Відповіді

• 2003.07.07 | Роман ShaRP

  Re: Тотальний контроль, боятись нічого

  НеДохтор пише:
  > Але, чи не існує проблема в тому, що більшість актів про права людини, більшість конституцій були написані в той час (в цей час), коли тотальний контроль відсутній, або присутній в слаборозвинених формах і ще можливо зберігати баланс своєї часткової_свободи/часткової_підконтрольності. Ми не знаємо яке наше право, свободу порушує тотальний контроль.
  
  Сам закон є поновленням ганебної практики "прописки" (яка, наскільки мені відомо, не вітається міжнародними організаціями з захисту прав людини), і його я копав вже не раз.
  
  Я не знаю, нащо визначати свободу бути проти будь-чого. Це "просто свобода". Я пам*ятаю численні демонстрації у Британії проти подушного податку, наприклад, хоча податки теж, ніби , не входять у "порушення прав людини".
  
  > Але до цих пір немає чіткого означення права, свободи, котрі можуть універсально захистити від тотального контролю.
  
  Гм. Наскільки я знаю, існує (чи існувала) якась заборона на встановлення стеження, на прослуховування переговорів, і т.д. Як на мене, до заборони контроля місцеперебування тут рукою подати. Ми ж не "умовно-звільнені", що зобов*язані "відмічатися", чи як?
  
  Яке діло державі до того, де я зараз живу? Я вважаю, що я не повинен їй цього повідомляти, більше того, наскільки мені відомо, такої умови немає в багатьох країнах, і нічого -- живуть же якось.
  
  > Деякі терміни, деякі свободи (свобода слова, свобода зібрань, рівність перед законом, заборона катувань, ...), завдяки роботі правозахисників не потребують пояснень навіть для людей далеких від політики, чи пасивних взагалі.
  > imho, мусить бути таке ж зрозуміле означення свободи, котре б означало свободу, право не попадати в систему контролю.
  
  Як на мене, досить простого бажання. Просто в нас мало розвинена свобода як така.
  
  > Уявімо недалеке майбутнє де
  > - поважається наша свобода пересування (але повністю в комп'ютерній базі зберігається вся карта пересувань). Це нам допоможе у випадку розшуку пропавших без вісті, злочинців...
  > - поважається недоторканність житла і там ніхто не буде підглядати за нами, (але в транспорті, на тротуарах, магазинах ... відеокамери будуть передавати в комп'ютерну базу всі зафіксовані обличчя). Це допоможе знайти терориста за "фотороботом" складеним зі слів очевидців.
  > - відпечатки пальців, зразки сперми, крові, ... зберігаються в комп. базі
  > - всі наші грошові транзакції, їх розмір, місце, тип ... зберігаються в комп. базі
  > Таких прикладів можна придумати ще багато.
  > Приклади підібрані, щоб показати, що законодавчо виписані свободи, на сучасний момент не забороняють такі види контролю.
  > Але такі види контролю зовсім вже не фантастичні.
  
  Абсолютно не фантастичні.
  
  > Нічого подібного, поки нам не загрожує.
  
  Помиляєтеся. У фільмі "Ворог держави" досить нормально описані експерименти з контролем. На абсолютно сучасному рівні. А наша ДПА -- так це ж взагалі супер-пупер феномен контролю.
  
  > Поки. Але правозахисний рух має бути готовим до цього.
  
  Не просто правозахисний. Таку інформацію потрібно довести до відома кожного. Проте, на жаль, ніхто, крім правозахисників у тому не зацікавлений -- їх "старанно вберігають" від навіть самого посвячення у факт такої загрози.
  
  > Повертаючись до проекту закону "Про Державний реєстр фізичних осіб"
  вже сьогодні важко описати, чому чесний громадянин може не бажати бути елементом комп'ютерного реєстру. Звичайно, аргументи знайти можна (можливі помилки=збитки, стороннє використання ...), але навіть, якщо гарантовано (припустимо) нічого поганого не може статись, всерівно, imho, людина буде проти контролю.
  
  Мене вражає, бува, як часто "чорне" видають за "біле" у плані от таких от "суперових" ініціатив.
  
  Поставимо питання інакше: а чому чесний громадянин повинен бажати цього? Навіщо йому цей контроль, який накладає на нього додаткові обмеження, відповідальність, обов*язки? Що він за це отримує?
  Як на мене -- нічого.
  
  

  ---

  
  
  Ідучи далі, я б сказав, що слід відштовхуватися не від "прав-і-свобод"-як-абстрактної категорії, а таки від інтересів і свобод саме як інтересів людини. Тобто, питання має стояти не "яка це свобода", а "чи хочемо ми"....
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.07.08 | НеДохтор

    Re: трохи під іншим кутом

    Роман ShaRP пише:
    > ...>
    > Я не знаю, нащо визначати свободу бути проти будь-чого. Це "просто свобода". Я пам*ятаю численні демонстрації у Британії проти подушного податку, наприклад, хоча податки теж, ніби , не входять у "порушення прав людини".
    
    
    
    
    Погляньте трохи під іншим кутом.
    
    Мова не про "свободу бути проти будь-чого".
    Право на протест, на свободу слова, на зібрання ... вже вироблені людством добре означені письмово, законодавчо, їх може пояснити герменевтика.
    І саме ці захищені свободи дають в наведеному Вами прикладі право на демонстрації проти податків. Але вони не дають права не платити повну суму податків.
    
    
    Питання було: яка (поки чітко не означена) свобода дає право не бути зареєстрованим (наприклад в гіпотетичній базі "пересування громадян по території країни"). Питання не в тому, чи маємо право протестувати проти того, що нас реєструють в тій базі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.08 | Роман ShaRP

      у мене й без того інший кут

      НеДохтор пише:
      > Роман ShaRP пише:
      > Питання було: яка (поки чітко не означена) свобода дає право не бути зареєстрованим (наприклад в гіпотетичній базі "пересування громадян по території країни"). Питання не в тому, чи маємо право протестувати проти того, що нас реєструють в тій базі.
      
