Владу потрібно примушувати, а не просити !
06/05/2003 | В.Небайдужий
В цій країні з владою домовитись неможливо. Владу потрібно примушувати робити те, що вимагає народ. В Україні влада ненавидить свій народ. Народ це знає і люто ненавидить владу. Антагонізм закладений міцно, капітально, надовго і всілякі косметичні законодавчі ініціативи влади лише дратують народ. Сподівання на парламент, а точніше на опозиційні сили в парламенті, яким ніби небайдужа доля народу, марні. Немає там таких сил. Є безпринципні пострадянські лакеї, готові продатися будь-кому, хто потрясе перед носом мошною, є псевдопатріоти, у яких не вистачило на початку 90-х років глузду визначитися з пріоритетами - що в першу чергу брати – банки чи церкви (брали церкви, в той час як комсомольці брали банки) і вважають себе обдуреними, є скривджена відлученням від корита т.з. еліта середини та кінця 90-х років, екс міністри, прокурори і т.п., яким вже немає віри.
Парламентська більшість – це як приватний підприємець, власник заводу, якому завжди буде здаватись, що народ надто мало працює, а натомість хоче багато отримувати. Народ, в свою чергу, впевнений, що працює багато, а отримує мало. І це дійсно так. Народ зубожів до краю. Тримати зголоднілий народ в покорі владі дуже тяжко. Тому маємо на кожного працюючого по солдату ВВ, дільничому міліціонеру, податківцю, СБУшнику, прокурору, КРУшнику, УБОЗівцю, слідчому, ДАЇшнику, управлінцю промисловістю, транспортом, освітою, культурою, с/г всіх рівнів. З офісами, мерседесами, високими окладами, щоб любили свою владу і не поглядали в бік опозиції.
Парламентом печуться дурні закони, скажімо, про хліб, про м”ясо, про молоко, на черзі мабуть закони про сало, про цибулю, про часник, про узвар, про квас, про пиво, про гулящих жінок. Для повного комплекту.
Створюється видимість великої роботи і, нас переконують, от-от ще трішки і заживемо щасливо. Але завжди знаходиться якась падлюка, яка в останню мить встромить гілляку в колесо або нишком хлюпне ложку дьогтю в майже повну бочку народного меду. І так регулярно. Нещасний президент вже мало не плаче від розпачу. Однак влада розуміє, що надалі народ так примітивно дурити неможливо. Бо до народу починає доходити. Не йме народ віри ані владі, ані партіям, ані політикам, бо ця публіка домовитись про нормальне життя для народу неспроможна, а якщо й домовиться про щось то виявиться, що народ знов ще глибше в г…ні загруз.
А тому, панове, на часі створювати щось радикальніше. Не знаю що, але щось подібне до тієї сили, яка поставила у Франції поперек доріг вантажівки, міцно посадила на землю літаки, зупинила на кілька діб поїзди, засипала сміттям Неаполь. Що це за сила ? Яким чином вона змогла так організувати свій народ на акції протесту, що влада змушена йти на поступки ? Чому їй вірить народ ? Які методи вона використовує ? Хто знає ? Хто вміє ? Хто нас навчить ?
Парламентська більшість – це як приватний підприємець, власник заводу, якому завжди буде здаватись, що народ надто мало працює, а натомість хоче багато отримувати. Народ, в свою чергу, впевнений, що працює багато, а отримує мало. І це дійсно так. Народ зубожів до краю. Тримати зголоднілий народ в покорі владі дуже тяжко. Тому маємо на кожного працюючого по солдату ВВ, дільничому міліціонеру, податківцю, СБУшнику, прокурору, КРУшнику, УБОЗівцю, слідчому, ДАЇшнику, управлінцю промисловістю, транспортом, освітою, культурою, с/г всіх рівнів. З офісами, мерседесами, високими окладами, щоб любили свою владу і не поглядали в бік опозиції.
Парламентом печуться дурні закони, скажімо, про хліб, про м”ясо, про молоко, на черзі мабуть закони про сало, про цибулю, про часник, про узвар, про квас, про пиво, про гулящих жінок. Для повного комплекту.
Створюється видимість великої роботи і, нас переконують, от-от ще трішки і заживемо щасливо. Але завжди знаходиться якась падлюка, яка в останню мить встромить гілляку в колесо або нишком хлюпне ложку дьогтю в майже повну бочку народного меду. І так регулярно. Нещасний президент вже мало не плаче від розпачу. Однак влада розуміє, що надалі народ так примітивно дурити неможливо. Бо до народу починає доходити. Не йме народ віри ані владі, ані партіям, ані політикам, бо ця публіка домовитись про нормальне життя для народу неспроможна, а якщо й домовиться про щось то виявиться, що народ знов ще глибше в г…ні загруз.
А тому, панове, на часі створювати щось радикальніше. Не знаю що, але щось подібне до тієї сили, яка поставила у Франції поперек доріг вантажівки, міцно посадила на землю літаки, зупинила на кілька діб поїзди, засипала сміттям Неаполь. Що це за сила ? Яким чином вона змогла так організувати свій народ на акції протесту, що влада змушена йти на поступки ? Чому їй вірить народ ? Які методи вона використовує ? Хто знає ? Хто вміє ? Хто нас навчить ?
Відповіді
2003.06.05 | DevRand
спробую виккласти свою точку зору
дісклеймер: Якщо ви читаєте сайт часто, можливо, ви помітите, ця точка зору співпадає (як я сподіваюсь) з його загальним напрямком, ідеєю.Але далі ідуть все ж таки мої особисті припущення та спекуляції
Загалом, як мені вважається, рецепт відомий: заснування в суспільстві сталого механізму для утворення можливо змінних, різноманітних структур, незалежних груп (що утворюються з самого нижчого рівня, ініціативою "знизу" ) які будуть здатні постійно прагнути виконати таку ціль: захищати власні права та інтереси, в т.ч. слідкувати, та ставити на місце владу, у випадку якщо її представники (наприклад) перестають бути найманими менеджерами, і намагаються перетворитись в декілька відсотків обраних, а.к.а. "золоту еліту" та закріпити таке (монопольне) становище назавжди.
IMHO, одним з головних "тривожних" індикаторів, які потрібно відслідковувати, є кількість людей в країні, які тим чи іншим чином залучені до прийняття рішень, що стосуються більшості (звороній зв"язок для влади і т.д.).
Пов"язаний показник, за яким теж потрібно слідкувати, - це ступінь доступу широкої частини населення до якісної інформації, на основі якої приймаються рішення - для того щоб приймати вдалі рішення, інформація повинна бути вільною.
ІМХО, існує ще ряд таких системних показників, але про них можна буде поговорити якщо обговорення у цій гілці піде у конструктивному напрямку
Арсенал методів дій таких груп найширший: від вуличних акцій прямої дії до участі (в якісь з форм) в чергових виборах.
Як показує практика інших (більш успішних) країн, в основу побудови таких груп повинна бути покладена проста ідея: влада постійно хоче перебрати на себе більшу частину ковдри, тому суспільство постійно повинно чинити цьому спротив. Це процес, який не закінчується ніколи.
Тому така ціль і виконується набагато краще різноманітною мережою груп, які об"єднуються для виконання вищевказаної мети. Чому для цього гірше підходить модель з партійними "позицією-опозицією" ? Тому що головна мета будь якої партійної опозиції інша - її головна мета - це зайняти місце "позиції". В цьому немає нічого поганого, це теж в- за умови вмілої опозиції - стимулює поточну владу ("позицію") до правильних дій, це утворює для неї конкуренцію і т.д. Але все ж таки,IMHO, головне це присутність незалежних, окремих центрів сили у вигляді різноманітних низових груп здатних
Тепер які проблеми ми маємо тут, або перехід від теорії до практики?
- відсутність розуміння широкою частиною населення що крім них самих їх права не відстоїть ні жодна партія, ні жодний політик (вони можуть допомагати лише на якїхось етапах) ні хтось інший, і що процес такої боротьби - вічний. Це життя - сам не зробиш, ніхто не зробить. Треба підніматися для боротьби за свої права.
- на рівні держави, (влади, системи) з її каральними апаратами, механізмами впливу та ін. тільки об"єднання людей можуть стати "центрами сили". Ми ж спостерігаємо, поки, нерозуміння більшою частиною населення цієї думки, ще й на додачу атомізацію, роз"єднаність суспільства, ( хтось може навіть сказати що її ретельно підтримують ) - тому що в такому випадку, природньо що отарою відокремлених, змушених боротися за фізичне виживання індивідумів, набагато легше керувати, ніж коли вони починають розуміти значення слів "маю право" або слів "коли нас багато - нас не подолати".
На "Майдані" проводиться багато експериментів, і на сайті накопичилось досить немало різних корисних теоретичних знань. Ось лінки:
( можна також шукати в "розробках", "бібліотеці", "статтях" пошуком по ключовим словам - це кращий варіант, поекспериментувати з пошуком, можна знайти дуже цікаві речі)
1. http://maidan.org.ua/n/lib/1023230059
Джін Шарп, загальна теорія переходу від тоталітаризма до більш справедливих устроїв - дуже товста книжка, для глибокого розуміння загальної картини.
2. http://maidan.org.ua/n/lib/1012204371
успішний досвід сербського "Отпору"
3. http://maidan.org.ua/n/lib/1041118460
технологія дії локальної групи (вона однакова для всіх, анархістів, антиглобалістів , лівих, правих і т.д. , в термінології сучасних анархістів воно називається "Affinity group", "групи спорідненості")
4. http://maidan.org.ua/n/lib/1052920458
дуже цікавий досвід "Братів - мусульман"
5. Зайдіть в розділ статті, і натисніть праворуч вверху "пошук", далі в полі "шукати автора" пишить "Михайло Свистович" - там теж багато корисних речей заснованих на реальному сучасному українському досвіді
А загалом, IMHO, сама головна ідея - потрібно діяти.
