07/25/2003 | Shooter

Олег Єльцов: Мене залякували. А от чому залякували – ніхто не сказав

www.ПРАВДА.com.ua , 25.07.2003, 17:17



Журналіст Олег Єльцов пов'язує інцидент із нападом зі своєю професійною діяльністю. В інтерв'ю УП редактор "України кримінальної" повідомив, що в день нападу йому два рази дзвонили з телефону-автомата, помилялися номером. А за день до випадку невідомі також чекали Олега в під'їзді.

Голос журналіста був бадьорий, він зізнався, що тільки що повернувся з лікарні, і саме закінчує роботу над звітом про інцидент.

- Олег, як ви себе почуваєте?

- Я себе почуваю добре – відразу відповідально заявляю. Мене похвалив заввідділу. Вранці подивився й сказав, що я можу виписуватися, вони мене там обстежували дуже відповідально. Там була така здоровенна шишка на потилиці, вона кудись ділася. І він сказав, що здоров'я гарне.

- А який діагноз поставили медики

- Там навіть не струс мозку, там... У мене, чесно кажучи, немає зараз із собою виписки, щось синці від удару. Я думав, що це мені трубою зарядили, потім поговорив з людьми, уважно на неї подивився – це, звичайно, була не труба. Трубою там би просто череп знесли.

Випереджаючи трошечки ваші питання, я зараз уже дійду висновку, що це мене так лякали.

- З чим ви пов'язуєте цей напад?

- З професійною діяльністю. Тільки з професійною діяльністю. Ні бізнесом не займаюся, нікому нічого не винен, ні мені ніхто нічого не винен. Я упевнений, що ніхто б на це не пішов. Це пов'язано тільки з публікаціями на сайті.

- А чому це було зроблено?

- Я думаю, тільки залякати. Хоча є отут деякі сумніви. Тому що двічі дзвонили в двері протягом дня, коли я працював. Я навіть не підходив до дверей, я не люблю зустрічати тих, кого я не кличу в гості.

Я не розумію, який би був розклад, якби ці люди потрапили б до мене в квартиру. Але з іншого боку, якби вони хотіли потрапити, вони б мене блокували, коли я вийшов і ще не закрив двері. Чомусь вони вийшли саме тоді, коли я викликав ліфт.

Я все-таки схиляюся до того, що лякали, тому що бійки як такої не було. Був електрошок, вони намагалися мене якось там скрутити і так далі. Я думаю, що залякували.

А от чому залякували - так ніхто і не сказав. Думаю, я маю сам здогадатися. Але от з моїх здогадів, це могли бути якісь старі публікації, люди просто образилися сильно і чекали слушного часу. От у мене зараз є дві претензії по моїх останніх публікацій, скоріш за все це пов'язано з ними.

- А які це публікації?

- Це була замітка про затримку декана юридичного факультету Київського державного Університету, академіка Андрєйцева на одержанні хабара в розмірі 8 тисяч доларів. Після цього, як виявляється, було багато шуму. Я поїхав відпочивати, і про це я довідався буквально напередодні від'їзду. Потім я довідався про те, що я нібито ховаюся за кордоном, мені заплатили якісь гроші, що б я опорочив чесне ім'я Держуніверситету.

Це усе було не так. Я дійсно виїхав, але потім по запиті ректора Скопенка йому правоохоронні органи відповіли, що ніяких заходів у відношенні Андрєйцева не проводили. Я чесно скажу, це дуже відповідальна інформація, я б так її не ставив, я був дуже упевнений у своїх джерелах, що мені її надали. Але я засумнівався, чесно скажу, в такому цинізмові цієї відповіді. У мене був час, і я перевірив ще раз цю інформацію. Я стопроцентно упевнений, що вона достовірна.

І тут я мав необережність. Звичайно, я не говорю про те, чим я займаюся, адже спокійніше, коли вже усе опубліковано, і тоді нема рації що-небудь робити. Але я сказав, що я шукаю докази, і я їх знайду, для суду і так далі.

