Загинуло ще два журналісти
07/25/2003 | Майдан-ІНФОРМ
Як повідомляє Інтерфакс-Україна, внаслідок ДТП біля села Соколове Харківської області загинуло троє людей: директор телекомпанії "Зміїв ТВ" Володимир Кривенок, редактор газети "Вісті Зміївщини" Олександр Шамрай і голова районного спортивного товариства "Колос" Валерій Калінін.
Поки що відомо лише, що їхня "Волга" зіткнулася з вантажівкою "ЗІЛ".
Поки що відомо лише, що їхня "Волга" зіткнулася з вантажівкою "ЗІЛ".
Відповіді
2003.07.25 | KAKTUZZ
Re: Загинуло ще два журналісти
Що також виїхали на зустрічну смугу?2003.07.25 | Franko
Зачистка інформпростору перед осіннім наступом... :-((((
а загалом -- нема пристойних слів...2003.07.25 | KAKTUZZ
Re: Зачистка інформпростору перед осіннім наступом... :-((((
Не соромтесь у вияві негативних емоцій ! Ґініральська жена --"Белочка" вас навчить літераитурним висловам, і правилам хорошої поведінки!2003.07.25 | Бєлочка
Re: Кактусе, майте совість. Поважайте загиблих.
Хоч тут не висувайте свої болячки на показ.2003.07.25 | KAKTUZZ
Чи є вже якісь попередні дані про трагедію?
Обставини: виїзд на зустрічну смугу, під "впливом" алкоголю,неспаравне зустрічне авто, вибоїна в дорозі. І чи живий водій ЗІЛа? Що він каже? Це що якесь нашестя?2003.07.26 | KAKTUZZ
Re: Ану-ану! Почнемо!
28 серпня Олександр Сумець, головний редактор тижневика "Зміївський кур'єр" був побитий чотирма невідомими на сходовій клітці будинку, де знаходиться офіс газети. "Зміївський кур'єр" відомий своєю регулярною критикою глави місцевої адміністрації Івана Омельченка. Газета якраз тоді розмістила статтю, де обвинувачувала місцеву владу в корупції й відмиванні грошей. Сумець звинувачує місцеву владу в цьому нападі.У.П.
2003.07.26 | KAKTUZZ
Re: Ану-ану! Почнемо!(Оп-па-а!) Так це не проста переферія!
"ЗБ": факти порушень свободи ...... України І.Ф.Лубченку редактор двох районних
газет “Вісті Зміївщини” та “Суботня ...
www.ipc.kiev.ua/ukr/bulletin/9803_3.htm - 30k - Сохранено - Похожие страницы
Свобода висловлювань в Українських ...
... обл.) в учителів із зарплати вираховують кошти
на передплату газети "Вісті Зміївщини". ...
www.khpg.org/zmi/s0049.shtml?done - 36k - Сохранено - Похожие страницы
Свобода висловлювань в Українських ...
... 8. ???Вісті Зміївщини“, №65, 4 вересня 2002 р. ... 1.
???Вісті Зміївщини“, №75, 9 жовтня 2002 р. ...
www.khpg.org/zmi/s0053.shtml?done - 26k - Сохранено - Похожие страницы
[ Дополнительные результаты с www.khpg.org ]
«Інформбюлетень»
... в Україні. Ось «Вісті Зміївщини» за 26
січня 2002 р. публікують репортаж про ...
www.infb.net/11_02/5.shtml - 24k - Сохранено - Похожие страницы
Список учасників семінару “ ...
... 13. Сердюк Зоя Петрівна. Корес-нт. Газ. "Вісті
Зміївщини". 14. Слєсарєв Геннадій Петрович. ...
myland.org.ua/uk/(main)/1970 - 5k - Сохранено - Похожие страницы
Про "Меморіал" "Розстріляне ...
... Редактор газети "Вісті Зміївщини", депутат
Зміївської райради (Харківська обл.). ...
memorial.org.ua/repres/j.htm - 38k - Сохранено - Похожие страницы
2003.07.26 | KAKTUZZ
Re: Ану-ану! Почнемо!(Оп-па-а!) Так це не проста переферія!
Будемо вже мати уяву!2000 ‹ інформація про щорічник
РІШЕННЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
Особливості розгляду справ окремих категорій
Справи про захист честі, гідності та ділової репутації
Справу про захист честі й гідності не може бути порушено позивачем в інтересах іншої особи, яка не надавала йому повноважень на це. Відповідно до ст. 7 ЦК України у справі про спростування відомостей, поширених про позивача, суд повинен установити, чи були поширені відомості про позивача і які саме та чи є вони неправдивими й такими, що порочать його честь, гідність і ділову репутацію
Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України (в и т я г)
від: 03.09.99
У березні 1998 р. Є. пред’явив до редакції газети «Зміївський кур’єр» позов про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що в № 10 і 11 цієї газети за 1998 р. були опубліковані редакційні статті «Форпост Є. — Зміївський поштовий вузол зв’язку» та «Кандидат в нардепи Є. погрожує «Зміївському кур’єру» судом. За що?», які, на його думку, містять образливі інсинуації щодо нього як кандидата в народні депутати України, що ганьблять його честь, гідність і ділову репутацію.
2003.07.26 | KAKTUZZ
Re: Ану-ану! Почнемо!(Оп-па-а!) Так це не проста переферія!
29.11.2002 15:52
НП районного масштабу
6 грудня 2002 року Зміївський місцевий суд Харківської області розгляне позовну заяву голови райдержадміністрації Івана Омельченка до газети " Зміївський кур’єр", повідомили „Телекритику” в редакції газети. Голова районної адміністрації вимагає компенсації моральної шкоди в розмірі 200 тисяч гривень, а також припинення друку газети " Зміївський кур’єр" на підставі ст.18 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) України".
На думку пана Омельченка, тривалий час протягом 2002 року у вказаній газеті розповсюджуються відомості про його неправомірні дії. Серед позовних вимог Іван Омельченко вимагає „обязать ответчиков опровергнуть указанные сведения путем опубликования опровержения в специальной рубрике «Опровержение», поместив в газете "Змиевський курьер” таким же способом, что и опровергнутые сведения, в течение месяца со дня вступления решения суда в законную силу». А також, як йдеться у позовній заяві, «В счет возмещения морального ущерба взыскать в мою пользу с редакции газеты „Змиевский курьер” – сто тысяч гривен, с Сумца Александра Николаевича – сто тисяч гривен. Выпуск газеты „Змиевский курьер” прекратить со дня, следующего после опубликования опровержения распространенных сведений".
