Cпеціально не для Шарпа - Ірванця звинуватили в плагіаті!
07/03/2003 | Мінор
http://www.pravda.com.ua/archive/2003/july/2/h1.shtml
Олександр Ірванець vs Тетяна Толстая Знайдіть десять розбіжностей
Люба Шара
Є такий український письменник Олександр Ірванець і є така російська письменниця Тетяна Толстая. Вона кілька років тому написала книгу із дивною назвою "Кись". Він нещодавно надрукував книгу з не менш загадковою назвою "Очамимря". Роман Толстої пережив бум читацької уваги, має армію шанувальників, а повість Ірванця щойно вийшла з друку і тільки шукає шлях до свого читача.
"Очамимря" Ірванця має настільки оригінальний сюжет, що могла б претендувати на назву літературного "відкриття" року, якби не одне "але" - після її прочитання виникає враження, що книгу написано, те що називається, "за мотивами" "Кисі".
Тема апокаліпсису, звичайно, стара як світ. Тетяна Толстая своїм романом "велосипед не винаходила". "Кись" - це ще одна антиутопія - історія про життя людства після ядерної катастрофи. Однак, роман Толстої безсумнівно оригінальний, несхожий на своїх попередників.
Його оригінальність полягає у трьох речах: перенесені теми апокаліпсису на російській грунт, майстерна стилізація "під старовину" і безмежно дикий політ фантазії авторки в описі героїв і деталей побуту. Важко уявити, що два різних письменники можуть написати книги, настільки подібні за сюжетом і стилістикою.
У чому ж полягає схожість між книгами? По-перше, в сюжеті. У Толстої події розгортаються в поселенні під назвою Фьодор-Кузьмічськ (колишня Москва) – місті, яке дивом врятувалося після "Взрива", очевидно ядерного. В Ірванця сюжет розгортається у поселенні Град (за топонімічними назвами здогадуємося, що це Київ) – місті, яке пережило два "Спалахи", очевидно ядерні.
По-друге, роман і повість дуже схожі у визначенні істот, які дали назви обом книжкам. Слова "Кись" і "Очамимря" звучать по-різному, але означають подібні речі – напівміфічну істоту із давньоруських казок, що живе у лісах і полює на людей.
По-третє, у Толстої більшість з тих, хто пережили "Взрив", мають різного роду фізичні вади - "послєдствія". "А кто после взрыва родился, у тех Последствия ... всякие. У кого руки словно зеленой мукой обметаны, будто он в хлебеде рылся, у кого жабры; у иного гребень петушиный али еще что".
В Ірванця донька урядника Граду теж має фізичні вади - наслідки катастрофи - "мала дівчинка два тулуби, від пуповини починаючи, дві голови на двох осібних шиях, по парі рук – а при цьому лише одну пару ніг нижче пояса.... Після Спалахів часом такі діти незвичайні де-не-де народжуються".
Нарешті, книги Толстої й Ірванця споріднює стилізація "під старовину". У Толстої "Взрив" відкинув цивілізацію міста на багато століть назад. Більшість героїв "Кисі" спілкуються мовою чи то Київської Русі, чи то раннього московського царства. В Ірванця стилізація під давньоньоруські перекази переносить читача також у сиву давнину: тут і "Кнєзь", який керує містом, і "смерди", що йому прислуговують, і "десятники" з "волфами".
Є, щоправда, серед героїв Толстої і такі, які пережили "Взрив" без "послєдствій". Єдиним наслідком катастрофи для них стало безсмертя. Ці люди не старіють, а тому пам'ятають всі дивні слова, що існували до катастрофи: "могозин", "осфальт", "абразавание".
Серед героїв "Очамимрі" теж є такі, які пам'ятають старі часи: "хто б чув ті розмови... нічого-нічогісенько з них не второпав би. Слова незрозумілі: "мотори", "батареї", "бензин", "бартер", "вогнепалка".
Схожості між книжками, звичайно, менше, ніж між історіями про Пінокіо та Буратіно, або, скажімо, між чарівником країни Оз і його "побратимом" із казки про "смарагдове місто", проте запозичення очевидні. Книга Ірванця вийшла друком набагато пізніше за книгу Толстої, а тому можна припустити, що запозичення зроблені саме Ірванцем у Толстої, а не навпаки.
Ірванець, як людина далеко не остання в сучасній українській літературі, мабуть читав роман Толстої і не міг не розуміти, що повість, яку він пише, буде подібна до твору російської авторки.
