стаття з "Форуму" про Вищу Раду Юстиції
06/27/2003 | DevRand
судячи зі всього, такий стиль ВРЮ застосовує весь час
(пікантність: на Ківалова почали гнати "свої")
http://ukr2.for-ua.com/analit/2003/06/26/143639.html
"
Вища Рада Юстиції – взірець вищої несправедливості?
Нещодавно президентським указом зї своєї посади було звільнено заступника Апеляційного суду Харківської області Михайла Бородіна. Будь-хто, хто хоч трішки тямить в юриспруденції, розуміє – президента підставили.
Оскільки в законі «Про судоустрій в Україні» чітко зазначено – заступники голів апеляційних судів звільняються з посади президентом України за поданням голови Верховного суду на підставі рекомендацій Ради суддів України. У випадку з Бородіним закон було зігноровано – Вища Рада юстиції, перестрибнувши і через Верховний суд, і через Раду суддів, терміново ініціювала звільнення Бородіна, й президентский указ став результатом ініціативи власне ВРЮ. Дійшло до того, що голова ВРЮ Кивалов вдався до підтасовки результатів голосування засідання Вищої Ради юстиції заради розправи над Бородіним.
Більш детально про ситуацію довкола звільнення Бородіна – наша розмова з членом Вищої ради юстиції, віце-президентом Спілки адвокатів України Олександром Нечипоренком.
-- Олександре Лавровичу! Коли, власне розпочалася уся ця історія з Бородіним?
-- Уперше справа Бородіна розглядалася на засіданні Вищої Ради Юстиції 13 червня 2002 року. ВРЮ розглядала тоді звернення члена Вищої Ради Юстиції А.Селіванова та народних депутатів України М.Добкіна, О.Каратуманова і Д.Святаша щодо звільнення з посади судді Дзержинського районного суду Харкова В.Федосенка та судді Апеляційного суду Харківської області М.Бородіна.(Причиною їхнього звернення стало начебто неправомірне рішення цих суддів про визнання недійсними виборів в одному з округів під час виборів депутатів Харківської міської ради). І перша ж спроба розглянути це питання вилилася у скандал.
Пригадую, на тому засіданні були присутні згадані депутати, дуже емоційно і багатослівно зі свого боку коментував цю ситуацію Селиванов. Та не дивлячись на красномовність Селиванова у членів ВРЮ виникли сумніви – а чи й справді згадані судді допустили порушення. Тому голоси під час голосування розділилися.
За те, щоб відкрити провадження про порушення присяги суддями Федосенком та Бородіним проголосувало 8 членів ВРЮ, проти – “10”. Однак для позитивного голосування на засіданні Вищої ради юстиції потрібно набрати більшість від повного складу ВРЮ (а це двадцять чоловік). Тобто -- 11 голосів. Тим не менше, незважаючи на те, що в цьому питанні ВРЮ недобрала голосів, Ківалов, який головував на цьому засіданні від імені голови Вищої ради Юстиції, підписав документ, який іменувався “Ухвалою Вищої Ради Юстиції”. І в цьому документі, датованому 13 червням 2002 року, зазначається, що ВРЮ, розглянувши згадане звернення, ухвалила відкрити провадження про порушення присяги суддями й доручила провести перевірку викладених у зверненні Селиванова фактів.. самому Селиванову. Тобто тому ж, хто і ініціював відкриття провадження проти Федосенка і Бородіна! Тобто, прекрасно знаючи, що рішення про відкриття провадження стосовно суддів на засіданні Вищої ради сютиції 13 червня 2002 року прийнято не було, Ківалов підписав офіційний документ, що наяк не міг бути підписаним за відсутності відповідного рішення. Фактично мала місце службова підробка.
Взявши цей, фактично фальсифікований документ, Селиванов терміново їде у Харків, піднімає там усіх на вуха. Бородін, наскільки відомо з довідки, яку згодом Селіванов надав Вищій Раді Юстиції, заперечував проти перевірки, вимагав відповідних письмових повноважень.
