МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Так!!! Фокс Ньюз щойно передали про перегляд премії Дюранті

06/06/2003 | Andrij
Фокс Ньюз - чи не найрейтинговіший канал новин в світі. Передали про "тисячи листів та електронних повідомлень" з вимогами скасувати пулітцерівську премію Дюранті. Згадали також про український Голодомор. Я гордий за всіх українців та всіх, хто відіслав свого листа. Молодці! Можемо, коли захочемо.

Відповіді

  • 2003.06.06 | visitor

    Опишіть детальніше.

    Вибачаюсь за необізнаність. Але я недавно в інтернеті і тому не зрозумів про що йдеться. Якщо можна, опишіть цю подію з премією Дюранті докладніше.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.06.06 | Andrij

      Re: Опишіть детальніше.

      Будь ласка, зазирніть на форум "Голодомор" та знайдіть там кілька тем про репортера Дюранті. Можливо, ви та ваші друзі також зможете відіслати свої листи комітету Пулітцера.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.06.07 | CACTUS

        Re: Опишіть детальніше.

        Першоджрело: Перша книга Моісея:" Спочатку сотворив Бог небо і землю!
        Ну а потім приз для журналістів( України)!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.06.07 | СACTUS

          Re: Гаразд ! Хохма в антитезі!

          Хохма в тому, що західні журналісти як чорта бояться ангажименту! А наші українські ,просто не можуть без політичного,аполітичного та замовного інтриганства встояти на ногах! Ну що Марино?Хіба не так?
  • 2003.06.06 | Марко

    Двоє редакторів "Нью-Йорк Таймз" пішли у відставку

    А може варто публічно вимагати від чиновників і держслужбовців та редакторів газет України, які в пресі чи інших публікаціях заперечували Голодомор подавати у відставку ?

    http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news9.shtml

    Ґарольд Бойд (зліва) - один з двох звільнених редакторів

    Редактор видання "Нью-Йорк Таймз" Говел Рейнз пішов у відставку по скандалові, який викликало те, що молодий журналіст видання сфабрикував десятки історій.

    Пан Рейнз став об'єктом критики під час скандалу, особливо через те, що дозволив репортерові - Джейсону Блеру - висвітлювати важливі справи навіть по тому, як щодо його точності з'явилися сумніви.

    Пан Рейнз каже, що надав молодому чорношкірому репортерові ще одну можливість, можливо, через те, що сам він - білий з південного штату Алабама, і стикався з дискримінацією чорношкірих.

    Ще один журналіст також звільнився минулого тижня по тому, як його піддали критиці за те, що він підписав своїм іменем статтю, переважно написану іншим журналістом, який працював на гонорарах.

    Кореспондент Бі-Бі-Сі у Нью-Йорку каже, що це - перший випадок у сто п'ятдесятилітній історії "Нью-Йорк Таймз", коли редакторові довелося залишити свою посаду.

    Газета оголосила про відставку також іншого керівника - відповідального редактора Ґеральда Бойда.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.06.06 | Марко

      Shame of New York Times and their correspondent Walter Duranty

      Марко пише:
      > http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news9.shtml
      >
      > Ґарольд Бойд (зліва) - один з двох звільнених редакторів
      >
      > Редактор видання "Нью-Йорк Таймз" Говел Рейнз пішов у відставку по скандалові, який викликало те, що молодий журналіст видання сфабрикував десятки історій.

      Але за фабрикацію історії про неіснування Голодомору-1933 в Україні
      Валтером Дютанті та сама американська компанія Нью-Йорк Таймс
      ще досі публічно не вибачилась перед українцями за брехливі і сфабриковані статті свого журналіста.

      Більше про це тут:
      http://www.upi.com/view.cfm?StoryID=20030602-065939-1967r

      Analysis: Shame of Duranty's Pulitzer
      By Martin Sieff

      WASHINGTON, June 2 (UPI) -- As the U.S. media still digests the shock and lessons of the Jayson Blair affair at The New York Times, a far older and far worse journalistic wrong may soon be posthumously righted. The Pulitzer Prize board is reviewing the award it gave to New York Times Moscow correspondent Walter Duranty more than 70 years ago for his shamefully -- and knowingly -- false coverage of the great Ukrainian famine.