При цьому позивач посилається на ст.18 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Нагадаємо, що у цій статті йдеться про те, що суд може припинити випуск друкованого ЗМІ у разі порушення частини першої статті третьої цього Закону. Зокрема, позивач посилається на те, що суд має закрити газету через те, що її дії підпадають під норму ст.46 Закону «Про інформацію»: «інформація не можу бути використана для …посягання на права і свободи людини».
Історія цієї справи така: ще 28 серпня редактор "Зміївського кур’єра" Олександр Сумець звернувся в міліцію з заявою про напад на нього чотирма невідомими. Медичне обстеження зафіксувала легку форму побоїв. Наступного дня він дав прес-конференцію для журналістів у місцевому прес-клубі, де заявив, що немає ніякого сумніву в замовленому характері цього інциденту.
За словами Олександра Сумця, його газета "наступила на хвіст пану Омельченку, написавши про те, як він патронує підвідомчі йому комерційні структури, що відмивають гроші з бюджету".
31 серпня в ефірі місцевої телекомпанії Іван Омельченко назвав заяву Сумця "грою на маси".
Того ж дня голова районної держадміністрації міста Зміїва оголосив, що подає позов до суду про відшкодування моральної шкоди загальною сумою 600 тисяч гривень (сума позову менша втричі, однак, для районки і це може означати закриття газети) особисто на редактора місцевої незалежної газети. Він вважає, що через дії редактора моральних збитків зазнали не лише він, а й увесь район та влада.
Газета „Зміївський кур’єр” дев’ятий рік виходить в районному центрі поруч з двома державними. Її засновником є трудовий колектив. Газета, за словами головного редактора „Зміївського кур’єру” Олександра Сумця, не користується державними дотаціями, а є самоокупною, „тримається”, в основному, за рахунок реклами, і значно менше – передплати. А ще газета є місцевим рекордсменом за кількістю судових позовів.
Наша розмова з редактором Олександром Сумцем, яку ми публікуємо нижче, відбулася ще у вересні, коли голова райдержадміністрації публічно оголосив про свої погрози подати позов на редактора. „Телекритика” тоді ж звернулася до усіх героїв публікації за коментарями. Однак, на той час здавалося, що погрози залишаться нереалізованим, оскільки у канцелярії Зміївського районного суду нам повідомили, що позову від голови райдержадміністрації до головного редактора газети „Зміївський кур’єр” у них на той час ще не було. Сам голова районної виконавчої влади тоді знаходився на лікуванні у лікарні. Однак, цього тижня стало відомо, що Іван Омельченко таки вирішив „покарати” газету.
- Олександре Миколайовичу, яким чином ваша газета могла спричинити так багато шкоди району?
- Судові переслідування не залежать від наших політичних уподобань і з’явилися з першого року існування газети. Звичка у людей була до тих районок, що писали лише про гарну працю селян, як вони вивозять гній на поля чи косять пшеницю. Ми прийшли на газетний ринок з іншими постулатами: для нас немає різниці – керівник це чи проста людина, якщо вона заслуговує на моральну підтримку, ми підтримуємо, якщо ні – ми критикуємо, не дивлячись на ранг. І, безумовно, своїми бездарними діями нашу критику викликали й апарат та сам голова райдержадміністрації. Цього вимагали навіть самі наші читачі.
Ви працюєте тут, в Києві, і не знаєте, що відбувається в регіонах. Я не хочу говорити зараз про Александрова чи Гонгадзе, але в регіонах і зараз є приклади того, що напади на журналістів тривають.
28 серпня цього року було скоєно замах на моє життя. А 29 серпня кореспондент Першого національного по Харківській області Олександр Швець зібрав на прес-конференцію усіх журналістів, які працюють у харківському регіоні. На ній я поширив інформацію про все, що трапилося зі мною. ТРК „Сімон” зробив витяг з мого виступу про те, що я „наступив пану Омельченку, голові нашого району, боляче на хвіст”, це йому повідомили і він наступного дня прийшов на ТБ і заявив, що подасть позов на мене на 600 тисяч гривень. У газеті „Вісті Зміївщини” через два тижні після нападу на мене голова райдержадміністрації зробив звернення до жителів району, половину якого присвятив мені та нашій газеті. А наступного дня після замаху на мене по місцевому телебаченню та в пресі було поширено заяву за підписом керівника місцевої міліції про те, що кримінальну справу не було порушено, бо на думку міліції, „пан Сумець зорганізував побиття себе з метою реклами”. У цій ситуації я хотів би подякувати „Сільським вістям”, „Українському слову”, телеканалу „Інтер” та ТРК „Сімон”, які мене підтримали. І тільки після втручання Комітету ВР по свободі слова було порушено кримінальну справу за фактом нападу на мене. Приїздив представник МВС особисто від міністра внутрішніх справ Ю.Смирнова, отримали ми повідомлення від Генпрокуратури про доручення облпрокуратурі займатися цією справою.
- Наскільки обтяжливими для районної газети є судові позови та суми моральної шкоди?
- Ми на ринку 9 років і знаємо, що таке суди не на теорії. Скільки до газети, що займає незалежну позицію, було загалом позовів - так зразу навіть важко сказати. Тільки зараз з тих, що розглядаються, залишилося 8-9 позовів. Сьогодні я теж мав бути присутнім на засіданні суду, що розглядає позов голови районної санепідемстанції до газети. А ситуація така: санстанція перевіряла місцеве кафе «Даллас». За деякими відомостями, це кафе контролюється головою райдержадміністрації. Нам було цікаво отримати матеріали перевірки. Голова санстанції сам повідомив нас про таку перевірку, але коли кореспондент прийшов до нього за матеріалами, керівник санепідемстанції Павло Полупан відмовив нам у наданні такого документу. У телефонній розмові він повідомив мені, що не хоче з нами співробітничати. Він сказав, що „його попередили”. Після цього ми звернулися до СЕС офіційно: просимо повідомити результати перевірки кафе „Даллас” згідно закону „Про інформацію”. Заступник керівника СЕС відмовив нам у наданні такої інформації, мовляв, „згідно закону про комерційну таємницю ми не маємо права надати таку інформацію”. Але ж кафе – це підприємство громадського харчування, а не банк. Тому жителі міста мають право знати, чим їх годують... Про все це у газеті вийшла публікація під заголовком: „Пан чи Полупан, але чому змінив він свій план?”. Позивач оцінив моральну шкоду, нанесену йому нашою газетою, в 50 тисяч гривень.
- З огляду на таку кількість позовів, як редакції ще вдається працювати?
- За усі ці роки, скільки б проти нас не подавали позовів, Верховний Суд України усі скасував. Очевидно, що суддя районного суду надзвичайно залежний від місцевої влади. Та й усі, скасовані ВСУ, рішення райсуду апеляційний суд теж залишав без змін. Тому кожного разу вирішення конкретного спору затягується на роки. Мені доводиться оббивати пороги вищих судових інстанцій, щоб добитися справедливого рішення.