2003.06.06 | В.Небайдужий
Спробую доповнити свою точку зору
Так, я погоджуюсь з Вами, але хтось повинен цю теорію доводити до мас. Я ніколи не чув про заснування та функціонування, скажімо, Народного Університету боротьби з свавіллям влади, де лекції читають опозиційні політики, депутати, юристи. Сама наявність такого учбового закладу додала б добрячого головного болю місцевій владі. На лекціях можна було б послухати про те, як потрібно себе вести при проведенні мітингів, як писати заяви до суду про порушення громадянських прав, тощо. Якби на якогось держиморду чиновника подали судові позови кілька десятків позивачів і той потоптався б в душних коридорах суду, то надалі подумав би чи варто хамити. Написати теорію боротьби просто. Складніше довести науку до голів людей. А якби там ще й каву з канапками в перерві подали2003.06.06 | Правник
Re: спробую виккласти свою точку зору
Найголовніше - створення взаємовідповідальності між громадянами і владою на засадах верховенства права (на противагу як доцільності у будь-якому розумінні, так і верховенству закону - тобто будь-якої норми, санкціонованої державою). При тому, що влада розуміється безособово. За будь-яких обставин, за будь-яких персоналій має працювати запобіжник.А механізм роботи цього запобіжнику обумовлюється:
а) правовою базою,
б)передусім - усвідомлення особою себе "суб'єктом" ("маю право"), а не об'єктом, шестернею чи чимось таким непотрібним.
2003.06.05 | Vadym Gladchuk
Re: Владу потрібно примушувати, а не просити !
Гарно написано. Але коли будемо хоч щось робити?2003.06.06 | Skapirus
Кожен народ має ту владу, на яку заслуговує
Я давно теж роздумував над темою, піднятою Вами. Чомусь у нас прийнято вважати, що ми маємо дуже класний (чудовий просто) народ і дуже погану владу. Однак, це твердження сильно похитнули результати соціологічних досліджень, які попали мені в руки десь рік назад. Там було безліч результатів відповідей на запитання від рівня зарплати респондентів до відношення до кучми. Але серед них мене вразило одне, суть якого зводиться до наступного: "Що Ви могли б зробити за гроші?" На це питання, не пам"ятаю точно, дало відповідь "Все" від 80 до 90 відсотків, і лише декілька відсотків респондентів дали негативну відповідь. Зрозуміло, що зазначена більшість, яка за гроші може зробити "Все", що завгодно, відповідальна і за вбивство Гонгадзе, і за корупцію, і за беззаконня, і за аморальність, і, врешті-решт, за існування оточуючої нас системи.Подолання існуючих речей можливо протягом не одного року опору шляхом, як вже не раз зазначалося на цьому форумі, побудови інститутів громадянського суспільства. З нашого боку ми повинні дійсно будувати "третю силу", яка не претендує на владу, але постійно виховує народ та дістає представників влади через пресу, сім"ю, церкву, знайомих. Ми повинні бути центром навчання зацікавлених. І навіть якщо переможе хтось з "наших" (що за нинішнього стану наведених засобів "діставання" просто неможливо), це не причина для згортання діяльності, оскільки владу можна і потрібно покращувати завжди.
2003.06.07 | В.Небайдужий
ДЕ ТІ ПАРТІЇ ? ДЕ ЇХ ЛІДЕРИ ?
Згідний з Вами, що наш народ вартий такої влади, яку має. Раніше навіть писав про це, однак наражався на істерику т.з. "патріотів". Чомусь писати, що значна частина українців (особливо на селі) дійсно таки дебілувата, примітивно мисляча, боягузлива, заздрісна, розумово лінива, ласа до дармівщини та продажна, було заборонено. Я намагався загострити увагу на цих якостях українського менталітету, аби хоча б викликати здорову злість та намагання заперечити це твердження якимись справами з їх боку. Послати, скажімо, місцевого мироїда куди подалі, зібратись по гривні і почати судитись, почати дійсно вчитись різним наукам, сумлінно вчитись, а не здавати екзамени за сало. Однак, слухаючи мене, на мене не ображались і з моїми твердженнями як правило, погоджувались. Не розуміє наш народ, що без справжньої освіти, знань його дурили, ним керували і будуть маніпулювати москалі, жиди, ляхи і т.п. Тому я і наголошую, що опозиційним партіям, рухам, спілкам потрібно організувати справжні легальні інститути боротьби з свавіллям влади, корупцією, де б наші політичні лідери регулярно!!!, а не епізодично читали лекції, проводили семінари, практичні заняття, вчили писати заяви, скарги до суду, дійсно захищали людей. Якби опозиціонер, супер-юрист пан В.Онопенко особисто вибрав собі якусь резонансну справу і зголосився бути представником на суді ображеної владою людини чи колективу, то авторитет УСДП незрівнянно підвищився б. Але в дійсності пану Онопенку сновигати по закордонах значно приємніше ніж згризатися на судових засіданнях. Це стосується і всіх інших наших "захисників". Існуючі в Україні державні та приватні навчальні заклади служать не для того, щоб навчити молоду людину корисним для неї знанням, а для того, щоб тримати студентське покоління вкупі, під наглядом і в покорі. П"ять років молода людина живе як вівця, як член отари, не маючи можливості відбігти хоча б на крок вбік, щоб смикнути свіжого зілля та вдихнути ковток чистого повітря. Тут же підбіжить вівчарка-викладач і зажене до гурту під страхом виключення. А потім одруження, діти, робота. Тому й не видно на майданах мітингуючих молодих людей. ТО ХТО НАС НАВЧИТЬ БОРОТИСЯ ЗА СВОЇ ПРАВА, ЗА СПРАВЖНЮ СВОБОДУ, ЗА ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ ! ДЕ ТІ ПАРТІЇ ? ДЕ ЇХ ЛІДЕРИ ?2003.06.08 | m
Хай би Онопенко і відповів (-)
2003.06.08 | Гура
Все вірно. На жаль (-)
2003.06.09 | Skapirus
Навіщо це партіям? Навіщо це лідерам?
