05/19/2003 | Саша

У тому, що мiсцева Рiвненська влада дуже любить Вєлiкую Отєчєствєнную, нi в кого немає жодних сумнiвiв. Чого тiльки не зробиш для слави государства росiйського. I бюст вiдомого терориста-провокатора - героя Росiї, - сумнозвiсного Нiколая Кузнєцова, оперативно перетягли на Дубенський цвинтар i з глумлiнням над пам'яттю тих, хто дiйсно загинув на фронті у боротьбi з фашизмом, а не переодягався в чужі форми і через провокації руками німецьких окупантів допомагав знищувати тисячі українських інтелігентів, встановили поруч з їхнiми могилами. I представники всiх структур мiсцевої виконавчої влади, держслужбовцi, узявши на "карандаш", зганяли зранку 9 травня колони, як це було у старi радянськi часи.

Як тут не згадати Свято Української Зброї, Свято Українського козацтва та Української Повстанчої Армiї - на Покрову Пресвятої Богородицi, 14 жовтня, коли не з примусу i не з-пiд палки, а щиро, за покликом серця i душi в Рiвному та в багатьох мiстечках i селах Рiвненщини збиралися десятки тисяч українських патрiотiв бiля пам'ятникiв борцям за волю України.

Колона, що 9 травня прямувала через центр мiста до Дубенського цвинтаря, спочатку виявилася багаточисельною, проте, коли дiйшли до Меморiалу, вона схудла щонайменше в 6 разiв. Люди поступово розчинилися у прилеглих вуличках i провулках. Залишилося тiльки 3 коробки вiйськовослужбовцiв, чисельнi наряди мiлiцiї як в одностроях, так i в цивiльному, ветерани, серед котрих переважали замполiти, полiтруки радянської армiї та вцiлiлi ветерани НКВД-МГБ, саме тi, хто в роки Другої свiтової були в заградотрядах i гнали поперед себе на передову десятки тисяч українцiв, що ставали гарматним м'ясом.

Упорядковану трибуну на Дубенському Меморiалi заповнили першi особи влади мiста на чолi з мером В.Чайкою, його зами, першi та другi особи облради та iншi. У цiлому мiтинг проходив за сухим стандартним сценарiєм. Лише один з ветеранiв, очевидно, перегрiвшись на сонцi, Л.Содовський з мовчазної згоди ведучих мiтингу, навмисно в декiлька разiв перебравши регламент виступу, почав поливати брудом український нацiональний визвольний рух перiоду Другої свiтової вiйни. Його не зупиняли й не поправляли, а коли представник Всеукраїнського об'єднання ветеранiв взяв слово, то мiсцеве зборище представникiв "Русского блока" почало бешкетувати (вчинили свист та ганебнi вигуки). На це, звiсно, представники влади, ведучi мiтингу закрили очi, давши змогу продовжувати хулiганськi дiї представникам "Русского блоку".

Завершилися цi дiйства на Дубенському Меморiалi досить таки кумедним чином. Влада, щоб створити видимiсть надзвичайної турботи про ветеранiв Вєлiкой Отєчєствєнной, встановила пiд тiнистим кленом на входi до Дубенського цвинтаря вiйськово-польову кухню. Цю кухню пiсля завершення мiтингу вмить облiпила купа колишнiх вєтєранов-замполiтов та НКВД-МГБ, якi вгамовували спрагу, наливаючи спиртнi напої пiд гучнi звуки фронтових мелодiй у виконаннi вiдомої Клави Шульженко. Саме в цей час розпаренi пiд гарячим травневим сонцем декiлька попiв московського Патрiархату, що щойно завершили освячення бюста убивцi й терориста Нiколая Кузнєцова, потрясали повiтря своїми пєснєпєнiямi, що органiчно зливалися в єдину мелодiю з вiдомою "Давай закурім, таваріщ, по одной". Ветеранам МГБ на той час уже було однаково... А перехожi, ледве стримуючи смiх, з подивом зводили очi в бiк московських попiв.