Так, під час виборів 1998 року на нас подав позов про відшкодування моральної шкоди екс-кандидат у народні депутати, колишній міністр зв’язку Єфремов. Він подав позов на 80 тисяч за те, що ми написали: „Звідки у пана Єфремова така любов до Любов Борисівни, яка працює начальником поштового відділення?”. Ви самі розумієте, як пошта працювала тоді на міністра зв’язку. Суд присудив нам після всіх інстанцій сплатити 1000 гривень.
З іншого боку, коли Харківський обласний суд не відмінив рішення районного суду, я маю право подати апеляцію, однак, на цьому етапі рішення вступає в законну силу і виконавча служба зобов’язує мене виконати це рішення. Рахунки редакції арештовують, присилають приписи з вимогою надрукувати спростування, хочу я того чи ні. Отже, я змушений друкувати спростування і сплатити нібито завдану моральну шкоду. У випадку з екс-міністром зв’язку Єфремовим суд зобов’язав нас надрукувати спростування у двох номерах газети площею, рівнозначною надрукованим матеріалам. Так мені довелося багато чого написати на себе та редакцію, щоб виконати рішення суду й заповнити площу.
А через деякий час ВСУ скасовує рішення районного суду. У цій ситуації єдине, що ми можемо зробити, аби якось відновити свою репутацію перед читачами: надрукувати рішення Верховного суду України щодо давньої справи. І ми це робимо, що, звичайно, місцевій владі не до вподоби. До речі, у цій справі ми вирішили стояти до останнього. І повертали цю смішну суму рівно чотири з половиною роки.
Ми стикнулися ще з однією проблемою. Скаргу до ВСУ я повинен подавати до районного суду, а він пересилає її у Верховний суд. Коли ВСУ приймає рішення, то знову переправляє його в райсуд, який зобов’язаний мене ознайомити з рішенням. Так от, я ще у лютому цього року подав скаргу до ВСУ на рішення райсуду, прийняте на користь Ощадбанку, за яким нам було присуджено подати спростування та виплатити півтори тисячі гривень морального збитку. Однак, до цього часу райсуд не наддав мені відповіді з ВСУ.
- Газету у районі відкрити дуже важко, оскільки це вимагає великих коштів, а засновниками існуючих газет є органи влади. Коли ви відкривали газету, чи відчуваєте ви в інший спосіб тиск на газету? Чи пропонують вам друкувати певні матеріали?
- Відкривати газету було не важко, однак на початку доходило до абсурду: після заснування газети нам було поставлено вимогу - приносити в райдержадміністрацію тексти для погодження. Але тоді у нас конфлікту з владою не було, ми, навпаки, були раді, що живемо в незалежній країні, яку підтримує ця влада, і яка працюватиме на добробут людей. Але 10 років незалежності показали, що це не так. Згодом ми відмовилися від цієї практики, але, як мені відомо, редакція газети „Вісті Зміївщини”, засновником якої є райдержадміністрація, робить це кожен випуск.
На рівні району з’являється цензура іншого характеру, її можна назвати економічною цензурою. Чи не таким можна назвати дії „Укрпошти” - монополіста, що працює на владу? Це було особливо помітно під час виборів, коли свіжонадруковані пачки таких газет, як „Сільські вісті”, „ВВ”, „Комуніст” і нашої газети, яку ми в той час випускали накладом у 50 тисяч примірників, можна було знайти на міському смітнику.
Зараз в країні відбувається передплата. Що робить влада? Усіх листонош зібрали у Будинку культури й, зокрема, сказали, що газета „Зміївський кур’єр” закривається, тому повідомте читачам, що такої газети не буде, нехай не передплачують. А ви знаєте, хто такий листоноша на селі – це людина, якій вірять усі сельчани.
Відомо, що наша газета виживає за рахунок реклами. На нараді керівників підприємців попередили, що вони не зможуть працювати в районі, якщо розрахуються із „Зміївським кур’єром”.
- А як складаються стосунки газети та політичних партій?
- До виборів 2002 року я очолював місцевий осередок „Трудової України”. Я сам на виборах до Верховної Ради України балотувався як незалежний кандидат і боровся проти кандидата від влади. Результати виборів вплинули на подальший перебіг обставин, тим паче, що ситуація в країні сприяла тому, що після виборів ми стали на позицію політичної опозиції і підтримуємо партію Юлії Тимошенко „Батьківщина”. „Батьківщина” нас не фінансує, але колектив редакції колективно вступив у цю партію.
- У чому ви бачите можливість звільнення районної преси від тиску влади?
- Найперше, потрібно роздержавлення ЗМІ. В країні мають працювати закони, адже вони загалом не погані і дозволяють захистити газету. Але ж судді не знають законів. Неодноразово під час судових засідань я посилався на відому Постанову Пленуму ВСУ від 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (витяги)”, але ж суддя не знає, що такі постанови існують. Щодо позовів до ЗМІ про відшкодування моральної шкоди, я думаю, що треба добитися, щоб позивачі втратили можливість добиватися грошової компенсації моральних збитків від ЗМІ. Адже, коли друкую статтю, то й друк спростування за рішенням суду буде, так би мовити, покаранням паритетним.
.
Від редакції: У своєму позові до газети голова місцевої райдержадміністрації Іван Омельченко вказує, що „відповідачами в газеті „Зміївський кур’єр” тривалий час протягом 2002 року розповсюджуються відомості про мої неправомірні дії як людини, громадянина та посадової особи органу державного управління”.
„Мною до цього часу, – говориться у позові. – не приймалися передбачені законом міри реагування по притягненню відповідачів – як учасників інформаційних відносин – до судової відповідальності, в надії на те, що вони самі усвідомлять безпідставність розповсюдження відомостей, що мене ганьблять. У той же час з мого боку були вжиті неодноразові спроби дати публічні відповіді на питання, що виникають у зв’язку з обійманням мною посади голови державної адміністрації Зміївського району, врегулювати ситуацію, умисно створену відповідачами навколо мого імені, однак, це викликало нові публікації в газеті з перетворенням у знущання оцінкою цих спроб як „клоунад”.
Цього тижня Іван Омельченко перебував у відрядженні в столиці, очевидно, у зв’язку зі зміною уряду, тому почути його особисто не вдалося. Як повідомив «Телекритиці» керівник апарату Зміївської райдержадміністрації Віктор Черепаха, він не відповідатиме на питання, чому саме голова райдержадміністрації не мав змоги оприлюднити свою позицію в газеті поза судовим позовом. Віктор Черепаха каже, що Іван Омельченко подав позов як приватна особа, от тільки не зрозуміло, чому він обгрунтовує позов саме моральними стражданнями у якості керівника районної влади.
У позові І.Омельченко, зокрема, вказує, що він усвідомлює той факт, що в силу посади, яку він обіймає, його дії „безумовно, підлягають публічному обговоренню”. Однак, він наполягає на тому, що у даному разі відповідачі „дозволили собі діяти зі злим умислом, явно перевищивши і моральні, і законні рамки, добиваючись таким чином і у такий спосіб, щоб читачі жахнулися від мого свавілля та корумпованості та власної беззахисності. Досягається це відповідачами умисно в порушення законного принципу достовірності та об’єктивності розповсюджуваної інформації. А з цим змиритися неможливо”.
Це правда, що стиль газети по відношенню до Івана Омельченко був досить гострим і досить оціночним, що характерно для районної опозиційної преси.
У якості прикладів образливих висловлювань на свою адресу у газеті, позивач наводить декілька цитат зі „Зміївського кур’єру”. Передрукуємо їх і ми, аби читачу дещо прояснити суть претензій. В статті „Почему так опасна неизличима болезнь власти„: „Но этот спрут в предсмертной агонии еще успеет сделать много черных дел, дабы очернить уважаемых в народе людей, которые идут на выборы против воли хозяина Омельченко». Або інше: «...відразу після виборів глава райдержадміністрації Омельченко І.Д. приступив до розв’язання кадрової проблеми в районі, аби непокірних позбавити місця роботи і ще раз розписатися в своєму безсиллі перед зміївчанами…» і подібне.
Як вказує у позові голова Зміївської райдержадміністрації, такими діями газета порушила його „нормальные жизненные связи, обычное душевное состояние,…тяжким грузом легла на меня необходимость реабилитировать себя в глазах органов государственной и исполнительной власти, знакомых, близких людей…; „была в глазах органов государственной и исполнительной власти, граждан, общественности, должностных лиц подвергнута экзамену моя способность дать правильную оценку сложившейся ситуации…» и т.д.
Зрозуміло, що тільки суд визначить міру моральних страждань керівника районної Зміїівської влади. Однак, чи не призведе це в кінцевому результаті до реального закриття районки, що вже давно мозолить очі місцевій владі?
Оксана Лисенко, „Телекритика”
© 2003 Телекритика.
Всі права застережено.
E-mail: info@telekritika.kiev.ua
--------------------------------------------------------------------------------
Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації - рекламодавці. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
У разі передруку матеріалів посилання на "Телекритику" обов'язкове
2003.07.26 | KAKTUZZ
Re: Ану-ану! Почнемо!(Оп-па-а!) Так це не проста переферія!
ФІЛЕНКО В.П., член Комісії Верховної Ради України у правахлюдини /Зміївський виборчий округ, Харківська область/. Шановний
Василю Васильовичу, шановні народні депутати! Хотів би сьогодні
за прикладом нашого шановного Голови, який, на жаль, відсутній,
дещо розвіяти цей сумний настрій.
Сидять у камері двоє. Один другого запитує:
- За що ти сидиш?
- Та за надання першої медичної допомоги.
- А як це?
- У тещі кров носом пішла, так я їй на шию джгут наклав.
От мені теж видається, що сьогодні є певна частина
депутатів, які вже приготували джгут на шию нашому уряду.
Але оскільки ми зібралися не для жартів, а все ж для
серйозної розмови, дозвольте мені викласти точку зору об'єднання
"Нової України" на ці процеси.
Ми вважаємо, що загострення соціальноекономічної й
політичної ситуації загрожує серйозною дестабілізацією в
суспільстві. Певно, ще не завтра, але видно й те, що є сили, які
не проти підготувати черговий наступ, і швидше за все, такий
наступ буде навесні. Тим більше, що умови для цього, дійсно, є.
Рівень життя катастрофічне падає. Тільки причини цього нам
бачаться різними.
Наші головні опоненти із Соцпартії та її сателітів типу
Партії праці, Селянської партії пов'язують це з останніми
декретами Уряду, говорять про якусь обвальну приватизацію.
Даруйте - яка обвальна приватизація? На нашу думку, практично
приватизації немає ще ніякої.
2003.07.26 | KAKTUZZ
От тобі й перферія! Як Їм раніше голови не повідкручували?
Вісті Зміївщини!Хто такий Каратуманов - із «За ЄдУ»?
Хто цікавиться виборами, скаже: кандидат у народні депутати в Харківському районі, якого посилено рекламує влада, як майбутнього (!) депутата. Ага, задумається кмітливий читач: якщо людину рекламує влада, то тут уже щось нечисто, оскільки образ нинішньої влади, від Президента України починаючи й найменшим державним клерком кінчаючи, непривабливий, м’яко кажучи, як у тій приказці: один із сошкою, семеро з ложкою. Перш ніж щось зробити добре для народу, вони простягають до нього велику волохату лапу й кажуть: «Дай!» І вже стільки нагребли в того бідолашного народу, що пора б оте лапище прищемити капканом. Однак поки щось небагато у нас, на жаль, сміливців уполювати сього звіра, жадібного до народного добра. А звір цей такий, що раз на чотири роки розростається до небачених розмірів, якраз перед виборами, бо добре розуміє, що чим більше в нього буде влади, тим більше він їстиме. Нині він перетворився на величезний блок і так ненажерно й називається - «За ЄдУ». Щоправда, це скорочена назва, повністю - «За єдину Україну», але й це показово: шматками вони її вже пошматували, а тепер хочуть проковтнути єдиним ковтком. Іще й натякають самою назвою, що вони «єдині заєдуни» і нікого більше до корита не підпустять. Хай Бродському і К дістанеться яблуко, «зелені» хай жують зелень, «озиме покоління» налягає на озимину, а «Жінки за майбутнє» мають лиш майбутнє (щоправда, тут хитра пані Людмила Кучма, що патронує цих жінок, турбується про майбутнє свого чоловіка) і т. ін.
