МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

КУЧМА НИЩИТЬ УКРАЇНСЬКИЙ ФЛОТ...

05/18/2003 | Микола Петрів
КУЧМА НИЩИТЬ УКРАЇНСЬКИЙ ФЛОТ...

До такого невтішного висновку приходиш, коли аналізуєш останній візит президента до Севастополя. Тоді голова
адміністрації есдек Медведчук возив свого патрона по севастопольських смітниках, чим Кучма лишився дуже
незадоволеним і зняв з посади головнокомандувача ВМС України адмірала Михайла Єжеля. За що зняв - до
цього часу невідомо. Версії існують різні - і правдоподібні, і сміхотворні. Більшість з них озвучила газета
"Дзеркало тижня" в матеріалі Миколи Семени "У Лукомор'ї дуб спиляли. В Криму та Севастополі дії президента
вважають непродуманими..." Але факт, що зняв, і факт, що Єжель подав у відставку і ліг в шпиталь на ВЛК.


За що Кучма звільнив з посади Михайла Єжеля, я думаю, що і сам Кучма не знає. Підставу для такого звільнення,
уже після зняття з посади головнокомандувача, почали шукати на флоті до сотні працівників Генпрокуратури,
РНБО, адміністрації президента та міністерства оборони...( де вони були, коли росіяни передавали Україні
розграбовану і понищену частку ЧФ колишнього Союзу?). Щось знайдуть. Якось викрутяться. Не вперше. У наш час
і круглий стовп можна звинуватити у всіх смертних гріхах, а не те, що посадову особу, яка відповідає за флот
держави.

Однозначно, що Михайло Єжель був людиною відданою президенту і на цьому завжди наголошував, активно
сприяв перемозі Л. Кучми на президентських виборах 2000 року, вів агітацію на парламентських виборах 2002 року
за блок "За єдину Україну", після виборів розправлявся з тими офіцерами і генералами, які не підтримували
пропрезидентські політичні сили (думаю, що не з власної волі). І от тобі, на! Не вгодив. Але тільки не президенту.
Думається, що Єжель не вгодив главі адміністрації президента есдеку Медведчуку. У Севастополі, і так здалося
не тільки мені, саме він був тою фігурою, яка вирішувала і долю Єжеля, і, здається, вирішує долю самого
президента. Він контролював не тільки те, куди Кучму слід звозити і що показати, але, навіть, що йому говорити...
Не дивно, що на запитання одного журналіста до п. Кучми про його подальші плани перебування в Севастополі,
той не зміг нічого відповісти і кілька хвилин крутив головою з боку в бік, надіючись на підказку. Так і не відповів
журналісту - не знав для чого його возять по смітниках. Це знав Медведчук, чия машина слідувала в фарватері
президентського екскорту. Звісно, що і указ про зняття з посади Єжеля готувався його канцелярію. Міністра
оборони навіть не поставили до відома. Той взнав цю новину з інформаційного повідомлення підвладного
Медведчуку телеканалу. До речі, як і сам Єжель.

Найвірогідніша версія зняття з посади головнокомандувача ВМС України - вказівка Москви. Адже відомо, що
Єжель, як людина досвідчена, вольова і самодостатня, не йшов на компроміси ані з місцевою владою, ані тим
більше з командуванням ЧФ Росії, дбав за престиж українського флоту і держави. Він, наскільки міг, відстоював
інтереси України і українського народу. Ось лише деякі штрихи до його діяльності: на всіх міжнародних
навчаннях українські моряки були на голову вище не те що від росіян, але й нівчому не поступалися партнерам з
НАТО; свої привітання севастопольцям до свят і ювілеїв друкував українською мовою і українською мовою
виступав на всіх міських заходах, утверджував її на флоті та в регіоні; домагався перейменування площі 50-річчя
СССР на майдан гетьмана Сагайдачного, встановлення пам'ятника Т.Шевченку на Приморському бульварі
Севастополя; вимагав від росіян повернути Україні низку військових об'єктів, які ті незаконно утримують під
своїм контролем...

