06/22/2003 | Анатолій

Читаючи Статті тут на Майдані, згадав про одну торішню зустріч з особою, що розповідала мені правду про білоруську Хатинь. Ім"я цієї Особи Оршанський Семен і сьогодні він мешкає у Монреалі. Так от, цей Семен під час Великої Вітчизняної війни втік від матері з Тбілісі, де вони мешкали як втікачі. Сам він уроджений киянин. А втік він на фронт шукати батька, який у цей час був солдатом Радянської Армії. Їхав він, як тоді їздили, під залізничним вагоном у ящику. Харчувався тим, що дадуть. У 1944 році доля його занесла до Білорусії, як він каже на станцію Катинь. Там його з декількома такими ж хлопцями заарештувала радянська комендатура. Так от, коли цих дітлахів привели до відділку комендатури, він там зустрів заарештовану особу, яка йому представилася як шведський журналіст Валенберг. Він попросив хлопчаків у подальшому розповісти будь-кому з іноземних журналістів про цю зустріч. Але хлопець, як водиться, згадав про це за декілька десятків років, коли вдруге почув ім"я Валенберг. На моє запитанн, а чому там в Білорусії був заарештований Валенберг, Семен розповів, що Хатинь та Катинь, це одне і те ж село. В лісі під цим селом було розстріляно близько 17 тисяч польських військовополонених. Мешканці цього села про цей розстріл знали достеменно і за це загонами СМЕРШ це село було спалене, а всі мешканці також розстріляні. А сьогодні це село є пам"ятником фашистської сваволі. То чия ж то була сваволя, панове, дозвольте спитати?
Хто бажає отримати свідчення з перших вуст, готовий надати номер телефону Семена у Монреалі.
З повагою, Анатолій