не маємо своїх ідеологів - годуватимемо інших
05/11/2003 | толя дейнека
напереддень дня перемоги вінницьке державне телебачення (ВДТ6) два дня поспіль в "прайм-тайм" ввечері крутило кіно від Бі-Бі-Сі "Нацизм, Попередження історії" (Nazis. Warning of History) - одразу по декілька серій, годинами. Мабуть це входило у програму заходів із привітання ветеранів та щось типа "виховання молоді". Звичайно, різні канали крутили свої кіна, в тому числі й документальні (наприклад щось, теж імпортне, показував роднянський на 1+1). Але поділюся враженнями від цього тривалого перегляду.
Звичайно, автори вносять свій акцент у кожний, нехай й документальний витвір. Що стосується цього кіна від англійців, то мабуть найароматнішим англійським присмаком були сентенції про Рібентропа часів перебування послом у Англії. Природним союзником і зразком для наслідування (щодо колоніальних здобуттів) нациста Гітлера (принаймні так передають думки фюрера англійські автори) була Британська імперія. Але амбасадор Рібентроп провалив місію встановлення союзницьких відносин, бо в чопорній Англії не побачили у фон Рібентропі "справжнього джентельмена" (зокрема, дуже голосно розмовляє), а приставку "фон" він собі купив.
Думаю десь третину фільма займає розповідь про муки європейського єврейства, переважно західноєвропейського. Видно, ця верства населення також сильно представлена серед авторів фільму. Дивлячись на витрачений час та фактично стрижневу тему фільму, переконуєшся, що доля європейського єврейства була основною темою та предметом подій Другої Світової. Але після ознайомлення із "Індустрією Голокосту" та інших скептичних робіт, мимоволі звертаєш увагу на докази Голокоста та пояснення того, чому фашисти надали перевагу такому клопітномуо засоба вбивства за допомогою газу перед звичайними кулями.
Свідчення що ми їх побачили
- протокол ванзейської наради, на якій було прийняте рішення про "остаточне вирішення єврейського питання". Камера в документі крупно показує слово "евакуація", а голос диктора за кадром пояснює, що фашисти мали на увазі під цим тотальне знищення.
- старий оператор-телефоніст розказує,що почув від свого колеги розповідь, що той випадково підслухав розмову німецьких функціонерів, із доповіддю про вбиства і з зустрічною забороною говорити про це вголос.
- польский єврей на величезному намальованому на папері плані Треблінки з фігурами озброєних фашистів та їхніми жертвами показує та емоційно розказує, як все функціонувало "цинічно" (повторено декілька разів)
- диктор переказує від себе усні слова німецького посадовця у польщі про знищення
Чесно кажучи, якщо в пропагандиському фільмі це показується як докази знищення шестимільйоного загалу європейського єврейства, яке безсумнівно мало мати численні матеріальні та документальні свідчення, тоді з доказами діло справді швах.
Добре, повернімось ближче до наших рідних тем. Ось розмова починається про те, як лави Червоної Армії докотилися до кордонів Німеччини. Основні епітети які, використовуються тут: "варварство", "грабіж", "згвалтування", німці відчувають страх перед "більшовицькими ордами". Дочка німкені із сльозами на очах розповідає, що довелося пережити її матері, коли її 20 раз на день гвалтували совіцькі вояки.
Союзники, що йшли назустріч, більше опікувалися життям своїх солдатів та повніше використовували перевагу у техніці та озброєннях, що склалась під кінець війни. Якщо порівняти згадані "орди" із розповіддю про ніщивні бомбардування авіацією союзників німецьких міст, промисловості і інфраструктури, то тут автори вдаються до інших творчих засобів. Оповідання про ці події нівелюється від того, що передається у вуста Гебельса, який висловлює гнів німців до літаків-бомбардувальників - "черчилевих вбивць". Правда, називається британська офіційна цифра - 350 тисяч загиблих цивільних мешканців. Зйомок чи фотографій кварталів вщент зруйнованого Дрездена, коли стоять лише вертикальні стіни без п'яти поверхів перекрить, ми у англійському кіні не побачимо.
Моє загальне враження - цей фільм аж ніяк не може бути використаний таким чином, як нагадування і привітання ветеранам із святом перемоги, нехай й гірким. І звісно не тому, що багато оцінок є очевидно односторонніми і просто образливими. Звичайно, треба відкрито і всебічно обговорювати всі теми, в тому числі і неприємні, і пекучі. Але у нашому здичавілому суспільстві не тільки ветерани, а більшість населення більше радіє зайвій гривні, ніж звертає увагу на оцінки минулих, нехай і надважливих подій. Але використовувати у передсвяткові дні у якості поздоровлень та й у освітніх цілях прямих і неприхованих образ - це вже занадто.