Така позиція українського воєначальника, звичайно, не могла бути до вподоби ані місцевим правителям, ані
тим більше російським орендаторам. Можливо останньою каплею, що переповнила чашу терпіння владоможців
Москви, стала публікація в "Дзвоні Севастополя" листа командувача ЧФ РФ В. Масоріна до М. Єжеля з проханням
вчинити тиск на підконтрольну йому пресу. Цей матеріал набув широкого розголосу, коментувався "Радіо
"Свободою". А Комітет з моніторингу і свободи преси в Криму направив командувачу Чорноморським флотом
Російської Федерації віце-адміралу В. Масоріну листа такого змісту:

"Вельмишановний пане віце-адмірал!

Комітет з моніторингу свободи преси в Криму висловлює занепокоєння у зв'язку з неправомірними, на нашу
думку, вимогами до головнокомандувача ВМС ЗС України адмірала М.Єжеля про запровадження цензури в
газеті "Флот України". У своєму листі від 17.03.2003 р. Ви вимагаєте від адмірала М.Єжеля вплинути на газету
"Флот України" таким чином, щоб "исключить публикации материалов, не способствующих развитию дружбы и
добрососедства".

Не заперечуючи проти розвитку дружби і добросусідства між флотами України і Росії, хочемо нагадати, що
цензура, як і втручання посадових осіб у діяльність засобів масової інформації - в Україні заборонені законодавчо.

Зокрема, стаття 2 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів
місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" від 23.09.1997 р. гласить: "Засоби масової
інформації України відповідно до законодавства України мають право висвітлювати всі аспекти діяльності
органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування зобов'язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність через
відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечувати
вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України "Про державну таємницю", не чинити на
них будь-якого тиску і не втручатися в їхній виробничий процес".

Частина 2 статті 2 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16.11.1992 р.:
"Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення і фінансування державних органів,
установ, організацій чи посад для цензури масової інформації"...

У зв'язку з цим просимо Вас на виконання чинного законодавства України відкликати Ваш лист до адмірала
М.Єжеля від 17.03.2003 р.

З повагою, голова СМГО "Комітет з моніторингу свободи преси в Криму" Володимир Притула"

Ви думаєте, що російський адмірал прислухався до голосу розуму? Аж ніяк! Все це викликало незвичайну лють у
Масоріна, і він направив Михайлу Єжелю ультимативного листа, в якому висловив йому свою недовіру, а нашу
газету обізвав бандерівським недобитком...

Впевнений, що одночасно Масорін склав депешу про цей скандал та непокладистість Єжеля і направив у Москву.
Очевидно,там і ухвалили рішення усунути українського головкома з посади і спустили цю вказівку на Київ.
Головний есдек, чия партія проголосила свій стратегічний курс "З Москвою на віки вічні" взяв її до виконання.

Мавр свою справу зробив.

Ненависники незалежної України задоволено потерли руки. Один з них, міський голова Севастополя Л. Жунько,
зловтішно прокоментував відставку Єжеля:

"Для нас однозначно положительным итогом визита Президента в Севастополь и в частности в Балаклаву
является то, что мы после этого события в лице военных будем иметь более понимающих собеседников. Я убежден,
что после этого люди в погонах не будут любой ценой держаться за то имущество и за те земельные участки,
которые может быть им совершенно

давным давно уже и не нужны. Я думаю, что однозначно будут более эффективно использоваться как
материальные так и земельные ресурсы. Это первое. И второе, принято решение об однозначной демилитаризиции
Балаклавской бухты. То бишь, это будет выведен док, выведена подводная лодка, и все сооружения, которые
находятся сегодня на балансе военных, они будут переданы гражданским субъектам. Каким образом, это уже
вопрос второй..."

Коментарі, як кажуть, зайві. Знищення українського флоту висвітлено красномовно. Нема Балаклави - не буде в
Україні свого підводного флоту. Нема Єжеля - не стало кому флоті підтримувати українське слово та український
дух...

Саме так. Після усунення адмірала М.Єжеля з посади відстоювати українські інтереси в Севастополі на
державному рівні практично нема кому. Українські вріо-сіо воєначальники вже почали всі наради на
українському флоті проводити російською мовою, нею ж стали озвучувати свої вітання до свят і ювілеїв, як це до 9
травня зробив контр-адмірал В. Максімов. Українські військові частини, Севастопольський військово-морський
інститут виконували на параді російськомовні команди. І відкривав парад в Севастополі російський
контр-адмірал Халайчев. І перша доповідь з трибуни виголосив не український воєначальник, а російський. І
перша пісня, що відкрила у місті святковий банкет, була "Севастополь, Севастополь, город рускіх моряков".

Чогось подібного при Єжелю ніколи не було і в принципі не могло бути. Тепер лавина русифікації наростає. Варто
зазначити, що відразу після усунення з посади Єжеля, Кучма у супроводі лише російських адміралів пішов до
Святоволодимирського собору на Херсонесі, де покірно вислухав з уст митрополита Лазаря повчання Алєксія II.
Послання владик Українських Церков там не зачитували.

Ще через кілька днів Кучма в Криму зустрівся в неформальній обстановці з Путіним, після чого прорік: "
Альтернативы углублению отношений с нашим стратегическим партнером Российской Федерацией у Украины не
может быть". Зняття з посади Єжеля, як пишуть деякі аналітики, було головним дарунком Кучми свому
російському патрону. Путін цим, як пише "Флаг Родины", був дуже задоволений. В Ялту він викликав
командувача ЧФ В. Масоріна і подякував йому за службу. А ще дав тому команду закладати в Севастополі нові
будинки для громадян Росії...

Окупація набирає обертів...


Микола Петрів, "ДЗВІН СЕВАСТОПОЛЯ", №5, ТРАВЕНЬ

Відповіді

  • 2003.05.18 | Ромуальдыч

    Опять клятые москали? :) Теперь, немного, правды.

    http://www.freecrimea.org/apr2003.html

    Пал главнокомандующий жовтоблакитным «флотом» Михаил Ежель. Изгнание этого бездарного украинского адмирала произошло неожиданно. В пятницу в Севастополь внезапно прибыл президент Украины Леонид Кучма, что вызвало переполох как в украинских «ВМС», так и в жуньковской администрации. Жунько однако вздохнул с облегчением, узнав, что целью визита Кучмы было посещение военных объектов, а не инспекция положения в Севастополе. Президент Украины осмотрел четыре военных части, посетил судно «Новый Буг», военные городки №488 и №504 хутора Молочный города Севастополя и объекты в Балаклаве. Шок у Кучмы вызвало состояние уникального завода в Балаклаве по ремонту подлодок, который целиком разграблен. Украинский президент увидел собственными глазами ужасные условия службы на украинском «флоте», отсутствие там единой формы, голод среди срочных служащих, воровство и коррупцию. Посещая мыс Молочный Кучма сказал: «Когда юноши, которые служат в ВМС, охраняют свалку, это стыдно». Разъяренный Кучма прямо на месте распорядился о немедленном увольнении Михаила Ежеля. Ожидается, что полетят головы других самостийных военных не только «ВМС» Украины, но и сухопутных частей, дислоцированных в Крыму. Кучма приказал провести тщательное расследование состояние армейских подразделений в Крыму, особенно фактов воровства военными денежных средств и имущества.

    http://www.rambler.ru/db/news/msg.html?mid=3402685
    Военно-морская свалка
    29.04.2003 11:52 | Время новостей

    Леонид Кучма уволил главкома военно-морских сил Украины Михаила Ежеля. Военные объекты разграблены, условия пребывания людей ужасны - констатировал Кучма в ходе посещения в конце минувшей недели военных объектов в районе Балаклавской бухты в Крыму. "Когда ребята, которые служат в ВМС, охраняют свалку - это стыдно", - добавил президент. Он поручил прокуратуре и совету национальной безопасности и обороны проверить, по назначению ли использовались отведенные флоту госсредства, военное имущество и земля.

    Исполняющим обязанности главнокомандующего назначен заместитель Ежеля, начальник Севастопольского гарнизона Вячеслав Сычев. Ранее он командовал бригадой пограничных кораблей в Балаклаве, возглавлял Севастопольский военно-морской институт имени Нахимова.

    Адмирал Ежель не продержался на должности главкома и двух лет. Его отставка, по-видимому, связана с борьбой за влияние в околопрезидентском окружении. На недавнем заседании минобороны президент высказал раздражение высокой численностью генералов, особо помянув ВМС. О бывшем украинском главкоме отзываются как о профессионале, который не провоцировал политических конфликтов. При нем прекратились непрерывные разборки между командующими украинским и российским черноморскими флотами. Владимира Куроедова, главкома Черноморского флота РФ, Ежель назвал "корректным и тактичным" человеком. Сейчас два флота не конфликтуют, на парадах "друг другу честь отдают" - так оценил результаты своей деятельности Ежель.

    Благодаря широким связям в российском флоте украинского адмирала в России считали "своим". К примеру, Ежеля пригласили на канонизацию Федора Ушакова в Саранск, где он нес гроб святого вместе с российскими адмиралами. СМИ тогда цитировали высказывание Ежеля о том, что он считает честью для себя стоять в одном строю с бывшим главкомом ВМФ СССР Владимиром Чернавиным и адмиралом Валентином Макаровым. На Украине эти слова восприняли как свидетельство недостаточного патриотизма.

    Ежель прагматично оценивал раздел советского Черноморского флота, при котором Украине досталось всего 18% кораблей - дескать, пусть теперь Россия думает, как восстановить "достояние", которое 20-30 лет эксплуатировалось "без должного ухода". Украинские СМИ критиковали его за нечеткую политическую позицию, российские - за попытку подвергнуть ревизии соглашения о разделе, условиях пребывания и статусе Черноморского флота РФ, дислоцированного на Украине. Кроме того, украинский адмирал способствовал проведению совместных учений с силами стран НАТО. Эксперты считают, что отставка адмирала мало что изменит в российско-украинских отношениях, поскольку основную политическую линию всегда определял верховный главнокомандующий Леонид Кучма. Время новостей


    От себя. Тут автор защиты Ежеля рассказывал о том, что ВМС Украины были на голову выше российских и украинских коллег. Так вот это ложь!!!

    1. для учений в Украине просто не хватает денег, в РФ их не на много больше, но на учениях ВМА (военно морскую авиацию) демонстрировать могут.
    2. учениях с НАТО, где украинскими морякам, при отработке тактики перемещения и защиты беженцев, отводилась роль беженцев, показать себя выше, было не возможно. Ну, нельзя показать умение моряка или десантника, играя роль на половину военнопленного или тупого беженца
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.05.19 | Смогитель Вадим \\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

      "объекты разграблены, условия пребывания людей ужасны ..."

      "объекты разграблены, условия пребывания людей ужасны ..." - констатировал Степан Батькович Бандера и
      надєл
      наручники,
      наножники,
      нашейники
      на куЧму,
      крав"ЧК",
      мар"ЧК" (и на паддержавших ево Лук,яненка, на сРача, на Яворивскава),
      медвед"ЧК" ...
      Ось як було, шановний Ви наш, коли Ви, бля..., блюдьотє правду-матку
    • 2003.05.21 | Рюген

      Re: Опять клятые москали? :) Теперь, немного, правды.

      Так может в демонстрации своей "военнопленности" они и оказались "на голову выше"? Тогда какие вопросы?
  • 2003.05.19 | Смогитель Вадим \\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

    Re: КУЧМА НИЩИТЬ УКРАЇНУ, то чому не можна нищити флот?

    :кравЧук, марЧук, КУЧМА НИЩАТЬ УКРАЇНУ...
    і чорноморський флот
    і конституцію
    і дівчат по світових притонах розігнали,
    і банківську "варамі в законє" понапихали ...

    - ТІЛЬКИ ЧОМУ ВИ ДИВУЄТЕСЬ?

    Ось я дивуюсь, що ви всі дивуєтесь !!!

    Хіба коли перед вами зрадник, то хіба можна від нього вимагати патріотизму?
    Ви ПОДУРІЛИ ВСІ?
    Чи ви наївні,
    чи ІДІОТИ ,
    чи граєте в тих та інших,

    В.С.

    : "До такого невтішного висновку приходиш ..."

    - ДОВГО ПРИХОДИШ ,ПАНЕ, ДУЖЕ ДОВГО, ТВІЙ КОМП,ЮТЕР НА ПЛЕЧАХ ГЕТЬ ПОГАНО ПРАЦЮЄ

    "аналізуєш останній візит президента до Севастополя ..."

    - АНАЛІЗУЙ ВСІ ЙОГО КРОКИ І ПОБАЧИШ ЗРАДНИКА УКРАЇНИ
  • 2003.05.19 | Мартинюк

    Кучма з президента перетворюється в генерал-губернатора

    Кучма з президента України поступово перетворюється в генерал-губернатора Малоросії.

    Починаючи з 2000 року в Україні почав набирати інтенсивності "білоруський" варіант. До цього часу Росія ставила на "молдавський" варіант - ліквідація посади Президента і приведення до влади проросійської квазікомуністичної більшості.

    Важко сказати що більше справило впливі на зміну російської політики, однак після кучмівського референдуму у квітні 2000 відбулися інтенсивні міждержавні обміни, обійми і пиятики, для яких в Київ на другий чи на третій день після "референдуму" прибули Путін та Бородін. Вони привітали Кучму з ,на їх думку,фактичним вступом на трон нового євразійського "ханства" . Кучма таким чином виграв "тендер" на посаду головного ставленика Москви. Комуністи і до того нібито всесильний Ткаченко пішли на задвірки...

    Вже в часі візиту відбулися вельми серйозні домовленості і уступки Україні стосовно Севастополя, і що найголовніше стосовно входження у певні структури СНД. Найсерйознішим кроком стало підпорядкування українських спецслужб так званому "Антитерористичному центру СНД". У Києві був відкритий штаб цієї структури, і українські спецслуби почали сповзати у стан прямого підпорядкування силовим службам Москви. Так само , як у Білорусії на керівні посади в українських силових структурах почали випливати етнічні росіяни. Спочатку це йшло по ліенії перших заступників ( традиція ще СРСР) пізніше вже дійшло до перших осіб, як у випадку керівника МВС Смирнова. Під шумок різноманітних "реформ" - ліквідація Національної Гвардії, ліквідація УБОПу відбулася масова чистка, вигнання чи просто пониження у званнях патріотично налаштованих і просто українських за походженням офіцерів.

    Для уважних спостерігачів абсолютно очевидним було зростання інтенсивності та безцеремонності репресій проти журналістів літом 2000 року. Не виключено що ініціаторм такої зміни стилю роботи українських спецслужб, які до цього вели себе більш обережно і в певному сенсі більш професійно, став грубий тиск з боку нового "московського начальства", яке вимагало не церемонитися і діяти "как мы в Чечне"
    Потім ми бачили масові зачистки Міноборони внаслідок інциндентів які відбулися по вині військових, однак результати кадрових змін приблизно такі самі як в спецслужбах - подальша русифікація кервного складу і подальша деградація армії як боєздатної сили.

    У всякому разі з 2000 року будь яке значне загастрення російсько-чеченського конфлікту супровджується абсолютно абсурдним підняттям на ноги української міліції та СБУ, демонстративним патрулюванням і обовязковими "виразами солідарності" з російськими колегами.

    Міліцейський фольклор ( не можу гарантувати достовірність) твердить що українські елітарні підрозділи спеціального призначення вже давно проходять "бойове навчання" і Чечні, і взагалі без "чеченського досвіду" мало шансів отримати серйозну посади як в цих підрозділах, так і в інших структурах.

    Ні для кого не секрет остання хвиля "самогубств" вищих чинів МВС . Про "самогубства" офіцерів армійських вже просто говориться як про якусь "рису національного характеру". Як би там не було , але зміни , які пронеслися по українських спецслужбах за останні три роки можна порівняти лише тими змінами в Росії, які відбулися внаслідок конкретної чеченської війни. Окрім того ми мало звертаємо увагу на автомобільні аварії з офіцерами міліції чи СБУ, нібито "кримінальні" відстріли тих чи інших полковників, чи скажімо дивну аварію рульового управління спортивного літака, на якому в день зникнення Гонгадзе катався заступник міністра МВС Бородич.

    Паралельно "зачищенню" старих, створювалися нові силові структури, які вже не потребували етнічної чистки, оскільки формувалися "пламенными патриотами России", наприклад податкова поліція Азарова ( яка до речі включає навіть моторизовані бронетранспортерні частини), чи підрозділи Міністерства надзвичайних ситуацій з артилерією...

    Інша лінія впровадження російського контролю це надання монопольного статусу Російській Праволавній церкві в силових та їм подібним державних структурах. Все це відбувалося у формі підписання угод між УПЦ Московського патріархату і силовими структурами. На сьогодні всі силові структури мають такі угоди, що виключає можливість діяльності в цих воєнізованих структурах інших конфесій, а часом, як наприклад у випадку угоди УПЦ МП і Української митної служби дає Московському патріархату очевидні для кожного бізнесмена господарські вигоди.

    Останнім часом "добровільно-примусові" угоди з УПЦ МП вже нависли навіть над Міністерством охорони здоровя і Міністерством освіти
    України.

    Не буду нічого говорити про Азарова, лише згадаю нещодавнє "воцаріння" на посаду головного роздержавлювача Україна пана Чечетова, який вже встиг продемонструвати чітку любов до саме російських "інвесторів" і готовність іти на серйозні конфлікти заради їхніх інтересів. Навряд Чи чечетов продасть "трохи держави" українцям із Захіної України - в одній із передач він заявив що там "нашим в спину стреляли !". Врешті східним украінцям від нього також не надто перепадає.

    Експансія Росії в Україну стає що раз більш навальною і безцеремонною.
    Загалом в тому нема великої містики чи політичних супертехнологій - Росія повторює все те що вона колись робила , привязуючи до себе Польщу, Грузію чи Фінляндію, те саме що робилося у 20 роках , коли Москва "маленькими крочками" обмежувала спочатку майже необмежений формальний суверенітет "незалежних" радянських республік , які виникли після громадянської війни в якості компромісу між російськими більшовиками і місцевими національно орієнтованими комуністами.

    Зараз стан України чимось нагадує післявоєнний стан Польщі, Чехії чи НДР . Для повного перетворення України в безвідмовного сателіта Росії потрібен лише "невеликий" переворотик і "трохи" політичних репресій.
    Всі ці "заворушення" , як вже було в згаданих країнах легко замаскувати "виборами", "референдумамми" чи просто "зїздом представників трудящих та інтелігенції"

    Я нічого не говорю про економіче чи інформаційне вторгнення Росії у відповідні українські зони - все просто вже неможливо звести в рамки короткої статті. Напевно пора вже завести щось на манір громадської "Чорної Книги" російської експансії в Україні , в яку заносити всі - малі і велики факти повзучої анексії України Росією.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.05.19 | Navigator

      Об"єктивності ради Кучма микитить правильно

      Соціально близька одігархія Росії захистить скарби й свободу пенсіонера Кучми надійніше, ніж НАТО і ЄС. Що й було, мабуть, обіцяно. Обмін свободи для нього на неволю всіх інших.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.05.19 | Мартинюк

        Напевне все таки причина в незнанні Кучмою мов

        Не знає ні англійської, ні французької , ні навіть німецької - ну як тут домовлятися про "спокійну старість"- це ж треба робити десь в бані і без перекладачів...
        А з Москвою мовного барєру нема...
    • 2003.05.19 | Vadym Gladchuk

      Re: Кучма з президента перетворюється в генерал-губернатора

      Пан Мартинюк! Розклали на 5 балів. Треба ставити на першу сторінку :)))
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.05.20 | Navigator

        Важко приготувати вишукане блюдо з об"їдків комунізму

        Чи може кухарка, керуючи дежавою, приготувати страву на рівні?
        Злий геній думає :"Так".
        Життя відповідає :"Ні"
        Чи може директор секретного заводу, що будував військову міць Імперії і якого варили десятиліттями в червоному соусі, дорости до рівня президента незалежної держави?
        Життя відповідає :"Може тільки забажати соус змінити на більш дорогий, типу тартар..."
        Гарнір (народ) теж далекий від брюсельської капусти, все на картоплю налягає. Та на самогонку, в тому числі духовну.
        Важко приготувати вишукану страву з об"їдків комунізму.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.05.20 | Сергій

          Що можна приготувати з об"їдків комунізму?


          100% - нічого путнього!

          Цією стряпнею травлять своїх і ще намагаються пригостити Світ...
  • 2003.05.21 | Богдан КРИМСЬКИЙ

    Так проводжають адміралів…

    Так проводжають адміралів…

    Богдан КРИМСЬКИЙ

    Як відомо, Верходолов (Верховний Головнокомандувач) Леонід Кучма, прямуючи на тривалий “інструктаж” до Володимира Путіна, по дорозі раптом вирішив заїхати до Балаклавської бухти Севастополя. У радянські роки там була база підводних човнів, а у прибережних скелях видовбано великі штольні, де могли ховатися навіть атомні підводні човни, не боячись ядерного удару.
    Під час розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР російські військовики, покидаючи бухту, використали тактику “випаленої землі”.
    Коли українці прийшли у Балаклаву, то перед їхніми очима постала жахлива картина. Все треба було починати з нуля. А це - величезні кошти, яких Україна не має. Проте ВМС України своїми зусиллями і з допомогою шефів (до речі, ВМСУ - це справді народний флот, бо мільйони простих українців віддавали на його розбудову те, що могли, і таких прикладів у світовій історії дуже мало) зуміли навести у Балаклаві відносний порядок. Працює судноремонтний завод ВМС. Це єдина судноремонтна база нашого флоту, без якої його просто не буде, адже судноремонтні підприємства Севастополя належать або приватним бізнесменам, або Російській Федерації. Цей завод дає роботу кільком сотням мешканців Балаклави і забезпечує поточний ремонт українських бойових і прикордонних кораблів.
    Але останнім часом на чудову Балаклавську затоку “накинули оком” місцеві, а також київські і московські “круті”, які збираються перетворити її на такий собі кримський Лас-Вегас, з ресторанами, казино, нічними клубами і т.д. Тому і вимагають демілітаризації Балаклави, виведення з неї українських військових частин (зокрема, єдиного українського підводного човна “Запоріжжя”, частин СБУ, прикордонних військ, підприємств ВПК). Буде у Балаклаві “Лас-Вегас” чи не буде, але по ВМС України буде завдано дуже сильного удару.
    Отже, проїжджаючи поруч і прямуючи до Фороса (на сумнозвісну дачу Горбачова), президент чомусь раптом змінив маршрут і заїхав до Балаклави. Там він відвідав одну зі штолень і був дуже обурений її технічним станом. Кучма звичайно не знав і навіть не здогадувався, що саме в такому стані її передали Україні його кохані російські “брати”. Потім президент запитав якогось матроса, мовляв, як вас тут годують? Той чесно відповів: “Погано”. Потім Верхоголов знайшов на території військової частини якусь купу сміття і вибухнув гнівом. У присутності зграйки балаклавських бабусь він велично оголосив, що звільняє з посади командувача ВМС адмірала Єжеля. Але хіба то адмірал Єжель фінансує ВМС так, що вистачає лише на якісь сякі-такі харчі для матросів і грошове утримання для офіцерів, а на зброю і бойову підготовку коштів вже немає?
    Зараз на керівництво ВМС кинули цілу зграю слідчих із СБУ і прокуратури, інспекторів із Міністерства оборони, щоб відшукати компромат на українських адміралів і таки ж знайдуть. Бо коли у тебе є голодні матроси і старі кораблі, які треба якось підтримувати, і немає грошей, а тільки обов’язки, то будеш шукати шляхів, щоб врятувати те, за що відповідаєш. І якщо в умовах хронічного безгрошів’я, абсолютної байдужості режиму до ВМС, український флот ще плаває хвилями Чорного моря, а не лежить на його дні, то в цьому теж є величезна заслуга адмірала Михайла Броніславовича Єжеля.
    І не він винен, що Указ Президента ще від 1993 р. про програму військового кораблебудування ще й досі не виконано.
    Директор казенного дослідно-проектного центру кораблебудування Є. Борисов стверджує: “Ситуація, що склалася у військовому кораблебудуванні України, не має аналогії в історії світового кораблебудування: за період з 1991 р. до 2001 р. не закладено жодного корабля (!).
    Враховуючи, що цикл створення сучасного бойового корабля невеликого тоннажу (наприклад, класу “корвет” тоннажу 1000-1500 т) становить 6-8 років, а практично всі роботи зі створення перспективних кораблів припинено, безславний кінець наших ВМС і кораблебудування за нинішнього ставлення до них стає очевидним.
    Країна на межі цілковитої втрати навіть потенційної можливості створення сучасних і перспективних бойових кораблів, їхнього озброєння і техніки на національній науково-технічній і виробничій базі”.
    То хто за це відповідає? Хто вже десять років не може і не хоче добудувати кораблі, закладені ще за часів СРСР: крейсер “Україна”, фрегат “Байда Вишневецький”, корвет “Чернігів”? Куди подівся вже збудований на київському заводі з дивною назвою “Ленінська кузня” корвет “Тернопіль”?
    А може нам, українцям, військовий флот не потрібен, на відміну, від англійців, які віками стверджують: “Флот існує і через те багато чого не трапляється?”.
    Погляньмо на наших сусідів по Чорному морю. Не кажучи вже про Росію, яка збирається посилювати свою військову присутність у цьому басейні, навіть не дуже заможна Румунія планує збільшення своїх ВМС. У найближчі роки ця держава збудує на своїх підприємствах кораблебудування 1 фрегат, кілька ракетних, артилерійських і десантних катерів (помітно посилюється її Дунайська флотилія, до чого б це?). Румунія збирається купити в США 2 ескадрені міноносці типу “Спрюенс”, 4 фрегати типу “Олівер Перрі” і 2 підводні човни у Франції.
    Потужні морські сили формує наш історичний “друг” Туреччина. Протягом найближчих років на заводах цієї країни буде збудовано десятки фрегатів, корветів, ракетних катерів, підводні човни. Розпочато проробку питань будівництва авіаносних кораблів.
    Україна нині має на Чорному морі найслабші кількісно і якісно ВМС, не рахуючи Грузію. Якщо ставлення до ВМС з боку президента, уряду, міністерства оборони найближчим часом не зміниться на краще, то Україна втратить свій військовий флот, відбудеться вже друга в історії України “загибель ескадри”. Але втрата військового флоту в Севастополі із залізною необхідністю означатиме й втрату Криму, а відтак й всього півдня країни. То скільки ж можна наступати на одні й ті ж самі граблі?
    А адміралів у нас проводжають погано. Першого командувача ВМС адмірала Бориса Кожина звільнили за український патріотизм. Його заступив здавалося більш керований і менш “націоналістичний” Володимир Безкоровайний. Він заявив, що йому потрібні не патріоти, а “професіонали” і почав обмежувати діяльність Спілки офіцерів України на флоті. Але й він не витримав, коли йому довелося під час розподілу Чорноморського флоту приймати від росіян не кораблі, а металобрухт.