Що ж сталося? Можливо, автори писали книги разом, а надрукували їх в різний час? Або тема апокаліпсису є настільки актуальною в сучасному суспільстві, що немає нічого дивного в тому, що з'являються два дуже подібні твори?
Чи можливо повість Ірванця є просто своєрідною адаптацією роману Толстої для української аудиторії?
Олександр Ірванець vs Тетяна Толстая Знайдіть десять розбіжностей
Люба Шара
Є такий український письменник Олександр Ірванець і є така російська письменниця Тетяна Толстая. Вона кілька років тому написала книгу із дивною назвою "Кись". Він нещодавно надрукував книгу з не менш загадковою назвою "Очамимря". Роман Толстої пережив бум читацької уваги, має армію шанувальників, а повість Ірванця щойно вийшла з друку і тільки шукає шлях до свого читача.
"Очамимря" Ірванця має настільки оригінальний сюжет, що могла б претендувати на назву літературного "відкриття" року, якби не одне "але" - після її прочитання виникає враження, що книгу написано, те що називається, "за мотивами" "Кисі".
Тема апокаліпсису, звичайно, стара як світ. Тетяна Толстая своїм романом "велосипед не винаходила". "Кись" - це ще одна антиутопія - історія про життя людства після ядерної катастрофи. Однак, роман Толстої безсумнівно оригінальний, несхожий на своїх попередників.
Його оригінальність полягає у трьох речах: перенесені теми апокаліпсису на російській грунт, майстерна стилізація "під старовину" і безмежно дикий політ фантазії авторки в описі героїв і деталей побуту. Важко уявити, що два різних письменники можуть написати книги, настільки подібні за сюжетом і стилістикою.
У чому ж полягає схожість між книгами? По-перше, в сюжеті. У Толстої події розгортаються в поселенні під назвою Фьодор-Кузьмічськ (колишня Москва) – місті, яке дивом врятувалося після "Взрива", очевидно ядерного. В Ірванця сюжет розгортається у поселенні Град (за топонімічними назвами здогадуємося, що це Київ) – місті, яке пережило два "Спалахи", очевидно ядерні.
По-друге, роман і повість дуже схожі у визначенні істот, які дали назви обом книжкам. Слова "Кись" і "Очамимря" звучать по-різному, але означають подібні речі – напівміфічну істоту із давньоруських казок, що живе у лісах і полює на людей.
По-третє, у Толстої більшість з тих, хто пережили "Взрив", мають різного роду фізичні вади - "послєдствія". "А кто после взрыва родился, у тех Последствия ... всякие. У кого руки словно зеленой мукой обметаны, будто он в хлебеде рылся, у кого жабры; у иного гребень петушиный али еще что".
В Ірванця донька урядника Граду теж має фізичні вади - наслідки катастрофи - "мала дівчинка два тулуби, від пуповини починаючи, дві голови на двох осібних шиях, по парі рук – а при цьому лише одну пару ніг нижче пояса.... Після Спалахів часом такі діти незвичайні де-не-де народжуються".
Нарешті, книги Толстої й Ірванця споріднює стилізація "під старовину". У Толстої "Взрив" відкинув цивілізацію міста на багато століть назад. Більшість героїв "Кисі" спілкуються мовою чи то Київської Русі, чи то раннього московського царства. В Ірванця стилізація під давньоньоруські перекази переносить читача також у сиву давнину: тут і "Кнєзь", який керує містом, і "смерди", що йому прислуговують, і "десятники" з "волфами".
Є, щоправда, серед героїв Толстої і такі, які пережили "Взрив" без "послєдствій". Єдиним наслідком катастрофи для них стало безсмертя. Ці люди не старіють, а тому пам'ятають всі дивні слова, що існували до катастрофи: "могозин", "осфальт", "абразавание".
Серед героїв "Очамимрі" теж є такі, які пам'ятають старі часи: "хто б чув ті розмови... нічого-нічогісенько з них не второпав би. Слова незрозумілі: "мотори", "батареї", "бензин", "бартер", "вогнепалка".
Схожості між книжками, звичайно, менше, ніж між історіями про Пінокіо та Буратіно, або, скажімо, між чарівником країни Оз і його "побратимом" із казки про "смарагдове місто", проте запозичення очевидні. Книга Ірванця вийшла друком набагато пізніше за книгу Толстої, а тому можна припустити, що запозичення зроблені саме Ірванцем у Толстої, а не навпаки.
Ірванець, як людина далеко не остання в сучасній українській літературі, мабуть читав роман Толстої і не міг не розуміти, що повість, яку він пише, буде подібна до твору російської авторки.
Що ж сталося? Можливо, автори писали книги разом, а надрукували їх в різний час? Або тема апокаліпсису є настільки актуальною в сучасному суспільстві, що немає нічого дивного в тому, що з'являються два дуже подібні твори?
Чи можливо повість Ірванця є просто своєрідною адаптацією роману Толстої для української аудиторії?
Відповіді
2003.07.03 | Тестер
Re: Мінору. Не по суті, але практично.
Ти не відповів відносн6о поїздки у Ржищев.Я ще сьогодны почекаю.
2003.07.03 | Мінор
Тестер! Що значить не відповів - згоден, їдемо
Зателефонуйте мені або напишіть милом щоб узгодити плани. Адреса активована.2003.07.03 | Anatol
Re: Cпеціально не для Шарпа - Ірванця звинуватили в плагіаті!
Не читав ні нового роману Ірванця (його Ровно\Рівне не дуже сподобалось, не думаю що новий роман буде краще), ні старого Толстої. Проте читав десь з десяток книжок, про які можна сказати за такою логікою, що автори сюжет взяли в них. Принаймні, той перелік "схожостей" Толстої та Ірванця і "оригінальності" Толстої на 80% повторюється у всіх. Чому саме Толстая, а не вони, не який-небудь черговий Кінг, може авторка нічого крім Толстої на цю тему не читала, чи не дивилась купи фільмів.Особливо вразив перший пункт "подібності"
> У чому ж полягає схожість між книгами? По-перше, в сюжеті. У Толстої події розгортаються в поселенні під назвою Фьодор-Кузьмічськ (колишня Москва) В Ірванця сюжет розгортається у поселенні Град (за топонімічними назвами здогадуємося, що це Київ)
2003.07.03 | Мартинюк
Це особливосты жанру
Якюи вони написали піратський роман то вони також були б подібні.Врешті добре що Ірванець не передирав Мариніну або Тополя.
А копії часом бувають цікавіші за оригінали. Ось наприклад "Скотський хутор Орвела" і подібний утвір , здається Костомарова, який був написаний набагато раніше.
2003.07.03 | Костя Порох
Скільки можна робити ГРУБИХ помилок???
"Плагіат" = передрук тексту авторства іншої особи ніж та, хто цю інформацію видає, без вказання істинного авторства.Немає! Немає! Немає ні копірайтів, ні патентів, ні ліцензій на ІДЕЇ!!!
Не існує ні в Україні, ні в США, ніде у цивілізованому світі.
ЧИ ЛЮБА ШАРА ЦЬОГО НЕ ЗНАЄ??? Мо, варто підняти свої конспекти з магістерки американського університету? Мо, варто взяти ЩЕ один клас з копірайту?
Короткий курс Intellectual Property 101: Порушення копірайту є передрук значної частини тексту або інших символів які є продуктом іншого автора, аніж той, хто їх друкує або розповсюджує, БЕЗ усної або письмової згоди істинного автора.
Наприклад, якби Майдан був під копірайтом і Майдан мав би копірайтівські права, то передрук статей Свистовича УП був би "платіатом".
Ще наприклад. Коли студент пише більше одного нетривіального речення з роботи, яка належить авторству іншої особи, це плагіат.
Ще приклад. Коли Литвин передирає значну частину статті Карортеса і друкує її ніби він сам автор, це плагіат.
Ще приклад. Коли "прохвесор" вербалізує ідею дослідження, і дає завдання своєму асистентові зробити роботу/провести дослідження, і потім друкує її ніби цей прохвесор є автором, це плагіат з боку "прохвесора".
***********************************************************
Ще одне. З приводу позначок (с). Мене вражає, скільки їх ставлять, неправдиво подаючи цей символ. Символ (с) у США означає тільки те, що авторство тексту є ДЕРЖАВНО ЗАРЕЄСТРОВАНИМ. За прибл 50 дол (?), кожна людина чи інституція може зараєструвати свій текст. Це дає їй змогу, при порушенні копірайту, в суді без додаткового доведення авторства вимагати відшкодування збитків. Таким чином, при порушенні копірайту, порушник автоматично платить якусь суму (здається, мін 300 дол) автору.
Якщо в США текст або інша інфо не зареєстрована, то це НЕ (с), і значок (с) на сайтах чи друкованій продукції означає НУЛЬ/ЗІРОУ.
Вся інша інформація, навіть незареєстрована, підпадає автоматично під захист законів про копірайт, але відшкодування в суді НЕ гарантоване законом.
2003.07.03 | Костя Порох
Перепрошую.
Люба Шара не робила закидів пану Ірванцеві щодо "плагіату".