МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Пулітцерівської премії можуть позбавити за приховання інформації

06/11/2003 | Марко
Пулітцерівської премії можуть позбавити за приховання інформації про голодомор в Україні

А чи можуть позбавити кадидатських і докторських дисертацій в Україні
за заперечення і перекручення фактів про голодомор ?
Адже таких дисертацій в Україні було захищено ВАК-ом немало.

http://www.korespondent.net/main/25545

Лауреата Пулітцерівської премії можуть її позбавити за приховання інформації про голодомор в Україні

Комітет, який займається врученням Пулітцерівської премії, однієї з найбільш престижних світових нагород в галузі журналістики, перевіряє, наскільки справедливо був нагороджений кореспондент газети “The New York Tіmes”, який писав про Радянський Союз у 20-30-ті роки XX століття.

Журналіста “The New York Tіmes”, лауреата Пулітцерівської премії Уолтера Дюранті обвинувачують у тому, що він знав, але нічого не повідомляв про одне з головних злодіянь сталінського режиму – штучний голод в Україні, який забрав життя 10 мільйонів осіб.

Такі обвинувачення, зокрема, звучать з боку представників української діаспори в Сполучених Штатах. Дюранті став відомим після інтерв"ю зі Сталіним у 1929 році. У 1932 році він одержав Пулітцерівську премію "за безсторонні й об"єктивні репортажі" зі СРСР.

Припускають, що Дюранті не писав про голодомор в Україні, оскільки не хотів втратити доступ до Йосипа Сталіна. Справа в тому, що в той час він був ледь не єдиним західним кореспондентом, який мав можливість брати в Сталіна інтерв"ю. Уолтер Дюранті помер у 1957 році.

За 86 років існування Пулітцерівської премії це перший випадок, коли може бути переглянуте рішення про її вручення.

Підготовлено за матеріалами Радіо Свобода.

Відповіді

  • 2003.06.11 | Serhiy Hrysch

    Питання релятивістське...

    Ось, Литвину присудили академіка. Його роботи і поведінку не переглядали після ДОКАЗАНОГО плагіату. Його докторська була

    "Політична арена України: Дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-х років)" - 1995 р.
    (це сочінєніє для 10го класу?)

    Його кандидатська була "Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних наук (1966-1975 рр.)"

    Чо можна зараз присудити кандидата за таку пургу?

    Але поряд з тим, є і справжні академіки (?). Як розібратися у такій мішанині?

    Поки не оберемо нормальної центральної влади, поки академія (середовище) не вироблять правил для себе (наприклад, правило №1, "не красти"), доти перегляду не буде.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.06.11 | Марко

      Не погоджуюсь...

      Serhiy Hrysch пише:
      > Ось, Литвину присудили академіка. Його докторська була
      > "Політична арена України: Дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-х років)" - 1995 р.
      > Його кандидатська була "Діяльність Комуністичної партії України з > вдосконалення підготовки викладачів суспільних наук (1966-1975 рр.)"
      > Чо можна зараз присудити кандидата за таку пургу?

      В мене мова була про 1 факт - а саме про документальне заперечення голодомору в дисертаціях і інших публікаціях, яке Парламент України признав геноцидом і за яке комітет Пультцерівської премії (сподіваємось) відкличе свою премію незабаром.

      > Але поряд з тим, є і справжні академіки (?). Як розібратися у такій мішанині?

      Мені здається, що авторів тих публікацій і дисертацій, де заперечувався голодомор, можна і потрібно називати публічно навіть тепер з цитуванням їх "винаходів" щодо голодомору і також публічно звертатися в ВАК і Вчені Ради де провадилися захисти - відкликати наукові звання таким "авторам". Підстави є: такі публікації перечать історичним фактам і визнанню Верховної Ради в додаток до аналогічного ставлення престижних міжнародних премій.

