Про співпрацю зі злочинцями.
06/05/2003 | WWW.ZAKON.KS.UA
Співпраця з злочинцями. Злочинець це ворог твоєї країни.
В останній час багато йдеться про прозорість влади, прозорість суспільства. Прозорість, як синонім правди, правда, як важливий чинник та гарантія демократичних процесів розбудови незалежної України. Як що ми дійсно за прозоре суспільство, як що наші наміри побудувати сучасну демократичну державу щирі, а бажання привести українській народ до європейського рівеня життя не ліцемірні співи передвиборних перегонів, ми повинні з’ясувати для себе наступне. Мова йде про питання співпраці з злочинним режимом. Як тема актуальна і болюча, вона неодноразово піднімається на сторінках різноманітних сайтів. Актуальна через те, що лише правдивий аналіз цього явища дасть можливість рухатись шляхом демократичних перебудов та позбавитись злочинної спадщини. Болюча через те що стосується кожного з нас, бо кожен має зробити вибір – сприяти злочину, або чинити йому опір. За кримінальним кодексом не лише сприяння злочину, але й злочинна бездіяльність визнаються такими, що заслуговують покарання Законом. Минуле і сучасне історії нашої Батьківщини невід’ємні. Для пояснення пропонуємо розглянути практичні приклади. 1999 рік, відповідний відділ прокуратури України розглядає чергове прохання про реабілітацію. Справа часів 1942 – 43 року. По справі розглядається документ - довідка. Вбачається що цей документ і забезпечив в свій час громадянину і статтю зрадника, і десятки років комуністичних таборів. Цей документ, виданий поліцією окупаційних військ, закріплений відповідною печаткою, датований 1942 роком. Переклад з німецької мови свідчить, що наступна довідка надана громадянину в тому, що він є добровільним помічником і працює в автомайстрні військового гаражу, довідка є перепускою по всьому місту. У реабілітації було відмовлено, через те що вбачається, що громадянин добровільно співрацював з фашистським режимом, а будь яка співпраця з окупаційною владою сприяла переможним діям ворога, що супроводжувалось фізичними втратами серед радянських військових. Підкреслюється - будь яка співпраця. Неважливо, цей громадянин мив авто, чинив двигуни, або електрику. Він співпрацював з владою, ворожою для його країни. Ворожою, значить злочинною. За логікою прокурора, що відмовляв людині у реабілітації, останній був вірно засуджений саме за співпрацю з злочинним режимом окупаційних військ. Співпраця з режимами, як і будь які дії, або бездіяльність, що завдають шкоди національним інтересам твоєї країни, або можуть привести до фізичних втрат серед її населення, завжди повинні визнаватися як злочин (тут зрада і злочин стають синонімами). Сучасні події пов’язані з “Кольчугами” яскраво доводять це. Звинувачення режиму кучмаків по цій справі також реабілітації не підлягають. Співпраця з терористами - злочин. Далі. Скільки окупаційних режимів було в Україні? Російська імперія, комуністичні літа, фашистські години. Часи окупації були різні. Наміри і дії окупантів були однакові – пограбування країни, знищення культури і перетворення на рабів населення. Що ми зараз і маємо. Окупанти переймали один від іншого тактику знищення українського населення. Гітлер перейняв у Сталіна концентраційні табори, Сталіну сподобалася “Ніч довгих ножей”. Стратегія Росії відома – їй, як завжди потрібні вихід на західні кордони, південне море, та мовчазне і працьовите бидло (селекція працює досі). Репресії, табори, радгоспи, голодомор, геноцид - це спільні інструменти затвердження злочинних окупаційних режимів. Комуністична система державного терору була окупантом на Українській землі з 18 по 90 роки минулого століття. Сильні вставали на боротьбу, чинили опір окупантам, слабкі йшли на співпрацю з злочинними режимами. Для збереження почуття гідності були вигадані толерантність та еволюційність, припускалась можливості діалогу. Ви лише вслухайтесь, шановні – можливість діалогу. З ким? Запитайте того старого прокурора, що відмовив людині у реабілітації. Може він пояснить, як в ті часи можна було вести толерантний діалог з фашистами, щоб не зрадити Батьківщині і врятувати родину? Відповідь буде приблизно така – треба було брати в руки зброю. А події сьогодення? Своя влада до цього би допустила? Скільки можна чекати еволюційного перетворення