Зроблю декілька зауважень, по яким не хотів би вступати в тривалу дискусію.> Згідний з Вами, що наш народ вартий такої влади, яку має. Раніше навіть писав про це, однак наражався на істерику т.з. "патріотів".
Чому "т.з. "патріотів""? Хіба те, що Ви піднімали і піднімаєте питання нашого буття, за які багатьом з нас болить серце, не характеризує Вас як патріота?
> Чомусь писати, що значна частина українців (особливо на селі) дійсно таки дебілувата, примітивно мисляча, боягузлива, заздрісна, розумово лінива, ласа до дармівщини та продажна, було заборонено.
Ким і чому заборонено? Це просто неконструктивно. Констатувати мало, треба щось пропонувати взамін. А з того, що значна частина є дебільною, не випливає те, що на селі не можуть існувати й нормальні люди, здатні до опору та відстоювання справедливості.
> Не розуміє наш народ, що без справжньої освіти, знань його дурили, ним керували і будуть маніпулювати москалі, жиди, ляхи і т.п. Тому я і наголошую, що опозиційним партіям, рухам, спілкам потрібно організувати справжні легальні інститути боротьби з свавіллям влади, корупцією, де б наші політичні лідери регулярно!!!, а не епізодично читали лекції, проводили семінари, практичні заняття, вчили писати заяви, скарги до суду, дійсно захищали людей.
І не зрозуміє наш народ, допоки це не торкнеться його кишені очевидним шляхом. Більше того, очікувати, що опозиційні лідери мають займатися навчанням народу є марною справою, оскільки, по-перше, для декого з них це є небезпечним (я навчу людей, а потім після мого приходу до влади це ж застосують проти мене!), а по-друге, більшості народу це не потрібно і не цікаво. В цьому плані нам та нашій спільноті в першу чергу треба потурбуватися про те, щоб повідомити меншості, здатній до опору, про інструменти опору з таким розрахунком, щоб ця слабенька меншість ставала на ноги та збільщувала свою чисельність.
> Існуючі в Україні державні та приватні навчальні заклади служать не для того, щоб навчити молоду людину корисним для неї знанням, а для того, щоб тримати студентське покоління вкупі, під наглядом і в покорі. П"ять років молода людина живе як вівця, як член отари, не маючи можливості відбігти хоча б на крок вбік, щоб смикнути свіжого зілля та вдихнути ковток чистого повітря. Тут же підбіжить вівчарка-викладач і зажене до гурту під страхом виключення.
Не факт, що є потреба в існуванні такої диктатури, про яку Ви говорите. Існуючі методи маніпуляції свідомістю, які виливаються на нас через TV, радіо, пресу (одним словом - засоби МАСОВОЇ інформації) достатні для утримання більшості в покорі та спокої. І лише у випадку, коли якась людина "зарвалася", до неї завжди можна застосувати законні методи, які не мають ніякого відношення до політики. Наведу, як приклад, напів-анекдот, напів-бувальщину, що сталася (чи не сталася) в якомусь з західних університетів. Прийшов студент на екзамен, здав його, а після виставлення професором оцінки звернувся до нього з претензією: "Де мій хліб зі шматком м"яса?". Професор здивувася, в ході пояснення вияснилось, що в статуті універу кількастолітньої давності записано, що після успішно зданого іспиту студент має право на хліб зі шматком м"яса. Через деякий час студенту прийшло повідомлення, що він виключений з універу. Під час розбирання виявилось, що причиною є те, що згідно стародавнього статуту універу на екзамен студент мав прийти в чоботах зі шпорами та рапірою на поясі.
