Шістаки з УТН пояснили - журналіста замовив Лазаренко
07/16/2003 | Мінор
Титанічним зусиллям волі намагаюсь не матюкатись, щоб спокійно переповісти.
Вчора УТН передало, що загиблий журналіст проходив у справі Павла Лазаренка, який вкрав .... млн доларів, свідком. 1/3 репортажу розповідала про Лазаріні, 2/3 про журналіста. Висновок мали зробити глядачі.
Висновок - в УТН можуть працювати тільки останні нешкрябані свині, але нічого все те їм пригадається. Гарантовано.
Вчора УТН передало, що загиблий журналіст проходив у справі Павла Лазаренка, який вкрав .... млн доларів, свідком. 1/3 репортажу розповідала про Лазаріні, 2/3 про журналіста. Висновок мали зробити глядачі.
Висновок - в УТН можуть працювати тільки останні нешкрябані свині, але нічого все те їм пригадається. Гарантовано.
Відповіді
2003.07.16 | Анатолій
Почекаймо но суду над Лазаренко, тоді все багно
спливе! І це точно. Гадаю, що нам прийдеться дякувати американцям, як сьогодні іракці дякують їм за допомогу у вигнанні Саддама. Отже, наш Саддам, гадаю, не буде знати куди тікати від американського суду та від показань Лазаренка.Трохи почекаймо.
Анатолій
2003.07.16 | Мінор
Остання стаття Єфремова - "Боюся безглуздої смерті"
http://www.telekritika.kiev.ua/news/?id=9537&print=yes15.07.2003 15:50
Володимир Єфремов: “Боюся безглуздої смерті”
ІМІ
Сьогодні загинув співробітник ІМІ Володимир Єфремов. На сайті Інституту масової інформації викладена стаття Володимира Єфремова, опублікована в “Голосі України” та на сайті ІМІ ще 13 жовтня 2001 року. Саме ця стаття є ще одним підвердженням того, що загибель журналіста була невипадковою.
"Уперше за тридцять років журналістського стажу пишу через те, що боюся. Боюся безглуздої смерті. Але ще більше боюся, що її потім спишуть на випадкову "зустріч з наркоманами", банальне "вбивство з метою пограбування" або чергову "трагічну автокатастрофу"...
Пишу через те, що мені й моїй родині не просто погрожують - нас уже почали жорстко пресингувати. Поки що економічними палицями, які залишили нас практично без засобів до існування. Дружину півроку тому шантажем і погрозами змусили звільнитися з нашої радіокомпанії "за власним бажанням", не допрацювавши до пенсії. Мене нещодавно попередили про звільнення "за скороченням штатів".
"Скорочення" - спірне. Вже взяли на роботу іншого, поступливішого журналіста. А мене -головного редактора і засновника Дніпропетровського мас-медіа-холдингу "Собор" -звільняють через те, що я намагався протистояти запроваджуваній у нас тенденційності та фактичній диктатурі нового співзасновника - хазяїна Великої Труби.
...Холдинг народився 1990 року, ще в СРСР. Я працював тоді заступником головного редактора обласної партійної газети "Днепровская правда" і був депутатом облради. На той час усі газети були або партійні (партія була лише одна - КПРС), або комсомольські, піонерські чи профспілкові. За моєю ініціативою облрада заснувала газету "Собор" - мабуть, одне з перших у країні видань, офіційно оголошене позапартійним. Мене на сесії депутати обрали головним редактором. Уже з перших номерів "Собор" надав свої сторінки активістам різних політичних сил, представникам церкви...
Розповідаю про це для того, щоб підкреслити: як професійний журналіст я глибоко переконаний, що засоби масової інформації мають інформувати про всі аспекти політичного життя в країні - нікого не випинати і нічого не замовчувати.
Мені не подобається, коли пресу називають "четвертою владою". Згідно з азбукою демократії, четверта влада - це влада громадської думки. А преса - лише виразник цієї думки в усій її повноті та різноманітності.