комунофашистів? Як державні посади незалежної України можуть займати вчорашні окупанти та їх холуї? Як можна залишити безпокараним все, що за 11 років створив режим - зросійщений нащадок комуністичної системи державного терору? Як можна залишати на наших вулицях назви і символи окупаційного режиму комуністичних часів? Логічним продовженням існування цього режиму є його злиття з криміналом. Саме це й дозволяє нам казати про таке явище як комунобандитизм. То ж співпраця з злочинцями, які б форми вона сьогодні не приймала - виступи на концертах, поетичні диферамби, підтримка та обговорення якіхось ініциатив з їх боку - все це злочин. Як можна співпрацювати з адмінресурсом, судами, правоохоронними структурами, знаючи що всі вони стоять на захисті інтересів злочинного, по суті окупаційного для України режиму? Всі разом, вони своїми діями, або злочинною бездіяльністю сприяють руйнації національної безпеки України. Кожен, хто співпрацює з ними сприяє подальшому знедоленню та фізичному знищенню українського народу. Умови життя, що створив сучасний режим за 11 років свого панування є геноцидом. Геноцид – це злочин. Геноцид в Україні творить режим кучмаків. Співпраця з ним це також злочин. Українець не стань злочинцем, не йди на співпрацю з режимом. Коли ти засуджуєш платнєнеспроможних громадян - ти коїш злочин. Коли ти відправляєш до тюрми дітей, що повстали проти комунобандитського режиму – ти коїш злочин. Коли ти мовчки спостерігаєш, як знущаються над твоїм народом – ти коїш злочин. Коли ти оголошуєш що владоможні крадії непідсудні Українським судам - ти коїш злочин. Коли ти свою землю, свій інформаційний простір віддаєш окупанту - ти коїш злочин. Коли ти дозволяєш безпокарано зневажати свою історію, свою мову - ти коїш злочин. Коли ти повторюєш за окупантом, що Конституція це лише оспівана мрія багатьох поколінь – ти коїш злочин. Основний Закон України - це зброя, яку ти маєш застосувати проти злочинців і зрадників. Це зброя проти правового безладу, це зброя спрямована на захист головних прав і свобод людини. Українець, не йди на співпрацю з злочинцями. Злочинець – це ворог. За кращу долю своїх дітей повстань проти нього!
Щоденний заСУД і поКАРАння комунобандитському режиму кучмаків.
В останній час багато йдеться про прозорість влади, прозорість суспільства. Прозорість, як синонім правди, правда, як важливий чинник та гарантія демократичних процесів розбудови незалежної України. Як що ми дійсно за прозоре суспільство, як що наші наміри побудувати сучасну демократичну державу щирі, а бажання привести українській народ до європейського рівеня життя не ліцемірні співи передвиборних перегонів, ми повинні з’ясувати для себе наступне. Мова йде про питання співпраці з злочинним режимом. Як тема актуальна і болюча, вона неодноразово піднімається на сторінках різноманітних сайтів. Актуальна через те, що лише правдивий аналіз цього явища дасть можливість рухатись шляхом демократичних перебудов та позбавитись злочинної спадщини. Болюча через те що стосується кожного з нас, бо кожен має зробити вибір – сприяти злочину, або чинити йому опір. За кримінальним кодексом не лише сприяння злочину, але й злочинна бездіяльність визнаються такими, що заслуговують покарання Законом. Минуле і сучасне історії нашої Батьківщини невід’ємні. Для пояснення пропонуємо розглянути практичні приклади. 1999 рік, відповідний відділ прокуратури України розглядає чергове прохання про реабілітацію. Справа часів 1942 – 43 року. По справі розглядається документ - довідка. Вбачається що цей документ і забезпечив в свій час громадянину і статтю зрадника, і десятки років комуністичних таборів. Цей документ, виданий поліцією окупаційних військ, закріплений відповідною печаткою, датований 1942 роком. Переклад з німецької мови свідчить, що наступна довідка надана громадянину в тому, що він є добровільним помічником і працює в автомайстрні військового гаражу, довідка є перепускою по всьому місту. У реабілітації було відмовлено, через те що вбачається, що громадянин добровільно співрацював з фашистським режимом, а будь яка співпраця з окупаційною владою сприяла переможним діям ворога, що супроводжувалось фізичними втратами серед радянських військових. Підкреслюється - будь яка співпраця. Неважливо, цей громадянин мив авто, чинив двигуни, або електрику. Він співпрацював з владою, ворожою для його країни. Ворожою, значить злочинною. За логікою прокурора, що відмовляв людині у реабілітації, останній був вірно засуджений саме за співпрацю з злочинним режимом окупаційних військ. Співпраця з режимами, як і будь які дії, або бездіяльність, що завдають шкоди національним інтересам твоєї країни, або можуть привести до фізичних втрат серед її населення, завжди повинні визнаватися як злочин (тут зрада і злочин стають синонімами). Сучасні події пов’язані з “Кольчугами” яскраво доводять це. Звинувачення режиму кучмаків по цій справі також реабілітації не підлягають. Співпраця з терористами - злочин. Далі. Скільки окупаційних режимів було в Україні? Російська імперія, комуністичні літа, фашистські години. Часи окупації були різні. Наміри і дії окупантів були однакові – пограбування країни, знищення культури і перетворення на рабів населення. Що ми зараз і маємо. Окупанти переймали один від іншого тактику знищення українського населення. Гітлер перейняв у Сталіна концентраційні табори, Сталіну сподобалася “Ніч довгих ножей”. Стратегія Росії відома – їй, як завжди потрібні вихід на західні кордони, південне море, та мовчазне і працьовите бидло (селекція працює досі). Репресії, табори, радгоспи, голодомор, геноцид - це спільні інструменти затвердження злочинних окупаційних режимів. Комуністична система державного терору була окупантом на Українській землі з 18 по 90 роки минулого століття. Сильні вставали на боротьбу, чинили опір окупантам, слабкі йшли на співпрацю з злочинними режимами. Для збереження почуття гідності були вигадані толерантність та еволюційність, припускалась можливості діалогу. Ви лише вслухайтесь, шановні – можливість діалогу. З ким? Запитайте того старого прокурора, що відмовив людині у реабілітації. Може він пояснить, як в ті часи можна було вести толерантний діалог з фашистами, щоб не зрадити Батьківщині і врятувати родину? Відповідь буде приблизно така – треба було брати в руки зброю. А події сьогодення? Своя влада до цього би допустила? Скільки можна чекати еволюційного перетворення комунофашистів? Як державні посади незалежної України можуть займати вчорашні окупанти та їх холуї? Як можна залишити безпокараним все, що за 11 років створив режим - зросійщений нащадок комуністичної системи державного терору? Як можна залишати на наших вулицях назви і символи окупаційного режиму комуністичних часів? Логічним продовженням існування цього режиму є його злиття з криміналом. Саме це й дозволяє нам казати про таке явище як комунобандитизм. То ж співпраця з злочинцями, які б форми вона сьогодні не приймала - виступи на концертах, поетичні диферамби, підтримка та обговорення якіхось ініциатив з їх боку - все це злочин. Як можна співпрацювати з адмінресурсом, судами, правоохоронними структурами, знаючи що всі вони стоять на захисті інтересів злочинного, по суті окупаційного для України режиму? Всі разом, вони своїми діями, або злочинною бездіяльністю сприяють руйнації національної безпеки України. Кожен, хто співпрацює з ними сприяє подальшому знедоленню та фізичному знищенню українського народу. Умови життя, що створив сучасний режим за 11 років свого панування є геноцидом. Геноцид – це злочин. Геноцид в Україні творить режим кучмаків. Співпраця з ним це також злочин. Українець не стань злочинцем, не йди на співпрацю з режимом. Коли ти засуджуєш платнєнеспроможних громадян - ти коїш злочин. Коли ти відправляєш до тюрми дітей, що повстали проти комунобандитського режиму – ти коїш злочин. Коли ти мовчки спостерігаєш, як знущаються над твоїм народом – ти коїш злочин. Коли ти оголошуєш що владоможні крадії непідсудні Українським судам - ти коїш злочин. Коли ти свою землю, свій інформаційний простір віддаєш окупанту - ти коїш злочин. Коли ти дозволяєш безпокарано зневажати свою історію, свою мову - ти коїш злочин. Коли ти повторюєш за окупантом, що Конституція це лише оспівана мрія багатьох поколінь – ти коїш злочин. Основний Закон України - це зброя, яку ти маєш застосувати проти злочинців і зрадників. Це зброя проти правового безладу, це зброя спрямована на захист головних прав і свобод людини. Українець, не йди на співпрацю з злочинцями. Злочинець – це ворог. За кращу долю своїх дітей повстань проти нього!