> Тому й не видно на майданах мітингуючих молодих людей. ТО ХТО НАС НАВЧИТЬ БОРОТИСЯ ЗА СВОЇ ПРАВА, ЗА СПРАВЖНЮ СВОБОДУ, ЗА ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ ! ДЕ ТІ ПАРТІЇ ? ДЕ ЇХ ЛІДЕРИ ?
НЕ ЧЕКАЙТЕ НА НИХ! НАША СВОБОДА І НАШІ ПРАВА ПОТРІБНІ НЕ ЇМ, ВОНИ ПОТРІБНІ НАМ. БЕРІТЬ СПРАВУ В СВОЇ РУКИ, ОРГАНІЗОВУЙТЕ ДОВКОЛА СЕБЕ СВОЇХ ДРУЗІВ І ВЧІТЬСЯ ВІДСТОЮВАТИ ВЛАСНІ ЦІННОСТІ.
2003.06.08 | tmp
Но никгда наоборот (с)
Подумайте еще и над такой цитатой (из книжки):"...Предположение "ННХ" (народ нехорош)
...
В посыле ННХ имеется огромная логическая дыра. Те, кто использует этот посыл, всегда исключают себя из разряда "народ", который слаб, глуп, беспомощен, несведущ, нечестен и опасен по отношении к себе и другим. Если бы посыл ННХ был действителен, то мы все меньше всего бы хотели большого мощного правительства, руководимого такими людьми, на протяжение вашей и моей жизни. Как сказал один сатирик, "Если народ будет в основном хорош, вам не понадобится правительство; если народ
будет в основном плох, вы не отважитесь его иметь".
Большинство людей в большинстве случаев поступает как надо. Они не лгут, не обманывают, не крадут, не насилуют и не убивают. Как правило, мы соблюдаем принцип уважения к другим человеческим существам, признавая их право самим разбираться со своими делами, а также их волю иметь с нами дело мирно и честно."
Кстати, Вам не поподались на глаза социсследования на базе чЛенОвПравиТельства?
хм.. было б интерсно глянуть.. или скорее "страшно глянуть"..
2003.06.09 | Skapirus
Re: Но никгда наоборот (с)
Short comments:> В посыле ННХ имеется огромная логическая дыра. Те, кто использует этот посыл, всегда исключают себя из разряда "народ", который слаб, глуп, беспомощен, несведущ, нечестен и опасен по отношении к себе и другим. Если бы посыл ННХ был действителен, то мы все меньше всего бы хотели большого мощного правительства, руководимого такими людьми, на протяжение вашей и моей жизни. Как сказал один сатирик, "Если народ будет в основном хорош, вам не понадобится правительство; если народ будет в основном плох, вы не отважитесь его иметь".
Я не хочу обливати брудом наш народ, це не конструктивно. Я хочу лише сказати, що серед нашого народу є слабенькі паростки, що є проявами громадянського суспільства. Їх мало, а щоб їх побачити, треба велике старання і бажання. І тому наша задача полягає в тому, щоб не дати їм засохнути, а допомогти розвинутись. Наша спільнота повинна розробити інструмент, технологію (в розібраному вигляді вони присутні на Майдані), які дадуть змогу існуючим паросткам вирости в потужні дерева, здатні боротись за своє місце під сонцем серед бур"янів аморальності та корупції.
> Большинство людей в большинстве случаев поступает как надо. Они не лгут, не обманывают, не крадут, не насилуют и не убивают. Как правило, мы соблюдаем принцип уважения к другим человеческим существам, признавая их право самим разбираться со своими делами, а также их волю иметь с нами дело мирно и честно."
Як відповідь, дозволю собі процитувати Т.Коробову: "Вместо того, чтобы закричать "Что же ВЫ, суки, делаете!!!", большинство из нас молча думает "Что же ОНИ, суки, делают..."". Можна не брехати, не красти, не насилувати, не вбивати (це те ж немало, це повинно бути аксіомою для будь-кого), але при цьому не можна не помічати, як хтось поряд калічить і принижує чиєсь життя.
> Кстати, Вам не поподались на глаза социсследования на базе чЛенОвПравиТельства? хм.. было б интерсно глянуть.. или скорее "страшно глянуть"..
На жаль, ні. А яке це має значення? В нинішній владі зібрані всі малі й великі недоліки народу, причому внаслідок відбору згори вони багатократно примножені. Слухайте записи Мельниченка, і Вам стане зрозумілою глибина падіння "чЛенОвПравиТельства".
2003.06.08 | Andrij
Re: А може просто не туди дивимось?
За гроші в Україні справді можна зробити практично все. І це не моя або ваша провина. Це те, що існує. Думаю, що повчати та виховувати народ є марна справа. Люди робитимуть те, що вважають найбільш дієвим за найменших витрат. Якщо дієвішим буде судити чиновника замість давати хабаря, то даватимуть позови в суд. Зараз поки що значно дієвіше дати хабаря.Задача опозиції тут має бути змінити правила гри в суспільстві на більш корисні та справедливі для всіх. Питання має бути саме про опозицію, чи заслуговує вона на існуючу владу? Що зроблено для збільшення позитивних можливостей всіх українців? Які б українці не були погані, але ці можливості існують. Та ж сама заздрісність є чудовим рушієм бізнесу за правильних умов.
2003.06.09 | Skapirus
А куди варто дивитись?
> За гроші в Україні справді можна зробити практично все. І це не моя або ваша провина. Це те, що існує. Думаю, що повчати та виховувати народ є марна справа. Люди робитимуть те, що вважають найбільш дієвим за найменших витрат. Якщо дієвішим буде судити чиновника замість давати хабаря, то даватимуть позови в суд. Зараз поки що значно дієвіше дати хабаря.Згоден, але не зовсім. Дієвішим це буде лише в Україні, а на міжнародному рівні результати діяльності "з хабарями" є абсолютно неконкурентноспроможними.
> Задача опозиції тут має бути змінити правила гри в суспільстві на більш корисні та справедливі для всіх. Питання має бути саме про опозицію, чи заслуговує вона на існуючу владу? Що зроблено для збільшення позитивних можливостей всіх українців? Які б українці не були погані, але ці можливості існують. Та ж сама заздрісність є чудовим рушієм бізнесу за правильних умов.
Яким чином можна змінити правила гри в суспільстві? Більшість - у влади, опозиція придушена, більшості з народу все одно, що відбувається. Тому питання полягає лише в тому, як організувати, навчити і підняти за відстоювання своїх прав невелику частину народу, схильну до цього. На мою думку, вирішення цієї проблеми лежить в площині побудови інститутів громадянського суспільства, що потребує не одного року.
2003.06.09 | Andrij
Re: На ОПОЗИЦІЮ!!!
Пробачте за вигук, але опозиція СПРАВДІ вже має трішки брати відповідальність за те, що діється в Україні. Що саме опозиція запропонувала за останні пів року, аби відновити суспільну справедливість? Зменшення податків за Терьохіним - дуже добре, але цього не досить. Де пропозиції з судової реформи??? Де реформа міліції, СБУ, т.і.?В Україні існує системна криза, опозиція замість боротися з цією кризою, займається невідмо чим. Покажіть людям, що ви їх захищаєте, а не лише хочете ними керувати. Що може бути простіше? Найсмішніше, сама опозиція це чудово розуміє, повторює слова про "не словом, а ділом". До речі, не така вже опозиція і безсила в парламенті. На судову та поліційну реформу голосів вистачить з головою, бо депутати прекрасно розуміють незахищеність себе та своїх родичів перед владою бандитів. Але ж волати про кучму геть та робити міжсобойчики з данєцкімі значно простіше та приємніше.
2003.06.09 | пан Roller
От любви до ненависти один щаг, так говорят в народе.
В.Небайдужий пише:> В цій країні з владою домовитись неможливо. Владу потрібно примушувати робити те, що вимагає народ. В Україні влада ненавидить свій народ. Народ це знає і люто ненавидить владу> , а якщо й домовиться про щось то виявиться, що народ знов ще глибше в г…ні загруз.
> Хто нас навчить ?
Из вашего сообщения я понял, что речь идет об Украине.
Вероятно, вы относите себя к народу, хотя вам известны ответное чувство влады к Вам, как одному из представителей народа.
Вы спрашивате, кто Вас научит? То есть, вы сами не в состоянии выработать "рецепт любви".
Не совсем понятно чего вы хотите, какой любви?
Вы хотите любить владу? Или вы хотите безответной любви, что бы влада любила Вас?
От любви до ненависти один щаг, так говорят в народе.
Я могу посоветовать Вам любить Украину. И народ и влада сильно любят Украину.Это сближает.
2003.06.09 | В.Небайдужий
Не заводьте обговорення в глухий кут.
Ви чудово розумієте, про що йде мова, але намагаєтесь перейти до безплідних суперечок. Давайте по суті.2003.06.09 | пан Roller
Re: глухий кут.
В. Небайдужий пише:> Ви чудово розумієте, про що йде мова, але намагаєтесь перейти до безплідних суперечок. Давайте по суті.
По сути я хотел бы обратить Ваше внимание на уровень описания Вами политической ситуации в Украине.
В информатике существует такое понятие как бит и байт. Ваше представление о ситуации в стране выглядит в не просто утрированным, а приближенным к представлению бита о байте.
Бит, который логически характеризуется двумя состояниями , как то 0 и 1, можно описать понятием триггера. Он тоже может находиться только в двух состояниях.
В вашем представлении существует тоже два антипода народ и власть. Но, вы ограничиваете преставление о них всего одним состоянием, чувственным состоянием ненависть.
Но, триггер, который находится всего в одном состоянии, во взведенном состоянии "ненависти" вряд ли можно и триггером назвать. Вы описали мертвый объект. Только покойник не меняет своего состояния. И вы хотите оживить покойника?