Пізніше нам стало відомо, що перевірка все-таки відбулася. Що, звісно, призвело до ще більш напруженої ситуації у Вищій Раді Юстиції і це питання повторно стало на порядку денному чергового засідання ВРЮ. В результаті таки була набрана необхідна кількість голосів для відкриття провадження, однак позитивне голосування було датоване зовсім іншою датою, аніж 13 червня 2002 року! Селиванов, пригадую, досить туманно намагався пояснити на засіданні ВРЮ яким чином і навіщо він їздив до Харкова. Є інформація, що оригінал тієї ухвали від 13 червня 2002 року був згодом вилучений Ківаловим. Одним словом, довкола всієї цієї історії відбувалися досить неприємні речі.
-- Питання це, зрештою, було піднято й у парламенті.
-- Так, на підставі усіх цих подій з депутатським запитом до Генпрокуратури звернувся депутат Степан Хмара. У зверненні було докладно описано сам факт фальсифікації документів і аргументовано доведено упередженість у ставленні до Бородіна з боку деяких членів ВРЮ. Однак найголовніше це те, що в наявності – порушення закону, яке підпадає під ознаки кримінального злочину. Тому Хмара й просив перевірити все об’єктивно і неупереджено. Піскун, в результаті, комусь-таки дав доручення, але все це спустили на гальмах і до цього часу на депутатське звернення нема ніякої реакції.
Але факт лишається фактом – фальсифікація була. Більше того, існує документ – відповідь Ківалова депутату Добкіну, у якій чорним по білому написано, що, (цитую): “Ваше звернення щодо звільнення за порушення присяги з посади судді апеляційного суду Харківської області Бородіна М.М. розглянуто на засіданні Вищої ради юстиції 13 червня 2002 року. Прийнято рішення про відкриття провадження для перевірки викладених у зверненні обставин. Проведення перевірки доручено члену Вищої ради юстиції Селиванову…”
Однак навіть не підробка документів у цій ситуації є ключовим моментом. Справа в тому, що на мою думку й на думку ряду моїх колег, у Вищої ради юстиції не було й зараз не існує юридичних підстав для безпосереднього звернення до президента з поданням про звільнення з адміністративної посади Бородіна.
--Поясніть, будь-ласка, чому?
- Механізм призначення і звільнення суддів регулюється відповідним законодавством, в першу чергу – законами “Про судоустрій” та “Про Вищу Раду Юстиції”. В першу чергу слід звернутися до пункту 5 статті 20 закону “Про судоустрій в Україні”, в якій зазначається – голова суду, заступники голів апеляційних судів призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів та звільняються з посади президентом України за поданням голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади в порядку, визначеному цієї статтею, а також за ініціативи ВРЮ. Звісно, ніяких сумнівів у тому, що ВРЮ може ініціювати звільнення судді з адміністративної посади нема, але порядок звільнення лишається незмінним. Ініціювати Вища Рада Юстиції може, звернувшись до голови Верховного Суду України й така ініціатива потребує рекомендації Ради суддів України. Й по іншому тлумачити це питання просто неможливо – ми не вправі ігнорувати якусь з ланок цієї процедури. Перестрибуючи через голову Верховного Суду, приміром, або через Раду суддів України. З юридичної точки зору таке ігнорування ставить під сумнів дане рішення Вищої Ради Юстиції.
- А хтось іще, окрім вас і ваших колег з Вищої Ради юстиції, дотримується такої ж точки зору?
-- Цієї думки дотримуються і в Раді суддів України. На останньому засіданні Вищої Ради, яке пройшло зовсім недавно, 12 червня, був присутній голова РСУ В.Кривенко. Він і оприлюднив позицію Ради Суддів – закон чітко передбачає такий порядок і тому ВРЮ не може безпосередньо звертатися до президента про звільнення суддів з адміністративних посад.
І на останньому засіданні ВРЮ, розглянувши лист, який направила Рада Суддів України, члени Вищої Ради Юстиції фактично погодилися з позицією РСУ. Правда, чітко виписаного проекту рішення ВРЮ з цього приводу, яке вже було обговорене й узгоджене, ще нема. У первісному варіанті рішення ВРЮ пропонується лигше взяти до відома позицію у цьому питання Ради Суддів України й направити в Адміністрацію президента копію рішення Вищої ради Юстиції. А в усній формі було проголошено й обіцяно голові Ради суддів, що ВРЮ звернеться до голови Верховної Ради з тим, щоб депутати внесли відповідні зміни до діючого законодавства, аби більш чітко було виписано подібні моменти. Були пропозиції звернутися до Конституційного суду. Хоча я особисто вважаю, що тут ніякого тлумачення чекати не потрібно – все зрозуміло й із самого змісту закону.
- Яке ж продовження буде у всієї цієї історії?
- Продовження, на жаль, не дуже приємне. На підставі отого нелегітимного рішення ВРЮ порушена кримінальна справа проти Бородіна – за порушення, які начебто він допустив. Я маю право висловити власну думку – як людина, яка займалася політикою, була народним депутатом – за цим усім я бачу чиїсь політичні інтереси. В Харкові зараз триває дуже гостра політична боротьба з приводу обрання депутатів Харківської міськради. Цим пояснюється, можливо, й та динамічність і енергія, з якою деякі взялися до участі в перевірках, а потім до порушення кримінальної справи проти Бородіна. Однак слід відзначити принципову позицію судового корпусу – і Рада суддів Харківської області, і Рада Суддів України закликають керуватися лише законом, а не якимись корпоративними інтересами. Тим більше, є рішення Апеляційного суду Полтавської області, в якому говориться, що підстав, достатніх для порушення кримінальної справи проти Бородіна, яку порушила Харківська прокуратура, нема. Звісно, прокуратура не заспокоїться – вони, очевидно, звернуться до Верховного Суду, поставивши під сумнів ухвалу Полтавського апеляційного суду.
Я лише сподіваюся на те, що новий голова Верховного Суду буде займати не менш принципову позицію, що й його попередник і буде керуватися лише законом.
Ромову вела Галина Плачинда
"
(пікантність: на Ківалова почали гнати "свої")
http://ukr2.for-ua.com/analit/2003/06/26/143639.html
"
Вища Рада Юстиції – взірець вищої несправедливості?
Нещодавно президентським указом зї своєї посади було звільнено заступника Апеляційного суду Харківської області Михайла Бородіна. Будь-хто, хто хоч трішки тямить в юриспруденції, розуміє – президента підставили.
Оскільки в законі «Про судоустрій в Україні» чітко зазначено – заступники голів апеляційних судів звільняються з посади президентом України за поданням голови Верховного суду на підставі рекомендацій Ради суддів України. У випадку з Бородіним закон було зігноровано – Вища Рада юстиції, перестрибнувши і через Верховний суд, і через Раду суддів, терміново ініціювала звільнення Бородіна, й президентский указ став результатом ініціативи власне ВРЮ. Дійшло до того, що голова ВРЮ Кивалов вдався до підтасовки результатів голосування засідання Вищої Ради юстиції заради розправи над Бородіним.
Більш детально про ситуацію довкола звільнення Бородіна – наша розмова з членом Вищої ради юстиції, віце-президентом Спілки адвокатів України Олександром Нечипоренком.
-- Олександре Лавровичу! Коли, власне розпочалася уся ця історія з Бородіним?
-- Уперше справа Бородіна розглядалася на засіданні Вищої Ради Юстиції 13 червня 2002 року. ВРЮ розглядала тоді звернення члена Вищої Ради Юстиції А.Селіванова та народних депутатів України М.Добкіна, О.Каратуманова і Д.Святаша щодо звільнення з посади судді Дзержинського районного суду Харкова В.Федосенка та судді Апеляційного суду Харківської області М.Бородіна.(Причиною їхнього звернення стало начебто неправомірне рішення цих суддів про визнання недійсними виборів в одному з округів під час виборів депутатів Харківської міської ради). І перша ж спроба розглянути це питання вилилася у скандал.
