06/19/2003 | Олег Непокора

Фентанілова закалка южмашівського “завцеха” та податково-прокурорського "слюсаря".

“Ви розумієте шо таке наркотик? Я його в житті не бачив ніколи і не знав ніколи таких, які могли б цим займатись!” – так на Радіо “Свобода” прокоментував керівник ГПУ підозри щодо своєї причетності до розповсюдження наркотичного засобу фентанілу, які цього дня пролунали з парламентської трибуни.
На які роздуми може наштовхнути подібна репліка, якою по суті і вичерпується коментар особи, що перебуває на посаді Генерального прокурора 48-мільйонної країни в (географічному) центрі Європи, а до цього пропрацювала начальником СЛІДЧОГО управління ДПА, у відповідь на обвинувачення у причетності до виготовлення та збуту одного з найсмертоносніших наркотиків? Мабуть “залітний” слухач, якому відома лише чинна та попередня посади немаловідомого Піскуна Святослава Михайловича, перепитає себе, чи слухає він інформаційну передачу Радіо “Свобода”, чи щось на кшталт “Синего вороб’я” чи “Ведомостей по-киевски” на “Шансоні”, у якому раптом вирішив прийняти участь Святослав Михайлович. З таким ходом думки і дану статтю можна трактувати, як ніщо інше, як чіпляння за слова.
Але ж коли твоя свідомість прокручує печальний гостросюжетний серіал української історії епохи… Ні! Не сталінської, ба навіть і не “застойної”, про які нині говорено-переговорено, писано-переписано, у тому числі гідними їх “учнями-відмінниками”, лицемірами, чиє перебування біля державного керма формально незалежної, вільної країни, яка із швидкістю “кирпівського” потяга Київ-Харків прямує “до Європи”, засвідчує, що “навчались” вони аж ніяк не за традиційним студентським правилом трьох “з” – зазубрив, здав, забув.
Висновок, який невблаганно напрошується в якості післямови до цієї української історико-політичної трагікомедії, асоціюється вже далеко не з “шансонівським” “Синим воробъём”, а радше із змістом хітів типу “Лесоповала”, що звучать на тій же FM-станції. Все ж хочеться вірити, що такі одкровення Генерального прозвучали не під дією фентанілу, чи, можливо, просто “народної” (ну тут – з ким не буває?). З просоння? Теж малоймовірно! Скоріш за все “набридливий” кореспондент “Свободи” застав пана Піскуна настільки раптово, що той навіть не встиг порадитись із своїми “кращими юристами”, як, наприклад, щодо справи проти неугодних журналістів, організації “шмонів” у кабінетах суддів, чи “визнання незаконними” та “скасуванням” судових рішень, як, наприклад, щодо Б.Фельдмана, чи щодо Юлії Тимошенко та колишніх співробітників ЄЕСУ.
А може, “правоохоронцю” сучасної України вже й немає необхідності знати, як виглядає наркотик і ті, хто займається його розповсюдженням? Адже мозок його й так перевантажений питаннями дійсно “державної” ваги!
Висловлювання Піскуна не лише ставлять подібне запитання, а й дають на нього вичерпну відповідь. За якихось кілька хвилин Піскун не лише встиг проговоритися щодо природи так званої справи Тимошенко, але дозволити нам хоч на мить уявити собі державу, якщо б законодавча ініціатива належала Генпрокурору, як він того не раз бажав раніше.

“ Справа навіть не в тому. Просто мені здається, що це - недосконалість нашого законодавства, що Народний депутат може образити кого-небудь і в якій завгодно формі. Людина знаходиться під слідством. Вона захищається всіма можливими й неможливими засобами! Вона обманює, вона наговорює, вона бреше, вибачте, українською мовою, вона … наклепи… з… зводить! Тому що вона – Народний депутат, вона захищена від цього. Тобто Закон про Народного депутата каже, що Народний депутат може образити любу людину в Україні і йому за це нічого не буде – дослівно!”

Обуренню розгубленого і розлютованого головного “наглядача за дотриманням законності” в Україні не має меж. Не подобається сучасному доморощеному Лаврентію Берії, що “недосконале” законодавство захищає (поки що?!) Народного депутата, який “осмілився” зробити надбанням громадськості викривальну інформацію про верховно-генерального “слугу народу”, від запроторення до Лук’янівки, вивезення до Таращанського лісу чи просто “випадкового” ДТП.
А чи ж доведться “отвечать за базар” (навмисне не соромлюсь вжити жаргон, який в Україні став мовою, якщо ще не державною, то по крайній мірі – “для службового користування”, враховуючи кадровий склад правоохоронних, силових та виконавчих структур) “ображеному” та “беззахисному” начальнику ГПУ, який після “визнання незаконними” та “скасуванням”(прокуратурою!…) судових вироків відносно Юлії Тимошенко та її рідних (саме у такій редакції “базар” звучав по усіх центральних телеканалах, і навіть у динаміках станцій київського метрополітену!), напрочуд відверто, сам того не бажаючи пролив світло на справжню суть так званої “справи Тимошенко та ЄЕСУ”, та роль у ній “особливо-небезпечних злочинців” пенсійного віку:

“Ну в нас стосунки як, знаєте… пам’ятаєте, брати Вайнери писали, що у слідчого і підсліднього відносини повинні бути як у верстатника і заготовки, яка знаходиться у його верстаті. От такі самі відносини у мене з нею! Я розумію, що вона на нервовому зриві, що їй тяжко, що їй не вдається те, що вона планувала не протязі багатьох років, що всі навкруги неї сидять, а вона одна лишилась, що всі, так би мовити – хто під судом, хто в бігах, хто під вартою, хто ще десь. І це не робить її щасливою. Знаєте, все-таки якісь засади моральності в неї є, і вона розуміє, що через неї постраждали дуже багато людей – через її амбіції фінансові, політичні й інше… “

Залишається лише здогадуватися, що ж так “прорвало” заслуженого податково-прокурорського світила “всея України”, Його високопревосходительства шевальє Ордена Святого Станіслава Святослава Піскуна, який на усіх перехрестях не лінувався заявити, що у “справі Тимошенко” ніякої політики немає. Чи була це дія фентанілу, чи ще якогось там правоохоронного “екстазі”, з’ясувати належало б фахівцям-наркологам. Хочеться лишень сподіватися, що наш “трудяга-верстатник”, який, мабуть з урахуванням “професійної діяльності” дійсно не знає, як виглядають наркомани чи наркоторговці, ознайомлений натомість хоча б з елементарними “правилами техніки безпеки”, перманентне ігнорування яких може призвести до непередбачуваних наслідків як для “верстатників”, так і для “завцехів”, коли “заготовки”, роль яких усе менше й менше імпонує громадянам “євроінтегрованої” України, почнуть вискакувати із лещат, не витримуючи їх затискування чи то президентськими “політреформами”, чи прокурорськими “законодавчими ініціативами”.
А поки що… головному нашому “завцехові” вдається уміло конструювати справжню “машину часу” для перетворення свого “цеху” на живий історичний музей. Чи ж то “завцех” із своїми “слюсарями” та “южмашівською закалкою” такий вправний, чи “заготовки” (за незначим винятком, що вселяє надію) упродовж 12 років виліплювалися із надто “високоякісного” матеріалу?

======================================================================
Шановний пане Свистович!
Оскільки у ЗМІ поки що немає подібного розширеного коментаря до "откровеній" генерального шевальє, дуже б просив Вас опублікувати цей матеріал на передовиці, виділивши курсивом "пряму мову" Піскуна. Витріть усе, що під "===". Дуже дякую заздалегідь.

З великою повагою,

Олег Непокора