «самоврядування» не так вже й негативно позначаються на зерновому ринку і діяльності суб’єктів господарювання, які, повторюся, стовідсотково — приватні структури.
Більше того, МінАП видало наказ №163, пункт 8 якого диктував «обов’язковий продаж зерна за внутрішніми контрактами через біржу», що суперечило цілій низці чинних законів, зрештою, здоровому глузду. Хто вправі перешкоджати рухові вашого товару, коли ви його власник?! Інша ситуація, якщо ви реалізуєте його за демпінговими цінами, аби уникнути сплати податків або приховати гроші. Але ці процеси мають відстежувати відповідні органи — Антимонопольний комітет, податкова адміністрація. Це в їхній компетенції, інша справа, що для них це незвично. Тому уряд поставив перед ними завдання — напрацювати методологію відстеження демпінгових продаж. Адміністративним установленням цін і незаконним стримуванням торгівлі зерном справі не зарадимо, і я рішуче виступив проти цього.
— І яке ж покарання обрав для себе Іван Григорович? Став, як шибеник, навколішки у куток на зерно пшениці?
— Анулював пункт наказу у частині обов’язкового продажу зерна за внутрішніми контрактами через біржу і визнав, що цей захід — неефективний, непопулярний, не відповідає засадам ринкової економіки і, щонайголовніше, може призвести до непередбачуваних наслідків, різкого падіння цін. Загроза є, але ми повинні відвести її від наших товаровиробників.
Коли МінАП прийняв рішення торгувати виключно через біржі, то торгів як таких не було. Ціна — не об’єктивна, а фіктивна — трималася чи її утримували штучно, не допускаючи обвалу. Зараз торгові шлюзи відкрито, і ціни можуть обвалитися без об’єктивних на те причин, причому необґрунтовано. Чому? По- перше, брак первинної інформації про те, що відбувається на біржах, по-друге, цілком природне побоювання селян, що вони через перевиробництво зерна не встигнуть продати власний ужинок і, по-третє, шалений тиск на хліборобів з боку кредиторів. Останні вже більше місяця очікують, коли ж відкриється доступ до гамазеїв із зерном. Вони переконалися, що позичальники — з продукцією, але (через згаданий пункт 8 163-го наказу МінАП) не квапилися розраховуватися за надані кредити. За цей час позикодавці вже так «дістали» боржників, що від однієї лише їх появи на горизонті хліборобів тіпає. І думка ятрить одна: швидше б збути це трикляте зерно! Тим більше, нині пропозиція на ринку зерна у 2,5 разу перевищує попит, тому побоювання обвалу цін є.
Скажу про ще один негатив. Одна потужна зернова компанія стала власницею елеваторів і поставила питання руба: не прийматимемо на зберігання зерно від тих, хто не хоче нам його продавати! Та ще й ціну диктують… А якщо крім цих зерносховищ у регіоні інших немає?! Куди подітися селянину з добром? Тому уряд вживає певних заходів, нехарактерних, скажемо так, для його діяльності, але необхідних і виправданих у перехідний період. Ми намагаємося заповнити інформаційний вакуум, спричинений відсутністю комунікаційних засобів на аграрних біржах, за допомогою яких можна було б стабілізувати громадську думку, орієнтуватися у котируваннях. Не кажучи вже про цінову кон’юнктуру світового ринку і особливо європейського сегмента.
не посада, а ідеї»
— За великим рахунком, Леоніде Петровичу, наші агробіржі ще не стали впливовим ринковим інструментарієм. Торги, як такі, на них не відбуваються, там лише реєструються укладені угоди. Власний моніторинг не проводять, натомість «вудять» інформацію із тижневика «АПК-информ», де розлого подають як внутрішні біржові ціни, так і зарубіжні. З одного боку, добре, що хоч таке джерело є, а, з другого, чим же тоді займається штат біржі?
— На сьогодні в Україні офіційно зареєстровано майже 800 бірж. Жодна країна світу не має такої кількості, та й не потрібно стільки. Безумовно, ми повинні мати товарну біржу, яка здійснюватиме торгівлю зерном за форвардними контрактами, операції по хеджуванню ризиків, які виникають за ф’ючерсної торгівлі, скажімо, коливання цін. З власного досвіду скажу, справа ця досить-таки складна і потребує відповідної фахової підготовки. Але якщо кадри можна бездоганно вишколити, то проблему з технічним оснащенням бірж розв’язати набагато важче. Більше того, навіть за найсучаснішої комунікаційної системи у центральних біржових офісах проблемою залишатиметься доступність інформації для зерновиробників. Користувач повинен мати змогу будь-коли ознайомитися на біржовому сайті з котируваннями, чого без Інтернету не зробиш.
— Ви — про комп’ютерну мережу, тоді як кілька тисяч українських сіл узагалі живуть без струму. Телефон один — і той у сільраді чи колишнього голови колгоспу!
— Знаю, що важко. Але без «вікна» у сучасний інформаційний простір ми пастимемо задніх не лише у виробництві зерна, тому засобами комунікації АПК забезпечуватимемо, не гаючись. За ініціативи і фінансової підтримки держави.
— А поки на біржах торгують звично, без дротів та ефіру, то скажіть, Леоніде Петровичу, яке ж зерно залишатиметься в Україні, а яке — експортуватиметься. Послухаєш аграрного міністра: продовольчому збіжжю за межі держави — зась, фуражному — щасливої дороги! І то — в обмеженій кількості. Ви ж — за відкриті, прозорі кордони: везіть будь-яке!