Утім, усім цим партійкам разом із одряхлілими комуністами всіх мастей кидають кістки з царського столу, і вони гризуться між собою, як собаки за маслаки, надіючись урвати більше од хазяйських щедрот, потай думаючи, як би й старого господаря скинути з престолу. Боже, скільки тієї сволоти, шакалів, лютих псів, свиноти нагромадилося біля українського Олімпу за 10-15 останніх років - аж зітхнути тяжко! Важче, виявляється, живеться лише нещасним, почорнілим не тільки від сонця, але й із горя нігерійцям: у них найбільші злидні в світі від засилля неситого чиновництва. А далі вже ми в рідній неньці чорніємо з горя, і скоро нас, либонь, не можна буде відрізнити від нігерійців - чорних братів по нещастю. Наша влада любить меркантильно, це вам не щиросерді схлипи шевченківської Катерини: «Полюбила москалика, як знало серденько»; у цю компашку допускаються лише ті, «любовний» раж-кураж яких може дати щось «вагоме, грубе, зриме», як отой водогін із Древнього Риму, котрий оспівав Маяковський. Чи не цим приглянувся українській продажній владі пан Каратуманов Олег Юрійович, за іншою версією - Кара-Туман Ослан Мансур-огли, азербайджанець од партії мусульман, радник і родич генерал-полковника Юрія Дагаєва, керуючого справами Адміністрації Президента («наш» Леонід Данилович не лише активно «жидовізується» - маю на увазі оточення «лідера нації»; без образ! - але й дивним чином мусульманізується; хоча що тут дивного - аби платили справно мзду).
Хто готує бандитський наступ на Україну?
Як переполошилися різні політичні сили, зачувши ходу «чорної тисячі» (так буквально перекладається «Кара-Туман») на Харківщині! На листівкових плацдармах розгортаються битви з детективним сюжетом. Ось листівка Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери: її навіть лячно тримати в руках - так вона палахкотить вогнем обурення: «Олігархічно-комуністичні клани на гроші російських імперіалістично-кримінальних угруповань готують бандитський наступ на Україну!» І гнівний праведний перст указує на Олега Каратуманова: на офіційному сайті російських спецслужб нібито повідомляється, що Дагаєв є армавірським кримінальним авторитетом, а Каратуманов - у його групі, яка з Ірану до Східної Європи переправляє наркотики в обмін на автоматичну зброю для Кавказу. Сам Каратуманов був зв’язківцем між Павлом Лазаренком та бандитськими угрупованнями Кавказу та Каспію, займався тіньовим нафтобінесом. Нині ці опартієні мусульмани-азербайджанці транспортують емігрантів до Західної Європи і нібито облаштовують спецтабори на Слобожанщині, скуповуючи будинки, дитсадки, бази відпочинку.
Так це чи не так, але місцева влада активно допомагає панові Олегові в його агітаційній кампанії. У тій же листівці зазначається, що в газетах Харківщини та Зміївщини з’явилися статті: ось новий хазяїн, майбутній депутат. У поїздках округом його супроводжує великий почет: кремезні кавказці, бритоголові хлопці. Їздить з ними й голова Харківської райдержадміністрації М. Денисенко, який наказово представляє своїм підлеглим Каратуманова як нового депутата. Листівка «Тризуба» закінчується пересторогою: «Брати і сестри, не дамо зґвалтувати себе азійським манкуртам!».
Після цієї лобової атаки «тризубівців» негайно з’являється «Отповєдь фашистам» Каратуманова. У ній твердиться, що «фашистські недобитки» - українські буржуазні націоналісти, «ці озвіріли людиноподібні виродки», вилили на Каратуманова «потокі грязной лжі», відкидаються версії про належність пана Олега чи Ослана до кавказької мафії, зауважується, що хоч кавказцям грішно забувати батьків, але він поміняв ім’я й по батькові на більш звичні для українського вуха. Каратуманов запевняє виборців, що, як керівник регіонального відділення Партії мусульман України, він гарантує добрі взаємини між українцями й кавказькими переселенцями.
Однак не встиг іще заглохнути скандал, викликаний цим двобоєм, як і «Тризуб», і Каратуманов заявляють, що вони цього не писали! Ось тобі, бабусю, і Юріїв день! (Невже і Дагаєва - Юрія, і Олега - Юрійовича?) І, можливо, все це не вартувало б і виїденого яйця, якби не реальні життєві ниточки, які привели до (злочинного?) клубочка...
В «Україні кримінальній» від 4 січня цього року ми знаходимо детективний сюжет. 8 жовтня минулого року в Києві поранили директора фірми «Сиріус» Миколу Щербину. Нападників затримали, і вони дають свідчення. Сам потерпілий каже, що замовив його знищення син держсекретаря Мінекоресурсів Сергія Гошовського і народного депутата пані Валентини.
Тривалий час точився конфлікт між «Сиріусом» та Сергієм Гошовським. «Сиріус» і підприємство «Полтаванафтогазгеологія» уклали договір про спільну діяльність, і «Сиріус» інвестував до проекту 2 млн. грн. Однак потім «Полтаванафтогазгеологія» увійшла до створеного НАК «Надра України» і махнула рукою на «Сиріус». Керівники останнього почали добиватися справедливого розв’язання проблеми від Сергія Гошовського, однак той, за свідченням «сиріусян», викладеними в листі до народних депутатів Г. Омельченка та А. Єрмака, почав їм погрожувати. Суд визнав правоту «Сиріуса». Під час його засідань з’явилися нові пікантні подробиці цієї історії та провідні сили конфлікту. Виявилося, що після укладення договору з «Сиріусом» «Полтаванафтогазгеологія» уклала ідентичні іще з трьома фірмами, зокрема з «Регіоном», який підпорядковується керуючому справами Президента Дагаєву. За даними «сиріусян», керівниками цього підприємства є син Гошовських та... Каратуманов. В інтерв’ю «УК» потерпілий Микола Щербина посвідчив, що скоро почнуться нові арешти, оскільки кілери в усьому зізналися, а підозри щодо того, що його вбивство замовив син Гошовських, лише посилилися.
Файний мусульманин з великою кишенею
Які ж методи агітації в передвиборчій гонці на Харківщині використовує бізнесовий приятель-компаньйон підозрюваного у замаху на вбивство сина Гошовського Олег Юрійович Каратуманов? Цьому вже є численні - і скандальні! - свідчення, сумлінно викладені в заяві до окружної виборчої комісії в/о №182 кандидата в народні депутати Олександра Сумця. У грудні 2001 року Каратуманов з’являється на Зміївщині, й одразу ж у нього «закохується» голова райдержадміністрації І. Омельченко. Він возить його всюди і розхвалює на всі лади. Ошелешені зміївчани і рота не можуть розкрити з подиву: отака цяця до них приїхала! Він і радник керуючого справами Президента (про вовка - Дагаєва - промовка, а він тут), і президент Фонду сприяння розвитку місцевого самоврядування (а звідки ж на це грубі грошенята беруться?), і президент (апетити ростуть: уже двічі президент!) Харківської федерації дзю-до. Ну як же місцеві «заєдуни» та не полюблять такого файного мусульманина з великою кишенею та такими зв’язками! Адже чого він тільки не подарував місцевим аборигенам: і автомобілі, і телевізори, і комп’ютери, і велосипеди, і факси, і ксерокси, і музцентри-караоке, і продуктові набори, і постільну білизну, і годинники, і якийсь таємничий прилад вартістю 60 тис. грн. для Зміївської ГЕС, і 700-метровий килимовий настил для палацу культури, і ікони для церков, і набори цукерок дітям, і листівки, і ще, і ще, і ще... Неймовірно щедрий Дід Мороз із гарячих мусульманських країв Аллаха! Колись київський князь Володимир роздумував, чи стати нам мусульманами, але тепер, після таких дарів злиденному народові нашому, чи не захоче він, народ, мусульманізуватися? Гроші, звісно, не пахнуть, але завжди цікаво: у одних їх, небагатьох, хоч греблю гати, а в інших - мілкий струмочок. Завдяки плівкам мужнього майора Мельниченка та «розкопкам» безстрашного Григорія Омельченка ми знаємо, звідки мільйони та мільярди в одній кишені - крадуть і «не по чину беруть». Чи не цим пояснюється і щедрість Каратуманова та йому подібних? Адже він, як хан-ханига, бай-краснобай, скуповує наш народ оптом і вроздріб перед виборами, щоб потім чотири роки розкошувати в бездіяльності у Верховий Раді України (бо що він там у тих законах розуміє - та ще й мусульманин у переважно християнській державі! Скажіть, ну хто з українців без поважних причин бодай коли-небудь ображав мусульман? Швидше, все навпаки буває).
