04/25/2003 | Олег ТУМАНОВСЬКИЙ.

На одинадцятому роцi Незалежностi Рiвненська мiська рада прийняла безпрецедентне в сучаснiй iсторiї мiста рiшення про перенесення погруддя ката українського народу, професiйного енкаведиста-провокатора, через пiдлу дiяльність якого було знищено 3 тисячi українських громадян тiльки в обласному центрi, енкаведиста Нiколая Кузнєцова на вiйськовий меморiал Дубенського кладовища. Тепер поряд з могилами справжнiх солдатiв, що у роки Другої свiтової вiйни стали на смертельний двобiй з фашизмом, спорудять кенотаф (порожня, символiчна могила) "героя" неiснуючої держави та її спецвiйськ НКВД, що спецiалiзувалися на винищеннi у першу чергу ворожих тоталiтарному режиму нацiонально свiдомих українських патрiотiв.

До iсторiї потрапляють двома шляхами. Або входять визначними досягненнями (як Кий, Щек, Хорив та сестра їхня Либiдь заснуванням Києва; князь Володимир - Хрещенням; Степан Бандера, Клим Савур, Тарас Бульба-Боровець i тисячi iнших патрiотiв - боротьбою за народну волю). Або "влипають" - як росiйський пiп Гапон, що спровокував бiйню у Петербурзi; як "герой совєтского союза" Кузнєцов, стараннями якого i за сприяння пiдручних - польських шовiнiстiв, таких як брати Струтинські - гiтлерiвськi окупанти отримали привiд для тотального винищення українських патрiотiв, гордостi й окраси нашої нацiї, в'язнів рівненської в'язниці, чий прах покоїться нинi в колишньому урочищi Видумка, що на вулицi Степана Бандери.

I якщо перших, хто до iсторiї увiйшов, увiчнюють i вшановують, на їхнiх подвигах виховують молодь, то других таврують презирством i згадують їхнi iмена виключно для того, щоб унеможливити виникнення подiбних iсторичних персонажiв у майбутньому.

Саме з цих причин i був здивований, побачивши серед перелiку питань, винесених на порядок денний одинадцятої сесiї Рiвнеради пропозицiю рiвненських лiвих перенести бронзовий бюст свердловського зайди на вiйськове кладовище. Однак, лишалося вiрити у здоровий глузд депутатського корпусу, адже свiдоцтв про злочинну дiяльнiсть репресивно-каральних загонiв НКВД нинi оприлюднено вже чимало, живi ще свiдки тих подiй...

Та виявилося, що здорового глузду Рiвнерадi таки бракує. А може, у даному випадку мову потрiбно вести i не про здоровий глузд навiть, а про те своєрiдне зомбування, якому регулярно пiддається бiльшiсть - фракцiя "Наше мiсто" - з боку свого керiвника Чайки. Варто, наприклад, згадати ганебне рiшення, прийняте знову ж таки "нашемiстiвською" бiльшiстю стосовно московських церков - цiєї п'ятої колони духовних пiдривникiв нацiональних українських засад. (А може, не тільки духовних, бо, як стверджують, в усіх монастирях України, які належать московській Церкві, повно громадян Росії, і хто перевіряв, чи не належать вони до спецслужб сусідньої держави?) Це ж треба було - дозволити спорудження церков, служителi яких дуже полюбляють говорити про неканонiчнiсть української вiри та про "сатанизм" української мови.

I ось знову та ж сама бiльшiсть приймає рiшення про перенесення бронзових решткiв iз ликом вiрного сина радянської iмперiї на вiйськовий меморiал, де для нього планують вiдвести мiсце на алеї героїв. Але ж "героїзм" НКВД - загальновiдомий. Двадцять рокiв тому менi, недосвiдченому ще тодi журналiсту, довелося спiлкуватися з прапорщиком КГБ на пенсiї, який вiд червоного командування отримав орден Слави за "героїзм" на фронтi. Мова зайшла про оборону Москви, у якiй ця людина (не буду називати прiзвища) брала участь. Тодi я вперше почув правду про вiйну - добре озброєний "геройський" взвод НКВД, що розмiстився у тилових окопах, мав наказ розстрiлювати вiдступаючих з передової червоноармiйцiв, у яких на трьох була гвинтiвка, граната i пляшка iз так званим "коктейлем Молотова" чи й просто бензином...

Це - НКВД, улюблене дитя комунiстичної партiї, а Кузнєцов був гiдним сином обох цих тоталiтарних структур. Напевне, через це й прибув на сесію компартiйний функцiонер з Рiвного, який у списочному складi вiдмираючої партiї просочився до Верховної Ради, Микола Кухарчук, що розповiв "захоплюючу" iсторiю про те, що наше мiсто знане у свiтi саме завдяки Кузнєцову. (На мiй погляд, це те саме, що сказати - свiт знає Австрiю тiльки завдяки Гiтлеру).

Залишимо створення "свiтлого образу" ката українського народу на совiстi наших червоних, а рiшення про його фактичну реабiлiтацiю - на совiстi тих, хто за нього проголосував на сесiї Рiвнеради - Чайки, Грещука, Загинея, iнших хохлів-малоросів, якi анi на мить не замислилися над тим, що вчинили. У мiстi, де прах закатованих українських патрiотiв закликає до вiдновлення iсторичної справедливостi, бовванiтиме бронзовий iдол, чий прообраз опосередковано приклав руку до їх трагiчної долi.

Втiм, досить про це. Краще повернутися з полiтичних вершин на грiшну землю й реально розiбратися, хто й для чого iнiцiював перенесення Кузнєцового погруддя. Якщо подумати, то весь його iдеологiчний пiдтекст - святкування дня перемоги i таке iнше - вiдходить на другий план, якщо не далi. У життi все набагато простiше. Пiсля того, як бюст "героя" був демонтований i вiд примiщення мiськвиконкому переїхав до будиночку колишнього iменного музею Кузнєцова, що нинi припинив своє iснування, все нiбито вляглося. Стоїть собi десь на тихiй вулицi, очей не муляє - i нехай. Але ж примiщення колишнього музею (а разом iз ним i майданчик, на якому стояв бюст) перейшло у спадок рiвненськiй фiрмi "Захiдбудсервiс". I вже незабаром погруддя "героя" почало муляти очi керiвництву пiдприємницької структури. Головним чином тому, що стояло на вельми зручному мiсцi навпроти офiсу, де найкраще б вписалася невеличка автостоянка для службового i, певне, власного автотранспорту "Захiдбудсервiсу". А отже, "життєвий простiр" став потребувати розчищення.

Саме про це, як про головну господарську причину iнiцiацiї малозрозумiлого, а для українських патрiотiв i неприйнятного рiшення, говорив на другому пленарному засiданнi депутат-"нашоукраїнець" Юрiй Торгун. I про це ж непрямо свiдчить готовнiсть вищезгаданої фiрми здiйснити перенесення "героїчного" погруддя на меморiал власним коштом. Адже бiзнес є бiзнес, i пiдприємець, який рахує власнi грошi, навряд чи погодиться витратити їх просто так, без вигоди для себе. I, виходить, що справа зовсiм не в iсторичнiй "цiнностi" кольоровометалевого Кузнєцова, а у тому мiсцi, яке вiн займає бiля примiщення фiрми.

Але про що б ми нинi не говорили, мусимо визнати: Рiвненська мiська рада нинiшнього скликання увiйде до iсторiї мiста ганебним фактом своєї бiографiї - спробою реабiлiтацiї ката українського народу, рiшенням стовiдсотково позбавленим найменшої частки нацiональної гiдностi.