      "In response to an international campaign, the Pulitzer Prize board has begun an 'appropriate and serious review' of the 1932 award given to Walter Duranty of The New York Times," Andrew Nynka reported in the May 25 edition of the New Jersey-published Ukrainian Weekly. The campaign included a powerful article in the May 7 edition of the conservative National Review magazine.

      Sig Gissler, administrator for the Pulitzer Prize board, told the Ukrainian Weekly that the "confidential review by the 18-member Pulitzer Prize board is intended to seriously consider all relevant information regarding Mr. Duranty's award," Nynka wrote.

      The utter falsehood of Duranty's claims that there was no famine at all in the Ukraine -- a whopping lie that was credulously swallowed unconditionally by the likes of George Bernard Shaw, H.G. Wells and many others -- has been documented and common knowledge for decades. But neither the Times nor the Pulitzer board ever before steeled themselves to launch such a ponderous, unprecedented -- and potentially immensely embarrassing -- procedure. Indeed, Gissler told The Ukrainian Weekly that there are no written procedures regarding prize revocation. There are no standards or precedents for revoking the prize.

      The Ukrainian famine of 1929-33, named the "Harvest of Sorrow" by historian Robert Conquest in his classic book on the subject, was the largest single act of genocide in European history. The death toll even exceeded the Nazi Holocaust against the Jewish people a few years later.

      In all, 10 million Ukrainians, most of them peasants, died as catastrophic, stupid and cruel collectivization policies were imposed by Soviet dictator Josef Stalin on the richest, most fertile, wheat-exporting breadbasket in the world. In the decades before World War I, its annual grain exports regularly vastly outstripped those of the American Midwest.

      The enforced collectivization of land and the unbelievable death toll were deliberately whipped up by conscious policy and malice. Stalin was determined to crush the slightest remaining glimmer of Ukrainian national identity and also to liquidate the "kulaks" or wealthy peasants, which in practical terms meant any family with the expertise to raise a decent crop on the land. Mass shootings of entire families, or so-called liquidations, were commonplace. The production of food collapsed.

      Yet the mainstream Western media was virtually blind to what was going on. And in the United States, serious newspapers across the nation took their lead from the then-revered and utterly trusted Duranty. As Richard Pipes, a leading U.S. authority on Soviet history, noted, "It has been said that no man has done more to paint in the United States a favorable image of the Soviet Union at a time when it was suffering under the most savage tyranny known to man."

      British journalist Malcolm Muggeridge, London correspondent for the left-wing Manchester Guardian, scooped the world by fearlessly going into the Ukraine and defying the Soviet secret police -- then known as the OGPU -- to expose the true horrors of the famine. He also knew Duranty well and observed him closely.

      Writing 40 years later in his classic memoirs "Chronicles of Wasted Time," Muggeridge concluded that Duranty was a sociopath without a grain of professional integrity or human decency to his name. He described Duranty as "a little, sharp-witted, energetic man" who liked "to hint at aristocratic connections and classical learning, of which, I must say, he produced little evidence. One of his legs had been amputated after a train accident, but he was very agile at getting about with an artificial one."

      Duranty may well have been blackmailed or bribed or both by the Soviets, but Muggeridge concluded that his real motive in lying outright about what he knew to be true and helping the Soviets in their unprecedented, astonishingly successful cover-up was a far simpler one: He loved and revered Stalin precisely because he was so colossally murderous and cruel.

      "He admired Stalin and the regime precisely because they were so strong and ruthless. 'I put my money on Stalin' was one of his favorite sayings.'" Indeed, Muggeridge related that in one conversation they had, Duranty even admitted to him that he knew there was a catastrophic food shortage, even famine in Ukraine and that he knew the Soviet authorities were prepared to kill large numbers of people there to keep control.