Щоденний заСУД і поКАРАння комунобандитському режиму кучмаків.
Відповіді
2003.06.06 | Сергій
Re: Про співпрацю з ворогом.
Мабуть найважче доводити, пояснювати, висвітлювати, тлумачити речі очевидні.Ви бачите монету Драча, Павличка, Яворівського, Лук’яненка, Горинів лише , на жаль, з одного боку, як-то: геніальний поет, автор “Двох кольорів”,вчорашні в’язні сумління , тощо … - словом, "ПАТРІОТИ!!!" і моє твердження, що хтось з них зрадник шокує не лише одну пані Коваль Людмилу чи авторів тих чи інших псевдо …Як на мене, то співпраця з ворогом – це ще гірше прямої відвертої і неприхованої зради. Там все і всім зрозуміло. А ось тут і дідько злама собі роги допоки прийде до якогось прояснення …
Пригадую патріотичний виступ “безсумнівного”
(для пані Коваль та й для інших …)
патріота, автора “Двох кольорів” на першому з’їзді “Руху”: –
“ Наша мова , пройшовши нечувані утиски, приниження і відверту заборону нині нарешті виходить з рабських берегів на широку вічноплинну ріку
свободи …” – заля заревла - “правда, нарешті ми будемо жити в своїй хаті “ – і злива оплесків перебила патріотичні слова майже провідника нації,
котрий стояв гордо і в котрого навіть очі засвітилися цього разу добрим людським вогнем …
“Але – продовжував він – не забуваймо що серед нас живуть гаузи, болгари, поляки, цигани, росіяни та інші і ми як велика нація НЕ МОЖЕМО
притісняти їх законні вимоги і тому нам потрібно прийняти закон “про М О В И”, котрий ҐАРАНТУВАВ БИ” мовам національних меншин вільний
розвиток у майбутній вільній Україні …” – оплески і ревіння були вже менші, бо всі очікували прийняти рішення про звернення до окупаційного уряду
про закон, статус саме УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ – але точка зору “офіційного” патріота чомусь яко дві краплі води збігалася з точкою зору - людини,
котра в колоніальній адміністрації займала ту ж посаду, котру Гебельс посідав у гітлерівській Німеччині – Кравчука Леоніда.
То пощо викрадати дітей і десь аж в Османській імперії виховувати яничара?
ЙОГО можна ВИРОСТИТИ на рідній землі,
дозволити йому видавати ЙОГО яничарську римовану макулатуру,
навчити ЙОГО говорити не мовою Паші чи Султана …!
Це саме , заслинившись від яничарського екстазу, робив і літературний “геній” Драч Іван Федорович дихаючи - в палкому бажанні не потрапити в
камеру до Василя Стуса – самим теоретиком і практиком звільнення людства від кайданів капіталістичного рабства …, Так! “Дихаю Лєніним”,
вивчаючи “о, сонцесяйну програму “ …
- “Прийми любов, що в пісню перейшла, о партіє , ти наша рідна мати , ти яблуневий цвіт, ти усміх немовляти …” з радісною піною вдячності з
президії високого письменницького столу
просочувалася
ідеологічна
марксівська
сеча
з уст
повзаючого
Павличка
Дмитра.
Пан Лук’яненко, Дзюба, Горині замість того, щоб очолити націю проти вчорашнього режиму – довго не боронилися і в першу же гаремну ніч почали
стрептиз перед вчорашнім Гебельсом , отримавши вранці посольські фраки та теплі місця поруч з генералом терористичного КҐБ …
Можна було б наводити і наводити факти, продовжувати пояснювати – але нема на те часу, і нема, власне, на кого витрачати своє життя.
