Наші сусіди склали іспит. На європейську свідомість
06/09/2003 | Спостерігач
Наші сусіди склали іспит. На європейську свідомість
Ростислав Крамар, Варшава, для УП , 9.06.2003, 12:27
Коли Центральна виборча комісія оголосила результат референдуму, перші особи держави, за якими в прямому телеефірі стежила уся країна, не стрималися від бурхливих емоцій.
Президент Олександр Кваснєвський схопив в обійми пані-міністра з європейських питань Дануту Хібнер і закружляв із нею в танці тріумфу, цілував редактора "Газети Виборчої" Адама Міхніка, обіймався з політиками, котрі аплодували перемозі. В канцелярії прем'єр-міністра Лєшека Міллєра тієї хвилини позитивні емоції також били через край. Над головами присутніх літали численні синьо-жовті повітряні кульки - кольорів Європейського Союзу.
Два дні 7 та 8 червня тривав польський референдум, під час якого поляки мусили відповісти на запитання: "Чи виражаєте Ви згоду на вступ Республіки Польщі до Європейського Союзу?" і тим самим підтвердити Договір Польщі з ЄС про вступ країни у спільноту. Згідно з конституцією країни, референдум дійсний, якщо у ньому візьме участь понад 50 відсотків виборців.
Та оскільки досвід попередніх років (конституційний референдум 1997-го, парламентські вибори 2001-го) показував, що на референдуми й вибори приходить менш, ніж половина тих, хто має право голосу, в євроентузіастів були підстави попереживати за явку.
Оскільки, згідно з усіма попередніми опитуваннями громадської думки, було відомо, що приблизно 80 відсотків поляків готові на референдумі сказати "так" для ЄС, інформаційна передреферендумна кампанія була скоріше "війною за явку".
Власне аби зробити участь в голосуванні якомога доступнішою для громадян, парламент проголосував за дводенний референдум. З огляду на ймовірну пасивність молоді, по цілій Польщі були влаштовані виборчі дільниці у студентських гуртожитках, скаути організували громадську акцію доставки до урн літніх людей, котрі не могли прийти на дільниці самостійно, у випусках теленовин нагадувалося, що навіть та особа, котра ввійде на виборчу дільницю за хвилину до її закриття зможе проголосувати.
Польські євроентузіасти усвідомлювали, що свіжий словацький варіант, де за дві години перед закриттям виборчих дільниць було порушено "виборчу тишу" (президент і прем'єр-міністр закликали словаків проголосувати) у Польщі не пройде. Більш організовані і впливові, порівняно зі словацькими, польські противники євроінтеграції у випадку такого розвитку подій вимагали б визнати результати референдуму недійсними.
Все ж явка у перший день виявилася вельми низькою. Невисокий її результат (17,6 відсотка) спричинив прискорене, як він сам тепер розповідає, серцебиття у самого президента Кваснєвського. Річ у тім, що якби явка не перевищила 50 відсотків, це означало б, що рішення від імені польського народу мусив би приймати парламент.
І хоч відомо, що те парламентське рішення було би позитивним, та це показало б перед усім світом, що сама польська нація думає інакше, не сприймає, чи не готова до євроінтеграції. Відтак означало б це і поразку правлячих у країні лівих сил, говорилося навіть про відставку й без того вельми непопулярного уряду Лєшека Міллєра.
Недільного ранку на вулицях польської столиці безкоштовно розповсюджувалися спецвипуски "Gazety Wyborczej" та "Zycia Warszawy" з тривожними заголовками
"Треба, щоби нас пішло удвічі більше", "Так голосуємо: є 17,6%, бракує 32,9"%.
Відтак свої надії прихильники євроінтеграції поклали на свідомість народу та Господа Бога.
І не помилилися. Значною мірою традиційне польське суспільство, особливо у регіонах, вирушило сповнити патріотичний обов'язок недільної днини, відбувши обов'язкову месу у костелі. Власне роль католицького костелу, єпископату у результатах референдуму годі недооцінити.
Слова незаперечного авторитета Папи Римського Івана Павла II, звернені перед референдумом до краян "Польща потребує Європи, Європа потребує Польщі", як відчувалося це навіть у повсякденних розмовах, переконали сказати "так" багатьох із тих, котрі ще вагалися. В останню неділю перед референдумом у всіх костелах Польщі зачитувалося спеціальне звернення єпископату до вірних, яке заохочувало взяти участь у референдумі.
Ще за три години до закриття виборчих дільниць явка становила трохи більше 40 відсотків. "Чудо над Віслою", як "охрестила" його в сьогоднішньому коментарі "Gazeta Wyborcza" сталося буквально в останні години. Фінал був ефектним. 58 відсотків поляків прийшли на дільниці, з них 77 відсотків сказали Європейському Союзу "так".
"Повертаємося, повертаємося в Європу!", - вітав після оголошення результату країну Олександр Кваснєвський. "Ми громадяни Польської республіки, а віднині і громадяни Європи", - резюмував Лєшек Міллєр. "Ми склали цей екзамен", - коментувала міністр Данута Хібнер.
Польська ейфорія була п'янкою, та рівно на час свята. Вже у недільних коментарях перші особи країни наголошували на тій грандіозній роботі, яку Польща мусить виконати, готуючись до вступу 1 травня 2004-го у ЄС. Зрозуміло, що достосуватися польським крокам до європейської ходи буде непросто.
У переважній більшості поляки це усвідомлюють. Неспроста старше, а навіть середнє покоління, мотивуючи свою участь у референдумі вельми часто наголошували, що обирають майбутнє уже не для себе, але для дітей та онуків.
А що ж Україна, найбільша сусідка Польщі на сході? Навіть у час референдуму, котрий концентрував увагу поляків на власній долі, тема нашої держави не зникла з поля їх зацікавлення. Перший національний телеканал робив прямі включення із Замостя, міста, що лежить за 60 кілометрів від кордону з Україною - невдовзі східного кордону ЄС.
У перший день референдуму "Gazeta Wyborcza" вмістила матеріал про настрої щодо ЄС в Україні. Опубліковані газетою результати соціологічного дослідження, здійсненого в Україні Центром з інформаційних проблем територій НАН України на замовлення польського фонду "Освіта для демократії" (за підтримки Польсько-Американсько-Української Ініціативи про Співпрацю).
"На запитання, чи розширення Європейського Союзу в наступному році на десять країн, - цитує результати дослідження "GW", - буде корисне для України, аж 72 відсотки анкетованих відповіли "так".
Для майже 40 відсотків це є шансом для того, аби колись в ЄС могла вступити й Україна, а для більше ніж 20 відсотків - прискорення реформ над Дніпром... З дослідження випливає, що вперше не тільки жителі Західної України зацікавлені інтеграцією, користь пов'язану з нею зауважує також російськомовний схід держави.
Відсоток тих, хто позитивно ставиться до розширення ЄС навіть вищий у традиційно промислових східних областях, де в повсякденному побуті спілкуються винятково російською мовою... "Загалом, ставлення до Євросоюзу дуже позитивне. 64 відсотки громадян хочуть, щоби ми колись у нього вступили", - каже Петро Жук (директор Центру).
Для 40 відсотків найбільшою користю була би можливість подорожування без віз Європою, а для 29 відсотків - право на працю за кордоном. Майже 21 відсоток вважають, що після вступу у ЄС в Україні поліпшилася б ситуація з дотриманням прав людини".
Що ж, поляки свій екзамен склали...
Ростислав Крамар, Варшава, для УП , 9.06.2003, 12:27
Коли Центральна виборча комісія оголосила результат референдуму, перші особи держави, за якими в прямому телеефірі стежила уся країна, не стрималися від бурхливих емоцій.
Президент Олександр Кваснєвський схопив в обійми пані-міністра з європейських питань Дануту Хібнер і закружляв із нею в танці тріумфу, цілував редактора "Газети Виборчої" Адама Міхніка, обіймався з політиками, котрі аплодували перемозі. В канцелярії прем'єр-міністра Лєшека Міллєра тієї хвилини позитивні емоції також били через край. Над головами присутніх літали численні синьо-жовті повітряні кульки - кольорів Європейського Союзу.
Два дні 7 та 8 червня тривав польський референдум, під час якого поляки мусили відповісти на запитання: "Чи виражаєте Ви згоду на вступ Республіки Польщі до Європейського Союзу?" і тим самим підтвердити Договір Польщі з ЄС про вступ країни у спільноту. Згідно з конституцією країни, референдум дійсний, якщо у ньому візьме участь понад 50 відсотків виборців.
Та оскільки досвід попередніх років (конституційний референдум 1997-го, парламентські вибори 2001-го) показував, що на референдуми й вибори приходить менш, ніж половина тих, хто має право голосу, в євроентузіастів були підстави попереживати за явку.
Оскільки, згідно з усіма попередніми опитуваннями громадської думки, було відомо, що приблизно 80 відсотків поляків готові на референдумі сказати "так" для ЄС, інформаційна передреферендумна кампанія була скоріше "війною за явку".
Власне аби зробити участь в голосуванні якомога доступнішою для громадян, парламент проголосував за дводенний референдум. З огляду на ймовірну пасивність молоді, по цілій Польщі були влаштовані виборчі дільниці у студентських гуртожитках, скаути організували громадську акцію доставки до урн літніх людей, котрі не могли прийти на дільниці самостійно, у випусках теленовин нагадувалося, що навіть та особа, котра ввійде на виборчу дільницю за хвилину до її закриття зможе проголосувати.
Польські євроентузіасти усвідомлювали, що свіжий словацький варіант, де за дві години перед закриттям виборчих дільниць було порушено "виборчу тишу" (президент і прем'єр-міністр закликали словаків проголосувати) у Польщі не пройде. Більш організовані і впливові, порівняно зі словацькими, польські противники євроінтеграції у випадку такого розвитку подій вимагали б визнати результати референдуму недійсними.
Все ж явка у перший день виявилася вельми низькою. Невисокий її результат (17,6 відсотка) спричинив прискорене, як він сам тепер розповідає, серцебиття у самого президента Кваснєвського. Річ у тім, що якби явка не перевищила 50 відсотків, це означало б, що рішення від імені польського народу мусив би приймати парламент.
І хоч відомо, що те парламентське рішення було би позитивним, та це показало б перед усім світом, що сама польська нація думає інакше, не сприймає, чи не готова до євроінтеграції. Відтак означало б це і поразку правлячих у країні лівих сил, говорилося навіть про відставку й без того вельми непопулярного уряду Лєшека Міллєра.
Недільного ранку на вулицях польської столиці безкоштовно розповсюджувалися спецвипуски "Gazety Wyborczej" та "Zycia Warszawy" з тривожними заголовками
"Треба, щоби нас пішло удвічі більше", "Так голосуємо: є 17,6%, бракує 32,9"%.
Відтак свої надії прихильники євроінтеграції поклали на свідомість народу та Господа Бога.
І не помилилися. Значною мірою традиційне польське суспільство, особливо у регіонах, вирушило сповнити патріотичний обов'язок недільної днини, відбувши обов'язкову месу у костелі. Власне роль католицького костелу, єпископату у результатах референдуму годі недооцінити.
Слова незаперечного авторитета Папи Римського Івана Павла II, звернені перед референдумом до краян "Польща потребує Європи, Європа потребує Польщі", як відчувалося це навіть у повсякденних розмовах, переконали сказати "так" багатьох із тих, котрі ще вагалися. В останню неділю перед референдумом у всіх костелах Польщі зачитувалося спеціальне звернення єпископату до вірних, яке заохочувало взяти участь у референдумі.
Ще за три години до закриття виборчих дільниць явка становила трохи більше 40 відсотків. "Чудо над Віслою", як "охрестила" його в сьогоднішньому коментарі "Gazeta Wyborcza" сталося буквально в останні години. Фінал був ефектним. 58 відсотків поляків прийшли на дільниці, з них 77 відсотків сказали Європейському Союзу "так".
"Повертаємося, повертаємося в Європу!", - вітав після оголошення результату країну Олександр Кваснєвський. "Ми громадяни Польської республіки, а віднині і громадяни Європи", - резюмував Лєшек Міллєр. "Ми склали цей екзамен", - коментувала міністр Данута Хібнер.
Польська ейфорія була п'янкою, та рівно на час свята. Вже у недільних коментарях перші особи країни наголошували на тій грандіозній роботі, яку Польща мусить виконати, готуючись до вступу 1 травня 2004-го у ЄС. Зрозуміло, що достосуватися польським крокам до європейської ходи буде непросто.
У переважній більшості поляки це усвідомлюють. Неспроста старше, а навіть середнє покоління, мотивуючи свою участь у референдумі вельми часто наголошували, що обирають майбутнє уже не для себе, але для дітей та онуків.
А що ж Україна, найбільша сусідка Польщі на сході? Навіть у час референдуму, котрий концентрував увагу поляків на власній долі, тема нашої держави не зникла з поля їх зацікавлення. Перший національний телеканал робив прямі включення із Замостя, міста, що лежить за 60 кілометрів від кордону з Україною - невдовзі східного кордону ЄС.
У перший день референдуму "Gazeta Wyborcza" вмістила матеріал про настрої щодо ЄС в Україні. Опубліковані газетою результати соціологічного дослідження, здійсненого в Україні Центром з інформаційних проблем територій НАН України на замовлення польського фонду "Освіта для демократії" (за підтримки Польсько-Американсько-Української Ініціативи про Співпрацю).
"На запитання, чи розширення Європейського Союзу в наступному році на десять країн, - цитує результати дослідження "GW", - буде корисне для України, аж 72 відсотки анкетованих відповіли "так".
Для майже 40 відсотків це є шансом для того, аби колись в ЄС могла вступити й Україна, а для більше ніж 20 відсотків - прискорення реформ над Дніпром... З дослідження випливає, що вперше не тільки жителі Західної України зацікавлені інтеграцією, користь пов'язану з нею зауважує також російськомовний схід держави.
Відсоток тих, хто позитивно ставиться до розширення ЄС навіть вищий у традиційно промислових східних областях, де в повсякденному побуті спілкуються винятково російською мовою... "Загалом, ставлення до Євросоюзу дуже позитивне. 64 відсотки громадян хочуть, щоби ми колись у нього вступили", - каже Петро Жук (директор Центру).
Для 40 відсотків найбільшою користю була би можливість подорожування без віз Європою, а для 29 відсотків - право на працю за кордоном. Майже 21 відсоток вважають, що після вступу у ЄС в Україні поліпшилася б ситуація з дотриманням прав людини".
Що ж, поляки свій екзамен склали...