      Якщо Ви побачите такі публікації чи дисертації українських авторів - будь ласка процитуйте їхні "апологетизми" щодо голодомору з чітким вказанням автора, видання, публікації і.т.д.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.06.12 | Михайло Свистович

        Re: От чому б Вам цим не зайнятися?

        Марко пише:
        >
        > Мені здається, що авторів тих публікацій і дисертацій, де заперечувався голодомор, можна і потрібно називати публічно навіть тепер з цитуванням їх "винаходів" щодо голодомору і також публічно звертатися в ВАК і Вчені Ради де провадилися захисти - відкликати наукові звання таким "авторам". Підстави є: такі публікації перечать історичним фактам і визнанню Верховної Ради в додаток до аналогічного ставлення престижних міжнародних премій.
        >
        > Якщо Ви побачите такі публікації чи дисертації українських авторів - будь ласка процитуйте їхні "апологетизми" щодо голодомору з чітким вказанням автора, видання, публікації і.т.д.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.06.12 | Skapirus

          І для цього все є

          В електронних каталогах бібліотеки Вернадського є можливість прочитати автореферат будь-якої дисертації, захищеної в Україні з 1998 року. Детальніше - http://www.nbuv.gov.ua/db/dis.html
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2003.06.13 | Гура

            Ні

            Я зміг прочитати тільки інформацію про те, що реферат є в бібліотеці.

            І ВСЕ.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2003.06.13 | Skapirus

              Перепрошую, тут наведено правильний лінк

              http://www.nbuv.gov.ua/eb/ep.html

              Він працює. Можу лише сказати, що *.zip-файл авторефератів потрібних мені кандидатських і докторських я тільки що завантажив без проблем.
  • 2003.06.12 | гамерикос

    Змова Москви та Нью Йорк Таймс: темник для Дюрантей

    стор. 76

    Американські ЗМІ мали великий вплив над тим, як агенції розвідки, політична верхівка, так і загальна публіка, ставились до СРСР. Об’єктивіність американсьних газет сотосовно совєтів, можна обсудити з висловлення Валтера Дурантей, коресподента Ню Йорк Таймс, який зізнався до А. В. Клейфорта з амбасади США в Берліні в червні, 1931 року що „згідно з домовленностями між Ню Йорк Таймс і радянськими керівниками,” його офіційні репортажі відзеркалюють офіційну політику радянського режиму, а не свою власну точку зору. (замітка №87)

    Замітка №87

    Лист Гордона, 5 червня, 1931 року, Національні Архіви група 59 861.5017 LC/268
    (Загальні Архіви Державного Департменту США)

    Джерело:
    Лешук, Леонард, US Intelligence Perceptions of Soviet Power 1921-46 (London, Frank Cass Publishers, 2003)

    ============

    p.76

    The US news media had a great influence on how those in the intelligence agencies, and the policy-makers, as well as the general public, viewed the USSR. The reliability and objectivity of US newspapers concerning the Soviets, as well as their ethics and those of their reporters, can be judged from a statement of Walter Duranty of the New York Times who admitted to A.W. Klieforth of the US Embassy in Berlin in June of 1931 that, “‘in agreement with The New York Times and the Soviet authorities,’” his official dispatches always reflect the official opinion of the Soviet regime and not his own’. (footnote #87)

    Footnote #87:

    Gordon dispatch, 5 June 1931, National Archives Record Group 59 861.5017 LC/268

    (NARG59 refers to State Department General Records)

    Source:
    Leshuk, Leonard, US Intelligence Perceptions of Soviet Power 1921-46 (London, Frank Cass Publishers, 2003)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.06.15 | Марко

      Re: Змова Москви та Нью Йорк Таймс: темник для Дюрантей

      http://www2.pravda.com.ua/archive/2003/june/12/2.shtml

      Українці оголосили війну померлому апологету Сталіна з New York Times
      Катерина Тищенко, УП , 12.06.2003, 18:51

      Поки Україна всіма силами намагається відновити добру репутацію перед Сполученими Штатами, у самих США українська діаспора безкомпромісно бореться за справедливість.

