КАЗКИ ПРЕМ’ЄРА ЯНУКОВИЧА
08/15/2003 | Сергiй СТЕПАНИШИН
Окрiм убивств журналістів, касетного скандалу, Україна, на жаль, прославилася ще й тим, що бiльшiсть її державних мужiв навчилися лише обiцяти i при цьому й не думаючи виконувати своїх обiцянок.
Єдиним Прем’єр-міністром, хто, не даючи порожніх обіцянок, реально підняв економіку, а, головне, життєвий рівень людей - був Віктор Ющенко. За що й постраждав.
Не змiг обiйтися без обiцянок-цяцянок i теперішній Прем’єр - Вiктор Янукович. Нi, цього разу вiн не обiцяв значного пiдвищення пенсiй чи зарплат, наперед знаючи, що йому просто нiхто не повiрить. Обiцяти нездiйсненне Януковича примусила кризова ситуацiя, яка склалася на зерновому ринку України.
Рiч у тiм, що завищенi показники минулорiчного врожаю, розкрадання зерна з держрезерву, ажіотажний попит на ринку хлібопродуктів, вперше загнали на слизьке новоспечений коаліційний Уряд і вимагали вiд нового Кабiнету Мiнiстрiв мобiлiзацiї додаткових зусиль саме в аграрному секторi. Але, як i передбачалося, псевдокоалiцiйна команда Януковича професiйно не спрацювала, не зумiла (або не хотiла зумiти) вiдвернути рiзкий стрибок цiн на основнi продукти харчування. Умiло спекулюючи на погодних умовах та бездiяльностi урядовцiв, спритнi дiлки вiд зернотрейдерiв, що належать в основному клану Суркiса-Медведчука та іншим наближеним до Уряду олігархам, накрутили цiни на зерновому ринку до вищесвітових (i не тiльки на хлібопродукти - бо зросли цiни й на iншi продуктовi товари), що дуже вiдчутно вдарило по найбіднiшiй частинi населення України. Коли взялися гасити пожежу, було вже надто пiзно, - народ уже був пограбований i вкотре став заручником некомпетентної, антинародної полiтики режиму Кучми-Януковича.
Ось тут Янукович, вiдчувши запах смаленого, тобто загрозу власної вiдставки, почав бити себе в груди, погрожуючи звiльненнями “винним”, запевняючи всiх, що ситуацiя знаходиться пiд контролем, i обiцяючи повернення цiн на попереднiй рiвень. Цьому нiбито мало сприяти звiльнення чотирьох губернаторiв (знайшли таки цапiв-вiдбувайлiв), викидання на ринок мiзерних запасiв зерна з держрезерву, зняття мита на iмпортне збiжжя (чергова нагода нажитися тим же неукраїнським трейдерам) та жорсткий контроль за цiнами в областях.
Чомусь великою заслугою п.Янукович вважає купівлю 166000 т зерна у Росії за ціною 585 грн. за тонну, яке має надійти в Україну найближчим часом, про що провладні ЗМІ трублять вже не один день. При цьому не говориться, що лише за це зерно доведеться сплатити понад 97 млн. грн. бюджетних коштів, а це мінімальна зарплата в 185 грн. для 43000 громадян протягом року.
Але ж це ганьба для чорноземної України - житницi Європи - купувати пшеницю в Казахстанi з його виснаженими цiлинною кампанiєю землями та в Росiї з її антиселянським менталiтетом. Бiльшого приниження для споконвiчних хлiборобiв годi й придумати!
Натомість у період роботи Уряду, очолюваного В.Ющенком, Україна розпочала зернову інтервенцію на зовнішні ринки, маючи надлишки хліба на внутрішньому.
А Уряд теперішній не згірше жебрака випрошує зернові там, куди мусив би їх продавати. Та головне, що нi вищеперелiченi заходи Януковича, нi ганебна закупiвля російського зерна вже не в силi повернути цiни на попереднiй рiвень. Мало того, уже зараз поповзли вгору цiни на м’ясо, цукор, яйця та iншi продукти. А назад, як відомо, ціни ніколи не повертаються. Хіба що в казці.
Обiцяне Януковичем можна порiвняти з обiцяним депутатом-зрадником Сулковським, тобто випуском у Квасиловi найближчим часом 10 тисяч комбайнiв. I те, й iнше здiйснити неможливо, бо одне й друге не має пiд собою об’єктивного економiчного пiдгрунтя. I той, i iнший (Янукович i Сулковський) за рахунок дешевого популiзму намагаються прикрити свою полiтичну короткозорiсть та фахову неспроможнiсть. I той, i iнший закiнчать, мабуть, однаково: спочатку - зневагою українцiв, а потiм - забуттям.
.
Єдиним Прем’єр-міністром, хто, не даючи порожніх обіцянок, реально підняв економіку, а, головне, життєвий рівень людей - був Віктор Ющенко. За що й постраждав.
Не змiг обiйтися без обiцянок-цяцянок i теперішній Прем’єр - Вiктор Янукович. Нi, цього разу вiн не обiцяв значного пiдвищення пенсiй чи зарплат, наперед знаючи, що йому просто нiхто не повiрить. Обiцяти нездiйсненне Януковича примусила кризова ситуацiя, яка склалася на зерновому ринку України.
Рiч у тiм, що завищенi показники минулорiчного врожаю, розкрадання зерна з держрезерву, ажіотажний попит на ринку хлібопродуктів, вперше загнали на слизьке новоспечений коаліційний Уряд і вимагали вiд нового Кабiнету Мiнiстрiв мобiлiзацiї додаткових зусиль саме в аграрному секторi. Але, як i передбачалося, псевдокоалiцiйна команда Януковича професiйно не спрацювала, не зумiла (або не хотiла зумiти) вiдвернути рiзкий стрибок цiн на основнi продукти харчування. Умiло спекулюючи на погодних умовах та бездiяльностi урядовцiв, спритнi дiлки вiд зернотрейдерiв, що належать в основному клану Суркiса-Медведчука та іншим наближеним до Уряду олігархам, накрутили цiни на зерновому ринку до вищесвітових (i не тiльки на хлібопродукти - бо зросли цiни й на iншi продуктовi товари), що дуже вiдчутно вдарило по найбіднiшiй частинi населення України. Коли взялися гасити пожежу, було вже надто пiзно, - народ уже був пограбований i вкотре став заручником некомпетентної, антинародної полiтики режиму Кучми-Януковича.
Ось тут Янукович, вiдчувши запах смаленого, тобто загрозу власної вiдставки, почав бити себе в груди, погрожуючи звiльненнями “винним”, запевняючи всiх, що ситуацiя знаходиться пiд контролем, i обiцяючи повернення цiн на попереднiй рiвень. Цьому нiбито мало сприяти звiльнення чотирьох губернаторiв (знайшли таки цапiв-вiдбувайлiв), викидання на ринок мiзерних запасiв зерна з держрезерву, зняття мита на iмпортне збiжжя (чергова нагода нажитися тим же неукраїнським трейдерам) та жорсткий контроль за цiнами в областях.
Чомусь великою заслугою п.Янукович вважає купівлю 166000 т зерна у Росії за ціною 585 грн. за тонну, яке має надійти в Україну найближчим часом, про що провладні ЗМІ трублять вже не один день. При цьому не говориться, що лише за це зерно доведеться сплатити понад 97 млн. грн. бюджетних коштів, а це мінімальна зарплата в 185 грн. для 43000 громадян протягом року.
Але ж це ганьба для чорноземної України - житницi Європи - купувати пшеницю в Казахстанi з його виснаженими цiлинною кампанiєю землями та в Росiї з її антиселянським менталiтетом. Бiльшого приниження для споконвiчних хлiборобiв годi й придумати!
Натомість у період роботи Уряду, очолюваного В.Ющенком, Україна розпочала зернову інтервенцію на зовнішні ринки, маючи надлишки хліба на внутрішньому.
А Уряд теперішній не згірше жебрака випрошує зернові там, куди мусив би їх продавати. Та головне, що нi вищеперелiченi заходи Януковича, нi ганебна закупiвля російського зерна вже не в силi повернути цiни на попереднiй рiвень. Мало того, уже зараз поповзли вгору цiни на м’ясо, цукор, яйця та iншi продукти. А назад, як відомо, ціни ніколи не повертаються. Хіба що в казці.
Обiцяне Януковичем можна порiвняти з обiцяним депутатом-зрадником Сулковським, тобто випуском у Квасиловi найближчим часом 10 тисяч комбайнiв. I те, й iнше здiйснити неможливо, бо одне й друге не має пiд собою об’єктивного економiчного пiдгрунтя. I той, i iнший (Янукович i Сулковський) за рахунок дешевого популiзму намагаються прикрити свою полiтичну короткозорiсть та фахову неспроможнiсть. I той, i iнший закiнчать, мабуть, однаково: спочатку - зневагою українцiв, а потiм - забуттям.
.
Відповіді
2003.08.15 | Олександр
КРАЇНА СТРАХУ, НЕДОВIРИ ТА НАДIЙ
Нещодавно iнститутом соцiологiї Нацiональної академiї наук було випущено збiрник, у якому узагальнено результати соцiологiчних дослiджень, що були проведенi в рамках проекту “Українське суспiльство: монiторинг соцiологiчних змiн”.Слiд зазначити, що дослiдження були явно замовленi владою i спрямованi на виправдання її бездiяльностi й неспроможностi кардинально покращити життя українцiв в Українi. Усi цифри наведенi в матерiалах у порядку зростання - нiбито жити в Українi стало краще (хоча основна маса населення нашої держави, яка живе своєю працею, а не краде, з цим навряд чи погодиться). Якщо ж вiдкинути штучно притягнуте у статистику покращення, вимальовується така картина.
У 1998 р. економiчну ситуацiю у країнi вважали поганою чи дуже поганою 77,6 вiдсотка учасникiв дослiджень. У лютому нинiшнього року цей вiдсоток знизився до 52,5, але тiльки за рахунок того, що значно зросла кiлькiсть респондентiв, якi не змогли визначитися з вiдповiддю на поставлене питання. Не слiд забувати й того, що коли Прем’єр-мiнiстром України був Вiктор Ющенко, було погашено заборгованостi iз зарплат та пенсiй i жити стало дiйсно легше. На жаль, процес пiдвищення рiвня життя було перервано вiдставкою уряду В.Ющенка.
Попри всю “позитивну” динамiку, яку замовне дослiдження пiдсовує широкому загалу, його автори не могли не визнати очевидного. Наприклад, наводяться такi цифри: 44,3 вiдсотка опитаних стверджують, що не мають можливостi придбати найнеобхiднiшi продукти. З усiх респондентiв 75,6 вiдсоткiв заявили, що бояться безробiття; 75,1 - зростання цiн (i це до нинiшньої продовольчої кризи); 68,9 - невиплати заробiтної платнi, пенсiї; 59,9 - зростання злочинностi; 52,8 - голоду тощо.
Не дивно, що половинi учасникiв дослiдження бракує здоров’я. Вони бояться незадовiльного вирiшення економiчних та соцiальних проблем, яких в Українi хоч вiдбавляй. I населення не вiрить у те, що найближчим часом вони будуть вирiшенi (тiльки 12,4 вiдсотка опитаних вiрять, що в найближчий рiк життя покращиться).
Показовими є данi щодо оцiнки полiтичної ситуацiї у країнi. Благополучною чи спокiйною її вважають лише 24,1 вiдсотка опитаних, напруженою - 53,1, критичною, вибуховою - 11,3.
Дуже малим є рiвень довiри українцiв до суспiльних i державних iнститутiв. Президенту України Л.Кучмi на початку ц.р. цiлком чи переважно довiряли 11,6 вiдсотка респондентiв; урядовi - 7,3. Зате цифри свiдчать, що в Українi вiдроджується духовнiсть, довiра церквi й духовенству зростає й нинi сягнула 42,9 вiдсотка iз загальної кiлькостi опитаних.
Але загальна картина життя в Українi у бiльшостi її мешканцiв захоплення не викликає. Зокрема, 51,7 вiдсотка респондентiв вважають, що наш час - це час злодiїв, а для характеристики сучасного українського суспiльства 62,4 вiдсотка опитаних вибрали слово “злиднi”.
Вочевидь, нашому суспiльству потрiбнi термiновi змiни. Переконані, що пiсля президентських виборiв 2004 року ми цих змiн дочекаємося.
Олександр ХАРИТОНЮК.
http://www.volyn.rivne.com/2003/8/633-1.htm