      Гм. Тоді я пас. Для мене досить простого небажання і протесту, того самого, що і у випадку із зайвим податком. Я не думаю, що то потребує додаткових обгрунтувань чи виправдань -- хай виправдовується протилежна сторона, ті, хто захотів додаткового навантаження/обмеження для громадян.
      
      Я вважаю, що думати в термінах бажань/небажань та інтересів більш чесно, ніж у термінах прав і свобод.
      
      Будьмо реалістами -- природа не визнає *прав*, у ній таких просто не існує. Ті *права*, що існують зараз -- результат бажань і дій, вони не з неба впали. Хтось їх захотів, хтось потурбувався, аби їх внесли до законів, і там, де ніхто не турбується про те, аби ці закони виконувалися -- вони і не діють.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.07.08 | НеДохтор

        Re: пройдений етап

        Роман ShaRP пише:
        >... Для мене досить простого небажання і протесту, того самого, що і у випадку із зайвим податком. Я не думаю, що то потребує додаткових обгрунтувань чи виправдань ...
        
        
        
        Тоді Ви віддаєте комусь іншому ініціативу, яким чином владнати конфлікт.
        
        
        Роман ShaRP пише:
        >
        > Я вважаю, що думати в термінах бажань/небажань та інтересів більш чесно, ніж у термінах прав і свобод.
        
        
        Один спосіб не підміняє інший.
        Етап процесу в "термінах прав і свобод" наступає після етапу в "термінах бажань/небажань"
        
        
        Ви самі про це дальше пишете
        
        
        Роман ShaRP пише:
        > Ті *права*, що існують зараз -- результат бажань і дій, вони не з неба впали. Хтось їх захотів, хтось потурбувався, аби їх внесли до законів, ...
        
        
        Стосовно теми цієї гілки:
        Небажання вже є, а яке тепер право чи свободу зафіксувати в законі?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.07.10 | Роман ShaRP

          Та невже?

          НеДохтор пише:
          > Роман ShaRP пише:
          > >... Для мене досить простого небажання і протесту, того самого, що і у випадку із зайвим податком. Я не думаю, що то потребує додаткових обгрунтувань чи виправдань ...
          
          > Тоді Ви віддаєте комусь іншому ініціативу, яким чином владнати конфлікт.
          
          ? не розумію.
          
          > > Я вважаю, що думати в термінах бажань/небажань та інтересів більш чесно, ніж у термінах прав і свобод.
          > Один спосіб не підміняє інший.
          > Етап процесу в "термінах прав і свобод" наступає після етапу в "термінах бажань/небажань"
          
          Гм... "права і свободи", повторююсь, просто оболонка для "бажань-небажань". Я думаю про суть, а не про оболонку. Можливо, я спрощую, але навіщо ускладнювати?
          
          > Стосовно теми цієї гілки:
          > Небажання вже є, а яке тепер право чи свободу зафіксувати в законі?
          
          1) щодо назви -- схиляюся до варіанту "приватності"
          2) щодо формулювання -- є багато чітко окреслених мінімальних вимог до даних, які зобов*язана подавати людина до державних чи приватних органів, або дій, до яких які державні чи приватні органи можуть вдатися стосовно людини. Обмеження щодо контролю будуть лише логічним продовженням цієї практики.
          
          Ми вже маємо свободу пересування (ну, принаймні, декларовану), або заборону на незаконне прослуховування розмов. До того залишилося додати заборону на незаконне стеження, або на незаконні вимоги документів, даних, і так далі.

• 2003.07.07 | Горицвіт

  Privacy.

  Так це називається, принаймні в США. Саме там іде зараз боротьба навколо цього. Уряд наступає буквально щодня. Осьо з останніх новин:
  
  
  http://www.wired.com/news/politics/0,1283,59471,00.html
  
  Urban surveillance system має складатися з сотень телекамер, які все на вулицях знімають і записують. Відмінність від теперішніх систем — розробники обіцяють автоматичне розпізнавання автомобілів і навіть людей і трасування їх пересування. Таким чином мають відслідковувати, звісно, терористів. Ще заявляється, що система буде автоматично впізнавати небезпечні ситуації.
  
  Зрозуміло, що це, м'яко кажучи, перебільшені обіцянки (наука ще до такого не дійшла), але сама тенденція ... на це виділяються гроші ... є готовність це ставити в містах...
  
  Ваше питання (чому це право (приватність?) треба відстоювати) — дуже цікаве і я не маю на нього готової відповіді.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.07.07 | DevRand

    як це чому -

    на рівні інстинкту: людині не подобається коли інформацією про її особисте (приватне) життя користуються(знають про неї) інші, так само
    як їй не подобається віддати свою зубну щітку іншій людині, особливо якщо цих інших - декілька тисяч (умовно).
    
    якщо говорити більш абстрактно, тоді так (ІМХО):
    приватні дані, доскональне вивчення звичок та, умовно кажучи, ланцюжків "сигнал- слюновиділення" конкретної людини - це дуже сильно підвищує загрозу "поневолень" у будь яких сенсах цього слова: наприклад досконально знаючи вас, контролюючі інститути зможуть керувати вашими політичними "рішеннями" або використовувати таку інформацію для виробництва товарів, що ви їх з великою вірогідністю будете купляти, навіть якщо вони вам насправді не потрібні.
    
    
    
    
    А взагалі я погоджуюсь, що приватність, право на приватне життя - це те про що питав НеДохтор, а також що це сильно пов"язане з свободою.
    Але треба подивитись, як це формулюється наприклад в америк. практиці:
    "право на приватне життя"?
    
    
    Ще одне можливе пояснення:
    колись я читав уривки з книги одного єврея, психолога за спеціальністю, який пережив концтабір Перше що робили нацисти, коли людина потрапляла у табір (для того щоб не було опору і щоб можна було без перешкод нищити десятки тисяч людей ): її повністю позбавляли всього приватного: (приватних речей, навіть самих невинних та маленьких, одягу, взуття і навіть імені, бо тебе робили НомерТакийТо, голили налисо для того щоб усі виглядали однаково, вдягали у однаковий одяг, який не дозволяв відрізняти жінок від чоловіків і всіх від жодного , не давали можливості залишатись надовго насамоті, щоб усвідомити себе як окрему людину - робили з людей біомасу, натовп, а не окрему, незалежну, індівідуальність що здатна утворювати групи спротиву з своїх товаришів та чинити опір )
    
    ланцюг тоді такий:
    втрата приватного життя -> втрата індивідуальності -> втрата навіть теоретичної можливості боротися за своє житття (тому що немає особистості - немає бажання її захищати)
    
    думаю, це є екстремальним прикладом того ж самого про що ми говорим, який дозволяє зрозуміти чому люди у більшості своїй інстинктивно не люблять, коли хтось позбавляє (обмежує) їх приватного життя
    
    думаю, схожі способи поневолення існують в будь яких яхжих закладах, типу тюрем і т.д.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.08 | НеДохтор

      Re: ще одна теза

      Хотів би виділити дві згадані Вами тези, з якими повністю згоден
      + додати ще одну.
      
      1.
      DevRand пише:
      > на рівні інстинкту: людині не подобається коли інформацією про її особисте (приватне) життя користуються(знають про неї) інші, так само
      > як їй не подобається віддати свою зубну щітку іншій людині, особливо якщо цих інших - декілька тисяч (умовно).
      ...
      
      2.
      DevRand пише:
      > не давали можливості залишатись надовго насамоті, щоб усвідомити себе як окрему людину - робили з людей біомасу, натовп, а не окрему, незалежну, індівідуальність що здатна утворювати групи спротиву з своїх товаришів та чинити опір )
      >ланцюг тоді такий:
      >втрата приватного життя -> втрата індивідуальності -> втрата навіть теоретичної можливості боротися за своє житття (тому що немає особистості - немає бажання її захищати)
      
      
      
      
      
      Цікаво, що словник подає перше значення слова "privacy" - саме як "залишатись на самоті", а вже потім "особисте", "приватне".
      
      
      Тепер трохи майже параної.
      Хотів додати що, можливо, присутнє ще одне інстинктивне відчуття.
      "втрата приватного життя -> втрата індивідуальності" можливі не тільки через уніфікацію маси шляхом "обтесування" кожної особи до простішого варіанту.
      
      Можливий ще один шлях (поки майже фантастичний) - створення окремої самостійної приблизної копії кожної особи. Можливо, ми інстинктивно відчуваємо кроки в цьому напрямку, коли негативно сприймаємо незалежне від нас існування
      
      - своїх фото в чужих людей
      - елементів комп'ютерної бази з нашими характеристиками
      - взагалі сторонніх об'єктів з нашими характеристиками
      - клонування
      - ...
      
      список можна продовжити, але також пригадались приклади
      - близнюки мають право служити разом в армії (цікаво як вони взагалі ставляться до багатьох речей в своєму житті)
      - в деяких релігіях було (є?) заборонено зображати людей
      - дуже рідко живим людям ставлять пам'ятники
      ...
      зупиняюсь, бо можна взагалі докотитись до якоїсь voodoo, але цікаво
      чи хтось погодиться з такою теорією.

  • 2003.07.08 | НеДохтор

    ?: границя приватності

    Горицвіт пише:
    > ...
    > Ваше питання (чому це право (приватність?) треба відстоювати) — дуже цікаве і я не маю на нього готової відповіді.
    
    
    
    Вже пізніше, після того, як допис вже був на Майдані,
    продовжував крутити в голові цю тему.
    Як не дивно (а може це і не дивно) багато було близьким до того, що прочитав в різних відповідях тут на Форумі.
    
    Так, "privacy", - це можливе означення, того, що постраждає від різних форм контролю.
    І її "privacy" (приватність?) можна (відкинемо поки питання "чому?") відстоювати.
    
    
    Але тоді на перший план може вийти питання де границя між
    "приватним" і "неприватним"(як його краще назвати?) життям.
    
    Інформація про місце проживання (приклад, котрий навів вище Роман ShaRP) - це частина "приватного", чи ні?
    А місце перебування? А фотографування на вулиці?
    
    
    
    Нашвидкоруч можна спробувати встановити такі два
    (напевно, можна придумати більше ніж два види, але поки нічого не придумується)
    види границі між "приватним" і "неприватним":
    
    - територіальний. Те що відбувається на своїй приватній території - приватне життя, поза - ні. Чи існує тоді приватне життя у бездомних?
    Важко визначити недоторканність житла, якщо воно не є приватним.
    Взагалі, взагалі людині буде надто тісно в таких границях приватності.
    
    - часовий. "Неприватне життя" триває тільки в той час, коли
    особисто погодились на обмеження приватності (наприклад знаходимось на роботі, на добровільній службі ...),
    або нас примушує виконання закону ( перебуваємо в ув'язненні, на обов'язковій службі ... тут мусить бути закінчений перелік). Все решта - життя приватне.
    Але, як тоді бути із законами, які приписують нам не тимчасове обмеження, а постійне (прописка, реєстрація, державний кордон ...).
    
    
    Питання залишається:
    як законодавчо означити те інстинктивне відчуття приватності(небажання поневолення), щоб його можна було (наприклад у випадку із реєстром фіз. осіб) так захищати, як зараз можна законодавчо захищати деякі інші свободи (наприклад свободу слова).
    
    Або простіше: що потрібно написати в нашій Конституції, щоб не стати приблизною копією елемента комп'ютерної бази.
    
    Я також поки не знаю простої відповіді.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.10 | Роман ShaRP

      ваше бажання.

      НеДохтор пише:
      > Горицвіт пише:
      > Але, як тоді бути із законами, які приписують нам не тимчасове обмеження, а постійне (прописка, реєстрація, державний кордон ...).
      