РІДНОМОВНІ ЯНИЧАРИ – це набагато небезпечніше за зрадників.
На Україну повино колись прийти нове покоління, котре не розгубило по життєвій дорозі первенів поваги до самого себе і ненависті до ворогів нації.
Якщо таке станеться,то Україна вранці буде великою державою нашого великого народу.
В.С.
2003.06.06 | Михайло Свистович
Re: Порушення правил форуму: розмова з самим собою (-)
2003.06.09 | Сергій
Це що справді розмова з собою?
А може це всеж таки стратегічне питання для всієї нації?
Питання лідерства, питання співпраці з ворогом. Виїховання почуття гідності і спроможності чинити опір. Захист прав людини на гідні умови життя. Люди повинні голосно відстоювати своє право знати правду і мати прозору владу, а не мутну субстанцію, що переливають щороку з одного корита. Все це не особисте питання і не самотня розмова, як комусь мариться. І тут не лище моє бачення головної проблеми 11 річних негараздів України. Вас лякає знання першопричини? Тихше не кричить так голосно... А Україні потрібні координальні зміни і лідери не замарані співрацею з терористичними режимами.
Про лідерів та лідерство у сучасному українському суспільстві.
Дуже часто, коли намагаються окреслити риси українського лідера, або аналізуються умови за якими суспільство його обирає, якось непомітно
робиться випад в бік тої частини суспільства, яка вимагає від лідера не лише визначеності але й принциповості. Ми вкладаємо трохи інший зміст в
таке поняття, як безхребетність. Не треба все зводити до шрамів та бобриків. Ніхто не каже що лідер країни обов’язково повинен бути
Шварцнегером або Кличком. Хоча безумовно зовнішній вигляд лідера країни свідчить про її перспективи. Світ знає і багато прикладів коли мудрі і
досвідчені люди у віці успішно і гідно керували державами. Але устрій цих держав, відсутність терористичної спадщини минулого були саме
гарантією лідерства таких людей. Саме відсутність в нашому суспільстві прозорості, щирості щодо самоочищення, та генетичне каліцтво людської
свідомості заважає нам помітити такого лідера, а йому довести свою спроможність. Крім того в Україні треба враховувати і зовнішні важелі. Такі як
наприклад, неприкриті інтереси Росії, яка безумовно 11 років чинить активний тиск на формування свідомості українського суспільства, вкладаючи
величезні кошти як у саму п’яту колону різноманітно перефарбованих комуністів, так у святе джерело національної безпеки - інформаційний простір
України і освіту. Саме в освіту. За 11 років вихована генерація за якими традиціями? Запитайте про це Пєтрова з будь якої облосвіти. Погляньте на
пам’ятники Петровському, Леніну, Цюрупі... Чому розпоясалися Грачи повесні, чому Яворівські та Драчи йдуть на співпрацю з нащадками системи
тоталітарного режиму? Подивіться на гасла цього режиму – „Як що влада неспроможна, то нехай...”, які далі можуть бути нехай? „Бажаєш жити як в
Європі – примусь працювати парламент!” ??! Це ми з сусідкою мабудь мусимо примусити той парламент працювати. А як же – з їх окладами
примусиш їх працювати? Коли всі причали у морських портах поділені між депутатами, які оклади? Коли хліб і метал як завжди тричі поцуплені з
України, яка робота? Коли правовий безлад сьогодення спирається на безпокараність злочинів комуністичної системи державного терору, про які
права людини, права виборця може йти мова? Захід теж не зацікавлений бачити Україну міцною державою, це вбачається не лише у 11 річному
небажанні фінансово позмагатися з Росією за майбутній результат. Спостереження за процесами в нашій країні доводить що Захід очікує в свій час
відкрити цю законсервовану страву, але за його думкою ще не все сюди закладено. Це активізує експансію російського кримінального капіталу,
весняну активність кримських птахів та місцевих СДП У о. Страва підходить повільно. Ймовірно що велика кількість піни стримує захід від практичних
кроків. Саме в такий час, коли українське суспільство на 90 відсотків виживає за межею малозабезпеченості в умовах масового порушення прав
людини, від майбутнього лідера в першу чергу очікують не лише зовнішнього лоску, визначеності але й принциповості. Досить робити аналізи,
соцопитування, слухати окозамилюючі звіти та обіцянки. Людям потрібна дія. Принциповість лідера – це його практичні кроки, конкретна дія. Коли
майбутня надія нації називає злочинця папиком, вклоняється символам ворожим Україні і у будь який час готова йти на співпрацю з тими, від кого
українці вже 11 років намагаються позбавитись - то що можна казати далі. Нація скалічена роками, безумовно. Кращого нема, безумовно. Так в свій
час ми голосували проти комуністів за кучму. Зараз вони як той поп Гапон знов збирають під червоні прапори довкола себе збіднілих і одурених
людей. Виходить Кучма все зробив як замовляли. Хто ще замовив незалежність України? Може ті, хто йшов на співпрацю з комунобандитами?
Може той, хто мовчки спостерігав, як знущаються над людською гідністю всі 11 років? Може той, хто не кричав коли зраджували і грабували його
країну? Лідера формує суспільство. Хребет цьому суспільству комуністи ломали 74+11 років. То будьте принциповими і відвертими самі до себе, що
по-перше треба зробити щоб з’явився справжній лідер в Україні? Що допоможе йому стати принциповим захисником національних інтересів
України?Відповідь ви знаєте.
Щоденний заСУД і поКАРАння комунобандитському режиму кучмаків! В останній час багато йдеться про прозорість влади, прозорість суспільства. Прозорість, як синонім правди, правда, як важливий чинник та гарантія
демократичних процесів розбудови незалежної України. Як що ми дійсно за прозоре суспільство, як що наші наміри побудувати сучасну
демократичну державу щирі, а бажання привести українській народ до європейського рівеня життя не ліцемірні співи передвиборних перегонів, ми
повинні з’ясувати для себе наступне. Мова йде про питання співпраці з злочинним режимом. Як тема актуальна і болюча, вона неодноразово
піднімається на сторінках різноманітних сайтів. Актуальна через те, що лише правдивий аналіз цього явища дасть можливість рухатись шляхом
демократичних перебудов та позбавитись злочинної спадщини. Болюча через те що стосується кожного з нас, бо кожен має зробити вибір –
сприяти злочину, або чинити йому опір. За кримінальним кодексом не лише сприяння злочину, але й злочинна бездіяльність визнаються такими, що
заслуговують покарання Законом. Минуле і сучасне історії нашої Батьківщини невід’ємні. Для пояснення пропонуємо розглянути практичні
приклади. 1999 рік, відповідний відділ прокуратури України розглядає чергове прохання про реабілітацію. Справа часів 1942 – 43 року. По справі
розглядається документ - довідка. Вбачається що цей документ і забезпечив в свій час громадянину і статтю зрадника, і десятки років комуністичних
таборів. Цей документ, виданий поліцією окупаційних військ, закріплений відповідною печаткою, датований 1942 роком. Переклад з німецької мови
свідчить, що наступна довідка надана громадянину в тому, що він є добровільним помічником і працює в автомайстрні військового гаражу, довідка є
перепускою по всьому місту. У реабілітації було відмовлено, через те що вбачається, що громадянин добровільно співрацював з фашистським
режимом, а будь яка співпраця з окупаційною владою сприяла переможним діям ворога, що супроводжувалось фізичними втратами серед
радянських військових. Підкреслюється - будь яка співпраця. Неважливо, цей громадянин мив авто, чинив двигуни, або електрику. Він співпрацював
з владою, ворожою для його країни. Ворожою, значить злочинною. За логікою прокурора, що відмовляв людині у реабілітації, останній був вірно
засуджений саме за співпрацю з злочинним режимом окупаційних військ. Співпраця з режимами, як і будь які дії, або бездіяльність, що завдають
шкоди національним інтересам твоєї країни, або можуть привести до фізичних втрат серед її населення, завжди повинні визнаватися як злочин
(тут зрада і злочин стають синонімами). Сучасні події пов’язані з “Кольчугами” яскраво доводять це. Звинувачення режиму кучмаків по цій справі
також реабілітації не підлягають. Співпраця з терористами - злочин. Далі. Скільки окупаційних режимів було в Україні? Російська імперія,
комуністичні літа, фашистські години. Часи окупації були різні. Наміри і дії окупантів були однакові – пограбування країни, знищення культури і
перетворення на рабів населення. Що ми зараз і маємо. Окупанти переймали один від іншого тактику знищення українського населення. Гітлер
перейняв у Сталіна концентраційні табори, Сталіну сподобалася “Ніч довгих ножей”. Стратегія Росії відома – їй, як завжди потрібні вихід на західні
кордони, південне море, та мовчазне і працьовите бидло (селекція працює досі). Репресії, табори, радгоспи, голодомор, геноцид - це спільні
інструменти затвердження злочинних окупаційних режимів. Комуністична система державного терору була окупантом на Українській землі з 18 по
90 роки минулого століття. Сильні вставали на боротьбу, чинили опір окупантам, слабкі йшли на співпрацю з злочинними режимами. Для
збереження почуття гідності були вигадані толерантність та еволюційність, припускалась можливості діалогу. Ви лише вслухайтесь, шановні –
можливість діалогу. З ким? Запитайте того старого прокурора, що відмовив людині у реабілітації. Може він пояснить, як в ті часи можна було вести
толерантний діалог з фашистами, щоб не зрадити Батьківщині і врятувати родину? Відповідь буде приблизно така – треба було брати в руки зброю.
А події сьогодення? Своя влада до цього би допустила? Скільки можна чекати еволюційного перетворення комунофашистів? Як державні посади
незалежної України можуть займати вчорашні окупанти та їх холуї? Як можна залишити безпокараним все, що за 11 років створив режим -
зросійщений нащадок комуністичної системи державного терору? Як можна залишати на наших вулицях назви і символи окупаційного режиму
комуністичних часів? Логічним продовженням існування цього режиму є його злиття з криміналом. Саме це й дозволяє нам казати про таке явище як
комунобандитизм. То ж співпраця з злочинцями, які б форми вона сьогодні не приймала - виступи на концертах, поетичні диферамби, підтримка та
обговорення якіхось ініциатив з їх боку - все це злочин. Як можна співпрацювати з адмінресурсом, судами, правоохоронними структурами, знаючи
що всі вони стоять на захисті інтересів злочинного, по суті окупаційного для України режиму? Всі разом, вони своїми діями, або злочинною
бездіяльністю сприяють руйнації національної безпеки України. Кожен, хто співпрацює з ними сприяє подальшому знедоленню та фізичному
знищенню українського народу. Умови життя, що створив сучасний режим за 11 років свого панування є геноцидом. Геноцид – це злочин. Геноцид в
Україні творить режим кучмаків. Співпраця з ним це також злочин. Українець не стань злочинцем, не йди на співпрацю з режимом. Коли ти
засуджуєш платнєнеспроможних громадян - ти коїш злочин. Коли ти відправляєш до тюрми дітей, що повстали проти комунобандитського режиму –
ти коїш злочин. Коли ти мовчки спостерігаєш, як знущаються над твоїм народом – ти коїш злочин. Коли ти оголошуєш що владоможні крадії
непідсудні Українським судам - ти коїш злочин. Коли ти свою землю, свій інформаційний простір віддаєш окупанту - ти коїш злочин. Коли ти
дозволяєш безпокарано зневажати свою історію, свою мову - ти коїш злочин. Коли ти повторюєш за окупантом, що Конституція це лише оспівана
мрія багатьох поколінь – ти коїш злочин. Основний Закон України - це зброя, яку ти маєш застосувати проти злочинців і зрадників. Це зброя проти
правового безладу, це зброя спрямована на захист головних прав і свобод людини. Українець, не йди на співпрацю з злочинцями. Злочинець – це ворог. За кращу долю своїх дітей повстань проти нього! Повстань Україно!!!
2003.06.10 | Михайло Свистович
Re: Не прикривайте вчинки гаслами
Ви поставили допис під одним ніком і відповіли на нього під іншим. Це є порушення правил форуму, які для всіх є однакові.