    Відставка. Призначення Михайла Єжеля

    Третій командувач М. Єжель намагався зберегти кораблі в умовах абсолютного нерозуміння флотських потреб з боку київських вождів та армійських генералів з Міністерства оборони. Оскільки його “каденція” припала на відчайдушну дружбу Кучми з Москвою. Адмірал активно виконував настанови з центру: дружив з російськими адміралами, скільки було сил, крокував поруч з ними під час спільних парадів, брав участь у спільних військових навчаннях типу так званого “Фарватеру миру” ВМСУ і ЧФ РФ. Єдине, що на “денщика” російського командувача так і не перетворився, що можливо, теж не подобалося керівним малоросам у Києві. Але адмірал Єжель був справжнім моряком, знавцем своєї справи, він любив флот і флот поважав його. Непристойна сцена влаштована “гарантом” на березі Балаклавської затоки стала ляпасом не тільки ВМС України, а й багатьом порядним людям в нашій державі.
    Не зайве нагадати, що за всіх труднощів становлення ВМС тут ніколи не траплялося такого як у військовій авіації (трагедія Скнилова), у військах ППО (інциденти з ракетами), та й нормальний імідж України, нашого військового відомства перед Заходом і НАТО підтримувався насамперед за рахунок ВМС України, які на численних спільних навчаннях з військовиками США, Англії, Франції, Німеччини, Італії, Греції, Туреччини, Нідерландів і Канади примудрялися виглядати вельми непогано.
    Українське Слово
    15.05.03
  • 2003.05.22 | Спостерігач

    Россияне "покупают" Севастополь

    Россияне "покупают" Севастополь - 21/05/03
    Российские регионы заинтересованы во вложении инвестиций в экономику Севастополя, передает Лига, ссылаясь на председателя Севастопольской городской госадминистрации Леонида Жунько.
    Он отметил, что важным шагом в этом направлении должен стать визит в Севастополь в конце июля этого года большой группы первых лиц российских регионов, которые примут участие в праздновании Дня ВМФ России.
    По словам Жунько, во время встречи глав регионов России и Украины в Одессе, состоявшейся 16-18 мая 2003 года, многие российские губернаторы проявили незаурядную заинтересованность ко взаимовыгодному сотрудничеству с Севастополем, в частности, в области вложения инвестиций в экономику города.
    Как сообщили в пресс-службе Севастопольской городской государственной администрации, на сегодня заключены более 10 соглашений о сотрудничестве в торгово-экономической, научно-технической, культурной и гуманитарной областях с регионами Российской Федерации (городами Москва, Санкт-Петербург, Воронеж, Мурманск и другими).
    По информации пресс-службы, на сегодня Россия является наибольшим инвестором в Севастопольский регион. В стадии практической реализации находится ряд проектов, представляющих взаимный экономический интерес.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua