ОЛЕКСАНДР ЖИР: ТОЙ, ХТО ЗНАЄ АВТОРІВ КАСЕТНОГО СКАНДАЛУ?
05/30/2003 | яка різниця
ОЛЕКСАНДР ЖИР: ТОЙ, ХТО ЗНАЄ АВТОРІВ КАСЕТНОГО СКАНДАЛУ?
09:56 30/05/2003
В своєму інтерв”ю Олександр Жир, колишній голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування вбивства Георгія Гонгадзе розповідає про те, що досі фігурувало у вигляді чуток або взагалі не мало чіткого пояснення. Як за методом Жира елементарно вирахувати тих, хто “писав” президента; звідки Мельниченко отримав легенарну “Тошибу” і як вона опинилася в Україні; які нині стосунки у Леоніда Кучми й людей, які організували прослуховування його кабінету; коли і де вперше відбулося прослуховування записів з президентського кабінету? Розпитує Володимир Бойко, відповідає Олександр Жир.
-Сан Саничу, донедавна словосполучення “п”ятий елемент” асоціювалося хіба що з культовою кінострічкою Бессона. Але після того, як завдяки Вам та Юрію Швецю у Всесвітній Мережі під такою назвою з”явився сайт з записами розмов, зробленими в кабінеті Президента України, це словосполучення стійко асоціюється з “касетним скандалом”.
Щодо назви сайту, то до відомого фільму вона ніякого відношення не має. У той час, коли ми створювали цей сайт і вирішували, як його назвати, в одному з виступів нашого Президента пролунали слова, що, мовляв, не вистачає ще п»ятого елемента для того, щоби Україна рухалася вперед, для того, щоби в державі розпочалися позитивні зміни. Ось ми з Юрієм Швецем і вирішили допомогти Україні рухатися в позитивному напрямку, позбавляючи її від усякого бруду. Хоча згодом дійсно виникли певні паралелі з відомим фільмом, і вони, можливо, справедливі.
На момент відкриття сайту “5-й елемент” я вже мав у своєму розпорядженні кількасот годин записів розмов, зроблених потайки в кабінеті Леоніда Кучми в 1999-2000рр., які ще не були ніким опрацьовані, не були розшифровані, узагальнені та проаналізовані. Моя принципова й незмінна позиція полягає в тому, що ті записи, які були зроблені в кабінеті Президента, а точніше – пов»язані з ними події, повинні розслідуватися, і розслідуватися на території України згідно з українськими законами. Я завжди обстоював позицію, що слід надати саме правову оцінку тому, що відбулося в кабінеті глави держави. Причому оцінка не тільки тому, що лунало з уст відвідувачів та хазяїна кабінету, не тільки тим наказам, які віддавалися Президентом, але й належна оцінка діям тих осіб, які організували записування розмов. На жаль, розвиток подій відбувався таким чином, що і Президент, і Генеральний прокурор, і Міністр внутрішніх справ, і тодішній Голова СБУ робили все, щоби поховати правду. Не маючи іншої можливості доведення цієї інформації до громадян України я був вимушений разом з Юрієм Швецем піти на створення сайту аби оприлюднити записи у вигляді аудіофайлів та розшифровки розмов.
Закономірне запитання – а в який спосіб Ви отримали доступ до записів?
Записи, що є в мене, були отримані за допомогою колишнього майора Держохорони Миколи Мельниченка – тут немає ніяких секретів. Записи я отримав разом з Григорієм Омельченком. Мельниченко на той момент перебував уже в Сполучених штатах, але копії записів знаходилися на території України.
- Попросту кажучи, десь була схованка, де зберігалися копії, і майор повідомив Вам, у який спосіб можна ті записи забрати?
- Нехай буде так.
- Отже, оригіналів записів Ви не маєте?
- У моєму розпорядженні копії розмов тривалістю кількасот годин, записані на компакт-дисках. Окрім того, у мене є оригінальні чипи та диктофон, надані свого часу Мельниченком американському експертові Брюсу Кьонігу, які експерт повернув мені як тодішньому Голові тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України після дослідження.
- І Ви переконані, що всі ті сотні годин записів були зроблені самотужки одним Мельниченком отим самим диктофоном, захованим під президентським диваном?
- Зараз, я думаю, вже ні в кого немає сумніву, що записи насправді робилися групою осіб. Немає ніякого сумніву в тому, що використовувалася різна техніка, а не тільки цифровий диктофон “Тошиба”, у тому числі стаціонарні закладки й техніка, яка знаходилася на озброєнні спецслужб. Це факт. Мені відомо, що окрім цифрових існують також аналогові записи, зроблені на магнітних носіях.
- Отже, версія “майор-герой”, яку два з половиною роки плекали журналісти від опозиції, не відповідає дійсності?
- Можливо, в команді, яка писала розмови Президента, Мельниченко був єдиним, хто вважав, що робить це дійсно в інтересах держави, тому обговорювати питання про те, чи є він героєм, чи ні, я б зараз не хотів. Оскільки доки не буде з»ясовано й оприлюднено всю правду про те, хто і як записував, такі розмови взагалі вважаю передчасними. Оцінку діям і майора, й інших людей, зокрема організаторів прослуховування, має дати суд. Саме тому треба домагатися об»єктивного слідства на території України, але воно не можу відбутися, оскільки, на превеликий жаль, записи є справжніми й нині діючий Президент ніколи не допустить проведення такого слідства.
- Але як взагалі вдалося непомітно встановити техніку в президентських апартаментах?
- Думаю, Ви добре розумієте, що якби я був серед організаторів “послушки”, то міг би докладно розповісти, як саме це відбувалося. Отже, з таким запитанням раджу звернутися до тих, хто організував це прослуховування.
- Хіба що за наявності рекомендаційного листа від Вас бо я не знаю про кого йдеться. Ви назвете їх по іменах?
- Для того, щоби зрозуміти, хто саме організував прослуховування кабінету Президента України, достатньо з»ясувати лише одне питання – де майор узяв той диктофон, яким здійснювалися записи.
- У пресі вже неодноразово розповідалося про те, що “Тошибу” Мельниченко одержав на службі.
- Я не бачив посадової інструкції Мельниченка, але не думаю, щоби там було передбачено його озброєння диктофоном.
Походження диктофону встановити не важко по його заводському номеру. Так от, ця “Тошиба” належить до партії, яку в 2000 році “Укрспецекспорт” поставив на Україну для потреб Служби безпеки України. Кожному диктофону в СБУ привласнювався ще й інвентаризаційний номер як матеріальній цінності, що перебувала на обліку. Кожен диктофон якщо й видався співробітникам, то тільки під розписку. Якщо ви з»ясуєте, хто саме серед співробітників СБУ і навіщо отримав зазначений диктофон, то зможете дати відповідь на запитання, хто ж саме організував прослуховування кабінету. Микола Мельниченко працівником СБУ не був і отримати там цей диктофон не міг – його йому передали інші люди.
- Вам відома людина, яка отримала цей диктофон у користування в СБУ?
- Відома, причому ще раз кажу - це був не майор Мельниченко. Цю людину знає і Генеральна прокуратура, і Президент України, і Служба безпеки. Але вони замовчують імена організаторів прослуховування. Запевняю Вас, що якщо стане відомо, хто саме одержав диктофон в СБУ, то виникне скандал, ще більший, аніж від оприлюднення самих записів. Той факт, що наші правоохоронні органи та прокуратура не бажають оприлюднювати справжню інформацію про записи, приховують імена тих, хто їх здійснював, зайвий раз свідчить про те, що відбулося єднання Президента Кучми, в кабінеті якого відбувалось прослуховування, з тими, хто це прослуховування організував. Через ті записи Президент давно вже не є самостійною фігурою, він перебуває в повній залежності від людей, які їх робили, причому робили зовсім не з метою припинення злочинів, а з тим, щоби шантажувати Леоніда Кучму. Хоча деякі виконавці, як той же майор, і були переконані, що діють на користь держави. Але організатори мали іншу мету.
- Aле якщо диктофон був завезений в Україну в 2000 році, а оприлюднені Вами розмови починаються з 1999 року, то записи робилися явно не “Тошибою”.
- Я ще раз пропоную Вам звернутися з журналістським запитом до Генпрокурора та Голови СБУ з тим, щоби вони пояснили громадськості, так би мовити, “біографію” цього диктофона. Тоді багато що стане на свої місця.
- Якщо запис вівся також і стаціонарним пристроєм, то хіба вже так важливо, звідкіля взявся той диктофон, який організатори прослуховування могли використати, наприклад, лише для легалізації записів, для висунення найпростішої версії їхньої появи?
- Знаєте, я не прибічник обговорення різних гіпотез. Є факт, і факт полягає в тому, що диктофон, який майор передав на експертизу Б.Кьонігу, був закуплений свого часу для потреб СБУ. Причому, сам майор в СБУ на той момент не служив і отримати диктофон по службі ніяк не міг. Якщо Генпрокуратура скажу, хто саме одержав у СБУ диктофон і передав його згодом майорові, то тим самим буде названо людей, які організували прослуховування. Є факт: цей диктофон фігурує серед пристроїв, якими здійснювалися записи. Факт? –Факт! Диктофон поставив в Україну “Укрспецекспорт”. Факт? – Факт! Диктофон потрапив на озброєння СБУ. Факт? – Факт! Диктофон номерний і за нього хтось розписався, одержуючи по службі. Запитання – хто отримав диктофон?
- Не так давно жваво обговорювався Ваш конфлікт з Мельниченком, який вимагав, щоби Ви повернули йому диктофон разом з чипами на тій підставі, що це його приватна власність. Але, у такому разі, в майора прав на ту “Тошибу” не більше, ніж у Вас – диктофон, виявляється, є державним майном. До речі, чим той конфлікт закінчився?
- По-перше, я хочу нагадати, як диктофон опинився в мене. Після того, як українські правоохоронні органи та Генпрокуратура відмовили Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, яку я очолював, провести експертизу записів, то члени комісії стали шукати, де ми можемо самі замовити таку експертизу. За допомогою майора Мельниченка ми вийшли на відому американську компанію БЕК ТЕК, очолювану Брюсом Кьонігом, де на підставі наданого майором диктофону та оригінальних чипів було досліджено окремі епізоди записів – зокрема ті, де згадуються Гонгадзе й “Кольчуги” . Кьоніг дав висновок, що записи монтажу чи іншого втручання не зазнали й є автентичними. Оскільки експертиза фактично проводилася на прохання мене, як Голови Комісії Верховної Ради, то ті об»єкти, які досліджувалися – диктофон і смарт-картки - були повернуті Брюсом Кьонігом саме мені.
Моя позиція, яку я ніколи не поміняю: треба зберегти ці речі для справжнього та об»єктивного їх дослідження, яке, сподіваюся, буде коли-небудь проведено в Україні відповідно до українських правових норм. Останній раз заява з цього приводу була мною написана на ім»я Генерального прокурора та в Тимчасову слідчу Комісію Верховної Ради, якщо я не помиляюся, в лютому 2003 року. У заяві йшлося про те, що я протягом 24 годин надам диктофон і чипи для проведення експертизи, яка буде призначена у відповідності до нашого кримінально-процесуального законодавства, із залученням іноземних фахівців. Урешті решт нинішній Голова комісії Григорій Омельченко погодилися з такою моєю позицією, зараз жодних розбіжностей між нами не існує.
До речі, в квітні цього року я викликався на допит у Генеральну прокуратуру у зв»язку з цією заявою. Я підтвердив письмово, що диктофон і чипи перебувають під моїм контролем. Мені було сказано, що прокуратура готова винести постанову про призначення експертизи тих епізодів записів, де звучить прізвище Гонгадзе. Але досі такої постанови немає.
- Повертаючися до тих осіб, які організували прослуховування, хочу нагадати, що і Президентом, і нинішнім Главою його Адміністрації неодноразово робилися заяви про те, що насправді записування розмов у кабінеті глави нашої держави було організовано закордонними спецслужбами.
- Думаю, вже всім стало зрозуміло, що прослуховування було організовано силами, які діяли й досі діють в Україні, а не зовнішніми спецслужбами. Інша річ, що згодом відбулося повне єднання організаторів прослуховування й Президента. У Президента не було іншого виходу, як стати певною мірою маріонеткою в їхніх руках. Тим більше, що ті записи, які є в мене – лише невелика частина від записаного. Більша частина й досі перебуває в руках організаторів, які й зараз працюють в приміщеннях Адміністрації Президента.
- А як тоді стався виток інформації – майор оприлюднив з власної ініціативи відомі йому записи, чи все це було ініційовано організаторами прослуховування?
- Те, що виток інформації трапився не стихійно, я думаю, також зрозуміло. Але розрахунок людей, які пішли на реалізацію напрацьованих у ході прослуховування кабінету матеріалів, не виповнився. Сталося не так, як вони планували, і ситуація вийшла з-під їхнього контролю. Тому організатори прослуховування були змушені змінювати подальшу тактику своєї поведінки, виходячи з тих реалій, які мали місце в той період.
Більш того, задовго до початку “касетного скандалу” вже було відомо про наявність записів з кабінету Президента. Зокрема, у серпні 2000р., ще за місяць до зникнення Георгія Гонгадзе, на базі одного з футбольних клубів у тісному колі осіб відбулося прослуховування окремих епізодів з тих записів, що робилися в кабінеті Президента України. Але, як на мою думку, в плани організаторів цієї кампанії не входило те, що записи, та ще й в такій кількості, опиняться поза межами їхнього контролю. Я переконаний, що Мельниченко, скориставшися доступом до тих записів, передав їх Морозу зі своєї ініціативи - саме для того, щоби викрити діяльність Леоніда Кучми на посту глави нашої держави та дати правову оцінку всім тим наказам Президента, що лунали в його кабінеті. Отже, запитання як робилися записи й хто стояв за майором права на існування мають, але вичерпні відповіді за існуючого режиму ми не дізнаємося.
- Aле перед тим, як давати правову оцінку діям фігурантів записів, все ж таки треба спочатку з»ясувати питання про законність отримання самих записів, оскільки будувати обвинувачення на незаконно здобутих доказах не дозволяє стаття 62 Конституції України.
- А хто сказав, що ті записи є незаконними? Хто це встановив? - Слідство? Суд? Перед тим, як вирішувати, чи можна на тих записах базувати обвинувачення, записи треба спочатку долучити до кримінальної справи та провести їхню експертизу, а також встановити шляхом проведення слідчих дій, як вони робилися, ким, на чиє замовлення та з яких мотивів. А також встановити, чи мали в дійсності місце ті розмови, що були записані. Ще раз підкреслюю: мене не хвилює, де стояв записуючий пристрій, і хто саме писав розмови в кабінеті Президента України. Хоча й це мусить отримати правову оцінку. Але мене більше хвилює, що людина, яка брала хабарі, яка зробила жебраками мільйони українців, людина, яка дозволила утворення й використання непередбачених законом спецпідрозділів, так званих “орлів”, яка отримувала задоволення від розповідей міністра Кравченка про те, як катували громадян України, досі при владі.
- З іншого боку: чи віддавав наказ Президент викинути Гонгадзе “у ліс без штанів”, чи такого наказу він не віддавав, знають тільки він сам, очевидці й Господь Бог. І ніякий суд встановити це не може, оскільки в суді не з»ясовують істину, в суді розв»язують спірні правовідносини, виходячи з принципу змагальності сторін. Уявимо собі, що здійснилася мрія опозиції і Леонід Кучма представ перед судом по обвинуваченню в причетності до вбивства Гонгадзе. Припустимо, що записи будуть незрозуміло з якого дива визнані законно зробленими й обвинувачення надасть їх як доказ. Але захист зробить заяву, що записи є фальшивими. Суд призначить експертизу, а експерт скаже, що провести експертизу неможливо, оскільки йому надано невідомо як і невідомо ким зроблені копії, а під час копіювання ознаки монтажу, якщо такі дійсно були, можна приховати. Що тоді? Більш того, якщо згодом буде встановлено, що насправді записи робилися аналоговим стаціонарним пристроєм, а потім тільки “зливалися” на диктофонні смарт-картки з тим, щоби ввести в оману громадськість щодо справжньої технології прослуховування , то експерт просто відмовиться відповідати на запитання щодо автентичності записів. На експертизу направляються тільки оригінали, копії – ані копії записів, ані копії підписів, ані копії трупів - на експертизу не приймаються.
- А хто сказав, що відсутні інші оригінали чи що Мельниченко або хтось інший робив підтасовку? Це суд довів чи встановило слідство? Ні. Ось запис, ось пристрій, ось колишній працівник Служби охорони, який стверджує, що він зробив саме ці записи саме цим диктофоном. Чому не провести експертизу хоча б тих фрагментів, які вже пройшли дослідження в лабораторії БЕК ТЕК, і щодо яких ми маємо і оригінальні записи, і оригінальний диктофон? На наданих Мельниченком смарт-картках є епізоди по Гонгадзе. У мене немає підстав заявляти, що ці записи є фальшивими. Але давайте перевіримо, чи дійсно це так. Саме це я й пропоную Генпрокуратурі. Якщо не вдасться довести вину Леоніда Кучми - тоді нехай суд і виносить вердикт у його невинуватості. Але суд спочатку має відбутися. І постанова про призначення експертизи записів спочатку має бути. Але Генпрокуратура боїться подібного перебігу подій. Якщо записи були б фальшивим, то давно вже була призначена їхня експертиза.
- Але, погодьтеся, слідчий може виносити постанову про експертизу лише тих речових доказів, які вже долучені до матеріалів справи. Тобто, спочатку слідчий повинен провести виїмку доказів, у присутності понятих скласти відповідний протокол, винести мотивовану постанову про те, що ці докази мають відношення до справи й тому долучаються до її матеріалів. Ви ж пропонуєте винести постанову про експертизу невідомо чого. Що саме як об»єкт дослідження має бути вказано в постанові? - розвішані в Інтернеті аудіофайли? На які запитання має відповідати експерт?
- А чому слідчий не долучає до матеріалів справи, порушеній за фактом зникнення Георгія Гонгадзе, оригінальні чипи та диктофон? Мельниченко неодноразово заявляв, що він згоден їх віддати. Тим більше, диктофон і чипи, де записані розмови про Гонгадзе, зараз знаходяться в мене. Я готовий надати допомогу слідству, готовий повідомити на допиті все те, що мені стало відомо під час виконання повноважень Голови тимчасової слідчої комісії. Але Генпрокуратуру правда не цікавить, оскільки Піскун не є самостійною фігурою, він повністю залежить від Президента та його Адміністрації.
- А що Ви або Мельниченко можете пояснювати як свідки , коли ані Ви, ані майор насправді ті записи не робили?
- Щодо Мельниченка – це лише моє припущення. Якщо майор заявляє, що він робив записи, то він і має бути допитаний. Хоча для мене не це головне. Мене хвилює: чи дійсно мали місце розмови, під час яких Президент України віддавав злочинні накази та розпорядження? Для себе відповідь на це запитання я вже давно знайшов. Тепер слід доводити це в суді.
09:56 30/05/2003
В своєму інтерв”ю Олександр Жир, колишній голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування вбивства Георгія Гонгадзе розповідає про те, що досі фігурувало у вигляді чуток або взагалі не мало чіткого пояснення. Як за методом Жира елементарно вирахувати тих, хто “писав” президента; звідки Мельниченко отримав легенарну “Тошибу” і як вона опинилася в Україні; які нині стосунки у Леоніда Кучми й людей, які організували прослуховування його кабінету; коли і де вперше відбулося прослуховування записів з президентського кабінету? Розпитує Володимир Бойко, відповідає Олександр Жир.
-Сан Саничу, донедавна словосполучення “п”ятий елемент” асоціювалося хіба що з культовою кінострічкою Бессона. Але після того, як завдяки Вам та Юрію Швецю у Всесвітній Мережі під такою назвою з”явився сайт з записами розмов, зробленими в кабінеті Президента України, це словосполучення стійко асоціюється з “касетним скандалом”.
Щодо назви сайту, то до відомого фільму вона ніякого відношення не має. У той час, коли ми створювали цей сайт і вирішували, як його назвати, в одному з виступів нашого Президента пролунали слова, що, мовляв, не вистачає ще п»ятого елемента для того, щоби Україна рухалася вперед, для того, щоби в державі розпочалися позитивні зміни. Ось ми з Юрієм Швецем і вирішили допомогти Україні рухатися в позитивному напрямку, позбавляючи її від усякого бруду. Хоча згодом дійсно виникли певні паралелі з відомим фільмом, і вони, можливо, справедливі.
На момент відкриття сайту “5-й елемент” я вже мав у своєму розпорядженні кількасот годин записів розмов, зроблених потайки в кабінеті Леоніда Кучми в 1999-2000рр., які ще не були ніким опрацьовані, не були розшифровані, узагальнені та проаналізовані. Моя принципова й незмінна позиція полягає в тому, що ті записи, які були зроблені в кабінеті Президента, а точніше – пов»язані з ними події, повинні розслідуватися, і розслідуватися на території України згідно з українськими законами. Я завжди обстоював позицію, що слід надати саме правову оцінку тому, що відбулося в кабінеті глави держави. Причому оцінка не тільки тому, що лунало з уст відвідувачів та хазяїна кабінету, не тільки тим наказам, які віддавалися Президентом, але й належна оцінка діям тих осіб, які організували записування розмов. На жаль, розвиток подій відбувався таким чином, що і Президент, і Генеральний прокурор, і Міністр внутрішніх справ, і тодішній Голова СБУ робили все, щоби поховати правду. Не маючи іншої можливості доведення цієї інформації до громадян України я був вимушений разом з Юрієм Швецем піти на створення сайту аби оприлюднити записи у вигляді аудіофайлів та розшифровки розмов.
Закономірне запитання – а в який спосіб Ви отримали доступ до записів?
Записи, що є в мене, були отримані за допомогою колишнього майора Держохорони Миколи Мельниченка – тут немає ніяких секретів. Записи я отримав разом з Григорієм Омельченком. Мельниченко на той момент перебував уже в Сполучених штатах, але копії записів знаходилися на території України.
- Попросту кажучи, десь була схованка, де зберігалися копії, і майор повідомив Вам, у який спосіб можна ті записи забрати?
- Нехай буде так.
- Отже, оригіналів записів Ви не маєте?
- У моєму розпорядженні копії розмов тривалістю кількасот годин, записані на компакт-дисках. Окрім того, у мене є оригінальні чипи та диктофон, надані свого часу Мельниченком американському експертові Брюсу Кьонігу, які експерт повернув мені як тодішньому Голові тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України після дослідження.
- І Ви переконані, що всі ті сотні годин записів були зроблені самотужки одним Мельниченком отим самим диктофоном, захованим під президентським диваном?
- Зараз, я думаю, вже ні в кого немає сумніву, що записи насправді робилися групою осіб. Немає ніякого сумніву в тому, що використовувалася різна техніка, а не тільки цифровий диктофон “Тошиба”, у тому числі стаціонарні закладки й техніка, яка знаходилася на озброєнні спецслужб. Це факт. Мені відомо, що окрім цифрових існують також аналогові записи, зроблені на магнітних носіях.
- Отже, версія “майор-герой”, яку два з половиною роки плекали журналісти від опозиції, не відповідає дійсності?
- Можливо, в команді, яка писала розмови Президента, Мельниченко був єдиним, хто вважав, що робить це дійсно в інтересах держави, тому обговорювати питання про те, чи є він героєм, чи ні, я б зараз не хотів. Оскільки доки не буде з»ясовано й оприлюднено всю правду про те, хто і як записував, такі розмови взагалі вважаю передчасними. Оцінку діям і майора, й інших людей, зокрема організаторів прослуховування, має дати суд. Саме тому треба домагатися об»єктивного слідства на території України, але воно не можу відбутися, оскільки, на превеликий жаль, записи є справжніми й нині діючий Президент ніколи не допустить проведення такого слідства.
- Але як взагалі вдалося непомітно встановити техніку в президентських апартаментах?
- Думаю, Ви добре розумієте, що якби я був серед організаторів “послушки”, то міг би докладно розповісти, як саме це відбувалося. Отже, з таким запитанням раджу звернутися до тих, хто організував це прослуховування.
- Хіба що за наявності рекомендаційного листа від Вас бо я не знаю про кого йдеться. Ви назвете їх по іменах?
- Для того, щоби зрозуміти, хто саме організував прослуховування кабінету Президента України, достатньо з»ясувати лише одне питання – де майор узяв той диктофон, яким здійснювалися записи.
- У пресі вже неодноразово розповідалося про те, що “Тошибу” Мельниченко одержав на службі.
- Я не бачив посадової інструкції Мельниченка, але не думаю, щоби там було передбачено його озброєння диктофоном.
Походження диктофону встановити не важко по його заводському номеру. Так от, ця “Тошиба” належить до партії, яку в 2000 році “Укрспецекспорт” поставив на Україну для потреб Служби безпеки України. Кожному диктофону в СБУ привласнювався ще й інвентаризаційний номер як матеріальній цінності, що перебувала на обліку. Кожен диктофон якщо й видався співробітникам, то тільки під розписку. Якщо ви з»ясуєте, хто саме серед співробітників СБУ і навіщо отримав зазначений диктофон, то зможете дати відповідь на запитання, хто ж саме організував прослуховування кабінету. Микола Мельниченко працівником СБУ не був і отримати там цей диктофон не міг – його йому передали інші люди.
- Вам відома людина, яка отримала цей диктофон у користування в СБУ?
- Відома, причому ще раз кажу - це був не майор Мельниченко. Цю людину знає і Генеральна прокуратура, і Президент України, і Служба безпеки. Але вони замовчують імена організаторів прослуховування. Запевняю Вас, що якщо стане відомо, хто саме одержав диктофон в СБУ, то виникне скандал, ще більший, аніж від оприлюднення самих записів. Той факт, що наші правоохоронні органи та прокуратура не бажають оприлюднювати справжню інформацію про записи, приховують імена тих, хто їх здійснював, зайвий раз свідчить про те, що відбулося єднання Президента Кучми, в кабінеті якого відбувалось прослуховування, з тими, хто це прослуховування організував. Через ті записи Президент давно вже не є самостійною фігурою, він перебуває в повній залежності від людей, які їх робили, причому робили зовсім не з метою припинення злочинів, а з тим, щоби шантажувати Леоніда Кучму. Хоча деякі виконавці, як той же майор, і були переконані, що діють на користь держави. Але організатори мали іншу мету.
- Aле якщо диктофон був завезений в Україну в 2000 році, а оприлюднені Вами розмови починаються з 1999 року, то записи робилися явно не “Тошибою”.
- Я ще раз пропоную Вам звернутися з журналістським запитом до Генпрокурора та Голови СБУ з тим, щоби вони пояснили громадськості, так би мовити, “біографію” цього диктофона. Тоді багато що стане на свої місця.
- Якщо запис вівся також і стаціонарним пристроєм, то хіба вже так важливо, звідкіля взявся той диктофон, який організатори прослуховування могли використати, наприклад, лише для легалізації записів, для висунення найпростішої версії їхньої появи?
- Знаєте, я не прибічник обговорення різних гіпотез. Є факт, і факт полягає в тому, що диктофон, який майор передав на експертизу Б.Кьонігу, був закуплений свого часу для потреб СБУ. Причому, сам майор в СБУ на той момент не служив і отримати диктофон по службі ніяк не міг. Якщо Генпрокуратура скажу, хто саме одержав у СБУ диктофон і передав його згодом майорові, то тим самим буде названо людей, які організували прослуховування. Є факт: цей диктофон фігурує серед пристроїв, якими здійснювалися записи. Факт? –Факт! Диктофон поставив в Україну “Укрспецекспорт”. Факт? – Факт! Диктофон потрапив на озброєння СБУ. Факт? – Факт! Диктофон номерний і за нього хтось розписався, одержуючи по службі. Запитання – хто отримав диктофон?
- Не так давно жваво обговорювався Ваш конфлікт з Мельниченком, який вимагав, щоби Ви повернули йому диктофон разом з чипами на тій підставі, що це його приватна власність. Але, у такому разі, в майора прав на ту “Тошибу” не більше, ніж у Вас – диктофон, виявляється, є державним майном. До речі, чим той конфлікт закінчився?
- По-перше, я хочу нагадати, як диктофон опинився в мене. Після того, як українські правоохоронні органи та Генпрокуратура відмовили Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, яку я очолював, провести експертизу записів, то члени комісії стали шукати, де ми можемо самі замовити таку експертизу. За допомогою майора Мельниченка ми вийшли на відому американську компанію БЕК ТЕК, очолювану Брюсом Кьонігом, де на підставі наданого майором диктофону та оригінальних чипів було досліджено окремі епізоди записів – зокрема ті, де згадуються Гонгадзе й “Кольчуги” . Кьоніг дав висновок, що записи монтажу чи іншого втручання не зазнали й є автентичними. Оскільки експертиза фактично проводилася на прохання мене, як Голови Комісії Верховної Ради, то ті об»єкти, які досліджувалися – диктофон і смарт-картки - були повернуті Брюсом Кьонігом саме мені.
Моя позиція, яку я ніколи не поміняю: треба зберегти ці речі для справжнього та об»єктивного їх дослідження, яке, сподіваюся, буде коли-небудь проведено в Україні відповідно до українських правових норм. Останній раз заява з цього приводу була мною написана на ім»я Генерального прокурора та в Тимчасову слідчу Комісію Верховної Ради, якщо я не помиляюся, в лютому 2003 року. У заяві йшлося про те, що я протягом 24 годин надам диктофон і чипи для проведення експертизи, яка буде призначена у відповідності до нашого кримінально-процесуального законодавства, із залученням іноземних фахівців. Урешті решт нинішній Голова комісії Григорій Омельченко погодилися з такою моєю позицією, зараз жодних розбіжностей між нами не існує.
До речі, в квітні цього року я викликався на допит у Генеральну прокуратуру у зв»язку з цією заявою. Я підтвердив письмово, що диктофон і чипи перебувають під моїм контролем. Мені було сказано, що прокуратура готова винести постанову про призначення експертизи тих епізодів записів, де звучить прізвище Гонгадзе. Але досі такої постанови немає.
- Повертаючися до тих осіб, які організували прослуховування, хочу нагадати, що і Президентом, і нинішнім Главою його Адміністрації неодноразово робилися заяви про те, що насправді записування розмов у кабінеті глави нашої держави було організовано закордонними спецслужбами.
- Думаю, вже всім стало зрозуміло, що прослуховування було організовано силами, які діяли й досі діють в Україні, а не зовнішніми спецслужбами. Інша річ, що згодом відбулося повне єднання організаторів прослуховування й Президента. У Президента не було іншого виходу, як стати певною мірою маріонеткою в їхніх руках. Тим більше, що ті записи, які є в мене – лише невелика частина від записаного. Більша частина й досі перебуває в руках організаторів, які й зараз працюють в приміщеннях Адміністрації Президента.
- А як тоді стався виток інформації – майор оприлюднив з власної ініціативи відомі йому записи, чи все це було ініційовано організаторами прослуховування?
- Те, що виток інформації трапився не стихійно, я думаю, також зрозуміло. Але розрахунок людей, які пішли на реалізацію напрацьованих у ході прослуховування кабінету матеріалів, не виповнився. Сталося не так, як вони планували, і ситуація вийшла з-під їхнього контролю. Тому організатори прослуховування були змушені змінювати подальшу тактику своєї поведінки, виходячи з тих реалій, які мали місце в той період.
Більш того, задовго до початку “касетного скандалу” вже було відомо про наявність записів з кабінету Президента. Зокрема, у серпні 2000р., ще за місяць до зникнення Георгія Гонгадзе, на базі одного з футбольних клубів у тісному колі осіб відбулося прослуховування окремих епізодів з тих записів, що робилися в кабінеті Президента України. Але, як на мою думку, в плани організаторів цієї кампанії не входило те, що записи, та ще й в такій кількості, опиняться поза межами їхнього контролю. Я переконаний, що Мельниченко, скориставшися доступом до тих записів, передав їх Морозу зі своєї ініціативи - саме для того, щоби викрити діяльність Леоніда Кучми на посту глави нашої держави та дати правову оцінку всім тим наказам Президента, що лунали в його кабінеті. Отже, запитання як робилися записи й хто стояв за майором права на існування мають, але вичерпні відповіді за існуючого режиму ми не дізнаємося.
- Aле перед тим, як давати правову оцінку діям фігурантів записів, все ж таки треба спочатку з»ясувати питання про законність отримання самих записів, оскільки будувати обвинувачення на незаконно здобутих доказах не дозволяє стаття 62 Конституції України.
- А хто сказав, що ті записи є незаконними? Хто це встановив? - Слідство? Суд? Перед тим, як вирішувати, чи можна на тих записах базувати обвинувачення, записи треба спочатку долучити до кримінальної справи та провести їхню експертизу, а також встановити шляхом проведення слідчих дій, як вони робилися, ким, на чиє замовлення та з яких мотивів. А також встановити, чи мали в дійсності місце ті розмови, що були записані. Ще раз підкреслюю: мене не хвилює, де стояв записуючий пристрій, і хто саме писав розмови в кабінеті Президента України. Хоча й це мусить отримати правову оцінку. Але мене більше хвилює, що людина, яка брала хабарі, яка зробила жебраками мільйони українців, людина, яка дозволила утворення й використання непередбачених законом спецпідрозділів, так званих “орлів”, яка отримувала задоволення від розповідей міністра Кравченка про те, як катували громадян України, досі при владі.
- З іншого боку: чи віддавав наказ Президент викинути Гонгадзе “у ліс без штанів”, чи такого наказу він не віддавав, знають тільки він сам, очевидці й Господь Бог. І ніякий суд встановити це не може, оскільки в суді не з»ясовують істину, в суді розв»язують спірні правовідносини, виходячи з принципу змагальності сторін. Уявимо собі, що здійснилася мрія опозиції і Леонід Кучма представ перед судом по обвинуваченню в причетності до вбивства Гонгадзе. Припустимо, що записи будуть незрозуміло з якого дива визнані законно зробленими й обвинувачення надасть їх як доказ. Але захист зробить заяву, що записи є фальшивими. Суд призначить експертизу, а експерт скаже, що провести експертизу неможливо, оскільки йому надано невідомо як і невідомо ким зроблені копії, а під час копіювання ознаки монтажу, якщо такі дійсно були, можна приховати. Що тоді? Більш того, якщо згодом буде встановлено, що насправді записи робилися аналоговим стаціонарним пристроєм, а потім тільки “зливалися” на диктофонні смарт-картки з тим, щоби ввести в оману громадськість щодо справжньої технології прослуховування , то експерт просто відмовиться відповідати на запитання щодо автентичності записів. На експертизу направляються тільки оригінали, копії – ані копії записів, ані копії підписів, ані копії трупів - на експертизу не приймаються.
- А хто сказав, що відсутні інші оригінали чи що Мельниченко або хтось інший робив підтасовку? Це суд довів чи встановило слідство? Ні. Ось запис, ось пристрій, ось колишній працівник Служби охорони, який стверджує, що він зробив саме ці записи саме цим диктофоном. Чому не провести експертизу хоча б тих фрагментів, які вже пройшли дослідження в лабораторії БЕК ТЕК, і щодо яких ми маємо і оригінальні записи, і оригінальний диктофон? На наданих Мельниченком смарт-картках є епізоди по Гонгадзе. У мене немає підстав заявляти, що ці записи є фальшивими. Але давайте перевіримо, чи дійсно це так. Саме це я й пропоную Генпрокуратурі. Якщо не вдасться довести вину Леоніда Кучми - тоді нехай суд і виносить вердикт у його невинуватості. Але суд спочатку має відбутися. І постанова про призначення експертизи записів спочатку має бути. Але Генпрокуратура боїться подібного перебігу подій. Якщо записи були б фальшивим, то давно вже була призначена їхня експертиза.
- Але, погодьтеся, слідчий може виносити постанову про експертизу лише тих речових доказів, які вже долучені до матеріалів справи. Тобто, спочатку слідчий повинен провести виїмку доказів, у присутності понятих скласти відповідний протокол, винести мотивовану постанову про те, що ці докази мають відношення до справи й тому долучаються до її матеріалів. Ви ж пропонуєте винести постанову про експертизу невідомо чого. Що саме як об»єкт дослідження має бути вказано в постанові? - розвішані в Інтернеті аудіофайли? На які запитання має відповідати експерт?
- А чому слідчий не долучає до матеріалів справи, порушеній за фактом зникнення Георгія Гонгадзе, оригінальні чипи та диктофон? Мельниченко неодноразово заявляв, що він згоден їх віддати. Тим більше, диктофон і чипи, де записані розмови про Гонгадзе, зараз знаходяться в мене. Я готовий надати допомогу слідству, готовий повідомити на допиті все те, що мені стало відомо під час виконання повноважень Голови тимчасової слідчої комісії. Але Генпрокуратуру правда не цікавить, оскільки Піскун не є самостійною фігурою, він повністю залежить від Президента та його Адміністрації.
- А що Ви або Мельниченко можете пояснювати як свідки , коли ані Ви, ані майор насправді ті записи не робили?
- Щодо Мельниченка – це лише моє припущення. Якщо майор заявляє, що він робив записи, то він і має бути допитаний. Хоча для мене не це головне. Мене хвилює: чи дійсно мали місце розмови, під час яких Президент України віддавав злочинні накази та розпорядження? Для себе відповідь на це запитання я вже давно знайшов. Тепер слід доводити це в суді.
Відповіді
2003.05.30 | DevRand
цікавий матеріал, лінк тільки вкажіть (-)
2003.05.30 | яка різниця
лінк
http://www.cripo.com.ua/?sect_id=3&aid=13802003.06.03 | Єфремович
Дайте, плз, лінк на 5-елемент (на записи) (-)
2003.05.30 | SLAVKO
Re: Ну і?
Жир каже:- Зараз, я думаю, вже ні в кого немає сумніву, що записи насправді робилися групою осіб. Немає ніякого сумніву в тому, що використовувалася різна техніка, а не тільки цифровий диктофон “Тошиба”, у тому числі стаціонарні закладки й техніка, яка знаходилася на озброєнні спецслужб. Це факт. Мені відомо, що окрім цифрових існують також аналогові записи, зроблені на магнітних носіях.Чому Жир ухилився від відповіді про те, що прослушка кабінету президента робилася ще 1999-му!!! Тобто до появи "тошиби"! Отже кабінет прослуховувався "У тому числі стаціонарними закладками й технікою, яка знаходилась на озброєнні спецслужб. Це Факт." Отже в 99-му хто мав відношення до цих пристороїв спецслужб із оточення президента?
Зате Жир не хоче на цьому загострювати увагу і зводить все до одержувачів "Тошиби" у 2000 - му році,роблячи натяк на Деркачів. Хоча на мою думку запитання Бойка про 1999-й рік - це якраз запитання в десятку? Отже знову повертаємось до наших баранів?
2003.05.30 | Тестер
Re: Нічого дивного в цьому немає. Вони як ті хто записував...
як ті кого писали капеесесно-кагебістські совкові чиновники. І методи відповідні. А деталі Жира то вже деталі.2003.05.30 | Мінор
Навпаки - в цьому є багато дивного і цікавого...
На третій рік після скандалу ми дізнаємося підтвердження наших припущень - запис вели не тільки з під дивану.Слова Жира про те, що могли бути задіяні стаціонарні пристрої можуть підтвердити одну цікаву версію...
________________________________________________________
Ще в перші дні касетного скандалу фахівці, які знайомі з технікою такого прослуховування, стверджували, що кабінет Кучми міг бути прослуханий стаціонарними жучками, що були вмонтовані туди під час будівництва будинку ЦК КПУ. Нагляд за кабінетом 1 секретаря ЦК КПУ В. Щербицького, де тепер нібито сидить президент, вело управління КГБ, відділень якого не існувало у республіках. Це означає, що коди активації стаціонарних жучків залишились у Москві...
Ця гіпотеза повністю пояснювала поступливість Кучми щодо Москви після початку скандалу і поступки, які отримувала російська сторона аж до моменту, коли з"ясувалося, що увесь банк записів тримає не майор Мельниченко, а Олексанр Жир. У світлі цієї версії стає зрозумілим як знамените звернення майора Мельниченка до Путіна так і його піїтет щодо Марчука.
2003.05.30 | Shooter
Бай зе вей, думаю, що Мельниченко - васілій
Наївний, не виключаю - щирий.Але якого однозначно поюзали, пардон, у всі шпари.
2003.05.30 | SLAVKO
Re: Бай зе вей, думаю, що Мельниченко - васілій
Ну чи ви тупоголові геть? Пробачте! Тож писалося в тому довбаному топіку про експерементальних щурів! Тож Мельниченко зрозумів ,що його використали як піддослідного щура (так само як і Славка) і він знайшов "громоотводітєля" у особі Мороза. Так що тут і Мороза поюзали і Купчинського і.....Тобто МММ поюзав! Не мав виходу! І дав драла!Тепер створює тандем з Березовським. Знайшов "автарітєта"!
2003.05.30 | СACTUS
Re: Навпаки - в цьому є багато дивного і цікавого...
Пане, чи Пані Мінор! Мінор саме в тому що від дня смерті Ґонгадзе нас водили за ніс. Добре що ще не повідривали. І я погоджуюсь що тут багато цікавого в інтерв"ю Жира в його натяках і в змісті між рядками.Як майстерно кимсь у цій грі була використана "Радіо Свобода". Привозять селебка до Чехії і він видає "правду -матку" про "тошибу".Там порядні люди вірять йому і передають частину записів в ефір!Мало того , ще й сприяють йому надати політичний притулок. Рада Європи в Страсбурзі голосує за надання МММ притулку. За що? Що він дурив не лише "Радіо Свобода" , але і Міжнародні Організації?
Міноре! Якщо у Вас буде час і охота , то співставте топіки нитки "Чи Ви надрукуєте, чи ні?" Розпочатий Славком із одкровеннями Жира. У Славка завтра день народження. До нього з"їхалась купа гостей. Думаю! Очуняє аж в понеділок!
З найщирішими побажаннями!
2003.06.03 | Мартинюк
Теза-деза про "поступливість " із за касетного скандалу
Суть її - звинуватити у касетному скандалі Москву,і таким чином забезпечити Кучмі підтримку з боку антимосковської публіки в Україні.Насправді Кучма почав різко прогинатися під Москву зразу ж після вдалого на його думку залаштування авантюри з "референдумом" у квітні 200 року. На другий же день в Київ прибули Путін з Бородіним і довго та "плідно" бухали. Результатом стали дуже великі уступки по Севастополю, трубах , і що головне - Кучма почав вступати у структури СНД, чого раніше не було. Буквально через місяць після історичної бухалівки Кучма віддав українські спецслужби в розпорядження так званого антитерористичного центру СНД . Офіс цієї контори запрацював у Києві десь на початку липня 2000 року, що зразу з стало помітним , зокрема в галузі переслідування журналістів - катання "невідомих "Жигулів" за Гонгадзе почалося саме тоді. Назва була лише вивіскою - насправді специ російських силових структур дістали право контролювати і втручатися в роботу українських спецслужб.
Одночасно Кучма почав робити інші кроки в сторону Росії, що викликало справжню паніку західних аналітичних центрів. Читав звіт одної такої структури у серпні - там прямо прогнозувалося усунення Тарасюка і повернення зовнішньої політики в сторону Москви.
До початку касетного скандалу Кучма зумів науступати Москві стільки що, навіть не зважаючи на жорстку виборчу кампанію в США там почали показувати ознаки занепокоєння.
Те що саме США а не Росія підтримали ініціаторів касетного скандалу прекрасно демонструє хто в чому тоді був зацікавлений і чиїм другом тоді ( і зараз) є Кучма.
Взагалі такі заявки ( про те що касетний скандал став причиною проросійського курсу Кучми) потрібно підтверджувати якимись фактами, а не "аргументами" - типу "так це всі знають" . Всі знають , тому що це у 2001 тисячократно , неначе мантра повторювалося захисниками Кучми.Без найменших доказів та ілюстрацій.
2003.05.30 | Mykyta
Дуже цікаво
------------Більш того, задовго до початку “касетного скандалу” вже було відомо про наявність записів з кабінету Президента. Зокрема, у серпні 2000р., ще за місяць до зникнення Георгія Гонгадзе,
---------------
Славко, прокоментуєте цю інформацію?
2003.05.30 | trick
50/50. Shaxtar chy D.K.?(-)
2003.05.30 | Shooter
Знущаєтеся?
"Шахтар" - васі в таких питаннях.1:20. "Ді-на-мо - чємпіон!"
2003.05.30 | trick
Nu, ne zovsim tak...
Shooter пише:> "Шахтар" - васі в таких питаннях.
Nu, za spryjannya ta pidtrymky "Baaaalshogo Belogo Strategichnogo Brata" i vasi mozhut staty vicyami
Tym bilshe sho u obox klubiv e dejaki zdobutky v rezultati "shkandalu" - AP i PM. PM - bilsh "pravylna" startova pozycija(IMXO).
> 1:20. "Ді-на-мо - чємпіон!"
Ja ne bolilnyk. Tym bilshe futbolnyj.
2003.05.30 | trick
Cikavo.
Jaksho meta zapysiv - shantazh, to zovsim neobovjazkovo "trymachu akcij" pertys vverx. Sydy sobi potyxenku ta maj sobi vygody u vyglyadi preferovanoi pryvatyzacii, pilg ta "nevtruchannya u spravy".A jak vy sobi ce ujavlyaete - sydyat sobi "tyxym sumnym vechorom" (c) pany, napryklad, M. i S., xylnuly gramiv zo 300, a potim takyj dialog:
"Skuchno..."
"Daa.... my uzhe zdesya vsex kidali"
"Daa... I kinut nekogo..."
"O. My eshe etogo ne kidali, kak ego tam.. - Q!"
"Ta ty sho!!! Taaaa.., ne kinesh, eto zh tebe ne *Q* sobachyj"
"a sporim - na oblenergo"
"OK, pa rukam!"
Tobto sho - zarady sportyvnogo interesu?
2003.05.30 | Mykyta
Чому ж спортивного інтересу
Заради другої посади - не так вже й мало2003.05.31 | CACTUS
Re: Во-во!
2003.05.31 | CACTUS ( мусив повторитись бо тії значки(-)забув поставити!
Re: Во-во!Заради другої посади ,соррі,знов забув оте кляте(-)(((
2003.05.30 | Shooter
Не скажіть
trick пише:> Jaksho meta zapysiv - shantazh, to zovsim neobovjazkovo "trymachu akcij" pertys vverx. Sydy sobi potyxenku ta maj sobi vygody u vyglyadi preferovanoi pryvatyzacii, pilg ta "nevtruchannya u spravy".
>
> A jak vy sobi ce ujavlyaete - sydyat sobi "tyxym sumnym vechorom" (c) pany, napryklad, M. i S., xylnuly gramiv zo 300, a potim takyj dialog:
> "Skuchno..."
> "Daa.... my uzhe zdesya vsex kidali"
> "Daa... I kinut nekogo..."
> "O. My eshe etogo ne kidali, kak ego tam.. - Q!"
> "Ta ty sho!!! Taaaa.., ne kinesh, eto zh tebe ne *Q* sobachyj"
> "a sporim - na oblenergo"
> "OK, pa rukam!"
>
> Tobto sho - zarady sportyvnogo interesu?
Інтерес був дуже канкрєтний. Бо тоді згадані Вами "братани" тільки за півроку пролетіли двічі по крупному: спочатку Ющ не дав півмільярда (гривень) з дерюбюджету спиздити (одним вексельом хтілося...ше на пару з тоді "партньором" Григоришиним), а потім пролетіли братушки з 6-ма обленерго (доречі, купили, де-факто, інші "футболісти" - ЦСКА- Москва).
Щодо президентства - то знову або Кучма би був, котрий пойобував (соррі, але то - щира правда) абрєзаних, або смерть їхня - Ющ, причому "спокійно і впевнено". Або, на крайняк, "ісчадіє" тодішньої АП - "соціально-не-дуже-близький" Литвин. Тай Дрюкачик і Крава абрєзаних ой як недолюблювали і папіку в його гранні ой як радо допомагали.
А данєцкі тоді (та й тепер) - як той сєятєль з картини всім відомого Остапа: бабла що в згаданого сєятеля пальців на ногах - неміряно, тільки толку-то - як воно таке дике і неотесане?
Так що ОБ'ЄКТИВНО, навіть якщо "відв'язатися" від того "хто?", найбільше користи для себе від скандалу здобули "абрєзані".
Випадковість?
Я вже застарий, щоб в подібні казочки вірити...
2003.05.30 | trick
Xocha znaete, Shutere...
Troxy podumav - po xytro*oposti pidxodu do zadachi - dijsno 1:20 DK.Inshyj "klub" zrobyv by znachno prostishe i v svoix tradycijax - "trubojpagalave" - i use. bez porozhnyaka.
2003.05.30 | Mykyta
Як на мене, то
це все-таки ДК.АП була здобута якраз по тому, як скандал (і його прямі наслідки) "палали", і коли їх ще потрібно було гасити (а кому ж це робити, як не організаторам). А ПМ - це вже пост-фактум, для врівноваження. Але це все припущення, здогадки, не більше.
2003.05.30 | SLAVKO
Re: Як на мене, то
Лукавиш Микито! Коли скандал палав, то Медведчука і в згадках не було! Він грав скрипку в парламентському оркестрі! А в АП керував Литвин! І Мельниченко і Марчук в різний час сказали, що розпалив скандал Литвин через ревнощі до (прости мене Олено) до Прнитули . Він , казали ці хлопці і підстапвляв Кучмі матеріали про Ґію. Але Виявилось що і Литвина тут швирнули. Бо то вже не мало значення кого глушити , чи Ґію, чи будь -кого , аби касетний скандал вивести з темряви. Для цього був потрібен будь-хто, хто писав сміливо і критикував. Вбивство Гії "без базара" вже робилось під сценарій записів.Ось тут ІСТИНА РОМАНА КУПЧИНСЬКОГО: "ХТО ЙОГО ЗНАВ?", "МАЛЕНЬКА ІНТЕРНЕТ-ҐАЗЕТА?".Але мабуть також пошився в дурні як і я! Але Тепер Жир доповнив картину. Мінор її підсилив. Микиті з Лондона легше. Він спостерігач.Дякую йому ,доречі, за інформацію про те як Ґенерали рибу тягнуть. Так воно і виглядає.
2003.05.31 | Mykyta
Re: Як на мене, то
SLAVKO пише:> Лукавиш Микито! Коли скандал палав, то Медведчука і в згадках не було! Він грав скрипку в парламентському оркестрі!
Це нічого не міняє, як на мене. Не так важливо те, ким він був до скандалу, як те, ким він став після нього. І Жир вказує саме на нього (дозволю собі повторитись):
--------------
Більша частина [записів] й досі перебуває в руках організаторів, які й зараз працюють в приміщеннях Адміністрації Президента.
Зокрема, у серпні 2000р., ще за місяць до зникнення Георгія Гонгадзе, на базі одного з футбольних клубів у тісному колі осіб відбулося прослуховування окремих епізодів з тих записів, що робилися в кабінеті Президента України.
---------------
Але то вже інша справа, що у Медведчука не було можливості організувати таке прослуховування (наскільки я це розумію). Можливість була саме у Марчука.
Далі, але чому так сталось, що скористатись зі скандалу зміг саме Медведчук? І чому саме на нього вказує Жир? Висловлюю гіпотезу для обговорення - Марчук діяв в парі з Медведчуком. Не можу сказати, що я аж дуже ретельно слідкую за всіма нюансами нашої політики, але конфліктів між ними, ще, здається не було.
А ось тут
-------
Інша річ, що згодом відбулося повне єднання організаторів прослуховування й Президента.
---------
мова йде явно не про Марчука. Жир стверджує, що записи починаються 1999 року, тобто тоді, коли Марчук вже був секретарем РНБОУ. А хто після цього ще додався до оточення Президента? Янукович тут не підходить - аж так довго він навряд-чи б чекав.
Хоча я не виключаю, що записи могли робитися ще й до 1999 року.
А про те, на чому тримає Марчук Кучму, то це, ймовірно, вбивство Чорновола (а також, напевно, бізнес-оборудки Кучми). Касета нікуди не загубилась, а лежить у надійному місці... і навряд чи там йдеться лише про касету - думаю, є ще й набагато більше...
>Бо то вже не мало значення кого глушити , чи Ґію, чи будь -кого , аби касетний скандал вивести з темряви. Для цього був потрібен будь-хто, хто писав сміливо і критикував. Вбивство Гії "без базара" вже робилось під сценарій записів.
Ось тут я погоджуюсь. Виглядає саме так, що запис вже був, а потім комусь прийшла в голову "геніальна думка" - підставити Кучму.
>Дякую йому ,доречі, за інформацію про те як Ґенерали рибу тягнуть. Так воно і виглядає.
Прошу, я також не жадний
2003.06.02 | Zaporozhets
Re: Як на мене, то
> SLAVKO пише:> >Бо то вже не мало значення кого глушити , чи Ґію, чи будь -кого , аби касетний скандал вивести з темряви. Для цього був потрібен будь-хто, хто писав сміливо і критикував. Вбивство Гії "без базара" вже робилось під сценарій записів.
Mykyta пише:
> Ось тут я погоджуюсь. Виглядає саме так, що запис вже був, а потім комусь прийшла в голову "геніальна думка" - підставити Кучму.
Але якщо були записи про вбивство Чорновола, то навіщо взагалі ще було мочити когось? Їх мало б бути достатньо, щоб розкрутити скандал. Чи вони були не на Тошибі і тому відразу ставали очевидними організатори?
А навіть якщо вбивство було організоване "під записи", то це не знімає вини ні з Кучми (нормальний президент не може наказувати розправитись з людиною, навіть жартома), ні з тих, хто постійно зводив наклепи на Гонгадзе в очах Кучми (Литвин, Піховшек, наскільки я розумію, ще хто там був).
2003.06.02 | Mykyta
Re: Як на мене, то
Zaporozhets пише:> Але якщо були записи про вбивство Чорновола, то навіщо взагалі ще було мочити когось? Їх мало б бути достатньо, щоб розкрутити скандал. Чи вони були не на Тошибі і тому відразу ставали очевидними організатори?
Можемо лише здогадуватись. Можливо, Ви вже й дали відповідь. Можливо, треба було його крім того добре тримати на гачку іншими записами (щоб перестрахуватись).
> А навіть якщо вбивство було організоване "під записи", то це не знімає вини ні з Кучми (нормальний президент не може наказувати розправитись з людиною, навіть жартома), ні з тих, хто постійно зводив наклепи на Гонгадзе в очах Кучми (Литвин, Піховшек, наскільки я розумію, ще хто там був).
Цілком погоджуюсь. Але просто тикнути на когось і сказати - "вбивця" - це не вихід. І ось чому. Уявіть собі, що план (як він мені зараз бачиться) організаторів спрацював би. Тобто народне обурення стало би надмірно великим (що мабуть супроводжувалося би безпорядками - Кучмо би просто так владу не віддав). Тоді вводиться надзвичайний стан і Кучму усувається силовим шляхом від влади під тим соусом, наприклад, що його фігура веде до громадянської війни. І кого після цього має Україна при владі? Саме так, високоповажне генеральство, яке й все організувало...
Тому й дуже важливо розібратись у тому, хто за всім стоїть. Замало просто покарати Кучму. ВСІ ХТО ХОЧ ЯКОСЬ до того причетні мають бути скарані. А тим більше, коли ті люди й далі при владі. Ми мусимо розуміти, чого від них чекати.
2003.06.04 | SLAVKO
Ну , нарешті частина крапок над "і" вже розставлена?
Для чого були порібні вбивства окрім скандалу? Про це вже ж не лише я неодноразово писав. Щоб довести суспільство до найвищої межі обурення і тоді перебрати владу. Так воно і відбувалось. Після вбивства Гії розпочались демонстрації протесту, зашумів захід, Кучма опинився в міжнародній облозі. Його рейтинг на заході моментально впав. Сорос у "ФТ" рекомендує Кучмі звільнити пост. Це вже був тривожний сигнал. Однак мітингуючих на вулицях не зібралось стільки, щоб кількість перейшла в якість і тоді можна було б запрваджувати надзвичайний стан і відправляти КуЧмо на пенсію. Тому для підсилення всенародного гніву демонстративно вбивають Александрова та інших,однак цей план також зірвався. Тоді треба було вже прикривати дупу і розкручувати інші інтриги. То з тими арештами Тимошенко, які їй надали лише більше авторитету, ніж ганьби. І навіть остання спроба завалити КуЧмо за допомогою рук американців,які приїхали в Україну у справах "Кольчуг" перетворились у пшик. Що далі?...2003.06.06 | SLAVKO MYKYTI
Re: Ну , нарешті частина крапок над "і" вже розставлена?
Микито!Чи в цьому топіку є хиби логічного співставлення до подій?2003.06.06 | Mykyta
Re: Ну , нарешті частина крапок над "і" вже розставлена?
SLAVKO MYKYTI пише:> Микито!Чи в цьому топіку є хиби логічного співставлення до подій?
Я поки що не бачу.
Але не все мені ще зрозуміло. Наприклад, якщо Жир не бреше, то виходить, що Медведчук мав доступ до записів. Звідки в нього цей доступ? Я висловив гіпотезу вище, що, можливо, Медведчук працював з Марчуком "в парі". Не бачу заперечень проти цього, але й не бачу жодного підтвердження. Проте, якщо з Марчуком на плівках все ніби збігається, то з Медведчуком все інакше. Якби він контролював плівки, то не допустив би розмов, на яких Кучма його обзивав (я зараз не згадаю як точно, але дуже вже принизливо, чи як то сказати) - знаючи характер Медведчука сумніватись в цьому не доводиться. Ну і ще одна деталь - найбільше вигоди з касетного скандалу отримали саме обрізані.
В цілому з логікою погоджуюсь. Але якщо Вас цікавить правда, а не самозаспокоєння, то треба шукати тонкі місця.
PS. Щойно зявилось повідомлення, що Мельниченко має дати розгорнуте інтервю для УП. Почекаємо, може щось додастся до загальної картини.
2003.06.06 | SLAVKO
Re: Ну , нарешті частина крапок над "і" вже розставлена?
Так, Микито! Всім , ну чи багатьом відомий хижацький і нарцисівський характер Медведчука. Але дати!Дати-И-И!!! Чи може ти думаєш, що я його прихильник? Ні!!!!Бо Знаю методи роботи його братчика у Львівській області! Я особисто! Досить сильно потерпів матеріально від дій його брата! Це -- так десь на пів соточки штучок. З чистого легального бізнесу фірми "Пет-пак" ! Я лише інвестував. Ну хрен з ним! Але ж ти бачиш що абрезані у Львові,абрезані в Донецьку. Однак я ж про інше. Львівський абрезаний не зміг би організаційно все це замутити. Йому б не дали такої можливості на Володимирській. А колишні і нинішні Є.Ма -- кажуть що то його робота. І по цілій службі пішла наї.аловка з регіонів на центральний апарат. Я був свідком двох таких моментів , коли на Київ з кількох реґіонів СБУшники гнали дезу , як то було висловлено "делай под крішей одного из заезжих".Гарно сказано ! запитуючись чи це не для самозаспокоєння! Ні - для істини. Я не в тому віці! І я за природою "ушляга". І неавиджу коли на очах цілого світу іде об"баловка.І в мене немає авторитетів!Є люди котрих просто поважаю, наприклад ,тебе за конструктивізм.
Гаразд ! Почекаємо що зморозить МММ. Дякую за відповідь.
2003.05.31 | Chubynsky
Там же відкритим текстом написано
... організаторів, які й зараз працюють в приміщеннях Адміністрації Президента2003.05.30 | SLAVKO
Най вам то вічар(Марчук) коментує! Або Горбулін,або Радченко,
або Деркачі. Жир сказав "Їх можна вирахувати по пальцях"!!!!!!!!!На руці 5 -ть пальців. №5!
2003.05.30 | SLAVKO
"Але організатори мали іншу мету": О.ЖИР!!!
Жир каже:- Відома, причому ще раз кажу - це був не майор Мельниченко. Цю людину знає і Генеральна прокуратура, і Президент України, і Служба безпеки. Але вони замовчують імена організаторів прослуховування. Запевняю Вас, що якщо стане відомо, хто саме одержав диктофон в СБУ, то виникне скандал, ще більший, аніж від оприлюднення самих записів. Той факт, що наші правоохоронні органи та прокуратура не бажають оприлюднювати справжню інформацію про записи, приховують імена тих, хто їх здійснював, зайвий раз свідчить про те, що відбулося єднання Президента Кучми, в кабінеті якого відбувалось прослуховування, з тими, хто це прослуховування організував. Через ті записи Президент давно вже не є самостійною фігурою, він перебуває в повній залежності від людей, які їх робили, причому робили зовсім не з метою припинення злочинів, а з тим, щоби шантажувати Леоніда Кучму. Хоча деякі виконавці, як той же майор, і були переконані, що діють на користь держави. Але організатори мали іншу мету".Яку мету? Просту!Жир вже сказав :"Шантажувати Президента!" Для чого! Тепер з топіку "Чи надрукуєте?...
Я навів цитати з розмови з генралом СБУ Калитою. Вибачайте за повторення. Я йго запитав, чи не буде з Марчуком так як з Лебедєвим і Кучма його через кілька місяців звільнить? Відповідь була твердою, що тут , як в "12 стільцях" Марчук: " сначала стулья...". Ось ці "стулья" і є ці прослушки, той гачок про який говорив у іншому топіку Славко. Це й тобі ,Микито доповнення на Твоє прохання. Читай і аналізуй уважно.Не бігай по діагоналі -- справа серйозна.
Юзером завше легше бути!Дай Свої коментарі!
2003.05.31 | Mykyta
Re: "Але організатори мали іншу мету": О.ЖИР!!!
SLAVKO пише:> Юзером завше легше бути!Дай Свої коментарі!
Дав в іншому постингу.
2003.05.31 | Вівчар
Re: Най вам то вічар(Марчук) коментує! Або Горбулін,або Радченко,
SLAVKO пише:> або Деркачі. Жир сказав "Їх можна вирахувати по пальцях"!!!!!!!!!
> На руці 5 -ть пальців. №5!
Мадрид. Февруарий тридцатый.
Итак, я в Испании, и это случилось так скоро, что я едва мог очнуться. Сегодня поутру явились ко мне депутаты испанские, и я вместе с ними сел в карету. Мне показалась странною необыкновенная скорость. Мы ехали так шибко, что через полчаса достигли испанских границ. Впрочем, ведь теперь по всей Европе чугунные дороги, и пароходы ездят чрезвычайно скоро. Но меня, однако же, чрезвычайно огорчало событие, имеющее быть завтра. Завтра в семь часов совершится странное явление: земля сядет на луну.
2003.05.31 | СACTUS
Re: Най вам то вічар(Марчук) коментує! Або Горбулін,або Радченко,
Що роблять вовки, коли ліс горить? А "Канарчикова дача" за вівчарем плаче.2003.05.31 | SLAVKO
Re: Най вам то вічар(Марчук) коментує! Або Горбулін,або Радченко,
Бойко пияється:"- Aле якщо диктофон був завезений в Україну в 2000 році, а оприлюднені Вами розмови починаються з 1999 року, то записи робилися явно не “Тошибою”."Записи робилися чорнильною авторучкою?
А вівчар що ? Вже в третій стадії шизофренії, що таку абракадабру пише! "Мадрид" .... "Парламентарі", "швидка дорога"...
Чи це він плуга перепер? Хто там поближче до нього,то допоможіть! Може тому Жінеральові якісь ліки дехвіцитні тра. Ну то допоможем чоловікові , аби раптом десь не рванув у Білорусь і там не повісився "дивлячись в небо".
2003.05.31 | Вівчар
Re: Най вам то вічар(Марчук) коментує! Або Горбулін,або Радченко,
Центр - ЮстасуПароль:
- Де продається слов'янська шафа?
Відповідь:
- Гондураський шпигун Славко Поприщенко живе поверхом вище.
2003.05.31 | КМЕТЬ
Re: Най вам то вічар(Марчук) коментує! Або Горбулін,або Радченко,
Я посилаю постинг з "РС" Славка! В нього нинька уродини! Та й ми з"їхались до купи і родичі гарбузові і друзі. Моя родина приїхала з США , шаную свого брата не лишень по духу а й по творчості. Він тераз розповів речі про які має знати світ. Ви Вічаре може назвете авторів текстів музичного гурту "Веселий Львів"? Ні! А чули пісню " Козацька люлька висить на стіні. Козацька люлюлка з прадіда мені. Козацьцьку люлюльку в серці збережу,як не заорану у пам"яті межу...., а чули текст пісні на мою музику "Козацькії коні"... та де там... То поїдьте до Мюнхена в Українську школу, зайдіть до бару і почуєте " Гей! волиняки гей !Я був би шаленно вдячний , якби ви той сюрреалізм білих віршів що пишете Славку, подали їх цілком! Я б "поклав" на них музику.
З повагою до генерала Зиновій КМЕТЬ!!! (У Львові ви наведете довідки через ресторан готелю "Дністер"). Пишіть білі вірші може матимемо який комерц?
2003.06.02 | Вівчар
Re: Ґратулюю Славка з уродинами!
КМЕТЬ пише:> Я посилаю постинг з "РС" Славка! В нього нинька уродини! Та й ми з"їхались до купи і родичі гарбузові і друзі. Моя родина приїхала з США , шаную свого брата не лишень по духу а й по творчості. Він тераз розповів речі про які має знати світ. Ви Вічаре може назвете авторів текстів музичного гурту "Веселий Львів"? Ні! А чули пісню " Козацька люлька висить на стіні. Козацька люлюлка з прадіда мені. Козацьцьку люлюльку в серці збережу,як не заорану у пам"яті межу...., а чули текст пісні на мою музику "Козацькії коні"... та де там... То поїдьте до Мюнхена в Українську школу, зайдіть до бару і почуєте " Гей! волиняки гей !
Батяр, я си батяр,
я си батярую.
Де дівчину чую,
Там си заночую.
Батяр, я си батяр,
Я си батярую.
Як нема що вчити,
я ся тусую.
Це пісня з репертуару театра-ревії "Веселий Львів", я її дарую імениннику; автор, здається, Левко Рейнарович. На жаль, після війни про долю театру майже нічого невідомо, кажуть, що артисти потрапили в полон, коли давали концерти дивізії СС "Галичина". Із сучасного батярства, продовжувачів мистецтва вар'ятики, мені відомі львівські гурти "Львівське ретро", "Не журись", на одному із концертів "Не журись" навіть колись в антракті скуштував їхніх фірмових цукерок "Сало в шоколаді". Із козацьких пісень мої улюблені - пісні Явдохи Зуїхи, та Ви, певно, про неї нічого не чули.
>
> Я був би шаленно вдячний , якби ви той сюрреалізм білих віршів що пишете Славку, подали їх цілком! Я б "поклав" на них музику.
> З повагою до генерала Зиновій КМЕТЬ!!! (У Львові ви наведете довідки через ресторан готелю "Дністер"). Пишіть білі вірші може матимемо який комерц?
Я, як і А.П.Чехов, ніколи в житті не писав доносів і віршів, навіть верлібром. У постингах до Славка я цитував полтавця М.В.Гоголя (ото і весь сюр), але він (Славко) про Миколу Васильовича (як і про Явдоху Зуїху), певно, нічого не чув, нічого не читав, а жаль. Стосовно ш/т "Центр - Юстасу" - то наша з Славком таємниця, розкривати на загал не буду.
При нагоді завітаю і в ресторан "Дністер", і в бар "Української школи", може, побачимося (_).
2003.06.02 | Максим
Re: Нічого собі, Вівчаре, Ви видали..! Поважати (+)
А що це за козацькі пісні Явдохи Зуїхи. Можете коротенько щось сказати? Бо я теж про них нічого не чув.Але я так зрозумів, що Ви апологет Марчука. Десь у іншій гілці мені сподобалося як Ви говорили про нього. Не те що б Ви мене переконали, але я взагалі не чекав, що хтось може відстоювати Марчука.
Ви стверджувалм тоді, що Марчук стоїть твердо в охороні національних інтересів. Зокрема на своїй теперішній посаді. Можливо. Хоча інтуїтивно я не можу в це повірити. Мені його посада більше нагадує синекуру і хлібне місце. Чи є можливість перерахувати три-чотири добрі речі зроблені РНБУ, які принесли в бюджет згадувані Вами (здається) мільярди?
Чи погоджуєтася Ви, що у 1999р. єдиною прохідною кандидатурою від усіх опозиційних сил був Мороз?.. Чи не здається Вам, що "Канівська четвірка", якби Марчук діяв конструктивно не стала б "розводиловом", а навпаки мала б обрати тоді Мороза - єдиним кандидатом.
У мене, і я гадаю в багатьох, залишилося відчуття, що Марчук зіграв тоді партію, розписану для нього на Банковій. І направлена вона була, як і всі інші тодішні партії Банкової, саме проти Мороза.
Чому ж Марчук - з усіма його аналітичними здібностями і бажанням добра Україні - дав себе використати (свідомо чи несвідомо) Кучмі і ко?
Чи правильно я розумію, що сьогодні Марчук дружить з Медведчуком. І така дружба триває вже довший час?
Що Ви, до речі, думаєте про Медведчука? Я серйозно питаю - без жодного підвоху. Просто мені цікаво знати Вашу думку.
Щиро
2003.06.02 | Вівчар
Re: Нічого собі, Вівчаре, Ви видали..! Поважати (+)
Максим пише:> А що це за козацькі пісні Явдохи Зуїхи. Можете коротенько щось сказати? Бо я теж про них нічого не чув.
>
Коротко:
ЗУЇХА Явдоха - це псевдонім геніальної української співачки і фольклористки, її справжнє прізвище Сивак Явдоха Микитівна, вона з Поділля, народилася 1 березня 1855 року в с. Кущинцях, нині Гайсин. р-ну Віницької области, померла у 1935 р., похована в с. Зятківці того ж р-ну. Її пісні (понад 1000), прислів’я (400), казки (156) записав земляк Гнат Танцюра; записи “Пісні Явдохи Зуїхи” видано у 1965 р. в академічній серії “Українська народна творчість” уже після смерти Танцюри (помер у 1962 р.). Творчість Зуїхи Явдохи належним чином не оцінено, це макрокосмос; її дуже любив і пишався своєю землячкою Василь Стус, у його творчості відчувається її вплив.
Пісні Явдохи Зуїхи у мене є у виконанні Ніни Матвієнко (“Орел поле поорав” тощо), причому вона сама приїздила в Гайсинський район і записувала пісні Зуїхи (як мені говорила).
> Але я так зрозумів, що Ви апологет Марчука. Десь у іншій гілці мені сподобалося як Ви говорили про нього. Не те що б Ви мене переконали, але я взагалі не чекав, що хтось може відстоювати Марчука.
>
Я - не апологет Марчука. Я голову покладу на плаху за Марчука. А в мене є жінка, мати, діти і онуки.
> Ви стверджувалм тоді, що Марчук стоїть твердо в охороні національних інтересів. Зокрема на своїй теперішній посаді. Можливо. Хоча інтуїтивно я не можу в це повірити. Мені його посада більше нагадує синекуру і хлібне місце. Чи є можливість перерахувати три-чотири добрі речі зроблені РНБУ, які принесли в бюджет згадувані Вами (здається) мільярди?
>
Я даю Вам адреси сайтів Марчука і РНБОУ, там про все можна дізнатися, у тому числі і про повернуті мільярди. Прочитайте, потім поговоримо.
http://marchuk.kiev.ua
http://www.rainbow.gov.ua
На своїй посаді Марчук має можливості піднімати і вирішувати проблеми, з якими упоратися не може жодне відомство. От зараз точиться полеміка щодо нафтогону Одеси-Броди, а саме Марчук звернув увагу на цю проблему, примусив шукати шляхи наповнення труби, саме він наполягав на недопустимості реверсного варіанту.
Повернуті мільярди - це витіснення мафіозних структур з транспорту, зокрема - "Укразалізниці", холдингів з державною часткою, підприємств зв'язку, оподаткування підприємств з так званими іноземними інвестиціями, продаж спирту та тютюну тощо (чит. рішення РНБОУ). Це тільки декілька з проблем і далеко не весь спектр діяльности Марчука. А кому заважає Марчук - висновок можна зробити з того, хто на нього постійно гавкає і хто його майже кожного тижня "знімає" з роботи. Для багатьох Марчук - більмо в оці.
> Чи погоджуєтася Ви, що у 1999р. єдиною прохідною кандидатурою від усіх опозиційних сил був Мороз?.. Чи не здається Вам, що "Канівська четвірка", якби Марчук діяв конструктивно не стала б "розводиловом", а навпаки мала б обрати тоді Мороза - єдиним кандидатом.
>
> У мене, і я гадаю в багатьох, залишилося відчуття, що Марчук зіграв тоді партію, розписану для нього на Банковій. І направлена вона була, як і всі інші тодішні партії Банкової, саме проти Мороза.
>
> Чому ж Марчук - з усіма його аналітичними здібностями і бажанням добра Україні - дав себе використати (свідомо чи несвідомо) Кучмі і ко?
>
Ви помиляєтеся, під час останньої зустрічі четвірки Ткаченко, Олійник і Мороз відмовились від участі у виборах на користь Марчука і підписали відповідну заяву (це було десь о 4-й год. ранку) , а десь о 9-й Мороз виступив із заявою про те, що продовжує виборчу кампанію самостійно. Див. цей лінк, можу ще дати з десяток підтверджень зради Мороза.
http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/384/34078/
Мороз не був прохідною кандидатурою, рішеня четвірки приймалося вже після замаху на Вітренко в Інгульці, і Мороз згодився, що він з урахуванням причетності до акту Іванченка стає занадто вразливим об'єктом.
> Чи правильно я розумію, що сьогодні Марчук дружить з Медведчуком. І така дружба триває вже довший час?
>
Не знаю. Якісь висновки можна зробити із заяв обох напередодні парламентських виборів-2002.
Щиро.
2003.06.02 | Максим
Re: Дякую, Вівчаре, (+)
Поки-що похожу по Вашим лінкам.Дійсно я забув про замах. Логічно виходить. Але скажіть, Ви гадаєте Мороз був причетним до нього?
І про Медведчука. Просто, - що ви думаєте про нього? Є ж у Вас якась думка про цього чоловіка.
Наперед вдячний.
ПС
Мені імпонує - відданість. У цьому є щось правльне, самурайське.
Але от чисто зовнішньо - щось мені, як людинні сторонній,- Марчук здається не надто переконливим - як сьогун.
Прикметно, що його колишні "підлеглі" по тій же газеті "День" якось досить недобре про нього відгукуються. Та ж Коробова. Ну невже вона такий ворог України і друг олігархів, щоб постійно скубати Марчука?
Та й і редакторка того "Дня" (здається вона дружина Марчука) - що вона так постійно на Ай-Сі-Ті-Ві президентську лінію гнула?
Не в'яжеться це щось у мене з тим світлим образом, за який ви готові накласти головою.
І взагалі, я думаю, що СБУ за роки Незалежності могло б зробити для України у десятки разів більше, ніж воно зробило. Зокрема під керівництвом Марчука. І Радченка. Це ж його людина.
Але менше з тим
2003.06.02 | Вівчар
Re: Дякую, Вівчаре, (+)
Максим пише:> Поки-що похожу по Вашим лінкам.
>
> Дійсно я забув про замах. Логічно виходить. Але скажіть, Ви гадаєте Мороз був причетним до нього?
>
По-моєму, події навколо замаху висвітлювалися достатньо, суд був відкритим, об'єкт замаху коментарів не потребує. Отже, провокація чи ні? Мороз не заперечував, що Іванченко очолював у Кривому Розі його виборчий штаб, був його довіреною особою і вони особисто знайомі. Але ж питається, що зробив Мороз для допомоги тому ж Іванченку (під час слідства, судового процесу, оскарження вироку, в зоні), його сім'ї, для доведення істини, якщо з версією слідства він не був згоден? Аж нічого. Пам"ятаєте італійський фільм "Слідство закінчене, забудьте"? Забув в першу чергу Мороз, чи не так? Я не можу твердити: провокація то була чи ні, я можу твердити - поведінка Мороза гидотна і ганебна.
> І про Медведчука. Просто, - що ви думаєте про нього? Є ж у Вас якась думка про цього чоловіка.
>
> Наперед вдячний.
Я маю адвокатське свідоцтво, Медведчук - голова спілки адвокатів, тобто мій найголовніший начальник, хоч і не безпосередній, хоч я абсолютно незалежний від нього, але кодекс (присяга) адвоката не дозволяють мені на форумі викладати будть-яку думку з цього питання.
> ПС
> Мені імпонує - відданість. У цьому є щось правльне, самурайське.
> Але от чисто зовнішньо - щось мені, як людинні сторонній,- Марчук здається не надто переконливим - як сьогун.
>
Щодо Марчука - то інша річ, і тут Ви майже влучили в десятку: дійсно, сенсеї досить довго вбивали і вбили в мою свідомість і підсвідомість самурайську психологію; але Марчук для мене не сьогун; Марчук - потужна особистість, коли з ним розмовляєш, відчуваєш за два метри енергетику, він щирий (можливо, це й недолік), у мене немає жодного сумніву стосовно його якостей у будь-яких ситуаціях і іпостасях, я захоплююсь Марчуком - у всіх ситуаціях та іпостасях.
> Прикметно, що його колишні "підлеглі" по тій же газеті "День" якось досить недобре про нього відгукуються. Та ж Коробова. Ну невже вона такий ворог України і друг олігархів, щоб постійно скубати Марчука?
Коробова - поза будь-яким аналізом, то - клініка. Ще Юрчук, чи що?
> Та й і редакторка того "Дня" (здається вона дружина Марчука) - що вона так постійно на Ай-Сі-Ті-Ві президентську лінію гнула?
По ТБ дивлюся тільки футбол; газету "День" поважаю, з кожного її числа у свою архівну скриньку щось кладу; мені в кайф читати і перечитувати "День"; є речі, які я сприймаю на віру, наприклад, ставлення до газет "День" Ліни Костенко.
> Не в'яжеться це щось у мене з тим світлим образом, за який ви готові накласти головою.
>
То вже моя позиція, світогляд, життя.
> І взагалі, я думаю, що СБУ за роки Незалежності могло б зробити для України у десятки разів більше, ніж воно зробило. Зокрема під керівництвом Марчука. І Радченка. Це ж його людина.
Держава - це система, система може успішно працювати, коли в ній нормально працюють усі необхідні підсистеми (список має бути вичерпним). Спецслужба - атрибутивна ознака і необхідна підсистема будь-якої держави, за визначенням. З Вашою оцінкою СБУ згоден. Марчук пішов з СБУ у червні 1994 року і більше не повертався. СБУ розвалив Деркач, поки що процес не став не незворотнім. Инші питання - на сайт СБУ.
Дякую.
2003.06.02 | NeO
Re: Дякую, Вівчаре, (+)
Вівчар пише:> мені в кайф читати і перечитувати "День"
Абзац! А газету "Правда" ви колись так само "в кайф перечитували"?
2003.06.03 | Вівчар
Re: Дякую, Вівчаре, (+)
NeO пише:> Вівчар пише:
> > мені в кайф читати і перечитувати "День"
>
> Абзац! А газету "Правда" ви колись так само "в кайф перечитували"?
Правильно не "абзац" а "піндєц", як пише ваша улюблена авторка із вашої улюбленої газети.
Щодо "Правди", то як у знаменитому оповіданні В.Шукшина - "Срєзал"!
Я багато що читав, про що Ви, мій друг Гораціо, ні тями, ні гадки не мали і не маєте.
А що ви читали і читаєте - здогадуюсь (див "піндєц). Смаки у нас дійсно різні, і "Правда" тут ні до чого ("Срєзал"!).
2003.06.03 | NeO
Re: Дякую, Вівчаре, (+)
Вівчар пише:> Правильно не "абзац" а "піндєц", як пише ваша улюблена авторка із вашої улюбленої газети.
Загальновідомо що цю "улюблену авторку" саме Є.К. привіз до Києва і зробив "видатною" журналісткою (замість того щоб відправити у дурдом).
> А що ви читали і читаєте - здогадуюсь (див "піндєц). Смаки у нас дійсно різні, і "Правда" тут ні до чого ("Срєзал"!).
Смакі в нас дійсно різні.
2003.06.03 | Максим
Re: Ліна Костенко - незаперечний авторитет (+)
Ваша негативна оцінка дій Мороза (у той період) мені здається дещо надмірною. Це була надзвичайна ситуація: практично будь-яке рішення за тих обставин було для Мороза як для політика згубним. Не знаю як би я сам повівся на його місці і ні за що не хотів би у подібній ситуації опинитися.Погодьтесь це була патова/матова ситуація. При чому дуже несподівана. Коли Мороз був саме на "ізльоті", і тут його підстрелили. Це як важкий нокдаун. Не можна чекати від "потерпілого" елеґантних, продуманих дій. тут взагалі важко його судити, я гадаю.
А от Ліна Костенко для мене авторитет незаперечний. Мабуть, сьогодні, вона найбільшою мірою відповідає визначенню "совість нації". Шкода, що такі люди "річ у собі". Наприклад дуже шкода, що Ліна Костенко зараз пише все "у стіл" і не хоче друкуватися. Мені це якось один депутат говорив. До речі, теж надзвичайний шанувальник Ліни Костенко. І подібно до Вас - відданий. Але Морозу.
Треба буде подивитися "День". Признаюся, я увесь час купував цю газету у перші роки її існування. Потім мені здалося, що вона якось "здала". Останнім часом казали, що її перекупили есдеки.
Але я дослухаюся до Ваших слів.
До речі, з Медведчуком Ви цікавий фінт придумали. Ми ж не знали, що Ви адвокат. І медведчук нас цікавить не як юрист, а як політик, гравець на політичній сцені.
Зрештою ж, питання можна задати й інакше: "Що ви думаєте про СДПУ(о)?" Наприклад
Але менше з тим. З Вами цікаво говорити
2003.06.03 | Вівчар
Re: Ліна Костенко - незаперечний авторитет (+)
http://www.day.kiev.ua/2003/76/nomer.htm2003.06.02 | Спостерігач
От тільки про ОБ не треба
Вівчар пише:> На своїй посаді Марчук має можливості піднімати і вирішувати проблеми, з якими упоратися не може жодне відомство. От зараз точиться полеміка щодо нафтогону Одеси-Броди, а саме Марчук звернув увагу на цю проблему, примусив шукати шляхи наповнення труби, саме він наполягав на недопустимості реверсного варіанту.
Марчук чи не найбільше зробив для гальмування проекту ОБ взагалі, і лобіювання реверсивного напряму - зокрема. Добре пам'ятаю статті в "Дні" з цього приводу, зокрема і за його авторством. А те що вні зараз не підтримує реверсивний напрям...Що ж, певно лобіюванням реверсу нарзі займається инші структури і Марчуку з цього нічого не обламується. Чи просто вміє тримати ніс за вітром.
2003.06.03 | Вівчар
Re: От тільки не треба ляпати язиком
Спостерігач пише:>
> Марчук чи не найбільше зробив для гальмування проекту ОБ взагалі, і лобіювання реверсивного напряму - зокрема. Добре пам'ятаю статті в "Дні" з цього приводу, зокрема і за його авторством. А те що вні зараз не підтримує реверсивний напрям...Що ж, певно лобіюванням реверсу нарзі займається инші структури і Марчуку з цього нічого не обламується. Чи просто вміє тримати ніс за вітром.
Мені надзвичайно подобаються подібні опоненти: вони пам’ятають “щось”, а коли почнеш з‘ясовувати те “щось”, то виявляється все з точністю до навпаки. Нічого, шановний, ви не пам”ятаєте. Кричати і здійснювати ритуальні танці навколо проблеми – це ваше ремесло, як і тих, хто галасував доокруж труби (в тому числі стецьківи, червонії, деркачі тощо), а справу робив – Марчук, попри галас і усі звинувачення, як справа, так і зліва. Це у нього така особливість характеру, яку я дуже поважаю, – не звертати на гавкання, а працювати.
І надалі, шановний, - якщо на щось, у тому числі “щось”, посилаєтеся, давайте лінк або текст. У вашу пам”ять повірити не можу.
Історія питання (деякі фраґменти):
Поки в Україні ділять «трубу», конкуренти діють
Сергій СИРОВАТКА, «День»
Терміни закінчення будівельних робіт в українській частині Євроазіатського нафтового коридору, схоже, знову буде зірвано. Взимку колишній уряд обіцяв завершити прокладку трубопроводу Одеса— Броди у серпні цього року. Не вдалося. Після наради РНБО у вівторок були оприлюднені нові орієнтири: кінець 2001— початок 2002 року. Проте, можливо, такі будівельні затримки і доречні. Адже жодних переговорів на урядовому рівні з країнами-експортерами каспійської нафти досі ніхто не вів. «Забули» виконати відповідний указ Президента. Так що навряд чи доцільно форсувати закінчення будівництва нафтопроводу, щоб потім тримати його сухим.
Тим часом країни, що представляють альтернативні шляхи для транзиту каспійської нафти у Європу, звичайно ж, не дрімають. Україна серйозно ризикує втратити транзитні прибутки після закінчення будівництва трубопроводу Тенгiз—Новоросійськ. Сьогодні казахська нафта відправляється на експорт саме через старий одеський термінал, і у разі зупинки цього потоку щорічні збитки оцінюються на рівні 100 мільйонів гривень. А спритні румуни встигли отримати кредити Європейського банку реконструкції і розвитку для збільшення пропускної потужності порту Констанца. Вже готові приймати каспійську нафту глибоководні порти у Трієсті (Італія) і Омішаль (Хорватія). І румуни, і італійці, і хорвати запевняють, що їхнiй транзитний шлях набагато дешевший, ніж український. Будемо сподіватися, що блефують. Проте самі країни-експортери, Азербайджан і Казахстан, декларують наміри повнiстю використати всі шляхи транзиту, що пропонуються. Принаймні саме такі заяви зробили лідери цих країн на зустрічах з Президентом Леонідом Кучмою. Насторожує лише, що такі обіцянки «каспійці» дають багатьом, і, за оцінками експертів, казахи вже уклали тільки попередніх контрактів на десять років наперед. А в Україні досі не вирішили, яким чином будуть доставляти нафту до новенького одеського терміналу Південний. Спочатку планували не розмінюватися на дрібниці і будувати власний танкерний флот. Принаймні це передбачено указом Президента за минулий рік. Але у Держбюджет відповідних витрат тоді ніхто не вніс. Тепер миколаївські суднобудівники чекають замовлень на наступний рік, але, схоже, однаково доведеться фрахтувати іноземні танкери. Конкретних переговорів з великими судовласниками, знову ж, поки що ніхто не вів. Та й чіткого усвідомлення, хто ж повинен вести такі переговори, у Києві на сьогоднішній день немає. Логіка підказує, що у переговорах повинні бути задіяні і українці, і казахи з азербайджанцями, і європейські імпортери. У Росії і Румунії цю проблему вже вирішили шляхом створення міжнародних консорціумів. В Україні розпо рядження Президента про створення міжнародного об’єднання для реалізації української частини наф тового коридору не виконувалося.
Секретар РНБО Євген Марчук упевнений, що в затягненні з реалізацією проекту Одеса—Броди не обійшлося без організованої протидії. Країни- конкуренти всіляко стимулюють політизацію розв’язання цього питання. І правильно роблять. Вести політичні дискусії і робити справу одночасно може, напевно, тільки той, чия основна справа — політична дискусія. Серед зацікавлених у відтяганні термінів створення консорціуму на засіданні РНБО називалися і «Магістральні нафтопроводи «Дружба». При цьому висувалася версія про те, що керівництво цієї структури зацікавлене у праві розпоряджатися коштами на будівництво нафтопроводу Одеса—Броди.
Про наслідки обговорення ситуації на РНБО ми дізнаємося через місяць, протягом якого уряду вже доручено притягнути до відповідальності всіх винних за невиконання президентських розпоряджень по Евроазіатському коридору. Цілком очевидно, що цей процес буде супроводжуватися політичним шумом. У таких умовах ініційоване новим прем’єром створення на базі «Дружби» і «Придніпровських магістральних трубопроводів» компанії «Укртранснафта» навряд чи залишиться збоку. У будь- якому випадку, очевидно, що «транзитний» час зараз грає проти України.
До того ж, ідея створення «Транснафти» на сьогоднішній день виглядає поки як об’єднання проблем, а не підсумовування потужностей. «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ризикують виявитися зовсім без замовлень. У документах РНБО саме так сформульовано песимістичний прогноз наслідків добудови Росією обхідного трубопроводу.
№116 05.07.2001«День»
03.07.01, УТ-1, УТН-Панорама, 21.00
Сьогодні у Києві відбулося чергове засідання Ради національної безпеки і оборони України під головуванням Президента Леоніда Кучми. Цього разу увагу було зосереджено на невідкладних заходах щодо виведення з кризового стану науково-технологічної сфери в Україні і створення реальних умов для переходу економіки на іноваційну модель розвитку. Обговорення технологічних тем зумовлене наступним формуванням держбюджету, тому до невідкладних заходів додали питання про долю одеського нафтотерміналу і створення національного координаційного комітету з адаптації військовослужбовців, звільнених у запас.
Автор - Олександр Піддубний
Цього року вже буде завершено будівництво нафтопроводу Одеса-Броди. Однак доля українського нафтотерміналу висить у повітрі і ніхто не знає, коли його довершать. Державна позиція полягає у завантаженості нафтотерміналу сировиною ще до його спорудження, оскільки держава ризикує викинути гроші на вітер.
Секретар Ради нацбезпеки і оборони України Євген Марчук вважає, що питання одеського терміналу надто заполітизоване і передусім потрібно створити консорціум, куди б входили власники нафти, передусім каспійського походження.
Є.МАРЧУК: Для того, щоб нафтопровід був придатний, треба закачати так звану технологічну нафту, або простіше кажучи, первинну нафту, це десь біля 500 тисяч тонн, біля 100 мільйонів доларів. Це питання також не вирішено, і ніхто не знає, хто це буде, чия це буде нафта.
Нафтогон Одеса-Броди - черговий головний біль держави 03.07.01, СТБ, Вікна. Новини, 19.50
У кінці нинішнього року має стати до ладу перша черга нафтогону Одеса-Броди, для чого уряд має створити консорціум для добудови і подальшої експлуатації цього євро-азійського нафтотранспортного коридору. Таке рішення ухвалила на сьогоднішньому засіданні Рада національної безпеки та оборони України, яка відбулася за ініціативи та під головуванням Леоніда Кучми.
Автор - Олександр Бєлов
Секретар Ради національної безпеки і оборони Євген Марчук, який ознайомив журналістів з ходом засідання, вважає, що навколо будівництва нафтогону Одеса-Броди-Гданськ багато політиканства. А це пригальмовує виконання ще торішнього президентського указу.
Є.МАРЧУК: Проект можна врятувати. І саме так і поставлено питання, щоб не вийшло, так як сьогодні було сказано, що це потім стане пам'ятником нашому політиканству.
Євген Марчук переконаний, аби цей проект був успішним, необхідно створити консорціум, до якого увійшли б також виробники та експортери нафти. З цим, за словами Марчука, погодився і прем'єр-міністр Анатолій Кінах.
Є.МАРЧУК: Це важливий стратегічний проект, це диверсифікація енергопостачання, це один із важливих елементів національної безпеки. І те, що добудувати треба і нафтопровід, і термінал...
Крім того рада національної безпеки та оборони висловилась за розвиток науково-технологічної сфери і переведення української економіки на іноваційну модель розвитку. Основна увага тут буде приділена самим науковцям та інженерам.
Перше, ніж будувати нафтотермінал, треба було створити консорціум, повчає Євген Марчук 03.07.01, Інтер, Подробиці, 20.00
...Стратегічні питання енергетики розглядали сьогодні й у РНБО. Члени Ради Національної безпеки й оборони обговорювали майбутнє нафтопроводу Одеса-Броди-Гданьск. Напевно, у самий найближчий час Україна створить консорціум для його експлуатації і почне переговори з найбільшими європейськими й азіатськими нафтовими компаніями про спільні роботи з реалізації цього проекту.
Автор - Олександр Лук'яненко
Ситуацію навколо нафтопроводу Одеса-Броди-Гданьск учасники сьогоднішнього засідання РНБО оцінили як критичну. На їхню думку, перспективний проект зараз переживає не найкращі часи: будівництво практично підійшло до кінця, але ажіотажу навколо нової труби не спостерігається, хоча прихильники створення магістралі говорили, що як тільки про неї стане відомо, власники нафти, що мають вихід у басейн Чорного моря, стануть активно користуватися новим маршрутом для транспортування енергоносіїв в Європу.
Але цього не відбулося. Ініціативу перехопили російські й італійські нафтотранспортні компанії. Секретар Ради Національної безпеки і оборони Євген Марчук пояснює це тим, що Україна неправильно підійшла до реалізації проекту. На його думку, ще до початку будівництва потрібно було створити консорціум, до якого увійшли б усі зацікавлені постачальники і транспортувальники нафти.
Є.МАРЧУК: Перше - створити консорцiум, тому що зараз уже крупнi власники нафти сказали нам однозначно, що доти, поки не будуть брати участь у цьому проектi крупнi власники крупних масштабів нафти, нiхто до цього проекту серйозно ставитись не буде.
Ще кілька місяців тому Президент підписав указ, у якому говорилося про необхідність створення подібного консорціуму. Але поки що Україні не вдалося провести жодного раунду переговорів з його можливими учасниками. Утім, поки що доля нафтопроводу Одеса-Броди залишається занадто невизначеною. Невідомо навіть, хто поставить перші 500 тисяч тонн нафти, необхідні для технологічного пуску проекту. А знайти постачальника доведеться досить швидко, адже до закінчення будівництва залишилося менше року.
2003.06.03 | Mykyta
как это было
Вівчар пише:Кричати і здійснювати ритуальні танці навколо проблеми – це ваше ремесло, як і тих, хто галасував доокруж труби (в тому числі стецьківи, червонії, деркачі тощо), а справу робив – Марчук, попри галас і усі звинувачення, як справа, так і зліва. Це у нього така особливість характеру, яку я дуже поважаю, – не звертати на гавкання, а працювати.
-------------------------
http://postup.brama.com/000623/106_9_1.html
27 квітня 2000 року Секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук (як відомо – людина, що йшла на минулих президентських виборах під ура – патріотичними лозунгами і при підтримці правих сил), який перебував на лікуванні, скерував на ім’я Президента доповідну записку про будівництво нафтопроводу “Одеса-Броди” нафтотерміналу “Южний”. Фактично в основу цієї записки була покладена стаття Алли Єременко “Что толку будет Украине от трубы, если нефть потечет иным руслом?” в газеті “Зеркало недели” (№8 від 26 лютого 2000 року).
Суть записки була зведена до кількох тез: - український маршрут транспортування нафти не можливий без допомоги західних партнерів; - Україна наполегливо продовжує будівництво нафтопроводу, хоча гарантій, що цим нафтопроводом потече нафта, немає; - роботи на терміналі не ведуться; - потрібно призупинити роботу і створити міжнародний консорціум; - грошей на будівництво не вистарчає, тому потрібно визнати головним позичальником у Євробанку і головним підприємством-підрядником ГАО “Приднепровские магистральные нафтопроводы”.
2003.06.03 | Вівчар
Re: Як воно було, або ж знову про танці
Mykyta пише:> -------------------------
> http://postup.brama.com/000623/106_9_1.html
>
> 27 квітня 2000 року Секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук (як відомо – людина, що йшла на минулих президентських виборах під ура – патріотичними лозунгами і при підтримці правих сил), який перебував на лікуванні, скерував на ім’я Президента доповідну записку про будівництво нафтопроводу “Одеса-Броди” нафтотерміналу “Южний”. Фактично в основу цієї записки була покладена стаття Алли Єременко “Что толку будет Украине от трубы, если нефть потечет иным руслом?” в газеті “Зеркало недели” (№8 від 26 лютого 2000 року).
>
> Суть записки була зведена до кількох тез: - український маршрут транспортування нафти не можливий без допомоги західних партнерів; - Україна наполегливо продовжує будівництво нафтопроводу, хоча гарантій, що цим нафтопроводом потече нафта, немає; - роботи на терміналі не ведуться; - потрібно призупинити роботу і створити міжнародний консорціум; - грошей на будівництво не вистарчає, тому потрібно визнати головним позичальником у Євробанку і головним підприємством-підрядником ГАО “Приднепровские магистральные нафтопроводы”.
>
>
Це оплачена думка окремого журналіста і не більше того, оплачена або ж жонглерами від політики, або ж злодіями. Таких публікацій можу навести сотні, хто за кожною стоїть та хто її оплачує, ясно як Божий день у кожному конкретному випадку. Історія питання набагато глибша і ширша. Позиція Марчука завжди була однозначно державницькою. Якби не Марчук, нафтопровід залишився б шматком іржавої труби. Наводжу думку фахівця. Раджу почитати також Указ Президента України від 07.12.2000 р. № 1316 “Про рішення РНБО України від 31 жовтня 2000 року “Про невідкладні заходи щодо активізації участі України в ЄАНТК”, а також рішення РНБОУ від 03.07.2001 р. “Про стан виконання Указу Президента України від 07.12.2000 р. № 1316”, останні публікації в газеті “День” В.Княжанського, зокрема, “Із хворої голови – на здорову”, “День”, 29.05.2003.
І не смикайтесь!
№83 13.05.2000 «День»
«Iзоляціоністи» хочуть порожньої труби? Національні інтереси потребують якнайшвидшого створення євроазійського нафтотранспортного коридору
Трохим КОВАЛЬЧУК, заступник cекретаря Ради національної безпеки і оборони України
Одним з регіонів світу, в яких прогнозується реальне збільшення видобутку нафти, на сьогодні є район Каспію. Фахівці стверджують, що до 2010 року тут видобуватиметься 90 млн. тонн нафти, що на 80 млн. тонн більше, ніж нині. За умови, що видобуток російської нафти має стійку тенденцію до скорочення, а її постачання в Україну ускладнюється через запровадження квот, саме каспійська нафта, легка та малосірчана, може створити ефективну конкуренцію російській не тільки в Україні, а й на ринках Центральної, Східної та Північної Європи. Зрозуміло, що український маршрут каспійської нафти найбільше відповідає нашим національним інтересам.
Однак фахівці, віддані ідеї створення євроазійського нафтотранспортного коридора (ЄАНТК), переконані, що цей проект може бути ефективним лише в разі залучення до його реалізації інвестиційних ресурсів нафтогазових компаній — власників нафти каспійського регіону та активних операторів на ринку в Європі. Безумовною запорукою успіху цього проекту є підтримка Європейського банку реконструкції та розвитку, який виявляє в ньому постійну зацікавленість. ЄАНТК уже користується популярністю в Польщі, яка в листопаді 1998 р. створила групу компаній «Golden Gate» для участі в його реалізації. Інтерес до проекту виявили також кілька провідних нафтових та фінансових компаній США. А агентство з торгівлі та розвитку США наприкінці 1998 року згідно з рішенням Комісії Кучма — Гор виділило грант на виконання техніко-економічного обгрунтування проекту. Його результати виявилися позитивними.
Українська частина проекту передбачає створення танкерного флоту, нафтоперевантажувального комплексу (терміналу) та трубопроводу. Та якщо спорудження трубопровідної системи йде ритмічно (щороку 68 км), то роботи на терміналі в останні два роки практично не провадились. Немає навіть і планів будівництва танкерного флоту. А це й робочі місця для суднобудівників, й замовлення для вітчизняних металургів та приладобудівників тощо.
За роки будівництва нафтотерміналу та трубопроводу з державного бюджету України було виділено лише 8,5 млн. грн. (обсяг робіт 3,9 млрд. грн.) Будівництво здійснювалося в основному за рахунок коштів ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи». Однак останнім часом фінансові можливості цих підприємств погіршилися, оскільки тепер вони зобов’язані перераховувати до державного бюджету надходження від транзиту нафти.
Враховуючи стратегічне значення євроазійського нафтотранспортного коридору для України, а також наявність численних організаційних, фінансових, технічних проблем, що заважають його створенню, Президент Леонід Кучма підписав низку документів, які ставлять досить складні завдання перед органами державної влади. Тому ЄАНТК є предметом особливої уваги Ради національної безпеки і оборони України. Починаючи з 1997 року, на засіданнях РНБОУ неодноразово розглядалися стан та перспективи реалізації планів диверсифікації джерел нафтозабезпечення. Згідно Указу Президента України від 10 березня 2000 року № 457 «Про рішення Ради нацiональної безпеки i оборони України вiд 14 лютого 2000 року «Про невідкладні заходи щодо подолання кризових явищ у паливно-енергетичному комплексі України» Кабінету Міністрів України в черговий раз було доручено прискорити будівництво першої черги нафтового терміналу «Південний» та нафтопроводу «Одеса-Броди». Та розвиток подій навколо реалізації цього проекту свідчить, що уряд має на нього свої погляди, відмінні від позиції Президента України та РНБОУ.
На початок квітня будівельна готовність нафтопроводу «Одеса — Броди» становила 64%, а НПК «Південний» — лише 6,5%. Однак даний проект буде життєздатним лише в тому разі, якщо у 2001 році одночасно стануть до ладу танкерний флот, нафтотермінал та трубопровідна система, а нафта потече на модернізовані (проект буде рентабельним в разі підвищення глибини переробки нафти до 80%) вітчизняні заводи. Важливо зрозуміти, що саме нафтотермінал є ключовим елементом проекту. Різний стан будівельної готовності нафтопроводу і терміналу може призвести до ефекту «порожньої труби» та перетворити ЄАНТК на довгобуд сторіччя. Цього, на жаль, наш уряд не усвідомлює.
Президент України, РНБОУ неодноразово наголошували на тому, що урядові слід визначитись з усіма складовими будівництва євроазійського нафтотранспортного коридору, і в першу чергу підібрати партнерів з закупівлі нафти, підрахувати обсяги її транзиту, керуючись при цьому вимогами економічної доцільності.
Щоб вишукати і зконцентрувати фінансові ресурси усіх зацікавлених в реалізації даного проекту сторін, передбачається створити міжнародний нафтотранспортний консорціум, частина України в якому має визначатися тією інфраструктурою, яка на той час буде побудована. 26 травня 1998 р. Президент дав доручення опрацювати питання про створення такого консорціуму, заборонивши при цьому використання державних коштів без належних гарантій їх повернення. Серед переваг цього рішення — зменшення навантаження на державний бюджет, розширення економічних зв’язків з дійсними та потенційними членами Європейського союзу, створення економічного підгрунтя для діяльності міждержавного об’єднання ГУАМ і головне — зміцнення політичної позиції України в діалозі з Російською Федерацією щодо постачання російських енергоносіїв.
Таким чином реалізація проекту шляхом створення міжнародного консорціуму сприятиме зміцненню енергетичної безпеки України. При цьому весь проект ЄАНТК розглядається як комерційний, який здійснюється також і за участю приватного капіталу, який матиме свою частку в даному консорціумі. Його створення передбачає суттєве прискорення будівництва об’єктів ЄАНТК, оскільки таким чином можна збільшити частку України в статутному фонді консорціуму. Гальмування будівництва, зволікання з отриманням кредиту ЄБРР переслідують єдину мету — перешкодити реалізації ідеї ЄАНТК.
Для її втілення у життя необхідно збільшити обсяг централізованих капіталовкладень, спрямованих на будівництво об’єктів ЄАНТК, залучати для цього також прибутки ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», сприяти участі у проекті зацікавлених інвесторів — ЄБРР, американських та польських компаній. Проте Уряд не вживає заходів щодо розв’язання цих проблем.
Значний зовнішній борг та зобов’язання з його обслуговування в нинішньому році практично виключають будь- яке бюджетне фінансування проекту. Графіком фінансування будівництва першої черги нафтотерміналу передбачалося виділити близько 40 млн. грн. — реально надійшло 3 млн.грн. За рахунок централізованих капіталовкладень поточного року може бути виділено максимум 100 млн. грн. (при річній потребі 562,6 млн. грн.), а в разі реалізації планів міністерства фінансів щодо скорочення бюджетних видатків не буде виділено жодної копійки. В той же час податковий прес не дозволяє спрямувати на будівництво об’єктів ЄАНТК достатні кошти за рахунок прибутків нафтотранспортних організацій. І як же цинічно звучать в цих умовах гучні заяви деяких членів уряду щодо необхідності обмежити фінансування проекту виключно власними коштами. Тим часом зволікання з вирішенням суто технічних питань призвело до припинення переговорів з ЄБРР. Невиправдано затягнулося визначення основного позичальника коштів банку, що суттєво уповільнило темпи реалізації усіх технологічних складових проекту. Тим часом відомо, що за висновком ЄБРР єдиним можливим позичальником коштів банку може бути ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», яке пройшло міжнародний аудит з цього питання.
Водночас розгортається PR-кампанію щодо дискредитації позиції Президента України та РНБОУ й утвердження так званої ізоляціоністської моделі реалізації проекту ЄАНТК, що передбачає «опору» виключно на васні сили, хоча елементарне порівняння цієї моделі з проектом міжнародного консорціуму дозволяє експертам твердити про абсолютну перевагу останнього. Відтак стають зрозумілішими справж ні цілі, які переслідують прихильники изоляціонізму в уряді України. Це — задоволення власних політичних амбіцій, отримання контролю над рухом бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію проекту, намагання не допустити чесної конкуренції на нафтовому ринку України, зберегти монопольні надприбутки наближених структур. Об’єктивно прибічники ізоляціонізму працюють проти проекту ЄАНТК і на неукраїнський маршрут транспортування каспійської нафти.
№83 13.05.2000«Iзоляціоністи» хочуть порожньої труби? Національні інтереси потребують якнайшвидшого створення євроазійського нафтотранспортного коридору
Трохим КОВАЛЬЧУК, заступник cекретаря Ради національної безпеки і оборони України
ТРОХИМ КОВАЛЬЧУК
Одним з регіонів світу, в яких прогнозується реальне збільшення видобутку нафти, на сьогодні є район Каспію. Фахівці стверджують, що до 2010 року тут видобуватиметься 90 млн. тонн нафти, що на 80 млн. тонн більше, ніж нині. За умови, що видобуток російської нафти має стійку тенденцію до скорочення, а її постачання в Україну ускладнюється через запровадження квот, саме каспійська нафта, легка та малосірчана, може створити ефективну конкуренцію російській не тільки в Україні, а й на ринках Центральної, Східної та Північної Європи. Зрозуміло, що український маршрут каспійської нафти найбільше відповідає нашим національним інтересам.
Однак фахівці, віддані ідеї створення євроазійського нафтотранспортного коридора (ЄАНТК), переконані, що цей проект може бути ефективним лише в разі залучення до його реалізації інвестиційних ресурсів нафтогазових компаній — власників нафти каспійського регіону та активних операторів на ринку в Європі. Безумовною запорукою успіху цього проекту є підтримка Європейського банку реконструкції та розвитку, який виявляє в ньому постійну зацікавленість. ЄАНТК уже користується популярністю в Польщі, яка в листопаді 1998 р. створила групу компаній «Golden Gate» для участі в його реалізації. Інтерес до проекту виявили також кілька провідних нафтових та фінансових компаній США. А агентство з торгівлі та розвитку США наприкінці 1998 року згідно з рішенням Комісії Кучма — Гор виділило грант на виконання техніко-економічного обгрунтування проекту. Його результати виявилися позитивними.
Українська частина проекту передбачає створення танкерного флоту, нафтоперевантажувального комплексу (терміналу) та трубопроводу. Та якщо спорудження трубопровідної системи йде ритмічно (щороку 68 км), то роботи на терміналі в останні два роки практично не провадились. Немає навіть і планів будівництва танкерного флоту. А це й робочі місця для суднобудівників, й замовлення для вітчизняних металургів та приладобудівників тощо.
За роки будівництва нафтотерміналу та трубопроводу з державного бюджету України було виділено лише 8,5 млн. грн. (обсяг робіт 3,9 млрд. грн.) Будівництво здійснювалося в основному за рахунок коштів ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи». Однак останнім часом фінансові можливості цих підприємств погіршилися, оскільки тепер вони зобов’язані перераховувати до державного бюджету надходження від транзиту нафти.
Враховуючи стратегічне значення євроазійського нафтотранспортного коридору для України, а також наявність численних організаційних, фінансових, технічних проблем, що заважають його створенню, Президент Леонід Кучма підписав низку документів, які ставлять досить складні завдання перед органами державної влади. Тому ЄАНТК є предметом особливої уваги Ради національної безпеки і оборони України. Починаючи з 1997 року, на засіданнях РНБОУ неодноразово розглядалися стан та перспективи реалізації планів диверсифікації джерел нафтозабезпечення. Згідно Указу Президента України від 10 березня 2000 року № 457 «Про рішення Ради нацiональної безпеки i оборони України вiд 14 лютого 2000 року «Про невідкладні заходи щодо подолання кризових явищ у паливно-енергетичному комплексі України» Кабінету Міністрів України в черговий раз було доручено прискорити будівництво першої черги нафтового терміналу «Південний» та нафтопроводу «Одеса-Броди». Та розвиток подій навколо реалізації цього проекту свідчить, що уряд має на нього свої погляди, відмінні від позиції Президента України та РНБОУ.
На початок квітня будівельна готовність нафтопроводу «Одеса — Броди» становила 64%, а НПК «Південний» — лише 6,5%. Однак даний проект буде життєздатним лише в тому разі, якщо у 2001 році одночасно стануть до ладу танкерний флот, нафтотермінал та трубопровідна система, а нафта потече на модернізовані (проект буде рентабельним в разі підвищення глибини переробки нафти до 80%) вітчизняні заводи. Важливо зрозуміти, що саме нафтотермінал є ключовим елементом проекту. Різний стан будівельної готовності нафтопроводу і терміналу може призвести до ефекту «порожньої труби» та перетворити ЄАНТК на довгобуд сторіччя. Цього, на жаль, наш уряд не усвідомлює.
Президент України, РНБОУ неодноразово наголошували на тому, що урядові слід визначитись з усіма складовими будівництва євроазійського нафтотранспортного коридору, і в першу чергу підібрати партнерів з закупівлі нафти, підрахувати обсяги її транзиту, керуючись при цьому вимогами економічної доцільності.
Щоб вишукати і зконцентрувати фінансові ресурси усіх зацікавлених в реалізації даного проекту сторін, передбачається створити міжнародний нафтотранспортний консорціум, частина України в якому має визначатися тією інфраструктурою, яка на той час буде побудована. 26 травня 1998 р. Президент дав доручення опрацювати питання про створення такого консорціуму, заборонивши при цьому використання державних коштів без належних гарантій їх повернення. Серед переваг цього рішення — зменшення навантаження на державний бюджет, розширення економічних зв’язків з дійсними та потенційними членами Європейського союзу, створення економічного підгрунтя для діяльності міждержавного об’єднання ГУАМ і головне — зміцнення політичної позиції України в діалозі з Російською Федерацією щодо постачання російських енергоносіїв.
Таким чином реалізація проекту шляхом створення міжнародного консорціуму сприятиме зміцненню енергетичної безпеки України. При цьому весь проект ЄАНТК розглядається як комерційний, який здійснюється також і за участю приватного капіталу, який матиме свою частку в даному консорціумі. Його створення передбачає суттєве прискорення будівництва об’єктів ЄАНТК, оскільки таким чином можна збільшити частку України в статутному фонді консорціуму. Гальмування будівництва, зволікання з отриманням кредиту ЄБРР переслідують єдину мету — перешкодити реалізації ідеї ЄАНТК.
Для її втілення у життя необхідно збільшити обсяг централізованих капіталовкладень, спрямованих на будівництво об’єктів ЄАНТК, залучати для цього також прибутки ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», сприяти участі у проекті зацікавлених інвесторів — ЄБРР, американських та польських компаній. Проте Уряд не вживає заходів щодо розв’язання цих проблем.
Значний зовнішній борг та зобов’язання з його обслуговування в нинішньому році практично виключають будь- яке бюджетне фінансування проекту. Графіком фінансування будівництва першої черги нафтотерміналу передбачалося виділити близько 40 млн. грн. — реально надійшло 3 млн.грн. За рахунок централізованих капіталовкладень поточного року може бути виділено максимум 100 млн. грн. (при річній потребі 562,6 млн. грн.), а в разі реалізації планів міністерства фінансів щодо скорочення бюджетних видатків не буде виділено жодної копійки. В той же час податковий прес не дозволяє спрямувати на будівництво об’єктів ЄАНТК достатні кошти за рахунок прибутків нафтотранспортних організацій. І як же цинічно звучать в цих умовах гучні заяви деяких членів уряду щодо необхідності обмежити фінансування проекту виключно власними коштами. Тим часом зволікання з вирішенням суто технічних питань призвело до припинення переговорів з ЄБРР. Невиправдано затягнулося визначення основного позичальника коштів банку, що суттєво уповільнило темпи реалізації усіх технологічних складових проекту. Тим часом відомо, що за висновком ЄБРР єдиним можливим позичальником коштів банку може бути ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», яке пройшло міжнародний аудит з цього питання.
Водночас розгортається PR-кампанію щодо дискредитації позиції Президента України та РНБОУ й утвердження так званої ізоляціоністської моделі реалізації проекту ЄАНТК, що передбачає «опору» виключно на васні сили, хоча елементарне порівняння цієї моделі з проектом міжнародного консорціуму дозволяє експертам твердити про абсолютну перевагу останнього. Відтак стають зрозумілішими справж ні цілі, які переслідують прихильники изоляціонізму в уряді України. Це — задоволення власних політичних амбіцій, отримання контролю над рухом бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію проекту, намагання не допустити чесної конкуренції на нафтовому ринку України, зберегти монопольні надприбутки наближених структур. Об’єктивно прибічники ізоляціонізму працюють проти проекту ЄАНТК і на неукраїнський маршрут транспортування каспійської нафти.
№83 13.05.2000«День»
2003.06.04 | Mykyta
Как это было-2, або як продався Т.Стецьків ;)
Вівчар пише:> Це оплачена думка окремого журналіста і не більше того, оплачена або ж жонглерами від політики, або ж злодіями.
Дуже вдалий аргумент. А газета День - надзвичайно об*єктивне і неупереджене джерело.
> І не смикайтесь!
О, кагебістькі замашки. Бо що?
----Далі мова піде про "продажника" Стецьківа-------
http://postup.brama.com/000729/127_1_1.html
Марчук працює на російську розвідку?
Секретар РНБО всіляко протидіє спорудженню нафтопроводу "Одеса-Броди-Гданськ"
ЛОБІСТИ
Тарас СМАКУЛА
Тези Марчука, спрямовані проти будівництва нафтопроводу “Одеса – Броди – Гданськ”, сильно нагадують аргументи російських спецслужб, розроблені ще в 1996 році спеціально для того, щоби принизити його важливість, каже член робочої групи із забезпечення функціонування Євроазійського транспортного коридору Тарас Стецьків.
Нагадаємо, що ще 27 квітня цього року, саме напередодні візиту в Україну президента Росії Володимира Путіна, секретар РНБО скерував на ім’я Президента Кучми доповідну записку про будівництво нафтопроводу “Одеса – Броди”. Суть її зводилася до кількох тез – український маршрут транспортування нафти неможливий без допомоги західних партнерів: “Україна наполегливо продовжує його будівництво, хоча гарантій, що по ньому потече нафта, жодних; роботи на терміналі не ведуться; потрібно призупинити роботу і створити міжнародний консорціум”.
Наступний епізод – під час засідання консультаційного Комітету президентів України та Польщі, яке в кінці червня відбулось у Львові, твердження Марчука отримали розвиток, однак негативні аспекти залишилися. Він заявив, що “Україні ще треба багато попрацювати, щоби довести весь проект до пуття. А зробити проект століття, над яким буде реготати вся Європа, ми не маємо права”. Марчук вважає, що “проект є набагато ширший, аніж просто будівництво нафтопроводу. І передбачає будівництво нафтотерміналу в Одесі, який готовий на 15%, і створення танкерного флоту та переговори з власниками каспійської й іншої нафти, які б мали завершитися не лише добрими побажаннями, але й конкретними домовленостями та угодами”. Врешті-решт, щоби “проект був цікавий для польської сторони, цієї нафти необхідно, як мінімум, 20-25 млн. тонн на рік”.
Народний депутат Тарас Стецьків в інтерв’ю “Поступу” заявив, що аргументи Євгена Марчука не мають під собою жодних підстав. Візьмемо хоча б твердження, що Україна не в змозі власними силами забезпечити будівництво нафтопроводу “Одеса – Броди”. На сьогодні з 667 кілометрів нафтопроводу прокладено 508 км, і будівництво, за словами Стецьківа, буде завершене без участі іноземного капіталу. Трохи гірша ситуація – з будівництвом терміналу “Південний”. Він дійсно був готовий на 15%, але з одним уточненням: станом на 1 січня. А вже на 1 липня на його добудову освоєно 80 мільйонів гривень, і все вказує на те, що орієнтовно на кінець третього кварталу 2001 року – саме під вихід “великої нафти” з Казахстану та Азербайджану на світові ринки – термінал буде готовий її прийняти.
Тож іноземний інвестор потрібен лише для того, щоб дотягнути трубу з Бродів на Плоцьк (звідти нафта потече вже існуючим нафтопроводом на Гданськ), та для подальшої експлуатації і закупівлі перших партій сировини. Щодо вітки на Плоцьк, то вже зараз отримано принципову згоду поляків на її добудову, і вже у вересні мала б розпочатися робота над погодженням бізнес-плану. Серед інвесторів – польсько-американсько-ізраїльське акціонерне товариство Gоlden Gate, куди входять кілька потужних польських інвестиційних і будівельних фірм (RP Investment, Energopol, PUGzG Geopol, Prochem SA) та компанія з Нью-Йорка – Kensington Group. Поза тим існує ще декілька польських компаній, готових вкладати гроші в цей нафтопровід.
2003.06.04 | Вівчар
Re: Т.Стецьків - фахівець у галузі марксизму і трубач Пинзеника
Mykyta пише:> Дуже вдалий аргумент. А газета День - надзвичайно об*єктивне і неупереджене джерело.
Причому тут "День"? Я наводжу компетентну думку фахівця - заст. секретаря РНБОУ, доктора екон. наук, професора Т.Ковальчука, а також нормативно-правові документи стосовно будівництва нафтопроводу; ви ж знову подаєте типову риторику типового комсомольського апаратника із безвідповідальною пісенькою на мотив пахмутівської мелодії про БАМ. Я ж вас попереджав, що подібних замовних писульок я вам можу навести сотні, їхня ціна - ціна паперу, на якому вони друкувалися. А скільки зараз кидається грошей для замовних публікацій по темі Одеса-Броди (прочитайте статтю Т.Силіної в останньому числі "Дзеркала тижня")!
Мені плакати хочеться, коли читаю "компетентні" думки фахівців типу Стецьківа: за освітою він викладач суспільствознавства і історії КПРС, працював викладачем марксизму-ленінізму у Львівському медучилищі та комсоргом училища. І більше нічого. А співає Стецьків з голосу тих же олігархів із пензениківської ПРП, які наживались і наживаються на російській нафті.
Автор публікації Тарас Смакула - професійний стукач, подивіться - воно ж звинувачує Марчука у державній зраді: > > Марчук працює на російську розвідку? > Секретар РНБО всіляко протидіє спорудженню нафтопроводу "Одеса-Броди-Гданськ"> ЛОБІСТИ> Тарас СМАКУЛА.
Чи не в дусі 37-го року? А, здається, ж молоде, де ж воно тих сексотських прийомчиків нахапалося? Ця ж риторика у супрязі із стецьківами використовується наразі деркачівськими виданнями, ті ж звинуваченя у зраді, об"єктивно - мета у них спільна: реверс.
> > І не смикайтесь!> > О, кагебістькі замашки. Бо що?
Не смикайтесь у ритуально-шаманських танцях. Бо не так смішно, як гидко.
Повторюю: якби не Марчук, то сьогодні нафтопровід Одеса-Броди залишився б шматком іржавої труби.
2003.06.04 | Mykyta
как это было-3; цього разу продався Буняк ;)
Вівчар пише:> Mykyta пише:
> > Дуже вдалий аргумент. А газета День - надзвичайно об*єктивне і неупереджене джерело.
> Причому тут "День"? Я наводжу компетентну думку фахівця - заст. секретаря РНБОУ, доктора екон. наук, професора Т.Ковальчука,
Якщо Стецьків трубач Пинзеника, то Ковальчук такий самий трубач Марчука.
-------------
А ось думка фахівця:
http://www.zn.kiev.ua/nn/show/405/35730/
фрагмент інтервю Л.Буняка
— Однак не секрет, що одним із найлютіших противників будівництва нафтопроводу Одеса—Броди був саме Євген Марчук. Як ви вважаєте, чи міг він у зв’язку з цим бути безстороннім при розслідуванні НП у Львові?
— Так, він був проти. І в моєму архіві є всі ці збірники, усі рішення Ради національної безпеки й оборони. Колись історики дадуть цьому оцінку як документам, так і діям окремих людей.
--------------
> ви ж знову подаєте типову риторику типового комсомольського апаратника із безвідповідальною пісенькою на мотив пахмутівської мелодії про БАМ.
Ой, як цікаво. Тепер у марчуківських клерків аргументом стало "апаратник". Дуже цікаво. А самі з яких органів, товаришу?
> Мені плакати хочеться, коли читаю "компетентні" думки фахівців типу Стецьківа: за освітою він викладач суспільствознавства і історії КПРС, працював викладачем марксизму-ленінізму у Львівському медучилищі та комсоргом училища. І більше нічого. А співає Стецьків з голосу тих же олігархів із пензениківської ПРП, які наживались і наживаються на російській нафті.
ПРП наживається з російської нафти. Ну-ну, давайте далі.
> Автор публікації Тарас Смакула - професійний стукач,
Стоп. Звідки дані?
> Бо не так смішно, як гидко.
Прямо в яблучко. Гидко. Спочатку КГБ-іст, потім націоналіст; спочатку гальмує будівництво як може, а коли нафтопровід вже стоїть - "та я ж не спав, а плуга тягнув". От це і є - гидко.
2003.06.04 | Вівчар
Re: Буняк - винуватець скнилівської трагедії і шахрай
Буняк заявив: "Якщо знайдете документи, що я дав згоду на скнилівське шоу, я піду під суд". І поряд з цим почав діяти методом тхора, щоб уникнути відповідальності за сотні жертв, - пригадувати виступи Марчука стосовно будівництва нафтопроводу і його застереження: "Якщо не буде добудовано нафтопровід, той, хто зарив гроші в землю, сяде в тюрму". Документ знайшли.Нафтопровід збудований і буде використаний в інтересах України, а не пензеників і деркачів. Буняка чекає тюрма - инші подробиці щодо Буняка запитайте у Кендзьора,у нього накопичилось солідне досьє на цього шахрая.
До речі, де ховається колишній викладач марксизму-ленінізму і фахівець у трубних справах пан Стецьків? Чому наразі він мовчить? Спіймали великого патріота на лобіюванні московських інтересів? Та воно ж таке - йому плюнь в лице, а воно скаже, що то роса.
І мені незрозуміло - чого хочете Ви, яке Ваше ставлення до усіх рішень РНБОУ стосовно нафтопроводу, що Вам не подобається у виступі заст. секретаря РНБОУ Т.Ковальчука?
Більше про стецьківих, буняків та інших пинзеників не треба, з ними все ясно, прокоментуйте наступні публікації:
http://www.day.kiev.ua/2003/90/nomer.htm Віталій Княжанський “Навіщо підписували?”, “День”, № 90, 28.05.2003;
http://www.day.kiev.ua/2003/91/nomer.htm Віталій Княжанський “Із хворої голови – на здорову”, “День”, № 91, 29.05.2003.
І не смикайтесь.
2003.06.04 | Mykyta
Для особливо обдарованих повторюю:
1)ПРП наживається з російської нафти. Ну-ну, давайте далі.2)> Автор публікації Тарас Смакула - професійний стукач,
Стоп. Звідки дані?
Конкретну людину було названо професійним стукачем. Або ви підтверджуєте ваші слова, або ви брехун. Як підтвердете, то й будемо говорити далі.
>Re: Буняк - винуватець скнилівської трагедії і шахрай
Є рішення суду чи ви так оцінюєте результати розшуків Марчука?
> І не смикайтесь.
Кидайтесь КГБістьких замашок і лексики - після люстрації може трошки легше буде.
2003.06.02 | Homo Sovieticus
Re: ОЛЕКСАНДР ЖИР: ТОЙ, ХТО ЗНАЄ АВТОРІВ КАСЕТНОГО СКАНДАЛУ?
Якщо окреслити коло підозрюваних на яких натякує Жир, то маємо лише оцих двох:1. Марчук
2. Медведчук
бо інші відбраковуються за прикметою нинішньої відсутності на посаді в АП/РНБОУ. Також усе зходиться коли пригадати, що на "плівках" жоден з них себе не скомпрометував (чи я помиляюсь з приводу Медведчука?). Крім того, нерозв'язаним лишається питання чому при такій патологічній нелюбові до обох, вони призначені на найвпливовіші посади в державі. Напрошується лише одна відповідь - шантаж. Репліці щодо обговорення плівок на базі якогось фК, я б не став довіряти, але, якщо це й було так, то мабуть через те, що до Мороза, зі слів Мельниченка, він "закидав удочкі" й до інших.
Так чи інакше, але якщо припустити гіпотезу, що один з них і був у цій справі "person #1", то це наявно не Медведчук, бо виконати такий обсяг робіт без відповідної мережі "своїх людей" серед охорони або гебістів, та за браком досвіду, йому навряд чи вдалося б.
Проте, якщо припустити, що замовником прослушки були зовнішні гравці, а саме - Росія на боці Медведчука, або - США з боку Марчука, то й Медведчук міг бути задіяний у якості посередника.
Хоча, особисто я, поставив би на Марчука, бо щось Кондоліза не приховує своєї радості після його недавнього візиту до Штатів
2003.06.02 | Анатолій
Плівки могли бути засобом шантажу тільки до їх публікації
Мельниченком. Після публікації всі кучмісти опинились у одному човні, що тонув. Тому задля самозбереження вирішили не топити один одного разом випливати, разом латаючи човна. Медведчука тримають тому, що він дуже потрібний Кучмі і зробив багато для його порятунку (і може при нагоді продати), а Марчук просто нікому на ... не потрібен, то взагалі не самостійна фігура, а людина СДПУо. І взагалі після касетного скандалу Кучма показав, що ним напряму ніхто з оточення не керує.2003.06.03 | Homo Sovieticus
А якщо це тільки верхівка айсбергу?
Анатолій пише:> Мельниченком. Після публікації всі кучмісти опинились у одному човні, що тонув. Тому задля самозбереження вирішили не топити один одного разом випливати, разом латаючи човна.
Хто знає, може існує щось таке на оригінальних аналогових носіях, у порівнянні з чим справи з Гонгадзе та Кольчугами - квітки.
> І взагалі після касетного скандалу Кучма показав, що ним напряму ніхто з оточення не керує.
З цим погоджуюсь.
2003.06.03 | Aнатолій
Тоді плівки Мельниченка стали прививкою,
після якої вже ніякі інші плівки Кучмі не страшні.Можливо і історія з Кольчугами також.
2003.06.03 | Чучхе
А Жир не "бре-бре"?
бО ЩОСЬ ТАК ВИХОДИТЬ, ЩО В "ОДНОМУ ФУТБОЛЬНОМУ КЛУБІ" СЛУХАЛИ ЗАПИСИ ПРО ЗНИКНЕННЯ ГОНГАДЗЕ ЩЕ ЗА МІСЯЦЬ ДО ЗНИКНЕННЯ ГОНГАДЗЕ?2003.06.03 | No name
Важко бути ідіотом, правда Чучхе?
"Чеченські" фрагменти в розмовах Кучми датуються початком липня, а зник Гонгадзе в середині вересня. Герой України (той самий, з яким радо позував в штатах Свистович) з самого початку підслуховування Президента продавав свої записи усім зацікавленим особам - в т.ч. есдекам.Так зрозуміло?
2003.06.03 | CACTUS
Re: Що міг продавати МММ із аудіотеки за 1999 рік,
якшо у 99-му прослушки робились стаціонарними пристроями КГБ(СБУ) ,а свою "Тошібу" МММ одержав через рік у 2000- му. Та "ТОшіба" для справи була потрібна як 5-те колесо до воза. А "Тошібу" вже підігнали Каляну через рік для ширми.Для відмазки. І Калян не мав тоді майже ніх...я, бо не він був і нині не є розпорядником плівок. Він міг продати тоді хіба що лапшу на вуха і "дискети-кукли". Одну з таких "кукол" маю в своїй колекції. На дискеті написи зроблені рукою Каляна про що в тій дискеті йдеться. Тільки щось вчути з неї невдається. А я начеб-то не глухий.2003.06.03 | СACTUS
Re:"Жир -- параноїк" , як і всі інші хто лізе до
аналізу організації прослушки і вбивств журналістів. Так вважає захисник Марчука Вівчар. Тому продовжу усталену рекомендацію Вівчара в таких випадках. Загострення параноїдальної маячні у Жира і йому треба попити фено-барбіталу і поспати. Чи не так шановний Вівчаре? Тільки я щось зауважую , що "параноїків" які вказують пальцем на Жінераля у цій справі стає щодня більше.2003.06.03 | Вівчар
Re:"Жир -- параноїк" , як і всі інші хто лізе до
СACTUS пише:> аналізу організації прослушки і вбивств журналістів. Так вважає захисник Марчука Вівчар. Тому продовжу усталену рекомендацію Вівчара в таких випадках. Загострення параноїдальної маячні у Жира і йому треба попити фено-барбіталу і поспати. Чи не так шановний Вівчаре? Тільки я щось зауважую , що "параноїків" які вказують пальцем на Жінераля у цій справі стає щодня більше.
Год 2000 апреля 43 числа.
Теперь передо мною всё открыто. Теперь я вижу всё как на ладони. А прежде, я не понимаю, прежде всё было передо мною в каком-то тумане. И это всё происходит, думаю, оттого, что люди воображают, будто человеческий мозг находится в голове; совсем нет: он приносится ветром со стороны Каспийского моря.
Славко Поприщенко, с приветом.
2003.06.03 | СACTUS
В захопленні від ремарок Вівчара. Достойний захисник,
а яка образність і поетичність. А як гарно про вітер з боку Каспію. Це не проти того клятогот вітру вівці двадцять кілометрів гнали , а за ними біг маленький хлопчик-вічар Женя. Так хочеться його погладити по голові за відданість чабанові.2003.06.03 | Вівчар
Re: В захопленні від ремарок Вівчара. Достойний захисник,
СACTUS пише:> а яка образність і поетичність. А як гарно про вітер з боку Каспію. Це не проти того клятогот вітру вівці двадцять кілометрів гнали , а за ними біг маленький хлопчик-вічар Женя. Так хочеться його погладити по голові за відданість чабанові.
Мартобря 86 числа.
Между днём и ночью.
А вот эти все, чиновные отцы их, вот эти все, что юлят во все стороны и лезут ко двору и говорят, что они патриоты и то и сё: аренды, аренды, аренды хотят эти патриоты! Мать, отца, бога продадут за деньги, честолюбцы, христопродавцы! Всё это честолюбие, и честолюбие оттого, что под язычком находится маленький пузырёк и в нём небольшой червячок величиною с булавочною головку, и это всё делает какой-то цирюльник с Гороховой. Я не помню, как его зовут; но достоврено известно, что он, вместе с одною повивальною бабкою, хочет по всему свету распространить магометантство, и оттого уже, говорят, во Франции большая часть народа признаёт веру Магомета.
Славко Поприщенко, с приветом.
2003.06.04 | Вівчар
Re: SLAVKO IS THE CHATTERBOX END THE BOASTER
Хвалько і базіка, де обіцяне ще 25 грудня інтерв"ю з GIZI MEDZOSI для Майдану?2003.06.04 | SLAVKO
Re: SLAVKO IS THE CHATTERBOX END THE BOASTER
I do not know any Gizzi Medzosi.I know Geza Medzosi who is a belgian of hungarian nationality and was inwalwed in Streshynsky - Zukov case of armament smuggling. Are You writting about this person ?By the way! Thanks a lot for your greetings concerning my birthday.
Boaster and "вар"ят" -- is it the same meaning?
Sorry. But Geza's doktor restrikted the contacts with journalists. Geza has deep hiperventilation.