Далее, вы задаетесь вопросом, где получить образование по недостающим у Вас знаниям. И на основании такого, с позволения анализа, не обращая внимание на его изъяны, с вашей легкой руки организуется дискуссия.
Дискуссия, призвания показать достигнутый опыт, и простые рецепты в построении неких систем, которые по мнению неких идеологов являются жизненными. Вам предоставляется список рекомендованной западной литературы, по которому вы можете при желании пополнить недостаток своих знаний.
Собственно этим вопрос и исчерпан. Вы проходите курс обучения, понимаете, что вам треба делать, как организовать свое окружение, для реализации необходимого выхода вашей ненависти.
Я могу только присоединиться к совету уважаемых учителей. И напомнить как завещал великий В. Ленина.
«Учиться, учиться, и еше раз учиться».
Так завещала и родная коммунистическая партия.
Но, я хотел бы обратить внимание еще на такую простую вещь.
На то, что заявления от имени народа, или оценки народных чувств должны строиться на научной социологической основе. Вы должны знать, что впервые за 13 лет зафиксирован рост рождаемости. А дети не появляются от ненависти, они появляются не из патриотических чувств, а из чувств любви народа.
Скажем, среди народа описанного вами порядка 10 миллионов 300 тысяч молодежи. Эта часть народа не испытывает чувства ненависти к власти. Она не знает, что это такое. А это та часть которая определяет лицо будущего Украины.
Эта часть вообще не знает, что такое чувство ненависти, я могу так предположить. Для этого треба время. Напротив, ей ближе христианское чувство любви, которому ее обучает армия учителей, армия проповедников, которые тоже не учат ненависти даже к ненависти к власти. Следовательно вы ставите вопрос построения института альтернативного институтам развитого общества. Это типа советов, Хмары, Лукьяненко, «берите вилы, товарищи». Люди в городе не знают, что такое вилы. Их нет в продаже.
Да и власть у нас в общем-то народная, по определению. О чем объективно свидетельствует звание народный депутат. Депутат-то народный. Он было народным и при советской власти и при нынешней правопреемнице.
До того момента, пока депутат был кандидатом, следуя вашим представлениям, он ненавидел власть. А после того?
После того как его выбрал народ? Он стал ненавидеть народ. За что? За оказанное доверие? Где же здесь логика?
Вы должны понять, что и власть не может бать описана так однозначно, как вы об этом говорите. Можно было бы воспользоваться хотя бы комбинацией из трех пальцев Влады.
Что бы убедиться в том, что вы не совсем правы, достаточно посмотреть в досье Тимошенко, на майдане. Там как раз рассматриваются эмоциональные поводы избирателей в триггерной представление ненависти и любви. Обратите внимание на фибры Ваасы Пупкина, это яркий пример.
Вы можете на фактическом материале убедиться в ложности вашего представления.
Народ, в лице его ярких представителей, в том числе националистического склада, признаются в любви к власти. А вы говорите о ненависти.
Следуя вашей логике я был бы в праве поставить вопрос, что делать с любовью народа к власти. Как реализовать любовь , а не ненависть народа.
Я вовсе не собирался уводить форум в сторону от обсуждаемых проблем.
Я просто хотел показать, что проблемы не существует. Или не существует в той постановке, которую вы делаете.
Я, например, тоже не испытываю ненависти к власти.
Если вы испытываете ненависть то как это проявляется, расскажите?
В какое время суток это у вас проявляется и в чем конкретно?
На вашем самочувствии? Температуре, артериальном давлении, аппетите. Чем вы лично недовольны. Зарплатой? Пенсией. Или налогами которые вам приходится платить?
Заметьте, что те институты , о которых вы спрашиваете получают доходы, но не платят в пенсионный фонд. Так что у народа появится реальный повод ненавидеть именно Вас, ненавидеть за уклонение от налогов.
2003.06.10 | В.Небайдужий
Не смішіть людей, пане Роллере.
Я досить доступно висловив свою точку зору і не в моїй скромній персоні криється суть справи. Будьте здорові. П.М.Я справно плачу податки і волів би ще вносити благодійні внески на СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ НАРОДНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БОРОТЬБИ З СВАВІЛЛЯМ ВЛАДИ. Вам зрозуміло ? І не морочте мені голову своєю любов"ю до влади.2003.06.10 | пан Roller
Голая правда ненависти народа к власти.
В.Небайдужий пише:> І не морочте мені голову своєю любов"ю до влади.
Уважаемый, я не говорил о своей любви. Я говорил о любви народа.
Что де меня, то я люблю кушать помидоры. Я ведь живу в Украине.
Вот вам яркий пример того о чем я говорил. И таких ппримеров вы найдете множество.
Я опираюсь на факты, голые факты.
Вопрос.
05-03-2002 11:48, Roller
Феномен ненависти к Тимошенко.
переглядів: 3325 // URL: http://maidan.org.ua/n/dos/1015321706
Феномен ненависти к Тимошенко.
Уже не первый раз результаты опросов (Пани, Свистович) показывают, что отношение к Тимошенко носит резко полярный характер. Это обязательно чуть ли не ненависть, и чуть ли не любовь.
Если с ненавистью все понятно, ненависть к олигарху, то, как объяснить любовь бедных.
Вероятно, это та категория не богатых людей, которые если не поверили в искренность помыслов Тимошенко, то по крайне мере видят, что действия Тимошенко работают им на пользу. Для них не важно, почему она пошла в оппозицию, потому, что у нее не было другого выхода отстоять свое майно, или из патриотических соображений.
Ее восхождение связано с «кронпринцем» Лазаренко, и ее отходы от него и уходы всего лишь маскировка, думают одни. Это дает основание «ненавидящим» ненавидеть Тимошенко так же, как Лазаренко.
Тимошенко переросла уровень доморощенного политика. Она выросла до уровня национального лидера. Возымело свое действие общение, школа Лукьяненко, и сегодня в ее лице мы имеем самодостаточного искреннего патриота. Возможно, так думают другие.
От любви до ненависти один шаг, шаг к выбору в пользу нее, или против нее.
Я не буду кого-то в чем- то убеждать. Хотелось бы услышать от Вас, почему Вы «ненавидите», или наоборот «любите» Тимошенко. И почему ее «не любит» простой народ (мелкий и пузатый).
ОТВЕТ.
06-03-2002 01:26, ВААСЯ ПУПКІН
Чому я люблю Тимошенко.
переглядів: 257 // URL: http://maidan.org.ua/n/dos/1015370792
На сьогодні те, що вона говорить і робить, а головне - ЯК вона це робить, мені подобається. Тому я в неї просто закоханий.
Те, що вона олігарх - ну так ніхто не говорить, що бути олігархом погано. Головне - задля чого бути олігархом. А , власне, хто такі олігархи ??? Хіба це не ми у наших потаємних мріях ???
Говорять, що вона крала. Ну, так мало що говорять. Говорять, бо заздрять. А хто не краде чи не крав ??? Як казав Ісус Христос - киньте в мене камінь, хто без гріха. Головне - як розпорядитися "накраденим". Якщо пропити на Канарах - це одне ( я не кажу, що це погано), то використати на боротьбу з кучманізмом - це зовсім інше.
Одним словом, хай живе прекрасна Юлія Тимошенко !
переглядів: 257 // URL: http://maidan.org.ua/n/dos/1015370792
2003.06.10 | Augusto
Пригоди байта в голові русонацюка.
пан Roller пише:> Байт, который логически характеризуется двумя состояниями , как то 0 и 1, можно описать понятием триггера. Он тоже может находиться только в двух состояниях.
> В вашем представлении существует тоже два антипода народ и власть. Но вы ограничиваете преставление о них всего одним состоянием, чувственным состоянием ненависть.
>
>
> Но, триггер, который находится всего в одном состоянии, во взведенном состоянии "ненависти" вряд ли можно и триггером назвать. Вы описали мертвый объект. Только покойник не меняет своего состояния. И вы хотите оживить покойника?
Байт має вісім логичних станів, якщо всі заповнені, це або сигнал бродкаста ("слухайте всі") - Кіровоград наприклад, або просто частина пам'яті, треба ж пам'ятати українцям не тільки Гітлера, Сталіна та Леніна?
Довідка для русонацюка: біт це скорочення від "байнері діджіт" - двоїчна цифра, байт - він же "кусь" - це аж вісім бітів, що б там не було написано в русонацючому "Майн Кампфi".
2003.06.10 | пан Roller
Исправленному верить.
09-06-2003 22:47, пан RollerRe: глухий кут.
Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 14 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1055188065
В. Небайдужий пише:
> Ви чудово розумієте, про що йде мова, але намагаєтесь перейти до безплідних суперечок. Давайте по суті.
По сути я хотел бы обратить Ваше внимание на уровень описания Вами политической ситуации в Украине.
В информатике существует такое понятие как бит и байт. Ваше представление о ситуации в стране выглядит в не просто утрированным, а приближенным к представлению бита о байте.
Бит, который логически характеризуется двумя состояниями , как то 0 и 1, можно описать понятием триггера. Он тоже может находиться только в двух состояниях.
В вашем представлении существует тоже два антипода народ и власть. Но, вы ограничиваете преставление о них всего одним состоянием, чувственным состоянием ненависть.
Исправленному верить.
2003.06.10 | Augusto
Ні, так дешево це не проходить.
Біт ніколи не буває один (може хіба в русонацюків?) та його обов'язком є зміна стану під впливом умов. Інакше буде те, що описав російський поет: "люді єсть подлого званія, сущіє пси іногда, чєм тяжєлєй наказаніє, тєм їм мілєй гаспада" - ідеал русонаці, або WOM (Write Only Memory -пам'ять лише для писання), куди пиши не пиши, а воно все на нулі стоїть.