Контро-версія або суть Громадянського Суспільства
05/24/2003 | гамерикос
"Ukrainians – every single one of you – are unmotivated to do anything that does not immediately benefit yourself"
One American's controversial thoughts on Ukraine
By Terry E Hallman,
Kyiv Post Op Ed, May 22, 2003 04:15
A 10 year-old girl with an infant in her arms rang my doorbell. She was barely alive, unlike the 9 year-old boy who died, frozen, on another American’s doorstep in Kherson a few months ago. The little girl was blue in the face and starved. She asked only for a small amount of food, nothing else. My wife, Olga, raided the fridge and gave her everything we didn’t need. I later found Olga in tears, not because of the little girl at our front door, but because we both knew that this pitiful girl is only one of many such children throughout Ukraine.
I find myself totally disgusted. Have Ukrainians no spine, no dignity or pride? If I offend Ukrainians, tough! Get a grip and listen up.
There is no good reason for children to be starving and suffering in Ukraine. The only reason it happens is that Ukrainians are all wimps who are utterly helpless to do anything other than accept their ‘fate’ likes sheep. Kids starving? Yes, that’s just how it is, and nothing can be done about it. That seems to be the prevailing opinion.
In fact, something can be done about it, but Ukrainians – every single one of you – are unmotivated to do anything that does not immediately benefit yourself, your family and perhaps your friends. Sure, I know you feel bad about starving kids. You should feel bad. In fact, you should feel terrible.
I have just spent a year in Crimea at my own expense designing a program that I believe would relieve some of the country’s poverty. The U.S. is interested in making the program a reality.
The program involves no freebies or handouts, and it would make it possible for anyone to earn a decent living. As an added benefit, it would pump funds into social programs for children like those who presented themselves on my doorstep.
The problem? Ukrainian government officials are reluctant to permit its implementation unless they see an opportunity for personal gain. I am totally opposed to graft, so we are at a stalemate. Neither Ukraine or the U.S. can implement the program without my assistance, and I have made stealing from the program extremely difficult.
My advisors say that Ukrainian officials will not budge until they are paid. In the meantime, messy details like starving children are held hostage. It seems that no matter how good your intentions, nothing happens until the dons of the Ukrainian political mafia are paid.
Because the public will not change this situation, the officials are killing the economy, people are starving or dying of neglect. At the end of the day, it seems that most Ukrainians just don’t give a damn about each other. Surely, there are exceptions, but if those exceptions exist, they are all but invisible.
I see it every day, as people scurry around like rats without giving a second thought to hungry kids. Never mind what the U.S. may do – at some point, Ukrainians have to step up and take charge rather than roll over and play dead.
The U.S. is observing, at my insistence, how local officials behave regarding the prospect of getting a good-sized development project. As anticipated, the government officials immediately hold out their hands. They are relentless gatekeepers, unwilling to take action without payment. And the people merely concede that bribes must be paid. Change things? No, take the easy way out. That’s the definition of Ukraine and all things Ukrainian.
Ukrainians are responsible for allowing the abomination that is your government to continue unchecked. Good projects come along, and citizens themselves concede that playing ball with the government status quo is the best way to go.
Children die due to widespread social neglect and the ineptitude of most Ukrainians to manage their own community – and this doesn’t seem to bother many people. It may be a personal curse that bothers few: Me, my wife and too few others in this country.
It will be easy for those offended by this message to suggest I leave Ukraine if I don’t like it. That’s fair enough, but what would that accomplish? My departure would mean just one less voice raised in defense of starving children, one less voice challenging Ukrainians to realize the destiny that could be, as a strong, prosperous and vibrant country.
Do Ukrainians even know that they have that potential? I do, and I’m sure of it.
Terry E. Hallman is a specialist in economic development and poverty relief who has resided in Crimea for the past year.
http://www.kyivpost.com/print/15881/
One American's controversial thoughts on Ukraine
By Terry E Hallman,
Kyiv Post Op Ed, May 22, 2003 04:15
A 10 year-old girl with an infant in her arms rang my doorbell. She was barely alive, unlike the 9 year-old boy who died, frozen, on another American’s doorstep in Kherson a few months ago. The little girl was blue in the face and starved. She asked only for a small amount of food, nothing else. My wife, Olga, raided the fridge and gave her everything we didn’t need. I later found Olga in tears, not because of the little girl at our front door, but because we both knew that this pitiful girl is only one of many such children throughout Ukraine.
