07/05/2003 | chytach

дипломата:

ЗАХІДНО-СХІДНА МОВНА ПЛУТАНИНА: СПОСТЕРЕЖЕННЯ СПОГЛЯДАЧА З НІМЕЧЧИНИ

(http://www.zn.kiev.ua/nn/show/450/39208/)

Томас ЛЕНК

(перший секретар Посольства Німеччини у Києві)

Кілька тижнів тому на деяких веб-сторінках
української преси, що з?являється в Інтернеті,
подавався як ?сенсація? той факт, що
Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) не
запросила на свій ювілейний з?їзд з нагоди
140-річчя її існування українську партію зі
схожою за звучанням назвою. Звичайно ж ніякої
сенсації в цьому не було. Та й у відповідній
українській партії не відчувалося ніякого
особливого збентеження з цього приводу. І це
добре, бо є свідченням того, що сторони розуміють
одна одну. І там, і тут, у Берліні, добре знають,
що упаковка ? це одне, а зміст ? інше. І кожен
розуміє: якщо від сьогодні я почну називати себе
Джоном Траволтою і вдягатися, як він, то, попри
це, танцювати, як він, усе ж не зможу. Та й
очікувати запрошення з Голлівуду теж не
доводиться.

Німецькі соціал-демократи запросили на своє свято
просто-напросто представників тих політичних
груп, із якими вони підтримують контакти протягом
тривалого часу і чиї програмні й політичні цілі
вони ? принаймні в плані підходів ? поділяють:
такий уже він, механізм партійних контактів. У
цьому випадку ними стали пані Тимошенко, пан
Ющенко та пан Мороз. Це ? не ексклюзивний клуб
опозиційних партій. СДПН та інші німецькі
демократичні партії теж відкриті для контактів з
іншими українськими угрупованнями, які ?
принаймні за своїми підходами ? виступають за
правову державу, демократію і соціальну ринкову
економіку. При цьому приналежність до опозиції чи
уряду не відіграє ніякої ролі, як і назва цих
груп.