А от Каратуманов, як свідчить Олександр Сумець, іще не ставши законним депутатом, іще не розглянувши бодай один закон, уже десятки разів при потуранні керівного законника району пана Денисенка порушив законодавство! Господи, людоньки, та якої справедливості можна чекати від такого славного продовжувача татаро-монгольського іга! Судіть самі: 24 січня пан Олег зареєстрований кандидатом у народні депутати. І зразу - алюр три хрести! Грубо порушуючи п. 1 статті 50 та п. 1, 6, 16 статті 56 закону України «Про вибори народних депутатів України», він починає підкуповувати виборців.
25 січня в селищі Комсомольському святкували Тетянин день, і Каратуманов, істинний джигіт, обдарував усіх Тетян подарунками (чи не зробить він після того з них гарем?); цього ж дня він, либонь, видатний промисловик, виступив на засіданні з приводу підбиття підсумків у промисловості і особисто обдарував велику групу зміївчан.
Очевидно, прагнучи з часом (либонь, у депутатстві) зайнятися бізнесом у лісництві та комунальному господарстві, наш «віщий» Олег відвідав 28 січня зібрання лісників і комунальників, щоб знову ж таки «дати всім на лапу».
Здається, фантазії пана Каратуманова немає меж! Фігаро тут, Фігаро там! Він гість і в працівників соціальної сфери, і в пожежників, і в підприємців та працівників торгівлі - і всюди, мов з рогу достатку, сипле цінними подарунками, щоб поцінували його щедрість, оцінили і обрали нардепом. А що при цьому брутально топчеться Закон - то начхати на той Закон, якщо він заважає робити те, що хочеться! Ось тобі й психологія азіятської орди, яку нині сповідують чимало наших високопосадовців та менших чинодралів.
А на закон їм начхати?
Тому й газетярі, яким варто б думати про свободу слова, гласність, правдивість, честь, беруть перед держимордами під козирьок і незаконно славлять видатного сина азербайджанського народу, який чомусь оселився в Україні. Ось «Вісті Зміївщини» за 26 січня 2002 р. публікують репортаж про участь Олега Юрійовича чи Ослана Мансур-огли з нерозлучним чиновником І. Омельченком у святі Хрещення Господнього (многорелігійний ти наш пане-мусульманине!): дарувалися церкві ікони, виділялося невідомо звідки 18 000 грн. на її розбудову. Тут же друкується фото подружжя Комишан, яким Каратуманов вручає телевізор; є й фоторепортажі з двох «кара-туманно-подарункових» нарад (коли ж, зрештою, цей облудний туман розсіється, і на антизаконників упаде божа караТ). Те ж саме занудне до огиди фотоодопублікування з добродійником української нації (за чий рахунок?) Каратумановим є й у новому числі газети, де той роздаровує, роздаровує, роздаровує (читай: одурює, одурює, одурює...).
Чесний, порядний український кандидат у народні депутати Олександр Сумець у заяві вимагає: за грубі порушення чинного законодавства зняти з реєстрації Олега Каратуманова і притягти до відповідальності редакцію газети «Вісті Зміївщини».
На жаль, віз і донині там. Як казав Шевченко: народ замучений мовчить, а на апостольськім (державному?) престолі кабан годований сидить. Отакі у нас «заєдуни». Мерефою блукає «підпільна» «Мереф’янська правда», і хто знайомий із ситуацією в цьому нещасному місті, той скаже: то таки дійсно правда. Колишня «козацька слобода» Мерефа занепадає: бруд усюди, суцільне звалище на околицях, геть знікчемніли ставок та городи, на ніщо перетворився парк культури, занедбано старовинний Ващенків колодязь, забруднено Солодову леваду, невідь чому зліквідована екологічна міліція, люди забули й думати про загальноміський водогін, каналізацію; промисловість практично лежить - взуттєва фабрика, меблевий цех, ліквідований інститут «Укргідропроект»; гучна, шароварно-гидка, малоросійська «культура» укупі з дешевими російськими «шлягерами» заполонила місто; зруйновано інститут вуличних і квартальних комітетів. Мер міста Б. Хихля, який несе повну відповідальність за це неподобство, та місцеві депутати, вважаючи, певно, народ за бидло, не поспішають звітувати за роботу чи швидше безладдя.
Виявляється, і в Мерефі побував невгамовно-безцеремонний Олег Юрійович Каратуманов, навіть, мовлять, потупцював у танці на причепі біля ялинки перед підпилою братвою разом із головою Харківської райдержадміністрації М. Денисенком (знову неймовірна любов чиновництва нашого до «туманного» мусульманина; уміє-таки затуманювати свідомість!). І знову ж таки незаконно, порушуючи українське законодавство (воно, мабуть, азербайджанцям не указ), отуманював подарунками довірливих, як сліпі кошенята, мереф’ян.
Коли станемо довіряти сміливим? Коли ж прозріємо, пані та панове, дорогі співвітчизники? Маємо шанс зробити це сьогодні, віддавши на виборах перевагу розумним українським характерникам, яких найбільше зібралося в козацькій сотні відважної Юлії Тимошенко, якої так боїться Леонід Кучма та його спільники, що вивалюють на неї гори бруду? І що нам «чорні тисячі» неситих зайд та місцевих заблуд-перевертнів, якщо ми обіпремося на істинно козацький дух нашого народу, на його славних синів та дочок, котрі не бояться йти проти рожна, проти злоби та несамовиття привладових бандитів? А якщо боятимемося, то «кара-тумани», «чорні тисячі» заарканять нас довіку, поведуть у ярмі в рабство, і ніколи не встанемо ми з колін. Нещодавно був я в облдержадміністрації, а там її працівниця по телефону розказувала, що ось отримала вона візитку від Олега Юрійовича Каратуманова, і що є вказівка начальства всіляко йому сприяти. Отак брат іде до брата, а злодій та хапуга йде до злодія та хапуги. Свій до свого по своє. Отож, яке «своє» ми уявляємо, братове українці? Думається, все ж величне Шевченкове: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».