I find myself totally disgusted. Have Ukrainians no spine, no dignity or pride? If I offend Ukrainians, tough! Get a grip and listen up.
There is no good reason for children to be starving and suffering in Ukraine. The only reason it happens is that Ukrainians are all wimps who are utterly helpless to do anything other than accept their ‘fate’ likes sheep. Kids starving? Yes, that’s just how it is, and nothing can be done about it. That seems to be the prevailing opinion.
In fact, something can be done about it, but Ukrainians – every single one of you – are unmotivated to do anything that does not immediately benefit yourself, your family and perhaps your friends. Sure, I know you feel bad about starving kids. You should feel bad. In fact, you should feel terrible.
I have just spent a year in Crimea at my own expense designing a program that I believe would relieve some of the country’s poverty. The U.S. is interested in making the program a reality.
The program involves no freebies or handouts, and it would make it possible for anyone to earn a decent living. As an added benefit, it would pump funds into social programs for children like those who presented themselves on my doorstep.
The problem? Ukrainian government officials are reluctant to permit its implementation unless they see an opportunity for personal gain. I am totally opposed to graft, so we are at a stalemate. Neither Ukraine or the U.S. can implement the program without my assistance, and I have made stealing from the program extremely difficult.
My advisors say that Ukrainian officials will not budge until they are paid. In the meantime, messy details like starving children are held hostage. It seems that no matter how good your intentions, nothing happens until the dons of the Ukrainian political mafia are paid.
Because the public will not change this situation, the officials are killing the economy, people are starving or dying of neglect. At the end of the day, it seems that most Ukrainians just don’t give a damn about each other. Surely, there are exceptions, but if those exceptions exist, they are all but invisible.
I see it every day, as people scurry around like rats without giving a second thought to hungry kids. Never mind what the U.S. may do – at some point, Ukrainians have to step up and take charge rather than roll over and play dead.
The U.S. is observing, at my insistence, how local officials behave regarding the prospect of getting a good-sized development project. As anticipated, the government officials immediately hold out their hands. They are relentless gatekeepers, unwilling to take action without payment. And the people merely concede that bribes must be paid. Change things? No, take the easy way out. That’s the definition of Ukraine and all things Ukrainian.
Ukrainians are responsible for allowing the abomination that is your government to continue unchecked. Good projects come along, and citizens themselves concede that playing ball with the government status quo is the best way to go.
Children die due to widespread social neglect and the ineptitude of most Ukrainians to manage their own community – and this doesn’t seem to bother many people. It may be a personal curse that bothers few: Me, my wife and too few others in this country.
It will be easy for those offended by this message to suggest I leave Ukraine if I don’t like it. That’s fair enough, but what would that accomplish? My departure would mean just one less voice raised in defense of starving children, one less voice challenging Ukrainians to realize the destiny that could be, as a strong, prosperous and vibrant country.
Do Ukrainians even know that they have that potential? I do, and I’m sure of it.
Terry E. Hallman is a specialist in economic development and poverty relief who has resided in Crimea for the past year.
http://www.kyivpost.com/print/15881/
Відповіді
2003.05.24 | chytach
To de komentari? Chy nehaj kleveshchut'? (-)
2003.05.24 | Andrij
Re: My 2 cents
It seems that it is useless to try and talk to the "Ukrainians" instead of some particular people. What exactly must be done? Who exactly is preventing Terry Hallman from implementing his project? Unless this is known, little can be done. This is mostly the same problem with the Ukrainian opposition, too many general proclamations without any specific content.2003.05.25 | юрко
переклад
"Українці, кожен один з вас і пальцем не поворухне, якщо це негайно не принесе особистої користі."Протирічні думки одного американця щодо України
Террі Е Гальман
Десятирічна дівчина з немовлям на руках натиснула на дзвінок біля моїх дверей. Вона виглядала ледве живою, на відміну від 9 річного хлопця, що вже помер від холоду біля дверей ще одного американця в Херсоні кілька місяців тому. Мала дівчина мала синє обличчя і була голодна. Вона попрохала лише трохи їжі і більш нічого. Моя дружина, Ольга, кинулася до холодильника і дала їй все, що ми не потребували. Пізніше я побачив Ольгу в сльозах, не тому, що конкретно це трапилося, а тому, що ми обоє добре знали, що ця бідна дівчина є однією з багатьох таких дітей в Україні.
Я почувався огидно. Чи українці є такі зовсім безхребетні, без жодної гідності чи гордості? Якщо я ображаю українців, то хай їм так буде! Приготуйтесь і послухайте більше.
Не існує жодної причини, щоб діти голодували та страждали в Україні. Єдиною причиною, чому так стається, є те, що українці скиглять і є цілковито нездатні зробити щось інше, ніж приймати їх "долю", як вівці. Діти голодують? Так, саме так і є, і нічого в цьому не можна зарадити. Виглядає, що це і є переважаюча думка.
Насправді дещо можна зробити, але українці - кожен один з вас - є цілком не зацікавлені щось зробити таке, з чого негайно не можна скористати самому, чи щоб скористала сім'я, чи, можливо, друзі. Справді, я знаю, що ви почуваєтесь погано щодо голодуючих дітей. Ви й повинні так почуватися. Фактично, ви повинні почуватися просто жахливо.
Я якраз провів рік в Криму за свої власні гроші, створюючи програму, що на мою думку повинна частково зменшити бідність країни. США є зацікавленими щоб зробити цю програму реальністю.
Програма виключає можливість скористати "на дурняк" чи отримати якісь подачки і вона робить можливою для будь-кого заробити на достойне життя. Як додатковий плюс, вона б внесла фонди в соціальні програми для дітей, подібних на ту, котра з'явилася біля мого порога.
То в чому проблема? Українські урядові офіційні особи ухиляються дозволити її впровадити, поки вони не побачать можливість власної користі. Я повністю проти хабарів, отже ми знаходимося в патовій ситуації. Ні Україна, ні США не можуть втілити програму без моєї допомоги, і я зробив так, що красти з програми є надзвичайно важко.
Мої дорадники говорять, що українські чиновники не піддадуться доти, поки їм не заплатити. А в той час голодуючі діти служать закладниками. Виглядає, що незалежно від добрих намірів, нічого не станеться, поки "хрещені батьки" української політичної мафії не отримають плату.
А тому, що загальна публіка не міняє цю ситуацію, чиновники вбивають економіку, люди голодують чи вмирають покиненими. І в кінці кінців, виглядає, що більшість українців і зламаного гроша не дасть задля іншого. Звичайно, є винятки, але якщо ці винятки існують, їх не видно.
Я бачу це кожен день, як люди метушаться навколо, як щурі, повністю ігноруючи голодних дітей. Не має значення, що США можуть зробити - врешті колись українці повинні зробити крок вперед і взяти в свої руки справу, ніж просто ховати голову в пісок.
США спостерігає, на моє наполягання, за тим, як місцеві чиновники поводяться щодо можливості отримання достатньої величини проекту розвитку. Як і передбачалося, урядові чиновники негайно простягнули свої руки. Вони є невтомні в стримуванні, готові тягнути доти, поки не отримають оплату. І люди просто згідні, що хабарі мусять бути заплачені. Щось змінити? Та ніколи, краще піти легшим шляхом. Це і є визначення України і всього українського.
Українці самі відповідають за те, що дозволили залишити їх уряд бути безконтрольним. Добрі проекти приходять і громадяни самі для себе вирішили, що грати в гру з таким статусом уряду є найкращим шляхом.
Діти помирають через широко розповсюджену соціальну занедбаність і через нездатність більшості українців влаштовувати свою власну громаду - і, як виглядає, багатьох це не турбує. Можливо, це особисте прокляття, що зачіпає кількох - мене, мою дружину і дуже небагатьох у цій країні.
Звичайно, буде простим для тих, котрі почуватимуться ображеними написаним, порадити мені забратися геть з України, якщо мені щось не подобається. Може це й справедливо, але що цим буде досягнено? Мій від'їзд означатиме на один голос менше на захист голодуючих дітей, на один голос менше, котрий скаже українцям, що їх країна може бути сильною, багатою та блискучою.
Чи українці взагалі знають, що вони мають такий потенціал? Я знаю, і я переконаний в цьому.
Террі Е. Гальман є спеціалістом з економічного розвитку та зменшення бідності, котрий проживав в Криму протягом минулого року.
2003.05.25 | юрко
сором (-)
2003.05.25 | Andrij
Re: Вимагання хабарів то вже не сором, а злочин
В Україні такого сорому величезні гори. Починаючи з пограбування Кравчуком та Кучмою пенсіонерів та сиріт та закінчуючи садистською державною медициною. Без цивілізованої судової системи припинити цей жах буде неможливо. Тим часом опозиція бавиться в що завгодно, але не реформу судів та силових органів.2003.05.25 | Shooter
злочин
Andrij пише:> Тим часом опозиція бавиться в що завгодно, але не реформу судів та силових органів.
Поки не буде поміняна влада/зреформована політична система, здійснення вище зазначеного є нереальним.
2003.05.25 | chytach
Klasyka navijala: dlia togo, shchob ne c..ty mymo unitaza, ne
obov'jazkovo miniaty verhovnu vladu.Napryklad, chomu opozycija ne pidtrymala Karpachovu, jaka robyla hoch shchos' konkretne?
Opozycija shche pal'cem ob palec' ne vdaryla po zhodnij konkretnij problemi z galuzi prav liudyny.
2003.05.25 | Andrij
Re: злочин
Shooter пише:> Andrij пише:
> > Тим часом опозиція бавиться в що завгодно, але не реформу судів та силових органів.
>
>
>
> Поки не буде поміняна влада/зреформована політична система, здійснення вище зазначеного є нереальним.
Ніколи не задумувались над тим, що депутатам ВР було би дуже вигідно забрати силовиків від Кучми та надати більше влади судам? Ось і опозиція про це не думає. Як і не думають вони про те, що "зміна влади" практично неможлива без віддалено справедливих судів.
2003.05.25 | chytach
Bud'te laskavi, pojasnit': shcho Vy maly na uvazi?
Ніколи не задумувались над тим, що депутатам ВР було би дуже вигідно забрати силовиків від Кучми танадати більше влади судам? Ось і опозиція про це не думає. Як і не думають вони про те, що "зміна влади"
практично неможлива без віддалено справедливих судів.
2003.05.25 | Andrij
Re: Правоохоронну реформу +
Якщо щоденне беззаконня в Україні не надихає нашу опозицію, то незаконні зняття з виборів, залякування та підкуп виборчих комісій, підтасовка голосів мають таки хоч якось зацікавити. Бо якщо в в опозиції так погано з уявою, то може й не варто пнутися до влади. Не пустять.2003.05.25 | Костя Порох
Юрко, в мене тривожне відчуття.
І воно двояке.1) Не вважаючи себе повним ідіотом, думаю міг би розробити хоча б власне уявлення про те, як допомогти кільком безпритульним дітям хоча б в своєму районі. ПРОБЛЕМА: Ні я, ні моя дружина не знаємо як. В Україні цьому не вчать, немає матеріалів, нічого немає. Train the trainers має бути ціллю будь якої програми.
2) Цей Гельман приїхав в Україну як (платний) консультант. Якщо в нього не виходить, значить, щось не так? Значить, його ідея не була впроваджена? = нуль ефективності? Це дуже важлива річ.
В багатьох проектах "допомоги" все закінчується нульовою ефективністю. І це не рахування грошей ам платників податків. Це очикування, що якщо робота платна, то буде який сь результат.
Ну, да, могло б USAID поставити центр для тих хто хоче допомогти дітям, щоб розказати ЯК це робиться. Ми з дружиною хотіли б всиновити, але є куча сумнівів, нам потрібна консультація, ми не знаємо як до цього підійти.
2003.05.25 | технолог
Не голодали Вы, товарищ лейтенант...
Ця фраза з совєцького фільму все пояснює.Не голодав американський фахівець, не привчали його знизу доверху на всіх рівнях суспільства продавати всіх, навіть рідну матір.
З таким суспільством вести себе треба відповідно...
А коли американський президент вже має нормальні стосунки з нашим, знаючи, що він з сеье є, то де межа цинізму, насамперед цинізму та аморальності владців?
Хай американський фахівець у себе в Гамериці витратить всі свої зусилля та гроші, щоб Гамерика не підтримувала існуючий режим з найниціших меркантильних міркувань.
А тоді вже скаже: "Я зробив для того суспільства, яке на межі виживання (навіть вже вимирає), все, що мав зробити, виходячи з своїх моральних засад.
2003.05.25 | юрко
Re: Юрко, в мене тривожне відчуття.
>1) Не вважаючи себе повним ідіотом, думаю міг би розробити хоча б власне уявлення про те, як допомогти кільком безпритульним дітям хоча б в своєму районі. ПРОБЛЕМА: Ні я, ні моя дружина не знаємо як. В Україні цьому не вчать, немає матеріалів, нічого немає. Train the trainers має бути ціллю будь якої програми.ну, як на мене то американець апелює до українців в сенсі контролю над владою, бо програми є, але чиновники вимагають хабарів для їх впровадження. В Північній Америці є багато громадських організацій з досить великими фондами, на які щороку мають збірки, лише неможливо собі уявити, що ті програми можуть бути гальмовані чиновниками.
2) Цей Гельман приїхав в Україну як (платний) консультант. Якщо в нього не виходить, значить, щось не так? Значить, його ідея не була впроваджена? = нуль ефективності? Це дуже важлива річ.
ні, він сам пише, що знаходився на свої власні гроші і задумав ідею, якою зумів переконати уряд США. Звичайно, що його ідея не була впроваджена, він не хоче дати хабаря, а чиновники не хочуть без хабаря дозволити.
>В багатьох проектах "допомоги" все закінчується нульовою ефективністю. І це не рахування грошей ам платників податків. Це очикування, що якщо робота платна, то буде який сь результат.
він має на увазі те, що переважно втілення програми вимагає великої праці, отже сам її не втілить і потребуватиме найманих працівників, яким заплатить програма.
>Ну, да, могло б USAID поставити центр для тих хто хоче допомогти дітям, щоб розказати ЯК це робиться. Ми з дружиною хотіли б всиновити, але є куча сумнівів, нам потрібна консультація, ми не знаємо як до цього підійти.
спробую знайти для Вас інформацію, але усиновлення українських дітей має бути пріоритетом українського уряду, а не американського, з відповідними українськими центрами.
2003.05.26 | ВІЙ
Є волонтерські служби в районах.
Можна звернутися туди , за одно перевірити наскільки ефективно вони працюють.Є також державні служби по опікованню проблемними дітьми і таке подібне.
Є загальноміський центр по молодіжних проблемах ( звідтам взялися волонтери)десь на вулиці Богдана Хмельницького, недалеко від вулиці на якій стоїть Педагічний університет ім. Драгоманова.
Українськими сиротами повинні займатися не іноземці а "рідна" держава, якщо чиновники того не роблять , вони повинні чимскоріше бути замінені ( виборами,судом чи ще якось).
2003.05.25 | ВІЙ
Контент аналіз
Десятилітня дівчинка з немовлям на руках - це стандартний розклад для циганів. Звичайно було б добре аби їхні батьки не кочували по містах і не заставляли своїх дітей просити милостиню, однак перешкодити їм у цьому не змогли ні Хрущов, ні Брежнєв ні навіть Андропов Наявність на руках дівчинки ще "теплого" немовляти правдоподібно означає що десь недалеко у скверику вальяжно розташувався у холодочку табір, де батьки ждуть коли їхні циганчата "відплатять" за те що їх народили.Дитина як замерзла у Херсоні дійсно могла бути сиротою. Якщо у Києві вже діють більш менш задовільні програми допомоги, то провінційних містах там і кіннь не валявся і ситуація потребує вирішення.Дійсно правда, що бидлуваті чиновники вимагають "откат" взамін за надання згоди на реалізацію всіляких допомогових проектів. Мені розповідали про абсолютно дикі ситуації.
Однак я знаю що дуже часто західні донори на погоджуються - з єдиною метою - потім взяти чиновника за жабра і вимагатих якихось їм відомих уступок.
І тут вже все стає доволі цікаво - у цих чиновників, які попались на гачок , починають викручувати руки - підніміть плату за проїзд транспортом, підніміть плату за комунальні послугиліквідуйте соціальні пільги, зменшіть допомогу на дітей.
Можливо добродій Гальман до того всього не має жодного стосунку _ він не знає що роблять його колеги більш високого масштабу.
Однак насторожує - іноземний чиновник міжнародної установи , яка повинна боротися з бідністю переконує себе та інших що українці заслужити на те аби бути бідними і злиденними, і як доказ "вини " всього народу використовує негідну поведінку кількох чиновників.
Поперше він повинен написати заяву у міліцію, залучити американське посольство, і повірте -Леонід Данилович буде змушений відреагувати ...
Однак схоже це непотрібно - потрібно лише довести що українці заслужили на свою бідність.
То може йому варти краще займатися не боротьбою а боротьбою з добробутом?
2003.05.26 | Andrij
Re: Смієтесь?
ВІЙ пише:> Поперше він повинен написати заяву у міліцію, залучити американське посольство, і повірте -Леонід Данилович буде змушений відреагувати ...
Чому ви так думаєте? Американці не могли зареєструвати в Києві пару дуже впливових неурядових організацій. Задіяли і посольство, і пресу, і Леоніда Даниловича. Результат той самий. Про "заяву в міліцію", це вже сарказм? Скажіть спасибі тому американцеві, що ще написав в газету замість плюнути та поїхати з цієї корумпованої країни. Картати його за це просто безглуздо.
2003.05.26 | ВІЙ
Не змогли зареєструвати, бо на це була установка зверху.
Правдоподібна українська влада боялася створення чого небудь на кшталт КВУ, або навіть чогось радикально-активного в галузі свободи слова і прав людини.А на місцевому кримському рівні то була приватна ініціатива одного чи кількох чиновників. В Києві також не люблять коли "місцеві" крадуть без їхньої згоди. Тому звертання до посольства і київських влад могло б дати ефект. Подібні, доволі ефективні по українських мірках, програми за участю волонтерів з молодіжного середовища, впроваджені у Києві, Львові і здається в Одесі.
Однак суть тут не "суті громадянського суспільства" а в обгрунтуванні "законності" українських злиднів, та ще й чиновником організації, яка повинна боротися з бідністю а не виправдовувати її.
Маю стійку недовіру до всіляких організацій по "боротьбі з бідністю" починаючи з комуністів, кінчаючи МВФ - результати їх діяльності лише збільшують цю бідність. Воно й не дивно - бідність та багатсво - вельми серйозні і складні категорії, аби їх можна було вирішити простими рецептами.По перше багатсво і бідність поняття відностні і не можуть існувати одне без одного. Зменшуючи бідність потрібно обовязково десь зменшити багатство, і навпаки збільшення багатсва в одних автоматично приводить до збільшення бідності в інших. І справа в тому що бідність і багатство для окремої людини є поняттями страшенно субєктивними - якщо в мене є велосипед, а в інших його немає, я відчуваю себе Рокфеллером. Однак якщо в когось із сусідів появився моторолер, я знову починаю відчувати себе останнім злиднем.
Добродій Нолман пробує виправдати місце українців в "бідному" кінці народів світу. Це мені дуже нагадує просторікування одного мого знайомого чиновника з загального відділу колишнього ЦК КПРС про те що рівень матеріального забезпечення громадян тодішнього СРСР залежав від їх рівня "сознательності" - чим більш "сознательний" громадянин тим більше західних шмоток може носити, при ще більшому - дача, машина, при найвищому - постійно діюча віза за кордон і навіть рахуночок у паризькому банку.
У цієї прблеми є два аспекти - ми затиснуті в лещата між бидлячою кастою колишніх парторгів та комсоргів з одного боку і користолюбним егоїзмом західних еліт з другого. Комунізм і МВФ завжди були взаємодоповненням і братами-близнюками - варто подивитися лише на безконечні коливання між цими двома полюсами у країнах Африки та Латинської Америки. Зрозпачений народ десятиліттями кидався від одного до другого, ніде не знаходячи виходу.
Кілька років назад в американських газетах прокотилася серія статей, де наводилися серйозні докази того що творець МВФ і взагалі архітектор післявоєнного світового "нового порядку" Гарі Уайт (Вайс - іммігант з Прибалтики, права рука Рузвельта)був насправді "командировочним" від ГПУ і Сталіна. На це вказували розсекречені тоді за строком давності документи американських спец служб.
Якщо вам вбачається антиамериканізм чи антизахідність в тому що я пишу , то уявіть що все це пише громадянин одної із західних країн - перечитайте будь яку західну газету і там ви знайдете багато чого подібного ,навіть більш гостро написаного , особливо у розділі "листи читачів".
2003.05.26 | Andrij
Re: Тері Голмен це не МВФ
В частині про МВФ та інших борців з бідністю дещо з вами згоден. Але не плутайте МВФ з однією людиною, котра хотіла приватно допомогти голодаючим дітям. Принаймні, совісті в нього вистачить на більшість наменклатурних чиновників-бізнесменів.