05/27/2003 | Майдан-ІНФОРМ

Сьогодні в УНІАН відбулась прес-конференція Колегії суддів палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області Олександра Коротких, Катерини Леонтович та Ірини Ященко, які вважають, що “порушення Генеральною прокуратурою кримінальної справи за фактом службового підроблення ухвали апеляційного суду Київської області від 13 травня 2003 року (щодо закриття кримінальних справ проти Юлії Тимошенко і колишніх керівників корпорації "Єдині енергосистеми України" та звільнення останніх з-під варти) є безпідставним, незаконним і винесеним з грубим порушенням ст. 94, 98 Кримінально-процесуального кодексу України, оскільки в Генеральній прокуратурі відсутні дані, які б підтверджували скоєння злочину”. В прес-конференції також взяли участь колишній Генеральний прокурор України Віктор Шишкін і народний депутат Євген Жовтяк.

Заступник Генерального прокурора В. Шокін, мотивуючи порушення кримінальної справи, у засобах масової інформації заявив, що до Генпрокуратури надійшли дві копії рішення, однак в одній з них було на один пункт більше ніж в іншій.

Олександр Коротких сказав, що друга копія рішення відповідала оригіналу, і пояснив, що, надсилаючи копії ухвали до Генпрокуратури, через завантаженість не звірив ретельно першу копію з оригіналом ухвали. Коли ж виявив, що ця копія містила помилки, відправив до Генпрокуратури ще одну копію із супровідним листом щодо технічних помилок. Він також наголосив, що законність рішення суду перевіряється не на підставі копії, а на підставі матеріалів справи і оригіналу ухвали, тоді як Генпрокуратура порушила справу, не бачивши ні оригіналу, ні матеріалів. Його колеги підтвердили, що повторно надіслана копія відповідає як оригіналу, так і тому, що проголошувалося в суді, оскільки судове засідання було відкритим, і на ньому були присутні багато журналістів, які вели запис на диктофони. Віктор Шишкін сказав, що такі казуси є звичайною справою у наших перевантажених роботою і матеріально незабезпечених судах, але жодного суддю за це до кримінальної відповідальності. Більше того, він пояснив, що суддя по закону зобов’язаний у разі виявлення помилок надіслати зацікавленим особам виправлену копію. Тобто, суддів намагаються покарати за виконання ними законних дій, і все це свідчить про помсту суддям з боку режиму за неугодне рішення. Тому судді звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва.

Судді також заявили про незаконність обшуку, проведеного у їх службових кабінетах з вилученням комп'ютерів та документів. Сам обшук, за їх словами, “проводився представниками Генеральної прокуратури у грубій формі, із явною зневагою до нас як до суддів, службові особи вели себе упереджено з обвинувальним ухилом”. Обшук проводився 7,5 годин з грубим порушенням норм Кримінально-процесуального кодексу, без пред’явлення їм копій постанови Печерського суду м. Києва про проведення обшуку та постанови про порушення кримінальної справи.

Також О. Коротких роз’яснив, що, за законом, Генеральна прокуратура спочатку мала звернутися до Верховного Суду України з вимогою провести службове розслідування щодо дій суддів, і лише потім приймати рішення про порушення проти них кримінальної справи. До того ж він назвав неправдою слова заступника Генпрокурора В. Шокіна про те, що суддя дав секретарю суду розпорядження переписати протокол, оскільки протокол на час обшуку взагналі ще не був готовий, бо суду надається на його оформлення термін 7 діб, а в цей період справу ніхто не має права витребувати із суду. Олександр Коротких також вказав на незнання заступником генпрокурора українського законодавства, оскільки В. Шокін у своїх виступах казав про 3-денний термін.

Судді заявили, що подадуть скаргу на ім’я Генерального прокурора Святослава Піскуна щодо дій співробітників Генпрокуратури під час обшуку. Тим більше, як розповів журналістам Віктор Шишкін, прокуратори за компанію обшукали ще й стіл та сейф четветртого судді, який не мав жодного стосунку до справи щодо Ю. Тимошенко та її родичів, щодо якого ніхто не порушував кримінальну справу, до якого взагалі ніхто не мав жодних претензій.

Відповідаючи на запитання про політичну розправу, судді обережно зазначили, що “не виключають такого варіанту” і висловили занепокоєння, що серед вилучених матеріалів є ще не підшиті і не пронумеровані, та сподівання, що жоден документ у Генпрокуратурі “не загублять”.

Також судді відкинули всі звинувачення в одержанні хабаря від Юлії Тимошенко, зазначивши, що тиск на них з боку прокуратури почався ще під час розгляду ними її справи.

Віктор Шишкін та Євген Жовтяк говорили прямо. В. Шишкін розповів, що, коли він під час перебудови працював суддею в Апеляційному суді Кіровоградської області і виносив виправдальні вироки, це було шоком для прокуратури. Хоча “в нормальних країнах серед вироків 30% складаютьсаме виправдальні”. Спираючись на свій досвід роботи на посаді Генерального прокурора України та члена Вищої ради юстиції, він однозначно назвав порушення кримінальної справи проти суддів спробою розправи режиму над ними, щоб зробити слухняними інших суддів. Він також пояснив, що останнім часом стрімко міняється склад двох районних столичних судів – Шевченківського та Печерського, куди масово влаштовуються на роботу судді з регіонів. Таким чином, на його думку, влада готується до президентських виборів, оскільки саме на території, що підпадає під юрисдикцію цих двох судів, знаходяться органи влади. “Зняття з реєстрації напередодні самих виборів кандидата від опозиції в місті Суми є тренуванням перед зняттям з реєстрації опозиційного кандидата в президенти”, – резюмував Віктор Шишкін.

Євген Жовтяк звернув увагу на те, що за санкцією на порушення кримінальної справи та обшук Генеральна прокуратура звернулася чомусь до Печерського суду, хоча Апеляційний суд розташований на території, де діє юрисдикція Шевченківського суду. Таке нехтування процесуальними нормами він пояснив тим, що Печерський суд є більш слухняним виконавцем волі Банкової.

“Суд просто став заручником ситуації, коли Кучма розправляється з політичними опонентами”, – сказав Є. Жовтяк. Він навів справу Леоніда Ковальчука як приклад розподілу з боку влади суддів на “своїх” і “чужих”. Вирок Васильківського суду щодо Л. Ковальчука був скасований Верховним Судом України, а сама справа повернута на додаткове розслідування, через рік слідчий закрив її, але Генпрокуратура знову її поновила. При цьому вона не спішить карати суддю, який виніс завідомо незаконний вирок, через який Л. Ковальчук провів півтора роки за гратами.

Останнє питання на прес-конференції було задано кореспондентом Майдан-Інформу, і стосувалось воно чисто людської сторони справи: як ставляться до суддів колеги по роботі до суддів, чи не бояться з ними розмовляти, чи не змінили свого ставлення до них. У відповідь на питання всі троє суддів сказали, що стосунки з колегами в них не змінились і висловили вдячність всім співробітникам Апеляційного суду Київської області за розуміння і моральну підтримку.

По закінченні прес-конференції відбулася розмова кореспондента Майдан-Інформу з Віктором Шишкіним та Миколою Замковенком, колишнім головою Печерського суду. Обидва правники висловили своє обурення голосуванням опозиції за призначення довічним суддею голови Верховного Суду України Василя Маляренка і зазначили, що опозиціонери часто самі винні у тому, що їх переслідують, бо не читають документів, за які голосують. Зокрема, вони навели 51 маразм у Кримінально-процесуальному кодексі, а “освятили” ці маразми своїм голосуванням в тому числі й депутати від опозиції. Тут же з них була взята обіцянка підготувати пропозиції по внесенню змін до КПК, оскільки всі компетентні майданівці зараз зайняті виробленням пропозицій щодо змін до Цивільного кодексу.

М. Замковенко розповів, що опозиційні депутати, проголосувавши свого часу за нову редакцію Закону “Про статус суддів”, не врегулювали механізм притягнення судді до відповідальності, і, якщо раніше кримінальну справу проти судді міг порушити лише Генеральний прокурор, то тепер будь-який дільничний міліціонер. Він також поіронізував, що народні депутати пізніше, голосуючи, не читаючи, за нову редакцію Закону “Про статус народного депутата”, наступили на ті самі граблі, не врегулювавши також цей механізм і щодо себе.

Резюме: Справу суддів влада вже програла, щойно розпочавши її. Надаючи перевагу при роздачі високих посад “слухняним”, режим послідовно ігнорував такий критерій як компетентність. В підсумку виявилось, що судді, які міняються не так швидко, мають більший запас юридичних знань ніж віддані владі працівники прокуратури. Намагаючись розкрутити цю кримігальну справу, Генеральна прокуратура наробила стільки процесуальних “ляпів”, що залишила своїм господарям з Банкової мінімальні шанси на вдале проведення “спецоперації”. Саме “спецоперації”, бо як ще назвати замовну справу, до того ж коли під час обшуку під двері Апеляційного суду Київської області підганяють вантажівку з озброєними автоматами спецназівцями.