Чи легалізує опозиція Кучмів референдум?
04/18/2003 | Спостерігач
© «Критика-Коментарі», 17 квітня 2003
Ірина Погорєлова
Чи легалізує опозиція Кучмів референдум?
У дивний спосіб якось не дуже помітно для українських ЗМІ відбувся черговий епохальний крок Віктора Ющенка: він перетворився чи не на найвідданішого прихильника конституційної реформи. Сталося це завдяки підписанню ним від блоку “Наша Україна” спільного меморандуму опозиції про єдність дій. А оскільки зміст меморандуму – це виклад норм, що належать до зміни Конституції на користь парламентсько-президентської форми правління, - то, відповідно, Ющенко фактично перейшов у табір прихильників конституційної реформи. Цим він практично відкинув усі закиди, що ніби як фаворит президентської гонитви найбільше турбується про те, аби не віддати президентських повноважень. Те саме, до речі, зробила і Юлія Тимошенко, що досі виступала категорично, і навіть більш відверто, ніж Ющенко, проти переділу владних повноважень між гілками влади. Але, можна припустити, - насправді для Юлі це був не такий вже подвиг, просто – черговий прагматичний крок. Що ж до Ющенка, то його рішення в даному випадку слід співставити з періодом переходу до опозиції та приєднання до акцій протесту. Стиль той самий: спочатку довге очікування партнерів і супротивників, супроводжуване шаленою антирекламою в ЗМІ, - а потім, і дуже вчасно, - той сам артистичний вихід на сцену, де вся увага прикута до нього. Гарна, як на сучасні умови, піар-технологія. Що ж до реальної загрози зменшення повноважень президента внаслідок реформи, - то завдяки зусиллям Кучми та пропрезидентської більшості, її, як наразі виглядає, насправді майже не існує. Себто перспективи провести реформу через парламент, на базі підтримуваного опозицією проекту Олександра Мороза та пропорційного виборчого закону (особливо останнього!), - надто сумнівні. Тому бути палким прихильником реформи не так вже й небезпечно. Натомість, і знову чомусь наразі не дуже помітно для ЗМІ, Ющенко починає перебирати і пальму першості в радикальної опозиції щодо критики Кучми. Самого Кучми, а не лише “влади, режиму” тощо. Особливо помітно це стало під час обоговорення у Верховній Раді президентського послання, що також стосувалося конституційної реформи, хоча міцні образи (на кшталт “переставляти ліжка в борделю”) “месія” став застосовувати ще раніше – під час самих парламентських слухань. Тепер же він не стримався, щоб не пригадати гаранту фальшування результатів виборів 2002 року, наругу над волевиявленням громадян під час референдуму 2000 тощо. І це теж нова, а отже непогана передвиборча реклама. Але попереду ще так багато часу, а вороги так шалено працюють проти лідера перегонів...
Тому, мабуть, треба одразу припустити, що заяви частини “Нашої України” – до речі, в унісон із пропозиціями Юлії Тимошенко – про використання можливого президентського конституційного референдуму задля організації альтернативи йому, - є відвертим бажанням за рахунок кучмістів провести масштабну передвиборчу кампанію ще задовго до її початку. Круглі столи, публічні дебати, ніби-то підтримані самим Кучмою, – на це будь-яка опозиція наразі розраховувати всерйоз не може. А от підготовка до референдуму з антипропагандою президентських ініціатив і пропагандою ініціатив опозиційних, включно із альтернативним запитанням для громадян щодо дострокових президентських виборів, - це може бути справжня рекламна акція кандидата в президенти. До якої, до речі, жодному кандидату від кучмістів не дотягтися, бо то все люди при посадах, у них державні справи – забезпечувати підвищення добробуту громадян... Величезна спокуса для Ющенка та його команди.
Але є велика небезпека, що в гонитві за піаром опозиція в такий спосіб просто підтримає сам президентський референдум і, головне, легалізує його. Аби лише він відбувся, - а вже сфальшувати результати, очевидно, влада зможе. В той час, як за категоричного спротиву опозиції і вимог повернути конституційний процес виключно в парламент – як вже писала “Критика”, - президентському адмінресурсу зробити це майже неможливо, бо абсолютно не співпадають інтереси відповідних інстанцій, що складають так звану виконавчу владу. Окрім того, наразі цією “благородною справою” не займається навіть сам Олександр Волков, великий майстер “народних ініціатив”. А відтак, надія Кучми щодо референдуму - лише на опозицію.
Втім, виходячи навіть із наведених висловів Ющенка про референдум як наругу над демократією в Україні, можна припустити, що справжнє рішення щодо цього ним все ще не ухвалено. Та для його стилю, коли він публічно робить тільки те, чого довго чекають і вимагають від нього прихильники, в усякому разі – коли йдеться про радикальні дії, - ще й не притаманне. Тому можна сподіватися, що будуть зважені всі ризики.
Ірина Погорєлова
Чи легалізує опозиція Кучмів референдум?
У дивний спосіб якось не дуже помітно для українських ЗМІ відбувся черговий епохальний крок Віктора Ющенка: він перетворився чи не на найвідданішого прихильника конституційної реформи. Сталося це завдяки підписанню ним від блоку “Наша Україна” спільного меморандуму опозиції про єдність дій. А оскільки зміст меморандуму – це виклад норм, що належать до зміни Конституції на користь парламентсько-президентської форми правління, - то, відповідно, Ющенко фактично перейшов у табір прихильників конституційної реформи. Цим він практично відкинув усі закиди, що ніби як фаворит президентської гонитви найбільше турбується про те, аби не віддати президентських повноважень. Те саме, до речі, зробила і Юлія Тимошенко, що досі виступала категорично, і навіть більш відверто, ніж Ющенко, проти переділу владних повноважень між гілками влади. Але, можна припустити, - насправді для Юлі це був не такий вже подвиг, просто – черговий прагматичний крок. Що ж до Ющенка, то його рішення в даному випадку слід співставити з періодом переходу до опозиції та приєднання до акцій протесту. Стиль той самий: спочатку довге очікування партнерів і супротивників, супроводжуване шаленою антирекламою в ЗМІ, - а потім, і дуже вчасно, - той сам артистичний вихід на сцену, де вся увага прикута до нього. Гарна, як на сучасні умови, піар-технологія. Що ж до реальної загрози зменшення повноважень президента внаслідок реформи, - то завдяки зусиллям Кучми та пропрезидентської більшості, її, як наразі виглядає, насправді майже не існує. Себто перспективи провести реформу через парламент, на базі підтримуваного опозицією проекту Олександра Мороза та пропорційного виборчого закону (особливо останнього!), - надто сумнівні. Тому бути палким прихильником реформи не так вже й небезпечно. Натомість, і знову чомусь наразі не дуже помітно для ЗМІ, Ющенко починає перебирати і пальму першості в радикальної опозиції щодо критики Кучми. Самого Кучми, а не лише “влади, режиму” тощо. Особливо помітно це стало під час обоговорення у Верховній Раді президентського послання, що також стосувалося конституційної реформи, хоча міцні образи (на кшталт “переставляти ліжка в борделю”) “месія” став застосовувати ще раніше – під час самих парламентських слухань. Тепер же він не стримався, щоб не пригадати гаранту фальшування результатів виборів 2002 року, наругу над волевиявленням громадян під час референдуму 2000 тощо. І це теж нова, а отже непогана передвиборча реклама. Але попереду ще так багато часу, а вороги так шалено працюють проти лідера перегонів...
Тому, мабуть, треба одразу припустити, що заяви частини “Нашої України” – до речі, в унісон із пропозиціями Юлії Тимошенко – про використання можливого президентського конституційного референдуму задля організації альтернативи йому, - є відвертим бажанням за рахунок кучмістів провести масштабну передвиборчу кампанію ще задовго до її початку. Круглі столи, публічні дебати, ніби-то підтримані самим Кучмою, – на це будь-яка опозиція наразі розраховувати всерйоз не може. А от підготовка до референдуму з антипропагандою президентських ініціатив і пропагандою ініціатив опозиційних, включно із альтернативним запитанням для громадян щодо дострокових президентських виборів, - це може бути справжня рекламна акція кандидата в президенти. До якої, до речі, жодному кандидату від кучмістів не дотягтися, бо то все люди при посадах, у них державні справи – забезпечувати підвищення добробуту громадян... Величезна спокуса для Ющенка та його команди.
Але є велика небезпека, що в гонитві за піаром опозиція в такий спосіб просто підтримає сам президентський референдум і, головне, легалізує його. Аби лише він відбувся, - а вже сфальшувати результати, очевидно, влада зможе. В той час, як за категоричного спротиву опозиції і вимог повернути конституційний процес виключно в парламент – як вже писала “Критика”, - президентському адмінресурсу зробити це майже неможливо, бо абсолютно не співпадають інтереси відповідних інстанцій, що складають так звану виконавчу владу. Окрім того, наразі цією “благородною справою” не займається навіть сам Олександр Волков, великий майстер “народних ініціатив”. А відтак, надія Кучми щодо референдуму - лише на опозицію.
Втім, виходячи навіть із наведених висловів Ющенка про референдум як наругу над демократією в Україні, можна припустити, що справжнє рішення щодо цього ним все ще не ухвалено. Та для його стилю, коли він публічно робить тільки те, чого довго чекають і вимагають від нього прихильники, в усякому разі – коли йдеться про радикальні дії, - ще й не притаманне. Тому можна сподіватися, що будуть зважені всі ризики.