— Те, що врожай зернових перевищить заплановані 35 млн. тонн, сумніву немає, а, отже, внутрішні потреби в зерні перевищимо. І це при тому, що не до кінця реалізували свій потенціал. За різними оцінками, в Україні можна збільшити виробництво зерна ранніх та пізніх культур до 80 млн. тонн. Навіть за надвисоких темпів розвитку тваринництва внутрішнє споживання ніколи не перевищить 40 млн. Отже, так чи інакше, постане проблема експорту. А от що саме вивозити, залежатиме від сукупності обставин.
З нового врожаю експортовано майже 100 тис. тонн, ще на мільйон укладено контракти. Оскільки внутрішній попит на зерно досить високий, то вивезення його за межі України не таке активне, як прогнозували раніше. Цього року, вірогідно, реалізовуватиметься в основному зернофураж на вже традиційні ринки: країни Північної Африки, Індокитай, Корея. Але, повірте, ніхто з регулювальним жезлом не стоятиме на кордоні і не завертатиме чи то продовольчу пшеницю, чи то ячмінь, чи то кукурудзу. Ми зазираємо у завтрашній день: за дорученням прем’єр-міністра Анатолія Кінаха розробляється державна програма підтримки експорту сільськогосподарської продукції і особливо продуктів харчування, оскільки розвиток аграрного сектора безпосередньо залежатиме від експортного чинника.
— Цьому сприятиме і свіжий указ Президента «Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів» від 7 серпня. Побіжно проглянув його: новий імпульс подальшому розвиткові агропромислового комплексу.
— І передбачає три першочергові завдання — нарощування обсягів високоякісної і конкурентоспроможної продукції світового рівня, вихід на зовнішній ринок як із сільгосппродукцією, так із продовольством, а також розвиток інфраструктури агроринку. У документі чітко проглядається опіка держави і фінансова підтримка нею цих процесів. У начерках — створення за участю сільськогосподарських підприємств промислово-фінансових груп, зокрема транснаціональних, а також інтегрованих агропромислових підприємств, які об’єднають виробництво, заготівлю та переробку сільськогосподарської продукції.
Уже сьогодні продукти харчування з українською маркою надзвичайно конкурентоздатні і зі вступом до Світової організації торгівлі, подолавши на цьому шляху митні перепони, вони займатимуть чималий сегмент на європейському ринкові. За зізнанням керівників фірми «Чумак», її продукція могла б заповнити до 15% німецького ринку. Кращих томатних паст і кетчупів, аніж у «Чумака», немає на території Європи! Це — відгуки їхніх покупців. Так само неперевершений натуральний сік із наших яблуневих садків, продукція із соняшнику… Тим більше, на підприємствах харчової галузі впроваджуватимуться міжнародні системи безпеки продуктів харчування і продовольчої сировини. Ми з вами будемо свідками потужного експортного наступу українських продуктів харчування на західні ринки, до країн Африки та Близького Сходу.
— Проблемою відродження аграрного сектора, утвердження нового сільського устрою переймаються і Президент, і уряд, і «селянські» партії, яких налічується уже п’ять. Прикро, що аграрної держави, якою є Україна, у парламентському люстерку майже не видно: немає потужного депутатського аграрного лобі. Звідси й млявість у прийнятті законів, які стосуються АПК. Може, хоч цього разу, під час виборів до Верховної Ради 2002 року, сільський електорат буде мудрішим? Та й партіям, у титульних документах яких часто повторюються слова «село», «селяни», «аграрії», час шукати злагоди, а не зерна розбрату. Яке ваше бачення партійно-селянських процесів?
— Стабілізація АПК залежала б і від наявності у Верховній Раді серйозної, представницької аграрної фракції. Це можливо лише за життєздатної потужної партії, яка корінням уросла не лише в чорнозем, а й у проблематику сільського господарства, селян, сільських жителів. У глибинці мешкає майже чверть електорального поля! Якби цим п’ятьом партіям вдалося об’єднатися і вони виступили єдиною силою, то, певен, легко подолали б 4-відсотковий бар’єр і привели б до зали ВР затятих аграріїв-професіоналів. Тому, знаючи мудрість лідерів цих партій, хотілося бачити їх укупі. Але об’єктивно найбільша перепона на шляху можливої злуки — ідейне спрямування партій: одні — ліві, другі — праві і центристи. Хоча й ліві, і праві нині перебазувалися ближче до центру і спільного у них набагато більше, десь 80%, аніж того що роз’єднує.
Передусім, усі партії хочуть добра і розквіту АПК. Можливо, це і має стати консолідуючим стрижнем, навіть для приходу у парламент, а там, дивись, розділилися б на дві чи три фракції… Водночас дисгармонійні 20% віддзеркалюють найістотніші розбіжності у поглядах — ставлення до аграрної реформи, Земельного кодексу.
— Оскільки ми зачепили тему майбутніх виборів… Скажіть, у першій п’ятірці якої партії ми побачимо Леоніда Козаченка?
— Зарано ще прогнозувати… Давайте відкладемо це запитання до жовтня-листопада, і ви будете першим, кому я звірюся зі своїм вибором. Скажу одне: Аграрна партія України, об’єднавши однодумців і решту селянських партій, може стати «прохідною» у Верховну Раду.