      As Muggeridge described the conversation, "But, he said, banging the sides of the sofa, remember that you can't make omelettes without breaking eggs -- another favorite saying. They'll win, he went on; they're bound to win. If necessary, they'll harness the peasants to the ploughs but I tell you they'll get the harvest in and feed the people that matter. The people that mattered were the men in the Kremlin and their underlings. ... The others were just serfs, reserves of the proletariat, as Stalin called them. Some would die, surely, perhaps, quite a lot, but there were enough, and to spare."

      An appalled and a fascinated Muggeridge listened to all this and later recalled, "I had the feeling, listening to this outburst, that in thus justifying Soviet brutality and ruthlessness, Duranty was in someway getting his own back for being small, and losing a leg, and not having the aristocratic lineage ... he claimed to have. ... Duranty was a little browbeaten boy looking up admiringly at a big bully."

      In his own lifetime -- he lived to the age of 73, though he died broke and forgotten -- Duranty was never called to account. Indeed, as Muggeridge also noted, "He came to be accepted as the great Russian expert in America, and played a major part in shaping President Roosevelt's policies" towards the Soviet Union.

      The Pulitzer Prize board's re-evaluation of Duranty's award therefore comes late in the day, to put it mildly, but it is still a welcome, indeed necessary gesture towards American journalistic integrity and to the hecatombs of dead whose cries were hushed.
  • 2003.06.06 | Михайло Свистович

    Re: Ви б не могли зліпити з усього цього новину для першої

    сторінки? Коротко про кампанію за позбавлення Дюранті премії, ну і про звільнення редакторів я не зрозумів. Це пов"язано з Дюранті чи ні?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.06.06 | Михайло Свистович

      Re: То що, нема кому повідомити українцям новину?

      Ми б її розіслали широко, а так про це дізнаються лише відвідувачі цього форуму.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.06.06 | Andrij

        Re: Дуже перепрошую

        Був зайнятий та не мав часу. Знайду всі подробиці та поставлю за кілька годин. Коротко, комітет Пулітцера почав перегляд премії Дюранті під шаленим тиском з боку українців та всіх, кому не байдужі жертви Голодомору. Ще раз поздоровляю всіх, панове.
    • 2003.06.06 | Марко

      Re: Ви б не могли зліпити з усього цього новину для першої

      Михайло Свистович пише:
      > сторінки? Коротко про кампанію за позбавлення Дюранті премії, ну і про звільнення редакторів я не зрозумів. Це пов"язано з Дюранті чи ні?

      Редактор видання "Нью-Йорк Таймз" Говел Рейнз пішов у відставку по скандалові, який викликало те, що молодий журналіст видання сфабрикував десятки історій.

      Ця відставка не пов'язана з фабрикуванням десятків брехливих історій про неіснування Голодомору 1933 в Україні кореспондентом Нью-Йорк Таймс Валтером Дюранті.

      Американська компанія Нью-Йорк Таймс ще досі публічно не вибачилась перед українцями за брехливі і сфабриковані статті про неіснування Голодомору-1933 в Україні свого журналіста Валтера Дюранті.

      Також премія Пулітцера ще не є відкликана за фабрикуванням десятків брехливих історій про неіснування Голодомору 1933 в Україні кореспондентом Нью-Йорк Таймс Валтером Дюранті.

      http://www.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1054910987&first=1054911297&last=1054898223

      Більше про це тут:
      http://www.upi.com/view.cfm?StoryID=20030602-065939-1967r

      М.
  • 2003.06.06 | Марко

    Re: Так!!! Фокс Ньюз щойно передали про перегляд премії Дюранті

    Ось тут є більше про цю новину:

    http://www.brama.com/news/press/030606unamember.html

    Press Release

    The Executive Committee of the Ukrainian National Association (UNA) commends editor-in-chief Roma Hadzewycz and staff of The Ukrainian Weekly on their success in increasing public awareness of The Great Ukrainian Famine and, most recently, on their relentless efforts with regard to the campaign to revoke Walter Duranty’s 1932 Pulitzer Prize due to his shameful and false coverage of the famine.