      У законах взагалі багато обмежень, досить часто ідіотських. Призначення демократії, як на мене, полягає ще й в тому, щоб обмежувати саміх обмежувачів, коригувати втручання держави в життя громадянина, захищати свої інтереси.

  • 2003.07.19 | НеДохтор

    >> Что такое приватность?

    Знайшов цікаву книгу на цю тему.
    Внизу коротенька цитата.
    
    Повний текст за лінком:
    http://www.hro.org/editions/privacy/
    
    
    
    http://www.hro.org/editions/privacy/02.htm
    
    --------------
    ...
    Приватность - фундаментальное право человека и находится в одном ряду с правом на жизнь и свободой убеждений. Специалисты двух общественных организаций, Electronic Privacy Information Center и Privacy International, в своем совместном исследовании предложили (условно, конечно) разделить приватность на четыре вида. Это:
    
    физическая приватность,
    территориальная приватность,
    информационная приватность (приватность персональных данных),
    приватность коммуникаций.
    ...
    --------------

• 2003.07.07 | Чучхе

  Проблема полягає також у відсутності в Україні правозахисників

  Так, маючи традиції правозахисного руху, в Україні наразі немає авторитетної сили, яка б сказала "так, це і це є порушенням прав людини". Виключенням є, можливо, харківська правозахисна група та ще Карташова. Інші структури типу Гельсінкі-90 є фіктивними утвореннями.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.07.07 | Shooter

    Як це нема? А Малєнков? (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.08 | Чучхе

      То публічний політик, як і, наприклад, Хмара

      Солженіцин колись писав, що невинно арештованому дуже важко зрозуміти з якого моменту потрібно починати опір несправедливості, яка твориться проти нього. Коли прийшли його забирати? Коли обшукали? Коли везуть в тюрму? На першому допиті? тощо.
      
      А ми всі проти утисків на пресу, але не знаємо, коли ж потрібно починати разом виступати проти них: коли вивели Сівковича з СТБ? Коли "Всеукраїнські відомості" прикрились? Коли убили Гонгадзе?
      
      Авторитетна в правозахисній діяльності людина, якби така була, мала б просто дати сигнал: "ось. до цього місця ми ще терпіли, але більше не будемо". Бо великий тиск на пресу складається з маленьких утисків, кожен з яких загалом не сприймається, як дуже значний. Нам потрібен авторитет, до думки якого ми могли б апелювати, а такого взагалі нема.

• 2003.07.09 | Горицвіт

  контроль крєпчає: наказ про перевірку міліцією ідент. кода

  Ліга передає:
  http://search.liga.kiev.ua/l_doc2.nsf/alldocact2/mn005379?OpenDocument
  
  ---------------------------
  
  З коментаря видно, що це новий контроль на основі якихось міліцейських баз даних і можливість обмеження прав (можуть не дати закордонний паспорт).
  
  Сам наказ я ще читав.
  
  ---------------------------
  
  МВД, Государственная налоговая администрация
  Приказ
  "Об утверждении Порядка взаимодействия Министерства внутренних дел Украины и Государственной налоговой администрации Украины при проверке достоверности идентификационного номера физического лица, обратившегося за оформлением паспорта гражданина Украины для выезда за границу"
  от 19.06.2003 N 647/303
  
  МВД и ГНАУ утвердили совместный приказ N 647/303, который касается порядка взаимодействия между этими органами при проверке достоверности идентификационного кода физического лица, которое обратилось за оформлением паспорта гражданина Украины для выезда за границу.
  
  Согласно этому документу, МВД и ГНАУ будут обмениваться информацией об идентификационных кодах через Главный вычислительный центр Единой государственной паспортной системы (который находится в структуре МВД) и Департамент автоматизации процессов налогообложения ГНАУ.
  
  Главный вычислительный центр формирует в файлы запросы с данными о гражданах и передает их по модему в Департамент автоматизации. А Департамент должен проверить эти данные в течение 3 дней (в стандартном режиме работы) или 1 суток (в срочном режиме), а потом отправить свой ответ в МВД.
  
  Подразделение по делам гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц МВД Украины при этом осуществляет дополнительную проверку на отсутствие ошибок оператора при перенесении информации с карточки физлица – налогоплательщика в запрос Главного вычислительного центра.

• 2003.07.10 | assert

  Re: Тотальний контроль, боятись нічого

  Даааас, самые мрачные фантазии, похоже, сбываются. Чип с интегрированным GPS в жопу, вот вам и вся свобода. За что боролись - на то и напоролись. Одно радует и согревает, что не в Европе жевем. Строгость законов компенсируется известно чем ...
  
  P.S. А вот интересно, предположим гипотетический случай "чип в жопе" у гражданина, принимает со спутника(ов) на несущей частоте F. Он приходит к гражданке и занимаются они сами понимаете чем . С какой линейной скоростью и амплитудой должен двигаться гражданин (вверх-вниз, для тех кто забыл как это), для достижения Допплеровского эффекта ? Ау, физики есть ? 145 школа ???
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.07.10 | Горицвіт

    Re: Тотальний контроль, боятись нічого

    А це буде розцінено як цілеспрямоване введенння в оману контролюючих органів!
    
    Фізиків почекаємо, вони є. Інтуїтивно здається, що можна підібрати параметри руху, при яких GPS-приймач зіб'ється і неправильно визначить координати.
    
    Воістину: рух — це свобода.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.10 | Олег Целуйко

      Не ми перші, не ми останні

      Але питання: створити чи ненайгірше може стояти, нажаль, гостріше. Тому для порівняльного аналізу хотів би запропонувати увазі громадськості "Введення та використання особистих ідентифікаційних номерів: питання захисту даних" (Звіт Комітету експертів Ради Європи із питань захисту даних, неофіційний переклад ХПГ-ж.Свобода висловлювань і приватність №4 ще за 1999р (!))
      
      
      "Дослідження підготовлено Комітетом експертів Ради Європи з питань захисту даних у межах повноважень Європейського Комітету правового співробітництва.
      