— Із «передислокацією» ватажка АПУ Михайла Гладія до Львова Аграрну партію стали дедалі частіше називати регіональною. З області не накеруєшся… Чи не пропонували вам очолити її? Адже свого часу агропартійні функціонери заради іміджу і престижу турнули «просту селянку» Катерину Ващук із крісла глави партії, підмостивши його під Михайла Гладія, віце-прем’єра.
— Я — не прибічник передачі будь-якої естафетної палички, навіть партійної. Не посада визначає статус лідера партії, хоча у будь-якому разі рішення приймають її члени. Якщо лаконічно — пропозицій мені не надходило. У таких випадках цитую Платона: влада має належати тим, для кого це хрест, а не бажання. Повірте, це — щире зізнання. Можна було б задіяти адміністративний ресурс, зв’язки… Ні, це не по мені.
— А посада віце-прем’єра? Якась незатишна вона. Згадаймо ваших попередників. Не встиг Петро Саблук доказати своє історичне «у чисельнику має бути все, що завгодно, але в знаменнику мусить бути вартість землі», як академіка тут же звільнили. Президент УААН Михайло Зубець на віце- прем’єрському посту став горою за тваринництво і планував вилучити з обігу кілька мільйонів гектарів ріллі, відновивши на них природні пасовища. І йому «допомогли»: прийнятий сумнозвісний закон про експортне мито на живу худобу і шкірсировину остаточно підтяв галузь. Комусь не сподобається і ваш радикалізм…
— Пророкуєте і мені недовге віце-прем’єрствування? Я не жахаюся того часу, коли доведеться залишити цю посаду. І утримувати її — не самоціль. В уряд прийшов не заради неї, а щоб вплинути на ті процеси, які відбуваються в АПК, реалізувати власний досвід, потенціал, щоб позитивні зміни в аграрному секторі, на селі множилися. Бо, на жаль, ідеї Президента, викладені в аграрних указах, я б сказав, дещо хибно тлумачать і реалізують на низовому рівні. Замість того, щоб формувати сприятливе середовище для розвитку агропідприємництва, керівники продовжують узурпувати владу й чинять адміністративний тиск. Причому, з негативними наслідками. Я хочу викорінити цей «бур’ян» і знаю, як цей «агрозахід» провести, бо пізнав на собі, як підприємець, протидію влади. Якщо за відведений долею час на посаді віце-прем’єр-міністра з питань АПК мені вдасться домогтися якісних змін в агропромисловому секторі, буду надзвичайно задоволений. Якщо ж ні…
Звісно, знічуся, але не настільки, щоб опустити очі долу, усамітнитися. Як кажуть, у разі відступу є куди повернутися. Це — не тільки агробізнес, а й впливові громадські організації, зокрема УЛПАК. Діяльність Ліги підприємців агропромислового комплексу зорієнтована на європейську модель розвитку сільського господарства: інтеграція виробництва, переробка та реалізація продукції, конкуренція, зменшення державних дотацій. Водночас не нехтуємо і соціальним аспектом — це розвиток інфраструктури в сільській місцевості та створення за рахунок цього нових робочих місць. Та найголовнішим вважаю те, що без урахування позиції Ліги не приймався жоден законодавчий чи підзаконний акт. З її ініціативи у січні нинішнього року Кабмін прийняв постанову «Про організацію виробництва вітчизняних засобів захисту рослин», за якою головний організатор цього процесу — компанія «Агробізнеспром», член УЛПАК. Наміри такі: за два роки ринок пестицидів наполовину наситити вітчизняною продукцією. А в лютому з ініціативи Ліги за підтримки аграрного міністерства створили Агентство з обслуговування боргових зобов’язань АПК — ЗАТ «Агентство-Інтерагроконсалт». Ідеться не про державні борги, а борги перед приватними кредиторами, які вклали у сільське господарство України понад 6 млрд. грн. Передовсім Агентство зробить моніторинг, а вже потім запровадить механізм функціонування ринку боргів.
Ще один прогресивний крок — Асоціація страховиків в аграрному секторі. Я вже говорив про зрослі кредитні видатки агроформуванням цього року. Але щоб збільшити їх, треба мати достатньо високоліквідних основних засобів. Сьогодні ж єдиний елемент застави — урожай. Але за відсутності страхування його банки не ризикують вкладати кошти у рослинництво. Завдання Асоціації полягає у страхуванні майбутнього врожаю задля зменшення ризиків кредитування. На сьогодні ринок страхових послуг за обов’язкового страхування врожаю зернових і цукрових буряків вбирається у чималу суму — майже 600 млн. грн.
Але улпаківці знані не лише як законотворці чи ідеологи- генератори аграрних реформ, а й лідери у виробничій сфері. Харківська фірма «Сади України» завдяки новітнім технологіям домагається високих урожаїв озимої пшениці — 45—50 ц/га, кукурудзи — 80—100 ц/га. А торік на 3,5 тис. га соняшнику вродило по 47 центнерів на круг, що здивувало навіть віце- президента американської насіннєвої компанії Pioneer Hi-Bred International, Inc. У листі він зізнався, що допоки ніхто у світі не зміг досягти такого намолоту соняшнику, і «Сади України» — піонер! Якби такі результати та в усі господарства України, вал соняшнику у 3 млн. тонн можна було б одержувати з уп’ятеро менших, ніж тепер площ.
— Леоніде Петровичу! За кілька днів ми відзначатимемо десяту річницю Незалежності України. Збіг обставин… Саме десять років тому ви розпочали самостійне плавання у бізнесовому морі. На тлі загальнонародних гулянь можна справити й особистий ювілей? Щасливим було це десятиріччя для вас? Чи, може, за Союзу, монопартійної системи ваш злет був би стрімкішим?
— Якщо аналізувати цей часовий відтинок у глобальному масштабі, то навіть відомі зарубіжні експерти не були готові до того, що Україна за такий короткий період зупинить економічно- соціальний спад, який спричинився об’єктивно через зміну системи господарювання. Зупинили? Більше того, на сьогодні маємо сталий розвиток і відчутно плюсуємо у валовому прирості. Тому із сьогоднішньої висоти скажу: та система вичерпала себе повністю. Я був свідком справді «битв» за врожай, коли комбайнери ні на мить не відлучалися з поля до рідної хати, сім’ї, ночували у вагончиках на лані, а їх, поснулих, уповноважений із райкому партії лічив по головах. Так от, один комбайнер схитрував, замість себе залишив на ніч брата, а сам — хутчіш до оселі, побачити дітей і виконати подружній обов’язок. Сьогодні та райкомівська «опіка» видається анахронізмом, а тоді…
Простежимо аграрні віхи вже незалежної України. У березні 1991 року Верховна Рада прийняла постанову про початок земельної реформи, але вона відбувалася вкрай повільно. Підстьобнути її, зокрема прискорити процес передачі землі реальним власникам, мав указ Президента 1994 року. І знову не вистачило духу довести справу до кінця. Паперові земельні паї, АПК на краю прірви… Від багатьох чув: краще міцно стояти на одній нозі у минулому, ніж ковзати обома у невідомому майбутньому. Але керівництво держави розуміло: вороття назад немає. Тільки у майбутнє! І от 3 грудня 1999 року підписано указ Президента про кардинальні перетворення на селі. Відтоді Україна не збочує з обраного аграрного курсу. Якби не згаяли п’ять-сім років, зараз сповна б пожинали плоди агрореволюції. Система, яку ми нині будуємо, відкриває практично неосяжні обшири для розвитку держави, економіки, кожного українця до надзвичайно високих мірок — європейських, світових, причому за короткий проміжок часу.
А щодо мене… За часів СРСР, КПРС навіть мрія про власний бізнес, приватну структуру вважалася аполітичною і підкопом під державний устрій, розхитуванням економіки. У незалежній Україні на перших порах мені теж несолодко було. Зберігаю документ із грифом «секретно», датований 1992 роком і адресований Кабміну. Йдеться у ньому про очолюване мною АТ «Украгробізнес»: «Уряд повинен вжити заходів для призупинення діяльності «Украгробізнесу», оскільки його діяльність руйнує державну монополію постачання матеріальних ресурсів для села, що матиме надзвичайно великі негативні наслідки для подальшого розвитку держави»...
Нині, можливо, не всі однаково зреагують на цей документ, але настане час — і він буде експонатом якогось музею як віддзеркалення проблем, що виникають на зламі двох суспільно- економічних формацій. Першопрохідникам завжди важко. Сьогодні бізнесові структури — це наше національне надбання і багатство, наш валовий внутрішній продукт, наш добробут. Чим більше створюватиметься підприємств на основі приватного капіталу, тим міцнішою ставатиме держава.
— І насамкінець, Леоніде Петровичу, як ґречному господарю надаю вам право озаглавити нашу розмову.
— Людину реалізує не посада, а ідеї. Годиться?
2003.03.26 | Майдан
Кажуть пару тижнів тому Кучма "мочив" Януковича за зерно
Це пройшло по всіх новинах і привернуло увагу бізнесової публіки.2003.03.26 | Shooter
Кінаха треба було
Взагалі-то, мочити є за що - в умовах доброго урожаю взули селян і створили проблеми з запасами зерна. І вина Козаченка - пряма і безпосередня.Інша річ - розігрується партійка "чергове рятування атєчєства". А Козаченко просто - казьол, на якого все звалять. І який служить матеріалом для увертюри до даного дійства.
2003.03.26 | Мартинюк
Ото зараз в народу душа навпіл розривається
З одного боку можна бардак вчинити, підняти ціни на зерно,бабли підняти, а з другого ж вибори на носі. А Пустовойтенко такі речі вмів колись суміщати ...2003.03.27 | Пані
А про вибори Кучма таки нагадав.
Сьогодні він дав велику і цікаву пресуху (яка, як і інші важливі місцеві події схоже пройшла повз уваги майданівців, заклопотаних пікейножилецтвом про Буша та Хусейна), де покритикував програму поточного уряду за те, що та не враховує виборчу специфіку наступного року (цікаво, як саме ця специфіка повинна була бути врахована?)Також назвав ця прогрму найгіршою за всі роки і сильно натякав на те, що і уряд найгірший.
Що це за ігри патріотів?
2003.03.27 | Shooter
Re: А про вибори Кучма таки нагадав.
Пані пише:> Сьогодні він дав велику і цікаву пресуху (яка, як і інші важливі місцеві події схоже пройшла повз уваги майданівців, заклопотаних пікейножилецтвом про Буша та Хусейна), де покритикував програму поточного уряду за те, що та не враховує виборчу специфіку наступного року (цікаво, як саме ця специфіка повинна була бути врахована?)
>
> Також назвав ця прогрму найгіршою за всі роки і сильно натякав на те, що і уряд найгірший.
>
> Що це за ігри патріотів?
Третього ліплять. За армійським принципом: "як покажу, що ти дурень, то всі подумають, що я розумний". Не виключено, що "явлєніє третього-спасітєля" народу планується на цю осінь або на наступну весну (причому, схиляюся до останнього)
Під чуткім руководством Мудведчука.
2003.03.27 | Пані
Пізно буде.
Весною. ІМНО.А як вам антиросійська риторика Кучми? "Абарзєл, бля"!
2003.03.27 | Shooter
Кучма меняет ориентацию
Пані пише:> Весною. ІМНО.
>
> А як вам антиросійська риторика Кучми? "Абарзєл, бля"!
http://www.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1048757056&first=1048759963&last=1048730018
2003.03.27 | Мартинюк
На риторику Кучми можна не звертати увагу.
Але дії його чіткі і однозначні - він нарешті віднайшов "московське ЦК" і щасливо виконує вказівки.2003.03.26 | Shooter
Возбуждено уголовное дело против "хлебного" экс-вице-премьера
Возбуждено уголовное дело против "хлебного" экс-вице-премьераKP v UA
Алексей ГАЗУБЕЙ, N54, 26 марта 2003
Возбуждено уголовное дело против "хлебного" экс-вице-премьера
Генпрокуратура Украины задержала Леонида Козаченко по подозрению в злоупотреблении служебным положением и сокрытии полумиллиона гривен налогов
Бывший вице-премьер-министр правительства Кинаха по вопросам агропромышленного комплекса Леонид Козаченко был задержан вчера Генеральной прокуратурой. Против него возбуждено уголовное дело по фактам злоупотребления служебным положением, что повлекло за собой тяжкие последствия, а также по уклонению от уплаты налогов в особо крупных размерах. Речь идет о сумме в 584 тысячи гривен, которых недосчиталась государственная казна.
Вице-премьер помогал продавать зерно за рубеж?
Напомним, что две недели назад Президент Леонид Кучма поручил Генпрокуратуре разобраться с возможными злоупотреблениями в сельскохозяйственной отрасли, которые повлекли за собой дефицит зерна при хорошем урожае и рост цен на хлеб. По некоторым данным, за это время прокуратура возбудила более 80 дел в регионах по фактам злоупотреблений.
Более того, заместитель генпрокурора Татьяна Корнякова недвусмысленно заявила о том, что львиная доля ответственности за ситуацию на рынке зерна несет предыдущее правительство, под давлением которого зерно продавалось за рубеж в самые невыгодные с экономической точки зрения месяцы - сразу после сбора урожая.
Нет сомнений, что уголовное дело в отношении чиновника, занимавшего в Кабинете министров столь высокий пост, стало следствием проверок прокуратуры. Вместе с тем уклонение от уплаты более чем полумиллиона гривен налогов инкриминируется Козаченко в период, когда он руководил фирмой "Украгробизнес" (с 1991 до 1999 года).
Нам обещают очереди в магазинах
По понятным причинам связаться с Леонидом Козаченко сейчас нереально. В пресс-службе Кабинета министров "КП" сообщили, что Козаченко является внештатным советником премьер-министра, а потому у него нет кабинета, а значит, и телефона. Но нам удалось узнать, что бывший вице-премьер сейчас занимает пост руководителя Украинской аграрной конфедерации (УАК). В приемной конфедерации "Комсомолке" тоже ничем помочь не смогли, кроме как предоставить пресс-релиз, который в некоторой степени можно считать ответом на обвинения властей в адрес зернотрейдеров.
В заявлении говорится о необоснованности обвинений в адрес зернотрейдеров и о попытке "дискредитировать экспортную политику государства". Что якобы делается не без участия работников Генеральной прокуратуры, которые "делают достоянием гласности предположения". В связи с этим конфедерация требует не допустить возвращения к старой планово-централизованной системе управления зерновым рынком, что может погубить рынок и "спровоцировать хлебные очереди в магазинах".
Также из документа удалось узнать, что аграрии считают, что Президента Кучму кто-то намеренно дезинформировал для того, чтобы "отвлечь внимание от решения главных проблем зернового рынка страны". Этих "кого-то" необходимо найти.
В то же время в заявлении УАК нет ни одного слова относительно обвинений в адрес Леонида Козаченко. Впрочем, эти слова могли появиться вчера вечером, когда конфедерация созвала срочную пресс-конференцию.
С учетом того, что обвинение вице-премьер-министра является самым громким в адрес члена правительства со времен Павла Лазаренко, "Комсомолка" предрекает длительные баталии не только в суде, но до него. И, возможно, еще не одно громкое дело.
КСТАТИ
Бывший вице-премьер может получить до 10 лет
Леонид Козаченко обвиняется по статье 364 часть 2 (злоупотребление служебным положением, что привело к тяжким последствиям, карается лишением свободы на срок от 5 до 8 лет), статье 212 часть 3 (уклонение от уплаты налогов в особо крупных размерах - карается лишением свободы на срок от 5 до 10 лет).
ЛИЧНОЕ ДЕЛО
Леонид Козаченко родился 14 мая 1955 года в Киевской области. Окончил Украинскую сельхозакадемию и Всесоюзную академию внешней торговли.
В 1983-1986 годах - председатель колхоза в селе Пиливка. С 1991 года - начальник управления сельхозмаркетинга и лицензий Минсельхоза Украины, с октября 1991 года - генеральный директор АТ "Украгробизнес". В 2001 году - директор ТОВ (ТОО) "Агроленд". Работал вице-премьером по АПК с 9 июня до 26 ноября 2002 года. В нынешнее время является внештатным советником премьера Виктора Януковича.
2003.03.26 | Shooter
УСПП рассматривает дело в отношении Л.Козаченко как соответствую
УСПП рассматривает дело в отношении Л.Козаченко как соответствующий заказ в условиях обострения политической конкуренции в стране26 марта 2003 года Украинский союз промышленников и предпринимателей (УСПП) опубликовал заявление по поводу возбуждения уголовного дела в отношении президента Украинской аграрной конфедерации Леонида Козаченко. Это дело УСПП рассматривает как соответствующий заказ в условиях обострения политической конкуренции в стране.
"На рынке зерна сложилась непростая ситуация. Ее оценка содержится в заявлении Президиума Украинской аграрной конфедерации и Совета Украинской зерновой ассоциации, которую УСПП полностью разделяет и поддерживает", - говорится в заявлении.
"Вместо налаживание профессиональной системной работы по формированию современной инфраструктуры рынка зерна, внедрения эффективных подходов к применению государственного контроля за его хранением и учетом, усовершенствования денежно-кредитной, экспортной политики делаются попытки выставить деятельность зернотрейдеров, переработчиков зерна, хлебных предприятий в "черном свете". Актуальная экономическая проблема, которая требует немедленного профессионального решения, сводится к печальноизвестному поиску врага. Это существенно подрывает эффективность земельной реформы, которая в последнее время набирает обороты, снижает доверие селян к государству, подрывает авторитет страны на международных рынках", - считают представители УСПП.
Как сообщили Центру "ЛИГА" в пресс-службе УСПП, Украинский союз промышленников и предпринимателей, Федерация работодателей Украины, Украинская аграрная конфедерация будут вести "жесткий мониторинг за соблюдением закона и информационной объективности в деле Леонида Козаченко".
2003.04.04 | VV
"Вечірні вісті": Оставив Украину БЕЗ ХЛЕБА, Кучма режет "жерт
Оставив Украину БЕЗ ХЛЕБА, Кучма режет "жертвенных барашков"Экс-вице-премьер Леонид Козаченко арестован за экономические преступления высшего руководства страны
В середине марта Украину объял легкий шок: вдруг оказалось, что широко разрекламированный властной пропагандой невиданный урожай зерновых прошлого года... куда-то бесследно исчез. Из 40 миллионов тонн пшеницы, "ударно намолоченных в закрома родины", на начало весны оставалось лишь 2,6 млн.. В отдельных регионах резко почувствовался дефицит зерна, цены на пшеницу неумолимо поползли вверх, и Украина - "житница Европы" - опять очутилась перед позорной перспективой закупки хлеба за границей. И поскольку кошелек среднего украинца никак не рассчитан на резкое подорожание буханки хлеба, стало ясно, что кому-то придется за это ответить. Кому? Как всегда - на кого стрелки покажут...
Горгона Кучма и Генеральный Тесей
Леонид Кучма торжественно поручил Генеральному прокурору Святославу Пискуну перевести стрел... извините, "выяснить причины дефицита зерна в отдельных регионах в условиях достаточного производства, разобраться с фактами монополизации, искусственного сдерживания продажи и нагнетания спроса и цен на зерно и продукты его переработки". Торжественность момента ничуть не уступала подобным процедурам в соседней Беларуси, где каждый экономический просчет (или даже преступная халатность) высшего руководства всегда находит отклик в силовом расследовании и последующем публичном наказании новоназначенных виновных.
Не прошло и недели, как Генпрокуратура откликнулась на призыв Кучмы и огласила первые выводы. Во-первых, урожай в 40 млн. тонн никуда не пропадал, потому что его... не было. То есть, перефразируя спикера Литвина, "статистика в Украине как наука тоже проституирована". А во-вторых, тот урожай, что был, ушел на экспорт, да еще и по заниженным ценам - существуют 54 поручения Кабмина о форсированном экспорте зерна. Заместитель Генпрокурора Татьяна Корнякова обратила особое внимание на то, что из реализованных 10 млн. тонн зерна всего 10 тыс. прошли через биржу, где цены регулируются рынком. ГПУ сразу же пообещала открыть пару сотен уголовных дел.
Хотя, если уж говорить о статистике, то кому еще были выгодны сказки о невиданном урожае, как не Леониду Кучме, который в период жатвы дрожал в ожидании осенних акций оппозиции? Возмущенный народ "политической реформой" не задобришь. Как показала осень, урожайная статистика тоже не слишком помогла. Зато создала на рынке зерна иллюзию, что экспортировать пшеницу можно без ограничений.
Непонятно, как Корнякова осмелилась в своих обличительных речах уделить внимание биржам. Насколько помнится, в далеком 2001-м г. единственный чиновник Кабмина - глава Государственного агентства по управлению материальным резервом Евгений Червоненко (ныне - депутат ВР от "Нашей Украины") - активно выступил за продажу зерна исключительно через биржи и пролоббировал соответствующий акт Кабмина. Даром ему это не обошлось - вскоре против Червоненко открыли уголовное дело, а Леонид Кучма странным указом расформировал агентство и создал Госкомрезерв - уже под другим руководством. Постановление Кабмина, естественно, было упразднено - слишком много "черных" денег отдельные зернотрейдеры теряли от прозрачной биржевой системы. Так что на заметку Генпрокуратуре: все вопросы относительно бирж - к Леониду Кучме. Он все популярно объяснит.
Относительно чрезмерного экспорта - тоже все к президенту: его указ №601 от 7 августа 2001 г. "О мерах по развитию продовольственного рынка и содействию экспорту сельскохозяйственной продукции и продовольственных товаров” ставит экспорт среди приоритетов государства, в то время как обеспечение внутренних потребностей Украины в документе вообще не упоминается! Так что все действия Кабмина, приведшие к зерновому кризису, вполне отвечают официально задекларированной государственной политике нашего дорогого "гаранта".
Прокуратура, тем не менее, как Тесей на горгону Медузу, боится даже взглянуть на Леонида Кучму. Зачем? Тем более, что и "козел отпущения" уже найден...
"Отверженный"
24 марта Генеральная прокуратура Украины возбудила уголовное дело в отношении экс-вице-премьера по вопросам агропромышленного комплекса Леонида Козаченко. Дело возбуждено по фактам злоупотребления служебным положением на посту вице-премьера, что привело к тяжким последствиям (ч. 2 ст. 364 Уголовного кодекса Украины), а также уклонения от уплаты налогов в особо крупных размерах (ч. 3 ст. 212 УК).
Как это обычно бывает в Украине при показательных политических репрессиях, Козаченко задержали в тот же день. Несколькими днями позже, 27 марта, Печерский суд Киева дал санкцию на арест экс-вице-премьера.
Что же "пришила" прокуратура "аграрному стрелочнику"? Первое обвинение - фактически обвинение в стимуляции зернового кризиса - по мнению адвокатов подозреваемого Игоря Усенко и Ларисы Журавской, вообще некорректно. Ведь Леонид Козаченко на посту вице-премьера выполнял только распоряжения руководства государства и не был свободен в своих действиях. “За неудачную политику государства не может отвечать физлицо, даже если это представитель государственной службы", - утверждает Усенко.
Кстати, в нашем государстве с его институтом госадминистраций вице-премьер по вопросам АПК вообще - мелкая пешка. У него, как заметил народный депутат Евгений Жовтяк, “намного меньше возможностей влиять на экспорт зерна, нежели у губернаторов”. А последние вполне могут безболезненно игнорировать любые распоряжения Кабмина - все равно их назначает и снимает "гарант".
Обвинения в неуплате налогов, по словам адвокатов, вообще несостоятельны, поскольку не соответствуют действующему законодательству. Экс-вице-премьеру вменяется в вину то, что он не задекларировал подаренные ему акции. Однако согласно "Декрету о подоходном налоге", подчеркивает Лариса Журавская, "подтвержденные акциями корпоративные права являются имуществом, которое в нашем случае получено в дар и налогом облагаться не может".
Однако доводы адвокатов на судью не повлияли - Козаченко из зала суда был отконвоирован в изолятор временного содержания на Подоле. На такое решение судьи повлияли аргументы ГПУ о том, что на свободе экс-вице-премьер может "уклоняться от дачи показаний". Адвокаты надеются на апелляцию, однако самому Леониду Козаченко надеяться, похоже, не на что - поведение тех, кто остался на свободе, красноречиво об этом свидетельствует. Бывший вице-премьер по вопросам АПК после задержания мгновенно превратился из просто отставленного в отверженного.
Глава правительства Виктор Янукович, отвечая на вопросы журналистов хоть и вспомнил о презумпции невиновности, однако резко отмежевался от сотрудничества с "аграрным парией" (последний после своей отставки в ноябре 2002 г. работал советником премьера по АПК): “Мы решали некоторые вопросы с его участием до тех пор, пока Иван Кириленко (нынешний вице-премьер по аграрной политике) не вошел в курс дела”.
Министр аграрной политики Украины Сергей Рыжук признался, что "ему как человеку морально и физически больно", и отметил, что у него с Козаченко в принципе было только одно разногласие: "Я являюсь сторонником более жесткого регулирования аграрного рынка, тогда как Леонид Петрович пытался сделать аграрный рынок более либеральным, чтобы государство не вмешивалось в его развитие". При том, что Козаченко, вообще-то, и обвиняют как раз в недостаточном регулировании рынка, заявление Рыжука тоже выглядит как попытка отмыться перед Кучмой от общения с "неприкасаемым".
Сам Кучма, естественно, тоже не преминул втоптать в грязь удачно подвернувшегося "стрелочника". "Гарант" так и заявил на своей пресс-конференции: “Цена на экспорт нашего зерна была как минимум на 30% ниже цен на мировых рынках. Мне жаль, что люди, которые за это отвечали, стыдливо закрывали глаза”. Арест Козаченко "за стыдливые глазки" Кучма прокомментировал так: "Главное, чтобы неповадно было в будущем так поступать". Ага, как же! Сергей Рыжук уже посокрушался: мол, хуже всего, что они с Козаченко не успели реализовать указ президента... И в планах, по-видимому - успеть и наверстать упущенное...
