04/10/2003 | Майдан-ІНФОРМ

ДО ДЕПАРТАМЕНТУ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ


Чимало моїх колег з різних, навіть лояльних до влади видань, не зможуть заперечити, що праця журналіста в Одесі та області стає вкрай небезпечною. Правоохоронні органи не розкрили практично жодного із злочинів пов”язаних із смертями журналістів.

В Одесі дотепер ніхто не знає де нині перебуває замовник вбивства редактора газети „Вечірня Одеса” Бориса Дерев”янка, що стало справжньою причиною досить таки загадкової смерті популярного працівника Одеського обласного державного радіо Володимира Бехтера. Не відповіли за скоєне ті хто неодноразово бив одеських журналістів, погрожував їм розправою.

Служби, які не можуть нормально виконувати свої професійні обов”язки, тим часом, успішно, як на мене, проводять відстеження тих працівників мас медіа, які пишуть на теми заборонені в Україні.

Двічі я, виконуючи свої професійні обов”язки, був у італійському місті Турин, де нині відбувається процес над тими хто, за твердженням прокурорів Пауло Тампоні та Онеліо Додеро, займався незаконною контрабандою української зброї. Я написав про це не одну статтю і, схоже, починаю відчувати на собі результати своєї роботи.

Доречі, активіста правозахисної організації „Рутенія”, кореспондента всеукраїнського тижневика „Український Південь”, громадянина Польщі Олександра Орлова оголосили в Україні персоною „нон грата”. Це відбулося так само за його прагнення дізнатися правду про перебіг розслідування фактів контрабанди української зброї. Під час його другого візиту до Турину його приватний багаж обшукали невідомі, вкрали фотоапарат. А коли Він повернувся до Києва – у аеропорту Бориспіль прикордонники, без будь яких пояснень, примусили його повернутися літаком до Будапешта і заборонили в”їзд в Україну.
Вже в Одесі невідомі особи вибили двері квартири де жив Олександр Орлов, зробили там незаконний, несанкціонований обшук без участі свідків. Викликані слідча група та експерти склали протоколи. Однак, пізніше, правоохоронні органи чомусь не знайшли у цих діях складу злочину.

Мене персоною „нон грата” в Україні оголосити неможливо, а тому, напевне, було обрано інший шлях стеження за моїми переїздами, виїздами за межі України.

8 квітня 2003 року я власним автом поїхав до міста Тирасполь \Молдова\ виконувати свої професійні обов”язки журналіста – дізнатися новини про діяльність українського товариства „Червона калина” у Придністровському регіоні республіки Молдова.

На українській ділянці українсько-молдавського кордону „Кучурган”, під час проходження паспортного контролю, прикордонник побачив моє прізвище у якомусь загадковому списку.

Без пояснень мене було запрошено до кабінету керівника прикордонної частини. Там записали всі мої данні, час переїзду через кордон, цікавилися метою візиту і з ким саме я їду до Тирасполя. Керівник прикордонної частини не відповів на жодне із моїх запитань.

Коли ж я знову підійшов до чергового з паспортного контролю і запитав його про причини такої уваги до мене, Він відповів: „Значіт что то натворілі…”.

Цього ж дня, коли я повертався до Одеси, після зустрічі з лідером українського товариства „Червона калина”, вже інший черговий з паспортного контролю занервував перевіряючи мої документи і побачивши моє прізвище у якомусь загадковому списку.

Пояснювати щось Він відмовився і мене знову привели до керівника прикордонної частини, який записав час коли я повернувся до України. Він відмовився відповідати на мої неодноразові запитання щодо причин такої уваги до мене.

Тим часом, до кабінету зайшов колега керівника частини, у цівільному, і запитав, про причини моєї присутності. Йому показали мій паспорт. Він перепитав моє прізвище і на чергове запитання про причини такої уваги та фіксування саме моїх поїздок людина у цівільному відповіла: „Значіт Ви что то сдєлали, єслі Вамі інтєрєсуются спецслужби…”

На мої подальші запитання відповіді не було…

Напевне, причини стеження за моїми поїздками так і залишаться для мене таємницею…

Цікаво, що за данними, які має правозахисна організація „Рутенія” заборону на в”їзд згаданого вище громадянина Польщі Олександра Орлова в Україну – так само ініціювали українські спецслужби.

Ігор Столяров
журналіст
Одеса
8 квітня 2003 року