Саме з цієї позиції визначалася політична спрямованість заснованих нами ЗМІ. І це дало досить позитивні результати. В 1997-му "Собор" об'єднував уже дві газети, дві радіокомпанії, телеканал, який міцно утримував перший рядок у регіональному рейтингу, інформаційні та рекламні агентства. Восени того ж року з Києва до Дніпропетровська повернувся і знову приступив до виконання обов'язків голови облради П. Лазаренко.
Коли проти нього ополчилися всі офіціозні та підневільні засоби масової інформації, я вважав своїм обов'язком надати йому змогу висловлювати свою точку зору. На мій погляд, саме так належить чинити журналістам у цивілізованому суспільстві. Але...
Через тиждень після виборів 1998-го в нас розпочалися численні перевірки. Хто тільки не приїздив: генеральна прокуратура, обласна, податкові та ще якісь інспекції усіх рангів. З квітня по грудень у нас було проведено понад п'ятдесят перевірок, звірок, оглядів, вилучень та ін. Закінчилося тим, що проти мене порушили кримінальну справу "за фактом нецільового використання кредиту", який було ще 1996 року повернуто банку сповна, а наш 11-й канал через "неповне оформлення ліцензії" від'єднали від ефіру. "Почесний голова Дніпропетровської облради" на той час зник за океаном разом з обіцянкою компенсувати всі витрати на рекламу "Громади", так звані зустрічні перевірки налякали рекламодавців, і ми опинилися в борговій ямі.
У цій, здавалося, безвихідній ситуації спочатку один, потім другий, третій мої знайомі порадили мені звернутися по допомогу до Віктора Пінчука. Я був з ним знайомий. У 1994-му, коли він разом з Юлією Тимошенко очолював корпорацію "Співдружність", ми зустрілися втрьох у нас у редакції і обговорювали варіанти спільних бізнес-проектів. Підкреслюю: йшлося тільки про комерційні плани. Термін їх депутатських повноважень того року вже минув, а Тимошенко і Пінчук іще трималися осторонь публічної політики.
Мої порадники дали мені номер телефону якогось Константиновського, відрекомендувавши його як найближчого помічника й довірену людину Пінчука. Я зателефонував, і вже через тиждень "інтерпайпівським" літаком прилетів до Києва і в шикарному офісі в найпрестижнішому районі столиці зустрівся з Віктором Пінчуком. Розповів йому про потенційні можливості холдингу та його проблеми, наголосив, що не хочу брати участі в жодних політичних "розборках" (нагадаю, що звертався до Пінчука виключно як до бізнесмена - про "Трудову Україну" тоді ще й згадки не було!), і запропонував увійти до складу засновників "Собору" з умовою, що він допоможе нам виборсатися з фінансових проблем. Пінчук погодився, очевидно, розраховуючи на 51 відсоток статутного фонду...
Для необізнаних поясню, що згідно із законодавством України статутний фонд будь-якого підприємства має становити суму, еквівалентну певній кількості мінімальних зарплат. І неважливо, що фірма має мільйонні чи мільярдні доходи. Дорівнює вона, як пояснили нам фахівці, котрі готували за дорученням Пінчука зміни до установчих документів, - саме стільки, скільки внесено засновниками до статутного фонду.
Пінчук, точніше, одне з підприємств, що належали йому, внесло до статутного фонду "Собору" десять тисяч гривень... (Менш як дві тисячі доларів за газету, радіо- і телекомпанію з ліцензіями на цілодобове мовлення та прямою трансляцією в Інтернеті - нівроку!). Щоправда, нам було переказано значну суму для розрахунку з кредиторами, але... як поворотна фінансова допомога. Це означало, що до визначеного терміну всю "допомогу" треба повернути. Ми змушені були погодитися, бо ситуація справді була критична.
Через кілька місяців холдинг повернувся до нормальної роботи. 11-й канал знову очолив рейтинг місцевих телекомпаній. Інші дочірні підприємства "Собору" відновлювалися важче, і нам довелося призупинити випуск газет, скоротити видавничий комплекс та інформаційне агентство.