      Переклад зроблено Романом Романовим з брошури The introduction and use of personal identifcation numbers: the data protection issues. Strasbourg, Council of Europe, Publishing and Documentation Service, 1991, ISBN 92-871-1935-X
      ....
      Висновки
      
      Висновки та пропозиції, що слід узяти до уваги розробникам політики стосовно захисту даних та відповідальним за захист даних у контексті використання особистих ідентифікаційних номерів.
      
      Як показує проведений аналіз, введення та використання особистих ідентифікаційних номерів не є беззастережним питанням ні в країнах, що вже мають великий досвід їх застосування як універсальних багатоцільових ідентифікаторів чи вузькоспеціалізованих ідентифікаторів, ні в країнах, які відмовилися від введення універсальних ідентифікаційних номерів. Принаймні уважне порівняння ціни (з точки зору проблем захисту даних/приватності) та переваг (з точки зору підвищення ефективності управління й зменшення фінансових витрат за допомогою особистих ідентифікаційних номерів) є необхідною частиною обговорення кожної моделі.
      
      Такий аналіз ціни/переваг міг би грунтуватися на таких факторах:
      
      Там, де система ідентифікаційних номерів уже діє, слід запровадити обмеження на їх використання, щоб забезпечити необхідний баланс між приватністю та ефективністю адміністративного управління. Такі обмеження можуть бути у вигляді засобів правового контролю, що здійснюється шляхом втручання незалежних органів, таких як Уповноважені з захисту даних, або законодавчо обумовлених правил застосування особистих ідентифікаційних номерів державними органами. Законодавство щодо захисту даних може передбачати засоби контролю за використанням особистих ідентифікаційних номерів органами державної влади. Це один із можливих шляхів, який схвалено певними країнами. Однак відсутність окремих положень щодо застосування особистих ідентифікаційних номерів органами влади у законодавстві про захист даних не виключає надання відповідних повноважень органам нагляду, що створені у відповідності до його норм. Це, зрештою, стосується випадків, коли особистий ідентифікаційний номер є ключовим елементом обробки даних. Збирання, зберігання та застосування персональних даних може здійснюватися на основі особистого ідентифікаційного номера. Обмін інформацією баз даних, як уже було показано, значно спрощується за допомогою особистого ідентифікаційного номера. На більш простому рівні особисті ідентифікаційні номери самі складають персональні дані. Одним словом, посадові особи та органи, що займаються питаннями захисту даних, можуть здійснювати функції нагляду та вирішувати питання щодо регулювання у використанні особистих ідентифікаційних номерів.
      
      Там, де універсальні чи багатоцільові особисті ідентифікаційні номери вже існують або передбачається їх введення, необхідні правові механізми захисту. По-перше, вони мають бути законодавчо обумовленими. Їх використання слід чітко визначити в межах законодавства. Там, де немає правових підстав для вимог до особи повідомляти свій ідентифікаційний номер, їй має бути роз'яснено право безперешкодно відмовитися від надання такої інформації. Такий принцип міг би бути частиною законодавчої бази для введення та використання особистих ідентифікаційних номерів.
      
      Необхідним є створення правової бази для введення та використання універсальних чи багатоцільових особистих ідентифікаційних номерів як гарантії того, що вузькоспеціалізовані особисті ідентифікаційні номери не будуть вживатися поза межами запланованого застосування, що може призвести до їх загального використання в усіх сферах без необхідного публічного обговорення та законодавчої бази, що має створити умови для введення універсальних ідентифікаторів. Маючи це на увазі, слід бути обережними, щоб гарантувати обмеження у застосуванні спеціалізованих особистих ідентифікаційних номерів виключно визначеною сферою. За відсутності відповідних правових норм, особа не повинна бути примушена повідомляти свій особистий ідентифікаційний номер, якщо його використання в цій сфері не передбачено. Знову ж таки, особі має бути забезпечено право безперешкодно відмовитися від повідомлення свого особистого ідентифікаційного номера. Фактично, слід визнавати незаконною будь-яку вимогу надати інформацію про особистий ідентифікаційний номер з боку приватного чи державного органу, якщо це безпосередньо не передбачено законом.
      
      Звірення чи обмін інформацією між базами персональних даних з використанням особистих ідентифікаційних номерів заслуговує особливої уваги. Окремий контроль та засоби захисту слід встановити у використанні особистих ідентифікаційних номерів, щоб запобігти наданню державним органам надмірних повноважень. Будь-які спроби пов'язати між собою бази даних різних структур державного апарату повинні відбуватися відкрито. Обставини, за яких можливий обмін інформацією між базами даних державних органів, мають бути заздалегідь відомими. Для таких дій повинні бути законні підстави, наприклад, згода органу, що займається питаннями захисту даних.
      
      Оскільки особисті ідентифікаційні номери передбачені для ідентифікації осіб, то вони самі по собі є персональними даними. Тому вони повинні відповідати принципам якості даних. Цей фактор згадувався при розгляді повноважень посадових осіб та органів з питань захисту даних стосовно нагляду за використанням особистих ідентифікаційних номерів приватними та державними структурами. Проте здається, що їх введення та використання має забезпечувати права та засоби захисту суб'єкта даних, у відповідності до закону про захист даних. Можна запропонувати, щоб особи, наприклад, мали право змінити склад свого особистого ідентифікаційного номера, якщо він уже не відповідає реальному статусу власника номера. Наприклад, якщо особистий ідентифікаційний номер відображає громадянство чи сімейний стан його власника, то у випадку зміни громадянства, одруження або розлучення цій особі повинно бути гарантовано можливість змінити свій особистий ідентифікаційний номер. Такий номер не може бути складено таким чином, що дозволяє використання чи висвітлює вразливі дані. Особистий ідентифікаційний номер не повинен відображати національність, етнічну належність власника тощо. Більше того, необхідно спробувати складати особисті ідентифікаційні номери таким чином, щоб вони взагалі не містили в собі персональних даних. Наприклад, перевагу можна віддати використанню послідовних або „чистих“ номерів. Але якщо все ж таки особистий ідентифікаційний номер містить у собі персональні дані, то необхідно не допустити неадекватного його використання.
      
