05/06/2003 | технолог

“Немає людини, що була б як острів, сама собі; кожна людина – грудка землі, частинка суходолу; і якщо море змиє хоч би прискалку материка, поменшає Європа, і те саме буде, якщо змиє мис, або маєток друга твого, а чи твій власний; смерть кожної людини зменшує й мене, бо я єдиний з усім людством; ТИМ-ТО НІКОЛИ НЕ ПИТАЙ, ПО КОМУ Б’Є ДЗВІН; ВІН ПО ТОБІ.»
Джон Донн.

В мене немає стільки сил, щоб знайти ті почуття, які б у словесному виразі знайшли б відгук хочаб у декількох людей…
Але якщо ці слова знайдуть відгук хоча б у однієї людини – я немарно бився у ваші душі.
Сьогодні ввечері на зараз мало поважаному мною каналі «1+1» у ТСН пройшли дві інформації, які безпосередньо стосуються людини, попіл якої б’ється у наші серця просто тому, що він не похований, а розвіяний вітром і Дніпром по усій Україні.
Одна вже знайшла відображення у питанні Zinca – влада, як і завжди, на рівні бовдура, відкручуючись від відповідальності, знайшла і визнала першого винуватця у справі Гії Гонгадзе. Далі не коментую – тут все ясно…
Друга інформація, ось її короткий виклад на сторінці “ТСН”:
Шевченківський райсуд Львова зобов'язав енергетиків виплатити матері Георгія Гонгадзе Лесі тисячу гривень: як компенсацію моральної шкоди
/video/?/tsn/052003/0605_1858.asf
/video/?/tsn/052003/0605_1858.asf
Автор: Люба Сорокіна
Камера: Любомир Ясниський

Матері журналіста - нараховували плату за електрику і в той час, коли її не було у рідному місті. Вона з цим не погодилась. Тепер – категорично не погоджується з рішенням суду відповідач: Львівобленерго. Його аргумент – відповідати за те, що сталося, має не ця організація, - а ЖЕК, на балансі якого і є будинок, де живе Леся Гонгадзе.
Відео- та аудіоряд у новинах значно більший. І йдеться в ньому про те, що знущання над цією святою жінкою, матір’ю, яка віддала своїй країні найдорожче, продовжуються.
Ні одна собака, на рівні найменшого людського сумління, не зійшла до того, щоб знаючи, хто і з якого приводу перед ними, поворухнути пальцем, щоб захистити цю беззахисну жінку…
На жаль, ці слова стосуються і наших очільників опозиції.
Щоб уникнути звинувачень у пристрасному відношенні до “месії”, почну з Юлії Тимошенко – на її сайті нічого немає. Все закінчується Великоднем…
На сайті Ющенка трохи веселіше – “Віктор Ющенко вшанує пам’ять жертв нацизму в колишньому концтаборі “Освенцим”, а тоді – «З 11 по 17 травня Віктор Ющенко відвідає Канаду з робочим візитом 06.05.2003 // 17:31».
А чим відрізняється те, що відбувається щодня в Україні від того, що відбувалося у Освенцимі? Тільки темпами повільного вбивства людей недоїданням, холодом, відсутністю ліків, роботи, сім’ї, пристойного існування… Продовжіть перелік самі…
Як пояснити нашим кандидатам у провідники, що вони не бачать елементарного – вони не відповідають і не захищають інтереси пересічного не маленького і “маленького” українця?
Як пояснити їм, що дзвін б’є, що вони претендують на довіру народу, за яку треба відповісти перед цим самим народом, врешті решт і перед історією, але ніяк не можуть схаменутися, захлинувшись самолюбуванням власною величчю своїх намагань.
Але цій величі треба бути відповідним…
Особливо у той день, коли ти йдеш до своїх предків, щоб розповісти, як ти продовжуєш своє життя на цій грішній Землі …