Еволюція чи революція? (/)
07/30/2003 | Shooter
Еволюція чи революція?
Євген Магда, для «Главреда»
Подібних змін у регіональній еліті не було вже давно. Протягом одного місяця Леонід Кучма замінив п'ятьох губернаторів, практично помінявши владу в 20% регіонів країни. Несподівано?
Скоріше, прогнозовано і передбачувано, хоча самі персоналії нових глав обласних адміністрацій виявилися не найбільш передбачуваними кандидатами.
Гарячими слідами можна зробити кілька висновків. Перший – Президент постарався зробити так, щоб зберегти бажання працювати в його інтересах до останнього у всій вертикалі виконавчої влади. Призначення «темних конячок» з досвідом роботи у відповідних регіонах – краще тому підтвердження. Як відомо, немає нічого кращого за показовий приклад. От гарант Конституції і продемонстрував, які перспективи можуть очікувати старанного і лояльного чиновника. При такому розкладі немає ніяких гарантій, що вони стали «каліфами на годину» чи всього на півтора року. Регіональна еліта, схоже, цілком усвідомила свою залежність від Президента, і може своєю поведінкою дати новий напрямок злегка вивітрілій політичній реформі. На тлі відставок і губернатори-ветерани зайвий раз задумаються про ефективність своєї роботи. І ще. Цікаво, що не при справах залишилися ті, кого активно «сватали» на губернаторські крісла, які недовго були вакантними .
Другий висновок – Президент призначив в основному людей, не засвічених однозначними політичними пристрастями на загальнонаціональному рівні. Цим він, по-перше, зупинив процес поголовної «соціал-демократизації» новопризначених глав обладміністрацій, по-друге, продемонстрував усім що сумнівається, хто ще хазяїн в українському домі. У широкому, звичайно ж, розумінні цього слова. Можливо, трохи з цього ряду вибивається призначення Володимира Яцуби в Дніпропетровськ. Усе-таки не будемо настільки категоричні і простимо Леонідові Даниловичу його прагнення бачити в рідній області свого давнього і близького соратника.
Третій висновок – Президент прислухається до кадрових побажань свого прем'єра. Цей факт піарники Віктора Федоровича просто зобов'язані використовувати для розкручування ідеї стрімкого зростання шансів свого шефа як потенційного спадкоємця. Пам'ятається, за підсумками півріччя глава Кабміну грозився зняти всього двох голів обладміністрацій, але зроблена більш широка ротація. Прямо як у російського класика Олександра Островського: «Не було ні гроша, і раптом – алтин». Зазначимо, що прем'єру вдалося поки що утриматися від звільнення делегованих фракціями і групами парламентської більшості міністрів і віце-прем'єрів. Практично це означає, що Вікторові Федоровичу удалося розтягти в часі процес проведення переговорів, що супроводжується, як відомо, кадровими жертвами. Зате відхід міністра Кабінету Міністрів Володимира Яцуби дозволить Януковичу зітхнути з полегшенням. Хоча ніхто не дасть гарантій, що змінник «государева ока» в уряді буде для прем'єра більш зручним співробітником.
Вільно чи мимоволі в країні сьогодні є як мінімум три вакансії, на яких Президент захоче розставити вірних собі людей – секретар РНБО, глава Державного управління справами, міністр Кабінету Міністрів. Є передчуття, що на ці посади будуть призначені вже перевірені, з одного боку, але не занадто розпещені владою люди. Вони, як і нові губернатори, мають в короткий термін доводити, що вони не даремно одержують свою зарплату і готові вирішувати поставлені задачі. До речі, якщо говорити про операцію «Спадкоємець», то чому б не припустити, що масові ротації здійснюються саме під того, поки що невідомого чи неназваного політика, здатного за допомогою харизми, адмінресурса і необхідних фінансових вливань «з'їсти» Ющенка? Навіть дуже можливо...
Євген Магда, для «Главреда»
Подібних змін у регіональній еліті не було вже давно. Протягом одного місяця Леонід Кучма замінив п'ятьох губернаторів, практично помінявши владу в 20% регіонів країни. Несподівано?
Скоріше, прогнозовано і передбачувано, хоча самі персоналії нових глав обласних адміністрацій виявилися не найбільш передбачуваними кандидатами.
Гарячими слідами можна зробити кілька висновків. Перший – Президент постарався зробити так, щоб зберегти бажання працювати в його інтересах до останнього у всій вертикалі виконавчої влади. Призначення «темних конячок» з досвідом роботи у відповідних регіонах – краще тому підтвердження. Як відомо, немає нічого кращого за показовий приклад. От гарант Конституції і продемонстрував, які перспективи можуть очікувати старанного і лояльного чиновника. При такому розкладі немає ніяких гарантій, що вони стали «каліфами на годину» чи всього на півтора року. Регіональна еліта, схоже, цілком усвідомила свою залежність від Президента, і може своєю поведінкою дати новий напрямок злегка вивітрілій політичній реформі. На тлі відставок і губернатори-ветерани зайвий раз задумаються про ефективність своєї роботи. І ще. Цікаво, що не при справах залишилися ті, кого активно «сватали» на губернаторські крісла, які недовго були вакантними .
Другий висновок – Президент призначив в основному людей, не засвічених однозначними політичними пристрастями на загальнонаціональному рівні. Цим він, по-перше, зупинив процес поголовної «соціал-демократизації» новопризначених глав обладміністрацій, по-друге, продемонстрував усім що сумнівається, хто ще хазяїн в українському домі. У широкому, звичайно ж, розумінні цього слова. Можливо, трохи з цього ряду вибивається призначення Володимира Яцуби в Дніпропетровськ. Усе-таки не будемо настільки категоричні і простимо Леонідові Даниловичу його прагнення бачити в рідній області свого давнього і близького соратника.
Третій висновок – Президент прислухається до кадрових побажань свого прем'єра. Цей факт піарники Віктора Федоровича просто зобов'язані використовувати для розкручування ідеї стрімкого зростання шансів свого шефа як потенційного спадкоємця. Пам'ятається, за підсумками півріччя глава Кабміну грозився зняти всього двох голів обладміністрацій, але зроблена більш широка ротація. Прямо як у російського класика Олександра Островського: «Не було ні гроша, і раптом – алтин». Зазначимо, що прем'єру вдалося поки що утриматися від звільнення делегованих фракціями і групами парламентської більшості міністрів і віце-прем'єрів. Практично це означає, що Вікторові Федоровичу удалося розтягти в часі процес проведення переговорів, що супроводжується, як відомо, кадровими жертвами. Зате відхід міністра Кабінету Міністрів Володимира Яцуби дозволить Януковичу зітхнути з полегшенням. Хоча ніхто не дасть гарантій, що змінник «государева ока» в уряді буде для прем'єра більш зручним співробітником.
Вільно чи мимоволі в країні сьогодні є як мінімум три вакансії, на яких Президент захоче розставити вірних собі людей – секретар РНБО, глава Державного управління справами, міністр Кабінету Міністрів. Є передчуття, що на ці посади будуть призначені вже перевірені, з одного боку, але не занадто розпещені владою люди. Вони, як і нові губернатори, мають в короткий термін доводити, що вони не даремно одержують свою зарплату і готові вирішувати поставлені задачі. До речі, якщо говорити про операцію «Спадкоємець», то чому б не припустити, що масові ротації здійснюються саме під того, поки що невідомого чи неназваного політика, здатного за допомогою харизми, адмінресурса і необхідних фінансових вливань «з'їсти» Ющенка? Навіть дуже можливо...