      Винуватцем скандалу став кореспондент "The New York Tіmes" Уолтер Дюранті, дарма, що помер півстоліття тому.

      Він звинувачується у навмисному замовчуванні факту голодомору в Україні під час висвітлення радянського життя у 30-і роки. 1932 р. Дюранті отримав Пулітцерівську премію – найбільшу нагороду в галузі журналістики - "за безсторонні й об'єктивні репортажі" з СРСР.

      Представники української діаспори зі всього світу почали бомбардувати Пулітцерівський комітет ще у квітні цього року, і з того часу звалили на нього більше 15 000 листів, а також тисяч звичайних і електронних повідомлень із вимогами відкликати премію Дюранті. Про це повідомили представники діаспори на своєму веб-сайті. Пристрасті ж пов'язані з 70-річчям голодомору, яке припало на 2003 рік.

      Уолтер Дюранті прославився 1929 року, опублікувавши ексклюзивне інтерв'ю зі Сталіним, якого назвав "the greatest living statesman" – "найвизначніший політик сучасності". Відтоді він став улюбленцем радянського уряду і мало не єдиним репортером, який мав до нього доступ.

      31 березня 1933 Дюранті писав у New York Times: "Немає ніякого голодомору". Через півроку його думка не змінилася: "Будь-яка інформація про голодомор є перебільшенням або навмисною пропагандою" (New York Times, 24 серпня 1933).

      А тим часом цілі українські села зникали з лиця землі, а ті, хто залишався в живих, харчувалися корою дерев, свійськими тваринами й одне одним.

      Інший журналіст, Малколм Маггеридж, московський кореспондент "Manchester Guardian", під великим ризиком таємно вирушив на Україну. Він був вражений сценами масового голоду й купами мертвих тіл, які побачив, і описав їх у своїх репортажах. Дюранті накинувся на Маггериджа і намагався довести, що той бреше. Натомість Маггеридж назвав Дюранті "найбільшим брехуном серед усіх журналістів, яких зустрічав", - повідомляє британська газета "The Observer".

      Коли інформація про голодомор почала вилазити на поверхню, в одній зі своїх публікацій Дюранті досить образно висловився про вчинки Сталіна: "Не можна приготувати омлет, щоб не розбити кілька яєць". Лише потім стало відомо, що "кількома яйцями" виявилися 7-10 мільйонів українців.

      Сама "New York Times" коментує цю подію досить стримано: "У такій ситуації Times не бачить сенсу намагатися переробити історію".

      "The Observer" схильна до більш різких заяв: "Наркоман, сексуальний маніяк і апологет Сталіна, британський репортер Уолтер Дюранті і досі вважається переможцем найціннішої журналістської нагороди – Пулітцерівської премії, за висвітлення радянського життя у 30-і роки".

      Підстави для таких коментарів дає, зокрема, книга С.Дж.Тейлора "Апологет Сталіна" видана 1990 року. Згідно з книгою, Дюранті справді вживав наркотики та був збоченцем, і навіть підтримував постійні стосунки з відомим окультистом Алістером Кроулі під час свого перебування в Парижі.

      Адміністратор Пулітцерівського комітету Сіґ Ґісслер (Sig Gissler) заявив у вівторок, що скарги сприймаються серйозно і досліджуються комітетом. "Стандартів, які регулювали б відкликання премії, не існує. Ми шукаємо правильне рішення й аналізуємо фактори, які повинні бути враховані", - говорить Ґісслер.

      Проте відкликання Дюранті розглядається Пулітцерівським комітетом не вперше. 1990 року премію у цього журналіста The New York Tіmes вирішили не відкликати, бо вона була вручена, за словами Ґісслера, "в іншу епоху і при інших обставинах".

      Уолтер Дюранті помер 1957 року у віці 73 років, повідомляє www.pbs.org. Живих родичів журналіста розшукати не вдалося.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua