Портрет Індустріального союзу Донбасу ...
04/18/2003 | Богдан
Трагедія трапилася 17 травня 2000 року, коли мати з дитиною поверталися з дитячого садочку. У цей момент джип ІСД виїхав на тротуар. Коли мати прийшла до тями, вона все ще тримала у своїй руці вже охололу ручку дитини. Голова її дочки була буквально роздавлена колесом джипу. Мати довго не могла оговтатися. Окрім, говорячи юридичною мовою, "тілесних пошкоджень середньої важкості", вона отримала психологічну травму, від якої не відійшла й досі...
До кримінальної відповідальності був притягнутий шофер генерального директора ІСД Олега Мкртчана - Михайло Юрко. Слідство встановило, що злочин, передбачений ст. 215. ч. 2 - "Порушення правил дорожнього руху" - було скоєно під час робочого дня. Провина водія була доведена повністю, але… його амністували у залі суду. Справу закрили...
Ось відповідь юристів Індустріального Союзу Донбасу на повторний позов до суду про відшкодування моральних збитків матері:
…у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинно бути вказано, у чому полягає ця шкода (!!!),
якими неправомірними діями або бездіяльністю вона заподіяна позивачеві, із яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, і якими доказами це підтверджується. Однак у позовній заяві позивач не подає жодних доказів в обґрунтуванні розміру позовних вимог".
Відповідач також вказує на наступні протиріччя і необґрунтованість доказів, "описаних позивачем у позовній заяві".
"1. У позовній заяві позивач вказує, що фізичні і моральні страждання внаслідок втрати немайнового характеру виражаються у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливістю вести далі активне життя. Він, позивач створив і зареєстрував в обласному управлінні юстиції Добродійний фонд "Марія" і для задоволення духовних потреб планує побудувати каплицю.
2. Позивач стверджує, що правопорушенням, тобто порушенням правил дорожнього руху, вона позбавилася головного, невід'ємного блага матері - мати дитину, але в якості доказу цього твердження медичного висновку про неможливість мати дітей у суд не представлено.
3. На думку позивача, догляд за могилою дитини спричиняє у неї стресовий розлад, і у зв'язку з усвідомленням непоправної втрати виконувати таку роботу самостійно вона не може. Проте, позивач вказує, що сенс життя для неї полягає тільки у постійному відвідуванні могили доньки, де може з нею поспілкуватися. Крім того, позивач відчуває необхідність у дотриманні християнських звичаїв і ритуалів, і душа кличе її на могилу дочки.
4. У позовній заяві вказано, що негативні наслідки, які мають місце, пов'язані зі втратою дитини, викликали зміни у всіх сферах життя позивача, і був порушений її психологічний стан, нестерпно стало залишатися вдома вночі у темряві. Тому вона відчуває нестерпний біль - фізичний і моральний. Дорогою на роботу позивач проходить місце трагедії, й усвідомлення втрати викликає у неї біль у всьому організмі, головні болі, оніміння ніг і хребта. Однак доказів звернення до психіатра з метою відновлення нормального психічного стану та до інших медичних установ із метою зняття фізичного болю, а також вартість лікування позивач також суду не надав.
5. Трагедія, яка сталася, на думку позивача, унеможливила влаштування особистого життя у зв'язку з тим, що жодна людина не у змозі зрозуміти причину й глибину її страждань і переживань. Сім'я у позивача асоціюється з дітьми й думка про дітей завдає їй болю. Проте, у плани позивача входить споруда каплиці, в яку вона могла б приводити дітей і реалізовувати материнські почуття.
6. Крім того все, що відбулося, на думку позивача, унеможливило продовження службової кар'єри у зв'язку з тим, що трагедія сталася внаслідок затримки на роботі, і щоденна явка на роботу викликає у неї неприємні спогади. Описання обставин, які перешкоджають продовженню службової кар'єри та їх наявність, позивачем суду надані не були.
7. У позовній заяві вказано, що позивачеві морально важко жити у Донецьку, де все нагадує про трагедію, яка відбулася, а переїхати в інше місце немає можливості. У той же час позивач знаходить сенс життя у постійному відвідуванні могили дочки, що у разі переїзду на інше місце проживання стає неможливим".
Крім цього юристи ІСД зазначили, що "у зв'язку з тим, що у постанові суду від 13.09. вказано, що Юрко М.І. керуючи автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого пішохід Микитина М.А. зазнала важких тілесних пошкоджень, що спричинили її смерть, то вказівку позивача на вбивство Микитиної М.А. вважаю некоректним".
"У позовній заяві позивач вказує, що на дотримання всіх ритуалів і свят за вказаний період ним було витрачено 22 429,21 гривень. Однак, період, за який позивач витрачав таку суму, у тексті позовної заяви не вказав. Крім того, транспортні витрати у розмірі 3 470 гривень, витрати на замовлення заупокійних молебнів, придбання свічок на 11 852 гривень, оформлення могили, облаштування території навколо неї, установку новорічних ялинок і лавки у розмірі 3 890 гривень документально позивачем не підтверджені…
На думку позивача, витрати на навчання у Донецькому Національному Університеті є частиною реабілітаційних заходів, й отримання освіти є для неї особливо необхідне у цей час. Однак, у поданій 10.12.02 позовній заяві про відшкодування морального збитку позивач вказує, що скоєним злочином їй заподіяні фізичні і моральні страждання, що виразилися у порушенні нормальних життєвих зв'язків і відсутності інтересу до життя. Проте, доказів існування зв'язку необхідності отримання освіти у зв'язку зі скоєним злочином і відсутністю інтересу до життя позивач суду не надав".
У перекладі на зрозумілі слова - усе відхилити і сплату держмита покласти на позивача. За даними "Інвестиційної газети" щорічно сукупний оборот "Індустріального союзу Донбасу" разом із дочірніми структурами складає більше $1,7 млрд. Корпорація вже декілька років займає лідируючі позиції серед українських компаній за об'ємами валового прибутку. Зокрема, у 1999 р. валовий прибуток "ІСД" становив 3,8 млрд. грн., в 2000 - 6 млрд. а в 2001 р. - близько 7 млрд. грн. Тільки один Алчевський меткомбінат ІСД, зі слів його генерального директора Олега Мкртчана, збирається інвестувати у 2003-2007 роки 350 млн. доларів. Зрозуміло, чому Індустріальний союз Донбасу може виділити не більше 20 тисяч гривень сім'ї дитини, яка загинула під колесами його броньованого джипу.
Я хотів якось прокоментувати все це, але скажу чесно, в мене немає слів. Що тут скажеш. Я противник смертної кари, але Онупрієнко та Ахмєтов є найсерйознішими випробовуваннями моїх переконань.
До кримінальної відповідальності був притягнутий шофер генерального директора ІСД Олега Мкртчана - Михайло Юрко. Слідство встановило, що злочин, передбачений ст. 215. ч. 2 - "Порушення правил дорожнього руху" - було скоєно під час робочого дня. Провина водія була доведена повністю, але… його амністували у залі суду. Справу закрили...
Ось відповідь юристів Індустріального Союзу Донбасу на повторний позов до суду про відшкодування моральних збитків матері:
…у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинно бути вказано, у чому полягає ця шкода (!!!),
якими неправомірними діями або бездіяльністю вона заподіяна позивачеві, із яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, і якими доказами це підтверджується. Однак у позовній заяві позивач не подає жодних доказів в обґрунтуванні розміру позовних вимог".
Відповідач також вказує на наступні протиріччя і необґрунтованість доказів, "описаних позивачем у позовній заяві".
"1. У позовній заяві позивач вказує, що фізичні і моральні страждання внаслідок втрати немайнового характеру виражаються у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливістю вести далі активне життя. Він, позивач створив і зареєстрував в обласному управлінні юстиції Добродійний фонд "Марія" і для задоволення духовних потреб планує побудувати каплицю.
2. Позивач стверджує, що правопорушенням, тобто порушенням правил дорожнього руху, вона позбавилася головного, невід'ємного блага матері - мати дитину, але в якості доказу цього твердження медичного висновку про неможливість мати дітей у суд не представлено.
3. На думку позивача, догляд за могилою дитини спричиняє у неї стресовий розлад, і у зв'язку з усвідомленням непоправної втрати виконувати таку роботу самостійно вона не може. Проте, позивач вказує, що сенс життя для неї полягає тільки у постійному відвідуванні могили доньки, де може з нею поспілкуватися. Крім того, позивач відчуває необхідність у дотриманні християнських звичаїв і ритуалів, і душа кличе її на могилу дочки.