      Особистий ідентифікаційний номер має складатися таким чином, щоб це було зрозуміло його власникові. Він не повинен кодуватися так, щоб власник не міг зрозуміти зміст чисел або літер, які складають номер.
      
      Особа має бути проінструктована про те, як користуватися та зберігати у безпеці особистий ідентифікаційний номер, аби уникнути його небажаного застосування третіми особами.
      
      Подаючи ці пропозиції, розробники обмежилися лише розглядом різних типів особистих ідентифікаційних номерів. Проте вони свідомі того, що інші види ідентифікаторів (ім'я, адреса тощо) можуть дозволяти посадовим особам державних органів проводити звірення різних баз персональних даних. Здається, такий спосіб зв'язку між базами даних спричинює ті ж самі проблеми стосовно індивідуальних прав та свобод. Згідно із вищенаведеними принципами щодо гарантій правового захисту та відкритості у випадку обміну інформацією між базами даних, а також із принципами функціонального розподілу, бажаним є використання ідентифікаторів, в основі яких не лежить особистий ідентифікаційний номер.
      
      Розробникам також відомі нові засоби ідентифікації осіб. Наприклад, отримання відбитків пальців із застосуванням генетики, засоби голосової ідентифікації тощо. Розробники дійшли висновку, що стосовно цих нових видів ідентифікаторів їх введення та використання має відбуватися особливо обережно. Зокрема, попередньо варто проводити громадське обговорення, щоб знайти баланс між очікуваними перевагам від їх застосування та приватністю."
      
      http://www.khpg.org/index.php?au=0117990405
      
      З повагою,
      Олег Целуйко

  • 2003.07.10 | НеДохтор

    Re: semiGPS

    assert пише:
    > Даааас, самые мрачные фантазии, похоже, сбываются. Чип с интегрированным GPS в жопу, вот вам и вся свобода.
    
    
    Торетично:
    
    поки ще в ж... нічого не вставили, і відповідні чіпи чекають своєї потенції
    
    вже зараз, можна відслідковувати в кожен момент часу, яка саме сота оператора моб.зв'язку обслуговувала моб. телефон з таким-то номером. Таким чином приблизну карту пересувань моб. телефону (а найчастіше це відповідає пересуванню його власника) можна складати вже сьогодні. Для точнішого результату можна порівнювати рівні сигналу зафіксовані з моб.телефону сусідніми сотами ...
    
    Це навіть без спеціального обладнання.
    Звичайно можуть бути більш складні варіанти пеленгу моб.телефону (згадайте одну з версій знищення Дудаєва).
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.10 | Горицвіт

      Re: semiGPS

      Отож.
      
      Хто знає, який розмір GSM-комірки?
      
      Телефонів можна мати кілька, анонімних, часто міняти.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.07.10 | chytach

        Оце й буде українська демократiя? (-)

      • 2003.07.10 | НеДохтор

        Re: semiДРФО

        Також, що стосується обговорення закону про
        "Державний реєстр фізичних осіб".
        
        Насправді реєстр з такою назвою вже існує.
        Достатньо пошукати в Інтернеті згадування "ДРФО" і знайдемо купу згадувань цього реєстру. Саме в ньому зафіксовані "Ідент. номери фіз. осіб." котрі тепер багато де треба пред'являти.
        
        Чи маємо ми можливість перевірити які ще відомості є в тому реєстрі?
        
        Тобто при обговоренні закону варто мати на увазі, що це вже більше схоже на спробу узаконення post factum.

    • 2003.07.10 | Горицвіт

      радіо-мітки

      зараз уже впроваджуються. Виробники, наприклад, автошин, ставлять. Одягу — починають ставити чи збираються. Це не GPS-приймач (це поки що велике і потребує живлення), а малесенька схемка, яка живиться від спеціального випромінювача, як тількит потрапляє в його зону дії (пару метрів), то передає свій унікальний номер.
      
      Якщо розставити такі сканери, скажімо, на перехрестях доріг, на вході в метро, — то можна досить ефективно слідкувати. А прив'язати ID костюма (чи коліс) до вашої персони можна при оплаті карточкою в магазині.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.07.10 | НеДохтор

        Re: мітки CPU

        Хто пам'ятає чим закінчилась спроба Intel надати можливість системам ідентифікувати сер.номер процесора.
        
        Здається, зійшлися на тому, що потрібно надати користувачу можливість блокувати таку функцію. Під тиском чиїх і яких аргументів вдалося досягти такого компромісного рішення? Чи просто побоялись програти конкурентам в кількості покупців?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.07.11 | Горицвіт

          Коротка історія Intel Pentium III Processor Serial Number

          http://www.cdt.org/privacy/issues/pentium3/
          
          
          In January, 1999, Intel announced that all new Pentium III processors would include a unique identifier, the Processor Serial Number (PSN).
          Although Intel made a utility available to consumers that would allow the consumer the choice of enabling or disabling the PSN, it was shown that rogue web sites were able to access the PSN, even if the PSN were diabled. The PSN has the potential to transform the World Wide Web from a largely anonymous environment into one where individuals are expected, or even required, to identify themselves in order to participate in online activities, communicate, and make purchases.
          
          On Febuary 26, 1999 several privacy and consumer groups jointly filed a complaint against Intel with the Federal trade Commission. Dominant chip maker Intel decided to move forward with its new Pentium III chip with an identifying serial number that could be used to track computers across the Internet. CDT, other privacy advocates, and security experts have objected. CDT asked equipment manufacturers for information about how they plan to implement the ID feature.
          
          On April 8, 1999 privacy and consumer groups filed a supplemental complaint against Intel. Following initial discussions with the FTC, a supplement to the complaint against Intel's Pentium III Processor Serial Number has been filed. The Supplement details the potential harm to consumers - in particular children and teens - posed by the Processor Serial Number. It also discusses key differences between Processor Serial Number and existing identifiers on the Internet.
          
          In late-April, 2000, Intel quietly let it be known that future processors, starting with the Williamette family of processors, would not include the Processor Serial Number. Pentium-III processors still have the PSN installed.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.07.11 | НеДохтор

            Re: дякую! (-)

• 2003.07.11 | Горицвіт

  до речі, Центр демократії і технології:

  http://www.cdt.org/
  
  Тільки що натрапив. Виглядає цікаво, треба буде дослідити, що в них там є.

• 2003.07.11 | Горицвіт

  про реєстр

  Реєстр має бути. А саме: список громадян. Окремо — список негромадян (коли в'їхав-коли виїхав).
  
  Всі інші дані (сімейний стан, прізвище дружини, ...) — це вже зовсім інше. Це приватні дані, які не стосуються мого статусу як громадянина. Тим більше місце проживання (кому яке діло).
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.07.11 | chytach

    А от уявiть собi, що хтось Вас вiзьме i викреслить зi списку

    громадян? Що тодi? Пам`ятаєте iсторiю про людину, яку
    випадково "поховали", а потiм лише завдяки втручанню найвищих
    iнстанцiй "вiдродили" на цьому свiтi. Думаю, Ви легко можете собi
    уявити, скiльки нервiв, грошей i принижень доведеться витерпiти
    сотням тисяч, якщо не мiльйонам українцiв, щоб задовольнити
    ту жагу до "уловлєнiя всєленной" (Салтиков-Щедрiн), яка так
    властива нашiй бюрократичнiй системi.
    
    Вибачайте за нахабство, але гадаю, спокiйне сприйняття таких
    законопроектiв - це укорiнене в нас пост-совiцьке рабство.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.07.11 | Горицвіт

      річ в тому, що реєстр уже давно існує

      згадайте прописку.
      І довідки треба на кожному кроці брати в ЖЕКу, і їх можуть не дати і т.п. — тобто проблема, про яку ви пишете, уже існує в теперішній системі. І, очевидно, буде існувати і після прийняття закону про реєстр і створення електронного реєстру.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.07.11 | chytach

        Ну так цю систему ламати треба, а не пiдсилювати. (-)

      • 2003.07.11 | Горицвіт

        з другого боку

        треба уникати централізації і монополізму інформації. Реєстр не повинен бути єдиним, і якщо щось не так, то є записи про ваше народження, про те, що ви вчилися в такій-то школі і в такому-то університеті, ходили в такий-то спортзал і т.п. Там свідки і т.п.
        
        
        Взагалі, в чому тут суперечність. З одного боку, є в суспільстві ситуації, коли вам треба себе ідентифікувати. Для цього потрібні якісь системи. Причому зараз все об'єднується, стандартизується і електронізується, тобто така інформація хоче циркулювати і концентруватися.
        
        З другого боку, такі системи можуть сконцентрувати про вас надмірно велику інформацію.
        
        Як подолати суперечність?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.07.11 | chytach

          Я можу сказати лише одне: у демократичному суспiльствi мова може

          йти лише про максимальне обмеження держави у запровадженнi таких речей. А у нас як у тому анекдотi: коли партiя сказала, що всi повиннi повiситися, то єдине запитання було, чи на своїй мотузцi, чи профком видасть .

        • 2003.07.11 | Горицвіт

          вихід

          законодавчо заборонити об'єднувати різні бази даних.
          
          І строго за цим слідкувати. Спокуса велика: об'єднайте паспортні записи, банківські, податкові, записи автоінспекції, медицини, телефонних компаній, ... — це тільки найбільш легальні і ті, що вже існують, — і зможете таку інформацію серйозно продавати: рекламним фірмам, рекетирам, конкурентам, ...
          
          Заплатив по карточці і — хлоп — маєш доступ, як колись показували в фантастичних бойовиках.
          
          Але шановний chytach, щоб пояснити це все в нашій країні, треба розробити серйозну аргументацію. Ви ж бачите, що робиться, за які закони недавно голосувала навіть опозиція. Не тому що вони погані, а просто не розуміють.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.07.11 | chytach

            Згоден з останнiм iз Ваших тверджень: що треба виховивати

            громадянську свiдомiсть. А запропонований Вами вихiд, насправдi є лише аргументом (i досить сильним) на користь того, чому не слiд взагалi допускати створення таких баз даних. Бо, як Ви розумiєте, саме кримiнальнi структури об`єднають цi бази першими. I який простiр тут для шантажування, вимагання i iнших злочинiв - навiть найбуйнiша фантазiя не передбачить.

  • 2003.07.11 | Горицвіт

    електронний реєстр несе ряд нових проблем

    пишеться в цій статті про наміри Британського уряду перейти на електронний реєстр громадян:
    
    http://www.guardian.co.uk/online/story/0,3605,994662,00.html
    
    Серед них: електронні записи легше підробити, електронні записи потребують постійної кваліфікованої підтримки, тоді як паперові можуть лежати собі роками.

  • 2003.07.16 | НеДохтор

    >> «Социальная карта москвича».

    Цілком можливо, що московський досвід комусь сподобається в Києві,
    тому даю передрук коротенької статті.
    
    Також можна почитати про більш
    глобальний план "Электронная Москва" ( http://www.el-mos.ru/ )
    
    
    
    
    
    http://www.mmonline.ru/shownews.php3?topic=18,29&mid=2159
    
    ---------------------
    05.03.2003 14:05 За москвичами будет установлен тотальный контроль, начнут со студентов и школьников
    
    За москвичами будет установлен тотальный контроль. А потом и за остальными. Планируется, что в 2003 г. более 2 млн. москвичей получат пластиковую карту «Социальная карта москвича». Ее можно использовать как идентификационное учетное и универсальное платежное средство. Город уже выделил из бюджета на эти цели 35 млн. рублей. Примерно столько же инвестировал эмитент карт. Эта акция является часть программы «Электронная Москва», а сама программа, в свою очередь, лишь частью большой программы «Электронная Россия». В дальнейшем опыт, полученный в г. Москве, предполагается распространить на другие субъекты федерации. Сейчас аналогичные проекты готовятся или уже начаты не только в Москве, но и в Московской области и трех других российских регионах. Таким образом, планируется, что вслед за москвичами подобные карты получат и остальные россияне. Но мало кто знает о всех возможностях этих карт...
    
    Уже роздано свыше 100 тысяч карт – в Зеленограде и ЮВАО. На безвозмездной основе были обеспечены льготные категории населения — пенсионеры и учащиеся ряда школ и Вузов.
    
    Карточка несет более 10 приложений, в частности — банковское, и приложения для оплаты проезда в Московском метрополитене. Cтруктура памяти пластиковой карты разделена на 16 секторов, емкость памяти чипа составляет 1 Kb. Каждый из секторов защищен специальным кодом и, соответственно, предназначен для считывания в устройствах Московского метро, Мосгортранса, Московской железной дороги, Московского городского фонда обязательного медицинского страхования, городских структур социальной защиты населения, ряда предприятий торговли и связи.
    
    Интегратором проекта, отвечающим за разработку пластиковых карт, выступила компания «Розан Файнэнс». По словам заместителя генерального директора этой компании - Леонида Быстрова, емкость памяти карты будет увеличена с 1 до 4 Kb с соответствующим ростом числа секторов. Таким образом, по словам Валентина Паджева, представителя департамента экономической политики и развития города Москвы, «карта позволит предоставлять огромное количество услуг интегрировано» и может использоваться для учета предоставленных льгот, расчетов, оплаты проезда, в качестве банковской, то есть как универсальное платежное средство и т.д.
    
    По словам Дмитрия Домарева, главного специалиста отдела новых проектов и технологий Банка Москвы, первая международная сделка с использованием этой пластиковой карты была зарегистрирована еще в августе прошлого года, а самая отдаленная на текущий момент — в поселке Листвянка Байкальской области.
    
    Уже сам факт вычисления этих операций говорит о том, что обладатели таких карт добровольно или по незнанию становятся объектом тотального наблюдения – прослеживаются все их перемещения на различных видах транспорта, все покупки с использованием карты, все банковские операции.
    
    27 февраля в Москве уже проходил научно-практический семинар «Социальная карта москвича: состояние, проблемы, перспективы развития». На нем возник вопрос о возможной утечке конфиденциальных персональных данных. Так, участник семинара Александр Зубарев, советник инспекции Гостехкомиссии России, отметил, что «нет понимания в масштабе и сложности необходимых мероприятий, связанных с безопасностью. Несмотря на то, что эта тема была затронута почти во всех докладах, пока нет комплексности, и проблему еще надо описать».
    
    Создается полное впечатление, что деньги выделены, более того, уже распределены между счастливчиками, проект запущен на всю катушку, а о безопасности секретной информации только стали задумываться!
    
    Еще одним вопросом к этой акции является очевидное посягательство на свободу личности. Ведь получается, что теперь каждый ваш шаг может быть отслежен – когда, куда и зачем вы ездили, сколько потратили, и соответствуют ли расходы вашим доходам. Как отметил в своем выступлении депутат Мосгордумы Степан Орлов, сейчас полностью отсутствует законодательная база для подобной социальной карты, без движения лежит в Госдуме закон о персональных данных. Есть, конечно, рамочный закон, постановления и распоряжения правительства города. Пока только они определяют все действия на правовом поле. В связи с этим, по мнению Степана Орлова, Мосгордуме необходимо будет активно взяться за разработку соответствующих законопроектов.
    
    Более того, проблемы на правовом поле возникли уже при подготовке проекта «Социальная карта москвича». По словам Валентина Паджева - «одним из первых к ним обратился представитель Минюста со словами «Москва создает свою платежную систему, а она, вообще-то нарушает право граждан на перемещение…»
    
    SecurityLab.ru
    ---------------------

• 2003.07.12 | Горицвіт

  широкі плани впровадження радіо-міток (RFID)

  Є організації, які планують оснастити цими мітками буквально все, і моніторити через інтернет. Звісно, з добрими намірами. Про це стаття:
  
  http://theregister.co.uk/content/55/31654.html
  
  Хоча швидке і масове впровадження загальмувалося: мережа супермеркетів Wal-Mart призупинила ввведення RFID у себе. Може, злякалися протестів, а може, чіпи поки що дорогі.

• 2003.07.14 | Горицвіт

  анонімним грошам кінець?

  Європейський центральний банк планує ввести радіо-мітки в банкноти, щоб боротися з підробками. Начебто підписано угоду з Hitachi. Хоча сторони офіційних коментарів не дають.
  
  Групи захисту приватності вказують, що при добрих намірах (захист від фальшивок) нова технологія легко може бути використана проти людей. Це пов'язано з тим, що номер банкноти стане дуже легко визначати автоматично. Тому можна слідкувати за всіма покупками конкретної людини.
  
  Інші коментатори відзначають технічні проблеми, які поки що стоять на шляху. Одна мітка начебто коштує від 0.2-1.0 $, тому вводити її в купюри малого номіналу невигідно. По-друге, товщина мітки 100 мікрон, а товщина теперішніх євро 80 мікрон, тому доведеться міняти дизайн. І по-третє, напівпровідник, яким власне і є мітка, нестійкий до прямих сонячних променів і до пральної машини.
  
  Також звертається увага, що відсутнє законодавче регулювання всіх цих питань трасування, моніторингу і приватності. Що збільшує можливість зловживань.
  
  Див. статтю:
  http://www.wired.com/news/privacy/0,1848,59565,00.html
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.07.14 | Адвокат ...

    Ну, як до пральної машини та мітка не стійка,--

    то хай їй грець! Нехай уводять, все одно велика евро- атлантична пральня Україна все випре та й відпрасує,