    We congratulate our reporter Andrew Nynka, whose article in the May 25 issue of the Weekly, “Pulitzer Prize board begins review of Duranty's award”, has served as a catalyst, which has catapulted the issue to international attention. The article was picked up by Reuters and United Press International, and has subsequently generated interest from other major news and media sources.

    Analysis: Shame of Duranty's Pulitzer
    By Martin Sieff
    UPI Senior News Analyst
    Published 6/2/2003 7:46 PM
    http://www.upi.com/view.cfm?StoryID=20030602-065939-1967r

    FoxNews interviewed Roma Hadzewycz on the UNA premises and excerpts were to be aired on the FOXNEWS TV news program.

    This event illustrates the irreplaceable and important role that our publications play in bringing the issues that concern Ukrainians worldwide to the national forefront.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.06.06 | Михайло Свистович

      Re: То може Ви як український патріот зробите з цього всього

      новину українською мовою, яку б ми могли поставити на першу сторінку і широко розіслати?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.06.06 | Марко

        Вільний переклад повідомлення українською

        Вільний переклад новини з:

        http://www.brama.com/news/press/030606unamember.html

        Прес-реліз

        Виконавчий комітет Українського Народного Союзу (UNA) вітає головного редактора Рому Гадзевич і працівників Українського Тижневика з їхнім успіхом в приверненні громадської уваги до Великого Українського Голодомору та недавніми зусиллями відносно кампанії по відкликанню премії Пулітзера присвоєній Валтеру Дюранті в 1932 році, через його ганьбливі і брехливі статті про Голодомор.

        Ми вітаємо нашого репортера Андрія Нинку, чия стаття в номері Українського Тижневика за 25 травня ("Ukrainian Weekly") під заголовком "Комітет присудження премії Пулітзера починає перегляд
        премії Валтеру Дюранті" (“Pulitzer Prize board begins review of Duranty's award”) послужила каталізатором, піднісши цю тему до рівня міжнародної уваги. Стаття була передрукована агенціями Reuters та United Press International, і відповідно зацікавила багато інших головних агенцій новин і засобів масової інформації.

        Аналіз: Ганьба премії Пулітзера Валтеру Дюранті
        Автор Мартін Сіефф
        UPI Старший Аналітик Новин
        Опубліковано 6/2/2003 7:46 Пополудні
        http://www.upi.com/view.cfm?StoryID=20030602-065939-1967r

        FoxNews взяло інтерв'ю в Роми Гадзевич в приміщенні УНА і його уривки заплановано передати на каналі FOXNEWS TV в програмі новин.

        Ця подія показує назімінну і важливу роль, яку відіграють наші публікації в піднятті питань що хвилюють українців у всьому світі до рівня національних передовиць.

        Ми є гордими за їхні досягнення.

        Виконавчий Комітет.
  • 2003.06.06 | Галя

    українською: стаття з United Press International по цій події

    Aналітика: Ганьба Дюранті і його премії Пулітцера



    Джерело: http://www.upi.com/view.cfm?StoryID=20030602-065939-1967r

    Мартін Шиф
    Старший новинар-аналітик United Press International
    Відділ "Життя і Думка"
    Вийшло в світ 6/2/2003 7:46 PM

    Вашінгтон, 2 червня -- Як ми знаємо, ЗМІ Сполучених штатів ще й досі переживають шок від сканадала з журналістом Нью-Йорк Таймс Джейсоном Блером (цей скандал не пов"язаний з Голодом і Дюранті - прим.перекл.). В той же час на поврехню піднімається давніша справа, яка по суті є набагато більшим сканадалом, але в той же час може стати прикладом того, як минулі хиби в оцінці роботи журналістів можна виправляти навіть після їхньої смерті. На даний момент рада премії Пулітцера відкрила перегляд нагороди кореспондета Нью-Йорк Таймс Волтера Дюранті, отриманої більше 70 років тому за репортажі, в яких ганебно і навмисно фальсифікувалася правда про Великий Голод в Україні (можливо тут є алюзія на набагато більш відомий на Заході "Великий картопляний голод" в Ірландії - прим.перекл.)