4. У позовній заяві вказано, що негативні наслідки, які мають місце, пов'язані зі втратою дитини, викликали зміни у всіх сферах життя позивача, і був порушений її психологічний стан, нестерпно стало залишатися вдома вночі у темряві. Тому вона відчуває нестерпний біль - фізичний і моральний. Дорогою на роботу позивач проходить місце трагедії, й усвідомлення втрати викликає у неї біль у всьому організмі, головні болі, оніміння ніг і хребта. Однак доказів звернення до психіатра з метою відновлення нормального психічного стану та до інших медичних установ із метою зняття фізичного болю, а також вартість лікування позивач також суду не надав.
5. Трагедія, яка сталася, на думку позивача, унеможливила влаштування особистого життя у зв'язку з тим, що жодна людина не у змозі зрозуміти причину й глибину її страждань і переживань. Сім'я у позивача асоціюється з дітьми й думка про дітей завдає їй болю. Проте, у плани позивача входить споруда каплиці, в яку вона могла б приводити дітей і реалізовувати материнські почуття.
6. Крім того все, що відбулося, на думку позивача, унеможливило продовження службової кар'єри у зв'язку з тим, що трагедія сталася внаслідок затримки на роботі, і щоденна явка на роботу викликає у неї неприємні спогади. Описання обставин, які перешкоджають продовженню службової кар'єри та їх наявність, позивачем суду надані не були.
7. У позовній заяві вказано, що позивачеві морально важко жити у Донецьку, де все нагадує про трагедію, яка відбулася, а переїхати в інше місце немає можливості. У той же час позивач знаходить сенс життя у постійному відвідуванні могили дочки, що у разі переїзду на інше місце проживання стає неможливим".
Крім цього юристи ІСД зазначили, що "у зв'язку з тим, що у постанові суду від 13.09. вказано, що Юрко М.І. керуючи автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого пішохід Микитина М.А. зазнала важких тілесних пошкоджень, що спричинили її смерть, то вказівку позивача на вбивство Микитиної М.А. вважаю некоректним".
"У позовній заяві позивач вказує, що на дотримання всіх ритуалів і свят за вказаний період ним було витрачено 22 429,21 гривень. Однак, період, за який позивач витрачав таку суму, у тексті позовної заяви не вказав. Крім того, транспортні витрати у розмірі 3 470 гривень, витрати на замовлення заупокійних молебнів, придбання свічок на 11 852 гривень, оформлення могили, облаштування території навколо неї, установку новорічних ялинок і лавки у розмірі 3 890 гривень документально позивачем не підтверджені…
На думку позивача, витрати на навчання у Донецькому Національному Університеті є частиною реабілітаційних заходів, й отримання освіти є для неї особливо необхідне у цей час. Однак, у поданій 10.12.02 позовній заяві про відшкодування морального збитку позивач вказує, що скоєним злочином їй заподіяні фізичні і моральні страждання, що виразилися у порушенні нормальних життєвих зв'язків і відсутності інтересу до життя. Проте, доказів існування зв'язку необхідності отримання освіти у зв'язку зі скоєним злочином і відсутністю інтересу до життя позивач суду не надав".
У перекладі на зрозумілі слова - усе відхилити і сплату держмита покласти на позивача. За даними "Інвестиційної газети" щорічно сукупний оборот "Індустріального союзу Донбасу" разом із дочірніми структурами складає більше $1,7 млрд. Корпорація вже декілька років займає лідируючі позиції серед українських компаній за об'ємами валового прибутку. Зокрема, у 1999 р. валовий прибуток "ІСД" становив 3,8 млрд. грн., в 2000 - 6 млрд. а в 2001 р. - близько 7 млрд. грн. Тільки один Алчевський меткомбінат ІСД, зі слів його генерального директора Олега Мкртчана, збирається інвестувати у 2003-2007 роки 350 млн. доларів. Зрозуміло, чому Індустріальний союз Донбасу може виділити не більше 20 тисяч гривень сім'ї дитини, яка загинула під колесами його броньованого джипу.
Я хотів якось прокоментувати все це, але скажу чесно, в мене немає слів. Що тут скажеш. Я противник смертної кари, але Онупрієнко та Ахмєтов є найсерйознішими випробовуваннями моїх переконань.