А через рік, саме після установчого з'їзду об'єднання "Трудова Україна", пан Константиновський "для оптимізації роботи холдингу" привів до нас солідну команду спеціалістів із Києва та Москви. Нам оголосили, що віднині "Собор" стає структурним підрозділом "інтерпайпівського" холдингу...
Передусім гості здійснили на всіх наших підприємствах ретельну перевірку. Її результати для мене досі - "таємна інформація". Але директор рекламного агентства "Собор" після спілкування з перевіряльниками покірно і без узгодження з іншими засновниками передав усі свої повноваження "виконавчому директорові". Реальний директор відтоді підписує лише ті документи, що їх дозволяє підписати "виконавчий"!
Фактичним керівником "Собору" став диригент Д. Логвин, за сумісництвом завідувач ще й громадської приймальні народного депутата В. Пінчука. Створилась ситуація, коли журналістові кажуть: або ти робитимеш те, що я наказую, або... іди під три чорти! Дехто пішов. Але всі, хто залишився, змушені були догідливо підкорятися, бо зарплата співробітників складається з двох частин. Гарантовану - у розмірі мінімальної, установленої парламентом, отримують усі. Друга частина - "преміальна" - значно більша за основну, але будь-якої миті може бути зменшена або зовсім знята, якщо хтось не догодив "виконавчому директорові". Жодними документами така форма оплати праці не обумовлена. Але вона дає змогу Логвину втручатися у творчий процес, скасовувати розпорядження головного редактора, правити журналістські матеріали, звільняти, розпоряджатися ефірним часом.
Правда, він запевняє, що все узгоджує "особисто з Віктором Михайловичем". Не знаю. Мене від спілкування з Пінчуком відгородили залізною завісою. Мало того -мені від'єднали робочі телефони й відрізали доступ до Інтернету... Мабуть, мене ізольовано для того, щоб зберегти за паном Пінчуком можливість заявити, у разі чого, що він "абсолютно не в курсі".
Це неправда. Жодний помічник не ризикне без погодження з начальником робити те, що відбувається останні півроку в нас.
Сьогодні на контрольованому каналі запроваджено щонайжорсткішу цензуру. Є партії, які заборонено навіть згадувати в інформаційних випусках. Про інші можна казати, якщо вони... заплатять. Причому нормальним явищем стала прихована реклама, завуальована під інформаційний сюжет. Називається це "кеш" і коштує майже три тисячі гривень за хвилину. До речі, в перекладі з англійської "кеш" -"готівка". Куди і яким обсягом вона йде, ніхто не знає. Без оплати йдуть лише сюжети на замовлення про депутата Пінчука та його "Трудову Україну". А новоспечені "редактори" не стомлюються повторювати, що Віктор Михайлович фінансує холдинг, а отже, має право замовляти музику.
Це сумнівно. Досить проаналізувати зі звичайним калькулятором розцінки на рекламу, щоб з'ясувати: один тільки телеканал, без урахування радіокомпаній та інших дочірніх підприємств, може давати за рік понад три мільйони доларів доходу! Але платежі за рекламу тепер переказують тільки до новоспеченого "Інтерпайпом" рекламного агентства "Арт-пайп" (Мистецтву - труба!.. чи я неправильно перекладаю?). І нікому із журналістів не годиться знати, скільки заробляють їх ЗМІ на рекламі.
"Нічого не заробляють", - стверджують "редактори".
Ось кілька рахунків. Один із них виписано диригентові Логвину, який замовив рекламу свого концерту майже на п'ять тисяч гривень. А впоперек цього рахунку виконавчий директор Логвин великодушно накреслив: "Без оплати"...
Іще один рахунок, але вже з резолюцією згадуваного вище Константиновського, дозволяє без оплати відпрацювати рекламу (політичну, між іншим!) одному відомому панові - на двадцять п'ять тисяч гривень.