    Як пише в газеті Ukrainian Weekly за 25 травня Ендрю Нинка: "У відповідь на розпочату міжнародну кампанію, рада премії Пулітцера почала "відповідний серйозний перегляд" нагороди журналіста Нью-Йорк Таймс Волтера Дюранті, присудженої в 1932 році". Газета Ukrainian Weekly видається в штаті Нью-Джерсі. В рамках міжнародної кампанії по перегляду премії Дюранте була, зокрема, надрукована велика стаття в консервативному журналі National Review magazine за 7 травня.

    Нинка повідомляє, що адміністратор ради премії Пулітцера Сіг Гіслер (Sig Gissler) сказав газеті Ukrainian Weekly: "Комітет премії Пулітцера з 18 осіб планує провести серйозний конфіденційний перегляд відповідної інформації по нагороді пана Дюранті"

    Татальна фальшивість стверджень Дюранті про відсутність голоду в Україні добре відома, документована та обоговорюється вже десятиріччами, хоча колись цю монументальну брехню проковтнули навіть такі діячи як Бернард Шоу, Герберт Уеллс ті багато інших. Проте до цього часу ані Таймс, ані Пулінцерівський комітет не наважувались розпочати непідйомну, досі небачену процедуру перегляду, що потенційно може поставити обидві організації в дуже неприємне становище. Пан Гіслер зазначив в інтерв"ю Ukrainian Weekly, що на даний момент процес відкликання премії не регулюється жодними затвредженими положеннями.

    В своїй класичній книзі "Жнива скорботи" історик Роберт Конквест стверджує, що український голод був найбільшим актом геноциду в Європі. По кількості жертв він навіть перевищує знищення євреїв нацистами, яке відбулося лише на кілька років пізніше.

    Загалом 10 мільйонів українців, переважно селян, померло від впровадження бездушних, жорстоких та неефективних заходів радянського диктатора Йосипа Сталіна по колективізації. Це відбулось в країні, що була найбагатішою житницею світу з родючєю землею: досить зазначити, що до Першої світової війни експорт збіжжя з України завжди набагато перевищував експорт американського Середнього Заходу.

    Примусова колективізація землі та неймовірна кількість смертей завжди свідомо приховувалась Сталіним з причин політичної доцільності, а також зі звичайної ненависті до ворогів. Диктатор мав тверді наміри знищити будь-які залишки української самосвідомості та ліквідувати "куркулів", якими на практиці вважались всі, хто мав досвід вирощування нормальних врожаїв. Масові розстріли цілих родин, так звані "ліквідації" проводились по всій країні. Об"єми виробництва продуктів харчування катастрофічно зменшились.

    Центральна преса на Заході майже не звертала увагу на ці події. В Сполучених штатах більшість газет користувались репортажами Дюранті, якого на той час всі поважали і якому довіряли беззастережно. Видатний дослідник радянської історії Річард Пайпс (Richard Pipes) зазначає: "Можна сказати, що жодна людина не зробили більше для утворення позитивного образу Радянського Союзу в той час, коли ця країна страждала в лабетах найжахливішої тиранії в історії людства"

    Кореспондент лондонської лівої газети Manchester Guardian, британський журналіст Малькольм Магрідж (Malcolm Muggeridge) передавав з України правдиві новини. Завдяки персональній мужності, йому вдавалось переграти радянську таємну поліцію, що мала тоді назву ОГПУ, і повідомляти про страхіття голоду. Він добре знав Дюранті і мав можливість зблизька спостерігати його діяльність.

    В своїх спогадах "Хроніки змарнованого часу", написаних через 40 років, Магрідж приходить до висновку, що в Дюранті не було ані професійної честі, ані просто людської гідності. Він згадує його як "невисокого, саркастичного та дуже енергійного чоловіка", що "завжди натякав на аристократичне походження та класичне виховання, свідотцтв наявності яких - мушу сказати - було небагато. Він втратив ногу під час аварії на залізниці, але вільно пересувався за допомогою протезу".