Валерій ДЯЧЕНКО (Вісті Зміївщини для "Інформкур"єру").
2003.07.26 | KAKTUZZ
Тепер точно повірю , що зіткнення "Волги" з ЗІЛом --випадок(-)
2003.07.26 | Адвокат ...
Так- так!
Кара- туманний збіг обставин...2003.07.26 | KAKTUZZ
Re: Так- так!
Так -так! А туман перманентний вже понад десять років висить над Україною і невідомо коли розвіється. Де ті кляті вітри?2003.07.26 | Адвокат ...
Як,-- де?
Там де нас нема...2003.07.27 | KAKTUZZ
Re: Як,-- де?
Фу! Адвокате! Це Ви так пристойно написали , а самі непристойно подумали :" Вітер в полі, в ж*пі дим"? Егеж?2003.07.28 | Адвокат ...
Вітер в полі, та й гуляє
В дупі дим не пропадає.2003.07.28 | KAKTUZZ
Re:А в поезії гарно виходить.Чи ні, Адвокате? !
Вітер в полі гуляє,А в д*пі дим не пропадає!
Бач! а ти не вірив! Вже й тобі кажуть, що твої "шуточки"вже не шуточки.
Ой, мовчи прошу бо ти як зара шось напишеш! Пів хворуму осліпнуть.
2003.07.28 | Адвокат ...
Гаразд,-- мовчу! Хай не сліпнуть. ( - )
2003.07.28 | KAKTUZZ
Re:Лоєр! На тебе на іншій гілці, якийсь мудак натякає, що
твої жартики перейшли межу! Ти шо куркуль? Межі переходити? Та ти ж, казав мені їден їврей, порядочний чоловік! Я їм нє імєю сомнєнія! Тіко шо робити з малдаванами-окупантами?2003.07.29 | Адвокат ...
Хай натякає. На те він і,-- мудак.
KAKTUZZ пише:> твої жартики перейшли межу! Ти шо куркуль? Межі переходити? Та ти ж, казав мені їден їврей, порядочний чоловік! Я їм нє імєю сомнєнія! Тіко шо робити з малдаванами-окупантами?
Я так думаю, що молдаванами цивільний де- ґенераль у купі з цивільним же верховним головнокомандувачем добряче обісрали си. То ж черга обсирати си Зленкові.
2003.07.29 | KAKTUZZ
Re: Хай натякає. На те він і,-- мудак.
Лоєр! Ти смішки -мішками! А воно бл.так і буде! Вересень ! Мудак № їден -- приїздить зленко до Брукселі і каже, шо в нас усьо з малдаванами в парядє. Його наші колєги підіймають на сміх! А чарез тиждень Жініраль приїзджа і п*здить ваапше не в ті ворота. Бо шо Жінєраль , а шо Зленко -- то два "лєвих " чобота.І на ліву ногу кульгають! Ото сміху буде! Прага № 2!!!!ТО як ти думаєш, може ріскануть і поставити їх раком перед усьов порядочною публіков? (Старий ! справді питаю.)
2003.07.29 | Адвокат ...
Спробуйте, для жарту хіба що...
Бо ота пор'ядошна публіка має коротку пам'ять. Вона як Зленка, чи де- женераля пів рочку не бачить, то багатіє думкою, що Зленко дуже вже був зпроґесував за той час. І де- женераль,-- те ж. Чому так,-- Бог відає. Може вона ота пор'ядна публіка без надії сподіває си на краще?
Жарти жартами, але поки геліта українська бавила се підкилимними ігрищами, молдавани дали болючого ляпаса Україні. І це прикро. Прикро двічи. Бо, з одного боку Ку-чмо, де- женераль, Зленко,-- не вся Україна. А з іншого, вони,-- мудакі пєрвостатєйниє. І виходить, що Ку-чмо, таки, досяг своєї мрії, тепер можна казати: Україна то Ку-чмо. Коли справа йшла про ігри з моськалями, мудакувате вужування Ку-чма можна було б яко сь тако сь пояснити. А з молдаванами,-- то вже 3,14-здець!
2003.07.26 | KAKTUZZ
Re: А Ви б таке "неподобство" стерпіли?"Бандитський наступ ..."
"Зміївський кур"єр" для ІНФОРМБЮЛЕТНЯ!Хто готує бандитський наступ на Україну?
Як переполошилися різні політичні сили, зачувши ходу «чорної тисячі» (так буквально перекладається «Кара-Туман») на Харківщині! На листівкових плацдармах розгортаються битви з детективним сюжетом. Ось листівка Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери: її навіть лячно тримати в руках - так вона палахкотить вогнем обурення: «Олігархічно-комуністичні клани на гроші російських імперіалістично-кримінальних угруповань готують бандитський наступ на Україну!» І гнівний праведний перст указує на Олега Каратуманова: на офіційному сайті російських спецслужб нібито повідомляється, що Дагаєв є армавірським кримінальним авторитетом, а Каратуманов - у його групі, яка з Ірану до Східної Європи переправляє наркотики в обмін на автоматичну зброю для Кавказу. Сам Каратуманов був зв’язківцем між Павлом Лазаренком та бандитськими угрупованнями Кавказу та Каспію, займався тіньовим нафтобінесом. Нині ці опартієні мусульмани-азербайджанці транспортують емігрантів до Західної Європи і нібито облаштовують спецтабори на Слобожанщині, скуповуючи будинки, дитсадки, бази відпочинку.
Так це чи не так, але місцева влада активно допомагає панові Олегові в його агітаційній кампанії. У тій же листівці зазначається, що в газетах Харківщини та Зміївщини з’явилися статті: ось новий хазяїн, майбутній депутат. У поїздках округом його супроводжує великий почет: кремезні кавказці, бритоголові хлопці. Їздить з ними й голова Харківської райдержадміністрації М. Денисенко, який наказово представляє своїм підлеглим Каратуманова як нового депутата. Листівка «Тризуба» закінчується пересторогою: «Брати і сестри, не дамо зґвалтувати себе азійським манкуртам!».
Після цієї лобової атаки «тризубівців» негайно з’являється «Отповєдь фашистам» Каратуманова. У ній твердиться, що «фашистські недобитки» - українські буржуазні націоналісти, «ці озвіріли людиноподібні виродки», вилили на Каратуманова «потокі грязной лжі», відкидаються версії про належність пана Олега чи Ослана до кавказької мафії, зауважується, що хоч кавказцям грішно забувати батьків, але він поміняв ім’я й по батькові на більш звичні для українського вуха. Каратуманов запевняє виборців, що, як керівник регіонального відділення Партії мусульман України, він гарантує добрі взаємини між українцями й кавказькими переселенцями.
Однак не встиг іще заглохнути скандал, викликаний цим двобоєм, як і «Тризуб», і Каратуманов заявляють, що вони цього не писали! Ось тобі, бабусю, і Юріїв день! (Невже і Дагаєва - Юрія, і Олега - Юрійовича?) І, можливо, все це не вартувало б і виїденого яйця, якби не реальні життєві ниточки, які привели до (злочинного?) клубочка...
В «Україні кримінальній» від 4 січня цього року ми знаходимо детективний сюжет. 8 жовтня минулого року в Києві поранили директора фірми «Сиріус» Миколу Щербину. Нападників затримали, і вони дають свідчення. Сам потерпілий каже, що замовив його знищення син держсекретаря Мінекоресурсів Сергія Гошовського і народного депутата пані Валентини.
Тривалий час точився конфлікт між «Сиріусом» та Сергієм Гошовським. «Сиріус» і підприємство «Полтаванафтогазгеологія» уклали договір про спільну діяльність, і «Сиріус» інвестував до проекту 2 млн. грн. Однак потім «Полтаванафтогазгеологія» увійшла до створеного НАК «Надра України» і махнула рукою на «Сиріус». Керівники останнього почали добиватися справедливого розв’язання проблеми від Сергія Гошовського, однак той, за свідченням «сиріусян», викладеними в листі до народних депутатів Г. Омельченка та А. Єрмака, почав їм погрожувати. Суд визнав правоту «Сиріуса». Під час його засідань з’явилися нові пікантні подробиці цієї історії та провідні сили конфлікту. Виявилося, що після укладення договору з «Сиріусом» «Полтаванафтогазгеологія» уклала ідентичні іще з трьома фірмами, зокрема з «Регіоном», який підпорядковується керуючому справами Президента Дагаєву. За даними «сиріусян», керівниками цього підприємства є син Гошовських та... Каратуманов. В інтерв’ю «УК» потерпілий Микола Щербина посвідчив, що скоро почнуться нові арешти, оскільки кілери в усьому зізналися, а підозри щодо того, що його вбивство замовив син Гошовських, лише посилилися.
Файний мусульманин з великою кишенею
Які ж методи агітації в передвиборчій гонці на Харківщині використовує бізнесовий приятель-компаньйон підозрюваного у замаху на вбивство сина Гошовського Олег Юрійович Каратуманов? Цьому вже є численні - і скандальні! - свідчення, сумлінно викладені в заяві до окружної виборчої комісії в/о №182 кандидата в народні депутати Олександра Сумця. У грудні 2001 року Каратуманов з’являється на Зміївщині, й одразу ж у нього «закохується» голова райдержадміністрації І. Омельченко. Він возить його всюди і розхвалює на всі лади. Ошелешені зміївчани і рота не можуть розкрити з подиву: отака цяця до них приїхала! Він і радник керуючого справами Президента (про вовка - Дагаєва - промовка, а він тут), і президент Фонду сприяння розвитку місцевого самоврядування (а звідки ж на це грубі грошенята беруться?), і президент (апетити ростуть: уже двічі президент!) Харківської федерації дзю-до. Ну як же місцеві «заєдуни» та не полюблять такого файного мусульманина з великою кишенею та такими зв’язками! Адже чого він тільки не подарував місцевим аборигенам: і автомобілі, і телевізори, і комп’ютери, і велосипеди, і факси, і ксерокси, і музцентри-караоке, і продуктові набори, і постільну білизну, і годинники, і якийсь таємничий прилад вартістю 60 тис. грн. для Зміївської ГЕС, і 700-метровий килимовий настил для палацу культури, і ікони для церков, і набори цукерок дітям, і листівки, і ще, і ще, і ще... Неймовірно щедрий Дід Мороз із гарячих мусульманських країв Аллаха! Колись київський князь Володимир роздумував, чи стати нам мусульманами ....
2003.07.26 | KAKTUZZ
Re:Так що? Замовник вбивства журналістів Каратуманов?(-)
2003.07.26 | Циган
Re:Ділітанти бл. "Аварія " трапилась напередодні вихідних!
Випадковість? Претензії на професійність? Люди відпочивають, на дачах жуків колорадських збирають. На пляжах сидять , шашлички смажать. Куди їм до вбитих журналістів. Нічого. Рване в понеділок!2003.07.28 | KAKTUZZ
Re:Ось і понеділок! Чекайте демаршу з боку ЄС!(-)
2003.07.28 | KAKTUZZ
Re:Ось і понеділок! Чекайте демаршу з боку ЄС!(-)
Дочекались?IFJ Raises Alert Over Suspicious Attack on Journalist in Ukraine
28/07/2003
The International Federation of Journalists today called on the Ukrainian government to
investigate the attack against a local journalist in Kiev last week and to establish whether or not it was connected to his professional work.
On 24 July, Oleg Eltsov, editor-in-chief and investigative journalist for the internet-based edition called Ukraine Criminality, was attacked by two unidentified assailants as he exited his apartment in Kiev. The attackers tried to assault Eltsov with an electric prodding device as well as a 10 kg metal tube causing him to be hospitalized.
Eltsov had written numerous articles criticising the higher echelons of Ukrainian political society. At the time of his attack, he was on his way to a court hearing regarding a critical article that he had published. In particular, he had recently written a highly controversial piece, about the Academic Dean of the Law Department of Kiev University, Mr. Andriitsev regarding the possibility that the Dean had accepted a bribe for 8000 dollars.
“The number of journalists being targeted for their legal right to freely criticize is quickly spiraling out of control in the Ukraine”, said Aidan White, IFJ General Secretary.
According to the facts of the case, Darnitsky District Police in Kiev opened the proceedings under the title of “hooliganism”. The IFJ, in conjunction with its affiliate the National Union of Journalists of the Ukraine, is calling on the Ukrainian authorities to take immediate action in order to prevent any further attacks.
Since the beginning of 2003, two Ukrainian journalists, Serhiy Naboka and Vladimir Efremov were killed whilst involved in reports/proceedings connected to unexplained circumstances.
Further information: + 32 2 235 22 00
The IFJ represents more than 500,000 journalists in more than 100 countries