Третій рахунок позбавляє зайвих витрат одного із засновників "Інтерпайпу" пана Дементієнка - тут, щоправда, і цифра неабияка - уже п'ятдесят дві з гаком тисячі...
І це тільки за один тиждень! То хто кому спонсор?
Журналістам брешуть, коли кажуть, що вони мають роботу тільки завдяки меценатам від політики. Але ця брехня дає змогу перетворювати на рабів моїх побратимів по перу - тих, хто своєю повсякденною працею створює газети, журнали, телеканали та радіостанції. Рейтинг будь-якого засобу масової інформації залежить передусім від його співробітників. І що вища популярність того чи того ЗМІ, то вищий ступінь довіри до нього з боку читачів, глядачів і слухачів. Саме довіра людей - потенційних виборців - змушує псевдополітиків шукати і знаходити важелі управління популярними засобами масової інформації для задоволення власних амбіцій...
Розповідаю про це не тільки для того, щоб показати, як із журналістів роблять рабів. Мені здається, що описане вище відбувається не тільки в нас. І сотні молодих колег, котрі тільки-но розпочинають свою професійну біографію, змушені працювати на товстосумів від політики, не замислюючися про те, куди приведе суспільство такий метод реалізації "законодавчого забезпечення принципу свободи слова". Їм забороняють про це думати "журналісти в законі" на кшталт логвинів і константиновських...
Я спробую в судовому порядку відстояти своє право займатися професійною діяльністю у створених за моєї безпосередньої участі засобах масової інформації. Хоча не дуже переконаний, що в мене вийде... Сумніваюся через те, що відставний міліцейський чин Константиновський вхожий до кабінетів керівників найвищого рангу... Я вже не кажу про двері, що відчиняються перед Пінчуком.
Ось тому вони й "замовляють музику". Ось тому мене й усунули від виконання професійних обов'язків, а коли спробував протестувати - почали оголошувати догану за доганою, погрожуючи звільнити "за порушення трудової дисципліни"...
Не вийшло. Звернення до суду змусило моїх опонентів скасувати всі догани, не чекаючи судового розгляду. Проте через два тижні вони вигадали "скорочення штатів"... Що буде далі? Не знаю. Про всяк випадок повідомляю, що не збираюся кінчати життя самогубством, не маю знайомих серед карних злочинців і наркоманів, та й на здоров'я не скаржуся...
Я хочу спокійно жити і чесно заробляти свій шматок хліба. І боротимуся за свої права. Але... Перед тим, як розіслати цей матеріал по редакціях, я показав його одному давньому другу - колишньому офіцеру "компетентних органів", який свою заяву про відставку кілька років тому супроводив відомою цитатою з класики: "Служить бы рад, прислуживаться тошно..."
Отож, уважно прочитавши мої одкровення, друг тяжко зітхнув і сумно сказав: "Ну що ж, чекай тепер хлопчиків з бейсбольними битками..." А потім уважно подивився мені в очі і запропонував: "А може, не варто цього друкувати? Адже сам пишеш, що Пінчук допоміг видертися з боргової ями..."
- А як ти гадаєш, чому ми опинилися в борговій ямі? - запитав я в друга. Він нічого не відповів...
Володимир ЄФРЕМОВ, журналіст. Дніпропетровськ.
Довідка:
Єфремов Володимир Вікторович народився в 1952 році. Закінчив факультет журналістики Московського державного університету. Пройшов усі службові сходинки від кореспондента до заступника головного редактора в обласній газеті "Днепровская правда". З 1990 року й донині - головний редактор газети Дніпропетровської облради "Собор", яка з липня 1999-го не виходить з не залежних від редакції причин...
У червні 1997 року указом Президента відзначений званням "Заслужений журналіст України". В січні 1999-го, узятий під варту в ізолятор Дніпропетровського УВС, публічно відмовився від почесного звання на знак протесту проти необгрунтованого арешту. В липні 1999 року кримінальну справу було закрито прокуратурою у зв'язку з тим, що "кредит вчасно і в повному обсязі повернуто банку...".
2003.07.16 | KAKTUZZ
Re: Остання стаття Єфремова - "Боюся безглуздої смерті"
Єфремов, як чесна людина, дав покази американським слідчим у справі Лазаренка! А ось такі "чесні" й "порядні" люди: Бакай, Волков , Марчук, Кучма чомусь відмовились від зустрічі з американськими слідчими. Мабуть , як казали на НТВ , бояться щоб їх Лазаренко не замовив?2003.07.16 | Анатолій
Кактусе, ти що заїка, чи може як крутий у Баден-Бадені? (-)
2003.07.23 | KAKTUZZ
Re: Талян! Не доганяю мульку? По заїці. А стосовно
крутих і якщо ти в курсах , то я пацан - скрамняга (скромний і ввічливий), а для "крутих" "не долго музыика играла , недолго фраер тенцевал". Дай кладку , бо я не заїка, а глухонімий.2003.07.23 | Анатолій
Кактусе, ти іноді надсилаєш по два однакових повідомлення! (-)
2003.07.23 | KAKTUZZ
Re: Толя вибачай! То не я заїка, то мій комп"ютер(-)
2003.07.23 | Andrij
Re: Питання до опозиції
Чому наша величезна опозиція не може найняти кількох гарних детективів для розслідування обставин загибелі пана Єфремова? Звичайно, публікувати моторошні статті, де загиблий пише про власну автокатастрофу значно легше. Дошукатись до істини, на жаль, набагато складніше. Єфремова могли вбити Пінчук та його люди, могли вбити вороги Пінчука, могла вбити проста випадковість. Гадати про причини загибелі без об'єктивних фактів злочину дуже важко. Врешті, якщо в Україні існує диктатура, що так просто вбиває журналістів, то чому опозиція поїхала на курорти? Якщо в Україні журналістів вбивають як форма піару, то чому слідчі органи настільки до цього байдужі? В кінцевому рахунку, все впирається в непрозорість та корумпованість усіх щаблів українського політукуму. Система вбиває тих, хто постає проти цього порядку.2003.07.23 | Тестер
Re: Питання до опозиції
Все дуже просто. Треба почати вбивати ЇХ. Око за око...2003.07.23 | Вічний студент.
Re: Питання до опозиції
Я за пропозицію Тестера!Цілком серйозно! Або створенння для підготовки всенародного повстання по регіонах підпільних осередків. А також народні каральні дружини. Розпочинати не з Києва! Там не впоратись,а ось з регіонів можна було б почати. От пропоную такий реверс. Не переферія орієнтується на Київ, а київська опозиція орієнтується на переферію. Історія повторія повторюється,а нам треба повторити її уроки.На практиці! Якщо почати грохати прокучмівських мерів, ҐБістів, комуністів,дати відсіч омонам-шмонам і водночас по регіонах. Тоді в столиці на вулиці вийдуть сотні тисяч. Ручаюсь! Відсічі такої вже не буде як підж час березневих подій,бо мєнти і гебісти будуть озабочені становищем у себе на місцях. Небуде звідки чекати підмоги.
2003.07.16 | Franko
Ми - не лохи! Лохи - не ми! Українці в курсі про цензуру
www.ПРАВДА.com.ua, 16.07.2003, 13:4571% громадян вважають, що в новинах телебачення та в пресі наявна політична цензура.
Такими є дані Українського демократичного кола, яке провело 26 червня - 7 липня всеукраїнське опитування на замовлення Інституту політики. В усіх регіонах України було опитано 1000 респондентів.
Я к повідомили в Українському демократичному колі, опитані вважають, що одних людей та події показують і розповідають, а про інших або замовчують, або висвітлюють лише у негативному плані. Не згодні з цим лише 11%.
За даними опитування, політичною цензурою займається адміністрація Президента України (так вважають 46% респондентів), керівництво каналів і газет (25%), власники телеканалів і газет (23%), Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення (23%).
59% респондентів переконані в існуванні політичної цензури на УТ-1, 56% - на каналі "1+1", 55% - на каналі "Інтер". Про наявність політичної цензури на місцевих каналах зазначили 37% опитаних.
Лише 13% опитаних вважають, що в Україні існує повна свобода слова. Кожен п'ятий вказав на відсутність свободи слова, кожен другий зазначив, що зі свободою слова в Україні є проблеми.
56% респондентів пов'язують проблеми зі свободою слова з порушенням норм чинного законодавства виконавчою владою (у тому числі 37% - з центральною виконавчою владою, 19% - з місцевою виконавчою владою), 13% - з неповнотою законодавчої бази.
UNIAN
2003.07.22 | Мінор
Без коментарів - нова інформація про обставини загибелі
Загибель Єфремова знімали на плівку?www.ПРАВДА.com.ua, 22.07.2003, 17:46
Аварія, що стала причиною смерті дніпропетровського журналіста Володимира Єфремова, могла бути знята на відео плівку.
Така інформація надійшла до Інституту Масової Інформації від джерела, наближеного до силових структур Дніпропетровської області.
За непідтвердженими даними, ця відеокасета може знаходитись на 11-му телеканалі Дніпропетровська, де раніше працював загиблий журналіст.
ІМІ стали також відомі деякі нові деталі в розслідуванні справи загибелі Володимира Єфремова.
За попередніми висновками пожежників, машина Єфремова загорілась від замикання електропроводки, що сталося внаслідок зіткнення з МАЗом. Водії двох інших вантажівок намагались врятувати Володимира Єфремова і загасити вогонь. При цьому вони витягли його з автомобіля й поклали на узбіччі траси.
Це заперечує попередню версію, що Єфремова викинуло з його автомобіля. Очевидці стверджують, що на той момент він вже був мертвий, але остаточну відповідь на те, коли і як настала смерть дадуть висновки медичної експертизи.
У вівторок представник ІМІ мав зустріч з майстром з СТО, який вже понад два роки постійно стежив за технічним станом автомобіля Володимира Єфремова.
Він стверджує, що автомобіль після огляду перед виїздом до Києва був справний, і не було жодних технічних передумов для того, щоб Єфремов втратив керування або для виникнення аварійної ситуації, яка могла призвести до зіткнення автомобілів, яке мало місце. Він зауважив, що Володимир Єфремов завжди був присутній при огляді свого автомобіля. Ніхто сторонній доступу до автомобіля не мав.
Водночас, механік зауважив, що не виключає, що хтось міг заподіяти шкоду автомобілю за межами СТО – у гаражі або деінде, де залишав свій автомобіль загиблий.
Дніпропетровський журналіст Володимир Білоусов допускає, що автомобіль Єфремова навмисне "підсікали". "Не виключено, що хтось "підсікав" "Кіа" справа, тим більше, що на передньому бампері ясно видно сліди пошкоджень з правого боку.
Керівник слідчої групи Сергій Жидков відмовився коментувати, як і пошкодження на бампері, відсутність в розбитому автомобілі ключів від квартири і гаража Єфремова", пише Білоусов.
Він також був знайомий з Єфремовим і стверджує, що той ніколи не перевищував швидкість і був "архіобережним" на дорозі, що виключає можливість аварії через перевищення швидкості, на яке "мимохідь поки що натякає міліція".
Білоусов також повідомляє, що 18 липня дружина і діти загиблого "виявили на своїй дачі зламаний збройний сейф Єфремова, звідки зникли гроші і документи. А от газового пістолета не чіпали".
Із проханням ретельно розслідувати обставити загибелі дніпропетровського журналіста до генпрокурора Святослава Піскуна у вівторок звернулася Київська незалежна медіа-профспілка.
Нещадовно до міністра внутрішніх справ Юрія Смирнова з аналогічною вимогою звернулася організація "Репортери без кордонів".
2003.07.23 | теле -радио-перехватчик
Re: Без коментарів - нова інформація про обставини загибелі
"Совершено секретно"!(печатка)Тта-ак!Жидкова нємедленно на на встречну полосу под бронетранспортьор для полной надьожности удачи устранения.
Розпизд*вся, бл.*!
Кучма -- Марчуку!
2003.07.22 | vmo
Re: Шістаки з УТН пояснили - журналіста замовив Лазаренко
22 липня 2003 року біля Адміністрації Президента українська молодьвимагала зупинити політичні вбивства. Іграшкового КАМАЗа активісти
ВМО "Молодь - надія України" намагалися презентувати Президенту
України Леоніду Кучмі, що зараз відпочиває у Криму.
За словами голови ВМО "Молодь - надія України" Вадима Гладчука,
учасники акції хотіли щоб ця іграшкова вантажівка у кабінеті
Президента України нагадувала Гаранту Конституції про систематичні
випадки загибелі у зіткненнях з КАМАЗами та МАЗами відомих
опозиційних журналістів та політиків.
Акція української молоді на захист життя опозиційних журналістів та
політиків проходила під гаслами: "Досить! КАМАЗів та МАЗів",
"Чорновіл, Малев, Єфремов.. Хто наступний ?", "Зупинить політичні
вбивства!"
2003.07.23 | WALKER
Re: А як звати друга Г.Омельченка з "антимафіЇ", що
також при подібних обставинах загинув? Забули? Sik transit gloria мundi.2003.07.23 | SLAVKO
Re:То я нагадаю! Анатолій Єрмак !
Погиб Анатолий ЕрмакВчера в автокатастрофе в Запорожской области погиб бывший народный депутат, один из руководителей депутатского объединения "Антимафия" и партии "Собор" А.Ермак. Вспомним лишь некоторые громкие антикоррупционные дела, которые инициировал погибший. "ОБКОМ" 03.02.12/10:25 Как сообщили "Обкому" в офисе партии "Собор", вчера Анатолий Ермак возвращался на автомобиле с похорон матери. За рулем находился его брат, в машине также был сын А. Ермака. В результате катастрофы (столкновение с грузовиком) Анатолий Васильевич и его брат погибли, сын бывшего народного депутата получил тяжелые увечья и находится в данный момент в больнице в тяжелом состоянии.
На протяжении целого ряда лет (Анатолий Ермак был народным депутатом второго и третьего созывов Верховной Рады, то есть с 1994 по 2002 год) с его именем были связаны почти все наиболее резонансные заявления относительно неблаговидных деяний видных деятелей современной Украины, Анатолий Васильевич участвовал в проведении нескольких нашумевших депутатских расследований. Ниже мы приводим их краткий перечень.
В ноябре 1994 года Анатолий Ермак вместе с народным депутатом Григорием Омельчеснко обвинили бывшего и.о. премьер-министра Украины Ефима Звягильского в многочисленных финансовых махинациях и злоупотреблении служебным положением. Генпрокуратура по этим фактам возбудила уголовное дело, а ВР дала согласие на привлечение к ответственности Звягильского, который поспешил укрыться в Израиле. В начале 1997 года Звягильский возвратился в Украину, а дело против него было закрыто.
В начале 1995 года при участии Ермака была обнародована информация, что сын первого Президента Леонида Кравчука Александр пытался незаконно вывезти в Израиль значительную сумму валюты. Уголовное дело по этому поводу не возбуждалось.
В том же году Ермаком и Омельченко обнародовали информацию о злоупотреблениях и махинации с бюджетными деньгами, совершенными руководством компании "Земля и люди", и в частности экс-министром сельского хозяйства Александром Ткаченко. Следствие по этим фактам началось, что однако не помешало Ткаченко вскоре стать спикером парламента. На том следствие и закончилось.
В 1997 году "Антимафией" была распространена информация про злоупотребления экс-премьера Павла Лазоренко. В конце следующего года того арестовывают в Швейцарии, но освобождают под залог. В начале 1999 года ВР дала согласия на арест Лазаренко, но предусмотрительно дала и время для того, чтобы он покинул пределы Украины. Арестовали Павла Ивановича в США, где он и пребывает до сих пор в качестве не то подследственного, не то подсудимого.
В октябре 1998 года Анатолий Ермак и Григорий Омельченко направили депутатское обращение к Леониду Кучме, в котором сообщали о фактах незаконного открытия заграницей валютных счетов помощником Президента и народным депутатом Александром Волковым. Реакции никакой.
В начале 1999 года в Бельгии возбуждено уголовное дело против Волкова. А сам его главный фигурант вместе с дочерью Кучмы Еленой Франчук стали участниками таможенного скандала с бриллиантами.
В апреле 1999 года Временная следственная комиссия по банку "Украина" под руководством Виктора Суслова, куда входил и Ермак, обнародовала данные, согласно которым подозрение в совершении валютных махинаций и отмывании денег через офшорные зоны падало на главу Нацбанка Виктора Ющенко.
Разбираясь в причинах банкротства банка "Украина" Анатолий Ермак и Григорий Омельченко инициировали поручение ликвидационной комиссии - провести документальную ревизию обстоятельств выдачи кредита Госналоговой Администрации Украины. Это было вызвано тем, что тогдашний глава ГНАУ Николай Азаров заявлял, что якобы ГНАУ полностью рассчиталась с банком по взятым кредитам. В итоге выяснилось, что вследствие неправомерного решения об убыточном для банка уменьшения процентной ставки по кредиту, полученному ГНАУ, банк потерял 2 миллиона 212 тысяч гривень. А с учетом просроченных процентов долг ГНАУ перед банком составил почти 3 миллиона.
В сентябре 1999 года Григорий Омельченко и Анатолий Ермак направили Генпрокурору Украины запрос, в котором изложили информацию о группе "Интерпайп" и ее владельца Виктора Пинчука, не так давно ставшего и официальным зятем Леонида Кучмы. Запрос содержал данные про сокрытие валютной выручки за пределами Украины.
В январе 2001 года на заседании Временной следственной комиссии Верховной Рады Анатолий Ермак назвал фамилии должностных лиц из МВД, которые возможно, в марте 1999 года совершили теракт против лидера Народного Руха Вячеслава Черновола.По словам Ермака, новую информацию он получил от некоего человека, с которым встречался нардеп. Он также заявил комиссии о том, что под видом ДТП убийство Черновола организовали около 20 сотрудников милиции. Всю же операцию уничтожения политика возглавляли тогдашний руководитель аппарата МВД генерал-полковник Фере и заместитель начальника спецподразделения "Сокол" подполковник Ненаженко.
...В одном из своих последних интервью Анатолий Ермак рассказал, что занимался поисками 300 миллионов долларов, которые были вывезены в Израиль Ефимом Звягильским с помощью израильских спецслужб.
2003.07.23 | KAKTUZZ
Re:А хто замовив Єрмака?(-)
2003.07.23 | Анатолій
Особисто в мене нема сумнівів, що вбивство є санкціонованим
з боку нашого любимого Гаранта, чи його сраколизливого оточення. І у мене немає сумніві щодо того, що наша рідненька міліція скаже що це є ДТП з вини журналіста. А отже, всі справжні розслідування ми можемо побачити у двох випадках - під час суду над Лазаренком, або після того, як наш рідненький Гарант сяде на лаву...Анатолій
2003.07.23 | Анатолій
Кактусе (це ніби Суркісе), я по фєні не ботаю, вибачай! (-)
2003.07.23 | KAKTUZZ
Re:А що є ідіоти,що думають, що то - таки ДТП?(-)
2003.07.23 | Анатолій
Re:А що є ідіоти,що думають, що то - таки ДТП?(-)
Цим просто все закінчиться. Ось побачите....А хіба хтось повірив у ДТП з Чорноволом, Малєвим, Єрмаком? Але ж офіційна державна версія саме така.
Отже, чекаймо!
Анатолій
2003.07.23 | KAKTUZZ
Re:Від МММа вже "дочекались", тепер тут з
моря погоди чекатимемо. До смерті хіба-що!