Пригадую, на тому засіданні були присутні згадані депутати, дуже емоційно і багатослівно зі свого боку коментував цю ситуацію Селиванов. Та не дивлячись на красномовність Селиванова у членів ВРЮ виникли сумніви – а чи й справді згадані судді допустили порушення. Тому голоси під час голосування розділилися.
За те, щоб відкрити провадження про порушення присяги суддями Федосенком та Бородіним проголосувало 8 членів ВРЮ, проти – “10”. Однак для позитивного голосування на засіданні Вищої ради юстиції потрібно набрати більшість від повного складу ВРЮ (а це двадцять чоловік). Тобто -- 11 голосів. Тим не менше, незважаючи на те, що в цьому питанні ВРЮ недобрала голосів, Ківалов, який головував на цьому засіданні від імені голови Вищої ради Юстиції, підписав документ, який іменувався “Ухвалою Вищої Ради Юстиції”. І в цьому документі, датованому 13 червням 2002 року, зазначається, що ВРЮ, розглянувши згадане звернення, ухвалила відкрити провадження про порушення присяги суддями й доручила провести перевірку викладених у зверненні Селиванова фактів.. самому Селиванову. Тобто тому ж, хто і ініціював відкриття провадження проти Федосенка і Бородіна! Тобто, прекрасно знаючи, що рішення про відкриття провадження стосовно суддів на засіданні Вищої ради сютиції 13 червня 2002 року прийнято не було, Ківалов підписав офіційний документ, що наяк не міг бути підписаним за відсутності відповідного рішення. Фактично мала місце службова підробка.
Взявши цей, фактично фальсифікований документ, Селиванов терміново їде у Харків, піднімає там усіх на вуха. Бородін, наскільки відомо з довідки, яку згодом Селіванов надав Вищій Раді Юстиції, заперечував проти перевірки, вимагав відповідних письмових повноважень.
Пізніше нам стало відомо, що перевірка все-таки відбулася. Що, звісно, призвело до ще більш напруженої ситуації у Вищій Раді Юстиції і це питання повторно стало на порядку денному чергового засідання ВРЮ. В результаті таки була набрана необхідна кількість голосів для відкриття провадження, однак позитивне голосування було датоване зовсім іншою датою, аніж 13 червня 2002 року! Селиванов, пригадую, досить туманно намагався пояснити на засіданні ВРЮ яким чином і навіщо він їздив до Харкова. Є інформація, що оригінал тієї ухвали від 13 червня 2002 року був згодом вилучений Ківаловим. Одним словом, довкола всієї цієї історії відбувалися досить неприємні речі.
-- Питання це, зрештою, було піднято й у парламенті.
-- Так, на підставі усіх цих подій з депутатським запитом до Генпрокуратури звернувся депутат Степан Хмара. У зверненні було докладно описано сам факт фальсифікації документів і аргументовано доведено упередженість у ставленні до Бородіна з боку деяких членів ВРЮ. Однак найголовніше це те, що в наявності – порушення закону, яке підпадає під ознаки кримінального злочину. Тому Хмара й просив перевірити все об’єктивно і неупереджено. Піскун, в результаті, комусь-таки дав доручення, але все це спустили на гальмах і до цього часу на депутатське звернення нема ніякої реакції.
Але факт лишається фактом – фальсифікація була. Більше того, існує документ – відповідь Ківалова депутату Добкіну, у якій чорним по білому написано, що, (цитую): “Ваше звернення щодо звільнення за порушення присяги з посади судді апеляційного суду Харківської області Бородіна М.М. розглянуто на засіданні Вищої ради юстиції 13 червня 2002 року. Прийнято рішення про відкриття провадження для перевірки викладених у зверненні обставин. Проведення перевірки доручено члену Вищої ради юстиції Селиванову…”
Однак навіть не підробка документів у цій ситуації є ключовим моментом. Справа в тому, що на мою думку й на думку ряду моїх колег, у Вищої ради юстиції не було й зараз не існує юридичних підстав для безпосереднього звернення до президента з поданням про звільнення з адміністративної посади Бородіна.
--Поясніть, будь-ласка, чому?
- Механізм призначення і звільнення суддів регулюється відповідним законодавством, в першу чергу – законами “Про судоустрій” та “Про Вищу Раду Юстиції”. В першу чергу слід звернутися до пункту 5 статті 20 закону “Про судоустрій в Україні”, в якій зазначається – голова суду, заступники голів апеляційних судів призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів та звільняються з посади президентом України за поданням голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади в порядку, визначеному цієї статтею, а також за ініціативи ВРЮ. Звісно, ніяких сумнівів у тому, що ВРЮ може ініціювати звільнення судді з адміністративної посади нема, але порядок звільнення лишається незмінним. Ініціювати Вища Рада Юстиції може, звернувшись до голови Верховного Суду України й така ініціатива потребує рекомендації Ради суддів України. Й по іншому тлумачити це питання просто неможливо – ми не вправі ігнорувати якусь з ланок цієї процедури. Перестрибуючи через голову Верховного Суду, приміром, або через Раду суддів України. З юридичної точки зору таке ігнорування ставить під сумнів дане рішення Вищої Ради Юстиції.
- А хтось іще, окрім вас і ваших колег з Вищої Ради юстиції, дотримується такої ж точки зору?
-- Цієї думки дотримуються і в Раді суддів України. На останньому засіданні Вищої Ради, яке пройшло зовсім недавно, 12 червня, був присутній голова РСУ В.Кривенко. Він і оприлюднив позицію Ради Суддів – закон чітко передбачає такий порядок і тому ВРЮ не може безпосередньо звертатися до президента про звільнення суддів з адміністративних посад.
І на останньому засіданні ВРЮ, розглянувши лист, який направила Рада Суддів України, члени Вищої Ради Юстиції фактично погодилися з позицією РСУ. Правда, чітко виписаного проекту рішення ВРЮ з цього приводу, яке вже було обговорене й узгоджене, ще нема. У первісному варіанті рішення ВРЮ пропонується лигше взяти до відома позицію у цьому питання Ради Суддів України й направити в Адміністрацію президента копію рішення Вищої ради Юстиції. А в усній формі було проголошено й обіцяно голові Ради суддів, що ВРЮ звернеться до голови Верховної Ради з тим, щоб депутати внесли відповідні зміни до діючого законодавства, аби більш чітко було виписано подібні моменти. Були пропозиції звернутися до Конституційного суду. Хоча я особисто вважаю, що тут ніякого тлумачення чекати не потрібно – все зрозуміло й із самого змісту закону.
- Яке ж продовження буде у всієї цієї історії?
- Продовження, на жаль, не дуже приємне. На підставі отого нелегітимного рішення ВРЮ порушена кримінальна справа проти Бородіна – за порушення, які начебто він допустив. Я маю право висловити власну думку – як людина, яка займалася політикою, була народним депутатом – за цим усім я бачу чиїсь політичні інтереси. В Харкові зараз триває дуже гостра політична боротьба з приводу обрання депутатів Харківської міськради. Цим пояснюється, можливо, й та динамічність і енергія, з якою деякі взялися до участі в перевірках, а потім до порушення кримінальної справи проти Бородіна. Однак слід відзначити принципову позицію судового корпусу – і Рада суддів Харківської області, і Рада Суддів України закликають керуватися лише законом, а не якимись корпоративними інтересами. Тим більше, є рішення Апеляційного суду Полтавської області, в якому говориться, що підстав, достатніх для порушення кримінальної справи проти Бородіна, яку порушила Харківська прокуратура, нема. Звісно, прокуратура не заспокоїться – вони, очевидно, звернуться до Верховного Суду, поставивши під сумнів ухвалу Полтавського апеляційного суду.
Я лише сподіваюся на те, що новий голова Верховного Суду буде займати не менш принципову позицію, що й його попередник і буде керуватися лише законом.
Ромову вела Галина Плачинда
"