Звичайно, автори вносять свій акцент у кожний, нехай й документальний витвір. Що стосується цього кіна від англійців, то мабуть найароматнішим англійським присмаком були сентенції про Рібентропа часів перебування послом у Англії. Природним союзником і зразком для наслідування (щодо колоніальних здобуттів) нациста Гітлера (принаймні так передають думки фюрера англійські автори) була Британська імперія. Але амбасадор Рібентроп провалив місію встановлення союзницьких відносин, бо в чопорній Англії не побачили у фон Рібентропі "справжнього джентельмена" (зокрема, дуже голосно розмовляє), а приставку "фон" він собі купив.
Думаю десь третину фільма займає розповідь про муки європейського єврейства, переважно західноєвропейського. Видно, ця верства населення також сильно представлена серед авторів фільму. Дивлячись на витрачений час та фактично стрижневу тему фільму, переконуєшся, що доля європейського єврейства була основною темою та предметом подій Другої Світової. Але після ознайомлення із "Індустрією Голокосту" та інших скептичних робіт, мимоволі звертаєш увагу на докази Голокоста та пояснення того, чому фашисти надали перевагу такому клопітномуо засоба вбивства за допомогою газу перед звичайними кулями.
Свідчення що ми їх побачили
- протокол ванзейської наради, на якій було прийняте рішення про "остаточне вирішення єврейського питання". Камера в документі крупно показує слово "евакуація", а голос диктора за кадром пояснює, що фашисти мали на увазі під цим тотальне знищення.
- старий оператор-телефоніст розказує,що почув від свого колеги розповідь, що той випадково підслухав розмову німецьких функціонерів, із доповіддю про вбиства і з зустрічною забороною говорити про це вголос.
- польский єврей на величезному намальованому на папері плані Треблінки з фігурами озброєних фашистів та їхніми жертвами показує та емоційно розказує, як все функціонувало "цинічно" (повторено декілька разів)
- диктор переказує від себе усні слова німецького посадовця у польщі про знищення
Чесно кажучи, якщо в пропагандиському фільмі це показується як докази знищення шестимільйоного загалу європейського єврейства, яке безсумнівно мало мати численні матеріальні та документальні свідчення, тоді з доказами діло справді швах.
Добре, повернімось ближче до наших рідних тем. Ось розмова починається про те, як лави Червоної Армії докотилися до кордонів Німеччини. Основні епітети які, використовуються тут: "варварство", "грабіж", "згвалтування", німці відчувають страх перед "більшовицькими ордами". Дочка німкені із сльозами на очах розповідає, що довелося пережити її матері, коли її 20 раз на день гвалтували совіцькі вояки.
Союзники, що йшли назустріч, більше опікувалися життям своїх солдатів та повніше використовували перевагу у техніці та озброєннях, що склалась під кінець війни. Якщо порівняти згадані "орди" із розповіддю про ніщивні бомбардування авіацією союзників німецьких міст, промисловості і інфраструктури, то тут автори вдаються до інших творчих засобів. Оповідання про ці події нівелюється від того, що передається у вуста Гебельса, який висловлює гнів німців до літаків-бомбардувальників - "черчилевих вбивць". Правда, називається британська офіційна цифра - 350 тисяч загиблих цивільних мешканців. Зйомок чи фотографій кварталів вщент зруйнованого Дрездена, коли стоять лише вертикальні стіни без п'яти поверхів перекрить, ми у англійському кіні не побачимо.
Моє загальне враження - цей фільм аж ніяк не може бути використаний таким чином, як нагадування і привітання ветеранам із святом перемоги, нехай й гірким. І звісно не тому, що багато оцінок є очевидно односторонніми і просто образливими. Звичайно, треба відкрито і всебічно обговорювати всі теми, в тому числі і неприємні, і пекучі. Але у нашому здичавілому суспільстві не тільки ветерани, а більшість населення більше радіє зайвій гривні, ніж звертає увагу на оцінки минулих, нехай і надважливих подій. Але використовувати у передсвяткові дні у якості поздоровлень та й у освітніх цілях прямих і неприхованих образ - це вже занадто.