КАБЕЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ - УПИР-РУСИФІКАТОР
04/15/2003 | Dan
КАБЕЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ - УПИР-РУСИФІКАТОР
Голові Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності
Для нас абсолютно очевидним є той факт, що протягом останніх декількох років відбувається швидке зменшення частки української мови в електронних і друкованих ЗМІ. Особливо це стосується теле- і радіопростору, в якому все більше панує російська мова та тарапунько-штепселівське "двуязичіє".
До багатьох добре вже відомих факторів русифікації інформаційного простору України додався відносно новий фактор - мережі кабельного телебачення. В останні декілька років мережі кабельного телебачення (КТ) в Україні стрімко набирають поширення. За деякими даними мережами КТ вже охоплено абсолютна більшість населення великим міст України (нагадаємо, що в 20 найбільших містах держави мешкає майже 14 млн. людей).
Проте викликають обурення методи роботи компаній, які займаються поширенням КТ. Справа в тому, що вони направлені на подальшу русифікацію міського населення держави. Яскравим прикладом є робота таких компаній в столиці держави {зокрема, ЗАТ "Воля-кабель", яке є правонаступником ВАТ"- Київтелемонтаж").
По-перше, ці компанії відразу позбавили мешканців права вибору, демонтувавши колективні ефірні телеантени на будинках, які дозволяли якісно приймати десяток телеканалів України (зокрема, УТ-1, УТ-2. 1+1, Інтер, СТБ, Гравіс, ТЕТ/Київ,Новий канал ) і платити за це символічні кошти - 60 копійок щомісяця. Це було зроблено з явним порушенням чинного законодавства і у типово "совєтському" стилі - мешканців будинків ніхто не питав.
По-друге, вони різко підняли ціну на ретрансляцію перерахованих вище каналів шляхом додавання в мінімальний пакет програм низки російських телеканалів. Ціна такого пакету автоматично зросла до чотирьох гривень на місяць (У Севастополі - 21 гривня - ред.).
Таким чином, пересічного киянина (харків'янина, донеччанина, одесита...) заставляють оплачувати ретрансляцію російських телеканалів включивши ці канали у згаданий базовий пакет. Інакше як продовженням русифікації столиці незалежної держави це важко назвати. Більше того, це зовсім не узгоджується з проголошеним найвищим керівництвом держави курсом України на інтеграцію в європейську спільноту і неодноразовими заявами керівників Столиці про перетворення Києва у столицю європейської країни. На теперішній час щодо теле- радіопростору Київ більше нагадує обласний центр Російської Федерації, а не столиці європейської держави.
У зв'язку з наведеними фактами звертаємося з пропозицією до очолюваного Вами Комітету спільно з Комітетом з питань свободи слова та інформації розробити проект закону про роботу компаній КТ в Україні. У цьому законі має бути чітко регламентовано заходи щодо захисту національного інформаційного простору.
Зокрема, кожна компанія КТ зобов'язана:
1. Включати До базового пакету лише українські телеканали з домінуванням загальнонаціональних. Ціна такого пакету повинна бути набагато нижчою, ніж будь-якого іншого. Наголосимо, що наявність саме таких пакетів є типовим явищем для багатьох європейських країн. Скажімо, у Великобританії базовий пакет включає лише 5 загальнонаціональних англомовних каналів, за який споживач сплачує 100 фунтів на рік. У Франції і Польщі базові пакети також містять лише національні телеканали.
2. Розробити декілька суттєво дорожчих пакетів телепрограм, які включали би на паритетних засадах не тільки російські канали, але й канали на найпоширеніших європейських мовах для вільного вибору споживачів.
До прийняття такого закону пропонуємо ініціювати прийняття відповідної постанови щодо вжиття превентивних заходів до компаній КТ.
Ми також переконані, що для систематичної розробки і реалізації державної політики в сфері мовного законодавства необхідно створити Державний комітет з мовної політики при Кабінеті міністрів України.
Члени Ради ТУМ "Просвіта":
Р. Черніга, канд.фіз.-мат. наук, в.о. голови Товариства; М. Барняк; В. Гєрасименко, д-р фіз.- мат. наук; М. Горбачук, член-кор. НАН України; Я. Грушка, канд. фіз.-мат. наук; В. Скрипник, д-р фіз.- мат. наук; С. Сосницький,д-р фіз.-мат. наук.
("Дзвін Севастополя", №4, квітень, 2003)
Голові Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності
Для нас абсолютно очевидним є той факт, що протягом останніх декількох років відбувається швидке зменшення частки української мови в електронних і друкованих ЗМІ. Особливо це стосується теле- і радіопростору, в якому все більше панує російська мова та тарапунько-штепселівське "двуязичіє".
До багатьох добре вже відомих факторів русифікації інформаційного простору України додався відносно новий фактор - мережі кабельного телебачення. В останні декілька років мережі кабельного телебачення (КТ) в Україні стрімко набирають поширення. За деякими даними мережами КТ вже охоплено абсолютна більшість населення великим міст України (нагадаємо, що в 20 найбільших містах держави мешкає майже 14 млн. людей).
Проте викликають обурення методи роботи компаній, які займаються поширенням КТ. Справа в тому, що вони направлені на подальшу русифікацію міського населення держави. Яскравим прикладом є робота таких компаній в столиці держави {зокрема, ЗАТ "Воля-кабель", яке є правонаступником ВАТ"- Київтелемонтаж").
По-перше, ці компанії відразу позбавили мешканців права вибору, демонтувавши колективні ефірні телеантени на будинках, які дозволяли якісно приймати десяток телеканалів України (зокрема, УТ-1, УТ-2. 1+1, Інтер, СТБ, Гравіс, ТЕТ/Київ,Новий канал ) і платити за це символічні кошти - 60 копійок щомісяця. Це було зроблено з явним порушенням чинного законодавства і у типово "совєтському" стилі - мешканців будинків ніхто не питав.
По-друге, вони різко підняли ціну на ретрансляцію перерахованих вище каналів шляхом додавання в мінімальний пакет програм низки російських телеканалів. Ціна такого пакету автоматично зросла до чотирьох гривень на місяць (У Севастополі - 21 гривня - ред.).
Таким чином, пересічного киянина (харків'янина, донеччанина, одесита...) заставляють оплачувати ретрансляцію російських телеканалів включивши ці канали у згаданий базовий пакет. Інакше як продовженням русифікації столиці незалежної держави це важко назвати. Більше того, це зовсім не узгоджується з проголошеним найвищим керівництвом держави курсом України на інтеграцію в європейську спільноту і неодноразовими заявами керівників Столиці про перетворення Києва у столицю європейської країни. На теперішній час щодо теле- радіопростору Київ більше нагадує обласний центр Російської Федерації, а не столиці європейської держави.
У зв'язку з наведеними фактами звертаємося з пропозицією до очолюваного Вами Комітету спільно з Комітетом з питань свободи слова та інформації розробити проект закону про роботу компаній КТ в Україні. У цьому законі має бути чітко регламентовано заходи щодо захисту національного інформаційного простору.
Зокрема, кожна компанія КТ зобов'язана:
1. Включати До базового пакету лише українські телеканали з домінуванням загальнонаціональних. Ціна такого пакету повинна бути набагато нижчою, ніж будь-якого іншого. Наголосимо, що наявність саме таких пакетів є типовим явищем для багатьох європейських країн. Скажімо, у Великобританії базовий пакет включає лише 5 загальнонаціональних англомовних каналів, за який споживач сплачує 100 фунтів на рік. У Франції і Польщі базові пакети також містять лише національні телеканали.
2. Розробити декілька суттєво дорожчих пакетів телепрограм, які включали би на паритетних засадах не тільки російські канали, але й канали на найпоширеніших європейських мовах для вільного вибору споживачів.
До прийняття такого закону пропонуємо ініціювати прийняття відповідної постанови щодо вжиття превентивних заходів до компаній КТ.
Ми також переконані, що для систематичної розробки і реалізації державної політики в сфері мовного законодавства необхідно створити Державний комітет з мовної політики при Кабінеті міністрів України.
Члени Ради ТУМ "Просвіта":
Р. Черніга, канд.фіз.-мат. наук, в.о. голови Товариства; М. Барняк; В. Гєрасименко, д-р фіз.- мат. наук; М. Горбачук, член-кор. НАН України; Я. Грушка, канд. фіз.-мат. наук; В. Скрипник, д-р фіз.- мат. наук; С. Сосницький,д-р фіз.-мат. наук.
("Дзвін Севастополя", №4, квітень, 2003)