Не виключаю, що це може бути такий дзвіночок, мовляв, нічого шукати не треба. Оскільки по моїх підрахунках, мова йде про великі суми і про погрози зняття пана Андрейцева з посади.

Сьогодні, як я тільки що довідався президент підписав розпорядження про наведення порядку у Вузах країни в зв'язку з хабарництвом.

- Олег, а як напад уплинув на роботу редакції "України кримінальної"?

- Він не вплинув на роботу редакції. Так, сьогодні ще немає жодного матеріалу на сайті. Але от зараз з вами договорю і дороблю замітку.

- В останні дні ви почували на собі підвищену увагу з боку спецслужб?

- Я її періодично увесь час відчуваю, але в людей своя роботи, де я беру інформацію, чим я дихаю. Може я наркотиками торгую? Я до цьому нормально відношуся, ми в такій країні живемо. Але я відзначаю всі ці речі.

От, наприклад, був вранці дзвоник цікавий. За пару днів до цього, нібито з пошти дзвонили, з'ясовували, коли я вдома буваю. Потім з'ясувалося, уже після опитування міліцією, що ці люди (нападники - УП) з ранку знаходилися в нашому під'їзді. Але виявляється, на день раніше вони теж провели в будинку якийсь час. Просто в той день (перед нападом - УП) я пізно ввечері повернувся з дружиною додому і, напевно, нас або не дочекалися, або побоялися що-небудь починати.

- А хто, ви говорите, дзвонив з пошти?

- Нібито листоноша. Вона говорила про телеграму, дізнавалася, коли я буду вдома. Я їй сказав, коли, але вона не приходила більше.

А ранком, у день нападу, двічі дзвонили з вуличного автомата, нібито помилялися номером. Але був цікавий механізм цього дзвоника, явно люди встановлювали, чи я в квартирі.

- У зв'язку з тим, що ви сказали, ви вірите в об'єктивність розслідування?

- Чому ні? Я вірю. Хоча, якщо припустити, що це було інспіровано владою... Але відверто скажу, це треба бути зовсім безглуздим, щоб такі речі робити, це явно не на руку владі. По-перше, цей шум, а по-друге, ну і що? Мало там відомих випадків, коли це траплялося, і до чого це приводило?

- Як ви думаєте, діяли професіонали чи "аматори"?

- Професіонали. Я спочатку розцінив їхні дії, як не зовсім зрозумілі. З такою трубою, цей дурний електрошок, як комариний укус, ну опік залишився на руці... Мене не побили, ну забили трохи, ну збили з ніг. При наявності такої труби, у мене просто немає аргументів, адже її так і не пустили в хід. Я думаю, завдання було поставлене чітко. Те, як організовували всю цю справу, я думаю, що все було досить грамотно.

- Олег, а нападники вимовляли якісь слова?

- Нічого. Крім того, коли я вийшов на площадку і стояв біля ліфта, вони, з метою відзначиться, що не нападають (вони були з квітами, у костюмах), а нібито просто заплуталися у поверхах, запитали, який це поверх. Все, жодного слова, жодних погроз – що я не повинен робити, кого я не повинен чіпати, нічого.

- Ви будете звертатися за охороною?

- Давайте це залишимо моїм маленьким секретом. Навіть думаю, без мого звернення якимось чином до якихось дій вдадуться, я вважаю.

- А ви якось пов'язуєте напад з подіями 200 року, коли ви терміново виїхали з міста?

- Ні, я не думаю. Хоча, може бути все, але немає якихось доводів. По-перше, у 2000 році це було не так, я не їхав терміново з міста. Квиток був куплений заздалегідь, це потім вже все було переплутано, але я тоді описував, як це було. Квиток був куплений заздалегідь, напередодні від'їзду мені дзвонили, погрожували. І у той день, коли мене обшукували на кордоні з Росією, пропав Георгій Гонгадзе. От саме у цей збіг я не вірю. Я думаю, якийсь зв'язок є між цими подіями.