Можете себе представить, уважаемый читатель, что нас ожидает в будущем, если даже частичная реализация "экспортных приоритетов" Кучмы уже привела к дефициту зерна? И чьи "стыдливые глазки" следующими взглянут на мир из-за решетки?
Кому это надо?
Кандидатура Леонида Козаченко на роль "жертвенного барашка" - самая удобная. Бывший вице-премьер не имеет за собой поддержки финансово-политических кланов, и его голос, как посчитали на Банковой, "никто не услышит". Сдать такую незначительную фигуру - невелика потеря. Зато дивидендов - предостаточно.
Во-первых, "синдром бацьки Лукашенко" - надо же на кого-то списать разворованный урожай, обелив высшее руководство. Правда, этот элемент пропаганды нередко приводит к обратным результатам: какими же недалекими, согласно логике, должны быть президент, премьер, МВД, СБУ и прокуратура и другие, если любое преступление перед их носом остается незамеченным, пока жареный петух не клюнет?
Во-вторых, внимание общественности отвлекается от действительно важных проблем - что делать с уже существующим дефицитом зерна. Министр аграрной политики постоянно заявляет о том, что остатков хлеба (около 2,6 млн. тонн) Украине хватит, хотя все равно для уверенности в собственных резервах придется докупить 1 млн. тонн. Однако и он не отрицает, что неконтролируемый экспорт, который свалили на уволенного в ноябре 2002 г. Козаченко, продолжается и по сей день. Только за одну неделю марта было продано 127 тыс. тонн! Такими темпами через пару месяцев хлеба в Украине вообще не останется. И кому тогда Кучма будет показывать результаты деятельности Генпрокуратуры?
В-третьих, в последнее время на фоне грядущего в этом году неурожая и нынешнего дефицита зерна идут разговоры о переделе зернового рынка. Возможно, фигура Леонида Козаченко, являющегося сегодня президентом Украинской аграрной конфедерации, не устраивала кого-то из зернотрейдеров (а последние есть во многих финансово-политических кланах, ютящихся под крылышком президента). Кроме того, под шумок дальнейших чисток Генпрокуратуры отдельных конкурентов можно просто пересадить, утвердив монополию нескольких особо "приближенных" крупных фирм.
В-четвертых - существует версия, что репрессии ГПУ и чистки в местных органах власти могут иметь прицел на президентские выборы-2004. Так сказать, шлифовка админресурсного плацдарма.
В общем, те, кто эту кашу заварил, свое поимеют. А во что все это выльется Украине?
Здравствуй, 33-й...
Сегодня даже ярые кучмисты считают арест Козаченко провокацией. К примеру, Леонид Кравчук, депутат от СДПУ(о), заявляет, что взятие экс-вице-премьера под арест "носит демонстратиный характер и наносит вред имиджу Украины". А Украинский союз промышленников и предпринимателей - структура бывший начальника Леонида Козаченко, экс-главы Кабмина Анатолия Кинаха, считает произошедшее "соответствующим заказом в условиях обострения политической конкуренции в стране”.
Ничего удивительного в таком отношении пропрезидентских сил нет. Арест их бывшего соратника стал еще одним уроком по теме "Как опасно работать на Кучму". Как отмечается в заявлении Блока Юлии Тимошенко, адресованного пропрезидентским фракциям, "Арест бывшего вице-премьер-министра Леонида Козаченко, которому принадлежала роль всего лишь послушного исполнителя преступного плана, свидетельствует, что режим во главе с президентом Кучмой готов переступить через любого из вас ради собственного спасения".
Но кучмисты кучмистами, а имиджу Украине такие провокации власти точно не прибавят. По мнению председателя аграрного комитета Верховной рады Ивана Томича, скандал может негативно отразиться на инвестициях в сельское хозяйство, поскольку для инвесторов провокационный арест является "сигналом ненадежности ситуации на рынке зерна". Для "житницы Европы", которой мы всегда были не прочь именоваться, такие скандалы - просто позор.
Хотя... дело даже не в позоре, а в перспективе, вырисовывающейся в Украине на ближайшие месяцы. Впереди у нас - балансирование на грани бесхлебицы и массовые аресты. Здравствуй, 33-й год...
Юрий КОСМИНА
P.S. Верховная рада Украины поддержала запрос группы народных депутатов к Генеральному прокурору Святославу Пискуну по поводу задержание и ареста Леонида Козаченко. За запрос проголосовало 183 депутата.
2003.04.05 | Kozak
Re: "Вечірні вісті": Оставив Украину БЕЗ ХЛЕБА, Кучма режет "жерт
>К примеру, Леонид Кравчук, депутат от СДПУ(о), заявляет, что взятие экс-вице-премьера под арест "носит демонстратиный характер и наносит вред имиджу Украины".<Имидж Украины от ареста предположительного преступника только выиграет, а вот имидж режима в глазах бюрократов высокого ранга подупадёт. Любой министр задумается, стоит ли выполнять преступные укузания Кучмы, если потом могут назначить козлом отпущения. Тут хитрый Кравчик прав. Нельзя сдавать своих, перепугаеш оставшихся на свободе. А ведь так им и надо. Бойтесь плебеи.