Ющенко на Франківщині: деталі. Епізод 1.
07/21/2003 | Майдан-ІНФОРМ
В суботу о 14:00 Віктор Ющенко завершив прес-конференцію в готелі «Надія» в центрі Івано-Франківська і перейшов через майдан повз пам’ятник Франкові у приміщення обласного музично-драматичного театру. Коли Ющенко на хвилю спинився біля пам’ятника Вічному Рефолюціонерові, йому на шию кинулася якайсь екзальтована жінка. «Це частенько трапляється», — терпляче пояснили «Майдану» працівники прес-служби.
В драмтеатрі відбувався черговий регіональний форум демократичних сил, і відбувався він за звичайним — і звично партійно нудним — сценарієм: виступ лідера, виступ регіональних лідерів, співання гімну. Щоправда, західна специфіка наклала свій відбиток — періодично в сценарій вплутувалися якісь театралізовані постановки, цитати з універсалів УНР і документів ЗУНР. Біля входу до драмтеатру був натовп у кілька десятків чоловік, які не мали запрошення і проникали всередину через невеликий міліцейський кордон, як на футбол — або їм виносили квиточки, або хтось віддавав зайвий. Про форум, як (знову ж таки) про футбол, по всьому місту й зупинках на Ворохтянській трасі, висіли оголошення під гаслом «Україні — українського Президента!».
В принципі, те, що відбувалося всередині, через виносні ретранслятори чула вся площа. Під час пресухи звучали коломийки и попурі з січових пісень, потім, коли ВАЮ вийшов з готелю, залунали... дзвони, коли він заходив у театр — зазвучав «Козацький марш», знайомий пересічному українцю з передвиборчих роликів Руху 1998 року. Неподалік від площі «Майдан» помітив і письменника Юрія Андруховича, який, вочевидь, вийшов передихнути від порядку денного. Нудьгу виступів розвіяла активістка з райцентру (на жаль, не встигли записати, хто саме), яка задала перцю всім ворогам, а особливо самі знаєте кому: від «сьогодні треба остерігатися не червоних голів колгоспів, а червоних троянд» до «українські матері, які вигодували зрадників Піховшека і Джангірова». Задекларували єднання державотворчих сил.
Недільного ранку кортеж автобусів і авто виїхав через Надвірну, Яремчу, Ворохту на турбазу «Заросляк» (1229 м над рівнем моря) біля північно-східних відрогів Говерли (2061 м н.р.м.) По дорозі стояли намети різноманітних націонал-демократів, групи людей з державними прапорами йшли в напрямку КПП заповідника, щоб пройти на Заросляк. Пропускали нібито всіх. Біля турбази було справжнісіньке стовпотворіння — купа люду, техніки, знову ж таки народні пісні в гучномовцях.
У Ющенка з’явилася нова — своя? — символіка. Якщо більшість присутніх були в футболках на кшталт «У.Н.П. Київщина» або «Наша Україна. Говерла 2003» зі звичним жовто-біло-синім сонечком, то штаб роздавав бажаючим футболки помаранчевого кольору зі сріблясто-червоним написом «Ющенку — так!» і зображенням підкови. Вочевидь, технологи блоку вирішили розвести поняття «НУ» і ВАЮ, щоб під брендом підкови об’єднати всі політичні сили, які підтримають Ющенка-президента. Напевно, «Козацький марш» стане офіційним гімном Ющенка, а підкова — його особистою емблемою. (коментар репортера — тобто наш електорат, звиклий до шари і бездіяльності, просто знайде в урнах свою підкову, і чекатиме щастя :))
Далі мало відбутися віче, якого всі чекали з особливим нетерпінням — там нібито мали офіційно висунути Юща кандидатом. Цього не сталося, і народ пішов, «співаючи стрілецько» (Ю.Андрухович), класичним маршрутом — через ліс на сідловину до польсько-чеського прикордонного стовпчика №3, а потім траверсом старого кордону на вершину. Народу було море, всі піднімалися поволеньки. Широка стежка, яку видно від стовпчика №3, була вся синьо-жовта, і ця двоколірна вервечка зникала у хмарах біля вершини. Величне і страшнувате видовище. Людей було кілька тисяч, і представляли вони чи не всі регіони, від Закарпаття і Донбасу. Було помічено кілька прапорів «Батьківщини». Представники різних політичних сил не сварилися.
В драмтеатрі відбувався черговий регіональний форум демократичних сил, і відбувався він за звичайним — і звично партійно нудним — сценарієм: виступ лідера, виступ регіональних лідерів, співання гімну. Щоправда, західна специфіка наклала свій відбиток — періодично в сценарій вплутувалися якісь театралізовані постановки, цитати з універсалів УНР і документів ЗУНР. Біля входу до драмтеатру був натовп у кілька десятків чоловік, які не мали запрошення і проникали всередину через невеликий міліцейський кордон, як на футбол — або їм виносили квиточки, або хтось віддавав зайвий. Про форум, як (знову ж таки) про футбол, по всьому місту й зупинках на Ворохтянській трасі, висіли оголошення під гаслом «Україні — українського Президента!».
В принципі, те, що відбувалося всередині, через виносні ретранслятори чула вся площа. Під час пресухи звучали коломийки и попурі з січових пісень, потім, коли ВАЮ вийшов з готелю, залунали... дзвони, коли він заходив у театр — зазвучав «Козацький марш», знайомий пересічному українцю з передвиборчих роликів Руху 1998 року. Неподалік від площі «Майдан» помітив і письменника Юрія Андруховича, який, вочевидь, вийшов передихнути від порядку денного. Нудьгу виступів розвіяла активістка з райцентру (на жаль, не встигли записати, хто саме), яка задала перцю всім ворогам, а особливо самі знаєте кому: від «сьогодні треба остерігатися не червоних голів колгоспів, а червоних троянд» до «українські матері, які вигодували зрадників Піховшека і Джангірова». Задекларували єднання державотворчих сил.
Недільного ранку кортеж автобусів і авто виїхав через Надвірну, Яремчу, Ворохту на турбазу «Заросляк» (1229 м над рівнем моря) біля північно-східних відрогів Говерли (2061 м н.р.м.) По дорозі стояли намети різноманітних націонал-демократів, групи людей з державними прапорами йшли в напрямку КПП заповідника, щоб пройти на Заросляк. Пропускали нібито всіх. Біля турбази було справжнісіньке стовпотворіння — купа люду, техніки, знову ж таки народні пісні в гучномовцях.
У Ющенка з’явилася нова — своя? — символіка. Якщо більшість присутніх були в футболках на кшталт «У.Н.П. Київщина» або «Наша Україна. Говерла 2003» зі звичним жовто-біло-синім сонечком, то штаб роздавав бажаючим футболки помаранчевого кольору зі сріблясто-червоним написом «Ющенку — так!» і зображенням підкови. Вочевидь, технологи блоку вирішили розвести поняття «НУ» і ВАЮ, щоб під брендом підкови об’єднати всі політичні сили, які підтримають Ющенка-президента. Напевно, «Козацький марш» стане офіційним гімном Ющенка, а підкова — його особистою емблемою. (коментар репортера — тобто наш електорат, звиклий до шари і бездіяльності, просто знайде в урнах свою підкову, і чекатиме щастя :))
Далі мало відбутися віче, якого всі чекали з особливим нетерпінням — там нібито мали офіційно висунути Юща кандидатом. Цього не сталося, і народ пішов, «співаючи стрілецько» (Ю.Андрухович), класичним маршрутом — через ліс на сідловину до польсько-чеського прикордонного стовпчика №3, а потім траверсом старого кордону на вершину. Народу було море, всі піднімалися поволеньки. Широка стежка, яку видно від стовпчика №3, була вся синьо-жовта, і ця двоколірна вервечка зникала у хмарах біля вершини. Величне і страшнувате видовище. Людей було кілька тисяч, і представляли вони чи не всі регіони, від Закарпаття і Донбасу. Було помічено кілька прапорів «Батьківщини». Представники різних політичних сил не сварилися.