    Цілком можливо, що радянський режим шантажував або підкупив Дюранті. Але Магрідж вважає, що справжнім мотивом відвертого перекручення добре відомих Дюрнті фактів та його безцінної допомоги Радам в їх безпрецедентних і, врешті, успішних зусиллях по приховуванню свого злочину, було щось інше. Дюранті поважав і навіть любив Сталіна саме за колосальну жорстокість тирана.

    "Він пишався Сталіним та режимом саме через їх силу та безжальність. "Ставлю на Сталіна" - було його найулюбленішим висловом". Магрідж навіть описує, як в одній розмові Дюрнті признався, що йому відомо про катострофічну нестачу харчів та голод в Україні, а також про те, що радянська система готова вбити величезну кількість людей, якщо це буде потрібно для утримання влади.

    Магрідж так описує цю розмову: "Сидючи на дивані, Дюранті поплескав долонями по подушках і сказав: "Омлету не буває без розбитих яєць" - це було його улюбленою примовкою - "Вони все одно переможуть, це я Вам точно кажу. Вони мають перемогти. Якщо буде потрібно, вони примусять селян тягати плуги замість худоби, але вони зберуть досить врожаю, щоби прогодувати потрібних людей. Потрібними, звичайно, є люди в Кремлі та їх підлеглі. Решта людей - лише кріпаки, "резерв пролетаріату", як любить казати Сталін. Звичайно, хтось з них помре. Напевно навіть багато хто. Але їх вистачить, їх досить багато."

    Магрідж був вражений і обурений цими словами. Пізніше він згадуватиме: "В мене виникало відчуття, що в своїх виправданнях радянської жорстокості Дюранті в якомусь сенсі мстився за свій маленький зріст, втрачену ногу, за те, що його аристократизм був лише хворобливою вигадкою... Дюранті був маленьким заляканим хлопчиком, що з захватом дивився на головного вуличного хулігана."

    За свого життя, а прожив він 73 роки і помер в бідності та забутті, Дюранті не прийшлося захищати свої вчинки. Як пише Магрідж "його було визнано визначним експертом по Росії і він грав провідну ролю в формуванні зовнішньої політики президента Рузвельта по відношенню до Радянського Союзу".

    Перегляд нагороди Дюранті комітетом премії Пулітцера, можна сказати, трохи забарився. Але ця подія все одно має дуже позитивний сенс і цілком необхідна як для підтримки професійної честі американської журналістики, так і для віддання шани мерцям, зойків яких ми не почули.

    Copyright © 2001-2003 United Press International
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.06.06 | Галя

      не журіться, Свистович, патріотів шалені кількості...

      а також вибачаюсь, якщо хтось вже починав роботу на цим текстом
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.06.06 | Михайло Свистович

        Re: Як у тій казці: "Як же мені не журитися, коли

        все одно довелося самому ліпити новину". А в мене ЗАВАЛ у реалі, від мене чекає дечого один опозиційний штаб вже майже тиждень :(

        Дякую Вам, пані Галю, за переклад. Цей матеріал нарешті мені все прояснив. Можна спокійно зітхнути, а в понеділок зранку знову розіслати текст, щоб не зник у архівах емейлів :)
    • 2003.06.07 | Andrij

      Re: Прекрасна стаття, дякую, Галю (-)

    • 2003.06.07 | Гура

      Дякую за переклад.

      Українці постраждали не меньше за евреїв, а де меморіал штучного голоду 30-х років на Україні???

      Хто править Україною?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.06.07 | Shooter

        Re: Дякую за переклад.

        Гура пише:
        > Українці постраждали не меньше за евреїв, а де меморіал штучного голоду 30-х років на Україні???
        >
        > Хто править Україною?

        Хахли.
        Територіальна номенклатура, а не національна еліта (за одним з відомих дослідників українського голодомору).
        Бидло (за Подерев'янським)

        Вибирайте.
  • 2003.06.07 | Георгій

    Чудова новина! (-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua